Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України

Подождите немного. Документ загружается.

Таким чином, з одного боку НТП за рахунок інтенсивного

розвитку соціальної інфраструктури створює умови для при'

скореного та досконалого людського розвитку, а з іншого —

формує інтереси (усвідомлені потреби) людини, які певним

чином випереджають можливості задоволення цих потреб. За

рахунок цього створюються мотиви активної економічної

діяльності людини, забезпечується процес суспільно'еко'

номічного відтворення.

Особливістю сучасного етапу розвитку соціальної інфраст'

руктури є активне, цілеспрямоване формування запитів спожи'

вачів. Досягнення НТП стають “маяком”, на який орієнтується

виробництво послуг населенню та товарів широкого вжитку.

Причому, в розвинутих країнах у забезпеченні населення това'

рами та послугами превалюючу роль починає відігравати єдина

інформаційно'торговельна мережа, основу якої складає

комп’ютерна мережа “Інтернет”. Період десятиріччя 1995'2005

років вважається перехідним періодом до нової системи ком'

плексної оптово'роздрібної торгівлі типу “електронний мага'

зин”. За неї споживач замість відвідування підприємств

роздрібної торгівлі чи побуту замовляє “з доставкою” товари й

послуги через електронні каталоги торгівельних підприємств у

комп’ютерних мережах. Це забезпечується також через інтегра'

цію в інформаційні системні мережі відповідних об’єктів ринко'

вої інфраструктури — банків, бірж тощо.

За прогнозами вчених'футурологів саме майбутня єдина

світова інфраструктурна мережа має стати підгрунтям виник'

нення нового способу виробництва, який вдало названо

В.І.Вернадським “ноосферним розвитком” — епохи гар'

монійних відносин природи і суспільства.

7.2. Ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷í³ íàñë³äêè ÍÒÏ

äëÿ ðåã³îíàëüíî¿ åêîíîì³êè

Як свідчить аналіз попереднього розвитку продуктивних

сил, межа ХХ'ХХІ сторіч є етапом “максимуму” розквіту Дру'

гої НТР. У наступний напівперіод (приблизно до 2010'2020

181

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

року) не очікується глибинних змін у структурі та якісних оз'

наках продуктивних сил людства. Однак з кінця вказаного

періоду до 2030'2040 рр. прогнозується напівперіод початку

ІІІ'ї НТР, основи якої мають бути, проте, закладені у вигляді

певних фундаментальних наукових досягнень у 2000'2010 рр.

Цей період, таким чином, з одного боку є підбиттям наслідків

Другої НТР, а з іншого — “інкубатором” нового етапу розвит'

ку продуктивних сил

. Загалом, вже можна вказати на основні

сукупні соціально'економічні наслідки НТП на сучасний

день, основними серед яких є:

1. Докорінна структурна перебудова суспільного вироб'

ництва з формуванням нових галузей, “перетоком” ресурсів

виробництва з одних галузей та сфер в інші, докорінна

техніко'технологічна реконструкція традиційних галузей ви'

робництва. Головним чином це відбивається на скороченні ча'

стки галузей матеріального виробництва і зростанні частки

послуг у ВВП, а також зменшенні частки енергоємних та ма'

теріалоємних виробництв, скороченні виробництва у сиро'

винних галузях, стрімкому збільшенні виробництва нових

конструкційних матеріалів та техніки з принципово новими

властивостями.

2. Все більша орієнтація кінцевої продукції на споживача —

людину з конкретними запитами, зростання ролі “соціального

замовлення”, що проявляється в помітному розширенні та

оновленні споживчих вартостей, підвищенні рівня їх якості

відповідно зростаючим суспільним та індивідуальним потре'

бам. Відповідними є й зрушення в структурі виробництва. Спо'

стерігається певна демонополізація виробництва, розвиток чут'

ливого до попиту й пропозиції малого й середнього

підприємництва.

3. Динаміка економічного зростання спостерігається відпо'

відно довгостроковому науково'технічному циклу з певним ла'

гом — стрімке соціально'економічне зростання дещо відстає

182

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

Анчишкин А.И. Наука — техника — экономика. М.: Экономика, 1986.,

с.175.

від періоду поширеного, комплексного впровадження у всі лан'

ки суспільного виробництва науковотехнічних досягнень. На

цей же період припадають й основні результати, що полягають

у підвищенні продуктивності суспільної праці, зниженні

собівартості продукції, зменшенні матеріалоємності та підви'

щенні фондовіддачі, здешевленні нової техніки. З погляду на

період Другої НТР, це має бути проміжок часу 2000'2015 рр.

4. “Кумулятивний” екологічний ефект досягнень НТП,

який проявляється у стрімкому зниженні рівня техногенно'

природної небезпеки як за рахунок впровадження науково'

технічних досягнень безпосередньо в природоохоронну

діяльність, так і через реструктуризацію виробництва в еколо'

гозберігаючих напрямах, оптимізацію ресурсокористування,

підвищення рівня комплексності використання природних ре'

сурсів.

5. Глибинним якісним змінам підлягають форми ор'

ганізації виробництва та управління, за рахунок чого створю'

ються нові, більш комплексні, всеохоплюючі та ефективні

форми організації й управління виробництвом. Через це оп'

тимізується функціонування територіально'виробничих ком'

плексів. Територіальна організація продуктивних сил набли'

жається до найбільш ефективної форми — сукупної загаль'

носвітової територіальної соціально'економічної системи з

певним рівнем керованості суспільно'виробничих відтворю'

вальних процесів. Це має скласти підгрунтя так званого стало'

го (“підтримуваного”) розвитку людського суспільства, кінце'

вою метою якого є забезпечення життєдіяльності прийдешніх

поколінь людства.

Вказані тенденції розвитку продуктивних сил є тен'

денціями загальносвітовими. Чи не головною проблемою при

цьому є так звана проблема “адаптації” працівника до досяг'

нень НТП. Вона востаннє спостерігалась в масових масштабах

в період із середини 80'х до середини 90'х років у зв’язку з

комп’ютеризацією більшості робочих місць службовців та ви'

сококваліфікованих робітників. Як показала практика, цикл

підготовки й адаптації працівника до загальноосвітнього й

183

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

потрібного професійного рівня, який раніше охоплював 8'10

та 5'7 років відповідно не відповідає потребам сучасності. Так,

зараз для кваліфікованого спеціаліста період адаптації до но'

вих умов праці має мінімально скоротитись, а період суто про'

фесійної підготовки не повинен перевищувати 1'3 роки, в той

час, коли в загальноосвітньому періоді довжиною 12'14 років

мають бути закладені основи для створення “гнучкої”, “само'

орінтованої” та такої, що постійно самовдосконалюється голо'

вної продуктивної сили — людського капіталу. Підгрунтям

для цього мають стати широке запровадження у всі сфери

життя інформаційних та біоінформаційних технологій, засто'

сування єдиних принципів організації інформаційного про'

стору — об’єктно'орієнтованого принципу організації інфор'

мації, принципу інтерактивності, принципу сумісності та

відкритості архітектури інформаційно'виробничих систем, а

також створення в масштабах світової інформаційної мережі

єдиного інформаційно'програмного простору.

У зв’язку з цим треба вказати ще на одну тенденцію ком'

плексного розвитку продуктивних сил. Так, поряд з інтегра'

тивними процесами у розвитку виробничих систем, створенні

єдиного інтегрованого світового суспільно'відтворювального

простору, спостерігається процес “індивідуалізації” продук'

тивних сил, акумуляції в одній особі'працівнику багатьох ви'

робничих функцій. Завдяки досягненням НТП стає реалією

так звана “людина'підприємство” або індивідуальний сукуп'

ний працівник, який виконує більшість або цілий комплекс

виробничих функцій. За рахунок цього формується підгрунтя

для демонополізації виробництва, зменшення рівня відчуже'

ності працівника від засобів виробництва, організації суспіль'

ного виробництва на новій, не капіталістичній, не

соціалістичній, а певною мірою “нуклеарній”, осередковій ос'

нові, центральною ланкою якої є людина, зацікавлена як в ре'

зультатах, так і в процесі праці, який набуває елементів “еко'

номічної творчості”, сприяє самовдосконаленню працюючого.

Підсумком Першої НТР, та її кінцевим рубежем стала

найбільша екологічна катастрофа в історії людства — Чорно'

184

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

биль, яка з усією гостротою показала безвихідь споживацької

концепції ресурсокористування і зверхнього ставлення до

природи. Головним завданням наступного етапу розвитку

продуктивних сил стало приведення у відповідність структу'

ри й темпів розвитку економіки та суспільства природно'еко'

номічним, в тому числі й екологічним передумовам розвитку

продуктивних сил. Розглянута в далекій перспективі, ди'

наміка такого процесу соціально'економічного розвитку по'

винна характеризуватись певною сталістю. Тобто в оглядному

майбутньому як для нинішнього, так і для прийдешніх по'

колінь людей всіх соціальних прошарків мають бути гаранто'

вані та забезпечені відповідні нормам цивілізованого

суспільства рівень та якість життя, можливості реалізації прав

та свобод громадянина. В останнє десятиріччя в світовій науці

щодо цього була чітко сформульована ідея сталого (підтриму'

ваного) розвитку, який розуміється як процес гармонізації

розвитку продуктивних сил, забезпечення гарантованого задо'

волення необхідних потреб всіх членів суспільства за умови

збереження й поетапного відтворення цілісності навколишнь'

ого середовища, створення можливостей для рівноваги між

його потенціалом і потребами людей всіх поколінь.

Отож, подальше функціонування продуктивних сил має

характеризуватись якісно новим рівнем пропорційності та

комплексності. При чому, особливістю є те, що, без вірішення

такого завдання вихід з тупика відносин природи і суспільства

є практично неможливим. При цьому метою створення систе'

ми сталого розвитку суспільства є необхідність забезпечення

пріоритетного розвитку людини в інтересах людини власними

силами людини в гармонії з навколишнім середовищем.

Досягнення цієї мети передбачає створення сприятливого

економічного, соціального, екологічного і духовного середови'

ща при забезпеченні стабільного соціально'політичного уст'

рою та соціально'економічних перетворень. Тобто, комплекс'

ний розвиток продуктивних сил має включати в себе не тільки

вдосконалення їх матеріальної бази, але й забезпечення широ'

кого спектру умов їх гармонійного розвитку, що включає в се'

185

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

бе не тільки науково'технічні, але й соціально'економічні, у

тому числі — соціально'політичні аспекти функціонування.

Усвідомлення факту, що сталий, комплексний розвиток про'

дуктивних сил може бути тільки керованим, призвів до появи

нових аспектів державної політики. При цьому науково'тех'

нічна політика, поряд із соціальною, стає вагомим важелем,

ефективним інструментарієм управління розвитком продук'

тивних сил.

Треба вказати, що необхідність приведення соціально'еко'

номічного буття суспільства у відповідність об’єктивно обмеже'

ним можливостям природного середовища, як сфери його існу'

вання, усвідомлення єдності, а не протистояння природи і

технічного прогресу, з одного боку, та різних верств населення,

з іншого, є загальносвітовою тенденцією. Винесення питання

про необхідність забезпечення подальшого сталого розвитку

всіх країн на широкий міжнародний рівень на конференції в

Ріо'де'Жанейро в 1992 році свідчить про нагальну необхідність

приведення процесу розвитку продуктивних сил всього світу у

відповідність екологічним і соціальним пріоритетам.

Досягнення сталого розвитку є малоймовірним без до'

корінного підвищення рівня техніко'технологічної бази про'

дуктивних сил, яке має забезпечити формування матеріального

підґрунтя підтримуваного розвитку суспільства. Згідно з основ'

ними завданнями сталого розвитку, структура науково'вироб'

ничої бази сталого розвитку має складатись з трьох основних

груп компонентів: науково'інформаційної основи, техніко'тех'

нологічної бази та організаційно'регулюючої форми.

До науковоінформаційної основи відносяться:

1. Наукова система аналізу глибинних структур основних

та комплексних форм руху матерії, що виступає як продуктив'

на сила прискореного виробництва науково'теоретичних

знань.

2. Інформаційна система накопичення та поширення тео'

ретичних знань та засобів практичного їх впровадження у ви'

робництво, що є продуктивною силою збереження та примно'

ження комплексного людського досвіду.

186

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

3. Конструкторсько'технологічна система виробничого

впровадження наукових досягнень фундаментальних галузей

науки, що являє собою продуктивну силу втілення науково'

теоретичних знань в матеріальні форми засобів праці та пред'

метів споживання.

До технікотехнологічної бази відносяться:

1. Комплексна енергетично'силова машинно'мережна си'

стема, що є ефективною продуктивною силою виробництва,

трансформації енергії та прогресивного ресурсозбереження.

2. Інтегрована система автоматизованих інформаційно'ви'

робничих машин промислового виробництва та будівництва з

комплексною дією, прогресивних виробничих споруд, засобів

та предметів праці з особливими властивостями, яка є продук'

тивною силою примноження якісно нових споживчих вартос'

тей та збереження екологічної чистоти виробництва.

3. Система матеріально'технічних та біологічних засобів аг'

ропромислового виробництва, що є продуктивною силою ком'

плексного впливу на об’єкти агропромислового господарюван'

ня, результатом дії якої є кількісне збільшення та створення

якісно нової продукції АПК, збереження еколого'економічного

потенціалу навколишнього природного середовища.

4. Високопродуктивна інтегративна система транспортно'

го комплексу та виробничих зв’язків, що є високошвидкісною

продуктивною силою розподілу споживчих вартостей згідно

потреб виробництва та споживання.

Організаційнорегулюючими формами суспільного вироб'

ництва сталого розвитку є:

1. Прогресивні економічні механізми регульованого рин'

кового виробництва споживчих вартостей.

2. Еколого'економічні механізми ефективного ресурсоко'

ристування та ресурсозбереження, охорони та відтворення се'

редовища функціонування продуктивних сил

3. Суспільно'політичні форми забезпечення комплексно'

го людського розвитку, основані на принципах демократії,

рівноправ’я, вільного інформаційного доступу й участі в еко'

номічній діяльності;

187

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

4. Високоефективні форми територіальної організації

інтегрованих науково'виробничих процесів, організаційні

форми об’єднання наукового й виробничо'ресурсного по'

тенціалу продуктивних сил суспільства.

При цьому найбільш економічно ефективною та прогре'

сивною з точки зору науково'виробничого спрямування

досліджень формою територіально'господарської системної

інтеграції науково'виробничої діяльності мають стати техно1

поліси, як сучасна форма територіальної iнтеграції науки,

освіти й високоефективного виробництва. З метою збільшен'

ня інвестиційно'інноваційної принадності, поліпшення кліма'

ту економічної діяльності технополіс може бути різновидом

вільної економічної зони з особливими, стимулюючими

фінансово'економічними умовами й відповідними юридично'

правовими нормами господарювання. З сучасної точки зору,

технополіс становить єдину науково'виробничу, навчальну, а

також житлово'комунальну й культурно'побутову зону,

об’єднану навколо наукового центру, який забезпечує безу'

пинний відтворювальний iнноваційно'виробничий цикл на

базі наукових досліджень.

Як прообраз нових, осередкових територіально'ор'

ганізаційних форм існування інтегрованого виробничо'еко'

номічного циклу, на сучасному етапі технополіс поки що є ви'

робничим об’єднанням, досить вузькоспеціалізованим на ви'

пуску наукоємної продукції. У майбутньому суспільстві ста'

лого розвитку компактні науково'виробничі поселення,

мiстечка, де створені максимально сприятливі умови для жит'

тя, праці, відпочинку, освіти, задоволення культурних потреб

мають стати однією з основних форм територіальної ор'

ганізації виробництва, у т.ч. й в Україні. За технополісної фор'

ми територіальної організації виробництва значним чином до'

лаються й характерні для індустріального урбанізованого

суспільства елементи відчуження працівника від виробничого

процесу в цілому, вузька спеціалізація людини'виробника, яка

значним чином стримує розвиток особистості. Раціональним

виходом є диференціація великих міських поселень на муль'

188

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà

тифункціональну ієрархічну багаторівневу соціально'еко'

номічну технополісну систему зі спільною інфраструктурою,

але відносно відокремленими дослідницько'виробничими

циклами. На даний момент елементами (“блоками”) таких си'

стем можна вважати технопарки, як спеціалізовані підрозділи

технополісів.

Такі комплексні структури характеризуватимуться підви'

щеною еколого'економічною спрямованістю виробництва, ке'

рованістю еколого'економічних процесів і сприятимуть гар'

монізації відносин суспільства та природи як середовища

функціонування продуктивних сил.

Одночасно технополісні об’єднання являтимуть собою ви'

сокоефективну форму регіонального розвитку у вигляді інве$

стиційно$інноваційних центрів зростання — каталізаторів

прискореного соціально'економічного розвитку регіонів з пе'

ретворенням їх у високотехнологічні й високоефективні тери'

торіально'господарські виробничі комплекси.

Таким чином, в процесі сталого розвитку суспільства, на

основі інтегрованого розвитку науки, техніки, людського

капіталу та суспільно'економічних форм організації вироб'

ництва має сформуватись комплексна суспільна універсальна

продуктивна сила. Основними її проявами та ознаками мають

бути: всебічне інформаційне забезпечення суспільного вироб'

ництва; гармонійна інтеграція продуктивних сил в природне

середовище їх функціонування; гармонізація суспільно'еко'

номічних відносин та забезпечення комплексного людського

розвитку; значне кількісне примноження та докорінна зміна

якісних показників споживчих вартостей; збереження та

відновлення еколого'економічного потенціалу планети в інте'

ресах нинішнього й прийдешніх поколінь людства.

Серед прогресивних економічних механізмів регульовано'

го ринкового виробництва споживчих вартостей в сучасному

суспільстві все більш важливу роль відіграють науково'

технічні вільні зони, метою створення яких є досягнення

якісно нового рівня виробництва та забезпечення інно'

ваційного напрямку розвитку регіональних територіально'

189

Ðîçì³ùåííÿ ïðîäóêòèâíèõ ñèë òà ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Óêðà¿íè

господарських комплексів. Запровадження особливого режи'

му господарювання для науково'технічних зон має за мету: по'

перше –активізацію науково'дослідної діяльності, а по'друге

— ущільнення мережі зв’язків між науково'дослідницькими та

конструкторськими організаціями з одного боку, ринково'

інфраструктурними закладами з іншого боку, а також з вироб'

ничою базою підприємств. Для виконання завдання приско'

рення науково'технічного та соціально'економічного розвит'

ку територій, вільні зони науково'технічного співробітництва

мають створювати, за рахунок особливих юридично'правових

норм господарювання, ресурсну базу (у т.ч. — кадрову, інфор'

маційну й фінансову) для прискореного впровадження науко'

вих розробок у виробництво.

Розвиток НТП є нерозривно пов’язаним із діалектичним

розвитком продуктивних сил та відповідною зміною виробни'

чих відносин. Хоча з точки зору сучасної економічної теорії,

змальована вітчизняною школою політичної економії класич'

на картина відповідності певного рівня розвитку продуктив'

них сил конкретній соціально'економічній формації є багато в

чому проблематичною, як правило, в основному зберігається

відповідність конкретних науково'технічних досягнень пев'

ним етапам розвитку людської цивілізації. Наріжним питан'

ням при цьому є питання про первісність в єдності “наука”'

”техніка”. Класичним є твердження про первісність техніки.

Однак, в останні десятиріччя більш аргументованою вва'

жається точка зору про первісність наукового знання у вигляді

об’єктивно сприйнятої, пізнаної та втіленої у технічних досяг'

неннях інформації. Процес накопичення інформації

первісною пралюдиною простягся на сотні тисяч, як не на

мільйони років, поки початкові наукові знання не почали

ефективно втілюватися у матеріальне виробництво.

Протягом 1,5 млн. років існування суспільного вироб'

ництва розвиток продуктивних сил пройшов 17 загально'

технічних переворотів (далі — ЗТП). Пік 18'го ЗТП прогно'

зується на 20'30 роки нового сторіччя. Серед них можна

виділити п’ять, які докорінно перетворювали технічну базу

190

Ä.Â. Êëèíîâèé,Ò.Â.Ïåïà