Кирилюк Ф.М. Новітня політологія
Подождите немного. Документ загружается.
НОВІТНЯ ПОЛІТОЛОГІЯ
561
завданням. Тому людський вимір зовнішньої політики кожною країною як суб’єкта
С. п. п. в його гуманістичному сенсі є суттєвим фактором активізації ролі держав,
урядів, партій, організацій, рухів, багатьох людей. Епіцентром досягнення цієї мети
виступає система міжнародних відносин, яку увінчує ООН. (Друкується за: В. А.
Шахов, С. О Шергін. Політологічний енциклопедичний словник.)
Світових систем теорія — концепція, що пояснює генезис, структуру та особливості функціонування
сучасного світу і розглядає його як систему екон. і політ. стратифікацій, у межах яких
здійснюється міждерж. суперництво і співробітництво. Безпосереднім теор. джерелом да-
ної концепції були погляди засновників «наукового соціалізму» щодо природи ко-
лоніалізму та колоніальної політики. Свій подальший розвиток це питання набуло в Т.
Парсонса, Г. Моргентау, Р. Арона, Дж. Розенау, І. Галтунга та інших соціологів і
політологів різних наук. шкіл. Сучасна інтерпретація ролі та місця держав у світовій сис-
темі найповніше і концептуально викладена в працях амер. історика і соціолога І. Уоллер-
стайна, який досліджував процеси становлення капіталістичної системи. У створеній ним
теорії був використаний метод історично конкретизованого системного аналізу. Згідно з
розробленою І. Уоллерстайном концепцією, світової система складається з націй держав
трьох типів: центральних, периферійних і напівпериферійних. До центральних належать
країни, які контролюють основні засоби виробництва, мають високорозвинуту наук.-тех.
базу, потужну економіку та могутній військовий потенціал, а також з відносно автоном-
ними і стабільними суспільствами (США, Японія, Німеччина). До периферійних належать
Нікарагуа, Уганда, Бангладеш тощо, котрі не мають значного пром. та військ. потенціалу і
в політ. аспекті є нестабільними. Напівпериферійні країни за своїми показниками
посідають проміжне становище між державами перших двох типів (Бразилія, Єгипет,
Півд. Корея). Вони мають досить диверсифіковану економіку, військ, промисловість і
кваліф. персонал. Прикметна риса — їх залежність від розвинутих країн, яка продовжує
зберігатись у торгівлі та інвестиціях. За І. Уоллерстайном, світова система становить ком-
плекс взаємопов’язаних держав, що будують свої відносини відповідно до принципів роз-
поділу функціональних ролей. У такій замкнутій системі кожна держава створює свій доб-
робут за рахунок іншої і її перехід до вищого рівня залежить, передусім, від досягнення
екон. незалежності. Ключовим у концепції І. Уоллерстайна є положення про існування
більш широких світових систем двох типів: централізовано-реднетрибу-тивної системи
світових імперій, що ґрунтується на суто політ. зв’язках (підпорядкуванні), і відносно де-
централізованої системи держав ринкового типу, складовою якої є залежна периферія. Та-
ким чином, після розпаду останньої квазіімперії, тобто СРСР і «соціалістичної
співдружності», нинішня світова система складається фактично з держав ринкового та пе-
рехідного типів. (Друкується за: С О. Шергін. Політологічний енциклопедичний словник.)
Питання до дискусії
1. Якими процесами і факторами визначається світова політика?
2. Глобалізація: міф чи реальність?
3. Який внесок теорії у формування світової політики?
4. Світова і внутрішня політика: який їх взаємовплив у контексті історичного розвитку?
Теми рефератів, курсових, кваліфікаційних
та магістерських робіт
1. Формування Вестфальської системи світу та її еволюція.
2. Теоретико-методологічні засади розвитку світової політики.
3. Розвиток світової політики як науки і її співвідношення з іншими дисциплінами.
Ф. М. Кирилюк
562
4. Глобалізація як процес історичного розвитку.
5. Глобалізація як гомогенізація та універсалізація світу.
6. Протиріччя і складнощі глобалізаційного процесу.
7. Ерозія Вестфальської моделі світу у зв’язку з процесами глобалізації.
Завдання для самостійної роботи
1. Розробіть і поясніть співвідношення предметних сфер світової політики, міжнародних
відносин, порівняльної політології.
2. Опишіть можливі сценарії політичного світопорядку на початку ХХІ ст. у світлі нові-
тніх концепцій світового розвитку.
3. Порівняйте теорії світового політичного розвитку С. Хантінгтона і З. Бжезінського.
Питання до заліку
1. Загальна характеристика теорій світового політичного розвитку.
2. С. Хантінгтон про цивілізаційний розвиток.
3. Порівняльна геополітика С. Роккана.
4. Теорія політичного розвитку З. Бжезінського.
Питання до іспиту
1. Теоретико-методологічні засади теорій світового політичного розвитку.
2. Раціоналістичне вчення про світову політику К. Поппера.
3. Теорія цивілізації і політичного розвитку С. Хантінгтона.
4. Стейн Роккан про геополітику.
5. Концепція З. Бжезінського про світову першість.
Література
1. Збігнєв Бжезінський. Велика Шахівниця. — Л., 2000.
2. Збигнев Бжезінский. Большая шахматная доска. — М., 1997.
3. Збигнев Бжезінский. План Игры. — М., 1997.
4. Збигнев Бжезінский. Вне контроля. — М., 1997.
5. Збигнев Бжезінский. Идеология и сила Советской политики. — М., 1997.
6. Збигнев Бжезінский. Власть и принцип. — М., 1997.
7. Николае Дж. Спайкмен. Американская стратегия в мировой политике. Соединенные
Штаты и баланс силы. — М., 1996.
8. http://www/politstudies. ru/fulltext/1995/1/4. htm
9. http://d-silencer. narod. ru/France. htm
10. http://www. politstudies. ru/fulltext/1996/5/4. htm
11. http://www/archipelag. ru/text/468. htm
12. http://dvopages. by. ru/libr/soirl/029pr/5htm
13. http://politeia. ru/issues/info/2-98/holodkovsky. html
14. http://www. rada. kiev. ua/LIBRARY/catalog/analit/pigenko. htm
15. http://www. ipsa. ca/en/awards/rokkan/asp
16. Abrahams Ph. Historical Sociology. 1982, p. 162—172. См. также: Allardt E. Reflections
on Sten Rokkan’s Conceptual Map of Europe. Bergen, 1982.
17. Rokkan et al. (eds.) Centre-Periphery Structures In Europe. N. Y., 1987.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Кирилюк Федір Михайлович народився 9 вересня 1944 року в
с. Саражинці Погребищенськоо р-ну Вінницької обл. Доктор філософсь-
ких наук, професор кафедри політології. Закінчив філософський факуль-
тет Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 1971
році та аспірантуру цього ж факультету у 1976. Цього ж року захистив ка-
ндидатську дисертацію. В
1992 році захистив докторську дисертацію.
Вчені звання доцента та професора отримав у 1985 та 1994 роках відпо-
відно. У 2004 р. Президентом України присвоєно почесне звання «Заслу-
жений діяч науки і техніки України».
Основні напрями науково-педагогічної діяльності: наукові досліджен-
ня в галузі політичних наук, історії та теорії політичних наук, політичних
інститутів і
процесів. Викладання курсів «Політологія» та «Історія зарубі-
жних політичних вчень». Автор більше 150 наукових праць.
Основні наукові праці:
Социалистический идеал до и после Маркса. — К., 1989.
Западно-европейские социально-политические учения ХІХ века. — К.,
1991. (у співвавторстві з О. С. Ковшем).
Психологія і політика. — К., 1993 (у співавт. з Л. А. Кремінєм і
Ю. В. Ірхіним).
Стародавня політологія. — К., 2000.
Політологія середньовіччя. — К., 2000.
Політологія Ренесансу. — К., 2000.
Політологія Нової доби. — К., 2000.
Українська політологія: витоки та еволюція. — К., 1995.
Практикум з політології. — К., 2003.
Політологія: історія та методологія. — К., 2000.
Політологія. — К., 2004.
Політологія: навчально-методичний комплекс. — К., 2004.
Політологія Нової доби. — К., 2004.
Історія зарубіжних політичних вчень Нової доби. — К., 2008.
Новітня політологія
. — К., 2008.
Філософія політичної ідеології. — К., 2009.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Федір Михайлович КИРИЛЮК
НОВІТНЯ
ПОЛІТОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Керівник видавничих проектів – Б. А. Сладкевич
Редактор – Н. П. Манойло
Коректор – С. С. Савченко
Дизайн обкладинки – Б. В. Борисов
Підписано до друку 25.11.2008. Формат 70x100 1/16.
Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC.
Умовн. друк. арк. 35,5.
Видавництво “Центр учбової літератури”
вул. Електриків, 23
м. Київ, 04176
тел./факс 425-01-34, тел. 451-65-95, 425-04-47, 425-20-63
8-800-501-68-00 (безкоштовно в межах України)
e-mail: office@uabook.com
сайт: WWW.CUL.COM.UA
Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006