НОВІТНЯ ПОЛІТОЛОГІЯ
561
завданням. Тому людський вимір зовнішньої політики кожною країною як суб’єкта
С. п. п. в його гуманістичному сенсі є суттєвим фактором активізації ролі держав,
урядів, партій, організацій, рухів, багатьох людей. Епіцентром досягнення цієї мети
виступає система міжнародних відносин, яку увінчує ООН. (Друкується за: В. А.
Шахов, С. О Шергін. Політологічний енциклопедичний словник.)
Світових систем теорія — концепція, що пояснює генезис, структуру та особливості функціонування
сучасного світу і розглядає його як систему екон. і політ. стратифікацій, у межах яких
здійснюється міждерж. суперництво і співробітництво. Безпосереднім теор. джерелом да-
ної концепції були погляди засновників «наукового соціалізму» щодо природи ко-
лоніалізму та колоніальної політики. Свій подальший розвиток це питання набуло в Т.
Парсонса, Г. Моргентау, Р. Арона, Дж. Розенау, І. Галтунга та інших соціологів і
політологів різних наук. шкіл. Сучасна інтерпретація ролі та місця держав у світовій сис-
темі найповніше і концептуально викладена в працях амер. історика і соціолога І. Уоллер-
стайна, який досліджував процеси становлення капіталістичної системи. У створеній ним
теорії був використаний метод історично конкретизованого системного аналізу. Згідно з
розробленою І. Уоллерстайном концепцією, світової система складається з націй держав
трьох типів: центральних, периферійних і напівпериферійних. До центральних належать
країни, які контролюють основні засоби виробництва, мають високорозвинуту наук.-тех.
базу, потужну економіку та могутній військовий потенціал, а також з відносно автоном-
ними і стабільними суспільствами (США, Японія, Німеччина). До периферійних належать
Нікарагуа, Уганда, Бангладеш тощо, котрі не мають значного пром. та військ. потенціалу і
в політ. аспекті є нестабільними. Напівпериферійні країни за своїми показниками
посідають проміжне становище між державами перших двох типів (Бразилія, Єгипет,
Півд. Корея). Вони мають досить диверсифіковану економіку, військ, промисловість і
кваліф. персонал. Прикметна риса — їх залежність від розвинутих країн, яка продовжує
зберігатись у торгівлі та інвестиціях. За І. Уоллерстайном, світова система становить ком-
плекс взаємопов’язаних держав, що будують свої відносини відповідно до принципів роз-
поділу функціональних ролей. У такій замкнутій системі кожна держава створює свій доб-
робут за рахунок іншої і її перехід до вищого рівня залежить, передусім, від досягнення
екон. незалежності. Ключовим у концепції І. Уоллерстайна є положення про існування
більш широких світових систем двох типів: централізовано-реднетрибу-тивної системи
світових імперій, що ґрунтується на суто політ. зв’язках (підпорядкуванні), і відносно де-
централізованої системи держав ринкового типу, складовою якої є залежна периферія. Та-
ким чином, після розпаду останньої квазіімперії, тобто СРСР і «соціалістичної
співдружності», нинішня світова система складається фактично з держав ринкового та пе-
рехідного типів. (Друкується за: С О. Шергін. Політологічний енциклопедичний словник.)
Питання до дискусії
1. Якими процесами і факторами визначається світова політика?
2. Глобалізація: міф чи реальність?
3. Який внесок теорії у формування світової політики?
4. Світова і внутрішня політика: який їх взаємовплив у контексті історичного розвитку?
Теми рефератів, курсових, кваліфікаційних
та магістерських робіт
1. Формування Вестфальської системи світу та її еволюція.
2. Теоретико-методологічні засади розвитку світової політики.
3. Розвиток світової політики як науки і її співвідношення з іншими дисциплінами.