Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія

Подождите немного. Документ загружается.

9. Хвороби бджіл

660

відриваються від стільників і падають на дно вулика. Уражене че-

ревце потовщується і відвисає, анус закупорюється пробкою з кало-

вих мас. У захворілих трутнів спостерігається вивертання назовні

вивідних шляхів статевих органів і настає швидка смерть. Бджоли-

робітниці також хворіють, втрачають здатність літати і гинуть. У

гніздах захворілих сімей немає яєць і молодих личинок.

Діагноз установлюють на підставі характерної клінічної картини

хвороби та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає мікроскопічні й мікологічні

дослідження тканини яєчників уражених бджоломаток та бджіл-

робітниць з обов’язковим виділенням культури збудника на сусло-

агарі. У лабораторію для дослідження направляють трупики

бджоломаток у 50 %-му розчині гліцерину.

Лікування, способи дезінфекції вуликів, стільників і пасічниць-

кого інвентарю для цього захворювання не розроблено.

Профілактика та заходи боротьби. Появі хвороби на пасіці запо-

бігають суворим додержанням санітарно-гігієнічних правил догля-

ду та годівлі бджіл упродовж цілого року, утриманням на пасіках

тільки сильних сімей, своєчасною заміною старих бджоломаток на

молодих віком не більш як 2 роки, систематичним очищенням та

дезінфекцією вуликів, користуванням тільки знезараженим пасіч-

ницьким інвентарем. Щоб уникнути занесення бджолами падевого

меду, на припасічних ділянках висівають поживні медоноси, що

цвітуть у другій половині літа.

У разі виникнення хвороби поліпшують умови утримання бджо-

лосімей, неякісний мед замінюють цукровим сиропом. У неблагопо-

лучні бджолосім’ї підсаджують плідних здорових маток, а хворих

направляють у лабораторію для дослідження. На пасіці проводять

загальнооздоровчі санітарні заходи.

Геморагічна септицемія (краснуха) коропів

661

Хвороби риб

Геморагічна септицемія

(краснуха) коропів

Геморагічна септицемія коропів

(Septicaemia haemorrhagica

cyprinorum, краснуха коропів, аеромоноз коропів) — інфекційна

хвороба ставкових риб, що проявляється геморагічним запаленням

шкіри й внутрішніх органів, водянкою, утворенням на тілі специфіч-

них виразок.

Історична довідка. Хворобу вперше описали М. Плен у Німеччи-

ні (1904), Ф. Штафф у Польщі (1910). Бактерію Achromobacter

punctatum (Aeromonas punctata), як збудника «інфекційної водян-

ки» коропів, першим виявив та описав В. Шеперклаус (1930). Хворо-

ба поширена в усіх країнах Європи, Південної Америки та Азії, де

вирощують коропів. В Україні це захворювання є одним з найпоши-

реніших і завдає значної економічної шкоди, що пов’язана з висо-

кою загибеллю (70 – 95 %) коропів.

Збудник хвороби до кінця не з’ясований. В. Шеперклаус (1930)

детально розробив бактеріальну гіпотезу краснухи коропів, якої до-

тримуються більшість спеціалістів, хоча ще нікому не вдалося добу-

ти необхідні експериментальні докази. Вірусна концепція хвороби,

висловлена ще в 50 – 70-х роках минулого століття (Г. Д. Гончаров,

Регнер-Ауст, М. А. Пєшков, Ф. Браун) на підставі виявлення в клі-

тинах захворілої риби вірусних еозинофільних включень, а потім і

виділення вірусу (Н.Фіян, 1971; Г. А. Надточій; Н. І. Рудиков, 1975),

також не здобула загального визнання. Останнім часом висловлю-

ються припущення, що назва «краснуха коропів» об’єднує дві чи,

може, навіть три самостійні хвороби (К. А. Лобунцов, Н. І. Рудиков),

а також про імовірність секундарної ролі бактерії Aeromonas pun-

ctata та флуоресцентів на фоні вірусного захворювання (Є. Ф. Осад-

ча із співробітниками, О. К. Щербина).

Бактерія Aeromonas punctata (A. hуdrophila) — факультативний

аероб, часто трапляється в кишках і тканинах здорових риб. Постійно

заселяє мул природних водойм і землю, де розмножується за сезонно-

го весняно-літнього підвищення температури. Тривалий час зберіга-

ється в зовнішньому середовищі, чутлива до дії прямого сонячного

проміння, ультрафіолетового опромінення. Являє собою маленьку,

(1,2…1,8) × (0,5…0,6) мкм, грамнегативну рухливу паличку з поляр-

ним джгутиком. Спор і капсул не утворює. Культивується на звичай-

них живильних середовищах за температури 20 – 30 °С.

10.

10. Хвороби риб

662

Епізоотологія хвороби. На геморагічну септицемію хворіють ко-

ропи різного віку, частіше у віці 2 – 3 років, а також сазани, линки,

карасі, плотва, лящ, білий амур. Джерелом збудника інфекції є хво-

рі риби та риби-мікробоносії. В благополучні водойми збудник хво-

роби може бути занесений з інфікованою рибою, рибальським інве-

нтарем, знаряддями лову, а також під час міграції риби. Факторами

передавання збудника є неблагополучні водойми, в яких збудник не

тільки міститься, а за оптимальної температури й розмножується.

Зараження відбувається під час прямого контакту здорових риб з

хворими, через травний канал, пошкоджену шкіру та зябра. Захво-

рювання виникає у весняно-літній період року і припиняється взи-

мку, коли знижується температура води. Зараженню та поширенню

хвороби сприяє підвищена густота посадки коропів у водоймах, не-

повноцінні корми, нестача у воді кисню, забруднення ставів органі-

чними речовинами тваринного походження, зміна рН середовища.

Захворювання проходить у вигляді епізоотій, загибель риби стано-

вить 25 – 90 %.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3

– 30 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. За гос-

трого перебігу спостерігається геморагічне запалення шкірного по-

криву та внутрішніх органів. На нижній і бічних стінках черева ви-

являються запальні набряки й червоні плями різного розміру та фо-

рми, іноді пухирці. Грудні, черевні й анальні плавці запалені, кри-

ваво-червоного кольору, згодом некротизуються. Розвивається черевна

водянка, витрішкуватість, настовбурчення луски. Хвора риба стає

в’ялою, плаває боком, через кілька днів гине. Тривалість гострого пе-

ребігу хвороби — 7 – 15 діб. Підгострий перебіг спостерігається

навесні та влітку. Характерною особливістю підгострого перебігу є

утворення на поверхні тіла риби різних за формою та розміром вира-

зок з білим або червоним обідком. Внаслідок некрозу м’язів відбуваєть-

ся оголення хребетного стовпа, органів черевної порожнини та ребер.

Хронічна форма визначається в другій половині літа, супрово-

джується загоєнням виразок на шкірі та плавцях, утворенням рубців.

Патологоанатомічні зміни. За гострого та підгострого перебігу

хвороби характеризуються серозно-геморагічним запаленням шкі-

ри, набряком м’язів, переповненням черевної порожнини прозорою

кров’янистою рідиною, іноді желатиноподібною масою. Очеревина й

внутрішні органи гіперемійовані. Печінка в’яла, жовтого, темно-

сірого, іноді зеленого кольору, з осередками некрозу, жовчний міхур

переповнений жовчю. Селезінка й нирки збільшені, набряклі, пе-

реповнені кров’ю. Спостерігається катаральне або геморагічне за-

палення кишок, переповнення кров’ю судин плавального міхура. За

хронічного перебігу хвороби патологоанатомічних змін у внутрішніх

органах не відмічається, на бічних стінках виявляються виразки та

рубці.

Геморагічна септицемія (краснуха) коропів

663

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних, клінічних,

патологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає бактеріологічні та біологіч-

ні дослідження хворої риби. Для виділення культури A. punctata

проводять посіви на МПА, МПБ, МПБ з добавлянням 5 % дефібрино-

ваної крові або 1 % глюкози. Посіви інкубують при 26 °С впродовж

18 – 24 год, а за відсутності росту — ще одну добу. В МПБ аеромонади

спричинюють помутніння середовища з наступним проясненням та

утворенням сіро-білого осаду. На МПА A. punctata утворює маленькі

круглі прозорі колонії, що згодом мутнішають і набувають сірувато-

білого кольору. Під час мікроскопічного дослідження культури вияв-

ляють характерні короткі із заокругленими кінцями грамнегативні

палички. Вірулентність виділеної культури визначають проведенням

біопроби на 4 – 5 коропах масою по 150 – 250 г, для чого виділену 24-

годинну культуру аеромонад у дозі 0,5 мл вводять внутрішньом’язово

або в черевну порожнину. Білим мишам однодобову культуру збуд-

ника вводять підшкірно. Вірулентні штами аеромонад спричинюють

загибель заражених мишей упродовж 2 – 4 діб, заражених коропів —

3 – 5 діб. Ідентифікацію виділених аеромонад проводять за допомо-

гою реакції аглютинації.

Лікування. На початку захворювання коропам згодовують ліку-

вальний корм, який виготовляють із розрахунку 1 г антибіотика

(левоміцетину, біоміцину) на 1 кг гранульованого корму. Лікуваль-

ний корм згодовують упродовж 5 діб у добовій дозі по 50 мг на 1 кг

маси риби. З лікувально-запобіжною метою у корм добавляють ме-

тиленовий синій — цьоголіткам 2 – 3 мг і дволіткам — 3 – 5 мг на

рибину. Лікувальний корм згодовують 3 – 4 рази через добу, потім

роблять перерву на 4 доби і знову згодовують корм упродовж

2 – 3 курсів. Фуразолідон з профілактичною метою застосовують у

дозі 3 г на 10 кг корму, з лікувальною — 6 г на 10 кг корму впро-

довж 10 діб. Кормові антибіотики згодовують із розрахунку на 1 кг

маси риби: біоветину — 200 – 620 мг, кормогризину — 200 – 400 мг.

Плідникам і ремонтному молодняку антибіотики вводять внутріш-

ньочеревно: левоміцетин — у дозі 20 – 30 мг на 1 кг маси риби тричі

(навесні під час розвантаження зимувальних ставів та весняної ін-

вентаризації, восени — перед посадкою на зимівлю), дибіоміцин —

у дозі 25 мг на 1 кг маси риби разом з екмоліном одноразово, не піз-

ніше ніж за 3 тижні до посадки на нерест. Використання антибіоти-

ків припиняють за 30 діб до реалізації риби в торговельній мережі.

Імунітет після перехворювання на геморагічну септицемію риб

нетривалий.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються насамперед на

організації надійного захисту рибницьких господарств від занесен-

ня збудника інфекції ззовні внаслідок господарського зв’язку з не-

10. Хвороби риб

664

благополучними фермами, а також завезення з плідниками й ремо-

нтним молодняком. У комплексі профілактичних заходів передба-

чається усунення несприятливих факторів, що знижують загальну

резистентність риби. Не слід допускати антисанітарного стану водо-

йм, скупченої посадки коропів у водоймах, згодовування недобро-

якісного корму.

У разі появи захворювання на неблагополучні стави накладають

карантинні обмеження, забороняють завезення й вивезення риби

для розведення. Загиблу рибу збирають і знищують. Оздоровлення

рибницького господарства ставів здійснюють методом повного літу-

вання ставів. Після вилову риби зі ставу спускають усю воду, ложе

ставу дезінфікують негашеним вапном (по 25 ц на 1 га водойми).

Всю площу ставка використовують для вирощування сільськогоспо-

дарських культур. Гідротехнічні споруди білять 20 %-ю суспензією

вапна. Спецодяг, знаряддя лову та рибальський інвентар знезара-

жують кип’ятінням або 4 %-м розчином формаліну.

Карантин знімають через один рік після останнього випадку за-

хворювання риби на геморагічну септицемію і проведення всього

передбаченого комплексу ветеринарно-санітарних та рибницько-

меліоративних заходів. Рибу для розведення завозять навесні з бла-

гополучних господарств.

Запалення плавального міхура

— інфекційна хвороба коропів,

що характеризується гнійно-некротичним запаленням стінок пла-

вального міхура та ураженням внутрішніх органів, масовою заги-

беллю молодняку риби.

Історична довідка. У колишньому Радянському Союзі це захво-

рювання вперше зареєстровано в 50-х роках у господарствах Мос-

ковської області (А. Ю. Шполянська, 1958). У 60 – 70-х рр. було ви-

явлено в Білорусії, Прибалтиці, Казахстані й Україні (Л. І. Грище-

нко, 1965; Н. М. Аршаніца, 1969; А. К. Щербіна, 1973). У середині

80-х рр. хвороба набула значного поширення в Німеччині та інших

країнах Західної Європи (П. Бахманн, В. Ане, 1973). Вважають, що

основною причиною такого поширення хвороби в різних європейсь-

ких країнах стало неконтрольоване завезення в ставові господар-

ства коропів-плідників і посадкового матеріалу. В різний час дослі-

дниками було зроблено припущення при грибкову або водоростеву

природу збудника (Й. Салоцкай, 1965), бактеріальну етіологію

(Ю. Д. Нечипоренко, 1965) й вірусну (В. І. Тец, 1963; Р. А. Куденцо-

ва, 1966). Економічні збитки, яких завдає ця хвороба, дуже великі і

зумовлюють 70 – 95 %-ву захворюваність і летальність молодих ко-

ропів.

Запалення плавального міхура

665

Збудник хвороби остаточно не встановлений. Більшість дослід-

ників вважає збудником хвороби вірус, який вперше був виділений і

вивчений П. Бахманном і В. Ане (1973). Вірус віднесений до РНК-

геномних рабдовірусів, має кулясту форму, розмір 90 – 140 нм. Не-

стійкий до дії хлороформу та високих температур. При експеримен-

тальному зараженні викликає характерну клінічну картину запа-

лення плавального міхура і 100 %-ву летальність.

Епізоотологія хвороби. Найсприйнятливіші до хвороби коропи

дворічного віку, значно меншою мірою — цьоголітки. Коропи стар-

ших вікових груп, а також мальки майже ніколи не захворюють.

Джерелом збудника інфекції є хворі й перехворілі риби. Факторами

передавання збудника можуть бути трупи загиблої риби, контамі-

новані збудником водойми, знаряддя лову, рибальський інвентар.

Збудник хвороби потрапляє в благополучні ставки найчастіше в ра-

зі завезення перехворілої риби, інфікованої ікри чи посадкового ма-

теріалу з неблагополучних господарств. Зараження відбувається під

час контакту здорової риби з хворою, крізь пошкоджену шкіру або

через травний канал. Зараженню та поширенню хвороби сприяє під-

вищена густота посадки коропів, забруднення водойм органічними

речовинами рослинного й тваринного походження, неповноцінні за

мінеральним та вітамінним складом корми. Епізоотичні спалахи

хвороби і масова загибель риби спостерігаються лише влітку, взимку

гинуть тільки перехворілі та ослаблені цьоголітки. Тривалість спала-

ху — 30 діб. Захворюваність серед молодняку дворічного віку може

досягати 80 – 100 %, летальність — 85 – 90 %. Загибель цьоголіток і

однорічної риби не перевищує 39 %, товарної риби — 50 %.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 30

– 90 діб, іноді затягується до 8 міс. Перебіг хвороби гострий та хроні-

чний. За гострого перебігу коропи перестають брати корм, стають

млявими, не реагують на зовнішні подразнення, втрачають коорди-

націю рухів, плавають боком або у вертикальному положенні біля

поверхні води. Черевце роздуте, при натисканні флуктує. Анус у де-

яких риб запалений і виступає назовні, зябра анемічні, очі витріще-

ні. В перші 5 – 8 діб спалаху хвороба охоплює 80 – 100 % риби дворіч-

ного віку, яка на 3 – 5-ту добу хвороби починає гинути.

Підгострий перебіг визначається серед невеликої частини

стада, виявляється тими самими клінічними ознаками, що й гост-

рий, однак слабше вираженими. Хронічний перебіг спостері-

гають приблизно у 20 % стада, переважно серед плідників та ремонт-

ного молодняку. Характеризується повільним розвитком патологіч-

них явищ, виснаженням, жовтяничністю слизових оболонок та серо-

зних покривів, іноді викривленням хребта. Загибель незначна.

Патологоанатомічні зміни виявляються насамперед у плаваль-

ному міхурі і характеризуються геморагічним, гнійим та некротич-

10. Хвороби риб

666

ним запаленням його стінок. Уражаються обидва відділи, причому

задній відділ іноді буває повністю зруйнований, його тканини нек-

ротизовані. Звільнені гази повністю заповнюють задню частину че-

ревця. Передній відділ плавального міхура злегка наповнений га-

зом і містить рідину жовтуватого кольору. Стінки плавального мі-

хура значно потовщені, гіперемійовані, вкриті слизом чи гноєм. У

черевній порожнині спостерігається накопичення значної кількості

червонувато-жовтого ексудату. Нирки в’ялі, збільшені в розмірі, гі-

перемійовані, мають темно-червоний колір, пронизані крововили-

вами. Печінка в’яла, бліда, має ознаки жирового переродження. Се-

лезінка і жовчний міхур іноді гіпертрофовані. Часто спостерігається

катарально-геморагічне запалення кишок. При хронічному перебі-

гу хвороби характерне запалення плавального міхура без руйну-

вання його стінок. Після видужання риби на стінках міхура іноді

виявляють відкладання темно-бурого пігменту, що є важливою діа-

гностичною ознакою перенесеної хвороби.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних та клінічних даних і, го-

ловним чином, на патологоанатомічних змінах у плавальному міхурі.

Лабораторна діагностика не розроблена. Діагностичне значення

мають гематологічні показники: зменшення вдвічі порівняно з нор-

мою гемоглобіну та еритроцитів, в 1,5 раза загального білка крові,

підвищення ШОЕ, зміни в кількісному складі формених елементів

крові. У однорічних риб вміст моноцитів збільшується від 10 % у но-

рмі до 16,6 % під час захворювання, поліморфноядерних лейкоцитів

— відповідно від 2,7 % до 7,6 %. У лейкоцитарній формулі виявля-

ють різке зменшення молодих форм нейтрофілів і збільшення май-

же втричі моноцитів (Н. А. Головіна, 1975).

Імунітет. Перехворілі на запалення плавального міхура коропи

повторно не заражаються.

Лікування проводять метиленовим синім за спеціальною схемою.

Перед нерестом рибам-плідникам упродовж 3 діб дають лікуваль-

ний корм — метиленовий синій з розрахунку 3 г на 1 кг сухого кор-

му. Наступні 2 доби згодовують звичайні корми. Таке чергування

лікувального і звичайного кормів продовжують 15 діб. У період на-

гулу курс лікування проводять ще тричі, а восени перед посадкою

на зимівлю повторюють ще раз. Цьоголітнім коропам лікувальний

корм дають упродовж сезону по 20 – 30 мг кожній рибині за 3 – 4

курси по 10 діб кожний. Інтервали між курсами становлять 5 – 8

діб. Дворічним коропам лікувальний корм згодовують по 35 – 40 мг

кожній рибині за 2 – 4 курси по 10 діб кожний курс. У разі потреби

використовують антибіотики (біоміцин, левоміцетин).

Заходи боротьби та профілактики. Благополучні рибницькі ста-

ви оберігають від занесення збудника інфекції. У разі встановлен-

ня захворювання в господарстві вводять карантинні обмеження

Весняна вірусна хвороба

667

із забороною ввезення та вивезення ікри, риби та усіх видів водяних

тваринних і рослинних кормів. Забороняється утримання на воді не-

благополучного ставу качок та іншої водоплавної птиці. Припиняють

переміщення риби зі ставка в ставок, дезінфікують знаряддя лову.

Хвору рибу виловлюють і після проварювання використовують для

годівлі птиці, трупи риби знищують. Проводять літування всіх ставків

господарства з реалізацією всього інфікованого стада риби, ретельне

очищення та дезінфекцію ложа ставків негашеним або хлорним вап-

ном. Якщо оздоровлення водойм можливе без ліквідації всієї риби, фо-

рмують імунне стадо риби, організовують промислове отримання не-

інфікованої ікри, проводять очищення й дезінфекцію гідротехнічних

споруд та промислового устаткування, регулярно дають лікувальний

корм з метиленовим синім, сумлінно виконують весь комплекс ветери-

нарно-санітарних заходів. Із запобіжною метою застосовують кормові

антибіотики.

Карантин з неблагополучних ставків знімають не раніше ніж че-

рез рік після проведення повного комплексу ветеринарно-санітар-

них та рибницько-меліоративних заходів.

Весняна вірусна хвороба

— гостре захворювання коропів, що ха-

рактеризується порушенням координації рухів, витрішкуватістю,

роздуванням черевця та ураженням шкіри.

Збудник хвороби до кінця не з’ясований. Вважають, що ним є

РНК-геномний рабдовірус кулястої форми, розміром 70 – 105 нм.

Чутливий до дії ефіру, хлороформу, стійкий до кислого середовища

(рН = 3,0). Зберігається за температури 4 °С впродовж одного року, в

50 %-му «забуференому» розчині гліцерину — 6 міс. У воді вірус ги-

не через 3 доби.

Епізоотологія хвороби. До весняної вірусної хвороби сприйнятли-

ві коропи різного віку, однак частіше хворіє 1 – 2-річна молодь.

Крім коропів до збудника хвороби сприйнятливі також білі амури і

строкаті товстолобики. Характерною особливістю хвороби є чітка

сезонність, що припадає на квітень — травень за температури води

10 – 14 °С. Захворювання проходить у вигляді епізоотії, яка зазви-

чай виникає через 1 – 2 тижні після пересаджування риби із зиму-

вальних у нагульні стави. Джерелом збудника інфекції є хвора риба

та риби-вірусоносії. Факторами передавання збудника можуть бути

неблагополучні водойми, мул та ґрунт ложа ставів, у яких вірус збе-

рігається тривалий час за температури 10 – 14 °С.

Занесення збудника інфекції з однієї водойми в іншу можливе

під час завезення посадкового матеріалу, міграції риби, а також че-

10. Хвороби риб

668

рез знаряддя лову та рибальський інвентар. Зараження риби відбу-

вається через пошкоджену шкіру та зябра, травний канал, а також

у разі контакту здорової риби з хворою.

Спалахи хвороби проявляються масовим ураженням риби, три-

вають 1 – 1,5 міс і призводять до значної загибелі коропів — 40 – 45 %

від загальної кількості посаджених у ставок для нагулу. Порушення

умов утримання та розведення риби, забруднення ставів органіч-

ними речовинами, перевищення чисельності коропів під час посад-

ки, неповноцінні за мінеральним та вітамінним складом корми

сприяють поширенню і тяжчому перебігу хвороби, високій захворю-

ваності й летальності.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3

– 7 діб. Перебіг хвороби гострий. Захворіла риба стає млявою, ску-

пчується на мілководді, втрачає координацію рухів, плаває по колу

або штопороподібно. У хворих коропів виявляються однобічна або

двобічна витрішкуватість, настовбурчення луски, переважно на біч-

них стінках черевця, та здуття черевця. Грудні й черевні плавники

запальні, біля їх основи виявляються червоні плями різних розмірів

або крапчасті крововиливи. Іноді спостерігається почорніння шкіри,

ціаноз чи анемія зябер, які густо вкриті брудно-сірим нальотом. Під

кінець спалаху у захворілих коропів виявляються лише ціаноз або

анемія зябер. У білих амурів і строкатих товстолобиків захворювання

проходить без клінічних ознак, відмічається лише млявість та незна-

чне здуття черевця. Ці види риб швидко видужують.

Патологоанатомічні зміни. При розтині захворілої риби в черев-

ній порожнині виявляються накопичення значної кількості жовту-

вато-рожевої рідини з домішкою крові та набухання всіх внутрішніх

органів. Печінка збільшена, нерівномірно забарвлена, з крапчасти-

ми та білуватими вузликами на поверхні. Нирки в’ялі, іноді з пля-

мистими крововиливами. Селезінка збільшена, має темно-червоний

колір, під капсулою виявляються сіруваті вузлики. Кишки в стані

катарального запалення, іноді з крапчастими крововиливами.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак

хвороби й патологоанатомічних змін з урахуванням епізоотологіч-

них даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика розроблена недостатньо. В лабораторію

для дослідження надсилають хвору живу рибу. З метою виділення

вірусу з патологічного матеріалу готують 10 %-ву суспензію органів,

якою після відповідної обробки заражають перещеплювані лінії

RTG-2 та FHM. В клітинних культурах ЦПД виявляється при 15 °С

через 48 – 72 год у вигляді округлення клітин та зернистості, з на-

ступною фрагментацією. Ідентифікацію виділеного вірусу здійсню-

ють за реакцією нейтралізації. Під час первинного установлення

діагнозу в раніше благополучному господарстві ставлять біопробу

на 5 – 6 коропах 1 – 2-річного віку.

Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб

669

Лікування не розроблено. З метою профілактики секундарної

бактеріальної інфекції рекомендується лікувальний корм з антибіо-

тиками (левоміцетин, біоміцин).

Імунітет. Випадків повторного захворювання коропів не встанов-

лено, що свідчить про створення у них специфічної несприйнятливості.

Профілактика та заходи боротьби. Передбачають захист благополу-

чних водойм від занесення збудника хвороби ззовні. Завозити плідни-

ків, посадковий матеріал та ікру риб потрібно тільки з благополучних

щодо інфекційних хвороб рибницьких заводів і господарств. В усіх ри-

бницьких господарствах слід суворо дотримуватись ветеринарно-

санітарних вимог розведення риби. Щороку навесні та восени ложе

ставів дезінфікують негашеним вапном з розрахунку 25 – 30 ц на 1 га

площі або хлорним вапном з розрахунку 3 – 5 ц на 1 га площі. Через

кожні 4 – 5 років експлуатації проводять літування водойм.

Для профілактики весняної вірусної хвороби особливе значення

має поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання риби в пері-

од зимівлі. Не допускається травмування риби під час пересаджу-

вання її в зимувальні стави й басейни, а також навесні, під час пе-

реведення із зимувальних у нагульні стави. В зимувальних ставах

підтримують постійний температурний режим і оптимальний вміст

кисню у воді. Басейни зимувальних комплексів систематично очи-

щують від бруду, трупів загиблої риби та гідробіонтів, що проникають

у басейн через систему водопостачання. Здійснюють постійний ве-

теринарний контроль за станом здоров’я риби, особливо навесні,

після пересаджування її для нагулу.

У разі виявлення захворювання в господарстві запроваджують

карантинні обмеження щодо вивезення та завезення риби, ікри,

кормових водяних тварин і рослин для подальшого вирощування.

Вивезення живої товарної риби дозволяється лише безпосередньо в

торговельну мережу без передержування її на живорибних базах і в

садках. У неповносистемних господарствах проводять літування

ставів з виконанням у повному обсязі всього комплексу меліоратив-

них та дезінфекційних заходів. Після цього дозволяється завозити

рибопосадковий матеріал та плідників із благополучних щодо інфек-

ційних хвороб рибницьких господарств.

Вірусна геморагічна септицемія

лососевих риб

Вірусна геморагічна септицемія лосовевих риб

(Viral haemo-

rrhagic septicemia) — гостра контагіозна хвороба райдужної форелі,

що характеризується септицемією та явищами геморагічного діате-

зу.