Каришева А.Ф. Спеціальна епізоотологія

Подождите немного. Документ загружается.

6. Хвороби молодняку

460

кишок, розмножуються в його передньому відділі та сичузі, спричи-

нюють гостре запалення, що призводить до проносу та зневоднення

організму. В цьому випадку збудник хвороби локалізується тільки в

травному каналі і регіонарних лімфовузлах, зумовлюючи ентеритну

форму колібактеріозу. У разі ентерального зараження високовіру-

лентними ешерихіями після локальної інфекції збудник проникає в

лімфатичну й кровоносну системи, де розмножується, спричинює

септицемію і токсемію, що зумовлює розвиток ентеротоксемічної фо-

рми колібактеріозу і загибель тварини. В тих випадках, коли еше-

рихії потрапляють у кишки тварин, які своєчасно одержали молози-

во, колостральні імуноглобуліни перешкоджають розмноженню збуд-

ника та прояву його адгезивних властивостей, і захворювання не

настає. У випадках екстраентерального зараження вірулентні еше-

рихії через мигдалики проникають безпосередньо в кров’яне русло,

швидко розмножуються, спричинюючи септицемію, токсикоз, що

зумовлює розвиток септичної форми колібактеріозу і дуже швидку

загибель тварини.

Характерною ознакою колібактеріозу є висока захворюваність

(50 – 75 %) і летальність (60 – 90 %) молодих тварин, а також по-

стійне зростання кількості хворих і тяжкості клінічного прояву хво-

роби в міру розвитку ензоотії, що є наслідком накопичення збудни-

ка в приміщенні та підвищення його вірулентності за рахунок бага-

торазового пасажування через організм хворого молодняку. Під кі-

нець спалаху інфекції спостерігається масове перезараження тва-

рин незалежно від їх резистентності та інших захисних факторів

організму.

Колібактеріоз реєструється у вигляді ензоотії лише в період ма-

сового отелення та опоросів (окотів) і тільки серед новонароджених

тварин. У великих господарствах хвороба може набувати стаціонар-

ного характеру за рахунок систематичної появи сприйнятливих но-

вонароджених телят, поросят і ягнят.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває

кілька годин, перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий. У

телят

при виникненні захворювання в перші дні після народження

спостерігається надгострий перебіг хвороби. У хворих тварин

відмічають слабкість, коматозний стан та швидкий розвиток септи-

чних явищ — підвищення температури до 41,5 – 42 °С, прискорення

пульсу й дихання, гіперемію й крововиливи на слизових оболонках

ротової та носової порожнин, іноді пронос. Телята гинуть у коматоз-

ному стані впродовж 1 – 2 діб. Гострий перебіг хвороби спосте-

рігається у телят 3 – 7-денного віку. Характеризується профузним

проносом, сильним зневодненням організму, парезами, судомами.

Хвороба закінчується загибеллю телят упродовж 3 – 4 діб. Під-

Колібактеріоз

461

гострий перебіг колібактеріозу реєструється у телят 6 – 10-

денного віку. Хвороба супроводжується профузним проносом, знево-

дненням, сильним виснаженням. Загибель багатьох телят настає на

7 – 10-ту добу хвороби. Підгострий перебіг захворювання іноді

ускладнюється ураженням суглобів і легень.

телят

колібактеріоз може проявлятися в трьох формах — енте-

ритній, септичній та ентеротоксемічній. При ентеритній формі

відмічають пригнічення, зниження апетиту, прогресуючий пронос.

Фекалії рідкі, білуватого кольору, містять згустки неперетравленого

молока та пухирці газу. Температура тіла не підвищена. Внаслідок

частих мимовільних дефекацій настає сильне зневоднення організ-

му, хворі тварини худнуть і гинуть на 2 – 3-тю добу хвороби. При

септичній формі на передній план виступають септичні яви-

ща — висока температура тіла, сильне пригнічення, в’ялість, при-

скорення пульсу й дихання, сухість носового дзеркальця. Хворі тва-

рини більше лежать, відмовляються від корму, іноді спостерігається

ураження центральної нервової системи. Геморагічні набряки, по-

лінефрит та діарея відсутні. Загибель настає впродовж 12 – 24 год

від початку хвороби. Для ентеротоксемічної форми хара-

ктерні ураження травного каналу і токсикоз, зумовлений бактеріа-

льними токсинами, що проникають у кров кишок. У хворих відмі-

чають сильне пригнічення, блювання, відмову від корму, профуз-

ний пронос; очі западають, тварини впадають у коматозний стан і

наприкінці 2 – 3-ї доби гинуть.

поросят

при колібактеріозі розрізняють дві форми хвороби —

септичну і ентеритну, які мають такий самий клінічний прояв, як і

у телят. Поросята гинуть (до 60 %) упродовж 1 – 2 діб на фоні знево-

днення та виснаження організму від профузного проносу. При

септичній формі спостерігають бактеріємію, пронос буває не

завжди; дуже висока (до 90 %) летальність. У поросят віком понад

2 міс хвороба проходить в ентеритній формі або у формі коліентеро-

токсемії (набрякова хвороба). При коліентеротоксемії

провідними є ознаки ураження центральної нервової системи —

збудження, судоми, парези, паралічі. Спостерігаються також тимча-

сове підвищення температури тіла до 40,5 – 41 °С, блювання, калові

маси щільні, вкриті слизом, іноді буває пронос. Згодом у підшкірній

та субсерозній тканині утворюються набряки, які чітко виявляються

в ділянці повік і гортані. Визначають також застійну гіперемію з

синюшним відтінком шкіри в ділянці п’ятачка, вух, кінцівок, чере-

ва. Розвиваються кон’юнктивіти, гіперемія слизової оболонки ротової

порожнини. Через кілька годин після появи клінічних ознак хвороби

більшість поросят гине. Решта поросят одужує дуже повільно.

ягнят

також спостерігаються дві форми хвороби — септична і

ентеритна, які характеризуються такими самими клінічними озна-

6. Хвороби молодняку

462

ками, як і у телят. У

лошат

до наведених вище форм хвороби при-

єднуються ураження суглобів. У

цуценят

відмічають млявість, діа-

рею. Нерідко спостерігаються ознаки ураження центральної нерво-

вої системи — збудження, судоми, паралічі, парези. Можлива пнев-

монія, набряк легень.

Патологоанатомічні зміни. При ентеритній формі колібак-

теріозу на розтині виявляється виснаження, ознаки гострого ката-

рального або катарально-геморагічного запалення тонкого, іноді й

товстого відділу кишок, гостре серозне запалення мезентеріальних

лімфовузлів. При підгострому перебігу хвороби знаходять осередко-

ву пневмонію, запальні явища у печінці та нирках. При септич-

ній

формі спостерігаються явища геморагічного діатезу з кровови-

ливами на серозних оболонках та в різних органах, гіперемія і на-

бряк легень, головного мозку та його оболонок. При ентероток-

семічній

формі хвороби визначають набряки в різних органах і

тканинах, у ділянці повік і кон’юнктивіти. Виявляють значні драг-

листі набряки підшкірної клітковини біля основи вушних раковин,

навколо очей, у ділянці носа, лоба, трахеї, паху, суглобів.

Патогномонічною ознакою набрякової хвороби у поросят віком

понад 2 міс вважають набряки стінок шлунка, особливо його карді-

альної частини (товщина досягає 4 см), брижі, стінок товстого відді-

лу кишок, легень, мозку. При гістологічному дослідженні виявля-

ється часткове руйнування ворсинок тонкого відділу кишок та деге-

неративні зміни в печінці, нирках, серцевому м’язі.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, кліні-

чних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабо-

раторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає виділення чистої культури

ешерихій з патологічного матеріалу, встановлення її патогенності,

виявлення збільшення титрів аглютинінів у парних сироватках

крові. У лабораторію для бактеріологічних досліджень відправля-

ють цілий труп, а від великих тварин — голову (головний мозок),

трубчасту кістку, селезінку, частину печінки з жовчним міхуром,

брижові лімфатичні вузли. Надсилають також частину уражених

тонких кишок з їх вмістом. При септичній формі хвороби відбира-

ють кров під час гарячки для виділення гемокультур. Для сероло-

гічних досліджень направляють парні сироватки крові з інтервалом

14 – 21 доба.

У лабораторії з патологічного матеріалу готують мазки-відбитки

і фарбують за Грамом, а також антисироватками для визначення

наявності термостабільних (ТС) і термолабільних (ТЛ) ентеротокси-

нів. Для дослідження за РІФ мазки забарвлюють специфічними іму-

нофлуоресцентними сироватками. Бактеріологічні дослідження при

Колібактеріоз

463

септичній формі хвороби передбачають посіви на живильні середо-

вища з крові серця та різних органів, а при ентеритній формі — із

слизової оболонки тонкого відділу кишок, патологічно змінених лім-

фовузлів брижі, а також із фекалій. У разі підозри на набрякову

хворобу культури, отримані в посівах з брижових лімфовузлів та

тонкого відділу кишок, пересівають на кров’яний агар у чашки Пет-

рі для встановлення їх гемолітичних властивостей. Визначення се-

рогрупової належності виділених культур ешерихій проводять за

РА з типоспецифічними аглютинувальними сироватками. Біопробу

ставлять на білих мишах, яким вводять 10 %-ву суспензію патологіч-

ного матеріалу або виділену і типовану культуру ешерихій.

Діагноз на колібактеріоз вважається установленим у разі

отримання одного з таких показників: виділення культур ешерихій

із селезінки, кісткового або головного мозку без визначення їх серо-

логічної належності та патогенності, а також при виділенні не

менш ніж з двох досліджуваних органів культур ешерихій, які пато-

генні для білих мишей або належать до О-серогруп, визнаних пато-

генними для тварин, тобто тих, що типуються аглютинувальними

О-колісироватками; на коліентеротоксемію — виділення β-ге-

молітичних ешерихій та наявності характерних патологічних змін

без визначення патогенності й серологічної належності виділеної

культури, а також при виділенні β-гемолітичних ешерихій, що

спричинюють загибель не менш як 2 заражених білих мишей, або

ешерихій, що були віднесені до О-серогруп, визнаних патогенними

для тварин (за умови відсутності характерних патологоанатомічних

змін); на коліентерит

— виділення з фекалій ентеропатогенних

серотипів ешерихій, які вірулентні для білих мишей і дають позити-

вну реакцію імунодифузії (РІД) між ентеротоксином нативних фека-

лій та антитоксичними сироватками проти ТС- і ТЛ-ентеротоксинів

ешерихій або позитивну РІФ у мазках з фекалій і мазках-відбитках з

органів за умови специфічного світіння більш як 50 % мікробних тіл.

Серологічна діагностика колібактеріозу включає виявлення при-

росту діагностичних титрів О-аглютинінів під час дослідження си-

роваток крові хворих тварин за РА при септичній формі хвороби, за

РНГА — при ентеритній формі. Для діагностики ентеритної форми

хвороби застосовують також РІД.

Диференціальна діагностика. Колібактеріоз усіх видів молод-

няку потрібно відрізняти від анаеробної дизентерії (ентеротоксемії);

у поросят — трансмісивного гастроентериту, ентеровірусного гастро-

ентериту і сальмонельозу; у телят — диплококової, ротавірусної та

коронавірусної інфекції. При анаеробній дизентерії у по-

росят, телят і ягнят характерними є надгострий перебіг хвороби,

кривавий пронос, швидка загибель молодняку впродовж 2 – 4 год.

6. Хвороби молодняку

464

При бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу виді-

ляють Clostridium perfrindens типу D або С, у вмісті кишок знахо-

дять типоспецифічний токсин. У разі трансмісивного гаст-

роентериту поросят відмічають контагіозність і майже 100 %-ву

летальність новонароджених поросят. Лабораторні дослідження

(виділення вірусу, його ідентифікація за РН в культурі клітин, РІФ,

а за необхідності — біопроба на поросятах) забезпечують безпомил-

кове встановлення діагнозу.

Ентеровірусний гастроентерит не реєструється у по-

росят до 2 – 3-тижневого віку, проходить не так гостро, як колібак-

теріоз, і з незначною летальністю (близько 10 %). Вірусологічними й

бактеріологічними дослідженнями вдається надійно диференціюва-

ти ці захворювання. Сальмонельозом частіше уражаються по-

росята віком понад 2 міс, захворювання поросят-сисунів супрово-

джується високою температурою (40 – 42 °С). У посівах на диферен-

ційно-діагностичні середовища виділяють паратифозні бактерії.

Диплококова інфекція молодняку клінічно може нагадува-

ти септичну форму колібактеріозу, однак для неї характерні висока

температура тіла (до 42 °С), опухання суглобів. Спостерігається

значне збільшення селезінки. У посівах з крові серця і паренхіматоз-

них органів виділяють стрептококи. Ротавірусна інфекція

уражує телят різного віку, фекалії забарвлені в жовтий колір. Вирі-

шальне значення для діагностики хвороби мають результати бакте-

ріологічних посівів та вірусологічних досліджень фецес і вмісту ки-

шок за РН, РДП, РІФ. Коронавірусна інфекція новона-

роджених телят супроводжується профузною діареєю з доміш-

ками слизу та крові. Хворіють телята різного віку. У гістозрізах ви-

являють ураження епітеліальних клітин ворсинок. Захворювання

диференціюють на підставі результатів бактеріологічних досліджень

та досліджень за РГА (РЗГА) вмісту кишок. Діареї незараз-

ного походження виникають внаслідок неправильного та не-

своєчасного згодовування молозива. При цьому результати бактері-

ологічного та вірусологічного досліджень негативні.

Лікування. Слід починати якомога раніше. Хворих тварин ізо-

люють, їм призначають дієту, виключають з раціону молоко, яке

замінюють сольовими розчинами, ацидофільно-бульйонною культу-

рою (АБК), пропіоново-ацидофільною бульйонною культурою

(ПАБК), відварами з вівса та лляного насіння. У 1 – 2-денних телят

пропускають 2 – 3 годівлі молозивом (8 – 12 год), телятам старшого

віку (3 – 4-денних) його не випоюють цілу добу. Після перерви моло-

зиво (молоко) вводять у раціон поступово, починаючи з половинної

добової дози. Молозиво дають 3 – 4 рази на добу, поєднуючи з фізіо-

логічним розчином. Порцію молозива доводять до норми не раніше

3-ї доби. Для специфічного лікування застосовують моновалентну

Колібактеріоз

465

колісироватку або антитоксичну сироватку проти колібактеріозу і

сальмонельозу сільськогосподарських тварин: телятам віком до 5

днів — 30 – 45 мл, старшим — 50 – 60 мл, ягнятам відповідно 15 –

20 і 20 – 30 мл, поросятам — 15 – 20 і 25 – 35 мл. Препарати вводять

внутрішньом’язово. Застосовують також бактеріофаг проти сальмо-

нельозу й колібактеріозу телят і поросят. Препарат дають перораль-

но тричі, через кожні 2 год, в дозі 30 – 50 мл на один прийом залеж-

но від маси та віку тварини. У тяжких випадках захворювання кі-

лькість бактеріофага може бути збільшена до 100 мл. Рекоменду-

ється за 10 – 15 хв до застосування препарату дати хворій тварині

25 – 30 мл 3 – 5 %-го розчину соди, що нейтралізує соляну кислоту,

яка руйнує бактеріофаг. Після проведеного курсу лікування роблять

перерву на 1 – 2 доби, а в разі потреби лікування продовжують.

Для нормалізації білкового обміну у телят використовують сиро-

ватку крові корів, а також сироваткові та молозивні імунні глобулі-

ни, що ефективно стимулюють захист організму новонароджених

тварин від збудника інфекції. У тяжких випадках препарат викори-

стовують у дозі 15 – 20 мл/кг маси, при легкому перебігу хвороби —

5 – 10 мл/кг. Одночасно вводять 200 – 400 мл ізотонічного розчину

глюкози. Імунні глобуліни рекомендують застосовувати з профілак-

тичною метою з першою порцією молозива і повторно через 12 год.

При проносах стандартний 10 %-й розчин імунних глобулінів засто-

совують парентеральнопо по 1 мл/кг. Залежно від тяжкості перебігу

хвороби препарат вводять 2 – 6 разів: першого дня 2 рази, в наступ-

ні дні — по 1 разу. Дозу препарату можна збільшувати в 1,5 – 2 рази.

Разом зі специфічними препаратами застосовують антибіотики

(після попереднього визначення чутливості до них виділених ешери-

хій), поєднання різних антибіотиків та сульфаніламідних і нітрофу-

ранових препаратів. Особливу увагу слід приділяти правильному

вибору дози препаратів та методів їх використання. Левоміцетин да-

ють на перший прийом по 20 мг/кг, а потім через кожні 8 – 12 год те-

лятам по 15 мг, поросятам і ягнятам — по 20 мг/кг; біоміцин, терамі-

цин, тетрациклін застосовують 2 – 3 рази на день по 10 – 20 мг/кг.

Зазначені антибіотики дають з молозивом або водою. Мономіцин,

неоміцин, поліміксин-М також дають усередину в дозі 10 – 30 тис.

ОД/кг. З антибіотиками неоміцинової групи доцільно одночасно

внутрішньом’язово вводити дибіоміцин та окситетрациклін по 20 тис.

ОД/кг. Добрий лікувальний ефект відмічається при використанні з

молоком або водою поліміксину-М у дозі 7 – 8 тис. ОД/кг із синтомі-

цином, який дають хворим на перший прийом по 40 мг, а потім через

кожні 4 – 6 год — по 30 мг/кг. Позитивних результатів досягають при

застосуванні міцерину, поліміксину-М з одночасним внутріш-

ньом’язовим введенням хлортетрацикліну або окситетрацикліну в

дозі 5 – 10 мг/кг маси тварини. Сульфаніламідні (фталазол, сульфа-

6. Хвороби молодняку

466

зол, сульцимід, сульфадимезин та ін.) та нітрофуранові (фуразолі-

дон, фуразидин) препарати застосовують у поєднанні з дієтою та

натуральним шлунковим соком, сироваткою крові, сироватковими

та молозивними глобулінами. Для усунення токсикозу та регуляції

водно-сольового обміну бажано застосовувати складні сольові роз-

чини за прописами І. Г. Шарабріна, А. М. Колесова, розчини Рінге-

ра, Рінгера — Локка, які вводять ягнятам і поросятам підшкірно по

300 – 500 мл в різні місця, телятам — 500 – 1000 мл у ділянці правої

голодної ямки. При тяжкому перебігу хвороби їх вводять внутріш-

ньовенно або в черевну порожнину до 1 л з 5 % глюкози. Рекоменду-

ється раз на добу застосовувати масляний розчин вітаміну А (внут-

рішньом’язово по 100 – 200 тис. ІО), вітаміну D (внутрішньом’язово

або підшкірнопо 1,5 – 2 тис. ІО), аскорбінову кислоту (200 – 500 мг).

Останнім часом для профілактики й лікування колібактеріозу у

телят, поросят, ягнят рекомендується Енвет-1, водазоль, споролакт,

моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний, хвойна хлорофіль-

но-каротинова паста (В. П. Литвин, 2000).

Імунітет. У молодняку, який перехворів на колібактеріоз, утво-

рюється тривала несприйнятливість до повторного спонтанного за-

раження. Новонароджені тварини є слабореактивними і тому не

здатні самостійно формувати імунітет на введення вакцини. У зв’яз-

ку з цим виникає необхідність у проведенні запобіжної вакцинації

вагітних маток, щоб забезпечити високий рівень колостральних

імуноглобулінів у новонароджених телят, ягнят, поросят. Для іму-

нізації проти колібактеріозу молодняку запропонована полівалент-

на гідроксидалюмінієва формолтіомерсалова вакцина проти колі-

бактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят і ягнят, а також полівалент-

на вакцина проти сальмонельозу і колібактеріозу хутрових звірів.

Полівалентну гідроксидалюмінієву формолтіомерсалову вакцину

проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят і ягнят

застосову-

ють у господарствах, неблагополучних щодо колібактеріозу, для ва-

кцинації вагітних корів за 35 – 40 діб до пологів, свиноматок за 1,5 –

2 міс до опоросу, а також поросят і ягнят перед відлученням. Вак-

цину вводять дворазово внутрішньом’язово в ділянці шиї: великій

рогатій худобі перший і другий раз по 10 – 15 мл, свиням відповідно

по 4 – 5 і 5 – 6 мл, вівцям — по 3 – 4 і 4 – 5 мл, поросятам перед від-

лученням — по 1 – 1,5 і 1,5 – 2 мл, ягнятам перед відлученням — по

1 – 1,5 і 1,5 – 2 мл. Імунітет настає через 18 – 20 діб після введення

першої дози вакцини і зберігається у дорослих тварин упродовж 5 –

6 міс, у молодняку — 3 – 4 міс.

Вакцину полівалентну проти сальмонельозу і колібактеріозу ху-

трових звірів

використовують у неблагополучних і загрозливих що-

до сальмонельозу або колібактеріозу звірів господарствах для імуні-

зації тільки клінічно здорових тварин основного стада і молодняку

Колібактеріоз

467

(лисиць, песців, нутрій). Вводять підшкірно в ділянці внутрішньої

поверхні стегна за 2 – 3 год до годівлі. Імунітет настає на

10 – 12-ту добу, зберігається до 6 міс.

Профілактика та заходи боротьби. З метою запобігання занесен-

ню інфекції ззовні треба стежити, щоб під час комплектування фе-

рми великої рогатої худоби не були введені з неблагополучних гос-

подарств корови та перехворілі на колібактеріоз телята, які виділя-

ють з фекаліями патогенні ешерихії і є джерелом інфекції для здо-

рових тварин. Однак основою запобіжних заходів проти захворю-

вання новонародженого молодняку на колібактеріоз є створення

передбачених технологією зоогігієнічних умов утримання, годівлі та

експлуатації тварин і дотримання рекомендованих ветеринарно-

санітарних правил. Тільних корів за 1,5 – 2 міс до отелення запус-

кають, виділяють в окремі групи і забезпечують кормовими раціо-

нами, збалансованими за вмістом білка, вуглеводів, вітамінів, мік-

роелементів. За 10 – 12 діб до отелення їх чистять (забруднені ді-

лянки тіла обмивають водою, нижні частини кінцівок дезінфікують

0,5 %-м розчином формальдегіду) і переводять у родильні примі-

щення. У родильних приміщеннях корів розміщують у вільних

стійлах, які попередньо піддають ретельному механічному очищен-

ню та дезінфекції. Перед отеленням і переміщенням у родильний

бокс задню частину тулуба корови та її зовнішні статеві органи об-

мивають теплим розчином перманганату калію (1 : 1000). Через

30 – 40 хв після отелення корові випоюють теплу підсолену воду або

бовтанку з висівок. Перед доїнням вим’я корови обмивають теплою

водою, перші цівки молозива здоюють в окремий посуд і знищують.

Через 2 – 3 год після отелення корову переводять у ретельно очи-

щене і продезінфіковане стійло родильного відділення, де й утри-

мують 10 – 15 діб.

Теля приймають на суху чисту підстилку або мішковину, пупо-

вину обробляють 5 %-ю настойкою йоду. Новонароджене теля дають

облизати корові, потім переносять в одну із секцій профілакторію,

де розміщують на 8 – 10 діб у заздалегідь очищену та продезінфіко-

вану індивідуальну клітку з достатньою кількістю сухої й чистої

підстилки. Профілакторій має бути сухим, чистим, з належним мік-

рокліматом, без протягів. Молозиво випоюють телятам з чистих сос-

кових напувалок відразу після видоювання, теплим (37 – 38 °С), при

появі харчового рефлексу, але не пізніше ніж через 1 – 1,5 год після

народження. У перший день молозиво випоюють у кількості 500 –

800 мл на один прийом з інтервалом між годівлями не більш як 5 –

6 год. У наступні дні молозиво випоюють тричі на добу по 40 мл на

1 кг маси теляти на один прийом. З третього дня життя між годів-

лями телятам дають досхочу кип’ячену охолоджену (25 – 30 °С) во-

ду. Посуд, який використовують для годівлі телят, щоразу обполіс-

6. Хвороби молодняку

468

кують водою, дезінфікують 0,1 %-м розчином гіпохлориту натрію

(кальцію) або 0,5 %-м розчином дезмолу, промивають під струменем

гарячої (60 – 65 °С) води. Гумові соски обполіскують теплою водою,

кип’ятять 1 – 2 хв у 1 %-му розчині питної соди. Молочний посуд та

соски зберігають у зачиненій шафі. Виконання зазначеного режиму

підготовки та проведення пологів, утримання й годівлі новонаро-

джених телят надійно запобігає колібактеріозу.

Профілактичну дезінфекцію приміщень родильного відділення,

профілакторію та кліток проводять 2 %-м розчином формальдегіду,

4 %-м гарячим (70 °С) розчином їдкого натру, просвітленим розчи-

ном хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору, 2 %-м розчи-

ном переоксиду водню з добавлянням 0,1 % молочної кислоти, з

розрахунку 1 л дезрозчину на 1 м

поверхні за експозиції 3 год. За-

лишки дезрозчину змивають водою. Для аерозольної дезінфекції

профілакторію забезпечують ретельну герметизацію вільних від

телят секцій, температуру повітря підтримують не менш як 15 °С,

відносну вологість — не менш як 60 %. Формалін (30 – 40 %-й роз-

чин формальдегіду) розпилюють з розрахунку 20 мл на 1 м

примі-

щення за експозиції 24 год. Після закінчення дезінфекції примі-

щення провітрюють або залишки формальдегіду нейтралізують

розчином аміаку з розрахунку 10 мл на 1 м

приміщення. Інші тва-

ринницькі приміщення дезінфікують одним з таких дезрозчинів:

4 %-м гарячим (70 °С) розчином їдкого натру, 3 %-м розчином пре-

паратів парасоду або фоспару, розчином гіпохлориту, що містить

3 % активного хлору. Розчини препаратів використовують однора-

зово з розрахунку 0,5 л на 1 м

поверхні за експозиції 1 год.

У разі встановлення колібактеріозу припиняють приймання телят

у секцію профілакторію, де виникло захворювання, організовують

заходи щодо запобігання поширенню хвороби в інші секції. Прово-

дять комплексне лікування хворих телят. Після одужування телят

переводять в окремий телятник, де розміщують ізольованими група-

ми по 8 – 10 голів у клітці, організовують їх повноцінну годівлю. Всім

новонародженим телятам у перші 2 – 4 год життя випоюють по 80 –

100 мл сироватки проти колібактеріозу. З профілактичною метою ре-

комендують застосовувати перорально бактеріофаг проти колібакте-

ріозу (ешерихіозу) телят у дозі по 30 мл триразово. При тяжких фор-

мах захворювання поряд з пероральним дозволяють і підшкірне вве-

дення бактеріофага в дозі 20 мл на один раз. Добрі результати отри-

мують при застосуванні імуноглобулінів, сироваток крові тварин цьо-

го господарства (внутрішньом’язово або підшкірно по 0,7 мл на 1 кг

маси теляти 1 раз на добу), АБК, ПАБК, а також ацидофільного мо-

лока й сухого ацидофіліну. Після виведення телят з неблагополучної

щодо колібактеріозу секції проводять ретельну санацію приміщення

(механічне очищення, дезінфекція з контролем якості).

Колібактеріоз

469

Для дезінфекції застосовують просвітлений розчин хлорного вап-

на, що містить 3 % активного хлору, або 4 %-й гарячий (70 °С) роз-

чин їдкого натру. Якщо на фермі до появи спалаху колібактеріозу

не проводили запобіжну вакцинацію проти колібактеріозу, то в бла-

гополучних секціях негайно організовують щеплення тільних корів

і телят, кітних вівцематок і ягнят, поросних свиноматок і поросят

віком понад 10 днів полівалентною гідроксидалюмінієвою формол-

вакциною проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят, ягнят.

Для запобігання захворюванню на колібактеріоз

поросят

особли-

ву увагу слід приділяти підвищенню загальної та спеціальної рези-

стентності організму свиноматок і молодняку, а також забезпеченню

необхідних нормативних параметрів для їх утримання та годівлі.

Опороси слід проводити в спеціально очищених та продезін-

фікованих приміщеннях (свинарниках-маточниках), куди супорос-

них свиноматок після попередньої санітарної обробки переводять за

10 – 15 діб до опоросу, розміщуючи в індивідуальні станки. При під-

готовці свинарників-маточників до приймання свиноматок особливу

увагу приділяють ретельному очищенню та дезінфекції приміщен-

ня та поверхонь різного обладнання. Для профілактичної дезінфек-

ції застосовують 4 %-й гарячий розчин їдкого натру, 2 %-й розчин

хлораміну або гіпохлориту, що містить 3 % активного хлору, з роз-

рахунку 0,5 л на 1 м

приміщення за експозиції 1 год. Перед дезін-

фекцією проводять ретельне механічне очищення приміщень та

зрошування найбільш забруднених поверхонь гарячим (не нижче

70 °С) 2 %-м розчином їдкого натру з розрахунку 0,5 л на 1 м

одно-

разово, гарячим 5 %-м розчином кальцинованої соди дворазово з

інтервалом 30 хв. За 5 діб до опоросу починають поступове змен-

шення раціону свиноматок з таким розрахунком, щоб за день до

опоросу добовий раціон становив не більше половини звичайної нор-

ми. При появі перших ознак опоросу проводять санітарну обробку

задньої частини тулуба свиноматки, обмивають її дезрозчином

(0,5 %-й розчин хлораміну, розчин фурациліну 1 : 400, розчин пер-

манганату калію 1 : 1000). Куксу пупкового канатика новонародже-

них поросят змочують 5 %-ю настойкою йоду; рот, ніздрі та вуха на-

сухо витирають чистим рушником; поросят тимчасово (до годівлі)

вміщують у продезінфікований ящик (клітку). Після опоросу забруд-

нені ділянки тіла свиноматки обмивають водою, соски й шкіру мо-

лочних залоз протирають серветкою, змоченою дезрозчином, замі-

няють підстилку, потім підсаджують до свиноматки поросят для го-

дівлі. Після опоросу маткам дають свіжу воду, а через 4 – 6 год —

500 – 700 мл бовтанки з концентрованих кормів. Усі молочні продук-

ти, що використовуються для годівлі поросят, обов’язково кип’ятять

або пастеризують безпосередньо в господарстві, незалежно від оброб-

ки їх на молочних заводах.