Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект

Подождите немного. Документ загружается.

138 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 139

терпляче слухати, не обвинувачувати людину, вірити їй, виявляти співчут-

тя, емпатію, але не говорити "я Вас розумію"; інформувати про права,

але не примушувати жертву обговорювати всі "за" та "проти" звернення

до правоохоронних органів.

Якщо звертаються за порадою чи за допомогою родичі або знайомі

жертви необхідно порадити їм поговорити з нею особисто, перекопати,

що, по можливості, жертва повинна сама звернутися до правоохоронних

органів. Обговорити з тими, хто прийшов повідомити про жертву, чому

їх так турбує ця ситуація та проаналізувати можливі дії з її врегулюван-

ня. Слід пам'ятати, що при виявленні насильства щодо дітей необхідно

про це повідомити в міліцію, службу у справах неповнолітніх. Потрібно

інформувати про можливість надання допомоги, а у випадку актуального

насильства потурбуватися про безпеку жертви, розміщення її у спеціалі-

зованій службі, у родичів, знайомих. При цьому необхідно пам'ятати, що

не можна за людину приймати рішення, вирішувати долю (якщо вона у

свідомості) — це право та обов'язок кожної людини [15,16].

З метою попередження насильства в сім'ї є доцільним використову-

вати такі напрями захисту прав членів сім'ї:

— просвітні компанії — в школах, па робочих місцях, в неурядових

та урядових організаціях;

— громадський захист — за допомогою петицій, плакатів, листівок

на вулицях, статей в газетах, відкритих дискусіях та дебатах;

— законодавчі та політичні кампанії — щодо певних проблем; обран

ня та підготовки кандидатів, які розуміють проблему порушення прав;

— написання нових законів і критика старих;

— пошук факторів та підготовка звітів — забезпечення статистич

них даних та фактажу для попередніх видів діяльності [1,86].

З метою попередження вторинних стресових факторів, запобіганням

рецидивам насильства в сім'ї необхідним є план дій на випадок повтору

ситуації, який розробляється спільно з соціальним педагогом на основі

врахування умов життя, стану здоров'я особливостей стосунків у сім'ї

кожної окремої особистості. Такий план повинен передбачати перелік

заходів: до кого, куди можна звернутися за допомогою в будь-який час і

як це зробити; що треба робити при ознаках рецидиву для самозахисту,

збереження здоров'я тощо, як реагувати па кривдника; які речі необхідно

взяти з собою при втечі з дому; як оцінити небезпеку кривдника

[1,92].

В науковій літературі описуються наступні стратегії боротьби з на-

сильством в сім'ї: 1) дослідження, з метою висвітлення та документування

насильства, його природи, джерел, контексту, виправдання, обсягу та інше;

2) дія або інтервенція з метою знищення коренів насильства, його проф-

ілактики та сприяння в побудові нової моралі [1,88]. Ці стратегії здійсню-

ються в усіх сферах життя особистості стосується всіх функцій сім'ї.

Отже, у роботі з дітьми, жертвами сімейного насильства, соціальні

педагоги повинні враховувати особливості психічного етапу та поведін-

ки дитини, які дозволять запідозрити насильство щодо них. Володіння

інформацією про загальні індикатори, які проявляються в переживаннях

і вчинках дітей, де практикується насильство, фахівець буде спроможний

діагностувати наявність неадекватних стосунків у сім'ї, сприяти створен-

ню доброзичливих взаємовідносин.

Специфіка соціально педагогічної

допомоги жертвам сімейного насильства

полягає в спрямованості па позитивну

зміну середовища, в якому знаходиться

жертва насильства.

У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організу-

вати роботу з тими, хто відповідає за її виховання — вчителів і батьків,

з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолога —

педагогічної допомоги.

Батьки звертаються за допомогою, як правило, не з проблемами сво-

го ставлення стосовно дітей і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на

дитину. Як було відзначено у параграфі 2.1 даного розділу, дитина, що

піддається моральному чи фізичному насильству, може поводитися як

агресор, демонструючи жорстокість стосовно батьків, інших людей як

жертва, "притягаючи" жорстокість однолітків і вчителів. Саме ці про-

яви поведінки дитини і є змістом скарги батьків, які звертаються в

кризові центри та соціальні служби.

Вивчення дитячого досвіду цих батьків, як правило, виявляє серй-

озні проблеми в їхньому власному дитинстві. В більшості випадків вони

також переживали моральне чи фізичне насильство з боку своїх батьків,

і в спілкуванні зі своєю дитиною знову відтворюють ситуацію свого

дитинства, не вміючи діяти по іншому. Друга особливість цих батьків є

прямим наслідком вищевикладепого. Вони не вміють бути "гарними бать-

ками", тобто не розуміють своїх дітей, емоційно відчужені, не знають,

як виразити позитивні почуття, мають бідний поведіпковий репертуар.

Третя особливість — батьки не мають позитивних цілей виховання дити-

Робота з батьками щодо

попередження та подолання

насильства над дітьми

140 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 141

пи, їхні дії непослідовні, хаотичні. Таким чином, для попередження на-

сильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:

— травматичний досвід батьків у дитинстві;

— відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно

власного майбутнього;

— перевага деструктивних партнерів спілкування в сім'ї;

— відсутність навичок конструктивної взаємодії;

— внутрішньо-особистіспі порушення дитини.

Удосконалення психолого-педагогічпої культури батьків є важливою

передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація,

прищеплення культури взаємостосунків й розвиток гармонійної особис-

тості належить сім'ї. Саме в сім'ї дитина набуває життєвого досвіду,

вчиться культури спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний

позитивний вплив па виховання дітей має почуття взаємної любові й

поваги матері і батька та виявлення цих почуттів у їхніх щоденних

взаєминах, а також їхнє гуманне ставлення до інших людей. В. О. Су-

хомлипський справедливо стверджував, що людину ми творимо любов'ю

— любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері

до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти

виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне

одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей — мир

і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердечна віра в добро,

віра в красу людську.

Покращення реального стану процесу сімейного виховання, попе-

редження та подолання проблеми сімейного насильства в сучасних умо-

вах, на нашу думку, вимагає розробки спеціальної програми исихолого-

иедагогічпої просвіти батьків, яка буде сприяти повноцінному функціо-

нуванню сім'ї і попередженню проблем у взаємостосунках батьків та

дітей. З цією метою впроваджено навчальну програму для батьків "

Гармонізація дитячо-батьківських взаємовідносин", реалізація якої зорі-

єнтована на досягнення основної мети — налагодження гуманних взає-

мостосунків між батьками й дітьми. Зміст її передбачає вирішення таких

завдань:

— формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальиіших

методів виховання;

— творче засвоєння психолого-педагогічиих знань для того, щоб

вони стали керівництвом до дії і сприяли підвищенню ефективності ви

ховання дітей;

— формування здатності усвідомлювати сімейну дійсність, вміння

приймати найбільш ефективніші рішення в співвідношенні їх з законо

мірностями, принципами виховання;

— взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

При складання програми роботи з батьками доцільно враховувати,

що більшість з них не мають спеціальної психолого-недагогічпої освіти,

саме тому варто брати до уваги рівень їхньої поінформованості з про-

блем виховання, досвід розв'язання конфліктних ситуацій в системі ди-

тячо-батьківських стосунків, взаємостосунки між самим подружжям. Окрім

цього, програма побудована таким чином, що отриманні знання могли б

бути використані у практичній виховній діяльності стосовно власних

дітей.

Програма може включати в себе для розгляду питання основних

закономірностей та етапів розвитку дитини, вікових психологічних фак-

торів становлення її особистості на конкретних стадіях, типових критич-

них ситуаціях, проблем кожного віку. Доцільно приділяли ти увагу та-

ким проблемам, як роль матері у взаємостосунках з дитиною на ранніх

стадіях її життя, значимість емоційних факторів у сімейному житті. На

пашу точку зору доцільно проводити спеціальну роботу (можливо у

формі тренінгу) щодо формування та розвитку вміння спілкуватися з

дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку.

Головне завдання роботи з батьками полягає в пропаганді правильно-

го, педагогічпо-грамотиого (ненасильницького) виховання, акцентуація

уваги на тому, що існує багато методів, за допомогою яких слід вихову-

вати дітей, не використовуючи тілесні покарання та інші неадекватні

засоби виховного впливу (орієнтовна програма роботи з батьками пода-

на у додатку А).

Допомогу жертвам сімейного на-

сильства здійснюють як спеціалізовані

заклади, кризові центри, притулки для

жертв насильства, так і територіальні

заклади соціального обслуговування

— "Телефон довіри", центри НСИХОЛОҐО — педагогічної допомоги

населенню, центри соціальної допомоги сім'ї та дітям, які консультують

своїх клієнтів з всіх проблем особистого життя і надають їм

психотерапевтичну допомогу.

Технології соціально-

педагогічної роботи з

випадками насилля в сім'ї

стосовно

ітей

142 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 143

Принципи падання допомоги жертвам насильства будуються па за-

гальних психолого — педагогічних засадах кризового втручання. Однак

допомога потерпілим від сімейного насильства має свою специфіку в

залежності від того, хто її здійснює (психосоціолог, спеціаліст з соціаль-

ної роботи, психотерапевт), кому її падають (жертвам сімейного, сексу-

ального чи просто фізичного насильства), в якій формі (консультативній,

психотерапевтичній, соціальної підтримки ) буде вона відбуватися.

Допомогти потерпілим від насильства в сім'ї покликані не тільки

правоохоронні органи, але й соціальні служби. Один із напрямків діяль-

ності соціальних служб — надання конкретної допомоги (притулки, кон-

сультативна допомога, реабілітаційні послуги і т.д.) громадянам, що по-

терпіли від фізичного чи психологічного насильства, від жорстокого

ставлення в сім'ї.

Для роботи з різноманітними видами насильства, що мають у своєму

розвитку, механізмах і феноменології як загальне, так і особливе, роз-

роблені спеціалізовані технології та програми, що дозволяють підвищу-

вати ефективність профілактичної і корекційної роботи в цьому напрям-

ку. Існуючі у світовій і вітчизняній практиці технології соціальної робо-

ти з випадками сімейного насильства містять у собі досить широкий

спектр оргапізаційно-управлінських і методичних підходів. Очевидно,

що вибір тієї чи іншої технології роботи детермінується як мінімум,

двома факторами — характером випадку і наявністю соціальпих ресурсів.

Зазвичай технологія роботи з клієнтом (сім'єю) (у міжнародному

професійному співтоваристві соціальних працівників позначається як

"робота з випадком") здійснюється на двох рівнях: менеджмент роботи з

випадком і безпосередньою роботою з випадком [12, 83].

Менеджмент містить у собі наступні етапи:

^ Ідентифікація і фіксація випадку. Постановка на облік.

•/ Збір інформації й оцінка ситуації клієнта (сім'ї) (діагностика).

Основне завдання — визначити, чи піддавалася жертва насильству, і

якщо так, те якому саме його виду, у якій формі.

^ Планування і контрастування.

^ Втручання в ситуацію (корекція).

^ Контроль, оцінка і завершення роботи. Оцінка впливу зроблених

послуг па стан клієнта, закриття контракту, закриття випадку.

Як окрема фаза іноді виділяється ведення випадку в післякризовий

період (найчастіше в ситуаціях, коли в родині протягом тривалого часу

насильству піддавалася дитина й існує теоретична імовірність рецидиву).

Всі етапи роботи з клієнтом фіксуються в спеціальній обліковій картці.

Послуги можуть бути як платними, так і безкоштовними (очевидно, що

незаможні клієнти повинні одержувати послуги безкоштовно). Щоб не

покладати додатковий тягар на потерпілих від насильства, витрати клієнтів

соціальних служб, як правило, оплачує особа, що здійснила акт насиль-

ства (у порядку судового рішення чи за договором примирення). За

кордоном існує також практика обов'язкових зборів па користь спеціал-

ізованих соціальних служб (типу кризових центрів для жінок) при одру-

женні, у вигляді відрахувань від штрафів та іп.

Ідентифікація випадку. Діяльність соціального працівника на

етапі ідентифікації випадку припускає збір первинної інформації, розсл-

ідування і складання заяви. Практика показує, що соціальні служби,

міліція чи юридичні особи рідко бувають першими включені в ситуацію

жорстокого ставлення чи насильства. Частіше подібні ознаки спочатку

відзначаються і фіксуються медичним персоналом — лікарями загальної

практики, чи медсестрами доглядальницями. Тому, для того щоб уникну-

ти плутанини і бездіяльності, необхідно відразу позначати функції і ролі

кожної зі служб.

Інформація, яка повинна бути зібрана за заявою, включає основні

формальні зведення (ім'я, адреса, стать, вік жертви) і контактну інфор-

мацію (телефон і реальне місце проживання). Ці дані можуть бути отри-

мані як у результаті прямого інтерв'ю, так і на підставі спостережень чи

звертання у відповідні агентства і служби.

Вже при першому контакті з жертвою насильства важливо зрозумі-

ти, яка саме допомога в першу чергу необхідна, і не покладатися на те,

що один набір прийомів можна застосувати до кожного "типового" ви-

падку. Якщо соціальний працівник зробить висновок, що його компе-

тенції для вирішення даної проблеми недостатньо, він повинен порадити,

куди можна звернутися жертві для одержання більш адекватної допомо-

ги. Саме тому соціальний працівник повинен володіти інформацією про

будинки тимчасового перебування для жертв насильства, включаючи

людей із психічними і фізичними обмеженнями, про можливі джерела

фінансової допомоги (благодійні організації, групи місцевої (общинної)

підтримки), організаціях адвокатів, психологів, медичних працівників.)

Діагностика випадку. На стадії діагностики детальне фізичне

обстеження проводиться медичним персоналом. Проте соціальний праців-

ник теж повинен звертати увагу на ознаки фізичного і психологічного

насильства: сипці, садна, порізи й опіки, особливо на обличчі, губах і

144 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 145

руках, ушкодження і переломи, походження яких носить незрозумілий

характер, відсутність павичок особистої гігієни, належного лікування

(свідчення фізичного насильства і зневаги), порушення сну. різке підви-

щення чи зниження ваги, нереальні страхи, розгубленість, покірність і

пригніченість (психологічне насильство), а також па болі при ходьбі й у

сидячому положенні, небажання проходити огляд у гінеколога (сексу-

альне насильство) та ін. Крім того, варто фіксувати відсутність у дорос-

лої людини грошей (наявних чи на рахунку в Ощадбанку), невідповідність

між можливими і реальними умовами життя, а також відзначати ті фак-

тори, що сприяють виникненню насильства або свідчать про його на-

явність.

Ряд ознак може вказувати на наявність насильства в сім'ї чи жорсто-

ке поводження з дитиною, поганий догляд за нею.

Для ідентифікації подібних ситуацій соціальними працівниками вико-

ристовується спеціальна карта, а для виявлення потенційних випадків

насильства в допомогу медичним сестрам і доглядальницям розроблені

протоколи вивчення й оцінки стану жертви і кривдника.

При заповненні картки варто уникати прямих запитань. Інформацію

треба одержувати, спираючись на такий метод, як спостереження, можливо,

навіть інтуїцію. Крім того, для одержання більш точної і детальної інфор-

мації кожен протокол обов'язково повинний включати докладний опис.

Дуже часто в силу ряду причин (почуття власного гідності жертви,

страху, боязкості, залежності від агресора, кровного споріднення з ним і

ін.) виникають труднощі при одержанні інформації, що підтверджує на-

явність ситуації насильства (навіть якщо факт насильства вже не є таєм-

ницею), і розслідування стає проблематичним.

Для вирішення даного завдання і підвищення ефективності діяль-

ності соціального працівника розроблена тактика ведення інтерв'ю-розс-

лідуваиня, відповідно до якої відвідування родини здійснюється соц-

іальним працівником разом з колегою; соціальний працівник обов'язково

роз'ясняє мету візиту; інтерв'ювання жертви і кривдника проводиться

індивідуально; під час бесіди створюється спокійна і розслаблююча ат-

мосфера.

Планування і контрактування. Цей етап передбачає визначен-

ня пакета послуг, підбір необхідних фахівців і організацій, призначення

соціального працівника для безпосереднього ведення випадку. Коитрак-

туваиня відбувається як з фахівцями, яких вирішено залучити до роботи

з конкретним випадком, так і з самим клієнтом. Основне завдання кон-

трактування — узгодження етапів і змісту роботи, взаємних прав, обо-

в'язків і відповідальності.

Втручання в ситуацію. У процесі втручання в ситуацію і впли-

ву па неї можуть використовуватися різні методи й організаційні форми.

Передбачено два основних організаційних підходи для вирішення про-

блеми:

1) державні і благодійні служби надають члену сім'ї, який зазнає

насильство або страждає від зневажливого ставлення, допомогу і підтримку

в домашніх умовах або у приміщенні служб без вилучення з родини;

2) жертва дистанціюється від потенційної чи реальної небезпеки,

тобто їй надається можливість тривалого (тимчасового чи постійного)

проживання і утримання в спеціальному закладі, яким можуть бути кри

зовий центр, притулок, чи пансіонат, якщо жертва — дитина, прийомна

(фостерна чи постійна) сім'я.

Перший підхід припускає організацію роботи комплексу служб, що

падають домашніх доглядальниць, помічників з медичного догляду, при

необхідності забезпечують денний і пічний догляд і допомогу, проводять

консультативну і треніпгову (групову й індивідуальну) роботу з кривд-

ником і жертвою.

Другий підхід у даний час не вважається кращим, оскільки пов'яза-

ний зі значними фінансовими витратами. Крім того, питання про користь

відселепия жертви від сім'ї викликає безліч дискусій. Відповідно до

однієї точки зору дана стратегія означає визнання поразки, коли в наяв-

ності присутня нездатність допомогти членам сім'ї змінити характер і

динаміку їхніх взаємин. Прихильники іншої точки зору вважають, що

якщо подібна модель поведінки і взаємодії (агресор — жертва) практи-

кувалася в сім'ї досить довго, то імовірність її зміни представляється

сумнівною і, отже, рішення про розселення агресора і жертви повидніє

оцінюватися як єдино можливе. Однак необхідно помітити, що в практиці

соціальної роботи з випадками сімейного насильства допускається очевид-

на иегумаипість і несправедливість: найчастіше зі звичної домашньої об-

становки вилучають не ґвалтівника, а жертв насильства (у більшості ви-

падків — жінку, дитину або обох), які у результаті можуть страждати вже

не від сімейного насильства, а від дискомфорту незвичної обстановки.

Контроль і оцінка. Хоча контроль за ходом роботи з випадком

насильства і станом члена сім'ї — жертвою насильства — є присутнім па

всіх етапах, особливу увагу необхідно приділяти спостереженню за тим,

наскільки успішно проходить процес реабілітації і чи не варто перегля-

146 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 147

нути методи і підходи до и проведення, звернувшись до піших, більш

дієвих, що дозволи іь досягнути бажаних цілей

Завершення процесу реабілітації. На заключному етапі соц-

іальний працівник повинний допомогти людині, що пройшла курс реабіл-

ітації, прийняти рішення про доцільність використовувати постійні сис-

теми підтримки чи вибраш піші засоби допомоіи в непередбачених ситу-

аціях Він також підводить остаточні підсумки, дає оцінку досяіпутих

результатів, визначає необхідність переривання чи припинення професій-

ної допомоіи чи взаємної шдіримки

Протягом всіх етапів виробляється соціальний супровід сім'ї Соц-

іальні педагоги курирують сім'ю Підбадьорюють, мотивують, иаполяіа-

ють, цікавляться етапом справ дитини і батька, підкреслюючи інтерес і

повагу до особистості (але не до проблемною поводження) і віру в

існування ресурсів сім'ї Влаштовуються наради фахівців із залученням

соціальних педаї огів школи і муніципалітету для відстежеиия динаміки

змін і шдіримки дитини в йою реальній малій груш Робота з такою

сім'єю є довіостроковим процесом, стійкі зміни формуються за швтора-

два року роботи Після закінчення цьою періоду сім'ї вдається мобілізу-

вати власні ресурси і досяіти позитивних змін

Ефективність проведеної роботи оцінюється за наступними критеріями

Порівняння даних психодіагностичного обстеження дитини до і

після роботи

1 Наявність адекватної самооцінки.

2 Зниження рівня тривоги

3 Поліпшення соцюметричної о статусу

Порівняння даних психодіагностичного обстеження дитячо -бать

ківських відносин до і після роботи

1 Зменшення ступеня відкидання

2 Зменшення частки патологічних факторів, таких, як несформованість

батьківських почуттів, неприйняття, пепослідовшсіь вимог і ш

Експертні оцінки

1 Оцінка змін у поводженні і настрої дитини, її адаптивних можли

востей батьками і педаї огами

2 Оцінка членами родини своїх досягнень і змін, отриманих у ре

зультаті проходження трешнпв і консультування [7]

Отже, проблема жорстокою поводження з дітьми в сім'ї має баіа-

томіриу природу Це обумовлює необхідшеїь багатоміриого, комплекс-

ного підходу до вирішення проблеми Ключ до ефективності такої комп-

лексноі допомоги лежить у п координації, що доцільно покладати на

соціальні служби

Необхідно пам'ягаш, що, досліджуючи кожен окремий випадок, ми

зіштовхуємося з протиріччям між правом дитини па захист і правом сім'ї

па недоторканність приватного життя Необхідно фокусуватися не па

розслідуванні, а на допомозі дишш. Для робош з різноманітними вида-

ми насильства є необхідним використання спеціалізованих технологій,

які дозволяють підвищувати ефективність профілактичної і корекцшноі

роботи в цьому напрямку Основними етапами менеджменту роботи з

випадком насильства у сім'ї виступають ідешифікащя і фіксація випад-

ку, встановлення па облік, збір інформації й оцінка ситуації клієнта

(сім'ї) (діаіпоетика), планування і контрактувапня, втручання в ситуа-

цію (корекція), контроль, оцінка і завершення роботи.

Література

1 Трубавша І М Соціально — иедаюгічиа робоїа з пеблаюполуч-

иою сім'єю Навчальний посібник — К ДЦССМ, 2002 — 132 с

2 СипягипаНЮ Психолого-иедагоі ическая корекция деіско-роди-

тельских отношепии — М Гумапит изд центр ВЛАДОС, 2001 —96с

3 Батьків не обирають (проблеми відповідального батьківства в

сучасній Украпи), К АЛД ,1997 -144с

4 Соціальне ошчеппя та самопочуття підлітків / О Балакірєва (

кер авт кол ), О Артюх, О Петрупько, О Яременко - К Держав

ний ш-т проблем сім'ї та молоді, 2002 — 5 1 с

5 Боидаровська А Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашнь

ому насильству - К СДМ - Студю, 1999 - Ь4с

6 Говорун Т , Кікшежді О Стать та сексуальшсіь нсихолоїічний

ракурс Навчальний посібник — Тернопіль Навчальна книга — Богдан,

1999 - 384с

7 Максудов Р Р , Флямер М Г Зашита от насилия в семье пробле

ма, разработки и запуск комплексної! социальной техполоіи // Соци-

альиьіе работиики за безопасиость в семье / Под ред М И Либораки-

ной — М Редакциошю издаіельский комплекс Русапова, 1999 — С

84 89

8 Боидарчук О І Психологія сім'ї Курс лекцій - К МАУП,

2001 - 96с

9 Макареико А С Книі а для батьків — К Рад школа, 1978 -

264с

148 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 149

10. Забадьїкина Е.В. Памятка социальиому работпику. Основньїе све-

дения о пасилии в семье. // Социальпме работиики за безонасиость в

семье / Под ред. М.И. Либоракииой. — М.: Редакциошю-издательский

комплекс Русанова, 1999. - С. 138-142.

11. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками

1998р.). - К., 1999. - 150с.

12. Насилие в семье: с чего начипаеться семейное пеблагополучие:

Научно-методическое пособие / Под ред.Л.С.Алексеева. — М., 2000. —

136 с.

13. Росийская знциклопедия социальиой работьі. У 2 т./ Под ред.

А.М. Панова и Е.И. Холостовой. — М.: Институт социальпой работьі,

1997. - 410с.

14. Руководство по нредупреждению иасилия над детьми / Под ред.

Асановй. М., 1999. - 347с.

15.Громадська програма запобігання насильству в сім'ї. — Проект

"Гармонія", Львів, 2000. — 95с.

16. Бреева Е .Б. Дети в совремешюм обществе. — М.: Здиториал

УРРС, 1999. - 216с.

17. Каиська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та

молоддю: Навчальпо-методичний посібник — К.: УДЦССМ, 2001 —

220 с.

18 Конвенція про права дитини. — К., 1995. — 12с.

19. Копт Р. Сексуальпое насилие над детьми // Еициклопедия со

циальпой работи, в 3 т., Т.З, - М., 1994. - 230с.

20. Кравець В, П. Психологія сімейного життя: Навчальний підруч

ник. — Тернопіль, 1995. — 696с.

21. Мищик Л. И., Белоусова З.И., Головапова Т .П. Насилие в

семье как сощально-педагогическая и психологическая проблема. 1 часть,

Запорожье, 1999. - 98с.

22. Психологическая помощь нострадавшим от семейпого пасилия:

Научно-методическое пособие / Под ред.Л.С.Алексеева. — М., 2000. —

160с.

23. Социальио-правовьіе проблеми борьбьі с иасилием / Ом.юрид.-

ин-т. - Омск., 1996. - 120с.

24. Технології соціально — педагогічної роботи: Навчальний підруч

ник / За заг. ред. проф. А. Й. Папської. - К., 2000. - 372 с.

25. Сухомлииський В. О. Батьківська педагогіка. — К.: Рідна шко

ла, 1978. - 264с.

26. Ушинський К. Д. Про сімейне виховання. — К.: Рад. школа,

1974. - 152с.

27. Хромова О. Л., Кравченко Т. В. Педагогічний всеобуч батьків. —

К.: Т-во "Знання" УРСР, 1990. - 32с.

Питання для самоперевірки

1. Розкрити причини сімейпогопасилля.

2. Види насильства над дітьми.

3. Особливості психолого-педагогічпої роботи з дітьми, які зазнали

сімейного насильства.

4. Назвати загальні індикатори, що свідчать про те, що дітииа зазна

ла насильства.

5. Напрями щодо попередження насильства у сім'ї.

5. Деякі технологічні аспекти соціальної роботи у

дитячих будинках сімейного типу

Дитячі будинки сімейного типу (ДБСП) почали створюватися в Ук-

раїні в 1989 році і за цей період пройшли чималий шлях свого розвитку.

По-перше, розроблена законодавча і нормативна база в Україні, які ре-

гулюють діяльність ДБСТ; по-друге, здійснено вивчення сучасного вітчиз-

няного досвіду ДБСТ; по-третс, поступово відбувається впровадження

досягнень зарубіжної науки і досвіду функціонування ДБСТ.

Аналіз першої позиції дозволяє стверджувати, що в Українському

законодавстві формується правова соціальио-захисна концепція дитячих

будинків сімейного типу, суть якої полягає у визначенні ДБСТ як систе-

ми, спрямованої па мінімізацію суперечностей, які з'являються при виз-

наченні економічного і правового статусу вихованців.

Діюча сьогодні в Україні система державної опіки над дітьми сирота-

ми і дітьми, які залишились без батьківського піклування, функціонує

понад 80 років. Створювалась вона за радянських часів і, звичайно,

була зорієнтована па колективні форми виховання дітей. Головий прин-

цип такої виховної концепції передбачав наявність розгалуженої мережі

інтернатних закладів, що фінансувалися державою. Кількість дітей в

одному такому інтернаті становила від 100 до 400 осіб, і дитячі колекти-

ви у таких закладах формувалися за віковим принципом.

150 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 151

З трансформацією політичної, соціальної та економічної системи ук-

раїнського суспільства становище дітей в інтернатних закладах принци-

пово змінилося. Перш за все, значно погіршилися матеріальні умови

утримання дітей. Держава через великий дефіцит бюджету не виділяє

достатньо коштів па необхідні потреби дітей, які утримуються та вихо-

вуються в інтернатних закладах.

Основними законами, що регулюють питання соціального захисту

дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків с: Конституція

України, Кодекс про шлюб та сім'ю, Закони України "Про освіту",

"Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Останніми роками прийнято

низку Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України,

а саме:

— Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та ма

теріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклу

вання батьків (№ 226 від 5 квітня 1994 р.):

— Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами

України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і

здійснення контролю за умовами проживання у сім'ях усиновителів (№

775 від 20 липня 1996 р.);

— Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного

типу (№ 267 від 27 квітня 1994 р.);

Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування

батьків, забезпечують також відомчі документи, насамперед:

— Положення про иавчальпо-виховпі заклади для дітей-сиріт і дітей,

які залишилися без піклування батьків (затверджено наказом Міністер

ства освіти України № 137 від 13 травня 1993 р.);

— Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві

освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України № 98

від ЗО березня 1996 р.);

— Про введення нових норм харчування в дитячих будипках-іитер-

патах (наказ Міністерства соціального захисту населення України № 34

від 1 березня 1996 р.).

У зв'язку із загострення проблем сирітства, насамперед соціального,

недостатніми умовами розвитку, повноцінної освіти і виховання дітей-

сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, видано Указ Пре-

зидента України № Н53 від 17 жовтня 1997 р. "Про затвердження

заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, які залишилися

без піклування батьків". Заходи, окреслені Указом положення реалізу-

ються за такими напрямами: запобігання соціальному сирітству; поліпшення

умов розвитку, виховання та освіти дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать-

ківського піклування; створення умов для соціальної адаптації дітей-

сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; нормативно-право-

ве та пауково-методичпе забезпечення охорони прав цієї категорії дітей.

Передбачається, що однією з основних умов, які забезпечуватимуть по-

дальше удосконалення цієї діяльності, буде посилання уваги до роботи

шкіл-інтериатів, будників дитини тощо.

Кодекс про шлюб та сім'ю України акцептує значну увагу па про-

блемі захисту дітей і передбачає кілька форм утримання та виховання

дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування:

— усиновлення (удочеріння);

— передача їх під опіку (піклування);

— виховання в сім'ї громадян України;

— повне державне утримання в навчально-виховних закладах.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється

за бажанням родини або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, і бере

на виховання і загальне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування. Функціонування таких сімей

здійснюється відповідно до Положення нро дитячий будинок сімейного

тину, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від

26 квітня 2002 року.

Влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу

дитини, позбавленої можливості виховуватися в біологічній родині, спря-

мовано на реалізацію права дитини рости в сімейному оточенні. Діти, які

виховуються в дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім'ях, не

позбавляються статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківсь-

кого піклування. Це передбачає збереження за ними пільг, що гаранту-

ються державою таким категоріям неповнолітніх. За вихованцями збері-

гається право на житло і майно, що їм належить, за його збереження до

досягнення дитиною повноліття відповідають органи опіки і піклування.

Затверджене тимчасове положення про дитячі будинки сімейного

тину передбачало подальше посилання державної допомоги дітям — си-

ротам і дітям, які залишилися без батьківської опіки. Завдяки поєднан-

ню суспільних, колективних і сімейних форм виховання, а також закріп-

лялася юридична основа ДБСТ — сім'я, яка взяла па виховання не менш

п'яти дітей — сиріт чи дітей, що залишилися без опіки батьків, регла-

ментувався порядок влаштування дітей па виховання; вперше визначені

152 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 153

права її обов'язки батьків-вихователів; порядок соціального і матеріаль-

ного забезпечення ДБСТ.

Аналіз документів засвідчує, що у правовій соціальпо-захисній кон-

цепції системноутворюїочнм фактором ДБСТ є вихідна мета, суть якої

полягає у соціальному захисті й охороні права та інтересів дітей, в

умовах, наближених до домашніх, але різних за складом учасників ви-

ховного процесу, правовими відносинами між ними, управлінською струк-

турою, функціонування яких безпосередньо впливає па життєдіяльність

ДБСТ. Це обумовлює особливість державної політики стосовно ДБСТ:

1) ДБСТ — це один із об'єктів соціальної політики; 2) держава розроб-

ляє правові основи ДБСТ і падає їм соціальні гарантії і пільги, визначені

законодавством України і доповнені та розвинені виконавчими органами

па регіональних рівнях; 3) держава зацікавлена у максимально широкій

участі органів місцевого самоврядування у проведенні політики у цій

сфері; 4) держава падає допомогу і підтримку ДБСТ у виконанні ними

своїх функцій. Хоча при цьому простежується недосконалість щодо ди-

ференціації сфер компетенції органів владами стосовно ДБСТ, яка іноді

діє за принципом, коли "у сімох няньок — дитина без ока".

Водночас практиків радує той факт, що останнім часом з'явилися

дослідження, які концептуально обґрунтовують особливості і характер

функціонування ДБСТ як соціального інституту, як соціально-педагогіч-

ної системи.

В Україні за підтримки ЮНІСЕФ, МОМ України, Державного ком-

ітету у справах сім'ї та молоді, Державного центру ССМ було проведе-

но кілька семінарів для майбутніх батьків — вихователів, для праців-

ників ССМ, котрі мають супроводжувати такі сім'ї. Все це в сукупності

дозволяє говорити, що па сьогодні в Україні сформувалась організацій-

но-педагогічпа концепція, яка дозволяє сприймати ДБСТ як "сімейнопо-

дібпу" систему влаштування дітей, що залишилися без батьків. Це обу-

мовлює деякі соціальні особливості розвитку ДБСТ:

— рівноправність груп — сімей;

— їх малу чисельність;

— возз'єднання дітей — родичів;

— автономність і суверенітет груп — сімей в організації своєї життє

діяльності;

— відкритість ДБСТ, що сприяє налагодженню широких зв'язків з

іншими соціальними інституціями;

— комфортність життєвого середовища;

— педагогічна позиція соціальної взаємодії батьків-вихователів з

вихованцями.

При цьому, слід зазначити, що сьогодні уже визначені основні напря-

ми життєдіяльності ДБСТ:

1) зміцнення й захист фізичного й психічного здоров'я дітей шляхом

створення доцільного особистіспо-орієнтоваиого режиму дня і змістов

ної розробки всіх його аспектів;

2) забезпечення наступності між сферами соціального становлення

дитини;

3) створення оптимальних умов для розширення соціальних контактів

вихованців.

Цікавим підходом у технології організації життєдіяльності дітей у

ДБСТ є використання ідей соціального виховання шляхом включення їх

у колективні сімейні справи. Це, зокрема, можуть бути:

а) організація життєдіяльності кількох ДБСТ на основі щоденної

гумаїшоспрямовапої виховної роботи і в результаті участі вихованців у

соціально значущих справах (наприклад, "Очистимо джерело", "Пода

рунки друзям", "Полікуймо книжку", "Концерт для дитячого садка",

"Мамин день" тощо);

б) організація діяльності вихованців як суспільно-зпачущої, цікавої,

творчої для кожної особистості (наприклад, "Моя хатинка для птахів",

"Подарунок мамі — своїми руками", "Конкурс па найкращий квітник "

та ІІІ.);

в) змоделювати самоуправління в ДБСТ па принципах змінності орган

ізаторів, що дозволяє включати усіх вихованців в активну діяльність

(скажімо, один тиждень одна особа виступає "керуючим" справами по

наданню допомоги батькам, а інший відповідає за якість підготовки до

машніх завдань, хтось дбає про порядок у подвір'ї, а надалі функції

можуть змінюватись);

г) налагодження таких відносин між кількома ДБСТ, щоб усі були

зацікавлені у долі й успіхах кожного члена різних сімей.

Звичайно, організація різних видів діяльності дітей потребує і вирі-

шення деяких важливих питань, па які зобов'язаний звернути увагу соц-

іальний працівник. Це стосується: 1) умов для самоорганізації індивіду-

ального життєвого середовища вихованця; 2) умов для колективної жит-

тєдіяльності; 3) умов для розвитку трудових навичок дітей; 4) умов для

творчих занять; 5) умов для занять спортом; 6) умов для медичних і

гігієнічних процедур.

154 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 155

У роботі з вихованцями ДБСТ привертає увагу психологічний ас-

пект, який передбачає психологічну реабілітацію дітей, що залишились

без опіки батьків, їх психологічну адаптацію в нових соціальних умовах,

психічний розвиток вихованців дитячого будинку. В цьому плані в умо-

ва сімейного дитячого будинку, на пашу думку, помітно стимулюється

розвиток емоційної, мотиваційної вольової та інтелектуальної сфери дітей.

Вітчизняні та зарубіжні науковці (Г. Бевз, Л. Галагузова, І. Пеша, І.

Трухіи, С. Мещерякова) розробили систему психологічного розвитку

дитини, який базується па встановленні ефективио-особистісішх зв'язків

дітей з дорослими та іншими людьми. А це потребує того, щоб:

1) ДБСТ був пристосований для постійного проживання в ньому

дітей від часу приходу аж до повноліття;

2) кількість дітей па одного дорослого була обмеженою трьома-п'ятьма

вихованцями;

3) функціонування різновікових груп дітей (від немовлят до підлітків);

4) вихованці повинні бути включені в реальне життя і побут людей

не лише в сім'ї, але й поза дитячим будинком.

Особливо важливим аспектом у виховному процесі ДБСТ є прояв

гуманістичних засад у діяльності батьків — вихователів, які не повинні

"імітувати" сім'ю, а жити повноцінним життям справжньої сім'ї. З цією

метою психолог (із соціальної служби чи з опікунської ради, або з управ-

ління освіти) повинен організовувати психопрофілактичну, діагностичну,

розвиваючу, исихокорекційну і консультативну діяльність. Це забезпечує

реалізацію професійного підходу, який попереджує небезпеку "гри в сім'ю".

Безперечно, щоб розгорнути у ДБСТ професійну і цілеспрямовану

роботу, слід проаналізувати чотири основні групи проблем, які з перших

днів з'являються у такій сім'ї:

1) матеріальне забезпечення ДБСТ;

2) відносини в сім'ї між батьками — вихователями і дітьми, між

дітьми (рідними і прийомними);

3) охорона психічного і соматичного здоров'я дітей;

4) взаємовідносини з органами опіки і піклування.

Усвідомлення соціальними працівниками і органами опіки означених

проблем дозволяє робити батьків вихователями, а не обслуговуючим

персоналом, які па основі взаємодії допомагають формуванню у вихо-

ванців життєво важливих навичок.

Зважаючи на те, що у світі існує кілька концепцій щодо вирішення

проблем дітей, які залишаються без опіки батьків, науковці пропонують

різні підходи при вирішенні долі таких дітей.

Таблиця 1. Концептуальні підходи щодо влаштування і захисту

дітей

Концептуальний

пі

хі

Зміст означеного підходу

1.Соціально-захисна

концепція

Педагогічна система, спрямована на мінімалізацію

протиріч, які з'являються в економічному і

авовом

стат

сі виховання

2. Організаційно-

педагогічна концепція

Педагогічна система, спрямована на сімейно-

подібні чи сімейне влаштування дітей, що

залишилися без опіки батьків

3.Психологічна

концепція

Педагогічна система, спрямована на психологічну

реабілітацію дітей, що залишилися без сім'ї

4.Концепція дитячого

містечка

Педагогічна система, спрямована на соціальну

реабілітацію дітей в умовах, наближених до

сімейних, під патронажем матері-виховательки

5. Концепція сім'ї

Фостера (США,

Україна, Німеччина)

Педагогічна система, спрямована на соціальну

реабілітацію дітей, що залишилися без опіки

батьків, в

мовах реальної сім'ї

6. Концепція дитячого

будинку сімейного

типу (Чехія, Україна)

Педагогічна система, спрямована на соціальну реабі-

літацію дітей, позбавлених опіки батьків, в умовах

групової сім'ї під керівництвом батьків-вихователів

Аналіз вітчизняних і зарубіжних концептуальних підходів показав

що поступово створювалася педагогічна структура ДБСТ, суть якої про-

являється у взаємозв'язку інваріантної сукупності: вихованці — вихова-

телі — цілі виховання — зміст виховання — процеси виховання —

організаційні форми реалізації цього процесу. Цю систему можна пред-

ставити наочно у моделі (рисі)

Рис. 1

156 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 157

Зміст, організація і процеси базуються принципах: гуманізму, соціаль-

ної захищеності, соціальної реабілітації, віативності, цілісності, що в ціло-

му дозволяє досягати оптимальних результатів у становленні дитини.

Адекватність включення дитини у нове соціальне середовище —

ДБСТ - потребує комплексного вивчення дитини. З цією метою можна

використати методику вивчення особистості через її уявлення про себе

як суб'єкта діяльності, куди включено такі основні складові.

Сфери діяльності людини

1. Мотиваційна: прояв нахилів і інтересів.

2. Інтелектуальна: сформованість інтелектуальних здібностей з ура

хуванням показників інтелектуальної продуктивності і своєрідності інте

лектуальної діяльності.

3. Емоційна: типовий для особистості емоційний етап.

4. Комунікативна: якості, які проявляються в умовах спілкування,

взаємодії з людьми.

5. Характерологічна: риси характеру, які проявляються в діяль

ності, у ставленні до людей, до себе, до світу.

6. Стан здоров'я: функціональний стан здоров'я, рівень фізичного і

психічного розвитку, наявність патології.

З цією метою використовуються різні діагностики: психологічні, пе-

дагогічні, медичні, які представлені у розділі "Діагностика як складова

соціальної роботи".

Функціонування ДБСТ не лише гарантує створення оптимальних умов

для життєдіяльності вихованців, але й для їх розвитку, прогнозування

свого майбутнього, проектування життєвих планів. Останнє стосується,

перш за все, підлітків, котрі підходять до свого повноліття. В даній

ситуації соціальний педагог чи соціальний працівник може скористатися

організаційно-методичною моделлю управління формування життєвих

планів вихованців ДБСТ як комплексом процесів ставлення і задоволен-

ня іірофесійпо-пізнавальпих і духовних потреб підлітків, розвиток за-

гальних і професійних здібностей, що синтезують у собі вплив соціаль-

них, педагогічних, психологічних, економічних і управлінських фактів.

Оргапізаційно-методичне забезпечення формування життєвих планів

підлітків представлено у таблиці нижче.

Таблиця 2. Соціально-педагогічне управління формуванням життє-

вих планів

Компоненти ДБСТ Післяшкільна освіта, виробництво

Забезпечення соціальної

орієнтації в умовах ринку

праці

Адаптація в нових умовах, прояв

готовності до формування

професійного самовизначення

Вивчення "Я" Адаптація в новому колективі,

в сім'ї, вивчення "Я"

Цілі:

соціальні

психологічні

дидактичні

Формування ставлення до

різних видів соціальної

практики, професійної діяль -

ності, навичок само

ег

ляції

Забезпечення наступності шко -

ли і спеціальної підготовки,

самоосвіти і необхідності

підвищення квалі

ікації

Функції:

навчальні

Інформація про світ

самостійного життя,

допрофесійна і професійна

підготовка вихованців

Навчання спеціальним знан -

ням, умінням професійної

праці, самоосвіта в умовах

соціальної практики, кон суль-

тації з економічних і т ехноло-

гічних особливостей професій

Формування і розвиток за -

гальних знань і умінь, під го-

товка до самостійного жит тя

в соці

мі, п

есійні сп

оби

Вивчення досвіду роботи по

вдосконаленню соціального

самовизначення, допомога у

здійсненні п

есійних сп

об

озвиваючі

виховні

Стимулювання позитивних

проявів у готовності до

самовизначення

Корекція ціннісних орієнтацій і

відкидання негативних соці аль-

них стереотипів, стимулю вання

позитивних п

есійних намі

Визначення теорії і прак тики

формування життєвих планів

і самовизначення під -літків,

інформаційна, діа г-ностична

робота по виз на-ченню

індивідуальних реко -

мендацій для підлітків ДБСТ

Координація робот и з ДБСТ

щодо динаміки професійного

самовизначення вихованців,

входження у професію,

професіографічні, корекційні

заходи

Зміст дія-

льності за

етапами:

1-й етап

Пошуковий

11-й етап

Моделюван-

ня діяль-

ності

Вивчення динаміки життє -

вого планування і само виз-

начення вихованців ДБСТ

Вивчення змін самовизначення у

процесі оволодіння профе -сією,

вивчення соціального ста -

новлення вихованців, оволо -

діння знаннями, методами,

практика їх використання у

роботі з підлітками ДБСТ