Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект

Подождите немного. Документ загружается.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

4. Непослідовна поведінка — материнська поведінка неадекватна віку

і потребам дитини. Мати часто робила помилки і не розуміла свою дитину.

Такий стиль формує у дитини почуття невпевненості (друк, за [3, 23-24]).

Література

1. Говорун Т.В., Кікенеджі К. Стать та сексуальність: психологічний

ракурс. — Тернопіль, 1999.

2. Гребешшков И.В. Семья: восиитательпьіе возможности. — М.,

1985.

3. Дружинин В.Н. Психология семьи. — Екатеринбург, 2000.

4. Захаров А.И. К изучеїшю семейпьіх отношений при неврозах дет-

ского возраста // Неврозьі у детей и нсихотерапия. — СПб., 1998.

5. Здравомьіслова О.М. Психологические и социально-культурпьіе

функции семьи // Психология семьи: Хрестоматия /Сост. Д.Я.Райго-

родский. - Самара, 2002. - С.82-91.

6. Ильин Е.П. Мужчиньї и жешцииьі в семье // Дифферепциальная

психофизиология мужчиньї и женщиньї. — СПб., 2003. — С. 253-295.

7. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Ки. 2. Психология образова-

ния. - 2-еизд. - М., 1995.

8. Ковалев С.В. Психология совремешюй семьи. — М., 1988.

9. Кочубей Б.И. Мужчина и ребеиок. — М., 1990.

10. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнєє воспитание.-

М., 1999.

11. Немов Р.С. Психология. В 3 кп. Кп. 2. Психология образова-

ния. — 2-еизд. — М., 1995.

12. Петровский А.В. Дети и тактика семейного воспитапия. — М.,

1981.

13. Психология личности: Словарь-сиравочпик / Под. ред. П.П.

Горностая, Т.М. Титареико. — К., 2001.

14. Рапшбург Й. Связь между матерью и ребепком // Хрестоматия

по зтике и психологии семейной жизни / Сост. И.В. Гребеипиков, Л.В.

Ковинько. - М., 1986. - С. 208-215.

15. Семья как обьект философского и социологического исследова-

ния. / Отв. Ред. А.Г. Харчев. - Л., 1974.

16. Сидоренко Е.В. Психологическое влияние и противостояние чу

жому влиянию // Журнал практического психолога №4, 1999. — С.

35-52.

17. Титареико В.Я. Семья и формирование личности. — М., 1987.

18. Хорват Ф. Любовь. Материнство. Будущее. — М., 1982.

19. Юрьева Л.Н. История. Культура. Психические и іюведенческие

расстройства. — К., 2002.

Питання для самоперевірки

1. Чим пояснюється обмеженість виховного впливу сім'ї па дитину?

2. Які позиції може займати сім'я щодо суспільства?

3. Які фактори економічної соціалізації дитини ви знаєте?

4. Які рекомендації можна дати батькам щодо падання кишенькових

грошей дітям?

5. Які механізми ранньої соціалізації ви знаєте?

6. Назвіть фактори, що впливають па становлення особистості дити

ни у сім'ї? У чому полягає їх особливість?

7. Які параметри визначають психологічну модель сім'ї?

8. Які характеристики обумовлюють моральио-психологічний клімат

у сім'ї? У чому їх особливість?

9. Який вилив справляє мати на дитину?

10. Яка роль і місце батька у сім'ї?

2. Проблема батьків і дітей у сучасній сім Ч

Відомо, що конфлікти між батьками і дітьми у сім'ї є одним із важ-

ливих напрямки, що потребує уваги діяльності будь-якого спеціаліста,

що працює у сфері психологічного допомогання особистості.

Існують різні моделі допомоги сім'ї, які може використати спеціаліст

у роботі з сім'єю. Залежності від обраної моделі будуються програми

корекції стосунків між батьками і дітьми. Домінують 5 моделей допомо-

ги сім'ї:

/. Педагогічна модель Грунтується на гіпотезі про нестачу педагогіч-

ної компетентності батьків. Суб'єктом скарги у такому випадку найчаст-

іше виступає дитина. Консультант разом з батьками аналізує ситуацію,

накреслює програму заходів. Спеціаліст орієнтується не стільки на інди-

відуальні можливості батьків, скільки па універсальні з точки зору педа-

гогіки і психології засоби виховання. Ця модель носить профілактичний

характер. У ній особливо мають потребу проблемні, дисфункціоиальні

сім'ї. Вона спрямована на підвищення гісихолого-педагогічної культури

100 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 101

батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне

включення батьків у процес соціального виховання дітей.

Форми роботи у межах цієї моделі спрямовані па підвищення батьк-

івської компетентності. Використовуються лекції і бесіди для батьків з

питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та обговорення реальних

труднощів сімейного виховання, групові форми роботи з батьками, що

спрямовані на оволодіння павичками спілкування з дітьми тощо.

2. Соціальна модель використовується у тих випадках, коли сімейні

труднощі є результатом несприятливих зовнішніх обставин. У цих випад

ках окрім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втру

чанні зовнішніх сил.

3. Психологічна (психотерапевтична) модель використовується тоді,

коли причини труднощів дитини знаходяться у сфері спілкування, особи-

стісних особливостях членів сім'ї. Модель передбачає аналіз сімейної

ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сім'ї. Практична до

помога полягає у подоланні бар'єрів спілкування та виявлення причин

його порушення.

4. Діагностична модель ґрунтується на припущенні про дефіцит у

батьків спеціальних знань про дитину або свою сім'ю. Об'єктом діагнос

тики є сім'я, а також діти і підлітки з порушеннями і відхиленнями у

поведінці. Діагностичний висновок може виступати основою для прий

няття організаційного рішення.

5. Медична модель передбачає, що в основі сімейних труднощів

лежать хвороби. Завдання психотерапії — діагноз, лікування хворих і

адаптація здорових членів сім'ї до хворих [4].

Спеціаліст може використовувати різні моделі допомоги сім'ї залеж-

но від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських

стосунків.

Будь-яка робота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтова-

на па потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інфор-

мації. У практичній роботі спеціаліст може використати різноманітний

психодіагпостичиий інструментарій.

Методикам діагностики дитячо-батьківських стосунків зазвичай не

ставляться дуже суворі вимоги стосовно їх діагностичної і прогностич-

ної валідності — вони використовуються для побудови робочих гіпотез,

які згодом уточнюються і перевіряються [2].

Для систематизації методик психодіагностики використовують різні

основи. Виходячи із структурних особливостей методик, виділяють чо-

тири групи методів діагностики батьківського ставлення:

— бесіди, інтерв'ю;

—

проективні;

—

оиитувальиики;

— цілеспрямоване або включене спостереження реальної поведінки і

взаємостосунків [2].

Проте, па нашу думку, не всі методи підлягають такій чіткій класиф-

ікації, деякі вміщують в себе елементи різних груп методів. Наприклад,

малюнок людини може розглядатися як своєрідне інтерв'ю, що дається

за допомогою зображувальних засобів. Відмінною рисою цього "інтер-

в'ю" виступає його проективний характер, оскільки в малюнку нерідко

проявляються такі емоційні переживання людей, які ними повністю не

усвідомлюються або про які діти прагнуть не розповідати.

Методики діагностики стосунків у сім'ї тісно пов'язані з завданнями

психокорекційної роботи, тому бажано, щоб вони не тільки розкривали

картину існуючих стосунків, а й розширювали можливість розуміння

суб'єктивного світу як для спеціаліста, так і для досліджуваного [21.

Розглянемо, які методики діагностики може використати соціальний

працівник для вивчення взаємостосунків у системі "батьки і діти", а

також деякі методи групової роботи з батьками.

Як зазначалося вище, однією з характеристик морально-психологіч-

ного клімату сім'ї є система "вертикальних" взаємостосунків, яка відоб-

ражає динаміку взаємин між батьками і дітьми. Провідною ознакою цих

взаємостосунків є ступінь і характер емансипації (звільнення від залеж-

ності) дітей від батьків по мірі дорослішання перших. На думку С.В.

Ковальова, вона (емансипація) здійснюється як би у чотирьох вимірах,

що у сумі і складають сутність взаємин між людьми:

— емоційна сторона взаємин — коли емоційні зв'язки дітей і батьків

поступово розриваються або витісняються зв'язками з іншими — друж

бою, коханням;

— когнітивна — якщо між батьками і дітьми з кожним днем зростає

стіна непорозуміння;

— поведінковий аспект взаємин — коли батьки виявляються неспро

можними регулювати поведінку своїх дітей;

— нормативна — якщо ті норми і цінності, на які орієнтуються

батьки, стають чужі для їх дітей [1].

В оспогл відчуження, що виникає у взаємостосунках батьків і дітей

можна вбачати такі дві причини:

— реально існуючу зміну позицій у взаєминах з дітьми, як підросли;

102 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи ЮЗ

— невміння дорослих врахувати ці зміни і небажання зробитисвої

взаємини з вже дорослими дітьми такими, що відповідають цим змінам [1].

Отже, перше, на що слід звернути увагу соціальному працівнику, що

працює з сім'єю, це па роз'яснення батькам необхідності пере-

гляду їхніх поглядів на питання влади і авторитету у взаєми-

нах з дітьми, що дорослішають.

З метою виявлення у батьків знань щодо особливостей юнацького

віку можна використати тестову методику "Чи знаєте Ви юнацьку

психологію?", розроблену Є.І.Роговим.

Існує й ряд інших психодіапюстичних методик, спрямованих па ви-

явлення особливостей сімейного виховання та ставлення до дитини.

Методика "Тест-опитувальник ставлення батьків" (А.Варга,

В.Столін) орієнтований на вивчення особливостей батьківської позиції

матері або батька, по відношенню до конкретної дитини, які звертаються

по психологічну допомогу з питань виховання дітей і спілкування з

ними. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних по-

чуттів стосовно дитини, стереотипів поведінки, що практикується в спілку-

ванні з нею, особливостей сприйняття, розуміння характеру та особис-

тості дитини, її вчинків. Опитувальник містить 61 твердження, з якими

батьки або погоджуються або не погоджуються і які відображають інди-

відуальний досвід батьків у вихованні конкретної дитини.

Методика "Аналіз сімейного виховання" (АСВ) Е.Г. Ейдеміллера

спрямована на аналіз сімейного виховання та причин його неефектив-

ності. Це опитування призначене для батьків, які мають дітей підлітко-

вого віку і виявляє індивідуальний досвід батьків у вихованні підлітка.

Опитувальник складається із 130 тверджень, які мати (батько) вибирає

чи відхиляє.

Методику доцільно використовувати для діагностики стосунків у сім'ях,

де виховуються підлітки, в яких спеціаліст припускає наявність неврозу чи

неврозоподібиого стану, психопатію чи акцентуацію характеру.

Опитувальник "Виявлення батьківських установок і

реакцій"(РАКУ) Е. Шефера спрямований на дослідження найбільш за-

гальних особливостей батьківського виховання. Батьки висловлюють свою

думку стосовно виховання дітей взагалі. Це дозволяє вивчати установки

батьків на виховання дитини апріорно, що необхідно у практиці усинов-

лення і при створенні сімейних дитячих будинків. Методика містить 115

тверджень, що стосуються сімейного життя і виховання дітей. Як показ-

ники виділені 23 асиекти-ознаки (шкали), кожна з яких містить 5 тверд-

жень. Оскільки РАКУ є багатоаспектним опитувальником, виявленні зв'яз-

ки між шкалами згруповані у три фактори, які визначають певний тип

стосунків:

1) надмірна концентрація па молодому поколінні;

2) оптимальний емоційний контакт;

3) надмірна емоційна дистанція з молоддю.

Це далеко не весь перелік методик психодіагностики сімейних сто-

сунків.

Які ж форми роботи з сім'єю може використовувати соціальний пра-

цівник? Розглянемо метод батьківських груп, запропонований Р.В. Ов-

чаровою [4].

Метод батьківських груп.

Оскільки сім'я являє собою цілісну систему, тому проблеми діади

"батьки — діти" не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції

тільки дітей або тільки батьків.

Причини неефективного батьківського ставлення можуть бути різно-

манітними. Психологічна корекція дозволяє виправити більшість з них.

З цією метою використовуються батьківські групи. Паралельна робота

(тобто, і з дітьми, і з батьками) дозволяє підвищити ефективність занять

батьківської групи.

Цілі і форми групової роботи обмежені батьківською темою. Група

передусім звертається до проблем виховання молодого покоління і спілку-

вання з ним. Особистісні проблеми учасників обговорюються лише в тій

мірі, в якій це необхідно для вирішення батьківських проблем.

За стилем проведення корекції групи структуровапі (тобто, теми для

обговорення, ігрові і домашні завдання пропонує ведучий). Кількість

учасників — 10-15 батьків (сімейні пари або один із батьків). Заняття

проводяться раз на тиждень протягом чотирьох годин. Весь курс (10

занять) складає 40 годин. Паралельно працють підліткові групи, в яких

можуть займатися 5-8 осіб віком 14-17 років.

Основний метод корекції батьківських ставлень — когнітивно-пове-

дінковий тренінг. Основним змістом занять корекційпих батьківських

груп є обговорення і психодраматичие програвання типових ситуацій

внутрісімейиого спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою

дитиною. Заняття включають також психогімнастичні прийоми і різно-

манітні варіанти соціометричних методик. В батьківських групах викори-

стовують також різноманітні допоміжні методи психокорекції.

104 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 105

Метод групової дискусії підвищує іісихолого-педагогічиу гра-

мотність батьків, їх загальну сензитивність до дитини та її проблем,

дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання.

Метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, ви-

роблює вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки

іншої людини, у тому числі і власної дитини.

Метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні

точки зору батьків па позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій,

прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефек-

тивні підходи на основі співробітництва.

Метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих

умовах сімейні ситуації. Прикладами таких ігор можуть бути:

/. "Архітектор і будівельник" — будівельник із зав'язаними очима

під керівництвом архітектора, якому заборонені будь-які дії руками, по-

винен розмістити у певній послідовності кубики на великій карті. При

цьому кожен з присутніх має побувати у різних ролях;

2. "Приємні спогади" — необхідно згадати і поговорити про щось

приємне для сім'ї і одного з батьків та показати, як це було;

3. "Неприємні спогади" — необхідно згадати і програти останню

сварку одного з батьків з власною дитиною, а потім поговорити про

почуття, що відчували обоє.

Метод спільних дій оснований на виконанні дитиною і одним із

батьків спільного завдання. Після виконання завдання проводиться його

аналіз.

Спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування.

При-

кладом таких вправ може бути вправа "Тренінг ефективного вербально-

го спілкування, в комунікації один з батьків — дитина (Як будувати

Я-повідомлення)" [3].

Література

1. Ковалев С.В. Психология современной семьи. — М., 1988.

2. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. —

СПб.,2000.

3. Минияров В.М. Психология семейного воспитания (диапюсти-

ко — коррекциоииьш подход). — М.; Воронеж, 2000.

4. Овчарава Р.В. Психологическое сопровождение родительства. —

М., 2003.

5. Рогов Е.И. Настольпая книга практического психолога: В 2кп. —

2-епзд. — М., 1998. — Кн. 2.: Робота психолога со взросльши. Коррек-

цноішше прнсмьі и упражпепия.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте моделі допомоги сім'ї?

2. Охарактеризуйте рівні емансипації дітей від батьків?

3. Які психодіапіостпчпі меюдики сімейних стосунків може викори

стовувати соціальний працівник у практичній роботі?

4. Які методи можуть використовуватися у груповій робоа з батьками?

3. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї

Соціальними психологами встановлено, що основними факторами пси-

хологічної стійкості як для стабільного, так і для нестабільного суспіль-

ства є певні іпдивідуальіга-исихологічпі особливості індивіду, його уста-

новки та світовідчуття.

Отже, спеціаліст, що працює у сфері надання исихолого-недагогічіюї

допомоги сім'ї, повинен враховувати різні психологічні стани і соціальне

самопочуття представників різних поколінь. Знання психологічних особ-

ливостей різних поколінь сприятиме побудові ефективних програм нси-

холого-иедагогічпої корекції стосунків у сім'ї.

Зміни суспільної ідеології для населення СРСР виявились найпо-

тужнішим стресовим фактором. Недоступна раніше свобода від жорст-

ких соціальних, політичних, релігійних та економічних обмежень була

потужним психологічним потрясінням. Тому старше покоління в умовах

відкритого суспільства виявилось дезадаптоиаїшм, оскільки стиль повед-

інки, що був адекватний для недавнього минулого, стає неадекватним

через нові соціальні умови.

Молодому поколінню притаманні демократнчніші погляди па більшість

життєвих явищ. Формування їх особистості співпало з періодом перебу-

дови, яка відкрила доступ для західної культури на простори СРСР.

Різноманітність доступної інформації, що сприймалась ними певною мірою

без свідомої ідеологічної, морально-етичної та естетичної корекції спри-

яла становленню принципово нової генерації людей. Як зазначає Л.М.

Юр'єва, "вони (тобто ті, кому зараз 15-20 років), па відміну від усіх

поколінь радянських людей, які вірили у світле майбутнє, виховані на

106 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 107

думці про те тому, що завтра може бути ще гірше, а може і зовсім не

настати. Злидарство, мізерні зарплати батьків, соціальна нерівність ста-

ли звичними атрибутами їхнього життя з раннього віку" [6, 80-81]. Пред-

ставники цього покоління, як зазначає автор, більш схильні до різноман-

ітних адикцій, деструктивних форм поведінки і депресій, ніж представ-

ники більш старшого покоління, юність яких проходила у зовсім інших

соціальпо-політичних і соціокультурних умовах.

Проблема полягає в тому, що батьки, навіть після укладання шлюбу

їхніми дітьми, продовжують бачити у своєму сипові або дочці дитину,

намагаються керувати подружжям, нав'язувати йому свою точку зору і

нерідко втручаються у взаємостосунки молодих.

Нерідкі ситуації, коли, наприклад, молода дружина хоче бачити у

своєму нареченому чоловіка, здатного вирішувати проблеми, що пов'я-

зані із життєдіяльністю сім'ї. Але при спільному проживанні з батьками

чоловік рідко може проявити свої ділові якості, тим паче, якщо його

вичитують за найменші огріхи як поганого школяра. Інша ситуація —

коли свекруха вважає своїм обов'язком навчити свою невістку "як треба

жити".

Подібні проблеми постають, коли молодята проживають з батьками

дружини. Молодий чоловік не відчуває себе хазяїном у домі, а мати і

дочка не завжди можуть розмежувати "сфери виливу". Тому не менш

важливою є підготовка самих батьків молодих.

Отже, виникають два питання: як сприяти гармонізації взаємин із

молодим поколінням і зберегти крихту реалізму щодо дійсності старшо-

му поколінню?

Ми вважаємо, що при побудові програм корекції взаємин молодого

подружжя з батьками, слід враховувати такі два моменти:

— власне консультативна робота з молодою сім'єю;

— профілактична робота з батьками молодого подружжя.

Розглянемо особливості роботи за цими

двома напрямами.

До ряду проблем і завдань діяльності, які

вирішує молода сім'я на етапі свого становлення, відносять

встановлення психологічної і просторової дистанції з генетичними

сім'ями [2].

Навіть у тих випадках, коли шлюбний партнер обраний, у пари мо-

жуть з'явитися труднощі, для подолання яких їй знадобиться професійна

психологічна допомога. Однією з найхарактерніших труднощів є незгода

батьків. Причини її не завжди усвідомлюються, але мають реальну ос-

нову. Г. Навайтіс зазначає: "Більшість батьків бажають, щоб шлюб їх

дітей був вдалим, тому не схвалюють, па їх думку, необдуманого, по-

спішного рішення взяти шлюб. ... Така поведінка батьків відповідає

одній із соціальних функцій сім'ї — контролю за сексуальною поведін-

кою " [2, 165-166].

Проте, з боку батьків можливі помилки в оцінці рішення дітей взяти

шлюб. У цьому аспекті робота соціального працівника повинна бути

спрямована на виявлення причин опору батьків шлюбу молодих. Це зав-

дання успішно вирішується у процесі спільного з батьками обговорення

перспектив майбутньої сім'ї. Але нерідко у молодих виявляється

поспішність побратися і, як реакція на таке їхнє рішення, батьки замість

конструктивного обговорення виражають слабо аргументовану катего-

ричну незгоду. Це ускладнює взаємостосунки молодят і близьких їм

людей. Якщо ж молоде подружжя емоційно або матеріально дуже залеж-

не від батьків, для того щоб врегулювати складні (іноді конфліктні)

стосунки необхідна професійна консультативна допомога.

Ще однією проблемою взаємин є психологічна залежність молодої

сім'ї від батьків, що проявляється:

— у спробах керуватися установками батьків, а не своїми потребами

і рішеннями;

— в ототожненні сімейних ритуалів із змістом сімейних стосунків;

— у спробах створити свою, незалежну від батьківської сім'ю, але

при цьому демонструючи лояльне ставлення до генетичної сім'ї [2].

Підтримує залежність дітей почуття небезпеки, що відчувають бать-

ки. Воно спонукає їх постійно контролювати дітей і опиратися їх само-

стійності, до того ж не повністю усвідомлюючи мотиви опору, що надає

стосункам емоційного забарвлення. Контроль підсилює та ускладнює пси-

хологічні проблеми дорослих дітей.

Притаманне багатьом молодим людям суперечливе ставлення до ав-

тономії (бажання користуватись турботою в одних сферах сімейного

життя і бути самостійними в інших) виразно проявляється у ставленні

молодого подружжя до матеріальної допомоги з боку батьків.

Отже, реалізація установки на допомогу і невтручання з боку батьків

виявляється досить проблематичною.

Проте, проблеми молодої сім'ї (матеріальна та емоційна залежність

від батьків) вказують і на цілі консультації — допомога у досягненні

Консультування

моло

ої сім'ї

108 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 109

самостійності, відповідальності, автономії, тобто дорослості (хоч пси-

хологічна дорослість досягається складніше, ніж матеріальна).

Питання матеріального забезпечення молодої сім'ї у консультативній

роботі соціального працівника можуть бути вирішені шляхом надання

інформації про місця роботи, умови придбання житла тощо.

Досягнення молодими психологічної дорослості обумовлено дещо

іншими проблемами. Молодята часто не мають достатнього досвіду прий-

няття спільних рішень. У консультативній роботі ефективним прийомом

є ділове обговорення конкретних сімейних питань. Він сприяє усвідом-

ленню молодим подружжям таких моментів [2]:

— наданої інформації і чіткого розуміння власних інтересів достат

нього для прийняття рішень;

— неможливість узгоджено діяти обумовлена не прагненням до взає

морозуміння, а спробами вирішувати проблему, що виникла, одне за

одного, а не спільно;

— "невміння" найти рішення спирається па егоцентричне уявлення

про сім'ю, небажання відмовитись від деяких привілеїв чи інтересів.

Спеціалісту, що працює у галузі психологічної допомоги сім'ї, слід

враховувати наступний аспект роботи. Конкретна сім'я, яка стикається

із впливом людей, що ЇЇ оточують, і інститутів, встановлює для себе

прийнятні межи впливу. І тому невід'ємною властивістю сім'ї є опір

змінам і сторонньому впливу.

Розглянемо деякі методи психологічного консультування сім'ї, які

може використати у своїй практичній роботі соціальний працівник.

Досить часто члени сім'ї, що конфліктують, втрачають здібність до

щирого, відвертого спілкування, оскільки створені стереотипи спілку-

вання заважають розуміти одне одного. Відновити цю здібність допома-

гає метод "сімейної ради". Процедура застосування методу передбачає

такий алгоритм дії. У строго визначений час кожен член сім'ї говорить

про свої плани, побажання, потреби, спогади або інші речі, що є актуаль-

ними для нього. У цей час інші повинні уважно слухати і не робити

нічого, що могло б порушити висловлювання. Потім ті, хто слухав,

коротко пересказують почуте, без будь-якої критики та інтерпретації.

Після цього говорить наступний. Висловлювання закінчується у строго

відведений час, сказане па "сімейній раді " не обговорюється до наступ-

ної "ради".

Свари і конфлікти у сім'ї відображають негативні сторони спілкуван-

ня її членів. Методика "дні турботливого спілкування" покликана иере-

орієнтувати членів сім'ї на прийнятні аспекти взаємостосунків. Завдання,

яке виконують члени сім'ї у цьому випадку формується таким чином: вони

повинні вести себе так, неначе в їх взаєминах немає конфлікту.

Під час зустрічі із сім'єю, спеціаліст може запропонувати їй різні

завдання з нерівною кількістю перемінних (наприклад, розділити п'ять

різних яблук серед чотирьох членів сім'ї). Зміст подібних завдань поля-

гає у наданні доручення сім'ї, при виконанні якого вона не змогла б

використати правило рівності. Це дозволяє встановити ієрархію сім'ї,

вимоги до лідерства, систему контролю, агресію та прив'язаність, а та-

кож сімейні правила.

Метод "позитивного контракту" сприяє усвідомленню мотивів

поведінки членів сім'ї і набуттю ними павичок співробітництва. Він грун-

тується на припущенні, що між членами сім'ї існує змагальна руйнівна

тенденція, що спрямована на заподіяння шкоди іншому. Цю загальну

тенденцію можна спрямувати у позитивну сторону. Для досягнення цієї

мети членам сім'ї пропонується позитивно сформулювати свої побажан-

ня і до наступної зустрічі зі спеціалістом змагатися, хто більше таких

побажань викопає.

Наведені методи впливу па сім'ю реалізуються через завдання на

зміну поведінки членів сім'ї і цим впливають на стосунки в пій. В основі

використання подібних завдань лежить базова установка : певній по-

ведінці можна навчитися, а небажаної поведінки можна позбавитись або

хоча б значно зменшити її інтенсивність [2].

Соціальний працівник може також використовувати завдання на зміну

образу. Члени сім'ї створюють образи самих себе, сім'ї і стосунків. Ці

образи можуть бути перекрученими, не досить або занадто узагальнени-

ми, неповними. Г. Навайтис зазначає, що методи, які використовують

уяву клієнтів консультації, допомагають їм краще усвідомити певні об-

рази, що визначають поведінку, а також цілеспрямовано створювати більш

позитивні образи[2].

Для дослідження образів членів сім'ї можна скористатися такими

методами:

— метод завершення фраз;

— закінчування історій;

— асоціації (коли людину просять відгукнутися, прореагувати на

слово, образ чи історію);

— творчість (коли дається завдання створити свою історію, вирази

ти свої взаємини за допомогою засобів мистецтва або гри);

110 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

— обговорення ситуацій, що є подібними до сімейних труднощів;

— метод парадоксальних інтерпретацій (включає: перебільшення зна

чення якогось аспекту поведінки або емоції; підкреслювання симптомів;

повторення неприємних дій або розповідей тощо). Основний зміст цього

методу — зміна негативного відношення на позитивне

— виявлення цінностей членів сім'ї (методика запропонована Г. Флой-

дом [2]. Подружжю пропонується скласти списки цінностей: один список

— свої цінності, інший — цінності партнера. Аналіз списків дозволяє

оцінити правильність сприйняття іншого, суперечності між партнерами і

внутрішні суперечності, умови виникнення падання перевага. Складання

списків цінностей можна доповнити завданням уявити своїх батьків, їх

вказівки, себе у дитинстві. Це дозволить краще зрозуміти вплив гене

тичних сімей на ситуацію сім'ї, яка перебуває на консультації).

Соціальний працівник у роботі з молодою сім'єю може використати

завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких зав-

дань — відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінно-

стей і образів, і, одночасно, зорієнтувати ЇЇ па символічну (але також і

реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї.

Одним з таких завдань на основі виборів є метод "сімейної скульп-

тури". Основна мета цього методу — виявити місце кожного члена сім'ї

у сімейній структурі. Складаючи "сімейну скульптуру", кожен член сім'ї

створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різній дис-

танції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не па реальні

взаємини, а па ідеальні уявлення про них.

Інший тип виборів — відповіді на питання, що розкривають функ-

ціонування сім'ї (наприклад, "З ким із членів сім'ї ви часто...?", "З

ким із членів сім'ї ви хотіли б...?"). Відповіді па питання об'єднуються

у схему, яку сім'я обговорює разом із спеціалістом.

Короткий огляд методів впливу на сім'ю показує, що існує декілька

основних груп методів. Використання будь-якого метода, його ефек-

тивність залежить насамперед від конкретної сімейної ситуації і від мож-

ливостей спеціаліста, який проводить консультацію.

Однією з форм допомоги людям

старшого покоління може бути апе-

лювання до їхньої свідомості у процесі

психологічної консультації.

Одним із напрямків консультативної роботи соціального працівника

може бути зниження напруги у людей старшого покоління щодо не-

можливості самореалізації у сучасних умовах.

Технологія роботи з такими клієнтами відображається у формулі, за

запропонованій А.Г.Шмельовим: якщо гостро відчувається почуття, що

надія на досягнення немає (зовнішні перешкоди явно переважають ваші

можливості) можна спробувати переглянути цінності і ціннісні шкали.

Головне — не фіксуватись па одній якійсь цінності [5].

Кожна людина має нахили до чогось, володіє якимись здібностями,

певними якостями, що притаманні тільки їй. Якщо людині важко з чи-

мось змиритись, вона не може володіти бажаним, соціальний працівник

може сприяти усвідомленню власних можливостей людини, а, отже,

"відкрити очі" на цінність власного Я. Зорієнтувати людину, що вона

володіє чимось таким (здібностями, якостями тощо) чого не мають інші,

і це є безцінний скарб її особистості.

Ще одним напрямком консультативної роботи соціального працівни-

ка з людьми старшого покоління може виступати послаблення негатив-

них переживань до молодого покоління.

Молоді є носіями цінностей, які незрозумілі старшим, а іноді й при-

голомшують їх. Для соціального працівника, як представника молодого

покоління, цей аспект роботи виявляється досить складним і суперечли-

вим. Як знайти спільну мову з клієнтом, що належить до іншої "вікової

категорії", як заслужити його довіру, як увійти у конфлікт із його

цінностями, які можуть здаватися безглуздими? Це все питання профес-

ійної майстерності і сумління. Але це не є предметом обговорення.

Технологія роботи з клієнтами, що належать до старшого покоління

полягає у орієнтуванні їх на розуміння і рефлексіям двох моментів:

— їх власне покоління було колись по відношенню до більш старшо

го в такому ж положенні, як тепер молоде покоління до їхнього;

— пройде час і це молоде покоління опиниться у такому ж стані до

більш молодшого покоління [5].

Ще один аспект, на який хотілося б звернути увагу, це рівень три-

вожності серед різних груп населення. За даними Л.Н . Юр'ївої рівень

тривожності та індекс життєвої задоволеності корелюють із поколінною

належністю:

— у осіб до ЗО років домінує нормальний рівень тривожності і ви

сокі показники життєвої задоволеності, що є свідченнями благополуччя

психоемоційної регуляції та життєвого оптимізму;

Профілактична робота

з батьками молодого

подружжя

2 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

113

—

у осіб середнього віку (31-55 років) підвищується тривожність і

знижуються показники життєвої задоволеності та оптимізму, що вказує

на граничну мобілізацію психоемоційних ресурсів і зниження психологі

чної стійкості особистості;

—

у представників старшого покоління (особливо у непрацюючих

пенсіонерів), відбулося катастрофічне зниження індексу життєвої задо

воленості і підвищення тривожності [6].

Враховуючи вище наведену інформацію, соціальний працівник, з ме-

тою вивчення психологічної атмосфери сім'ї і сімейних стосунків може

використати певні пенходіапюстичні методики. Нагадаємо лише, що для

людей старшого і середнього покоління характерним є традиційні погляди

па сім'ю, як па осередок спокою і захисту. Отже, виявити яким чином

спільне проживання молодих з батьками впливає на самопочуття ос-

танніх допоможуть такі методики, як "Типовий сімейний стан" і опиту-

вальпик "Аналіз сімейної тривоги" [3].

Література

Гурко Т. Семеіїньш портрет без розовьіх топов //Узьі брака,

узьі свободи /Сост. Т. Розумовская. — М., 1990. — С. 54-69.

Новайтис Г. Семья в психологической коисультации.- М.: Воро

неж,- 1999. - 224с.

ОвчароваР.В. Психологическое сопровождепие родительства. —

М., 2003.

1999. Україна. Людський розвиток. Звп. — К., 2000.

Шмелев А.Г. Осірьіе углм семейіюго круга. — М., 1986.

Юрьева Л.Н. История. Культура. Пснхические н поведепческие

расетройства. — К., 2002.

Питання для самоперевірки

Які проблеми молодої сім'ї обумовлюють звернення за професій

ною психологічною допомогою?

Назвіть методи психологічного консультування молодої сім'ї.

Яка потрібна профілактична робота з батьками молодого подруж

жя і навіщо? Поясніть свою точку зору.

Які можливі напрямки роботи з людьми старшого віку?

4. Соціально-педагогічна робота з дітьми,

які зазнали сімейного насилля

Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним українсь-

ким суспільством, с подолання і профілактика будь—яких проявів на-

сильства щодо дітей та молоді. Слід відзначити, що дана проблема лише

стає предметом широкого громадського та наукового обговорення в Ук-

раїні.

За офіційними даними, насильство в сім'ї — досить поширене явище

в Україні [1]. Статистика показує, що ЗО — 40% всіх насильницьких

злочинів відбуваються у сім'ї. За свідченнями дітей, з жорстокістю вони

зустрічаються вперше у власній сім'ї, з боку батьків та старших сестер і

братів; приблизно в 45 — 49"

сім'ях має місце насильство над дітьми

[2]. Якщо врахувати всі погрози, залякування, побиття і т. іп., то прак-

тично кожна дитина хоч один раз зіштовхувалася з проявами жорсто-

кості, тиску або насильства зі сторони своїх батьків. Розглядаючи сімей-

не насильство над дітьми можна одночасно виокремити два аспекти

наслідків цього явища: нанесення шкоди жертві зокрема і суспільству в

цілому.

Діти, які пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі

у соціалізації, взаємостосунках з дорослими, у спілкуванні з ровесника-

ми. Вирішення своїх проблем діти — жертви насильства — часто знахо-

дять в кримінальному, асоціальному середовищі. Згідно з матеріалами

доповіді Кабінету Міністрів України Верховній Раді " Про становище

молоді в Україні", "... кожного дня підлітки скоюють понад 100 зло-

чинів: одне вбивство або тяжке пошкодження, два — три розбійних

напади, вісім пограбувань, двадцять шість крадіжок державного, сорок

п'ять — особистого майна громадян (з них шістнадцять квартирних кра-

діжок) — і майже щодня вчиняють зґвалтування". Така ситуація не

може не викликати занепокоєння.

За останні десятиліття спостерігається активний исихолого-педагогі-

чпий пошук і розробка окремих питань сімейного насильства (досліджен-

ня Ю. Якубова, Н. Лавринепко, М. Московка [3] , О. Балакірєвої [4]).

Наукові основи психолого-недагогічної діяльності щодо попередження

та подолання причин та наслідків насильства стосовно дітей в сім'ї висв-

ітлено в працях А. Бопдаровської |5], Т. Говорун, О. Кікіпежді [6], І.

Трубавіпої [1], М. Ліборакіної 17], О. Бопдарчука [8] та іп.

114 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 115

Про міжнародну увагу до проблеми насильства в сім'ї свідчать такі

факти, як обговорення і прийняття рішень на конгресах ООН з питань

жінок, Всесвітній асамблеї з проблем старіння, а також Всесвітній про-

грамі дій стосовно інвалідів і Конвенції про права дитини.

Сімейне насилля це форма дест-

руктивної соціальної взаємодії в сім'ї,

що відображає її загальне пе-

благополуччя і порушення в цішіісно-

иормативній сфері індивідів. Насилля в

сім'ї є чинником соціального ризику, що спричиняє поглиблення

соціальпо-исихологічпої та моральної відчуженості, взаємну недовіру і

ворожість стосовно інших членів сім'ї, брутальність і жорстокість у

спілкуванні.

Типова модель сімейного насильства — це застосування сили сильні-

шим стосовно слабшого члена сім'ї. Сила може бути фізична чи обумов-

лена соціальним статусом. Акти сімейного насильства є різними за своєю

жорстокістю. Міра насилля може проявляється від незначного пошкод-

ження до смертельного випадку.

І. М. Трубавіиа та Н. А. Бугаєць визначають такі сфери суспільного

життя, де має місце насильство в сім'ї:

1) сім'я: вона готує своїх членів до життя в суспільстві, до сприй

няття ієрархічних відносин, виражених у нерівному розподілі між статя

ми праці та права розпоряджатися ресурсами;

2) громада: забезпечує механізми підтримування контролю чоловіків

над сексуальністю, мобільністю та працею жінок;

3) держава: легітимізує власницькі права чоловіків щодо жінок,

забезпечуючи сім'ю та громаду правовою основою для подальшого підтри

мання таких відносин. Держава досягає цього шляхом впровадження

відповідної правової політики, ухвалення дискримінаційних законів та

застосування дискримінаційної практики у виконанні законів. Власне тому

права людини повинні захищатися па трьох рівнях:

— па макрорівиі суспільства через міжнародні та національні законо

давчі акти;

— па мезорівні — через громади завдяки місцевим традиціям, інфор

мування розпорядчих актів, адвокатству дітей, церкві;

— на мікрорівні — рівні окремої особи, родини через самооборону,

захист соціальним педагогом, членами сім'ї.

За останнє десятиліття насильство в сім'ї усвідомлюється як серйоз-

на і масштабна проблема, що породжує безліч інших соціальних та інди-

відуальних проблем. Зокрема, сформувалося розуміння того, що недо-

статньо тільки карати винних, необхідно також реабілітувати жертву

насильства і працювати з людиною, що скоїла насильство, щоб уникнути

повторення ситуації.

Наслідками насильства в сім'ї стають тілесні ушкодження, психічні

розлади, самогубство, а також втрата почуття самоповаги в жертви.

Постійне грубе поводження здатне спровокувати в жертви відповідні

насильницькі дії стосовно агресора.

Окрім того, насильство над дорослими членами сім'ї відповідно впливає

і на дітей, викликаючи в них різні психоемоційні та психосоматичні

розлади, шкільну дезадаптацію і в цілому призводить до порушень про-

цесів розвитку і соціалізації дитини. Сім'ї, у яких відносини будуються

па насильстві, входять у групу ризику, тому що діти, які виростають у

такій несприятливій атмосфері згодом стають або жертвами, або самі

вчиняють насильство проти своїх близьких. За даними статистики 95%

людей, що знаходяться в колоніях, у дитинстві були жертвами насиль-

ства або його свідками.

Насильство в сім'ї порушує такі права людини, як право кожного на

рівний захист перед законом і відсутність дискримінації за ознакою статі,

віку, сімейного чи соціального статусу; право не піддаватися жорстоко-

му ставленню; право па життя і фізичну недоторканність; право на ви-

сокі стандарти фізичного і психічного здоров'я

У нсихолого-недагогічпій літературі немає даних, які б відображали

реальність масштаби і частоту випадків насильства в сім'ї згідно зрозум-

ілих причин: закритість сім'ї як системи (небажання виносити сміття з

хати); взаємозалежність жертв і агресорів; відсутність доступу в сім'ю

для соціальних працівників; недостатність інформації з медичних центрів

і правоохоронних органів, що не дозволяє робити валідні висновки про

розміри даного явища. Реєстрація випадків насильства утруднена ще й

тим, що буває важко віднести деякі акти насильства до кримінальних

діянь. Одночасно існують фактори, що перешкоджають звертанню реаль-

них чи потенційних жертв у міліцію. Це обґрунтовані побоювання жертв,

що злочинець не буде заарештований, недовіра до правової системи,

острах образливого характеру процесу розслідування, небажання робити

свою таємницю надбанням суспільства та інше. Таким чином, статистично

видимою стає лише "верхівка айсберга".

Соціальні та психолого-

педагогічні проблеми

сімейного насилля

над дітьми

116 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

117

Отже, аналіз проблеми насильства в сім'ї дає можливість виявити

ряд труднощів:

1. Насильство в сім'ї відрізняється високим ступенем латентності. Це

зумовлюється, з одного боку, небажанням потерпілих звертатися в пра

воохоронні органи (через недовіру до правоохоронних органів, боязнь

позбавитися матеріальної підтримки і тлі.), а також нездатністю деяких

залежних членів сім'ї звернутися в правоохоронні органи (це стосується

перш за все дітей). З іншого боку, латентність насильства провокується

небажанням, а іноді й нездатністю правоохоронних органів забезпечити

реальний захист потерпілих. Спостерігаються випадки приховування звер

нень про факти насильства в сім'ї самими правоохоронними органами.

2. У даний час в Україні немає офіційної статистики стосовно на

сильства в сім'ї. Статистика з проблеми характеризує весь масив потерп

ілих від усіх видів злочинів, не виділяючи при цьому кількість жертв

від насильницьких злочинів взагалі і від насильницьких злочинів, здійсне

них у сім'ї, зокрема [9].

Для пояснення механізмів насильства взагалі і сімейного насильства

зокрема, в різних наукових дисциплінах використовуються наступні кон-

цептуальні підходи: соціологічний та психологічний [10,127].

У рамках соціологічного підходу провідним фактором вважається

соціокультурна обумовленість, тобто насильство є стереотипом сімейних

відноснії, прийнятим у даній групі населення і вихованим з дитинства, а

також вплив соціальних факторів (соціальпо-економічпе положення ди-

тини (сім'ї), безробіття, погані побутові умови та інше).

В аспекті психологічного підходу насильство розглядається як ре-

зультат негативного особистого життєвого досвіду, "травми дитинства",

алкоголізму, психопатології, або як симптом дисфуикційпої сім'ї, пара-

доксальним (але неадекватним) чином стабілізуючий сімейну систему.

Негативне ставлення може також розглядатися як результат деструктив-

ної сімейної взаємодії, коли один із членів сім'ї (наприклад, дитина)

незалежно від наявності чи відсутності в нього специфічних психосома-

тичних характеристик чи особливостей поведінки сприймається як відхи-

лення або важкий "тягар", що викликає ризик насильницької дії.

З психологічної точки зору насильницьке ставлення і жорстокість

рідко бувають безглуздими. Цей момент дуже важливий з тієї причини,

що будь-яке суб'єктивне спонукання повинно висвітлюватися з позиції

особистішого змісту, особистішої значимості. На цьому рівні мотиви

агресивної поведінки, як правило, неусвідомлювані.

У психолого-педагогічній літературі існує безліч пояснень насиль-

ства. Психоаналіз бачить у ньому перенесення індивідом примітивного

потягу до смерті (якому Фрейд дав назву — "інстинкт смерті") із само-

го себе па зовнішні об'єкти. Необіхевіоризм вважає насильство наслідком

фрустрацій, що переживаються особистістю в процесі соціального паучі-

ипя (Дж. Доллард, Н. Міллер, А. Бандура). Іитеракціонізм — наслідком

об'єктивного "конфлікту інтересів", "несумісності цілей" окремих осо-

бистостей і соціальних груп (Д.Кзмибелл, М.Шериф). Кошітивізм розг-

лядає насильство як результат "диссопапсів" і "невідповідностей" у пізна-

вальній сфері суб'єкта (Л.Фестингер, Г. Тешфел).

З позицій системної сімейної психотерапії, представником якої є Ей-

деміллер, жорстока поведінка в сім'ї — показник дисфупкційної сімей-

ної системи, структурна ознака порушення внутрішньосімейиих стосунків,

спроба неадекватними засобами стабілізувати сімейну систему (наприк-

лад, насильство може застосовуватися в контексті боротьби за контроль,

порядок і владу в родині). І якщо існуючі проблеми виутрішиьосімейпих

відносин (початково не пов'язані з насильством) не усунути, то насиль-

ство приймає або хронічний, або циклічний характер.

Акти сімейного насильства рідко бувають одиничними, зазвичай вони

повторюються багаторазово, насильство стає складовою частиною сімей-

них відносин. Малоймовірно, що перша жертва насильства залишиться

єдиною.

Р.Р. Максудовим досліджено, що якщо випадки насильства спостер-

ігалися більше, ніж двічі, то в стосунках встановлюється певний цикл,

фази якого варіюються за тривалістю та інтенсивністю (рис. 1). З часом

періоди примирення та заспокоєння зменшуються, можуть зовсім зникну-

ти, а період насильства збільшується [7,85].

У даний час більш продуктивними вважаються міждисциплінарні підхо-

ди до проблеми, а саме: психобіологічний, соціальпо-психологічпий і

соціокультуриий (чи соціально-структурпий).

Згідно концепції исихобіологічного підходу насильницька поведінка

найбільш характерна для осіб з патопсихологічними відхиленнями й обу-

мовлюється наявністю в індивіда патологічних і девіантпих рис.

Соціально-психологічний підхід розглядає насильство в сім'ї як про-

дукт соціалізації, відтворення тієї моделі поведінки, того життєвого дос-

віду, що дитина одержала в сім'ї. Наприклад, з одного боку, серед

чоловіків, що б'ють своїх дружин, кількість тих, хто в дитинстві був

свідком подібного ставлення батька до матері, у 3 рази більше, ніж