Капська А.Й. Соціальна робота: технологічний аспект

Подождите немного. Документ загружается.

38 Соціальна робота

Отже, вивчення наукової літератури, практики соціальної роботи

дозволяють вичлепити у характеристиці особистості соціального праців-

ника, як суб'єкта діяльності, такі концептуальні основи:

1. Особистість соціального працівника є суб'єктом професійної діяль

ності, включений в конкретні соціокультурні умови.

2. Особистість соціального працівника — це професіоналізований

індивід, який здійснює свою професійну діяльність у системі "людипа-

людина".

3. Особистість соціального працівника — це цілісність, але не замк

нута па собі, а така, що знаходить вихід у професійній діяльності. Цілісність

особистості можна уявити як єдність природного і результатів соціаль

ного та персоналізації; єдність соціального, морального, психологічного,

загальнокультурного, професійного; нерозривність професійно обумов

лених якостей особистості з діяльністю.

4. Особистість соціального працівника формується, розвивається, са-

мореалізується, удосконалюється у професійній діяльності і як активний

суб'єкт усієї діяльності, вона змінює себе й діяльність.

Таким чином, означені компоненти, функції, ролі і види діяльності

соціального працівника, дають можливість говорити про невні блоки

умінь, необхідних соціальному працівникові для реалізації як глобаль-

них завдань, окреслених соціальною політикою, так і завдань на рівні

регіональному, місцевому чи індивідуальному.

Спеціаліст соціальної сфери, працює у взаємодії з управлінням соц-

іального захисту населення, службами зайнятості населення, опікунськи-

ми службами, інспекціями у справах неповнолітніх, виправно-трудовими

колоніями, житловими управліннями, загсами, прокуратурою, народними

судами, структурами МВС, Збройних Сил України, пансіонатами для

учасників війни та ветеранів праці, радами ветеранів праці та війни,

спецішерпатами, інтернатами для інвалідів, реабілітаційними службами

для безпритульних, комерційними та іншими структурами.

Установи, в яких може працювати соціальний працівник, можуть

мати державшій, громадський чи громадсько-державпий характер.

Спеціаліст за рівнем підготовки "бакалавр" може залучатись до та-

ких видів виробничої діяльності, (за ДК 009-96):

код

Розділ,

група,

клас

ВЕД

Підклас

НАЗВА ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ

ПРИ-

МІТКА

КОД

ІЗІС

]

2 3 4

85.3

85.31

85.31.0

Соціальна допомога

Соціальна допомога із забезпеченням

проживання Цей підклас включає:

• цілодобову діяльність, спрямовану на на-

дання соціальної допомоги дітям, людям по-

хилого віку та спеціальним категоріям гр о-

мадян з обмеженими можливостями самооб-

слуговування, в установах, де лікува ння,

навчання не є головними елементами: дитя-

чі будинки, сімейні дитячі будинки, ясла чи

дитячі садки, будинки престарілих, установи

для осіб з фізичними чи розумовими вад а-

ми, в тому числі сліпих, німих та нарком а-

нів, притулки для безпритульних, установи,

що надають притулок матерям-одиначкам з

дітьми тощо. Цей підклас включає:

•діяльність з усиновлення (удочеріння) (див.

85.32.1)

853

8531

85.32 85.32.1 Соціальна допомога без забезпечення пр о-

живання Цей підклас включає:

•соціальну допомогу, консультації, соці аль-

ний захист, послуги із соціальної орієнтації

та допомоги біженцям, а також аналогічні

послуги, що надаються окремим особам чи

сім'ям вдома чи в інших місцях. Ця діяль-

ність може виконуватися державними служ-

бами чи приватними установами взаємодо-

помоги, а також фахівцями, які надають

консультаційні послуги: соціальний захист та

поради в сфері орієнтації для дітей та підл і-

тків; діяльність з усиновлення та удочеріння.

8532

40 Соціальна робота

Продовження таблиці

2 3 4

а також захист дітей іа інших осіб від жор-

стокого ставлення до них, надання права на

отримання соціальної допомоги, субсидій на

сплату за житло чи талонів на харчування,

відвідування літніх та хворих, поради з ве-

дення домашнього і осподарства, подружні та

сімейні консультації, допомогу умовно засу

дженим та особам, що знаходяться під на-

глядом, діяльність у робочих колективах та

за місцем проживання, допомогу жертвам

стихійного лиха, біженцям, мігрантам, вклю-

чаючи надання цим особам тимчасового

місця проживання Цей підклас включає

•діяльність, що звичайно охоплюється про

грамами обов язкового соціального страху-

вання

85 32 2

Діяльність дитячих ясел та садків для дітей

з фізичними та розумовим вадами

85 32 3

Діяльність центрів з нагляду за доросчими,

що страждають фізичними чи розумовими

вадами Цей підклас включає • послуги з

нагляду протягом дня за дорослими

особами, що страждають фізичними чи

розумовими вадами

85 32 4

Діяльність центрів денного перебування для

знедолених осіб Цей підклас включає

послуги центрів денного перебування для

безпритульних та інших знедолених соціаль-

них груп

85 32 5

лагодійна діяльність Цей підклас включає

збір коштів чи іншу благодійну діяльність

надання соціальних послуг

Теоретичні основи соціальної роботи 41

Соціальний працівник шдюговлепий па рівні бакалавру здагшш ви

конукаш зазначену нижче професійну робоїу і може займати первинні

посади

Код

КП

Професійна назва роботи

3460 Соціальний працівник (1, 2 категорії)

3443 Інспекто

соціальної допомоги

3443 Інспекто

з п

изначенн

пенсій

3443 Інспектор з виплати пенсій

2352 Інспектор з охорони дитинства

2446 Фахівець-організатор соціально побутового обслуговування

2446 2 Фахівці соціальної

оботи

2446 1 Науковий співробітник (соціальний захист населення соціальна

)

2446 2 Фахівець (допомоги малозабезпеченим сім'ям, сошально-

незахищеним г

омадянам та ш

)

2446 2 Наглядач в і

омадськом

цент

2446 2 Наглядач за умовно засудженими

2446 2 Профконсультант

2340 Конс

чьтант психолого-ме

ико пе

агогічної конс

льта

ії

2340 Вихователь соціальний по роботі з дітьми-інвалідами

23102 Викладач вищого навчального заклад

23512 Вихователь-методист

2359 1 Науковий співробітник (в інших галузях навчання)

2359 2 Лекто

3340 Вихователь

3340 Вихователь г

ур

тожитк

3340 Вихователь професійно технічного навчального закладу

3412 Ст

аховий аген

2320 Викладач професійного навчально виховного закладу

2320 Вчи і ель се

еднього навчально-виховної о заклад

3340 Методист

3439 Інспекто

2412 2 Інспекто

з п

адаптацп

3439 Інст

ру

кто

3449 Державний інспектор

Згідно із зазначених вище, соціальний працівник має вирішувати такі

проблеми і задачі соціальної діяльності

42 Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 43

■^ засвоювати досягнення світової цивілізації та національної спад-

щини українського народу;

■^ з наукової точки зору оцінювати і прогнозувати соціально-пол-

ітичні, економічні, культурні процеси та явища;

^ володіти комплексною системою знань з різних галузей наук про

суспільство і людину в ньому;

^ досконало володіти державною та щонайменше однією з іноземних

мов на рівні професійного і побутового спілкування;

■^ шукати і набувати знання, вміння, прогресивні технології;

^ розуміти та викопувати норми державного законодавства та міжна-

родних правових актів;

■^ застосовувати екосистемний підхід до аналізу соціальних процесів

та здійснення професійного втручання у практичній соціальній роботі;

^ достатньою мірою володіти знаннями у галузі сучасних інформац-

ійних технологій, комп'ютерною та офісною технікою;

^ керуватися нормами етичного кодексу фахівця соціальної роботи в

практичній діяльності;

•^ ініціювати та впроваджувати інновації в системі надання соціаль-

них послуг групам, особам, громадянам;

^ ініціювати та керувати процесами запланованих змін в мезо- та

мікросоціальиих системах;

•^ розуміти філософію незалежного способу життя неповноправних;

^ володіти соціальним обладнанням для реабілітаційної роботи, за-

безпечення життєдіяльності неповноправних;

■^ організовувати та вмотивовувати волонтерів, представників гро-

мади до участі в соціальній роботі;

■^ бути здатним та вмотивованим до професійного зростання;

-^ вести і пропагувати здоровий спосіб життя, формувати павички

фізичного самовдосконалення;

•^ оцінювати політичні, економічні, соціальні та культурні фактори,

що впливають на розвиток соціальної роботи в різних країнах, їх схожість

та відмінність з вітчизняним надбанням;

^ застосовувати ефективно принципи соціального розвитку для ана-

лізу природи соціальних проблем та пошуку шляхів їх вирішення;

^ розробляти та впроваджувати інноваційні програми, базовані на

потребах громади, особистості, суспільства;

^ критично оцінювати чинні законодавчі акти, що стосуються право-

вого захисту різних категорій населення;

^ оцінювати зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на роботу

закладів соціального захисту населення;

■^ оцінювати ефективність професійного втручання, зокрема в кризо-

вих ситуаціях чи в клінічній соціальній роботі;

Для реалізації окреслених професійних здатностей соціального прац-

івника необхідне воло; іння спеціалістом відповідними уміннями:

/. Аналіз основних закономірностей, тенденцій розвитку і вирішен-

ня соціальних проблем па основі соціологічних та емпіричних даних:

готувати підсумковий звіт соціологічного дослідження та опрацьовувати

рекомендації для вирішення проблем, прогнозувати тенденції розвитку

досліджуваних явищ.

2. Чітко визначатити соціальну проблему, яка є об'єктом дослід

ження, вичленовувати її найсуттєвіші елементи і фактори, діагностувати

і обґрунтовувати її актуальність; методологічно вірно обґрунтовувати

інструментарій соціологічного дослідження та логіку аналізу і інтерпре

тації отриманих емпіричних даних (в результаті збору первинної соціо

логічної інформації).

3. Обробляти та аналізувати емпіричні дані, в тому числі за допо

могою спеціалізованих програмних засобів (ОСА,5Р55); оформляти

підсумкові документи за результатами соціологічного дослідження (офор

млення таблиць, аналітичний звіт).

4. Розробляти і впроваджувати програми соціальної роботи: анал

ізувати соціальні проблеми (соціальний стан певної категорії клієнтів),

причини їх виникнення, тенденції розвитку, наслідки; визначати мету,

завдання, принципи соціальної роботи в конкретному випадку; добирати

та адаптувати відповідно до мети, особливостей клієнтів і реальної ситу

ації, методи та завдання професійного втручання; налагоджувати і підтри

мувати зв"язки з зацікавленими установами і організаціями.

5. Застосувати відповідні технології професійного втручання: за

стосовувати оптимальні для даного випадку технології професійного втру

чання на мікро-, мезо- та макрорівнях, які спричинятимуть бажані зміни;

визначати соціальні потреби та проблеми особистості, групи, громади;

проводити мотиваційне консультування клієнта; проводити професійне

втручання у кризовій ситуації; визначати міру втручання у конфлікти

сторін і обирати доцільну процедуру їх розв"язаппя; застосовувати

відповідні моделі вирішення проблем у практиці роботи з окремими осо

бами, цільовими та терапевтичними групами; діяти у відповідності з етич

ними нормами практики, що ґрунтується на цінностях; виконувати роль

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи _____ 45

фасилітатора (організатора) груп. Вести групу через процес змін; оціню-

вати ефективність професійного втручання.

6. Соціальний захист та представництво інтересів клієнта: анал

ізувати інаявиу нормативну базу, що визначає становище клієнта (соц

іальної групи) і шляхи подолання ним своєї проблеми; виявляти дер

жавні установи і громадські організації які компетентні вирішувати пи

тання стосовно проблем клієнта; інформувати клієнта про його права і

можливості подолання проблеми.

7. Уміти розробляти, адаптувати і впроваджувати інноваційні

технології соціальної роботи: аналізувати наявний досвід роботи, ефек

тивність застосування його форм і методів до певної категорії иробле і

клієнтів в реальних умовах; виявляти і аналізувати соціальні, психологічні,

демографічні особливості соціальних груп та окремих індивідів, які є

об"єктом соціальної роботи; співвідносити методики соціальної роботи з

конкретною проблемою, на вирішення якої спрямована соціальна робота.

8. Уміти організовувати і проводити навчальні семінари та по

шукову роботу: виявляти реальний рівень знань, умінь і навичок спец

іалістів, залучених до навчання, їх особистіші характеристики, мотива

цію; відбирати і застосовувати доцільні методики навчання і колективно

го пошуку; вирішувати організаційні питання проведення семінарів (виз

начення часу, підготовка приміщення, матеріальне та інструментальне

забезпечення, інформування учасників тощо); визначати необхідний об

сяг знань, умінь, павичок, необхідних для соціальної роботи на гро

мадських засадах у конкретній сфері; проводити оцінку готовності во

лонтерів, які пройшли навчання, до виконання соціальиої роботи.

9. Організовувати і проводити заходи соціальної попереджуваль

но-профілактичної роботи: виявляти причини поширення певної про

блеми (негативного явища) серед конкретної соціальиої групи, шляхи

поширення, чинники, які на це впливають; добирати технологію проф

ілактики у відповідності до проблематики і категорії клієнтів; вирішува

ти організаційні питання проведення профілактичних заходів (час, місце,

матеріали, кадрове забезпечення).

10. Розробляти і впроваджувати соціальну рекламу: аналізувати особ

ливості категорії людей, па яких спрямований вплив соціальної реклами,

капали поширення інформації серед них; вирішувати організаційні питання

(залучення коштів, технічних засобів, взаємодії з каналом поширення інфор

мації); залучати представників певної соціальної групи до поширення рек

ламної продукції; аналізувати ефективність соціальної реклами.

11 .Впроваджувати інформаційно-просвітницькі програми: визначати

та аналізувати рівень поінформованості певних верств населення стосов-

но соціальних і особистіспих проблем та шляхів і засобів їх подолання;

аналізувати канали поширення соціальної інформації серед певних верств

населення; добирати адекватні форми і методи роботи відповідно до

особливостей конкретної категорії населення (соціальної групи).

12. Організувати медичну психолого-педагогічну, юридичну та соц

іальну допомогу вразливим верствам населення: встановлювати довго

строкові стосунки зклієптом; виявляти дійсні потреби клієнта щодо на

дання йому медичної, психологічної, юридичної і соціальної допомоги;

визначати форми і методи надання психолого-педагогічпої, медичної,

юридичної та соціальної допомоги клієнту у відповідності до його про

блем і особистіспих характеристик; мотивувати клієнта до активної взає

модії та самодопомоги у вирішенні проблеми; оцінювати ефективність

соціальної допомоги клієнтові.

13. Розробляти і впроваджувати соціально-реабілітаційні програ

ми: виявляти особливості клієнтів, па яких поширюється соціальна робо

та за певною програмою; добирати та адаптувати відповідно до мети

соціальної програми, особливостей клієнтів і реальної ситуації, методи

та завдання соціальної роботи; визначати фізичні звичаєві, психологічні

та іпституційпі бар"єри щодо повного залучення неповноправних у всі

сфери суспільного життя та вироблення рекомендацій щодо їх усунення;

забезпечувати підтримку проектів з боку посадових осіб, недержавних

організацій, громадськості; аналізувати ефективність реалізації програ

ми, коректувати її в процесі реалізації.

14. Сприяти організації діяльності груп самодопомоги: визначати

мету, зміст і засоби колективної дії; керувати груповим процесом, підтри

мувати позитивну психологічну атмосферу в групі; виявляти коло про

блем, які доцільно вирішувати за допомогою самореалізації й активних

дій клієнтів; мотивувати клієнтів зі спільною проблемою до організації в

групи соціальної дії та самодопомоги.

15. Підтримувати діяльність громадських організацій соціальної

сфери: визначати сфери соціальиої роботи, де можлива співпраця з рііюп-

рофільними громадськими організаціями.

Таким чином, визначені компоненти, які можуть сприяти вирішенню

чималої кількості проблем клієнтів у сфері їх життєдіяльності і, підтвер-

джуються невідворотність ирофесіаналізації діяльності соціальних праці-

вників.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 47

Література

1. Бочарова В.Г. Социально-педагогическая концепция социальїюй

работьі в Росли: проблеми, перспективьі//Социальііая работа. — М.,

1992. - №6. - С. 18-24.

2. Пипкус А., Минахан А. Практика социальїюй работм (формьі и

методьі). Первод с апглийского/Под. Ред. В.И. Жукова, С.Н. Козлова

идр. - М.: Союз, 1993.

3. Берилер Г., Юпссон Л. Теория соцьіальио-исихологической рабо-

тьі. Перевод со швед./Под. Ред. СЮ.Горлова. — М.: Союз, 1992.

4. Соціальна педагогіка: Підручиик/За ред. А.Й. Капської. — К.:

ДЦССМ, 2003.

5. Каиська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти соціальної роботи з

дітьми та молоддю. - К.: ІДЦССМ, 2001.

Питання для самоперевірки

1. Розробити суть професійної компетентності.

2. Які особливості якості взаємодіють з професійною діяльністю соц

іального працівника.

3. Розкрити концептуальні ОСИОЕИ лежать в основі характеристики

особистості соціального працівника.

4. Охарактеризувати типові задачі, які має вирішувати соціальний

працівник.

5. Окреслити основні професійні уміння, якими має володіти соц

іальний працівник.

2. Методи соціальної роботи

Досягнення успіху соціально-економічиого розвитку держави сьо-

годні можливо тільки за умови застосування новітніх, результативних

технологій соціального функціонування суспільства. В контексті цього

завдання технології соціальної роботи слід розглядати як сукупність

методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети

соціального розвитку. Тому можна зробити висновок, що основним зав-

данням технологій соціальної роботи сьогодні є розробка методів та

форм соціальної роботи, що являють собою специфічний інструментарій

науково-практичних засад роботи у соціальній сфері.

Грецьке слово "метод" означає шлях, спосіб пізнавальної, практич-

ної діяльності людей. Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів,

операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності [10 — 74].

Нині під методом розуміють иайкоротший шлях досягнення оптимальних

результатів, що відповідають поставленим цілям.

Метод у соціальній роботі виконує подвійну роль, оскільки він вис-

тупає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в

науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з іншого

боку — як конкретна дія, що сприяє якісній зміні існуючого об'єкту

(суб'єкту). З цим підходом І.Г.Зайнишева перегукується визначення "метод

соціальної роботи", що запропоновано російськими вченими М.В. Ромм

та Т.А. Ромм. Вони розглядають метод як спосіб раціонального дослід-

ження і перетворення дійсності, найкоротший шлях досягнення мети.

Ґрунтуючись на цих підходах, будемо під методом соціальної робо-

ти розуміти спосіб організації соціальної роботи, що призводить до

досягнення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушен-

ня в розвитку об'єкту(суб'єкту)соціальної діяльності. По відношен-

ню до соціальної роботи можна говорити про дві групи методів: методи

соціальної роботи як наукового знання і як практичної діяльності [6].

Торкаючись питання класифікації методів соціальної роботи, варто

зазначити, що цей компонент організації соціальної роботи в спеціальній

літературі знаходиться лише в стадії становлення. Але помітною є тен-

денція розгляду класифікацій методів соціальної роботи через призму

ступеню спільності, що обумовлено інтегративним характером теорії та

практики соціальної роботи. На цій підставі в класичній літературі з

соціальної роботи визначають наступні групи методів:

1 .Загальні (філософські) методи, які існують як єдність світогляд-

ної методологічної позиції суб'єкта соціальної роботи в різних видах

діяльності. Загальні методи визначають шлях, спосіб пізнання і перетво-

рення дійсності, мислення. Одним із основних методів соціального пізнання

є метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в тому, що

процес виявлення і осмислення фактів, подій, явищ ґрунтується па відбитті

у свідомості дослідника об'єктивної діалектики самої соціальної дійсності.

При цьому, будь-яке явище чи подія розглядаються в стані свого станов-

лення та розвитку, що відкидає можливість суб'єктивності у відсіюванні

та тлумаченні фактів. Діалектика як метод наукового дослідження роз-

ширює можливості соціального передбачення та прогнозування тому, що

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

дозволяє віднайти найбільш глибинні причини і зв'язки подій, що відбу-

ваються, визначити їх внутрішні закономірності, і внаслідок цього, по-

значити тенденції, що в них зароджуються. Для матеріалістичної філо-

софії соціальна робота — це діяльність, результатом якої є створені

матеріальні і духовні цінності, яка спрямована, перш за все, па створен-

ня матеріального продукту. На відміну від цього ідеалістична філософія

дивиться на будь- яку діяльність по формуванню людини,як па "звору-

шення і піднесення всієї людської істоти, спрямованої па інше, вище

життя, нове буття". Тому визначення методологічного підходу (матеріа-

лістичного чи ідеалістичного) па сьогодні в теорії соціальної роботи є

одним з найменш окреслених питань [ 8 ].

І.Загальнонаукові методи застосовуються в багатьох галузях сусп-

ільної діяльності, в тому числі і в соціальній роботі. Вони визначають

деякі аспекти процесу пізнання і перетворення світу. В сучасній літера-

турі з проблем соціальної роботи [б, 11, 12] найбільш часто згадуються

такі загальпопаукові методи:

— метод наукової абстракції;

— метод аналізу та синтезу;

— метод індукції та дедукції;

— метод єдності спільного та особливого;

— історичний метод;

— метод пересування від простого до складного;

— метод єдності якісного та кількісного аналізу;

— генетичний метод;

— копкретіїо-соціологічпий метод;

— метод формалізації;

— метод аналогії;

— системпо-структурний метод .

3. Спеціальні наукові методи — це специфічні способи пізнання і

перетворення окремих сфер суспільного життя, що притаманні тій чи

іншій системі знань. Ці методи після відповідної трансформації викорис-

товуються в соціальній роботі. Варто зазначити, що відносно цієї групи

методів в літературі не існує єдності визначень. Одну систему дій деякі

автори називають методом, другі — методикою, інші -технікою чи тех-

нологією. Така різниця у підходах пов'язана, на нашу думку, з тим, що

методи соціальної роботи багато в чому обумовлюються специфікою

об'єкта, а також — спеціалізацією соціального працівника, структурою

соціальних служб, підрозділів тощо.

У професійній діяльності соціального працівника метод є способом

реалізації діяльності, він мов би опосередковує мету і результат, задає

"векторпість" досягнення оптимального результату. Інколи визначення

методів соціальної роботи накладається на загальне поняття соціальних

технологій. Щоб розвести ці два терміни, зазначимо, що соціальні тех-

нології в нсихолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність

методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети

соціального розвитку. Типовим є погляд на соціальні технології як уза-

гальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики

роботи суб'єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розг-

лядаються як сукупність способів професійного впливу па соціальний

об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптпмізації функціону-

вання при можливому тиражуванні даної системи впливу [ 9].

В сучасних дослідженнях з проблем соціальної роботи основою для

класифікації методів практичної діяльності соціальної роботи виступа-

ють як інтереси, потреби індивідів так і соціальні інтереси управлінських

систем. Так, Р.В. Овчарова, в класифікації методів роботи, що викорис-

товуються в соціальііо-педагогічиій практиці пропонує і класифікаційні

ознаки для методів загальної соціальної роботи, а саме визначає: методи

соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю,

соціальної реабілітації, соціальпо-екопомічні і організаційпо-розноряд-

жувальиі методи [5, 274].

У більшості джерел з проблеми класифікації методів соціальної ро-

боти визначаються такі групи спеціальних методів соціальної роботи:

оргаііізацшні(адміиістратнвш), соціальпо-екопомічні, педагогічні та пси-

хологічні. На нашу думку, до цього переліку методів у соціальній роботі

слід також додати соціологічні методи. Крім того, інноваційна практика

соціальної роботи породжує нові методи соціальної взаємодії, які не

підлягають під існуючі класифікаційні ознаки. До таких методів роботи

належить вулична соціальна робота та метод "рівипй-рівпому". На ха-

рактеристиці окремих методів ми зупинимось більш детально.

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі

існуючі засоби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійсню-

ють вплив па матеріальні, моральні, сімейні, національні, та інші соц-

іальні інтереси та потреби клієнта. До соціальпо-економічних способів

впливу належить натуральна та грошова допомога, моральне заохочення

клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супро-

воду, допомоги в побутовому обслуговуванні.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

Організаційні (адміністративні) методи соціальної роботи розг-

лядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності струк-

тури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива тільки за

умови підґрунтя нормативпо-нравових документів. Організаційні методи

закріплюють права та повноваження, обов'язки, відповідальність кожної

лапки в органах управління соціальними службами; дозволяють здійсни-

ти оперативне втручання, уточнення і вирішення епізодичних завдань.

До основних методів цієї групи відносять: регламентування, нормування

та інструктування [6].

Регламентування — спосіб організаційного впливу, що полягає в

розробці і введенні в дію організаційних положень, обов'язків для вико-

нання в органах управління соціальними службами та установами (нака-

зи, типові положення, посадові інструкції тощо).

Нормування — встановлення нормативів з обмеженнями, що висту-

пають орієнтирами в діяльності соціального працівника (наприклад, нор-

мативи чисельності клієнтів із розрахунків на одного соціального праці-

вника, нормативи часу обслуговування тощо).

Інструктування — метод організації найбільш толерантного соціаль-

ного виливу, сутність якого полягає в роз'ясненні завдання, можливих

шляхів його вирішення, перешкод і наслідків невірних дій клієнта, зас-

тереження його від можливих помилок. Найбільш розповсюдженими

прийомами інструктування є консультування та інформування.

Педагогічні методи, які найчастіше використовуються в соціально-

педагогічній практиці є різновидами методів виховання. Методи форму-

вання свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок,

суджень, світогляду особистості. Переконання —■ це спосіб впливу на

раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої

інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у

об'єкта впливу. Навіювання — це спосіб впливу на особистість, засно-

ваний на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Важли-

вою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на

логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на

емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. При-

клад — метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особист-

істю певних способів поведінки.

Методи організації діяльності — це способи закріплення, форму-

вання позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Як

найбільш типовий метод організації діяльності називають методи дору-

чення, соціального навчання та закріплення позитивного досвіду.

Доручення є методом організації соціальпо-керованої діяльності. За

типологією виділяють управлінські та виконавські дор>ченпя, постійні

та тимчасові (змінні), індивідуальні та групові. В соціальпо-педагогічній

практиці отримав розповсюдження метод чергування творчих доручень.

До соціально-иедагогічних умов успішного застосування методу дору-

чення слід віднести: наочність, гласність виконання доручення, забезпе-

чення методичної підтримки його виконання, урахування інтересів та

соціального досвіду клієнта.

До методів організації діяльності більшість авторів відносить гру як

спосіб соціальної взаємодії і розвитку творчої особистості клієнта. Спе-

цифіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи поля-

гає, па наш погляд, в профілактичній, превентивній спрямованості гри

як засобу організації змістовного дозвілля, запобіганні асоціальній діяль-

ності клієнтів. У цьому контексті гра є одним з провідних інструментів в

арсеналі соціального працівника ще й тому, що її можна застосовувати з

метою діагностики, психокорекції міжособистіспих стосунків. Крім того,

гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посилен-

ню відчуття радості від подолання певних труднощів, перешкод. Під час

гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх здібностей. Ця

ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюється

і створює певний "творчий ключ", яким кожний соціальний працівник

може користуватись у своїй діяльності.

Досвід застосування ігрових технік в соціальній роботі дозволяє нам

запропонувати таку класифікацію ігор:

— за кількістю учасників (з обмеженою кількістю учасників, гру

пові, масові);

— за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні);

— за видами обладнання, що використовується (естафети, настільні,

аукціонні та іи.);

— за ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, но

ваторські).

До умов застосування гри в соціальній роботі ми відносимо:

— визначення творчого потенціалу гри;

— визначення місця і часу проведення,

— визначення кількості учасників;

— забезпечення комфортності і природності гри;

— урахування вікових та аиатомо-фізіологічиих властивостей учас

ників гри;

Соціальна робота

Теоретичні основи соцісільної роботи

—

захист людської гідності, морального самопочуття кожного учас

ника гри;

—

визначення місця ігротехніка під час проведення гри;

—

цілеспрямоване поширення прав учасників гри.

Сьогодні в практиці соціальної роботи ативпо застосовуються ділові,

рольові ігри, тематичні ігрові програми, вуличні ігротеки. Внаслідок

цього класичні ігрові форми та техніки набувають сучасного звучання.

Методи стимулювання діяльності

спрямовані па стимулювання

особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації

па соціально схвалені способи та види діяльності. Серед методів стиму-

лювання визначають:

методи позитивного підкріплення, методи нега-

тивного підкріплення, методи змагання .

Методи самовиховання

сприяють свідомій зміні людиною власної

особистості у відповідності до суспільних вимог та особистішого плану

самовдосконалення. До цієї групи належать методи

самооцінки, самоор-

ганізації, самоконтролю та самокорекції.

Психологічні методи

в соціально-педагогічній роботи застосову-

ються з метою діагностування особливостей індивіда та організації па

основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психо-

корекційиої роботи. До цієї групи методів належать:

тестуватія, психо-

драма, соціодорама, соціально-психологічний тренінг; психотерапія

(сімейна, ігрова, арттерапія).

До достатньо нових засобів терапевтичної допомоги клієнтам, що

отримали останнім часом застосування в практиці діяльності соціальних

установ можна відпесті епістолярну та казкотерапію.

Епістолярна терапія

як метод дозволяє досягнути "реставрації"

міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом

порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до клієнта (чи до його

батьків, осіб з кола найближчого оточення) можна використати як допо-

міжний засіб корекції стосунків. Як можливі форми роботи з епістоляр-

ної терапії можна назвати : лист до уявного (реального) друга; лист

самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я); лист до улюб-

леного героя (літературного, історичного); лист в майбутнє, лист до

залежності тощо.

Казкотерапія

є однією з найцікавіших психокорекційиих технік. Казка

з її багатим виховним потенціалом та емоційною забарвленістю дозволяє

вирішити безліч психолого-педагогічних завдань. Найбільш поширеними

формами казкотеранії є: аналіз відомих авторських та народних казок;

створення казки по слову від кожного ; експромтне інсценування каз-

ки; вигадування кінця казки чи початку пової казки, створення авторсь-

кої казки кожним клієнтом, де в завуальованій формі він розповідає про

власні проблеми, переживання та очікування. Аналіз таких казок дозво-

ляє соціальному працівнику більш яскраво побачити причини життєвої

кризи клієнта, оцінити рівень позитивних зрушень, що відбулися (чи не

відбулися) в становленні чи психологічній реабілітації особистості.

Соціологічні методи

використовуються в практиці соціальної робо-

ти найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних про-

блем та визначення ставлення людей до них. До цієї групи методів ми

відносимо : спостереження,опитування,інтерв'ювання (у тому числі і в

умовах фокус-групи), анкетування, біографічний метод та метод аналізу

документів.

До методів сутто

соціальної роботи,

перш за все, слід віднести

метод

"рівний-рівному" —

як спосіб падання та поширення достовірної

інформації шляхом довірливого спілкування ровесників в межах органі-

зованої (акції, треиіиги) та неформальної соціальної роботи (спонтанне

спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді

люди.

Питання для самоперевірки

Охарактеризуйте поняття "метод соціальної роботи".

Визначте групи методів соціальної роботи.

Проаналізуйте методи соціальної роботи.

3. Організаційні форми соціальної роботи

Практичну реалізацію методів соціальної роботи наочно виявляє таке

поняття як

"форма соціальної роботи".

Під формою роботи розуміють

як одиничні заходи, так і довгострокові види соціальної роботи. Якщо

метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв'язання завдан-

ня, то форма виступає способом організації змісту роботи, унаочненням

певних способів організації соціальної роботи. Завдяки формам методі

наповнюються конкретним змістом соціальної роботи. О.В.Безпалько,

зупиняючись па соціальио-иедагогічпому аспекті характеристики форм

роботи, визначає їх як варіанти позитивної активності дітей та молоді,

що спрямовані на розв'язання соціальио-педагогічних завдань. Автор ха-

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи 55

рактеризує такі специфічні ознаки форми роботи: функціональність, струк-

турність, інтегративпість тощо [ 10 ].

Функціональність вказує на існування таких форм, що забезпечу-

ють реалізацію окремих функцій соціальної діяльності. Так, наприклад,

здійснюючи соціальну профілактику, найчастіше використовують форми

інформаційного характеру: лекції, диспути, бесіди. Реабілітаційна робо-

та соціального педагога, найчастіше реалізується через форми практич-

ної спрямованості: конкурси робіт дітей — інвалідів, фестивалі "Повір

у себе", творчі майстерні та інше.

Структурність як ознака організаційної форми характеризується

специфічними правилами побудови окремих видів організаційних форм.

Так, у ході підготовки бесіди соціальний працівник шукає різну інфор-

мацію з конкретної проблеми і шукає, за допомогою яких прийомів та

засобів краще донести її до слухачів, обговорити з ними окремі питання.

А в ході підготовки вечора відпочинку необхідно продумати загальну

сюжетну лінію, підібрати конкурсні завдання, знайти оптимальні засоби

для створення позитивного емоційного настрою учасників.

Ще одна особливість організаційних форм полягає в їх інтєгратив-

ності, яка передбачає, що результати, одержані в процесі використання

одних форм, сприяють впровадженню інших форм соціально — педагог-

ічної діяльності, що дозволяє об'єднувати їх в єдине ціле соціалізуючо-

го процесу.

Одним з найбільш перозроблених питань в теорії соціальної роботи є

класифікація форм соціальної роботи. На нашу думку, до найбільш типо-

вих класифікаційних ознак слід віднести наступні:

— за кількісним складом учасників (індивідуальні, групові, масові);

— за домінуючим засобом впливу па клієнта (словесні, практичні,

наочні);

— за складністю побудови(прості, складні, комплексні);

— за часом ііроведения(довгочасні

короткочасні);

— за місцем проведення (кабінетні, вуличні).

Узагальнюючи визначення, наведені у низці літературних джерел, ми

під формою (організаційною формою) соціальної роботи розуміємо

спосіб організації діяльності соціального працівника та клієнта соц-

іальної роботи. Варто зазначити, що крім терміну " форма соціальної

роботи " в сучасній психолого-педагогічіїій літературі використовують

терміни "справа", " захід". Щодо останнього терміну, то на нашу думку

його більш влучно використовувати стосовно масових форм роботи. Зу-

пинимось па характеристиці найбільш відомих форм соціальної роботи.

В літературі з проблем соціальної роботи достатньо типовим є підхід

до класифікації методів та форм соціальної роботи залежно від позиції

взаємодії соціального працівника і клієнта. Вирішення основних зав-

дань соціальної роботи безпосередньо пов'язано із необхідністю органі-

зації взаємодії соціального працівника і клієнта, при цьому соціальпо-

исихологічиі механізми, що закладені в основу цієї взаємодії будуть

суттєво розрізнятись залежно від того, хто буде виступати клієнтом:

індивід, група чи община. Відповідно йдеться про методи та форми інди-

відуальної, групової роботи та масової роботи.

Метод індивідуальної соціальної роботи (кейсуорк), був запровад-

жений в практику соціальної роботи М.Річмонд. Його сутність полягає у

вирішенні проблеми з метою надання підтримки і створення ситуації, що

спрямовує клієнта до розгляду ситуації і викликає бажання подолати

життєві перешкоди. В основі метода закладено механізм адаптації клієнта

до життєвої ситуації. До основних складових метода належать: встанов-

лення первинної комунікації, вивчення та аналіз проблемної ситуації,

визначення мети і завдань сумісної роботи; оцінка прогресу та результа-

ту сумісної роботи.

В основу здійснення індивідуальної соціальної роботи закладено зав-

дання корекція взаємостосунків індивіда із соціальним оточенням і з со-

бою. Корекція ставлення до себе, до власного "Я" передбачає прояв

адекватної самооцінки; усвідомлення причин пригніченості і їх подолання;

реставрацію адаптивпості; вироблення навичок самостійності; створення

ситуації антипавіюваїшя; формування почуття гідності; поваги до себе;

зміну ієрархії у системі цінностей, домагань клієнта . Корекція ставлення

до інших (далеких і близьких) базується па здатності до емиатії, розумінні

почуттів інших, чуйності; здатності до доброзичливого сприйняття стану

та інтересів, переваг і недоліків інших осіб; набуття навичок повноцінного

спілкування, вміння запобігати появі конфліктів і своєчасного долання

конфліктних ситуацій. Корекція ставлення до життя можлива за умови

отримання навичок вибору і прийняття рішення; мобілізації і самооргані-

зації; досягнення стійкості до неприємностей, загроз; оптимістичного став-

лення до реальності; подолання перешкод, труднощів.

Використання методу індивідуальної роботи найбільш виправдано

при визначенні перспектив клієнта, адаптації його до умов реальності,

подоланні стресів, у самопізнанні та само прийнятті. До суттєвих пере-

ваг цього методу належить те, що окремо взятому учаснику приділяється

уваги більше, ніж в умовах роботи групи.

Соціальна робота

Теоретичні основи соціальної роботи

Основними формами індивідуальної роботи в практиці соціальної

роботи є: зустріч, інтерв'ювання, консультація, співбесіда, переадрееа-

ція, доручення.

Метод групової соціальної роботи активно розроблявся в 70-і роки

XX століття. Особливе значення для розробки теорії методу відіграли

результати досліджень теорії малих груп (Я.Коломепський, Р.Кричевсь-

кий, К.Рудестам та інші). У сфері міжособистіспих стосунків людина

відчуває потребу в емоційному теплі, розумінні і контакті з іншою люди-

ною. Соціальні суперечності нашого суспільства нерідко викликають у

людини відчуття небезпеки, недовіри і безсилля. Таким чином, досвід,

що пабуваеться в спеціально організованих групах, сприяє протидії відчу-

женню, допомагаючи вирішенню проблем, що з'являються в процесі міжо-

собистіспої взаємодії . До основних переваг групових форм роботи мож-

на віднести наступні :

1. Група створює умови "суспільства в мініатюрі", що відображае

зовнішшй світ і дозволяє програвати реалістичні ситуації в штучно ство

реній взаємодії.

2. Приховані фактори соціального тиску стають явними в умовах

групи і впливають па індивідуальні життєві позиції.

3. Група надає можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку

від людей, що мають спільні проблеми чи переживання з конкретним

учасником групи.

4. У процесі групової взаємодії відбувається прийняття цінностей і

потреб інших людей.

5. В умовах груші людина відчуває себе прийнятою іншими, корис

тується довірою, оточена турботою і має можливість отримати допомогу.

Крім того, член груші сам приймає, довіряє, турбується про інших і

допомагає іншим.

6. Ситуація групи може значно полегшити проблеми, що з'являються

в міжособистіспих стосунках; вона падає можливість відчути реакцію на

себе і свої вчинки, ироексиеримеитувати з різними стилями спілкування

з партнерами по групі.

7. У групі кожен відчуває себе рівноцінним партнером у спілкуванні

чи в будь-якій творчій взаємодії (па відміну від спілкування клієнта з

соціальним працівником, при якому існує певний соціальпо-психологіч-

ний бар'єр).

8. Група заохочує спробу саморозкриття та самовдосконалення кожно

го її члена і внаслідок цього зростає впевненість людини в своїх силах.

9. Гнучкість форм групової роботи робить цей метод більш демокра

тичним, придатним для більш значної кількості людей, що потребують

допомоги.

10. Слід зазначити, що робота з групою має ще й економічні перева

ги. Зустріч 10-15 клієнтів обійдеться дешевше для кожного з них по

рівняно з вартістю індивідуальних зустрічей.

Головною перевагою групових форм роботи є здобуток особистіспо-

го досвіду поведінки в мікро-соціумі. При цьому група не пропонує

еталон поведінки, вона лише допомагає усвідомити емоційний стан, по-

чуття, сформувати готовність до відповідальності особистості за своє

майбутнє та життя в цілому. Кінцевою метою роботи груші є реабіліта-

ція кожного у власному сприйнятті, думках, почуттях; прийняття реаль-

ного життя, реставрація гідності й оптимізму. В практиці соціальної

роботи існують наступні види груп: групи відновлення, освітні групи,

групи самодопомоги, терапевтичні групи тощо .Залежно від мети роботи

групи змінюється позиція соціального працівника. Він може викопувати

роль організатора, координатора зовнішніх и внутрішніх зв'язків групи,

посередника у між груповій взаємодії, інструктора, тренера тощо.

До найбільш розповсюджених групових форм соціальної роботи на-

лежать: бесіда, дискусія, диспут, усний журнал, робота Т-груни, гурток,

секція, вікторина, турнір.

Впровадження в практику соціальної роботи масових форм органі-

зації діяльності груп та колективів набуло поширення та значної популя-

ризації завдяки наступним перевагам та особливостям :

— масові форми соціальної роботи дозволяють учасникам відчути

радість від причетності до спільної, значущої справи;

— в цих формах роботи задіяпі представники майже всіх груп насе

лення;

— завдяки довготривалості масових форм роботи створюється певне

"емоційне поле", яке охоплює всіх учасників і здійснює позитивний

вилив;

— більшість масових форм роботи мають комплексний характер, що

дозволяє в межах однієї форми роботи використати переваги багатьох.

Можна назвати такі найбільш поширені масові форми соціальної

роботи: тематичний місячник, тиждень, День-свято, мітинг, вулична ак-

ція, дискотека, спортивне свято.

Впродовж десятиріччя практики соціальної діяльності в умовах неза-

лежної України виникли та набули розвитку і поширення методи і форми