Калачова І. В., Трофімова Г.Г. Правова статистика

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

ББК 67.5

І 30

Рецензенти:

О. В. Гашицький, засл. юрист України

(Державна судова адміністрація України)

О. М. Гладун, канд. екон. наук

(НДІ статистики)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Лист № 14/18.2-864 від 22.04.04

Редакційна колегія факультету інформаційних систем і технологій

Голова редакційної колегії

Секретар редакційної колегії

Члени редакційної колегії

О. Д. Шарапов, канд. техн. наук, проф.

Д. Е. Семенов, асистент

В. В. Вітлінський, д-р екон. наук, проф.

П. І. Верченко, канд. фіз.-мат. наук, доц.

Ю. В. Коляда, канд. фіз.-мат. наук, доц.

В. В. Дем’яненко, канд. екон. наук, доц.

В. Д. Дербенцев, канд. екон. наук, доц.

О. О. Денісова, канд. екон. наук, доц.

О. Ф. Клименко, канд. екон. наук, доц.

Н. С. Орленко, канд. екон. наук, доц.

В. К. Галіцин, д-р екон. наук, проф.

А. В. Головач, д-р екон. наук, проф.

A. M. Єріна, д-р екон. наук, проф.

С. Ф. Лазарєва, канд. екон. наук, проф.

P. M. Моторін, д-р екон. наук, проф.

C. I.Наконечний,канд. екон. наук, проф.

В. Ф. Ситник, д-р екон. наук, проф.

Калачова І. В., Трофімова Г. Г.

Правова статистика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005.— 300 с.

ISBN 966-574-746-0

Навчальний посібник написано відповідно до програми дисципліни «Пра-

вова статистика». У ньому розглядається місце правової статистики серед ста-

тистичних дисциплін, історія її розвитку, предмет і основні галузі, методоло-

гічні принципи, провідні поняття і категорії, її сучасна організація, система

статистичних показників залежно від галузі та правоохоронного органу.

Детально описано також методологію збору первинних статистичних

даних з урахуванням чинного статистичного обліку і статистичної звітності

у правоохоронних органах та інших юридичних установах.

У наступних розділах висвітлюються окремі методи статистичного аналізу

правових явищ і процесів: метод статистичних групувань, табличний і графічний

методи, метод відносних і середніх величин, показників варіації і динаміки, уза-

гальнювальних індексів, їх сутність, значення та межі практичного застосування.

Завершується посібник розділом про можливості статистичного дослідження еко-

номічної злочинності, її особливостей, причин і умов скоєння економічних злочи-

нів, виявлених осіб, діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку.

Кожний розділ містить питання і завдання для самоконтролю, у додат-

ках наведено зразки форм статистичних карток, які заповнюються в міліції,

прокуратурі, судах, і завдання для індивідуальної роботи студентів.

Для студентів—правознавців вищих навчальних закладів, аспірантів,

викладачів юридичних вузів і факультетів, юристів-практиків.

ББК 67.5

Розповсюджувати та тиражувати без

офіційного дозволу КНЕУ заборонено

Г. Г. Трофімова, 2005

ISBN 966-574-746-0 © КНЕУ, 2005

І 30

Best books Ageofbook.com

ПЕРЕДМОВА

Правова статистика належить до переліку обов’яз-

кових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із

вищою юридичною освітою. Юристи у своїй практич-

ній діяльності стикаються не лише з конкретними пра-

вовими фактами і подіями, а й з масовими правовими

явищами і процесами, статистичний аналіз яких є не-

обхідною умовою їхньої професійної діяльності. Сту-

денти-правознавці, які опанують статистичну методо-

логію як сукупність прийомів і методів статистичного

дослідження, розширять свій кругозір, зможуть вільні-

ше орієнтуватися у складних соціально-правових явищах

і процесах, краще засвоювати інші юридичні дисципліни.

Правова статистика має важливе значення для розвит-

ку кримінології, кримінального, цивільного, адміністра-

тивного права та інших його галузей. Жодна із зазначе-

них наук не може обійтися без статистичних даних про

суспільно-правові явища і процеси, без кількісного оці-

нювання тих понять і категорій, які розробляються і ви-

світлюються ними. Без використання даних правової ста-

тистики неможливо вдосконалювати діяльність

правоохоронних органів та виконувати законотворчу

роботу.

Унаслідок вивчення правової статистики студенти-

правознавці мають оволодіти знаннями основ статис-

тичної науки та набути навичок проведення статистич-

ного дослідження правових явищ. А тому зміст навчаль-

ного посібника зорієнтований на надання майбутнім

юристам теоретичних знань із правової статистики.

Студент-юрист має знати сучасну організацію статис-

тичної роботи у правоохоронних органах; методи збиран-

ня статистичних даних про правопорушення і діяльність

правоохоронних органів; принципи і методи обробки ма-

теріалів статистичного спостереження; сутність узагаль-

нювальних показників та основи їх статистичного аналізу.

Студент-юрист має набути вмінь організовувати і проводити

статистичне спостереження правових явищ; розробляти макети

та будувати таблиці і графіки; обчислювати узагальнювальні ста-

тистичні показники; аналізувати статистичні матеріали про право-

порушення і заходи боротьби з ними з боку правоохоронних орга-

нів; формулювати висновки і пропозиції для прийняття

управлінських рішень.

Зміст навчального посібника відповідає програмі з правової

статистики та відбиває зміни в діяльності правоохоронних закла-

дів і правовому законодавстві, які відбулися останнім часом.

З ухваленням нового Кримінального та Цивільного кодексів, ство-

ренням Державної судової адміністрації істотно змінився зміст

документів первинного обліку та статистичної звітності міліції,

прокуратури, судів, інших правоохоронних органів і юридичних

установ, які працюють у сфері кримінально-правової, цивільно-

правової та адміністративно-правової статистики.

У пропонованому навчальному посібнику розглядається місце

правової статистики серед статистичних дисциплін, наводяться

стислі відомості з історії її розвитку, висвітлюються предмет і

основні галузі, методологічні принципи, основні поняття і кате-

горії, розкривається її сучасна організація в Україні, подається

система статистичних показників залежно від галузі правової

статистики та виду правоохоронних органів. Докладно розкриває-

ться також методологія збору первинних статистичних даних з

урахуванням чинного статистичного обліку і статистичної звіт-

ності у правоохоронних органах та інших юридичних установах.

Значна увага приділяється окремим методам статистичного ана-

лізу правових явищ і процесів (метод статистичних групувань;

табличний метод подання статистичної інформації; графічний

метод зображення правових показників; метод відносних і серед-

ніх величин, показників варіації і динаміки, узагальнювальних

індексів), їхній сутності, значенню та межам практичного засто-

сування в соціально-правових дослідженнях. З огляду на те, що

навчальним посібником користуватимуться переважно правознав-

ці-господарники, він завершується розділом про можливості ста-

тистичного дослідження економічної злочинності, де аналізують-

ся її особливості порівняно із загально-кримінальною, а також

причини й умови скоєння економічних злочинів. Ідеться тут і про

виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні, про економічну суди-

мість та діяльність правоохоронних органів у цьому напрямку.

Усі теоретичні положення ілюструються доступними реаль-

Best books Ageofbook.com

ними прикладами кримінально-правової, цивільно-правової та адмі-

ністративно-правової статистики з повним послідовним розрахун-

ком усіх статистичних показників, що надасть безпосередню допо-

могу студентам та іншим користувачам щодо застосування

наведених статистичних методів у практичній діяльності.

Кожний розділ навчального посібника містить питання і за-

вдання для самоконтролю, що забезпечує можливість самостійної

перевірки рівня засвоєння теоретичного матеріалу та поглибленої

підготовки до модульного контролю знань.

Уміщені в додатках зразки форм статистичних карток, які ве-

дуться у правоохоронних органах, дадуть змогу студентам-право-

знавцям ще під час навчання наблизитися до практичної діяльнос-

ті співробітників з обліково-статистичної роботи в міліції, проку-

ратурі, суді та інших юридичних установах, а зразки деяких форм

і табель статистичної звітності допоможе їм з’ясувати обсяг уза-

гальнених статистичних даних про злочинність, цивільні та адмі-

ністративні правопорушення.

Навчальний посібник становитиме інтерес не тільки для сту-

дентів-правознавців, а й для аспірантів юридичного фаху, окремих

викладачів та науковців, практичних співробітників правоохорон-

них органів і юридичних установ.

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ

ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

1.1. Поняття правової статистики.

1.2. Історія розвитку правової статистики.

1.3. Основні галузі правової статистики.

1.4. Предмет і завдання правової статистики.

1.5. Методологічні основи правової статистики.

1.6. Сучасна організація правової статистики.

1.7. Значення правової статистики в діяльності правоо-

хоронних органів.

Питання для самоконтролю.

1.1. Поняття правової статистики

Слово «статистика» походить від латинського слова

«status» — стан, становище, положення та італійського слова

«stato» — держава і означає певну суму знань, відомостей про дер-

жаву. Від початкового значення цього слова до сучасного його

розуміння велика історична відстань. Ще у другій половині XVIIсто-

ліття англійські «політичні арифметики», не оперуючи словом

«статистика», уперше застосували статистичні методи аналізу ма-

сових суспільних явищ: Дж.Граунт — з метою вивчення руху насе-

лення, У. Петті — обчислюючи народне багатство, дохід, чисель-

ність і склад населення. Лише 1723 року німецький професор

М. Шмейцер почав читати в Йєнському університеті публічні лек-

ції з політичної статистики і ввів це слово в науковий лексикон.

Цим словом у середині ХVIII століття почали називати фактич-

ні відомості про окремі держави: територіальний поділ, економі-

ку, чисельність і рух населення і т. п. З часом зміст цього терміна

ускладнювався, розширювався, уточнювався.

Нині під статистикою розуміють:

1) сукупність статистичних даних про масові явища у природі

та суспільстві;

Best books Ageofbook.com

2) вид практичної діяльності, пов’язаний зі збором, обробкою,

узагальненням статистичної інформації про суспільно-економічні

явища і процеси;

3) галузь знань «статистична наука», яка за допомогою прита-

манних їй прийомів і методів вивчає кількісну сторону масових

явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом

та подає кількісну оцінку тенденцій і закономірностей їх форму-

вання і розвитку.

Статистика своїми показниками охоплює всі сторони економіч-

ного, політичного, соціального, культурного і правового життя су-

спільства, а тому вона є багатогалузевою наукою. Можна виокреми-

ти три рівні статистичної науки.

Перший рівень — загальна теорія статистики, тобто наука про

загальні принципи, правила і закони кількісного оцінювання со-

ціально-економічних явищ.

Другий рівень — економічна і соціальна статистика. Економіч-

на статистика вивчає явища і процеси в галузі економіки на мак-

рорівні: структуру і пропорції суспільного відтворення; розробляє

систему показників для аналізу стану і розвитку економіки; наяв-

ність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх викорис-

тання. Соціальна статистика формує систему показників для різ-

нобічної характеристики соціальних відносин.

На третьому рівні виокремлюються різні галузі економічної і

соціальної статистики. Однією з таких галузей соціальної статис-

тики і є правова статистика, яка у своїх показниках відбиває про-

цес охорони державного і суспільного устрою, усіх форм власності

і свободи економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, су-

спільного порядку і безпеки, конституційних прав і свобод людини і

громадянина. Отже, головною метою правової статистики є облік

порушень законності, які розглядаються правоохоронними органа-

ми, і заходів боротьби з ними. Це органи Міністерства внутріш-

ніх справ, податкової міліції, Генеральної прокуратури, Міністер-

ства юстиції, Державної судової адміністрації, Служби безпеки,

Державної митної служби, Державного комітету у справах охоро-

ни державного кордону України, Державного департаменту з пи-

тань виконання покарань, контролюючі та інші органи, які відпо-

відно до законодавства мають право порушувати кримінальні

справи, провадити попереднє слідство та дізнання, здійснювати

державні заходи соціального контролю за правовими процесами.

Термін «правова статистика» для визначення названих щойно

процесів виник у 80-х роках ХХ століття. До цього поряд зі сло-

вом «статистика» можна було побачити слова «моральна», «кри-

мінальна», «судова», «юридична». Кожна з цих назв є свідченням

розвитку правової статистики як науки і практичної діяльності.

Моральна статистика вивчала моральний стан суспільства —

злочинність, цивільні і адміністративні правопорушення, різні амо-

ральні вчинки. Кримінальна статистика стосувалася лише злочин-

ності та кримінального правосуддя. До 60-х років ХХ століття ши-

роко використовувався термін «судова статистика», оскільки в цей

час ураховувалась не злочинність, а судимість. Але з часом до су-

дової статистики стали відносити не тільки діяльність судових ор-

ганів, а й роботу інших юридичних органів. А тому поняття «судо-

ва статистика» було змінено на значно ширше поняття «правова

статистика», яке успішно використовується і сьогодні.

Однак автор підручника «Юридическая статистика» В. В. Лу-

нєєв вважає, що термін «правова статистика» не охоплює всіх

аспектів правової діяльності (причин і мотивів злочинності, осо-

би злочинця, заходів попередження злочинів і т. п.) і пропонує

галузь науки, яка подає кількісну оцінку правової і іншої юридич-

ної діяльності назвати «юридичною статистикою» 9, с. 13.

Вчені-юристи і статистики в Україні сприйняли і широко ви-

користовують термін «правова статистика».

Поряд з іншими джерелами саме правова статистика дає змо-

гу встановити ефективність діяльності правоохоронних органів.

Знаючи кількість скоєних злочинів та злочинців, маючи інформа-

цію про порушення трудового, житлового, сімейного чи іншого

цивільного законодавства, про поширеність кримінальних і адмі-

ністративних правопорушень у сфері економіки, про розміри за-

вданих збитків, правоохоронні органи отримують можливість ефек-

тивніше зміцнювати законність та правопорядок у суспільстві.

Правова статистика посідає певне місце у системі соціально-

правових наук. З часу свого становлення і розвитку правова ста-

тистика ґрунтується як на єдиних методологічних принципах за-

гальної теорії статистики, так і на теоретичних положеннях

юридичних наук, які розкривають істотні, якісні особливості пра-

вових явищ і процесів.

У такому ракурсі можна розглядати очевидний взаємозв’язок

правової статистики з правознавством у цілому і з окремими галу-

зями права. Кримінально-правова статистика тісно пов’язана з кри-

мінологією, кримінальним правом і процесом, кримінально-вико-

навчим правом, криміналістикою, які є визначальними для

правової статистики. Ці науки встановлюють якісну, матеріальну

природу правових явищ (злочину, злочинності), кількісну характе-

ристику яких подає правова статистика (рівень, структура, динамі-

Best books Ageofbook.com

ка злочинності). Це стосується і цивільно-правової та адміністрати-

вно-правової статистики.

Правова статистика збагачує юридичні науки конкретними

фактами, відповідними закономірностями і взаємозв’язками в до-

сліджуваних правових явищах і процесах. Правова статистика

обґрунтовує ті чи інші наукові положення юридичних наук, бо

дані статистики узагальнюють практику, яка є засобом перевір-

ки знань, критерієм істинності будь-якої теорії.

1.2. Історія розвитку правової статистики

Вивчаючи будь-яку науку, зокрема й правову статис-

тику, необхідно звертатися до її історії. Перші наукові висловлю-

вання в галузі правової статистики датуються VII-XVIII століт-

тями. Але виникнення кримінальної статистики припадає на 30-ті

роки ХІХ століття, коли систематично почали збиратися відомос-

ті про злочинність у Франції (А. Геррі) і Бельгії (А. Кетле). Ши-

роко відомі у світі праці А. Кетле «Обчислення ймовірносних

злочинів» (1829) та «Про людину і розвиток її здібностей» (1835),

в яких він передбачав не тільки кількість, але й окремі види зло-

чинів, а також розробляв основи статистики злочинності та ін-

ших негативних явищ у суспільстві.

Але перевага щодо статистичного вивчення найрізноманітніших

явищ морального стану суспільства, безперечно, належить російсь-

кому революціонеру-демократу О. М. Радищеву (1749—1802), який

на 30 років раніше за А. Кетле у праці «О законоположении» запро-

понував систему відомостей для розробки нових законів, склав про-

граму статистичного дослідження злочинів та мір покарання, за-

пропонував досліджувати злочинність в її динаміці за тривалі періо-

ди часу, що мало сприяти встановленню її причин і мотивів, а також

вибору способу здійснення правосуддя і давало б змогу використо-

вувати цей матеріал для розробки нових гуманних законів.

Процес виникнення, становлення і розвитку правової статис-

тики історично пов’язується з формуванням певних соціальних

інститутів — органів охорони правопорядку і у зв’язку з цим мо-

же поділятися на чотири етапи:

І — перша половина ХІХ століття (1802—1860);

ІІ — друга половина ХІХ століття — початок ХХ століття

(1864—1916);

ІІІ — радянський період розвитку (1917—1985);

ІV — сучасний стан розвитку в Україні (90-ті роки — до на-

ших днів).

І. Перший етап виникнення кримінальної статистики припадає

на період, коли уряд Росії провів реорганізацію державного апа-

рату і 1802 року запровадив Міністерства. Це потребувало створен-

ня нової системи кримінальної статистики, яка зосереджувалась у

Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві юстиції. Статисти-

ка Міністерства внутрішніх справ зосереджувала відомості про

«предмети поліції», які, з одного боку, повинні були виявити мож-

ливі діяння, що порушують правопорядок, а з другого — показа-

ти, як справляється поліція зі своїми обов’язками. Міністерство

юстиції здійснювало «устрій суду цивільного і кримінального»,

а тому місцеві судові органи зобов’язані були подавати йому певні

форми звітів. На основі отриманих матеріалів Міністерство скла-

дало зведені річні звіти про свою діяльність. По кожній губернії

всі справи поділялись на 6 груп: І — Цивільні; ІІ — Кримінальні;

ІІІ — Слідчі; ІV — Боргові; V —Спірні та апеляційні; VI — Без-

спірні щодо приписів, вимог і прохань.

По кожній губернії подавались також відомості про кількість

підсудних і осіб, які утримуються під вартою. У 1860 році слідчий

апарат було відокремлено від поліції і підпорядковано судовим

місцям. Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність (дво-

місячну і річну) про діяльність органів попереднього слідства,

дозволило кримінальним палатам контролювати роботу судових

слідчих. Надалі кримінальні палати подавали матеріали «для на-

гляду і спостереження» прокурору, який зі своїми зауваженнями

надсилав їх до Міністерства юстиції.

У 1852 році статистичний відділ Міністерства внутрішніх справ

було перетворено на статистичний комітет. З 1857 року він почав

називатися Центральним статистичним комітетом, і йому дору-

чався збір, ретельний контроль і обробка всіх статистичних мате-

ріалів для уряду.

У 60-х роках ХІХ століття надруковано ряд капітальних праць,

які ставили і розв’язували основні питання кримінальної статисти-

ки і одночасно досліджували структуру і динаміку злочинності.

Автори цих праць П. М. Ткачов, М. О. Філіпов, М. І. Орлов,

Л. М. Хвостов, М. О. Неклюдов, Д. Т. Анучін.

ІІ. Початок другому етапу становлення правової статистики по-

клала судова реформа 1864 року, яка вимагала нової системи орга-

нізації кримінальної статистики. Ця система базувалась на чіткій

організації первинного обліку, коли кожна кримінальна справа і

кожний підсудний реєструвались на окремих картках. Первинний

облік за індивідуальною формою зручний для статистичної робо-

ти, бо дає змогу охарактеризувати одиницю сукупності значною

Best books Ageofbook.com

кількістю показників, він зручніший як для зведення і групування,

так і для отримання будь-яких довідок про справу чи обвинуваче-

ного. Картки заповнювались безпосередньо суддями і слідчими.

Майже 40 років у Росії (1872—1909) існувала «купонна сис-

тема», яка дозволяла Міністерству юстиції відстежувати рух кри-

мінальної справи. До порушеної кримінальної справи підшивався

особливий зошит, який складався з 12 «купонів». Кожний «ку-

пон» відбивав відповідну стадію кримінального процесу, почи-

наючи від провадження справи в судового слідчого і закінчуючи

виконанням вироку. Заповнення «купонів» прирівнювалось до

заповнення основних процесуальних документів і здійснювалось

слідчими, суддями і прокурорами, які несли кримінальну відпо-

відальність за правильність наведених відомостей і їх своєчасне

подання. «Купони» були також документами первинного обліку

злочинності у «справах», тобто саме в подіях злочинів, а «статис-

тичні листки на обвинуваченого або підсудного» — виміром зло-

чинності в «особах».

Міністерство юстиції зводило і узагальнювало «статистичні

листки» і «купони» у формі «Сводов статистических сведений по

делам уголовным», які складалися з трьох частин. Перша частина

«Сведения о производстве дел в судебных местах» містила

10 таблиць, в яких детально висвітлювались окремі стадії прохо-

дження кримінальної справи у процесі розслідування і вирішен-

ня. Друга частина «Статистические сведения о подсудимом по

окружным судам и судебным палатам» — 28 таблиць, третя час-

тина — «Статистические сведения о подсудимых в судебно-

мировых установлениях» — 20 таблиць. Усі ці частини докладно

характеризували особу підсудного, виправданого чи засудженого

за різноманітними демографічними і юридичними ознаками.

Ці статистичні дані мали не лише практичне, а й наукове зна-

чення: вони широко використовувались у науково-дослідній ро-

боті для подальшого розвитку кримінального права, вивчення

злочинності і її причин. Відомі дослідники злочинності в Росії,

особливо Є. М. Тарновський, О. І. Чупров, І. Я. Фойницький,

М. Н. Гернет, ґрунтуючись на матеріалах «Сводов», широко за-

стосовували статистику і намагались знайти шляхи розв’язання

проблеми злочинності.

У цей самий період (з 1870 року) Міністерство юстиції впро-

вадило нову систему реєстрації засуджених, яким видавались до-

відки про судимість, що надходили до Міністерства юстиції і зо-

середжувались у спеціально організованому «Архіві». Така система

проіснувала лише два роки, і з 1872 року довідки про судимість бу-

ло замінено статистичними листками на особу підсудного, які

були основними первинними документами кримінально-правової

статистики того часу.

Протягом 1874—1894 років було видано збірник «Итоги рус-

ской уголовной статистики», який полегшував користування ста-

тистичними матеріалами. Докладніші відомості про діяльність

судів, слідчих, прокурорів публікувались упродовж 1905—1915 ро-

ків у «Ежегодных сборниках статистических сведений Министер-

ства юстиции». Останній том цього збірника містить матеріали за

1913 рік.

У пореформений період організація кримінально-правової ста-

тистики явно погіршується. Ліквідація 1909 року «купонної систе-

ми» призвела до вилучення із «сводов» усіх даних про рух кри-

мінальної справи, а злочинність стала враховуватися лише в

особах. А з офіційних публікацій було повністю вилучено показ-

ники діяльності судових органів.

ІІІ. Третій етап розвитку правової статистики розпочався зі

встановленням радянської влади. На початку її існування відбу-

лися зміни і в організації кримінально-правової статистики. Керів-

ним статистичним органом із 1918 року стало Центральне статис-

тичне управління (ЦСУ), на яке покладалось ведення моральної

статистики. У зв’язку з цим у 1922—1927 роках у ЦСУ діяв від-

діл моральної статистики, перейменований згодом у «секцію ано-

мальних явищ», який реєстрував і обробляв показники про кри-

мінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, про

безпритульність неповнолітніх, бродяжництво, самогоноваріння,

самогубства, аборти і проституцію. Цей відділ отримував відомості

від НКВС, НКЮ, Наркомпросу.

За погодженням з НКЮ ЦСУ розробило і затвердило проект

статистичного листка на обвинуваченого. Обліку підлягали всі

злочинні діяння і всі обвинувачені, виправдані чи засуджені. Піз-

ніше було розроблено довідкові листки на засудженого, які над-

ходили до статистичних відділів НКЮ для підготовки списку за-

суджених і довідок про судимість.

Зведені звіти по губерніях, республіках і країні в цілому пуб-

лікувалися у статистичних збірниках ЦСУ, у журналах «Вісник

статистики», «Статистичний огляд» та ін. Крім того, було видано

низку тематичних збірників «Статистика засуджених в СРСР у

1923—1924 рр., у 1925, 1926 і 1927 рр.», «Самогубства в СРСР у

1925—1926 рр.».

До початку 30-х років кримінально-правова статистика здійс-

нювалась, з одного боку, правоохоронними органами (міліція, кар-

Best books Ageofbook.com

ний розшук, суди, прокуратура, військові трибунали), а з другого —

ЦСУ. Але 1930 року ЦСУ було реорганізовано у статистичний

сектор Держплану, а потім — у Центральне управління народно-

господарського обліку, що спричинило значне скорочення роботи

у сфері моральної статистики. Статистику засуджених було пере-

дано до Нарком’юсту, а інші розділи моральної статистики — до

відповідних зацікавлених відомств. Так, статистика злочинності

зосередилась у Головному управлінні міліції СРСР і Прокуратурі

СРСР, статистика виправно-трудових закладів — у НКЮ СРСР;

статистика правопорушень неповнолітніх — у Наркомпросах союз-

них республік. Повністю припинилась публікація будь-яких мате-

ріалів з моральної статистики.

Вивченню злочинності в 20-х роках приділяли значну увагу

окремі автори, наближені до керівництва кримінально-правовою

статистикою в окремих відомствах або ЦСУ. Ідеться, зокрема,

про праці з проблем міліції і карного розшуку В. Халфіна, з тю-

ремної статистики В. Р. Якубсона, зі статистики засуджених

А. А. Герцензона, Д. П. Годіна, М. Н. Гернета.

Нічого не змінилось і після відновлення 1948 року ЦСУ СРСР.

Дані про злочинність і судимість збирались, оброблялись, допо-

відались керівництву країни і залишались у правоохоронних ві-

домствах. Оприлюднення цих матеріалів вважалось розголошен-

ням державної таємниці.

У середині 1960-х років у країні було впроваджено нові загаль-

носоюзні форми звітності про стан злочинності і боротьби з нею,

які подавалися МВС союзних республік прокуратурі республіки.

Для забезпечення повноти обліку Прокуратура СРСР затвердила

наприкінці 1960 року Інструкцію про єдиний облік злочинів, обо-

в’язкову для органів МВС і прокуратури. Згодом ЦСУ разом з Про-

куратурою і Верховним судом СРСР затвердили єдині форми пер-

винного обліку і статистичної звітності, де відображався стан

злочинності, судимості, слідчої і судової роботи, тобто діяльності

правоохоронних органів. Затверджена Прокуратурою СРСР Ін-

струкція про єдиний первинний облік злочинів передбачала запов-

нення слідчими таких карток:

а) на виявлений злочин;

б) на особу, яка скоїла злочин;

в) талон на кримінальну справу.

У цей самий період ЦСУ затвердило розроблений Прокурату-

рою СРСР єдиний статистичний звіт із провадження слідства й діз-

нання та звітність про роботу прокурора. Удосконалюється і звіт-

ність судів, до якої додається інформація про міри кримінального

покарання та про касаційний і наглядовий розгляд справ. Згідно з

рішеннями директивних органів з 1988 року статистика правопо-

рушень знову зосередилась у системі Держкомстату СРСР, у від-

ділі моральної статистики, у складі Управління соціальної статис-

тики. З цього часу систематично аналізуються і публікуються

матеріали про стан злочинності і судимості в країні.

IV. Четвертий етап розвитку правової статистики пов’язаний з

розпадом СРСР і утворенням єдиної незалежної Української дер-

жави, коли всі питання діяльності правоохоронних органів і ста-

тистичної роботи вирішуються нею самостійно. У статистичному

щорічнику «Народне господарство Української РСР у 1989 році»

вперше з’явився розділ «Правова статистика», який налічував усьо-

го 10 таблиць і характеризував переважно кримінальну ситуацію,

починаючи з 1985 року. Міністерство статистики, а пізніше Дер-

жавний комітет статистики України з 1995 року видає «Статис-

тичний щорічник України за 1995, 1996, 1997, 1998 і т. д. рік»,

в якому розділ перейменовується на «Правопорушення», де кіль-

кість таблиць з кожним роком зростає. Вони містять інформацію

про кількість зареєстрованих злочинів і кількість засуджених за

вироками судів, що набули законної чинності, за видами злочи-

нів, коефіцієнти злочинності і судимості по регіонах України, ве-

лика увага в них приділяється висвітленню злочинності неповно-

літніх, подається склад засуджених за статтю, за окремими соціаль-

ними групами, за мірами покарання і т. п.

Управління соціальної статистики Держкомстату, в якому є

відділ статистики правопорушень, починає видавати тематичні

збірники, присвячені кримінально-правовим процесам «Злочин-

ність в Україні», останнє видання якого побачило світ 2001 року.

Статистичні дані, наведені у збірнику, характеризують динаміку і

структуру злочинності та діяльність правоохоронних органів у

боротьбі з нею. В окремі розділи виділено інформацію про насиль-

ницькі злочини проти осіб жіночої статі та соціально загрозливі

явища — наркоманію і жебрацтво. Наведено інформацію про ма-

теріальну шкоду від злочинів економічного спрямування та по-

жеж. Показники злочинності аналізуються за видами злочинів, їх

проявами та соціально-демографічними ознаками в цілому по

Україні і по окремих її регіонах.

Збірники ґрунтуються на даних первинного обліку і статистич-

ної звітності правоохоронних органів, які постійно вдосконалю-

ються. З метою приведення у відповідність із чинним законодав-

ством України системи обліку злочинів, осіб, які їх скоїли,

кримінальних справ, а також інформаційного забезпечення дія-

Best books Ageofbook.com

льності правоохоронних органів Наказом Генерального прокурора

України і Міністра внутрішніх справ України від 21 грудня 1995

року було затверджено єдині форми документів первинного облі-

ку та інструкцію про порядок їх заповнення і подання. Наказом

Міністра внутрішніх справ від 9 березня 1999 року з метою вдоско-

налення та впровадження звітності в органах внутрішніх справ

упрова-

джується 20 форм державної звітності і 10 форм відомчої звітності.

Наказом Міністра юстиції України від 28 липня 1994 року затвер-

джується і вводиться в дію інструкція із судової статистики, якою

передбачене широке коло звітності судів першої, наглядової та ка-

саційної інстанцій щодо розгляду кримінальних і цивільних справ.

Ухвалений Верховною Радою України 5 квітня 2001 року новий

Кримінальний кодекс, який набув чинності з 1 вересня цього са-

мого року, значно відрізняється від того, що діяв доти, за кількіс-

тю і змістом статей. Це змусило правоохоронні органи працювати

над зміною переліку і змісту первинних документів міліції, про-

куратури, судів, а також їхньої статистичної звітності (див. наступ-

ну тему). Зміна структури злочинів за видами в новому Кодексі

погіршує на деякий час можливості аналізу динаміки злочиннос-

ті, установлення динамічних закономірностей і тенденції її зміни.

1.3. Основні галузі правової статистики

Специфічний характер правопорушень, які враховує пра-

вова статистика, та особливості діяльності установ, що здійсню-

ють контроль за ними, зумовлюють існування кількох галузей пра-

вової статистики, які утворюють її систему:

1) кримінально-правова;

2) цивільно-правова;

3) адміністративно-правова;

4) статистика прокурорського нагляду.

Кожна галузь правової статистики поділяється на окремі роз-

діли відповідно до основних стадій кримінального, цивільного та

адміністративного процесів.

1. Згідно з нормами кримінального судочинства кожна кримі-

нальна справа з моменту її порушення до повного вирішення про-

ходить кілька кримінально-процесуальних стадій: 1) порушення

кримінальної справи; 2) попереднє розслідування; 3) передання до

суду; 4) судовий розгляд; 5) провадження в порядку судового на-

гляду; 6) порушення справи за обставинами, які нещодавно відкри-

лися. Кримінально-правова статистика у своїх показниках відо-

бражає всі стадії кримінального процесу, відповідно до яких по-

діляється так:

 статистика попереднього розслідування, яка охоплює діяль-

ність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Цей

розділ містить, по-перше, облік і реєстрацію злочинів, криміналь-

них справ, матеріалів про злочини, вирішених згідно з криміналь-

но-правовим законодавством, а також осіб, які скоїли злочини і

потерпіли від них, і, по-друге, облік заходів щодо розслідування

злочинів — строки розслідування, міри попередження, відшкоду-

вання матеріальних збитків, профілактичної роботи;

 статистика кримінального судочинства, яка відбиває діяль-

ність судових органів першої, касаційної і наглядової інстанцій що-

до провадження кримінального правосуддя;

 статистика виконання вироків, яка характеризує діяльність

установ кримінально-виконавчої системи з реалізації призначених

судами кримінальних покарань та інших мір за скоєння злочинів.

2. Цивільно-правова статистика має на меті облік цивільно-

правових спорів, що розглядаються судами загальної юрисдикції

та господарськими судами, а також облік результатів їхньої діяль-

ності з розгляду спорів. Цивільно-правова статистика поділяє-

ться на два розділи:

 статистику цивільного судочинства, яка висвітлює діяль-

ність судів усіх інстанцій із розгляду цивільних спорів, а також

діяльність господарських судів і нотаріату;

 статистику виконання судових рішень, яка відбиває робо-

ту судових виконавців щодо виконання рішень судів у цивільних

справах.

3. Адміністративно-правова статистика враховує адмініст-

ративні правопорушення за окремими видами, заподіяною мате-

ріальною шкодою, характером адміністративних стягнень, орга-

нами адміністративної юрисдикції, адміністративним судочинст-

вом. Поряд із правоохоронними органами в Україні існує безліч

відомчих і позавідомчих контролюючих структур, до яких нале-

жать органи залізничного, повітряного, водного і міського транс-

порту, санітарного, технічного, пожежного, мисливського, еколо-

гічного та іншого нагляду; митного і прикордонного контролю —

суб’єкти адміністративної юрисдикції.

4. Як самостійну галузь правової статистики можна розгляда-

ти статистику прокурорського нагляду. Вона, з одного боку, вив-

чає прокурорський нагляд за дотриманням законів органами слід-

ства та дізнання, які чинять правосуддя у кримінальних справах,

Best books Ageofbook.com

а також нагляд за виконанням законів адміністрацією тюрем, ви-

правно-трудових закладів, місць перебування затриманих під вар-

тою, з другого — враховує діяльність прокуратури з нагляду за

дотриманням законності під час вирішення цивільних справ.

Незважаючи на те, що правова статистика поділяється на окремі

галузі, вона, по суті, завжди стосується оперативної роботи пра-

воохоронних органів, що здійснюють кримінально-правовий, ци-

вільно-правовий або адміністративно-правовий захист прав і інтере-

сів громадян, суспільства, держави. Тому на практиці доводиться

мати справу зі статистикою міліції, податкової міліції, прокура-

тури, служби безпеки, митної служби, судів, нотаріату, виправно-

трудових установ.

1.4. Предмет і завдання правової статистики

Предметом правової статистики як галузі соціальної

статистики є кількісний аспект масових правових явищ і процесів

у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом, тенденції і зако-

номірності їхнього розвитку в конкретних умовах місця і часу.

У цьому визначенні наголошується на кількох принципових

відмітних особливостях предмета статистики як суспільної науки і,

зокрема, правової статистики: 1 — кількісний аспект; 2 — масо-

вих явищ; 3 — правових явищ; 4 — у зв’язку з якісним змістом; 5 —

тенденції; 6 — закономірності їхнього розвитку; 7 — у конкрет-

них умовах місця і часу. Конкретний зміст кожної з цих особливос-

тей предмета у правовій статистиці своєрідний, зумовлюваний

специфікою правових явищ і процесів.

1. Кількісний аспект правових явищ, які входять у сферу діяль-

ності правоохоронних органів, — це передусім їхні розміри, рівні,

обсяги, співвідношення окремих складових, зміна в часі і просторі.

Ідеться про кількісний аспект, по-перше, злочинів і осіб, які їх

скоїли, та потерпілих від їх скоєння, а також засобів контролю за

злочинністю; по-друге, цивільних спорів і правопорушень, що ста-

ли об’єктом розгляду в суді; по-третє, адміністративних правопо-

рушень і заходів щодо їх попередження.

Так, 2001 року в Україні було зареєстровано 514,6 тис. злочи-

нів, що на 9,4 % менше, ніж 2000-го, та на 19,8 % менше, ніж

1995-го. У розрахунку на 100 тисяч населення України 2001 року

зареєстровано 1057 злочинів. У загальному обсязі зареєстрованих

злочинів найбільшу частку становлять крадіжки, 41,9% злочинів —

тяжкі. Частка жінок у загальній кількості злочинців 2000 року

становила 13,8 %, неповнолітніх — 8,7 %. Кількість осіб, які заги-

нули внаслідок злочинних дій із застосуванням вогнепальної та

холодної зброї за цей період становила 8,4 тисячі, з них від умис-

них убивств загинуло 3,7 тисячі.

2. Інша особливість предмета пов’язана з масовістю правових

явищ. Статистика вивчає не поодинокі, а масові правові явища і

процеси. Чим масовіша сукупність, чим більшу кількість її еле-

ментів (злочинів, злочинців, виявлених осіб) буде вивчено, тим

об’єктивнішими будуть здобуті висновки і тим точнішими виявлені

закономірності.

3. Правова статистика вивчає саме правові явища і процеси,

пов’язані з різними проявами людської діяльності і регулюються

правом. Це кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення,

пов’язане з ними судочинство, виконавське провадження і т. ін. В

усіх цих випадках правова статистика враховує фактичну реаль-

ність, пов’язану з порушенням певних правових норм.

4. Вивчення кількісного аспекту правових явищ нерозривно

пов’язане з якісним їхнім змістом, бо кількісна розмірність не іс-

нує без якісної визначеності. Усі кількісні показники, з одного боку,

формуються на основі якісно визначених ознак, а з другого — кі-

лькісні показники поглиблюють розуміння якісних особливостей

правових явищ і процесів. Щоб проаналізувати структуру кількості

засуджених осіб, що скоїли злочини у складі організованих зло-

чинних груп, за видами злочинів, потрібно обчислити їхню част-

ку в загальній кількості засуджених осіб. Так, частка засуджених

за бандитизм 2000 року становила в Україні 7,3 %, за контрабан-

ду — 1,2 %, за розбої — 20,0 %, за вимагання — 13,7 %, за розк-

радання державного або колективного майна в особливо великих

розмірах — 12,6 % і його крадіжки — 21,5 %. Ці дані свідчать не

лише про поширеність покарання за певні організовані злочини, а

й про ефективність боротьби правоохоронних органів з організо-

ваною злочинністю.

5. Здобуті кількісні характеристики можуть відбивати не лише

якісну своєрідність правового явища, а й тенденції його зміни в

часі. Наприклад, упродовж 1990—2000 років в Україні спостері-

галася тенденція до збільшення кількості виявлених організова-

них злочинних груп і кількості засуджених осіб, що вчинили зло-

чини в їхньому складі, з 1995 року помічено тенденцію до зни-

ження загальної кількості зареєстрованих злочинів і т. ін.

6. Кількісні правові показники за тривалий період часу дають

змогу не тільки встановити тенденції зміни правових явищ, а й

виявити усталені статистичні закономірності. Закономірності,

Best books Ageofbook.com

які виявляються лише в сукупності масових правових явищ через

подолання властивої її елементам випадковості, називаються

статистичними. Наприклад, у структурі злочинності в Україні і

в інших державах переважають крадіжки або злочини скоюються

здебільшого чоловіками, або приблизно десята частина злочинів

скоюється у стані алкогольного сп’яніння.

7. Правові явища динамічні, їм властиві безперервні зміни і роз-

виток. З плином часу змінюються рівні правових явищ, співвідно-

шення і пропорції між ними. Їхня кількість різна для окремих пра-

воохоронних органів, регіонів, країн. Тому кількісний аспект пра-

вових явищ статистика вивчає в конкретних умовах місця і часу.

Облік злочинності, адміністративних правопорушень, цивіль-

них спорів, прокурорського нагляду відбиває реальний стан справ

на конкретній території на певний момент чи за певний проміжок

часу. Адже дані, не пов’язані з місцем і часом, втрачають свою

цінність.

З предмета правової статистики випливають її завдання:

1) систематичний облік правопорушень, збирання і узагальнен-

ня інформації про суспільно-правові явища і процеси;

2) розробка і застосування системи статистичних показників

для всебічної характеристики кримінально-правових, цивільно-пра-

вових і адміністративно-правових процесів;

3) забезпечення достовірності, об’єктивності, оперативності

та комплексності статистичної інформації про правові явища і

процеси;

4) комплексний аналіз статистичної інформації з метою всебіч-

ного вивчення стану, динаміки, структури, закономірностей і тен-

денцій розвитку суспільно-правових явищ і прогнозування пра-

вових процесів на найближче майбутнє;

5) забезпечення доступності, гласності і відкритості статистич-

них даних про діяльність правоохоронних органів;

6) розробка статистичних матеріалів для підготовки законодав-

чих заходів і організації боротьби зі злочинністю та іншими пра-

вопорушеннями.

1.5. Методологічні основи правової статистики

Статистична методологія — це комплекс спеціальних

методів, прийомів, засобів дослідження. Вона ґрунтується на за-

гальнофілософських принципах. Спираючись на філософські кате-

горії випадковості і необхідності, кількості і якості, взаємозв’язків

і розвитку правових явищ, правова статистика використовує

методи теорії статистики і розробляє свої для вивчення злочин-

ності, правопорушень, цивільно-правових спорів і пов’язаних з

ними соціальних явищ і процесів.

Будь-яке статистичне дослідження у правоохоронних чи інших

органах послідовно проходить кілька етапів. Перший етап — си-

стематичне збирання первинних статистичних даних переважно

шляхом реєстрації фактів про виникнення правопорушень, їх роз-

слідування і розгляд у суді. Другий етап передбачає систематиза-

цію та групування зібраних на першому етапі статистичних мате-

ріалів, їх узагальнення у формі абсолютних, відносних і середніх

правових показників. Третій етап дає змогу здійснювати всебіч-

ний статистичний аналіз варіації правових ознак, їхньої динаміки,

взаємозв’язків між правовими показниками. Ці етапи тісно пов’я-

зані між собою метою дослідження. На кожному з них застосо-

вуються специфічні статистичні методи, за допомогою яких вдаєть-

ся діставати глибоку всебічну оцінку правових явищ і процесів.

Так, на першому етапі застосовується метод масового статис-

тичного спостереження, який ґрунтується на законі великих чи-

сел. Суть цього закону полягає в тому, що статистичні закономір-

ності формуються і чітко виявляються лише в масовому процесі

за достатньо великої кількості елементів сукупності. Згідно з цим

законом можна переходити від випадкового і одиничного до

усталеного і масового. Сукупність випадкових причин породжує

наслідок, незалежний від випадку, чим установлюється закономір-

ність, не помітна за малої кількості спостережень. Структура і

динаміка злочинності, її причини, мотиви злочинної поведінки,

ефективність правоохоронних заходів, результати діяльності пра-

воохоронних органів можуть бути правильно відображені і оці-

нені лише на основі закону великих чисел. Наприклад, розглядаючи

розподіл злочинців за віком у динаміці, можна встановити, що

злочинність в Україні молодшає.

На другому етапі використовується метод статистичного зве-

дення і групування, який дає змогу утворити якісно однорідні гру-

пи, категорії, види правових явищ, елементів сукупності, подій. На-

приклад, сукупність зареєстрованих злочинів можна згрупувати за

видом, за об’єктом посягань, за місцем скоєння, за мотивом. Сукуп-

ність засуджених за скоєння злочинів — за статтю, за віком, за со-

ціальним станом, за наявністю минулої судимості, за рецидивом.

Тобто зведення і групування допомагає встановлювати структуру

правових явищ, їхню схожість і відмінності за істотними правовими

ознаками. На цьому самому етапі для характеристики типових груп

Best books Ageofbook.com