Калачова І. В., Трофімова Г.Г. Правова статистика

Подождите немного. Документ загружается.

Таблиця 4.1

СКЛАД ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ

В ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУПАХ

В УКРАЇНІ 2000 року ЗА СТУПЕНЕМ СПІВУЧАСТІ

Ступінь співучасті

Кількість осіб

Частка осіб, % до підсумку

1998

2000

1998

2000

Організатор

Підмовник

Виконавець

Пособник

1148

3447

210

961

2935

161

23,6

0,5

72,0

3,9

23,7

0,6

71,3

4,3

Разом

4836

4076

100,0

Зазвичай від ступеня співучасті залежить ступінь вини у скоєн-

ні злочину і певна міра покарання відповідно до Кримінального

кодексу. Найбільшу частку у складі злочинних груп становлять,

природно, виконавці (72 %) та їх організатори (близько 24 %).

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорід-

ної сукупності правових явищ на групи за кількісними правовими

ознаками. Їх метою є вивчення структури одноякісних правових

явищ шляхом установлення змін кількісного характеру. За допомо-

гою структурних групувань у кримінально-правовій статистиці ви-

вчається структура засуджених за віком, за кількістю судимостей, за

строком покарання; структура кримінальних справ за строком розс-

лідування або судового розгляду. Порівняння структури правових

явищ у часі або у просторі дає змогу охарактеризувати структурні

зрушення.

Наприклад, розподіл заарештованих за часом перебування під

вартою у слідчих ізоляторах (тюрмах) характеризує табл. 4.2.

Таблиця 4.2

КІЛЬКІСТЬ ТА СКЛАД ОСІБ, УЗЯТИХ ПІД ВАРТУ, ЗА ТЕРМІНОМ

УТРИМАННЯ У СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ В УКРАЇНІ ЗА 1995 І 2000 роки

Термін утримання,

місяців

Кількість осіб на кінець року

Частка осіб, % до підсумку

1995

2000

1995

2000

До 2

Від 2 до 6

Від 6 до 9

Від 9 до 12

Від 12 до 18

Понад 18

17174

11001

2803

1115

501

280

15183

11186

2338

1219

802

625

52,2

33,5

8,5

3,4

1,5

0,9

48,4

35,7

7,4

3,9

2,6

2,0

Разом

32874

31353

100,0

Дані табл. 4.2 засвідчують незмінність структури осіб, узятих

під варту за терміном утримання в СІЗО і тюрмах, бо близько

половини їх утримувалось під вартою до 2 місяців і ще близько

третини — від 2 до 6 місяців, а це становить приблизно 85 %

усіх заарештованих. Але у структурі осіб за 5 років відбулися

певні структурні зрушення в напрямку збільшення частки осіб з

довшим терміном перебування під вартою, тобто від 9 і більше

місяців, частка яких 2000 року зросла на 2,5 процентних пункта.

Аналітичні групування застосовуються для встановлення

зв’язку і взаємозалежності між правовими явищами і характер-

ними для них ознаками, які пов’язані між собою. Взаємозв’язані

правові ознаки поділяються на факторні і результативні. Фак-

торні правові ознаки характеризують причини, мотиви або

умови вчинення правопорушень, а результативні — їх наслідки.

Зв’язок між ними виявляється в тому, що зміна значень фактор-

ної ознаки спричиняє відповідну зміну результативної правової

ознаки. Наприклад, вплив вживання алкогольних напоїв на рі-

вень злочинності, вплив стажу роботи водієм на кількість авто-

транспортних пригод; вплив сімейно-побутових умов на кіль-

кість житлових або сімейних спорів; вплив рівня безробіття

населення на рівень злочинності і т. ін.

За кількістю групувальних ознак групування поділяються на

прості і складні. Розподіл правових явищ на групи за однією

правовою ознакою називається простим, а за двома і більше

ознаками, взятими в комбінації, — складним, або комбінацій-

ним. Прикладом складного групування може бути розподіл зло-

чинів за розділами і статтями Кримінального кодексу.

За характером групувального матеріалу групування може

бути первинним або вторинним. Утворення груп за істотними

правовими ознаками на основі даних статистичного спосте-

реження називається первинним. Якщо нові групи утворю-

ються за попередньо утвореними групами на основі первинно-

го групування, воно називається вторинним. Вторинне групу-

вання — це по суті перегрупування на основі первинних гру-

пувань. Потреба у перегрупуванні виникає, коли необхідно по-

рівняти структурні відмінності двох групувань. Перегрупуван-

ня здійснюється двома методами: 1) об’єднанням інтервалів;

2) розподілом інтервалів. Якщо межі інтервалів первинного і

вторинного групування збігаються, їхні частоти або частки пі-

дсумовуються. Коли інтервали необхідно розподіляти, то їхні

частоти або частки поділяються пропорційно до поділу ши-

рини інтервалу.

Best books Ageofbook.com

4.3. Основні питання методології

статистичних групувань

До найважливіших методологічних питань теорії гру-

пувань належать вибір істотних групувальних ознак; визначення

кількості та означення груп, на які буде поділено сукупність пра-

вових явищ; установлення інтервалів групування.

Провідним питанням методу групувань є правильний вибір

групувальних ознак, від якого залежать наслідки статистичного

дослідження правових явищ. Тому у виборі істотних групуваль-

них ознак слід керуватися якісним, змістовним аналізом особли-

востей правових явищ.

Статистична наука виробила такі головні правила обґрунту-

вання вибору групувальних правових ознак:

 на основі проникнення в сутність правового явища, його при-

роди і законів розвитку; в основу групування слід покласти най-

істотніші правові ознаки, які відповідають завданням досліджен-

ня цього явища;

 істотні групувальні ознаки мають добиратися з урахуванням

конкретних особливостей правових явищ;

 для всебічної характеристики складних правових явищ доціль-

но використовувати систему правових ознак.

Усі групувальні правові ознаки поділяються на якісні (атри-

бутивні) і кількісні (варіаційні). Значення якісних групувальних

ознак подаються словами, а кількісних — числами. Атрибутивні

ознаки характеризують певні властивості, якості правових явищ.

Наприклад, стать, освіта, національність, соціальний, сімейний

стан злочинця, місце скоєння злочину, об’єкт посягань і т. ін. Різ-

новидом атрибутивних ознак є альтернативні, коли один різновид

правової ознаки виключає інший. Наприклад, рецидив злочину

(або злочин скоєно вперше, або повторно), місце злочину (або в

місті, або в сільській місцевості).

Кількісні групувальні ознаки можуть бути дискретними

і неперервними. Дискретні ознаки виражаються точно вста-

новленими числами, наприклад кількість судимостей, кількість

співучасників злочину. Неперервні групувальні ознаки набува-

ють будь-яких значень, виражаються цілими і дробовими чис-

лами й реєструються з певною мірою точності. Наприклад, вік

злочинця, сума завданих збитків, строк покарання, строк розс-

лідування, строк судового розгляду, сума стягнення штрафу

і т. ін.

Важливим питанням є також кількість груп, на які слід поді-

лити сукупність правових явищ. Це питання вирішується залежно

від виду групувальної ознаки.

У разі групування правових явищ за атрибутивними ознаками

не лише кількість груп, а й самі групи визначаються кількістю різ-

новидів групувальної правової ознаки. За альтернативною пра-

вовою ознакою встановлюється лише дві групи. Так, коли йдеть-

ся про групування неповнолітніх за видом скоєного злочину,

утворюється стільки груп, скільки видів злочинів скоїли непов-

нолітні; у разі групування злочинів за ступенем суспільної небез-

пеки, утворюється, наприклад, чотири групи — злочини невели-

кої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини і

особливо тяжкі злочини або всього дві групи — тяжкі злочини і

не тяжкі злочини; за формою вини також утворюють дві групи

злочинів — навмисні і скоєні через необережність.

Групуючи правові явища за варіаційними (кількісними) озна-

ками, стикаються з проблемою визначення кількості груп та ін-

тервалів групування. Якщо правова групувальна ознака дискрет-

на, то і кількість груп, і самі групи визначаються точно вста-

новленими числами—значеннями, яких набуває ця ознака. Якщо

правова групувальна ознака неперервна, то кількість груп зале-

жить від ступеня варіації її значень і обсягу сукупності правових

явищ, а тому в кожному окремому випадку її слід обґрунтовувати.

Інтервалом групування називається різниця між найбільшим

та найменшим значенням правової ознаки у групі. Інтервали бу-

вають рівні та нерівні, відкриті та замкнені.

Рівні інтервали застосовуються, коли значення правової

ознаки х змінюються рівномірно. Ширина такого інтервалу h ви-

значається за формулою:

minmax





, де х

mах

, х

mіn

— найбільше

та найменше значення правової ознаки; m — кількість груп.

Наприклад, сума накладеного штрафу за адміністративні пра-

вопорушення на транспорті змінюється від 20 до 100 грн. При

m = 4 довжина інтервалу становитиме:

(грн).80

20100





h

Якщо значення групувальної правової ознаки змінюється нерів-

номірно і в широких межах, то застосовуються нерівні інтерва-

ли, які прогресивно збільшуються або прогресивно зменшуються

за довжиною і переважають у правовій статистиці. Нерівні ін-

тервали встановлюють довільно, але так, щоб вони відображали

зміст правових явищ, їхній кількісний стан, який визначає пере-

Best books Ageofbook.com

хід від однієї групи до іншої. Нерівні інтервали не повинні бути

дуже широкими, щоб до них не входили несхожі правові явища.

Наприклад, групуючи правопорушників за віком, слід ураховува-

ти певні якісно-вікові особливості у поєднанні з кримінально-

правовими положеннями. А тому застосовуються нерівні інтерва-

ли: 1) від 14 до 16 років — малолітні правопорушники, які мають

обмежену кримінальну відповідальність; 2) від 16 до 18 років —

неповнолітні правопорушники, які несуть кримінальну відпові-

дальність за будь-які кримінальні правопорушення, але щодо них

є низка кримінально-процесуальних особливостей; 3) від 18 до 25

років і 4) від 25 до 30 років — молодіжна група правопорушни-

ків, щодо яких немає ніяких кримінально-процесуальних особли-

востей, але це кримінально найактивніша вікова група.

Таким чином, при побудові інтервалів групування необхідно

добиватися, щоб в окремі групи об’єднувалися схожі правові

явища, а групи виходили достатньо наповненими.

Відкриті інтервали мають лише одну межу — верхню або ниж-

ню, а замкнені — обидві: і верхню, і нижню. Наприклад, наведені

щойно вікові інтервали — закриті; віковий інтервал 30 років і

старші — відкритий. Оскільки межі інтервалів збігаються, то від-

несення граничного віку визначають слова останнього інтервалу

«30 років і старші», тобто нижня межа замкненого інтервалу

включається до нього, а верхня — ні. Так само вказуються межі

інтервалів будь-яких неперервних правових ознак.

4.4. Ряди розподілу правових явищ

Найпростіший прийом, застосовуваний з метою подати

зібрану первинну інформацію в узагальненому вигляді, — це по-

будова рядів розподілу. За допомогою ряду розподілу можна

охарактеризувати структуру правового явища за певною право-

вою ознакою.

Отже, ряд розподілу — це впорядкований поділ правових явищ

на групи за істотною правовою ознакою. Будь-який ряд розподілу

складається з двох елементів: варіант і частот. Варіанти — це

окремі значення правової ознаки, а частоти — це числа, які пока-

зують, скільки разів ці значення повторюються. Варіанти позна-

чаються літерою х, а частоти — f. Частоти, виражені в коефіцієн-

тах чи у відсотках до підсумку, називаються частками і позна-

чаються літерою d.

СХЕМАТИЧНО РЯД РОЗПОДІЛУ ЗОБРАЖУЄТЬСЯ ТАК:

Варіанта х

Частота f

Частка d

Разом

Σ f

1,0

Залежно від виду правової ознаки, за якою побудовано ряди

розподілу, вони поділяються на два види: атрибутивні та варіа-

ційні. Атрибутивним називається ряд розподілу, побудований за

якісною правовою ознакою. Побудувати атрибутивний ряд розпо-

ділу досить просто. Достатньо утворити стільки груп, скільки різ-

новидів має атрибутивна правова ознака, і підрахувати, скільки

разів повторюється кожне її найменування. Можна обчислити та-

кож частки за формулою:

.100



Прикладами атрибутивних рядів розподілу можуть бути: роз-

поділ засуджених за статтю, родом занять, соціальною групою,

видом злочину, формою вини, освітою, громадянством і т. ін.

Один із таких прикладів наведено в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

РОЗПОДІЛ ВИЯВЛЕНИХ ОСІБ, ПІДОЗРЮВАНИХ

У СКОЄННІ ХАБАРНИЦТВА ЗА ЙОГО ВИДАМИ

В УКРАЇНІ ЗА 1996 І 2000 роки

Вид злочину

1996

2000

Осіб

% до підсумку

Осіб

% до підсумку

Одержання хабара

Посередництво в хабарництві

Давання хабара

552

242

66,7

4,0

29,3

640

332

63,7

3,2

33,1

Разом

827

100,0

1004

100,0

Серед виявлених осіб найбільшу частку становлять особи, які

одержували хабар, і в 1996, і 2000 році, коли вона скоротилась на

3,0 п. п.

Best books Ageofbook.com

Варіаційний ряд характеризує зміну кількісної правової озна-

ки по сукупності правових явищ. Як уже зазначалося, варіаційні

правові ознаки поділяються на дискретні і неперервні. Залежно

від цього і варіційні ряди розподілу поділяються на два види:

дискретні та інтервальні.

Під час побудови дискретного ряду розподілу за дискретною

правовою ознакою, кількість значень якої обмежена і чітко ви-

значена, утворюється стільки груп, скількох значень набуває ця

ознака. Обчислюється також частота повторення цих значень і

визначаються частки. Прикладом дискретного варіаційного ряду

розподілу може бути характеристика організованих злочинних

груп за тривалістю їхньої діяльності (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

РОЗПОДІЛ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП В УКРАЇНІ

ЗА ТРИВАЛІСТЮ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА 1998 І 2000 роки

Тривалість

діяльності груп,

років

1998

2000

Кількість

груп

% до підсумку

Кількість

груп

% до підсумку

3 і більше

783

311

67,7

26,9

5,4

653

232

68,0

24,2

7,8

Разом

1157

100,0

960

100,0

У загальній кількості організованих злочинних груп найбіль-

шу частку становлять групи, які було виявлено і знешкоджено

протягом не більш як одного року (67,7 % у 1998 році і 68,0 % у

2000 році). Але поряд зі скороченням загальної кількості органі-

зованих злочинних груп спостерігається зростання частки з най-

більшою тривалістю їхньої діяльності (на 2,4 п. п.).

До дискретних рядів розподілу належать також розподіл кри-

мінальних справ за кількістю обвинувачених, розподіл засудже-

них за кількістю минулих судимостей, розподіл групових злочи-

нів за кількістю учасників групи. Графічно дискретні ряди

розподілу зображають у вигляді полігону.

За дискретною правовою ознакою, яка варіює в широких ме-

жах, та за неперервною правовою ознакою будується інтерваль-

ний ряд розподілу. При побудові інтервальних рядів розподілу

передусім установлюється кількість груп за варіаційною право-

вою ознакою, на яку слід розподілити правові явища, та визнача-

ється ширина інтервалу. Знаючи ширину інтервалу, можна ви-

значити його межі починаючи з найменшого значення правової

ознаки. Якщо значення правової ознаки змінюються рівномірно,

то застосовуються рівні за шириною інтервали. Наприклад, нехай

сума накладеного штрафу в 400 адміністративних правопору-

шеннях змінюється від 1000 до 2000 грн (табл. 4.5). За умови по-

ділу їх на 5 груп з рівними інтервалами ширина кожного з них

становитиме:

200

10002000





h

(грн).

Таблиця 4.5

РЯД РОЗПОДІЛУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

ЗА СУМОЮ НАКЛАДЕНОГО ШТРАФУ

Інтервал групування

за сумою накладеного

штрафу, грн

Число адміністративних

правопорушень

Частка правопорушень,

% до підсумку

1000—1200

1200—1400

1400—1600

1600—1800

1800 і більше

100

130

10,0

25,0

32,5

20,0

12,5

Разом

400

100,0

За даними побудованого ряду розподілу переважають (57,5 %)

адміністративні правопорушення, сума накладеного штрафу за

скоєння яких змінюється від 1200 до 1600 грн.

Інтервальні ряди розподілу з рівними інтервалами зобража-

ються графічно у вигляді гістограми.

Але в побудові рядів розподілу за варіаційними правовими

ознаками, як уже зазначалося, переважно застосовуються нерівні

інтервали, які дають змогу враховувати якісні відмінності право-

вих явищ у кожній групі за кількісною ознакою. Так, групування

засуджених за строком позбавлення волі відображає карну прак-

тику судів залежно від ступеня тяжкості скоєного злочину. Не-

рівні інтервали, які утворюються за строком позбавлення волі,

встановлено у статистичній звітності, починаючи з групи «до 1

року» і закінчуючи «понад 15 років»; ураховують передбачене

кримінальним законодавством максимальне покарання за злочи-

ни найменшої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі зло-

чини і особливо тяжкі злочини (табл. 4.6).

Best books Ageofbook.com

Таблиця 4.6.

РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ В УКРАЇНІ ЗА СТРОКОМ

ПОКАРАННЯ ЗА 1995 І 2000 роки

(на кінець року)

Строк

покарання,

років

1995

2000

Кількість

засуджених,

осіб

% до

підсумку

Кількість

засуджених,

осіб

% до

підсумку

До 1

1—2

2—3

3—5

5—8

8—10

10—15

Понад 15

4598

15 028

26 345

49 645

33 422

13 450

13 637

2,9

9,6

16,9

31,8

21,4

8,6

8,7

0,1

3135

12 816

28 501

56 918

41 031

15 035

14 360

243

1,8

7,4

16,6

33,1

23,8

8,7

8,4

0,2

У цілому

156 208

100,0

172 039

100,0

У складі засуджених за строком покарання спостерігаються такі

закономірності. Найбільша частка припадає на засуджених на строк

від 3 до 5 років включно, яка 1995 року становила 31,8%, а 2000 ро-

ку зросла на 1,3 п. п. Значною є також частка засуджених на строк

від 5 до 8 років включно, яка теж у 2000році збільшилась на 2,4 п. п.

У кожній із трьох груп за строком покарання до трьох років включ-

но, тобто за злочини невеликої тяжкості частка засуджених скоро-

чується відповідно на 1,1, 2,2 і 0,3 п.п. Це може бути свідченням

деякого зростання тяжкості злочинних діянь.

Ряд розподілу з нерівними інтервалами графічно також зо-

бражається у вигляді гістограми, але за щільністю розподілу,

тобто за кількістю елементів сукупності, яка припадає на одини-

цю ширини інтервалу за правовою ознакою. Якщо частота позна-

чається — f, а ширина інтервалу — h, то щільність розподілу —

. Наприклад, у групі за строком покарання «від 10 до 15 років»

h = 5, а f = 13637, отже,



13637 : 5 = 2727 (осіб).

Розподіл правових явищ за двома і більше правовими ознаками

називається комбінаційним. Це, наприклад, рух цивільних справ

за видами позовів, розподіл обвинувачених за віком та видом

скоєного злочину, розподіл осіб, які вчинили злочини у складі

організованих злочинних груп за віком або соціальним станом і

ступенем співучасті.

4.5. Застосування групувань

у кримінально- і цивільно-

правовій статистиці

Групування і класифікації у кримінально-правовій ста-

тистиці ґрунтуються на кримінальному законодавстві та на окре-

мих теоретичних положеннях кримінологічних наук. У звітності

правоохоронних органів усі суспільно небезпечні діяння класи-

фікуються за такими юридичними ознаками.

1. За ступенем тяжкості (ст. 12 ККУ):

 злочини невеликої тяжкості;

 злочини середньої тяжкості;

 тяжкі злочини;

 особливо тяжкі злочини.

2. За спеціальним об’єктом злочинного посягання відповідно

до Особливої частини ККУ:

 злочини проти основ національної безпеки України;

 злочини проти життя та здоров’я особи;

 злочини проти волі, честі та гідності особи;

 злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості

особи;

 злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав

і свобод людини і громадянина;

 злочини проти власності;

 злочини у сфері господарської діяльності;

 злочини проти довкілля;

 злочини проти громадської безпеки;

 злочини проти безпеки виробництва;

 злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;

 злочини проти громадського порядку та моральності;

 злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних ре-

човин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоро-

в’я населення;

 злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканос-

ті державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;

 злочини проти авторитету державної влади, органів місце-

вого самоврядування та об’єднання громадян;

 злочини проти використання електронно-обчислювальної

техніки та комп’ютерних мереж;

 злочини у сфері службової діяльності;

 злочини проти правосуддя;

Best books Ageofbook.com

 злочини проти встановленого порядку несення військової

служби;

 злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного пра-

вопорядку.

3. За іншими ознаками складу злочину.

а) За формою вини:

 умисні злочини з прямим та непрямим умислом (ст.24 ККУ);

 необережні злочини, коли мала місце злочинна самовпевне-

ність або злочинна недбалість (ст. 25 ККУ).

б) За видом покарання (ст. 51 ККУ):

 штраф;

 позбавлення військового, спеціального звання, рангу або

кваліфікаційного класу;

 позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати

певну діяльність;

 громадські роботи;

 виправні роботи;

 службові обмеження для військовослужбовців;

 конфіскація майна;

 арешт;

 обмеження волі;

 тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослуж-

бовців;

 позбавлення волі на певний строк;

 довічне ув’язнення.

в) За підслідністю:

 справи, попереднє слідство в яких обов’язкове;

 справи, попереднє слідство в яких необов’язкове;

 протокольна форма досудової підготовки матеріалів;

 справи, в яких слідство проводилось органами внутрішніх

справ, прокуратурою, податковою службою, службою безпеки;

 справи приватного обвинувачення.

Злочини класифікуються також за іншими кримінологічними

ознаками:

 за галузями економіки або видами економічної діяльності;

 за територіальною поширеністю;

 за місцем і часом скоєння;

 за окремими мотивами і способами скоєння (корисливі, на-

сильницькі злочини);

 за знаряддям скоєння злочину (вогнепальна зброя, вибухові

речовини, холодна зброя);

 за характеристиками особи злочинця.

Важливе місце посідають також групування злочинів, осіб, які

їх скоїли, та заходів кримінально-правового впливу за кількісни-

ми правовими ознаками:

1) за строком розслідування;

2) за строком судового розгляду;

3) за строком позбавлення волі;

4) за кількістю учасників скоєння злочину;

5) за кількістю минулих судимостей;

6) за сумою завданих матеріальних збитків і іншими.

Наведена класифікація злочинів за певними групувальними

ознаками не є вичерпною, але сприяє дослідженню різних аспек-

тів злочинності.

Достатньо широкого застосування набули групування і в ци-

вільно-правовій статистиці. За допомогою групувань у цивільно-

правовій статистиці вивчаються структура цивільних справ за

видами позовів, поділ позивачів та відповідачів, поділ цивільних

справ за строками провадження і т. п.

Відповідно до Цивільного кодексу України всі цивільні спра-

ви поділяються на три категорії:

І. Справи позовного провадження.

ІІ. Справи, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами.

ІІІ. Справи окремого провадження.

Кожна категорія цивільних справ поділяється на види і групи.

Так, справи позовного провадження поділяються на трудові, сі-

мейні, житлові, справи про спадщину, про відшкодування збитків

у разі втрати годувальника, про порушення податкового законо-

давства, про захист честі та гідності і інші. А з трудовими право-

відносинами, наприклад, пов’язані такі справи:

 про поновлення на роботі;

 про виплату заробітку;

 про відмову в прийнятті на роботу;

 про відшкодування матеріальних збитків.

Позивачі і відповідачі в цивільно-правовій статистиці групу-

ються за складом сторін:

 фізичні особи — окремі громадяни;

 юридичні особи — підприємства, установи, організації різ-

них форм власності і організаційно-правових форм.

Застосовуються в цивільно-правовій статистиці й кількісні

правові ознаки, за якими, наприклад, вивчається поділ цивільних

справ за строком судового провадження; поділ розлучених у суді

пар за тривалістю шлюбу; поділ матеріальних збитків, завданих

при виконанні трудових обов’язків, за галузями економіки і т. ін.

Best books Ageofbook.com

Наведені групування в цивільно-правовій статистиці знахо-

дять своє практичне застосування у звітності судових органів, що

дає змогу діставати найповніше уявлення про їхню діяльність.

4.6. Табличний метод подання

матеріалів правової статистики

Результати статистичного зведення і групування пода-

ються у вигляді статистичних таблиць. Це форма систематизова-

ного та раціонального викладення правових показників, які наоч-

но ілюструють найважливіші аспекти правових явищ і процесів.

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як

«статистичне речення», підметом якого є об’єкти дослідження,

а присудком — система показників, які описують досліджувані

об’єкти, тобто підмет.

Статистична таблиця складається у два етапи. На першому

проектується макет таблиці, на другому таблиця заповнюється

правовими показниками.

Макет статистичної таблиці — це комбінація горизонтальних ряд-

ків і вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітинки.

МАКЕТ СТАТИСТИЧНОЇ ТАБЛИЦІ

Загальна назва таблиці

Таблиця №

Підмет

Присудок

Верхні заголовки

Бічні заголовки

Підсумок

Графи

Ліві бічні та верхні клітинки призначені для заголовків — пе-

реліку складових підмета та системи показників присудка, решта —

для числових даних.

При побудові таблиць дотримуються певних правил:

1) таблиця має бути невеликою за розміром, тоді її легше чи-

тати й аналізувати;

2) загальна назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бу-

ти чіткими, лаконічними, короткими;

3) загальна назва таблиці має відображати її зміст, містити

об’єкт, місце, час, одиниці вимірювання;

4) якщо кількість показників присудка велика, їх потрібно

пронумерувати: підмет — великими літерами алфавіту, присудок —

арабськими числами;

5) кількісні показники в межах однієї графи таблиці наводять-

ся з однаковою точністю (до 0,1 або 0,01);

6) якщо наведені в таблиці показники мають різні одиниці ви-

мірювання, для їх позначення відводиться окрема графа;

7) залежно від причини відсутності даних у таблицях застосо-

вуються такі умовні позначення:

 знак «х» — якщо клітинка не може бути заповнена;

 «…» — коли про правове явище немає відомостей;

 «—» — правове явище відсутнє;

 «0,0» або «0,00» позначаються дуже малі числа.

8) таблиця має бути замкненою, тобто мати підсумковий рядок

«Разом», «Усього» або «У цілому по сукупності», який її завершує;

9) до таблиці може додаватися примітка, якщо потрібна додат-

кова інформація або певні уточнення до числових показників.

За побудовою підмета таблиці поділяються на три види: прос-

ті, групові та комбінаційні. Підмет простої таблиці містить пере-

лік об’єктів, адміністративних і територіальних одиниць, періодів

часу, хронологічних дат. Наприклад, показники роботи судів по

районах міста Києва, кількість зареєстрованих господарських чи

посадових злочинів за 1995—2002 роки; кількість установ з ви-

конання покарань на кінець 1995—2002 року.

У груповій таблиці підметом є групування за однією право-

вою ознакою. Це будь-який розподіл. Наприклад, розподіл засу-

джених за видами скоєних злочинів, за віком, за строком пока-

рання, за освітою, за національністю, за об’єктом посягань.

У комбінаційній таблиці групи за однією правовою ознакою

поділяються на підгрупи за іншими правовими ознаками або одна

з ознак розміщується в підметі, а інша — у присудку таблиці

(табл. 4.7).

Best books Ageofbook.com

Таблиця 4.7

РОЗПОДІЛ ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ У СКЛАДІ

ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП, В УКРАЇНІ 2000 року

ЗА СОЦІАЛЬНОЮ КАТЕГОРІЄЮ ТА СТУПЕНЕМ СПІВУЧАСТІ

Соціальна

категорія

Ступінь співучасті

Разом

Організатор

Виконавець

Підмовник

Пособник

Робітники

Представники

органів влади

Непрацюючі

Інші

621

255

345

1925

649

–

438

2640

969

Разом

961

2935

161

4076

Аналіз цієї таблиці по горизонталі показує, що найчисленні-

шою соціальною категорією в кожній групі за ступенем співучас-

ті є непрацюючі учасники організованих злочинних груп. Її ана-

ліз по вертикалі дає змогу помітити, що незалежно від соціальної

категорії у складі злочинних груп провідну роль відіграють вико-

навці та організатори.

Розробка присудка у таблицях будь-якого виду може бути

простою — у вигляді переліку правових показників — або ком-

бінованою, коли правові ознаки для характеристики підмета по-

даються в комбінації.

Статистичні таблиці вельми поширені у практичній діяльності

правоохоронних органів як основний засіб узагальнення первин-

них матеріалів.

4.7. Графічне зображення

правових показників

Статистичні таблиці доповнюються графічним зобра-

женням правових показників. За допомогою графіка статистич-

ний матеріал стає наочнішим, виразнішим, доступнішим. На від-

міну від таблиці, графік подає узагальнювальну картину стану та

розвитку правового явища, дає змогу швидше та чіткіше поміти-

ти закономірності зміни правового показника.

Графіком називається умовне зображення правових показни-

ків і їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, ліній,

точок або графічних картосхем. Кожен графік повинен мати такі

основні елементи:

1) поле графіка;

2) графічний образ;

3) просторові орієнтири;

4) масштабні орієнтири;

5) легенду або умовні позначення;

6) назву графіка.

Поле графіка — це місце розміщення геометричних знаків, яке

має певні розміри і пропорції. Розмір поля залежить від призначен-

ня графіка. Найзручнішою є квадратна і прямокутна форма поля.

Графічний образ — це сукупність геометричних знаків: точок,

ліній, фігур, за допомогою яких зображаються правові показни-

ки. Від графічного образу залежить вид графіка. Комп’ютерні

програми побудови графіка мають великий набір графічних обра-

зів, які дають змогу наочно зображати правові явища.

Просторові орієнтири визначають розміщення геометричних

знаків на полі графіка і задаються у вигляді прямокутної (найчас-

тіше) системи координат у дво- чи тривимірному просторі. Мас-

штабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал із

числовими позначеннями. Масштабом графіка є умовна міра пе-

реведення числової величини у графічну. Для визначення масш-

табу довжина масштабної шкали ділиться на максимальне зна-

чення правового показника.

Легендою комп’ютерні програми побудови графіків назива-

ють умовні позначення розміщених на графіку геометричних фі-

гур та засобів зображення.

Назва графіка найчастіше відповідає назві таблиці, на основі

якої він побудований. Іноді легенду, назву графіка та написи

вздовж масштабних шкал називають експлікацією графіка.

За способом побудови графіки поділяються на діаграми, кар-

тодіаграми та картограми. Діаграма — це рисунок, на якому пра-

вові показники зображуються за допомогою геометричних фігур.

Картодіаграма — це зображення правових явищ на географічній

карті або плані місцевості за допомогою різних фігур. На картог-

рамі правові явища надаються шляхом штрихування або розфар-

бовування відповідної території на географічній карті.

Найпоширеніші у правовій статистиці — діаграми, які залеж-

но від форми графічного образу поділяються на точкові, коли

графічним образом є сукупність точок; лінійні, коли застосову-

ються лінії; стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові, об’ємні,

фігурні та інші.

Лінійні графіки широко застосовуються у правовій статистиці

для зображення динаміки злочинності: кількості скоєних злочи-

нів, кількості виявлених осіб, кількості засуджених, кількості по-

Best books Ageofbook.com

страждалих і т. ін. Для побудови лінійних графіків використову-

ється прямокутна система координат. На осі абсцис відкладають-

ся роки, на осі ординат — правові показники у певному масшта-

бі. Якщо на графіку зображено динаміку кількох правових

показників, то відповідні лінії мають різнитися за формою, тов-

щиною або кольором.

Побудуємо лінійний графік кількості злочинів та кількості ви-

явлених осіб, які здійснювали заборонені види підприємницької

діяльності, за даними табл. 4.8.

Таблиця 4.8

ДИНАМІКА ЗЛОЧИННОСТІ,

ПОВ’ЯЗАНОЇ ЗІ ЗДІЙСНЕННЯМ

ЗАБОРОНЕНИХ ВИДІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Роки

Кількість злочинів

Кількість виявлених осіб

1997

1998

1999

2000

290

240

197

188

290

270

227

190

100

120

140

160

180

200

220

240

260

280

300

1997 1998 1999 2000

Роки

Кількість злочинів, осіб

особи

злочини

— особи

— злочини

Рис. 4.1. Динаміка злочинності,

пов’язаної із забороненими видами

підприємницької діяльності

в Україні за 1997—2000 роки

Лінії на рис. 4.1 показують, що в окремі роки кількість виявле-

них осіб значно перевищує загальну кількість злочинів, пов’я-

заних зі здійсненням заборонених видів підприємницької діяль-

ності, а на початок і кінець періоду ці кількості майже повністю

збігаються.

За допомогою лінійних графіків зображаються також ряди ро-

зподілу, побудовані за дискретною правовою ознакою. На осі аб-

сцис відкладаються значення правової ознаки, на осі ординат — ча-

стоти або частки. Точки сполучаються відрізками. З крайніх

точок опускаються пунктирні перпендикуляри. Під графіком на-

водиться його назва.

Побудуємо графік за даними табл. 4.4 (рис. 4.2).

0,00

10,00

20,00

30,00

40,00

60,00

50,00

Рис. 4.2. Полігон розподілу

організованих злочинних груп

за тривалістю їхньої діяльності 2000 року

Для порівняння динаміки і структури правових явищ застосо-

вуються стовпчикові (стрічкові) діаграми. При цьому у прямо-

кутній системі координат кожне значення правового показника

зображується у вигляді вертикального прямокутного стовпчика.

Ширина стовпчика довільна, але обов’язково однакова, а висота

стовпчика залежить від значення правового показника. Стовпчи-

ки мають бути заштриховані.

Порядок побудови стрічкових діаграм такий самий, але мас-

штаб правових показників розміщується по осі абсцис, а не по осі

ординат.

Наприклад, побудуємо стовпчикову діаграму (рис. 4.3) кілько-

сті пожеж в Україні за даними табл. 4.9.

Best books Ageofbook.com

Таблиця 4.9

ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ПОЖЕЖ В УКРАЇНІ

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Рис. 4.3. Динаміка кількості

пожеж в Україні

Стовпчикові діаграми застосовуються для графічного зобра-

ження рядів розподілу правових явищ з рівними та нерівними ін-

тервалами. Такі діаграми називаються гістограмами. На осі абс-

цис відкладаються рівні відрізки, які відповідають ширині інтер-

валу, на осі ординат— частоти або частки. Оскільки правова ознака

неперервна, то проміжки між стовпчиками відсутні.

Зобразимо у вигляді гістограми (рис. 4.4) розподіл адміністра-

тивних правопорушень за сумою накладеного штрафу, наведений

у табл. 4.5.

100

150

1000

1200

1400

1600

1800

2000

Рис. 4.4. Гістограма розподілу правопорушень

за сумою накладеного штрафу

Роки

Кількість

пожеж,

тис. вип.

1995

47,9

1996

46,8

1997

42,5

1998

41,3

1999

40,2

2000

37,6

Якщо інтервали групування не рівні між собою, то гістограма

будується за щільністю розподілу. На осі Х на деякій відстані від

початку координат відкладаються відрізки однакової довжини,

які відповідають одиниці ширини інтервалу, а на осі Y — щіль-

ність розподілу. На відрізках, відкладених на осі Х, будуються

прямокутники з висотою, пропорційною до щільностей розподі-

лу. Тільки тоді прямокутники можна порівнювати між собою, а гра-

фічне зображення ряду розподілу стає наочним.

Гістограму легко перетворити на полігон, якщо визначити в кож-

ному інтервалі його середину і позначити її на графіку. Сполучив-

ши ці точки між собою відрізками і опустивши пунктирні перпен-

дикуляри з крайніх точок на початок першого і кінець останнього

інтервалу, дістанемо полігон відповідного розподілу (див. рис.4.4).

На основі варіаційних рядів розподілу визначаються також ку-

мулятивні частоти і кумулятивні частки. Це нагромаджені послі-

довні підсумки частот або часток у кожній групі за правовою озна-

кою. Для їх графічного зображення використовується кумулятивна

крива — кумулята. На осі Х відкладаються окремі значення пра-

вової ознаки, середини інтервалів або відрізки, які їм відповідають,

на осі Y — кумулятивні частоти або частки. Здобуті точки сполу-

чаються плавною лінією. Наприклад, побудуємо кумуляту розпо-

ділу розглянутих у суді кримінальних справ за кількістю засудже-

них в одній справі (рис. 4.5), скориставшись даними табл.4.10.

Таблиця 4.10

РОЗПОДІЛ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА КІЛЬКІСТЮ

ЗАСУДЖЕНИХ В ОДНІЙ СПРАВІ

Кількість засуджених

у справі, осіб

Кількість

кримінальних справ

Кумулятивна кількість

кримінальних справ

100

Разом

100

У правовій статистиці стовпчикові діаграми застосовуються і

для зображення структури правових явищ та її зміни в динаміці.

На осі Х відкладаються рівні відрізки через однаковий проміжок

між ними. Вісь Y поділяється від 0 до 100 %. Висота стовпчика

береться за 100 % і поділяється на частини згідно з частками

окремих складових правового явища. Кожна частина заштрихо-

вується або розфарбовується по-різному.

Best books Ageofbook.com