Калачова І. В., Трофімова Г.Г. Правова статистика

Подождите немного. Документ загружается.

винні у скоєнні злочину. Цей розділ включає в себе облік злочи-

нів, скоєння яких стало відомим органам дізнання та слідства;

облік заходів із розслідування злочинів: строки розслідування,

розкриття злочинів, затримка, вибір мір покарання;

б) показники кримінального судочинства, які відображають

роботу судів першої, другої інстанцій з розгляду кримінальних

справ. Цей розділ включає в себе облік злочинів у кримінальних

справах, що надійшли та розглянуті; облік підсудних; облік основ-

них процесуальних дій судів; закриття кримінальних справ тощо;

в) показники виконання вироків, які відображають роботу ви-

правно-трудових установ. Цей розділ включає в себе облік осіб,

що перебувають у місцях позбавлення волі за категоріями, облік

діяльності виправно-трудових установ за видами режиму.

Найбільш небезпечним явищем сьогодення є міждержавна ор-

ганізована злочинність. Тому для моніторингу розвитку цього яви-

ща Рішенням Ради голів Урядів СНД від 4 червня 1999 року за-

тверджено систему показників, відповідно до якої формується між-

державна база даних.

Ця система має такий вигляд:

Розділ 1: Злочини, скоєні організованими злочинними форму-

ваннями — усього

у тому числі:

―бандитизм;

―навмисне вбивство, з них на замовлення;

―незаконне позбавлення волі;

―контрабанда;

―тероризм;

―розкрадання майна;

―вимагання;

―злочини, пов’язані з виготовленням та збутом підроблених

коштів або цінних паперів;

―злочини, пов’язані знезаконним обігом дорогоцінних металів;

―злочини, пов’язані з незаконним обігом зброї;

―злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, сильно-

діючих та психотропних речовин.

Розділ 2: Члени організованих злочинних угруповань (за тими

самими видами злочинів).

Розділ 3: Вилучення матеріальних цінностей у розслідуваних

кримінальних справах та матеріалах про злочини, скоєні органі-

зованими злочинними угрупованнями:

―іноземної валюти;

―підроблених коштів;

―предметів антикваріату;

―дорогоцінних металів;

―кольорових металів;

―нафти, нафтопродуктів;

―деревини;

―вогнепальної зброї;

―наркотичних та психотропних речовин.

Перелік статистичних показників підготовлено Виконавчим

комітетом СНД разом з Бюро з координації боротьби з організо-

ваною злочинністю на території держав СНД на підставі інфор-

мації відповідних статистичних служб.

3.3. Система показників

цивільно-правової статистики

У цивільно-правовій статистиці слід розрізняти такі по-

казники:

 цивільного судочинства;

 видів і категорій цивільних справ;

 виконання судових рішень.

До показників цивільного судочинства належать:

1) кількість цивільних справ, які надійшли до суду;

2) кількість закінчених судочинством цивільних справ;

3) наслідки вирішення цивільних справ;

4) характеристики позивачів та відповідачів;

5) тривалість цивільного судочинства;

6) кількість цивільних справ, на які надійшли касаційні скарги

і протести;

7) наслідки касаційного розгляду справ.

Класифікація цивільних справ за видами позовів передбачає

врахування таких груп показників:

 кількості справ, що виникають із трудових правовідносин;

 кількості справ, що виникають із сімейних правовідносин;

 кількості справ, що виникають із житлових правовідносин;

 кількості справ про право власності;

 кількості справ про відшкодування шкоди, заподіяної ушко-

дженням здоров’я чи смерті громадянина;

 кількості справ, пов’язаних із договірними відносинами;

 кількості справ про авторські та винахідницькі права;

 кількості справ про захист гідності і честі та ін.

Best books Ageofbook.com

Усередині кожної групи показників подається детальна харак-

теристика видів цивільних справ.

Показники виконання судових рішень ураховують кількість за-

доволених позовів повністю або частково; кількість відмов у позо-

ві; кількість розглянутих цивільних справ за касаційними скаргами

і протестами; остаточні наслідки розгляду цивільних справ.

3.4. Показники статистики

правоохоронних органів та судів

Органами досудового слідства є міліція, служба безпе-

ки, прокуратура, основне завдання яких полягає в урахуванні та

розслідуванні скоєних злочинів. Показники діяльності цих орга-

нів охоплюють усю сукупність різнобічних їхніх функцій. Виок-

ремлюючи сукупність питань, які безпосередньо стосуються бороть-

би зі злочинністю, слід установити дві головні групи показників:

 показники розслідування і попередження злочинів;

 показники адміністративних стягнень.

До першої групи належать показники врахування злочинів,

оперативної роботи їх розслідування, руху кримінальних справ,

кількості затриманих, засобів розкриття і попередження злочинів.

До другої групи входять кількість адміністративних правопору-

шень і сума накладених за їх скоєння адміністративних стягнень.

Урахування кримінальних справ слідчими органами поєд-

нується з обліком їхнього руху. Відповідно виокремлюють:

 залишок незакінчених справ на початок звітного періоду;

 прийнято справ до провадження у звітному періоді;

 закінчено справ з обвинувальним висновком;

 закінчено справ із постановою про застосування примусових

заходів медичного характеру;

 закінчено справ з постановою для вирішення судом питання

про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності;

 закрито справ;

 направлено справ за підслідністю;

 приєднано до інших справ;

 залишок незакінчених справ на кінець звітного періоду.

До показників, які характеризують наслідки оперативної ро-

боти органів слідства, належать: кількість розкритих злочинів,

кількість арештів, кількість справ, направлених до суду, кількість

припинених розслідуванням кримінальних справ, тривалість роз-

слідування злочинів.

Статистикою розслідування злочинів розроблено також узагаль-

нювальні показники оперативної роботи.

1) Кількість складених протоколів:

―щодо пригод, подій, випадків;

―щодо адміністративних правопорушень;

2) кількість зроблених обшуків;

3) кількість затриманих осіб;

4) вартість вкраденого майна;

5) вартість знайденого майна.

До системи показників статистики органів прокуратури крім

характеристик слідчої її діяльності належать показники судового

та загального нагляду.

Основні показники судово-наглядової роботи прокуратури такі:

 кількість порушених кримінальних чи цивільних справ з ініціа-

тиви прокурора;

 кількість розглянутих у суді кримінальних чи цивільних справ

за участю прокурора;

 кількість винесених протестів щодо кримінальних чи цивіль-

них справ;

 кількість цивільних справ, розглянутих у порядку нагляду;

 кількість задоволених або відхилених у звітному періоді про-

тестів.

До складу показників загального прокурорського нагляду вхо-

дять сумарні показники:

 кількість протестів, внесених щодо рішень органів влади і дер-

жавного управління: задоволених, відхилених і нерозглянутих;

 кількість скарг, які надійшли до прокуратури від окремих гро-

мадян, за певними видами питань: вирішених і задоволених; строки

їх вирішення.

Система показників судових органів поділяється на три групи:

 показники судової організації;

 показники кримінального і цивільного судочинства;

 характеристики засуджених і виконання судових рішень.

До показників першої групи належать кількість судів, їх види

залежно від справ, які ними розглядаються, чисельність і склад

суддів.

Показники кримінального судочинства доповнюють систему

показників кримінально-правової статистики відомостями про

таке:

 кількість судових засідань;

 кількість кримінальних справ, які надійшли до суду, з ура-

хуванням їхнього руху;

Best books Ageofbook.com

 кількість розглянутих кримінальних справ з винесенням об-

винувального вироку, з винесенням виправдального вироку, пе-

реданих на додаткове розслідування, призупинених, закритих;

 кількість засуджених і виправданих осіб;

 міри покарання.

Особливу групу показників становлять соціально-демографічні

та юридичні характеристики засуджених: статево-віковий склад,

соціальна категорія, освіта, заняття, громадянство, вид діяльності,

наявність минулої судимості, співучасть, мотиви, стадія злочину,

об’єкт злочинних посягань, сума завданих збитків та інші.

Показники виконання судових рішень відображають кількість

виправних колоній загального, посиленого, суворого та особливо-

го режиму, слідчих ізоляторів і тюрем, виховно-трудових колоній,

ЛТП, їх лімітну наповнюваність; чисельність та склад контингенту

в установах з питань виконання покарань, наявність та склад засу-

джених і їхній рух у названих закладах; стан дисципліни і злочин-

ності серед засуджених; заходи адміністрації установ з виконання

покарань щодо виправлення і перевиховання засуджених.

3.5. Відносні показники правової статистики

Абсолютні статистичні показники, розглянуті раніше,

відтворюють різні аспекти діяльності правоохоронних органів та

окремих галузей правової статистики. Для порівняння абсолют-

них показників у часі по одному об’єкту або території, у просторі

між різними об’єктами або територіями, різних правових ознак

одного й того самого об’єкта використовуються відносні показни-

ки, обчислювані як частка від ділення двох абсолютних показників,

один з яких порівнюється, а інший є базою порівняння або основою

відносного показника.

Відносний показник характеризує, у скільки разів чисельник

співвідношення перевищує базу порівняння, яку частку він ста-

новить у всій сукупності, скільки одиниць однієї абсолютної ве-

личини припадає, наприклад, на 10 000 іншої. Отже, відносний

показник є результатом порівняння, а тому може виражатися в

коефіцієнтах, якщо співвідношення помножити на 1, у процентах—

якщо на 100, у проміле — якщо на 1000, у продециміле — якщо

на 10 000, у просантиміле — якщо на 100 000. Найчастіше відносні

правові показники виражаються в коефіцієнтах і процентах, по-

казники поширеності правопорушень серед різних категорій на-

селення — у продециміле та просантиміле.

Якщо, наприклад, чисельник — кількість адміністративних пра-

вопорушень, а знаменник — чисельність населення, то відносний

показник характеризуватиме кількість адміністративних право-

порушень, що припадає на одиницю населення, якою найчастіше

буває 100 000.

У правовій статистиці застосовуються п’ять видів відносних

показників:

1) відносні показники інтенсивності;

2) відносні показники структури;

3) відносні показники координації;

4) відносні показники динаміки;

5) відносні показники порівняння.

1. Відносні показники інтенсивності характеризують пошире-

ність певного правового явища у відповідному середовищі. Це іме-

новані величини, в яких поєднуються одиниці вимірювання чи-

сельника і знаменника. У правовій статистиці за допомогою від-

носних показників інтенсивності вивчається поширеність різних

правопорушень. Показник інтенсивності при цьому обчислюєть-

ся за формулою:

k 

ін

де П — кількість правопорушень;

— середньорічна чисель-

ність наявного населення; О — одиниця населення, якою може

бути 1000, 10 000 і 100 000.

Частковими показниками інтенсивності правопорушень є кое-

фіцієнти злочинності та судимості, які залежно від бази порівнян-

ня поділяються на загальні і диференційовані.

Загальні коефіцієнти злочинності і судимості визначаються за

формулами:

;000100

зл



,000100

суд



де С — кількість засуджених за вироками судів, що набрали за-

конної чинності;

— середньорічна чисельність усього наявного

населення.

Ці коефіцієнти характеризують кількість зареєстрованих зло-

чинів або кількість засуджених, яка припадає на 100 000 усього

наявного населення, і відображають потерпання населення від

злочинності.

Best books Ageofbook.com

Диференційовані коефіцієнти злочинності і судимості обчислю-

ються за формулами:

;000100

стір.14

зл



,000100

стір.14

суд



де

стр.і14

— середньорічна чисельність наявного населення у ві-

ці настання кримінальної відповідальності.

Вони характеризують кримінальну активність населення дано-

го віку.

Розраховуючи коефіцієнти злочинності, варто брати до уваги

деякі особливості, пов’язані з природою цього соціального явища

й організацією статистичного спостереження. Кількість злочинів,

чисельність виявлених правопорушників, кількість засуджених

підсумовуються за певні періоди часу, тобто утворюють інтервальні

ряди даних. Чисельність населення являє собою моментний ряд

на початок року або на момент перепису населення. Крім то-

го, статистика населення розрізняє постійне і наявне населення.

Оскільки протиправні дії чиняться як населенням, що постійно

проживає, так і тимчасовими жителями, то коефіцієнти злочин-

ності розраховуються на середньорічну чисельність наявного на-

селення.

Коефіцієнти злочинності можуть розраховуватися не лише для

всього населення, а й за окремими соціальними групами: вікови-

ми (з урахуванням неповнолітніх); статевими (жінок і чоловіків);

професійними; зайнятими в економіці і безробітними; раніше за-

судженими тощо.

Докладнішу характеристику злочинності можна дістати, розг-

лянувши не тільки загальну кількість зареєстрованих злочинів,

а й загальну кількість розкритих злочинів, виявлених правопоруш-

ників, попередньо заарештованих, усіх засуджених за злочини, у

тому числі до позбавлення волі, ув’язнених, потерпілих тощо.

Відношення цих показників до середньорічної чисельності насе-

лення дають відповідні коефіцієнти: розкриття злочинів, виявле-

них правопорушників, віктимізації (потерпілих), судимості, при-

зонерства (ув’язнених).

Для об’єктивного оцінювання рівня окремих груп і видів зло-

чинів розраховуються коефіцієнти насильницьких, корисливих,

економічних злочинів, убивств, крадіжок, зґвалтувань і т. ін. Су-

купність різних коефіцієнтів дає змогу об’єктивніше оцінювати

рівень злочинності та її видів і дає можливість аналізувати її в

динаміці та просторі (за територіями).

2. Відносні показники структури характеризують склад сукуп-

ності правових явищ за певною правовою ознакою. Вони обчислю-

ються співвідношенням розмірів складових частин явища до загаль-

ного підсумку. Відносні показники структури називаються част-

ками або питомою вагою і виражаються в коефіцієнтах або відсот-

ках. Сума відносних показників структури дорівнює 1 або 100 %.

Зміни у складі сукупності правових явищ за певний період ча-

су відображають структурні зрушення. Різниця між відповідними

частками двох періодів часу або двох сукупностей називається

відсотковими пунктами.

Щоб визначити структуру правових явищ, необхідно абсолют-

ні значення окремих частин поділити на загальний підсумок і по-

множити на 100:

100



де

— відносний показник структури;

— окремі складові пра-

вового явища.

Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ВИРОКАМИ СУДІВ,

ЩО НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ ЧИННОСТІ,

ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ ЗЛОЧИНІВ У 2002 році В УКРАЇНІ

Вид злочину

Кількість

засуджених, тис.

У % до

підсумку

Усього засуджено:

194,2

100,0

У тому числі:

за крадіжки

44,0

22,7

грабежі

10,3

5,3

розбої

4,5

2,3

вимагання

1,0

0,5

хабарництво

0,5

0,3

навмисні вбивства і замахи на вбивство

3,1

1,6

навмисні тяжкі тілесні ушкодження

4,2

2,2

зґвалтування і спроби зґвалтування

0,7

0,4

хуліганство

7,7

4,0

Best books Ageofbook.com

3. Відносні показники координації. Поглиблений аналіз струк-

тури передбачає оцінювання співвідношень, пропорцій між окре-

мими складовими одного цілого. Такий різновид порівнянь по-

дається відносними показниками координації, які показують,

скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1, 100 і

1000 одиниць іншої, узятої за базу порівняння. Вибір бази порів-

няння довільний. Наприклад, коефіцієнт збалансованості статі по-

казує, скільки засуджених чоловіків припадає на кожну 1000 за-

суджених жінок або навпаки. У правовій статистиці такі відносні

показники відображають притаманні суспільно-правовому явищу

співвідношення складових частин (співвідношення одного виду

злочину з іншим), пропорцій його розвитку.

У цій групі відносних показників у юридичній літературі роз-

глядається коефіцієнт «ураженості» злочинністю різних груп на-

селення, який характеризує відношення частки певної групи на-

селення (вікової, соціальної) у складі контингенту злочинців та

частки відповідної групи у складі всього населення у віці настан-

ня кримінальної відповідальності. Цей коефіцієнт показує, наскіль-

ки частка групи серед осіб, що скоїли злочини, більша або менша

за частку такої самої групи населення. За умови рівних часток кое-

фіцієнт ураженості дорівнює одиниці.

4. Відносні показники динаміки характеризують напрям та

інтенсивність зміни правового явища у часі і визначаються спів-

відношенням значень цього показника за два періоди чи моменти

часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній,

або віддаленіший у часі рівень.

Якщо база порівняння стала, то показники динаміки наступ-

них періодів визначаються у відсотках до цієї бази за формулою:

100

дин



Якщо базою порівняння є рівні попереднього періоду, то по-

казники динаміки за кожний наступний рік визначаються у відсот-

ках до змінної бази за формулою:

100

дин



i

де

— поточний рівень правового явища;

1i

— попередній рі-

вень правового явища;

— базисний рівень правового явища.

Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2

ДИНАМІКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ

З НАРКОТИКАМИ, В УКРАЇНІ ЗА 1990—2002 роки

Роки

Кількість зареєстрованих

злочинів

У % до 1990 року

У % до попереднього

року

1990

7236

100,0

1991

11028

152,4

1992

14720

203.4

133,5

1993

25268

349,2

171,7

1994

28316

391,3

112,1

1995

38181

527,7

134,8

1996

38258

528,7

100,2

1997

38348

530,0

100,2

1998

39940

552,0

104,2

1999

42823

591,8

107,2

2000

45748

632,2

106,8

2001

47903

662,0

104,7

2002

58085

802,7

121,3

Наведені в табл. 3.2 показники динаміки унаочнюють безпе-

рервне зростання злочинів, пов’язаних із наркотиками, як порів-

няно з 1990 роком, так і порівняно з попереднім роком.

5. Відносні показники порівняння дають змогу порівнювати

правові явища в окремих регіонах або в окремих правоохоронних

чи інших органах. Вони обчислюються як співвідношення одно-

йменних правових показників, які характеризують різні об’єкти

або території і стосуються одного й того самого періоду. База по-

рівняння (об’єкт чи територія) вибирається довільно, але методи-

ка розрахунку цих показників має бути однаковою.

Наприклад, 2002 року в Дніпропетровській області коефіцієнт

злочинності становив 1451 просантиміле, а коефіцієнт судимості —

366 просантиміле. Того самого року в Чернівецькій області ці по-

казники відповідно дорівнювали 515 просантиміле та 275 просан-

тиміле. Якщо за базу порівняння взяти Чернівецьку область, то по-

казники порівняння становитимуть:

;8,2

515

1451



злоч

пор

.3,1

275

366



суд

пор

Best books Ageofbook.com

Отже, кількість зареєстрованих злочинів на 100 000 населення

в Дніпропетровській області у 2,8 раза більша, ніж у Чернівець-

кій, а кількість засуджених за вироками судів, що набули закон-

ної чинності, на 100 000 населення в Дніпропетровській області

лише в 1,3 раза більша, ніж у Чернівецькій.

3.6. Сучасні проблеми формування

системи показників правової статистики

Для відстежування тенденцій людського розвитку в

Україні відповідно до міжнародних вимог фахівцями Держком-

стату розроблено відповідну систему показників, до якої однією з

важливих складових входить блок із показників правової статис-

тики (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

ФАКТОРИ, ЩО ПОСЛАБЛЮВАЛИ

СУСПІЛЬСТВО ПРОТЯГОМ 1990—2001 років

Показник

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Кількість зареєстро-

ваних злочинів, тис.:

навмисних убивств і

замахів на вбивство

2823

4783

4896

4529

4563

4624

4806

4655

зґвалтувань і спроб

зґвалтування

2661

1947

1752

1510

1334

1288

1151

1051

злочинів, пов’язаних

із наркотиками

7236

38 181

38 258

38 348

39 940

42 823

45 748

47 905

Зґвалтування (на

100 тис. жінок ві-

ком 15—59 років)

16,7

12,0

10,9

9,5

8,4

8,2

7,4

6,8

Злочини, пов’язані

з наркотиками (на

100 тис. населення)

14,0

74,2

74,9

75,7

79,4

85,8

92,4

99,3

Кількість осіб, узя-

тих під варту й за-

суджених, які пере-

бувають у слідчому

ізоляторі/тюрмі, тис.

…

43,8

45,1

44,3

43,0

44,7

46,2

41,1

Закінчення табл. 3.3

Показник

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Кількість осіб, які

утримуються в уста-

новах з виконання

покарань, тис.

91,3

156,2

167,2

163,3

156,5

167,7

172,0

148,2

Кількість ув’язне-

них на 100 тис. насе-

лення

176,0

303,1

327,2

322,1

311,1

336,0

347,5

307,1

Частка підлітків ві-

ком 14—17 років се-

ред засуджених, %

12,1

7,8

7,9

7,7

7,8

7,9

8,7

9,9

Аналітичні показники, що виступають нині як критерії для

оцінювання роботи правоохоронних органів в Україні, цілком від-

повідають теоретичним засадам правової статистики. Виявляти

позитивні та негативні моменти в роботі правоохоронних органів

дають змогу показники рівня розкриття злочинів, тривалості тер-

мінів розслідування злочинів, якості розслідування. Відповідно

аналізуються і результати роботи судів з розгляду кримінальних

справ. Обсяги проведеної роботи визначаються за кількістю кримі-

нальних справ, розглянутих судами за звітний період, за показни-

ками навантаження на одного суддю. Якість розгляду кримінальних

справ характеризується відсотком відмінених та змінених виро-

ків, при цьому відміна вироку розглядається як більш серйозний

недолік у роботі судді.

Як показує досвід, такі проміжні показники-індикатори діяль-

ності правоохоронних органів мають право на існування, необ-

хідно лише періодично переглядати методологію їх розрахунків

відповідно до змін кримінально-процесуального законодавства.

Проте вивчення методологічних рекомендацій ООН щодо збору і

аналізу статистичних даних у галузі кримінального правосуддя

свідчить і про потребу розробки методології додаткового уза-

гальнювального показника, що комплексно характеризує роботу

всіх правоохоронних органів із забезпечення правопорядку і ба-

зується на остаточних вироках суду — кінцевому результаті кри-

мінального процесу. Лише найбільш розвинуті у статистичному

розумінні країни сьогодні мають дані, що пов’язують різні ком-

поненти системи кримінального правосуддя, а саме: кількість

осіб, що підозрювалися у скоєнні злочину (виявлені особи), об-

винувачених у скоєнні злочину, засуджених і ув’язнених.

Для проведення роботи з упровадження додаткових принципово

нових статистичних показників результатів боротьби зі злочин-

Best books Ageofbook.com

ністю, які б ґрунтувалися на фактах, установлених вироком суду,

постає потреба розв’язати низку проблем:

 визначити одиницю обліку, відносно якої можна буде здійс-

нювати спостереження та розрахунки (ураховуючи, що вирок су-

ду виноситься лише відносно особи, а не до справи, не до злочи-

ну), саме особу підозрюваного у скоєнні злочину, обвинувачено-

го, засудженого, ув’язненого доцільно взяти за одиницю обліку;

 визначити період для обліку показників (проблема часу),

оскільки дуже часто особа притягується до відповідальності в

одному році, а засуджується в іншому;

 розробити й упровадити єдину картку первинного обліку на

особу, яка проходить через різні стадії кримінального правосуддя;

 доповнити окремі форми державної статистичної звітності з

правової статистики додатковими показниками.

Актуальне сьогодні й питання визначення реального стану

правопорядку з урахуванням громадської думки. Розгляд право-

вих питань потребує порівняння науково обґрунтованих показ-

ників об’єктивного стану того чи іншого правового явища і від-

повідних суб’єктивних оцінок відносно цього явища. Тому з ме-

тою доповнення інформаційного поля показниками оцінювання

населенням України соціального самопочуття та соціальної без-

пеки розроблено показники стосовно фізичної безпеки населен-

ня, що визначаються на підставі відповідей на такі запитання:

1. Чи почуваєте Ви себе в безпеці або в небезпеці?

2. Протягом останніх 12 місяців чи були Ви особисто потерпі-

лим від будь-яких видів жорстокості чи насильства, таких як гра-

біж, фізичне насильство тощо?

3. Як Ви оцінюєте роботу правоохоронних органів (окремо мі-

ліції, прокуратури, податкової міліції, суду)?

Ці укрупнені блоки запитань з докладним розшифруванням

включено до щорічного анкетування населення, яке починаючи з

2000 року проводиться органами державної статистики з питань

базової захищеності населення.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Що називається статистичним показником? Які обов’язкові скла-

дові його моделі?

2. За якими ознаками класифікуються статистичні показники: а) за спо-

собом обчислення; б) за аналітичними функціями; в) за ознакою часу;

г) за адитивністю?

3. На які види поділяються правові показники за способом обчислення:

а) моментні та інтервальні; б) первинні та похідні; в) адитивні та неадитивні?

4. Як називаються показники, що характеризують рівні, обсяги, розміри

правових явищ: а) відносні; б) середні; в) абсолютні; г) узагальнювальні?

5. Назвіть розділи системи показників кримінально-правової стати-

стики відповідно до основних стадій кримінального процесу: а) показники

попереднього розслідування; б)показники виконання покарань; в) показ-

ники загального прокурорського нагляду; г)показники кримінального су-

дочинства; д) показники органів досудового слідства.

6. Згідно із системою показників кримінально-правової статистики

злочинність вимірюється:

а) кількістю постраждалих від злочинів;

б) кількістю розглянутих судами всіх інстанцій кримінальних справ;

в) кількістю скоєних злочинів;

г) кількістю осіб, що скоїли злочини.

7. Назвіть основні групи показників цивільно-правової статистики

відповідно до основних стадій цивільного процесу:

а) показники цивільного судочинства;

б) показники судового нагляду в цивільних справах;

в) показники видів і категорій цивільних справ;

г) показники виконання судових рішень.

8. Яким чином класифікуються цивільні справи за видами позовів?

9. Назвіть показники руху кримінальних справ в органах досудового

слідства.

10. В яких узагальнювальних показниках обліковується оперативна

робота слідчих органів?

11. За допомогою яких показників вимірюється обсяг роботи слідчого:

а) кількості розкритих злочинів;

б) кількості виконаних слідчих дій;

в) кількості закінчених кримінальних справ;

г) кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності.

12. З яких розділів складається система статистичних показників ро-

боти прокуратури?

13. Охарактеризуйте показники судового і загального прокурорсько-

го нагляду.

14. Які групи включає в себе система показників судових органів?

15. У правовій статистиці для аналізу діяльності правоохоронних ор-

ганів найчастіше використовуються такі види відносних показників:

а) показники структури і координації; б) порівняння в часі і просторі;

в) поширеності правопорушень у певному соціальному середовищі;

г) середні показники правопорушень.

16. Визначте вид відносного показника, який характеризує частку

окремих видів злочинів у загальній їх кількості: а) координації; б) струк-

тури; в) порівняння; г) динаміки.

17. Визначте вид відносного показника, який характеризує зміну

рівня правового явища в часі: а) порівняння; б) інтенсивності; в) дина-

міки; г) структури.

Best books Ageofbook.com

18. Установіть вид відносного показника, який характеризує поши-

реність правопорушень у певному середовищі: а) структури; б) динамі-

ки; в) координації; г) інтенсивності.

19. За даними табл. 3.4 обчисліть для кожної вікової групи коефіці-

єнти ураженості злочинністю, порівняйте і проаналізуйте їх.

Таблиця 3.4

РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ І ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

ЗА ВІКОВИМИ ГРУПАМИ В 1990 ТА 2002 роках

Вікова група,

років

Частка засуджених

у відповідному році, %

Середньорічна чисельність наявного

населення, % до підсумку

1990

2002

1990

2002

14—17

12,1

10,4

5,6

6,4

18—24

24,5

29,7

9,5

10,4

25—29

21,0

17,9

6,9

7,1

30 і старші

42,4

42,0

58,2

61,1

Разом

100,0



20. За даними табл. 3.5 обчисліть відносні показники динаміки і струк-

тури адміністративних правопорушень. Зробіть висновки.

Таблиця 3.5

РОЗПОДІЛ КІЛЬКОСТІ ОСІБ, НА ЯКИХ НАКЛАДЕНО

СТЯГНЕННЯ, ТА СУМИ НАКЛАДЕНОГО ШТРАФУ ЗА ВИДАМИ

АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У 2001 ТА 2002 роках

Адміністративні

правопорушення

Кількість осіб, на яких

накладено стягнення

у вигляді штрафу

Сума

накладеного штрафу,

тис. грн

2001

2002

2001

2002

У галузі охорони праці і здо-

ров’я населення

191 830

218 910

14 014,1

17 618,9

У галузі охорони природи, па-

м’яток історії і культури

123 802

141 154

6747,7

6673,3

Такі, що посягають на власність

8937

8279

595,4

585,6

У промисловості, будівництві,

енергетиці

53 145

56 719

3423,4

3887

Закінчення табл. 3.5

Адміністративні

правопорушення

Кількість осіб, на яких

накладено стягнення

у вигляді штрафу

Сума

накладеного штрафу,

тис. грн

2001

2002

2001

2002

У сільському господарстві

70 814

77 792

1457,4

1540,3

На транспорті

3 525 231

3 047 375

61 105,7

71 683,3

У житлово-комунальному гос-

подарстві

35 352

37 615

1214,1

1324,5

У торгівлі

389 972

381 110

32 699,0

32 167,4

У галузі стандартизації

28 546

23 718

2922,7

2288,6

Такі, що посягають на громад-

ський порядок

437 145

400 268

15 940,7

15 517,2

Такі, що посягають на вста-

новлений порядок управління

336 401

339 982

15 940,7

28 164,7

Разом

5 201175

4 732922

178 234,3

181 451,2

21. За даними табл. 3.6 для кожної п’ятірки областей обчисліть:

1) загальний та диференційований коефіцієнти злочинності;

2) загальний та диференційований коефіцієнти судимості;

3) напишіть аналіз «географії» злочинності та судимості в наведе-

них регіонах.

Таблиця 3.6

КІЛЬКІСТЬ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА КІЛЬКІСТЬ

ЗАСУДЖЕНИХ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ У 2002 році

Область

(регіон)

Кількість

зареєстро-

ваних зло-

чинів, тис.

Кількість

засудже-

них, тис.

Середньоріч-

на чисель-

ність

населення,

тис.

Частка

населення у віці

14 років

і старше, %

Україна

460,4

194,2

48230

84,8

Вінницька

12,7

6,6

1763

85,2

Житомирська

10,6

5,6

1382

84,1

Закарпатська

6,4

3,9

1256

80,3

Луганська

30,8

12,7

2528

85,9

Одеська

22,3

10,4

2459

84,7

Best books Ageofbook.com

Закінчення табл. 3.6

Область

(регіон)

Кількість

зареєстро-

ваних зло-

чинів, тис.

Кількість

засудже-

них, тис.

Середньоріч-

на чисель-

ність

населення,

тис.

Частка

населення у віці

14 років

і старше, %

Волинська

6,7

3,2

1058

81,5

Донецька

46,0

21,6

4808

86,7

Київська

12,7

7,1

1818

84,8

Херсонська

11,0

5,5

1168

83,2

Черкаська

10,9

6,0

1395

85,5

Автономна

Республіка Крим

22,6

11,7

2026

84,4

Полтавська

14,6

6,3

1620

89,1

Львівська

18,1

7,0

2619

83,3

Харківська

35,9

13,9

2901

86,5

Чернівецька

4,6

2,5

921

82,6

Дніпропетровська

50,6

13,0

3550

85,6

Івано-Франківська

7,6

2,8

1407

81,8

Миколаївська

12,6

6,6

1258

83,7

Тернопільська

5,3

2,4

1138

82,3

Чернігівська

10,5

5,9

1235

87,0

Запорізька

24,5

10,8

1919

85,5

Кіровоградська

9,5

5,4

1124

84,9

Сумська

11,8

6,3

1290

90,2

Рівненська

6,7

3,1

1171

89,7

Хмельницька

8,5

3,5

1423

91,1

ЗВЕДЕННЯ І ГРУПУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ

СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

4.1. Поняття статистичного зведення і групування.

4.2. Види статистичних групувань.

4.3. Основні питання методології статистичних групувань.

4.4. Ряди розподілу правових явищ.

4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільно-

правовій статистиці.

4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статис-

тики.

4.7. Графічне зображення правових показників.

Питання і завдання для самоконтролю.

4.1. Поняття статистичного

зведення і групування

На першому етапі статистичного дослідження внаслі-

док масового статистичного спостереження правових явищ і про-

цесів зібрано великий масив статистичної інформації про кожне

окреме правопорушення та правопорушника. Щоб виявити харак-

терні риси сукупності правових явищ, виявити зв’язки між її еле-

ментами, певні закономірності, зібрані первинні дані підлягають

систематизації, що досягається на другому етапі статистичного до-

слідження шляхом їх зведення і групування.

Упорядкування, систематизація і наукова обробка первинних

статистичних даних називається статистичним зведенням.

Метою систематичного зведення є систематизація первинних да-

них і отримання на цій основі зведеної статистичної характерис-

тики правового явища в цілому за допомогою узагальнювальних

показників. Статистичне зведення буває простим і складним.

Просте зведення — це лише звичайний підрахунок підсумків пер-

винних статистичних матеріалів, підсумовування окремих еле-

ментів і об’єднання їх у сукупності.

Best books Ageofbook.com

Складне зведення передбачає групування явищ і здійснюється

за такою програмою:

 вибір групувальних правових ознак і визначення порядку фор-

мування груп;

 розробка системи правових показників для характеристики

утворених груп;

 підрахунок групових і загальних підсумків;

 викладення результатів зведення у вигляді статистичних таб-

лиць і графіків.

За способом організації робіт розрізняють централізоване і де-

централізоване зведення. Коли йдеться про централізоване зведен-

ня, первинні дані зосереджуються, обробляються і систематизу-

ються в одному центральному органі — Міністерстві внутрішніх

справ, Державній судовій адміністрації, Міністерстві юстиції чи

Генеральній прокуратурі, а також у Державному комітеті статис-

тики України. У разі децентралізованого зведення вся робота з уза-

гальнення даних спостереження виконується на місцях, а в цент-

ральний юридичний орган надсилаються лише зведені матеріали.

У правоохоронних органах переважає децентралізоване зведення,

оскільки вони складають і розробляють переважно статистичну

звітність, а до спеціально організованих обстежень одноразового

характеру звертаються дуже рідко.

Наприклад, звітність окремих районних судів подається в об-

ласне управління судової адміністрації, де зводиться по області в

цілому, і лише зведена форма подається до Державної судової

адміністрації, де отримуються загальнодержавні підсумки про ді-

яльність судової системи. Аналогічно розробляється і звітність

органів внутрішніх справ та прокуратури.

Зведення має здійснюватися автоматизованим способом із засто-

суванням сучасних комп’ютерних технологій. За відсутності ком-

п’ютерної техніки на місцях зведення може виконуватися вручну.

Групування полягає в поділі сукупності правових явищ на

групи за істотними правовими ознаками. Групування правових

явищ — це суб’єктивний технічний засіб поділу їх сукупності на

окремі частини, тому, формуючи групи, необхідно додержувати

єдиних наукових вимог. Провідним принципом використання

групувань є всебічний аналіз правового явища, який дає змогу

встановити його типові риси і внутрішні відмінності. Другою ви-

могою є чітке визначення істотних правових ознак, а третьою —

науково обґрунтоване формування груп таким чином, щоб в

окремі групи об’єднувались подібні правові явища, а утворені

групи істотно відрізнялись одна від одної.

Зведення і групування по суті своїй — єдиний неподільний

процес, взаємозв’язані дії. Спочатку підраховується загальна кіль-

кість статистичних карток на скоєний злочин чи кримінальну

справу, а потім їх поділяють на однорідні групи за якоюсь право-

вою ознакою, тобто групують.

За допомогою правильно виконаного зведення і групування

можна визначити співвідношення груп між собою і їхню струк-

туру в усій сукупності, встановити статистичні закономірності.

Здобуті внаслідок зведення і групування правові показники є ма-

теріалом для подальших етапів статистичного дослідження пра-

вових явищ.

4.2. Види статистичних групувань

У правовій статистиці групування використовуються

для розв’язання різноманітних завдань. Найголовніші з них

такі:

 виявлення соціально-правових типів, груп, категорій право-

порушень;

 вивчення структури правопорушень та структурних зру-

шень, які в них відбуваються;

 дослідження взаємозв’язку і залежності між правопорушен-

нями та соціально-економічними факторами, які їх породжують.

Відмінності в цільовому призначенні групувань, у завдан-

нях, які вони вирішують у статистичному аналізі правопору-

шень, дають змогу поділити їх на типологічні, структурні та

аналітичні.

Найширшого застосування у правовій статистиці набули

типологічні групування, за допомогою яких виокремлюють

найхарактерніші групи, типи правових явищ, визначають іс-

тотні відмінності між ними, а також спільні для всіх груп

ознаки. У правовій статистиці три типи правовідносин — кри-

мінально-правові, цивільно-правові і адміністративно-правові —

визначають її галузі. У кримінально-правовій статистиці типо-

логічні групування такі: розподіл злочинів за видами, за стат-

тями Кримінального кодексу; розподіл засуджених за соціаль-

ним станом, за об’єктом посягань, за освітою, за видом скоє-

ного злочину тощо.

Прикладом типологічного групування може бути розподіл

учасників організованих злочинних груп за ступенем співучасті

(табл. 4.1).

Best books Ageofbook.com