Калачова І. В., Трофімова Г.Г. Правова статистика

Подождите немного. Документ загружается.

застосовуються методи відносних показників і середніх величин.

Останній етап характеризується застосуванням для всебічного

кількісно-якісного аналізу масових правових явищ і процесів мето-

дів вивчення варіації правових ознак, використанням показників ди-

наміки і індексів, встановленням тенденції і прогнозуванням розвит-

ку, виявленням узаємозв’язків і взаємозалежностей між правовимита

іншими соціальними ознаками. Для подання результатів аналізу ши-

роко використовується табличний і графічний методи. На цьому са-

мому етапі формуються науково обґрунтовані висновки, спрямовані

на розробку заходів та прийняття ефективних управлінських рішень.

1.6. Сучасна організація правової статистики

Статистична робота у правоохоронних органах органі-

зовується за схемою, наведеною на рис. 1.

Статистичні структури

правоохоронних органів

Головне інформа-

ційне бюро

Міністерства

внутрішніх справ

Відділ статистики

Генеральної

прокуратури

Управління

статистики

державної

судової

адміністрації

Інформаційне

бюро обласних

управлінь

внутрішніх справ

Помічник

прокурора

області зі

статистичної

роботи

Консультанти

зі статистики

обласних управ-

лінь судової

адміністрації

Співробітник

з обліково-

реєстраційної

роботирайон-

них відділів

внутрішніх справ

Відповідальний

за статистичну

роботу

в районних і

міських

прокуратурах

Відповідальні

співробітники

районних судів

Рис. 1. Схема організації статистичної роботи

у правоохоронних органах

Статистична робота у правоохоронних органах організовуєть-

ся залежно від виду цих органів.

Статистичною роботою в органах внутрішніх справ керує Мініс-

терство внутрішніх справ, у якому створено Головне інформацій-

не бюро. Це бюро одержує, обробляє і аналізує статистичну звіт-

ність, готує щорічні огляди про стан злочинності в Україні та на-

слідки боротьби з нею.

В обласних управліннях внутрішніх справ діють інформаційні

бюро, до обов’язків яких належать збір і обробка документів пер-

винного обліку, арифметичний і логічний контроль правильності

заповнення, забезпечення районних відділень внутрішніх справ

бланками первинних документів і статистичної звітності.

У районних відділах внутрішніх справ статистичну роботу

виконує співробітник ОВС з обліково-реєстраційної роботи,

обов’язки якого передбачають своєчасний збір і реєстрацію до-

кументів первинного обліку та їх відправлення до інформацій-

ного бюро області.

В органах прокуратури статистичною роботою керує Генеральна

прокуратура України, до складу якої входить відділ статистики.

На рівні області наказом прокурора області призначається поміч-

ник прокурора зі статистичної роботи. У районних і міських про-

куратурах ведення статистичної роботи покладається безпо-

середньо на прокурорів.

Виконанням статистичної роботи в судових органах керує

Державна судова адміністрація. До її структури входить управ-

ління судової статистики, яке розробляє табель статистичної звіт-

ності, видає інструкції щодо його заповнення, забезпечує судові

органи бланками статистичних карток і статистичної звітності,

отримує і обробляє статистичні дані про діяльність усіх судових

органів з розгляду кримінальних і цивільних справ. На це управ-

ління покладено відповідальність за підготовку доповідей і огля-

дів, публікацію статистичних збірників.

В обласних управліннях судової адміністрації спеціальні

консультанти зі статистики зводять статистичні дані, а резуль-

тати подають до статистичного управління Державної судової

адміністрації.

У районних і міських судах документи первинного обліку та

звітності складають судді, які головують по справах, голова суду,

старший секретар, секретарі судових засідань.

Best books Ageofbook.com

Зведені по Міністерству внутрішніх справ, Генеральній про-

куратурі та Державній судовій адміністрації статистичні звіти

подаються до Державного комітету статистики України.

1.7. Значення правової статистики

в діяльності правоохоронних органів

Правова статистика має науково-практичне значення і

відіграє істотну роль у практичній діяльності правоохоронних

органів. Можна виокремити кілька напрямків використання матері-

алів правової статистики.

1. Статистичні дані кримінально-правової статистики широко

використовуються в діяльності органів внутрішніх справ для ви-

вчення стану, рівня, структури і динаміки злочинності, причин і

умов, які призводять до скоєння злочинів, особи злочинця, соціаль-

них наслідків злочинності під час розробки заходів боротьби з

нею і попередження злочинності. Ці дані дають змогу оптималь-

но спланувати розподіл сил і засобів боротьби зі злочинними проя-

вами, оцінити успішність попередження злочинності та ефектив-

ність заходів боротьби з нею.

2. Матеріали статистичної звітності також використовуються

як засіб оперативного керівництва підпорядкованими органами з

боку вищих органів і постійного контролю за їхньою діяльністю.

Облік у сфері здійснення правосуддя є одночасно і контролем за

слідчою і судовою практикою. За допомогою чітко організованої

правової статистики можна виявити типові недоліки в роботі ор-

ганів слідства, дізнання, прокуратури, судів та вжити своєчасних

заходів щодо їх усунення.

3. Важливу роль матеріали правової статистики відіграють у

поширенні позитивного досвіду, у розв’язанні питань дислокації,

фінансування правоохоронних органів, планування штатного роз-

кладу, підготовки правоохоронців та підвищення їхньої кваліфі-

кації. Істотна роль належить правовій статистиці у процесі коор-

динації діяльності різних правоохоронних органів і органів пра-

восуддя з метою подолання їх відокремленості.

4. Матеріали правової статистики використовуються також у

законотворчій діяльності. Розробка проектів законів у різних га-

лузях права, кримінального і цивільного процесу, судоустрою не

обходиться без показників поширеності конкретних видів право-

порушень, практичного застосування окремих статей чинного за-

конодавства, життєздатності окремих його норм. Завдяки статис-

тичному забезпеченню законотворчості вдається прогнозувати

майбутні наслідки конкретного правового регулювання. Ілюст-

руючи своїми матеріалами практику застосування окремих зако-

нів, правова статистика підтверджує дієвість чи недієвість конк-

ретного закону.

5. Ще одним важливим напрямком використання матеріалів

правової статистики є їх широке застосування в науково-теоре-

тичних дослідженнях правопорушень і пов’язаних з ними проб-

лем. Подаючи фактичні дані про кількісні параметри правопору-

шень, правова статистика використовується для розробки

теоретичних положень про їх причини, про вплив на них еконо-

мічних і соціальних факторів, вона обґрунтовує відповідні науко-

ві рекомендації, робить їх безперечними і доведеними. Таким чи-

ном, правова статистика є важливим джерелом інформації, яка

постачає юридичні науки фактичними даними для подальшого

теоретичного узагальнення.

Зауважимо, що під час розгляду напрямків використання ма-

теріалів правової статистики основну увагу було приділено пере-

важно кримінально-правовій сфері діяльності правоохоронних

органів. Тому наведемо кілька напрямків використання цивільно-

правової статистики. По-перше, на основі її даних формується

характеристика стану цивільних спорів і правопорушень, які ста-

ли об’єктом розгляду в суді, визначаються їхня структура та ди-

наміка. По-друге, дані цивільно-правової статистики дають змогу

з’ясовувати причини й умови, які призвели до вчинення пору-

шень, і розробляти конкретні заходи з їх усунення. По-третє, за її

матеріалами вивчають сторони в цивільному процесі — позивачі

і відповідачі, що, безперечно, становить серйозний науковий і

практичний інтерес. По-четверте, ця галузь правової статистики

дає інформацію для вивчення всієї системи заходів попередження

цивільних спорів і правопорушень, що дає змогу оцінювати ефек-

тивність діяльності правоохоронних органів у цій сфері.

Питання для самоконтролю

1. Що означає термін «статистика»?

2. Коли виникла статистика як наука?

3. Що включається в поняття «статистика» в сучасному розумінні?

4. Охарактеризуйте рівні статистичної науки.

5. Визначте поняття правової статистики як галузі соціальної ста-

тистики.

6. З якими науками і яким чином пов’язана правова статистика?

Best books Ageofbook.com

7. Як започатковувалась правова статистика?

8. У чому полягають здобутки революціонера-демократа О. М. Ради-

щева в галузі правової статистики?

9. Які особливості притаманні першому етапу розвитку правової

статистики в першій половині ХІХ століття?

10. Що змінилося в організації кримінально-правової статистики пі-

сля судової реформи 1864 року?

11. Яким чином було організовано «купонну» систему обліку злочинів?

12. Де публікувались матеріали кримінальної статистики? Яке прак-

тичне значення вони мали у другій половині ХІХ століття?

13. Яку роль відіграло Центральне статистичне управління в розвит-

ку правової статистики після встановлення радянської влади?

14. Коли з’явились єдині форми первинного обліку злочинності пра-

воохоронними органами? Як це вплинуло на подальший розвиток пра-

вової статистики?

15. Як побудована і розвивається правова статистика в незалежній

Україні?

16. Від чого залежить поділ правової статистики на окремі галузі?

17. На які розділи поділяється кримінально-правова статистика?

18. Що є предметом правової статистики?

19. Які особливості притаманні предмету правової статистики?

20. Які завдання правової статистики випливають з її предмета?

21. За допомогою яких статистичних методів аналізуються правові

явища на кожному етапі статистичного дослідження у правоохоронних

органах?

22. Які статистичні структури виконують статистичну роботу в мілі-

ції, судах, прокуратурі?

23. Яку роль відіграє правова статистика у практичній діяльності

правоохоронних органів?

24. Яке значення має правова статистика для наукових досліджень

кримінально-правових процесів та в законотворчій роботі?

ОРГАНІЗАЦІЯ

СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

У ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ

2.1. Поняття статистичного спостереження, вимоги до

якості даних.

2.2. Об’єкт і одиниця спостереження у кримінально-,

цивільно-, адміністративно-правовій статистиці.

2.3. Програма статистичного спостереження.

2.4. Форми, види і способи статистичного спостереження.

2.5. Документи первинного обліку у правоохоронних

органах та судах.

2.6. Державна статистична звітність в органах МВС, про-

куратури, судів.

2.7. Контроль вірогідності даних статистичного спо-

стереження.

Питання і завдання для самоконтролю.

2.1. Поняття статистичного спостереження,

вимоги до якості даних

Процес формування високоякісної інформаційної бази

потребує чіткої спланованості на першому етапі статистичного

дослідження, яким є статистичне спостереження.

Статистичне спостереження — це спланована, науково ор-

ганізована реєстрація масових даних про соціально-правові яви-

ща та процеси. Від інших методів збирання даних статистичне

спостереження відрізняється характером і масовістю даних та

способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірю-

вання, підрахунок, оцінювання) широко застосовується вивчення

суспільної думки на підставі опитування.

Завдання статистичного спостереження — зареєструвати

окремі факти досліджуваної сукупності (наприклад, злочинів) та

схарактеризувати їхні ознаки (кваліфікація злочину, місце та час

його скоєння, завданий збиток тощо). При цьому насамперед має

бути чітко визначено мету кожного статистичного спостереження.

Best books Ageofbook.com

Зауважимо, що статистичні спостереження охоплюють дані

різного ступеня реєстрації, тому вони можуть бути первинними

або вторинними. Первинне спостереження — це реєстрація ви-

хідних даних, що надходять від об’єкта, який їх продукує. При-

кладом може бути поточний облік кількості зареєстрованих дорож-

ньо-транспортних пригод; опитування населення щодо криміно-

генної ситуації в районі його проживання. Вторинне спостере-

ження — це збирання раніше зареєстрованих і оброблених

даних, наприклад матеріалів про основні показники роботи орга-

нів досудового слідства.

Статистичні дані — це масові системні кількісні характерис-

тики соціально-правових явищ і процесів. Саме масовість відріз-

няє статистичні дані від інших, оскільки завдяки переходу від

окремих фактів до масових можна визначити загальну закономір-

ність поза впливом випадкових причин. Ступінь масовості зале-

жить від рівня узагальнення досліджуваних явищ. На макрорівні

збираються дані про явища та процеси загальнодержавного харак-

теру. Це відомості про кількість зареєстрованих злочинів, кіль-

кість засуджених за вироками судів, що набули законної чиннос-

ті, кількість притягнутих до адміністративної відповідальності,

кількість кримінальних чи цивільних справ, розглянутих судами

всіх рівнів і т. ін. На мікрорівні дані також масові, але іншого ха-

рактеру. Матеріали, які збирають окремі міністерства, заклади,

установи, характеризуються певною фрагментарністю. Це, на-

приклад, дані про кількість осіб, притягнутих до адміністративної

відповідальності органами державного пожежного нагляду, орга-

нами державного митного контролю або Національним банком

України.

Статистичні дані неодмінно мають кількісну визначеність, за-

вдяки чому підлягають нагромадженню, зведенню та узагальнен-

ню. Останнє можливе лише за умови їх системності.

Зрозуміло, що від якості даних статистичного спостереження

залежать результати подальшого дослідження, тому вони мають

відповідати певним вимогам.

Перша — вірогідність даних, тобто їх відповідність реальному

стану. На жаль, ця вимога іноді не додержується як на мікро-, так

і на макрорівні. Досягти достатньої вірогідності можна, з одного

боку, усуненням умов для будь-яких викривлень, а з другого —

застосуванням більш чутливої системи оцінних показників.

Друга вимога — повнота даних як за їхнім обсягом, так і по суті.

Третя вимога — своєчасність даних. Інформація має дійти до

користувача, перш ніж застаріє, інакше вона втрачає корисність.

Четверта вимога — порівнянність даних у часі або у просторі.

Дані можуть бути не порівнянними за складом сукупності. Гостро

постає проблема порівнянності за одиницями вимірювання, особли-

во це стосується вартісних показників в умовах існування інфляції.

З переходом національної статистики на міжнародні стандарти важ-

ливо керуватися порівнянною методикою збирання даних та обчис-

лення статистичних показників. Важливою є порівнянність даних за

територіальною ознакою одиниць унаслідок відповідних змін.

П’ята вимога — доступність даних. З переходом до ринкових

умов питання доступності даних особливо загострюється. Ці дані

важко не лише зібрати, а й отримати готову статистичну інфор-

мацію. У період демократизації більшість матеріалів державної ста-

тистики стали «відкритими». Проте ускладнилась ситуація з цент-

ралізованим збиранням даних, особливо в недержавних

структурах. Низький рівень відповідальності таких структур під

час подання звітів або непідзвітність деякої їхньої частини приз-

водить до порушення вимог повноти та своєчасності реєстрації

даних.

Отже, одержання якісних статистичних даних значною мірою

залежить від того, на якому рівні збирається відповідна інформа-

ція. В Україні діють дві системи: централізована (загальнодержав-

на) та децентралізована (відомча, окремих правоохоронних струк-

тур). Звичайно, централізована система збирання має ширші

можливості для якісного спостереження: науково обґрунтовану

методику, кваліфіковані кадри, відповідне технічне забезпечення

тощо. Проте децентралізована система є оперативнішою завдяки

меншій тривалості часу між збиранням даних і використанням го-

тової статистичної інформації. Для децентралізованої системи ве-

льми актуальна проблема наукової обґрунтованості методів стати-

стичного спостереження та їх практичного застосування.

Статистичне спостереження здійснюється в три етапи.

1. Підготовка спостереження.

Підготовка статистичного спостереження — найвідповідальніший

етап, оскільки тут постають і вирішуються основні методологічні пи-

тання: що і як вивчатиметься, на які запитання мають бути одержані

відповіді. На цьому самому етапі розв’язуються організаційні питан-

ня: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно.

Тобто на першому етапі складається докладний план статистичного

спостереження, що містить методологічні та організаційні питання.

2. Реєстрація статистичних даних.

Best books Ageofbook.com

На цьому етапі збираються дані. Процес потребує чіткої взаємодії,

скоординованості та оперативності всіх виконавчих служб. Від якос-

ті збирання залежать також точність, повнота й вірогідність даних.

3. Формування бази даних.

Цей етап передбачає контроль та нагромадження даних спосте-

реження, а також їх збереження. На цьому етапі відпрацьовується

система оперативного доступу та пошуку необхідних даних. Це

дуже важливо в умовах централізованого спостереження, коли на-

громаджуються величезні обсяги корисної та цінної інформації.

Мета спостереження — отримати статистичні дані, на підставі

яких можна сформувати узагальнену характеристику стану та ро-

звитку правового явища або процесу з визначенням відповідної

закономірності. Остаточна мета спостереження — підготувати

управлінські рішення та вжити належних заходів. Наприклад, ме-

та статистики кримінального правосуддя — визначити рівень

злочинності та структуру злочинів, а також розробити політику

боротьби зі злочинністю.

2.2. Об’єкт і одиниця спостереження

у кримінально-, цивільно-,

адміністративно-правовій статистиці

Об’єктом спостереження є статистична сукупність

явищ, що підлягає обстеженню (злочини, злочинці, спори, судові

рішення). Чітке визначення сутності та меж об’єкта дає змогу за-

побігти різному тлумаченню результатів спостереження.

Під час обліку кількісного аспекту злочинності — об’єкта

кримінально-правової статистики — необхідно мати чітке уявлення

про те, що таке злочини, у чому їх різниця від адміністративних

та цивільних правопорушень, що таке суб’єкт злочину, а саме

особа, яка його скоїла.

Об’єкти правової статистики диференціюються залежно від

галузі правової статистики.

Об’єкти кримінально-правової статистики такі: а) злочини,

тобто самі факти суспільно небезпечних дій та їхні ознаки;

б) злочинці, тобто особи, які скоїли ці суспільно-небезпечні дії;

в) покарання, тобто міри, що призначаються судом за скоєння цих

суспільно небезпечних дій.

Конкретними об’єктами цивільно-правової статистики, кіль-

кісний аспект яких вона характеризує, вважаються: а) цивільна

справа; б) сторони цивільного процесу (позивач і відповідач);

в) характер судового рішення.

Цивільно-правова статистика відбиває основні елементи цивіль-

них правовідносин: право, обов’язок, суб’єкт права, суб’єкт обов’яз-

ку, об’єкт. Передусім ураховуються види правовідносин, розгля-

нуті судом — трудові, договірні, житлові та інші, а також суб’єкти

прав і обов’язків (сторони) і об’єкт цивільних правовідносин.

Цивільно-правова статистика враховує тільки ті цивільні право-

порушення, які є цивільно-правовими деліктами і вирішуються у

судовому порядку. Значна частина цивільно-правових спорів ви-

рішується громадянами у добровільному порядку, без звертання

до судових інстанцій, і ці правопорушення не обліковуються в

офіційній цивільно-правовій статистиці.

До об’єкта цивільно-правової статистики належать і ті цивіль-

ні правовідносини, які не є предметом конкретного спору, але за-

свідчені в порядку нотаріального чи судового провадження.

Адміністративно-правова статистика своїми показниками об-

ліковує тільки ті адміністративно-правові делікти, з приводу яких

було прийняте рішення відповідними органами, а тому її об’єкт —

це: а) адміністративне правопорушення; б) особа чи група осіб,

які його скоїли; в) призначене адміністративне стягнення.

Аналогічні об’єкти спостереження і в інших галузях правової

статистики. Вони різняться лише якісним складом зареєстрованих

фактів.

Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих

елементів — одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первин-

ний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстра-

ції. Відомості про ознаки одиниць сукупності збираються від оди-

ниць спостереження. У кримінально-правовій статистиці

одиницею спостереження може бути суд, прокуратура, відділен-

ня міліції, митна служба, служба безпеки, а одиницею сукупності

— скоєний злочин, окремий злочинець, кримінальна справа. У ци-

вільно-правовій статистиці одиницею спостереження вважається

окремий суд, нотаріальна фірма, а одиницею сукупності — циві-

льна справа, позивач, відповідач, нотаріальна дія і т. п.

2.3. Програма статистичного спостереження

Після визначення носіїв ознак і джерел інформації скла-

дається програма спостереження. Програма спостереження —

перелік запитань, на які потрібно отримати відповіді в резуль-

таті спостереження (вік злочинця, строк позбавлення волі).

Best books Ageofbook.com

Зміст і кількість запитань формують згідно з метою спостере-

ження та реальними можливостями його проведення (фінансо-

вими і трудовими витратами, терміном реєстрації інформації).

Складається такий перелік запитань, який за мінімуму залуче-

них даних дає максимум інформації. Цього можна досягти за-

вдяки системному підходу. З одного боку, кожне запитання по-

винно мати самостійне призначення, а з другого — кожне запи-

тання в комбінації з іншим має дати додаткову суміжну та побіч-

ну інформацію. Складання блоків взаємозалежних узгоджених

запитань дає змогу дослідити також внутрішні зв’язки об’єкта

дослідження. Подальшою деталізацією обраних запитань фор-

мується набір ознак, що характеризують зазначений об’єкт обсте-

ження та його одиниці.

До програми спостереження включають і розробку стати-

стичного інструментарію, який є набором статистичних фор-

мулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення ста-

тистичного спостереження, реєстрації даних.

Статистичний формуляр — обліковий документ єдиного зраз-

ка, що містить адресну характеристику об’єкта спостереження

та статистичні дані про нього. Статистичними формулярами є

звіти, переписні та опитувальні листки, бланки документів, анкети.

Складаючи формуляри, враховують не лише зміст ознак, а й мож-

ливість їх статистичної обробки. Деякі формуляри містять також

короткі роз’яснення щодо їх заповнення. До інших додається ін-

струкція як окремий документ, де роз’яснюється порядок реєстра-

ції даних, зміст окремих питань або відповідей.

У процесі складання анкет застосовуються запитання закрито-

го, напівзакритого та відкритого типу. До закритого типу нале-

жать запитання, до яких додається повний набір відповідей, а ре-

спондентові пропонується лише вибрати потрібні.

Скажімо, на запитання «Від якого типу насильства Ви особис-

то потерпіли протягом останніх 12 місяців?» пропонуються такі

відповіді.

1. Напад особи або групи осіб без фізичного насильства (сло-

весна образа).

2. Домашнє насильство.

3. Напад із застосуванням зброї.

4. Фізичне насильство.

5. Насильство з боку міліції.

6. Грабіж приватної власності.

7. Сексуальне насильство.

Запитання напівзакритого типу містять перелік готових відпо-

відей, а також вільний рядок для самовизначення.

Наприклад, на запитання «Якщо Ви погано оцінюєте роботу

міліції, то чому?» подаються такі відповіді.

1. Працівники міліції зловживають службовим становищем.

2. Працівники міліції не оперативно реагують на звернення

громадян.

3. Працівники міліції зовсім не реагують на звернення грома-

дян та не надають жодної допомоги.

4. Інше.

Запитання відкритого типу потребують самостійного форму-

лювання відповіді.

Зрозуміло, що організовуючи масові анкетні обстеження, до-

цільно пропонувати запитання закритого та напівзакритого типу.

Вони дають змогу, по-перше, отримувати адекватні відповіді,

а по-друге — формалізувати відповіді, нагромаджувати їх та кіль-

кісно обробляти.

Статистичний інструментарій забезпечує не лише вхідну час-

тину інформаційної бази спостереження, а й вихідну. Це означає,

що під час визначення ознак, складання блоків запитань одноча-

сно готуються макети вихідних таблиць, в яких немає цифрової

інформації. Макети таблиць дають змогу відразу визначати, на-

скільки кожне запитання (ознака) узгоджується з іншими, перед-

бачати, як «працюватиме» кожне запитання (ознака), виключаю-

чи малоінформативні запитання, обґрунтовувати методику подаль-

шої статистичної обробки решти запитань.

Неодмінною умовою програм спостереження є наступність

їхнього змісту, одиниць спостереження, методик обчислення.

Це потрібно для порівняння результатів спостереження в часі та

просторі.

Важливим питанням підготовки статистичного спостережен-

ня є забезпечення точності даних реєстрації. Точність результа-

тів досягається, з одного боку, відповідною системою контро-

лю, а з другого — ретельно відпрацьованим механізмом зби-

рання даних і практичним досвідом у цій роботі. Такий досвід

формується під час пробних, так званих пілотних обстежень —

невеликих за обсягом, що мають на меті випробувати, уточнити

програму спостереження, підвищити якість розробки організа-

ційних питань.

2.4. Форми, види і способи

статистичного спостереження

Best books Ageofbook.com

Серед організаційних питань особливу увагу слід звер-

нути на вибір форми, виду і способу спостереження (див. таблицю).

Форма

Вид

Спосіб

за охопленням

одиниць сукупності

за часом

проведення

спостереження

1. Звітність

1. Суцільне

1. Поточне

1. Безпосередній

2. Спеціально

організовані

спостереження

2. Несуцільне:

— спостереження

основного масиву

— вибіркове

— монографічне

— анкетне

— моніторинг

2. Періодичне

2. Документальний

3. Реєстри

3. Одноразове

3. Опитування:

— експедиційне

— самореєстраційне

— кореспондентське

— анкетне

Нині існують три організаційні форми спостереження: звітність,

спеціально організовані спостереження та реєстри.

Звітність — форма спостереження, за якої кожний суб’єкт

діяльності регулярно подає свої дані в органи державної статис-

тики та відомства у вигляді документів (звітів) за спеціально за-

твердженою формою.

Звітність характеризується такими ознаками, як обов’язковість,

систематичність, вірогідність.

Обов’язковість — подання звітів обов’язкове для всіх правоо-

хоронних органів з додержанням уніфікованої форми, затвер-

дженого переліку показників, із зазначенням реквізитів підзвіт-

ного суб’єкта (назви, юридичної адреси, прізвища та підпису

відповідальної особи, дати складання звіту).

Систематичність — передбачає регулярне, своєчасне скла-

дання та подання звітності в затверджені терміни.

Вірогідність — дані, наведені у звітності, мають відповідати

дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та

приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності не-

суть юридичну відповідальність.

Спеціально організовані спостереження — форма спостере-

ження, яка охоплює сфери життя та діяльності, що їх не відсте-

жує звітність. До таких спостережень належать переписи, обліки,

спеціальні обстеження, опитування.

Перепис — суцільне або вибіркове спостереження масових явищ

із метою визначення їхнього розміру та складу на певну дату.

Перепис здійснюється періодично (як правило, з однаковим інтер-

валом) або одноразово.

Обліки — суцільні спостереження масових явищ, які ґрун-

туються на даних огляду, опитування та документальних записів.

Спеціальні обстеження — несуцільне спостереження окремих

масових явищ згідно з певною тематикою, що виходить за межі

звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими.

Опитування — як правило, несуцільне спостереження думок,

мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів. Опиту-

вання можуть здійснюватись у різних формах: усній (інтерв’ю),

письмовій (анкетування), очній (роздача анкет), заочній (поштові,

телефонні). Останнім часом у світовій практиці широко застосо-

вуються телефонні опитування.

Статистичний реєстр — список (перелік) одиниць певного

об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який

складається та оновлюється під час постійного відстеження.

Класифікуючи статистичні спостереження, визначають їхній вид

і спосіб реєстрації даних. Види спостереження розрізняють за двома

критеріями: ступенем охоплення одиниць і часом реєстрації даних.

За ступенем охоплення спостереження бувають: суцільними

та несуцільними.

Суцільні спостереження — обстеження, під час яких реєст-

руються всі без винятку одиниці сукупності. До цього виду нале-

жать обстеження у формі звітності, розрахованої на певних суб’єк-

тів діяльності, а також більшість переписів.

Несуцільні спостереження — обстеження, під час яких реєст-

руються не всі одиниці сукупності, а лише їх певна частина. Серед

таких обстежень виокремлюють вибіркове, основного масиву, мо-

нографічне, анкетне, моніторинг.

Вибіркове спостереження — це обстеження, під час якого реє-

струється певна частина одиниць сукупності, дібрана у випадко-

вому порядку.

Обстеження основного масиву — це обстеження переважної

частини одиниць сукупності, що відіграють визначальну роль у

характеристиці об’єкта спостереження.

Монографічне обстеження — це детальне обстеження окре-

мих типових одиниць сукупності з метою їх досконалого вивчення.

Анкетне спостереження — це обстеження певної частини

Best books Ageofbook.com

одиниць сукупності внаслідок неповного повернення від респонден-

тів заповнених реєстраційних формулярів (анкет).

Моніторинг — це спеціально організоване систематичне спо-

стереження за станом певного середовища.

Спостереження за часом реєстрації фактів поділяються на по-

точне, періодичне та одноразове.

Поточне спостереження — це систематична реєстрація фак-

тів щодо явищ у міру їх виникнення або збирання фактів щодо

безперервного процесу. Безперервними є кримінально-, цивільно-,

адміністративно-правові процеси.

Періодичне спостереження проводиться через певні (як пра-

вило, однакові) проміжки часу.

Одноразове спостереження проводиться в міру виникнення по-

треби в дослідженні правового явища чи процесу. Наприклад, обсте-

ження думки населення стосовно оцінки роботи правоохоронних

органів.

Статистичні спостереження здійснюються трьома способами:

безпосередній облік фактів, документальний облік, опитування.

Безпосередній облік — це обстеження, під час якого обліковець

особисто реєструє факти підрахунком, вимірюванням, оцінюван-

ням, оглядом. Так здійснюється реєстрація товарних потоків, що пе-

ретинають митні кордони.

Проте більшість явищ і процесів суспільно-економічного жит-

тя не підлягають прямому вимірюванню. У таких випадках засто-

совуються інші два способи.

Документальний облік — це обстеження, під час якого реєст-

рація фактів відбувається за даними, наведеними в документах

первинного обліку. У такий спосіб складається статистична звіт-

ність. У правовій статистиці — це статистична картка на виявлений

злочин, статистична картка на підсудного. Цей спосіб, застосовува-

ний під час складання звітності, гарантує найточніші результати.

Опитування може здійснюватись різними шляхами: експедицій-

ним, самореєстрацією, кореспондентським та анкетним.

Експедиційний спосіб — це реєстрація фактів спеціально

підготовленими обліковцями з одночасною перевіркою точності

реєстрації.

Самореєстрація — це реєстрація фактів самими респондента-

ми після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліков-

ців. Метод самореєстрації дає добрі результати там, де на високому

рівні проводиться роз’яснювальна робота, де респонденти характе-

ризуються високим ступенем громадянської відповідальності.

Кореспондентський спосіб — це реєстрація фактів про явища

та процеси на місцях їх виникнення спеціально підготовленими

особами та надсилання результатів у відповідні інстанції.

Окремі види та способи спостереження можуть використову-

ватись у комплексі, не виключаючи один одного, залежно від

складності доступу до об’єкта спостереження, ступеня підготов-

леності громадськості до певного методу спостереження, сучас-

них досягнень щодо методології та організації статистичних спо-

стережень.

2.5. Документи первинного обліку

у правоохоронних органах та судах

Характеристика ознак об’єктів статистичного спостере-

ження правової статистики відображається в показниках, закла-

дених у документах первинного обліку органів внутрішніх справ,

прокуратури, юстиції та судів.

Чітка організація первинного обліку є необхідною умовою для

складання статистичних звітів щодо злочинності, судимості, адмі-

ністративних правопорушень, діяльності органів внутрішніх справ,

прокуратури, юстиції та судів.

З метою приведення у відповідність з чинним законодавством

України системи обліку злочинів, осіб, які їх учинили, криміналь-

них справ, а також удосконалення інформаційного забезпечення

діяльності правоохоронних органів спільним наказом Генеральної

прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Дер-

жавної податкової адміністрації та Міністерства юстиції України

від 26.03.2002 № 20/84/293/126/18/5 затверджено та введено в дію

з 1 квітня 2002 року інструкції «Про єдиний облік злочинів» та

«Про порядок заповнення та подання документів первинного облі-

ку злочинів, осіб, які їх учинили, руху кримінальних справ».

Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації

та введенні у статистичну звітність виявлених злочинів і осіб, які

їх учинили.

Єдина система обліку злочинів та осіб, які їх учинили, визначає

такі форми облікових документів:

 статистична картка на виявлений злочин (форма № 1);

 статистична картка про наслідки розслідування злочину (фор-

ма № 1.1);

 статистична картка про результати відшкодування матеріаль-

них збитків та вилучення предметів злочинної діяльності (фор-

ма № 1.2);

Best books Ageofbook.com

 статистична картка на особу, яка вчинила злочин (форма №2);

 статистична картка про рух кримінальної справи (форма №3);

 статистична картка на злочин, за вчинення якого особі

пред’явлено обвинувачення (форма № 4);

 довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом (фор-

ма № 6).

Правила єдиного обліку злочинів поширюються на органи про-

куратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутріш-

ніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України.

Статистична картка на виявлений злочин за формою №1 є під-

ставою для реєстрації і взяття на облік за територіальним прин-

ципом кожного злочину, що став у звітному періоді відомим про-

курору, слідчому або працівнику дізнання, незалежно від того,

коли цей злочин учинено і встановлено чи не встановлено осіб,

які його вчинили.

Злочин вважається обліковим, коли його поставлено на центра-

лізований облік в обліково-реєстраційному підрозділі і включено

до статистичної звітності.

Картка форми № 1 може бути основною (складається на зло-

чин, виявлений уперше) та додатковою (складається з метою вне-

сення в облік і звітність необхідних змін про раніше вчинений зло-

чин та його наслідки). Додатковою слід вважати також картку, яка

складається на виявлений у ході розслідування за основною спра-

вою інший, раніше не зареєстрований злочин, якщо розслідування

об’єднано в одній справі.

Основна картка складається у випадках:

 порушення кримінальної справи;

 направлення справи прокурором відповідно до ст. 430 КПК

України;

 звільнення особи, що вчинила злочин, у разі направлення

справи (матеріалу) до суду від кримінальної відповідальності вна-

слідок акта амністії;

 прийняття до провадження кримінальної справи, поруше-

ної судом, а також справи, що надійшла зі Служби безпеки

України, підрозділів податкової міліції і військової прокурату-

ри або навпаки;

 прийняття до провадження кримінальної справи, що на-

дійшла в установленому законом порядку за територіальною

підслідністю з органів прокуратури або внутрішніх справ ін-

ших областей, АР Крим, інших держав, за місцем учинення

злочину або УМВС на транспорті, якщо злочин, розслідуваний

у даному звітному періоді, раніше був зареєстрований і постав-

лений на облік;

 виділення справи про злочин з іншої кримінальної справи.

Додаткова картка складається у випадках:

 приєднання до розслідуваної справи іншої справи або мате-

ріалу про інший, раніше не зареєстрований злочин;

 виявлення у ході розслідування справи про основний злочин

додаткового, раніше не зареєстрованого злочину, якщо розсліду-

вання об’єднано в одній справі;

 поновлення провадження за раніше закритою кримінальною

справою, із зняттям злочину з обліку;

 перекваліфікації під час розслідування вчиненого діяння з

менш тяжкого на більш тяжкий злочин, із більш тяжкого на менш

тяжкий злочин;

 необхідності повного відображення у звітності кількості осіб,

які загинули в результаті вчиненого злочину, якщо хто-небудь із

потерпілих помер у процесі розслідування кримінальної справи,

після її порушення.

У п. 10 і 12 картки зазначається дата (день і час) учинення

злочину, подія злочину, місце і спосіб його вчинення, характерні

особливості, прізвища та ініціали потерпілих, наслідки злочину,

дані про осіб, які вчинили злочин.

У п. 8 картки мають зазначатися відомості про попередження

злочину (за наявності незакінченого злочину).

У п. 22 картки зазначається облік злочинів, учинених у гро-

мадських місцях та на вулицях.

Відомості про потерпілих відмічаються у розділі 2 картки в

п. 32—39. Підставою для заповнення розділу 2 є постанова у кримі-

нальній справі про визнання особи, якій злочином заподіяно мораль-

ну, фізичну або майнову шкоду, потерпілою (ст. 49 КПК України).

У п. 32 показується загальна кількість потерпілих. Якщо віднос-

но одного потерпілого вчинено два або більше злочинів, об’єдна-

них в одній кримінальній справі, то облік потерпілого здійснюється

один раз у картці за злочином, який передбачає більшу міру по-

карання.

Статистична картка про наслідки розслідування злочину

(ф. № 1.1) є підставою для відображення в обліку і звітності ві-

домостей про наслідки розслідування злочинів:

 для обліку злочину, коли вона подається за закінченою розс-

лідуванням справою, одночасно зі статкарткою ф. № 2 на особу,

яка вчинила злочин;

 для обліку злочину, коли вона подається у разі винесення по-

станови про зупинення слідства за не розшуком або не встанов-

Best books Ageofbook.com

ленням особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений та за-

хворювання обвинуваченого;

 для зняття злочину з обліку, коли вона подається у разі за-

криття справи за відсутністю події, складу злочину або за інших

підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного.

Статистична картка ф. № 1.1 може бути тільки основною.

Картки ф. № 1.1 на злочини у багатоепізодних кримінальних

справах складаються на кожний зареєстрований у ній злочин із

зазначенням у п. 4 порядкового номера злочину у справі. По об’єд-

наних кримінальних справах картки складаються на кожний зло-

чин у такій справі і за тим номером справи, яка була приєднана

до тієї, що розслідується.

Для відображення в обліку і статистичній звітності даних

про закінчені провадженням злочини у картці ф. № 1.1 роблять-

ся відповідні позначки в одному із п. 18.01—18.10 з одночасним

поданням картки ф. № 2 на особу, яка вчинила злочин.

Відомості про злочини, кримінальні справи за якими зупинені

за п. 1, 2, 3, ст. 206 КПК України (коли місцезнаходження обви-

нуваченого невідоме або коли не встановлено особу, яка вчинила

злочин, або коли психічне, інше тяжке захворювання обвинува-

ченого перешкоджає закінченню провадження у справі), форму-

ються на підставі карток первинного обліку злочинів ф. № 1.1.

У разі винесення постанови про зупинення слідства за вказа-

ними підставами особа, яка веде розслідування кримінальної

справи, того самого дня складає і підписує статистичні картки

ф. № 1.1 і 3, в яких відображаються відповідні дані про прийняте

рішення щодо злочину у справі.

Упродовж доби картки ф. № 1.1 і 3 про зупинення слідства на

підставі п. 1, 2, 3 ст. 206 КПК мають бути подані прокуророві

для підписання і передання їх працівникові обліково-статистичної

роботи. Серед зупинених ураховується злочин, справу за яким

уперше зупинено в даному звітному періоді, незалежно від часу

порушення кримінальної справи і часу реєстрації даного злочину.

Для відображення в обліку і статистичній звітності даних

про зупинені злочини в картці за ф. № 1.1 робляться відповідні

позначки в п. 18.27 або 18.28, або 18.29 з одночасним поданням

картки ф. № 3 про прийняте рішення по кримінальній справі.

Для відображення в обліку і статистичній звітності знятого

з обліку злочину за відсутністю події, складу злочину або з інших

підстав, зазначених у законі, у картці ф. № 1.1 робляться відпо-

відні позначки в одному з п. 18.11—18.22 або 18.23.

У п. 13 картки ф.№ 1.1 та у п. 37 картки ф. № 2 зазначається

облік злочинів, учинених у стані алкогольного, наркотичного, психо-

тропного або токсичного сп’яніння.

Злочином, учиненим у стані алкогольного, наркотичного, пси-

хотропного або іншого токсичного сп’яніння слід вважати:

а) коли особа, яка вчинила злочин, затримана безпосередньо

на місці його скоєння або неподалік, у встановлений термін була

піддана медичному огляду і є висновок медичної установи про

стан сп’яніння;

б) коли це підтверджується матеріалами розслідування кримі-

нальної справи.

Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування, вилу-

чення предметів злочинної діяльності відображаються у статис-

тичній картці ф. № 1.2 всіма органами розслідування щодо кожно-

го злочину, за наслідком якого заподіяно матеріальні збитки або

вилучено предмети злочинної діяльності за справами, закінченими

розслідуванням, направленими до суду відповідно до статей 232,

430 КПК України та направленими до суду для вирішення питання

про звільнення особи від кримінальної відповідальності за п.4 ст. 6,

статей 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України або закриття справи щодо

померлого обвинуваченого на підставі п. 8 ст.6 КПК України.

Статистична картка ф. № 1.2 виставляється як додаток до

статистичної картки ф. № 1.1.

Статистична картка на особу, яка вчинила злочин, ф. № 2

є підставою для реєстрації і постановки на облік таких осіб і ві-

дображення у статистичній звітності показників, що характе-

ризують осіб, які вчинили злочини.

Картка ф. № 2 може бути тільки основною. Вона складаєть-

ся у випадках, коли щодо винних осіб приймається одне з таких

процесуальних рішень:

а) прокурором затверджено обвинувальний висновок і кримі-

нальну справу направлено до суду (ст. 232 КПК);

б) прокурором складено обвинувальний висновок і криміналь-

ну справу направлено до суду відповідно до ст. 430 КПК;

в) кримінальну справу закрито щодо померлого обвинуваче-

ного (п. 8 ст. 6 КПК) або направлено до суду для вирішення пи-

тання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за

однією з таких підстав:

 унаслідок акта амністії (п. 4 ст. 6 КПК);

 унаслідок зміни обставин (ст. 7 КПК);

 у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК);

 у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із за-

стосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного

Best books Ageofbook.com