Кацинська Л.Л. Години спілкування: педагогічні технологи та досвід. Класному керівнику 5-6 класів

Подождите немного. Документ загружается.

5. В коридорі у школі стоїть ваш класний керівник у колі інших

вчителів. Вони розмовляють між собою. Ви підходите і кажете: "Олено

Іванівно, вас там шукала вчитель математики і просила, щоб ви зараз

зайшли до неї". (Обговорити ситуацію).

6. Директор школи стоїть у колективі вчителів. Ви проходите повз

них і вітаєтеся з одним директором. Чи правильно ви вчинили?

(Обговорити ситуацію).

Вчитель тримає у руках дитячу іграшку і звергається до учнів з

такими словами.

Вчитель,: Ви

знаєте один одного вже шість років. Але я впевнена, що

ввічливі слова ви говорили один одному дуже рідко. Ви погодитеся зі

мною, що кожній людині приємно, коли їй кажуть компліменти або

просто хороші, приємні слова про її зовнішність, риси характеру. То

давайте сьогодні скажемо один одному такі приємні слова. А допоможе

нам у цьому ось така дитяча іграшка. Але ми повинні дати їй ім'я. (Діти

дають ім'я іграшці). Вихователь першим дає іграшку дитині і сам

говорить якісь приємні слова. Так іграшка обходить усіх дітей і знову

повертається до вихователя. При цьому учень, який віддає вихователю

іграшку теж говорить щось приємне в його адресу.

9.Голина спілкування "Урок чемності"

(Яковчук І. В., вихователь РДМГ №1).

Мета: Виховувати культуру спілкування у повсякденному житті,

моральні основи культури поведінки в колективі, культуру мовлення.

Обладнання: Іграшка-ласкавонька, кольорові фішки, 2 листки

(смужки) паперу "У нас можна" і "Не можна", музичне оформлення,

магнітофон.

1. Вступне слово вихователя.

Доброго дня, дорогі друзі!

Я привіталася з вами так, як роблю цс кожного дня. Ви б, мабуть,

дуже здивувалися, якби замість звичайного привітання почули: "Ви їли

сьогодні?" чи "Ваша худоба здорова?" Але, виявляється, ці слова також

вітання! Саме такими фразами обмінювалися при зустрічі мешканці

стародавнього Китаю, Монголії, Єгипту. І це лише на перший погляд

смішно. І справді, основою життя монгола-кочівника була його череда.

Здорова худоба — вистачає їжі, все гаразд. Загинула худоба від хвороби

або нестачі кормів — голод, недуга, смерть. Ось і виходить — побажати

здоров'я худобі, все одно, що побажати здоров'я самому господарю та

його родині.

Рухи, жести, якими з давніх-давен користуються люди різних країн

під час вітання, ще різноманітніші. Декотрі вклонялися, інші падали

навколішки і билися об землю лобом, треті — підносили руку до чола та

серця, четверті — торкалися носами. Та й тепер подивіться навкруги.

Ось пройдуть військові — віддають честь. Зустрінуться двое чоловіків

— потиснуть руки. А інші здалеку помахають один одному. Жінки, які

довго не бачились, обнімуться, навіть поцілуються.

Ось так по-різному відзначають люди найпростішу і найчастішу

подію у своєму житті — зустріч з іншою людиною. І все-таки спільне тут

є. Не привітатися або не відповісти на привітання в усі часи у всіх народів

вважалося невихованістю та неповагою до інших. Адже в поклоні, в

коротких словах вітання закладений дуже глибокий зміст: "Я тебе бачу,

людино. Я тебе поважаю

хочу, щоб ти до мене добре ставилася. Я бажаю

тобі здоров'я, миру, щастя, радості, добра".

Я тільки привіталася з вами: "Доброго дня, дорогі друзі", а який

важливий зміст я вклала в ці прості слова!

2. Запитання для бесіди:

— А які ви ще знаєте слова привітання?

(Доброго дня, привіт, здрастуйте, здоров був, вітаю Вас).

— Як ви думаєте, що означають ці слова?

(Бажають здоров'я, зичать добра...)

Зараз я вам розповім чудесну бувальщину про слово "здрастуйте".

"Лісовою доріжкою йшли батько і маленький син. Навколо тиша,

тільки чути, як десь далеко вистукує дятел і струмок жебонить у лісовій

гущавині. Раптом хлопчик побачив, як їм назустріч іде бабуся з

паличкою.

— Коли ми зустрінемося з бабусею, скажемо їй слово "здрастуйте",

— попередив батько.

— Для чого їй говорити це слово? — здивувався син. — Адже ми

зовсім не знайомі.

— А ось зустрінемося, скажемо їй "здрастуйте", тоді побачиш для

чого. Ось і бабуся.

— Здрастуйте, — сказав батько.

— Здрастуйте, — сказав син.

— Здрастуйте, — сказала бабуся і усміхнулася.

І син здивовано побачив, як усе навколо змінилося. Сонце засяяло

яскравіше. У верхів'ї дерев зашумів легкий вітерець, листя заграло,

затріпотіло. В кущах заспівали пташки — досі їх і не було чути. На душі

в хлопчика, стало тепло і радісно.

— Чому це так? — спитав син...

— Чому це так? — запитаю я у вас.

(Тому, що ми сказали людині "здрастуйте", і вона усміхнулася).

Слово "здрастуйте" (як і добрий день, доброго ранку) мають

чудодійну силу: вони зближують людей, відкривають їхні душі. Бажати

здоров'я, зичити добра — що може бути кращим у світі!

Поверніться один до одного, привітайтеся

усміхніться один одному.

Правда, приємно!

— А що ви взагалі почуваєте, коли вам кажуть гарні добрі слова,

коли вам посміхаються?

— Аз чим це відчуття можна порівняти?

(З

дотиком чогось теплого,

м'якого, пухнастого, ніжного).

— Я зараз вас познайомлю з тим, хто викликає такий ніжний дотик,

викликає добрі почуття. Це ласкавонька. Подивіться — м'яка, пухнаста

іграшка.

— Ви відчували коли-небудь ласкавоньку? Коли? Розкажіть.

— А ви дарували комусь ласкавоньку, казали гарні, добрі слова?

Розкажіть.

Коли ви допомогли мамі, поступились дівчинці місцем, поділилися

чимось із другом — ви їм подарували ласкавоньку. Коли ви гладите

кицьку, вона мурчить, бо

цс їй

приємно, ви також даруєте їй ласкавоньку.

Спробуй-те кожному подарувати її зараз. Коли ви передаватимете

ласкавоньку, один одному скажіть щось дуже приємне. Я починаю:

"Віталику, мені подобається, як ти посміхаєшся".

(Діти передають іграшку).

Але с й інші дотики — злі. Вони холодні, колючі,

— Коли ви відчуваєте такі дотики (коли накричать, образять

поганими словами).

— Чи вас коли-небудь ображали?

— А ви ображали кого-небудь? Погано це чи добре?

— А що краще говорити добрі слова чи злі?

Уявіть ситуацію, що ви зустріли інопланетянина. Його мови ви не

розумієте, він не розуміє вас. Як би ви показали йому ваші добрі наміри?

(Визначається найкращий співбесідник інопланетянина).

— Отже, як ми можемо дізнатися, який настрій

людини? (Не тільки

зі слів, а й виразу обличчя).

— Ви пам'ятаєте, з чого ми починаємо нашу зустріч? (Ми

привіталися). Ми привіталися не тільки тому, що вітали один одного,

бажали добра один одному, а й тому, що вміння правильно привітати

людину —

цс

лише одне з багатьох-багатьох правил ввічливої культурної

поведінки.

— А звідки взялися правила поведінки?

Ніхто цих правил сам не вигадував. Вони з'являлися в народі

поступово. І виникали аж ніяк не випадково. Скільки разів ви, мабуть,

чули: "Шапку зніміть, коли в приміщення зайшли!"

— А навіщо знімати шапку? Звідки взялося такс правило?

Ці суворі часи давно минули. У будь-який дім нині люди заходять

без усяких побоювань. Але звичай знімати шапку, коли заходиш до

кімнати, лишився. Знімаючи шапку, ви показуєте господарям, що

поважаєте дім, у який зайшли, поважаєте людей, що живуть у ньому,

вірите у їхню порядність, знаєте про добре ставлення до себе.

Ось ми зараз і перевіримо, чи добре ви знаєте правила поведінки,

чи чемні ви діти.

Увага? Гра-конкурс

(Клас поділений на 2 команди. Запитання даються по черзі кожній

команді. За правильну відповідь члену команди дається кольорова

фішка).

1. Які слова називають чарівними? Для чого вони існують?

дверях зіткнулися хлопчик і дівчинка. Що робити?

дверях зіткнулися старший учень і молодший. Як повестися?

4. Чи можна замість слова "здрастуйте" говорити "привіт"?

5. Чи обов'язково вітатися, зайшовши в магазин, бібліотеку, будь-

яке гро-мадськс місце?

6. Як ви звернетеся у справах до директора гімназії?

7. Як ім'я, по батькові прибиральниці, яка мис ваш клас?

8. Розмовляють два вчителі. Учневі треба звернутися до одного з

них. Як це чемно зробити?

9. Хто вітається першим, якщо зустрілися хлопчик

дівчинка, старша

лю-діша чи молодша?

10. У гімназійному коридорі розмовляють вчителі. Серед них Олег

побачив свою виховательку і, проходячи мимо, ввічливо сказав:

"Доброго дня, Інно Василівно?" Чи все він правильно зробив?

11. Двоє учнів ідуть вулицею. Один з них вітається зі знайомим. Чи

повинен привітатися другий учень, який його не знає?

12. Петрик летить по східцях, нічого не помічаючи. Ненароком він

штовхнув однокласницю. Що потрібно далі зробити Петрику?

— Хто в нас отримав найбільшу кількість фішок? Молодці!

Привітаємо один одного оплесками.

А зараз ми спробуємо скласти свої правила поведінки, яких би ви

хотіли дотримуватися

себе в класі. Кожна команда складає свої правила,

а через

хв. ми почуємо, що "У нас можна", а чого "У нас не можна". Ті

пункти, які співпадуть або найбільше нам всім сподобаються, ми

запишемо в загальні правила поведінки.

У нас можна

1. Вітатися

2. Звертатися на ім'я

3. Усміхатися один одному

4. Допомагати один одному

5. Казати тільки добрі слова

6. Дружити

7. Творити

8. Говорити тільки правду

У нас не можна

1. Штовхатися

2. Лаятися

3. Ображати один одного

4. Браги чужі речі

5. Заключне слово вихователя.

Ось наші правила, нами ж і придумані. Мені залишається вам лише

побажати: дотримуйтесь цих правил, успіхів вам!

На цьому наша година спілкування завершується. І на прохання ми

кажемо —до побачення!

10. Виховна година "Культура поведінки учня"

(Пстронюк М.П., Серницька ЗОШ 1

-111

ступенів Зарічиенського

району)

I ведучим. У молоді часто виникають питання: "Як з'явились

недоліки в особистій поведінці людини? Що такс хороші манери

поведінки і як взагалі вести себе у суспільстві?"

II ведучий. Часто запитують, звідки взагалі взялись різні правила

поведінки? Ніхто цих правил з голови не придумував. Вони створились

в народі поступово. І виникли зовсім не випадково.

Входить учень у шапці.

/ ведучий. Зніми шапку, якщо у кімнату зайшов.

і учень. А навіщо її знімати? І звідки взялося такс правило?

II ведучий. А ось звідки! Тобі, звичайно, не доводились зустрічати

на вулиці людину, яка була б одягнута у костюм із листкового заліза.

Шапка залізна, куртка залізна, штани залізні, чоботи залізні і навіть

рукавиці залізні. Але якщо ти відвідаєш у Москві Зброярську палату або

у Санкт-Петербурзі Ермітаж, то побачиш привезені з Німеччини або

Франції такі залізні костюми, їх носили там у давнину лицарі, років

приблизно 700-800 назад. їх одягали не лише готуючись до бою, але і

збираючись, скажімо, у гості. Тому, що мандрувати

ті часи було досить

небезпечно. На дорогах блукали у пошуках здобичі бездомні бродяги, у

дрімучих лісах ховалися групи розбійників. Навіть у гості люди ходили

тоді озброєними. При будь-якій суперечці легко було отримати удар

мечем або кинджалом.

Але ось на шляху дім, де живе знайомий. Переступаючи поріг,

мандруючий лицар знімає свій шолом і несе його у руці: "Я тебе не боюся

— говорить він цим жестом господарю. Бачиш, моя голова відкрита. Я

тобі довіряю. Ти удару нишком не нанесеш".

І ведучий. Суворі ці часи давно пройшли. Але звичай знімати шапку,

заходячи у кімнату, залишився. Залишився тому, що цс хороший звичай.

Знімаючи шапку, ти показуєш господарям, що поважаєш дім, в який

зайшов, поважаєш людей, які в ньому живуть, віриш у хороше ставлення

до себе. І це їм, звичайно, зрозуміло.

IIучень. Тепер я знаю, що з тих

же

давніх часів

іде

звичай, вітаючись,

знімати рукавичку: людина показує зустрічному, що в її долоні не

заховано зброю. А зараз ти знімаєш рукавичку із поваги до товариша.

IIведучий. А чи знаєте ви, як вести себе на вулиці?

III учень. Перед тим, як вийти на вулицю, подивися на себе в

дзеркало — чи все в порядку в твоєму одязі?

IV учень. Зустрічаючись зі знайомими, вітайся першим. І не

ображайся, якщо хто-нсбудь із розгубленості не відповів на твоє

привітання.

Май на увазі, що і дорослі можуть часом вчинити неправильно.

Vучень. Вітаючись зі старшим або з дівчинкою, першим руки не

протягуй. Почекай поки цс зроблять вони.

І учень. Вітаючись, зніми головний убір

не одягай, доки

не

потиснеш

руку. Подаючи руку, зніми рукавичку.

IIучень. Якщо назустріч йде старший або дівчинка, відступи і дай

дорогу.

IIIучень. Якщо поряд послизнувся перехожий — підтримай його.

Якщо він впаде — допоможи підвестися.

IVучень. Сідаючи в тролейбус, автобус — пропусти спочатку

двері

свою супутницю. Якщо підійде старша жінка або жінка з дитиною —

дай їй пройти вперед.

Vучень. Пробираючись до виходу — не розштовхуй тих, хто стоїть

попереду і не підштовхуй їх вбік. Користуйся не руками, а голосом. Це

правильніше і ввічливіше.

І учень. Бажаючи звернути на що-небудь увагу супутника, не показуй

пальцем — зумій це зробити поглядом, поворотом голови.

І ведучим. Ви помічали, що коли йде чоловік по вулиці поряд з

жінкою, то зазвичай тримається зліва від неї?

Цей звичай має свою історію.

200-300 років тому чоловіки не виходила з дому без зброї. У кожного

чоловіка висіла на лівому боці шабля або кинджал. На лівому — для

того, щоб швидше і зручніше вихопити зброю із ножен правою рукою.

А чиновники — ще до кінця минулого століття зобов'язані були носити

при мундирі шпагу. І вона також висіла на лівому боці. Щоб під час

ходьби зброя не вдаряла супутницю по ногах, кавалер намагався йти

зліва

від дами.

Поступово цс ввійшло

звичку. Зараз носять зброю лише

військові, та й то не завжди, і все ж правильніше йти хлопчику зліва від

дівчинки, тому, що люди у нас розминаються вправо і нехай краще

зустрічний ненароком зачепить плечем тебе, а

не

твою супутницю. Ти як

більш сильний, повинен оберігати її. Цьому правилу не підкоряються

лише військові, коли вони зодягнені у форму. Щоб віддати військові

привітання зустрічним військовим і не зачепити при цьому ліктем

супутницю, права рука в офіцера або солдата повинна бути вільною.

IIведучий. Ви прийшли у гості. Не думайте, не так легко залишити

про себе хороше враження у господарів. А щоб господарі відгукувались

про вас, як про вихованих, послухайте, як вести себе в гостях.

Шучень. Перед тим, як увійти в дім, витри добре взуття. Якщо на

вулиці йде дощ або сніг, витруси головний убір і пальто ще на сходах.

Не заходь в кімнату, не постукавши.

IV учень. Якщо прийшов не один, не проходь у двері першим, а

відкрий їх, відступи, дай дорогу супутниці, нехай вона пройде першою.

І учень. Якщо до кімнати увійшла дівчинка, встань, уступи їй місце,

а собі візьми інший стілець. Не сиди, розвалившись у кріслі і не клади

ногу на ногу, не тримай руки в кишенях — це і не гарно, і не ввічливо.

ведучий.

В одному історичному романі мені довелося прочитати,

як після вдалого походу на сусідів бенкетували у своєму замку вікінги.

Тоді, 1000 років тому, люди не знали ще ні мисок, ні виделок. Слуги

виносили на великих дерев'яних блюдах засмажених кабанів і оленів.

Вийнявши із ножен гострі мисливські ножі і кинджали, гості

відхоплювали від туші жирні куски м'яса

жадібно

їх

пожирали. Голосно

чавкаючи і сопучи, вони з тріском розгризали і висмоктували мозкові

кістки, випльовуючи осколки прямо на підлогу.

Вимащені жиром бороди вікінги витирали рукавами. Над столами,

залля-тими пивом, носились рої

мух.

Видовище було огидне. Випади вам

опинитися на таких урочистостях, у вас, напевно, втратився будь-який

апетит. Ти, звичайно, давно вже вмієш користуватися виделкою і

серветкою і на давніх вікінгів не схожий, але все-таки тобі нерідко

доводиться ще слухати зауваження: — "Забери лікті зі столу. Візьми

правильно ніж. Доїж все, що

мисці". А щоб це

не

трапилося, послухайте,

як себе вести за столом.

IVучень. Коли їси, не відкушуй відразу великих шматків — це не

гарно. Не розмовляй з повним ротом. Якщо тобі задали питання,

спочатку проковтни їжу, а потім відповідай.

Vучень. Під час їжі не прихльобуй голосно, не дмухай на луже гарячу

страву, не стукай ложкою по мисці. Намагайся їсти беззвучно.

I учень. Якщо тобі потрібно що-небудь взяти з блюда або вази, не

тягнися через весь стіл, а тихо попроси сусіда передати, із загального

блюда бери крайній до тебе кусок, не вибирай.

IIучень. Закінчивши їсти, ложку не облизуй. Брудний ніж і виделку

на скатертину не клади, а поклади на свою миску. Не сиди боком до

столу або поклавши ногу на йогу — цс негарно і неввічливо.

IIучень. Не роби кульок з хліба, не криши його дарма, доїдай

все

до

крихти. Пам'ятай завжди, скільки людей працювало, щоб виростити і

зібрати врожай та спекти хліб. Не забувай про

те,

що для мільйонів людей

на Землі крихта хліба є дорогоцінною.

II ведучий. Зустрічаються такі діти, які хочуть похизуватися своєю

освіченістю. Але особливо образливо за тих, хто найвищу ціль бачить у

тому, щоб пересипати кожну фразу чи то нецензурними, чи то

безглуздими словами. Інший раз проходиш повз школяра, який

розмовляє з дівчинкою і помічаєш, як він стоїть, червоніє, пихтить і есе

ніяк не може розпочати розмову. А чому? Тому, що він настільки звик

спілкуватися з товаришами головним чином за допомогою "слівців", що

просто розучився розмовляти звичайною людською мовою. Але з

дівчинкою, та ще й коли вона тобі подобається, так не загово-риш. Ось

і мучишся.

ІVучень. А нерозумні прізвиська, якими нагороджують один одного.

Vучень. Хочеться дати пораду тим, хто страждає від нав'язливого

прізвиська. Адже їх придумують зазвичай злі і нерозумні хлопці, яким

приносить задоволення робити боляче іншим, спостерігати, як товариш

заплакав, перестає грати, пішов з ковзанки.

Як же позбавити їх цієї нехорошої розваги? Найкраще — просто не

звертати увагу на їх видумки, не ображатися. Тоді їм самим стане

нецікаво. І вони швидко відчепляться.

І ведучий. Кожній людині хочеться бути красивою. І цс цілком

природно. Але не всі школярі правильно розуміють, що ж саме робить

людину привабливою. Це не просте питання. У ньому треба розібратися.

/ учень. Людину робить привабливою не підфарбоване обличчя.

Гільки у праці і боротьбі людина всесторонньо розвивається,

вдосконалюється і стає по-справжньому красивою.

І!учень. Хіба худорлявий і мускулястий спортсмен, геолог, моряк,

пілот, доменщик із загорілим обличчям не кращий у сто разів виніженого

пінивця з блідим обличчям і обвислим животом?

А деякі дівчатка вважають, що природної краси їм зовсім

недостатньо. Свою свіжу шкіру вони покривають шаром пудри,

підфарбовують свої ніжні губи, навішують на себе численну кількість

прикрас. Вони не розуміють, що у всьому потрібна стриманість

почуття

міри.

/ведучий. Ми не повинні забувати, що правила хорошого тону, по

суті, спираються на здоровий глузд, на закони простого людського такту,

який виробляється без особливої праці у кожного, хто вимогливий до

себе і уважний до людей.

Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму.

II. Лицарський турнір "Ввічливість — це людяність"

(Класний керівник Ткачук В.В., Бисгрицька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Бсрезнівського району)

Мета: Сформувати в дітей основи культурної поведінки, виробляти

звичку вживати ввічливі слова як чемну форму звертання, виховувати

бажання бути привітним і шляхетним.

Класний керівник:

Доброго дня, любі діти!

Ви так гарно відповіли мені "Добрий день". Отож, ми побажали

один одному, щоб день був добрий для кожного з нас, приніс радість,

задоволення, добрий настрій. У нашого народу стало звичаєм вітати один

одного цим хорошим, теплим побажанням. А ще кажуть: "Доброго

здоров'я", "Здорові були", "Моє шанування вам". Є теплі, рідні та близькі

слова "мама", "тато"... Є слова вагомі - держава, Батьківщина. А ще є

ввічливі слова — називаються вони чарівними. Люди, які їх постійно

вживають, називаються ввічливими, чемними. Чемна людина всім

приємна, бо вона приносить втіху і хороший настрій.

Сьогодні ми влаштуємо невеликий екзамен на ввічливість нашим

хлопчи-кам. А щоб вони були впевненими в собі, назвемо їх лицарями і

сподіваємось, що не даремно нарекли їх цим ім'ям.

Отже, розпочнемо турнір лицарів ввічливості.

Щоб у лицарському турнірі перемогти, потрібно бути мудрим і

люб'язним, всі закони доброї поведінки знати. Змагатися треба за кожен

бал, суворо дотримуючись законів ввічливості.

Оголошую перший конкурс "Розминку".

Запитання для команд:

I. Кого в минулому називали лицарями?

II. Яку людину ми називаємо лицарем в наші дні?

Поки журі підбиває підсумки, проведемо розминку з

вболівальниками.

Гра "Закінчи речення".

Розтане навіть льодяна крижина

Від слова теплого (спасибі).

Зазеленіє навіть пень,

Коли почує (добрий день).

Якщо їсти більш невсилі,

Скажем мамі ми (спасибі).

Коли за бенкет сварять чи підказку.

Скажем (вибачте, будь ласка).

І у Франції, І в Словаччині

На прощання кажуть (до побачення).

Наступний конкурс "Лицарські манери".

Завдання: Хто скаже найбільше чарівних слів. Кожен з вас повинен

назва-ти всі відомі вам ввічливі слова і вирази. За кожне назване слово

команда отримує один бал.

Наступний конкурс називається "Ми йдемо в гості".

Запитання для команд:

1. Як обрати подарунок?

2. Як приймати подарунок?

3. Якщо ти прийшов у гості з дівчинкою?

4. Коли потрібно приходити в гості?

5. Як повинен поводитись господар?

6. Які ви знаєте правила поведінки за столом?

Відповіді ми почули, отже, слово журі. Та, на жаль, не завжди буває

так, як написано в правилах. І як не потрібно робити, ми дізнаємось з

літературної сторінки, яку підготували наші дівчатка.

Вірші "У гостях

"Гостинна сусідка", "Некультурні хазяї". "Про

культуру школяра

Дякую, дівчата, я думаю, що таких хазяїв і гостей серед нас немає.

Наші лицарі відпочили, отже, слід далі проводити конкурс. Всі ми

любимо таке свято як день народження. В цей день хочеться почути

найтеплішіб, найщиріші слова, отже, завдання для лицарів.