Кацинська Л.Л. Години спілкування: педагогічні технологи та досвід. Класному керівнику 5-6 класів

Подождите немного. Документ загружается.

9-й учень

Заспівай мені, мамо моя

Як бувало, колись над колискою,

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії берізкою.

Запрошена на урок мама співає "Колискову

на слова А. Малишка.

Спи, засни, моя дитино,

Спи, моє маля.

Ніч іде в гаї, в долини.

Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в очах сія.

Будеш завтра в світ дивиться,

Зіронько моя!..

Посміхнись до мене, сину,

І зрадію я,

Не хвилину і не днину

Я навік твоя...

Клясовод.

Хто працює

вчиться, на того любо дивиться. Змалку вчитися будеш

— легше все здобудеш. Хто про себе думає одного, у житті не матиме

нікого.

Прислів'я та приказки становлять начебто неписаний звід пра-вил,

якими людина може користуватися в повсякденному житті. Увійшли в

прислів'я образи батька, матері й дітей.

Читаються підібрані заздалегідь прислів'я:

^Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

^Нема того краму, щоб купити маму.

сокола і діти соколята.

^ Матері ні купити, ні заслужити.

^Добрі діти — батькам

вінець,

а злі діти — батькам кінець.

^ Материн гнів, як весняний

сніг:

рясно

впаде,

та скоро розтане.

^Добре й

неньці,

як дитина в славі.

^Мати

одною

рукою б'є, а другою гладить.

^Яка хата, такий тші — який батько, такий сил.

^Яке

дерево,

такі в нього й квіточки, які батьки, такі й діточки.

^Який кущ. така й калина; яка мати, така й дитина.

^Яка січ

'я.

такий і я.

^Батько краще догляне

семеро

синів, ніж семеро синів батька.

^Нема цвіту більшого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як

мати дитині

^ На сонці добре

сидіти,

а коло мами добре жити.

Інсценівка вірша Г. Віеру "Мамо, чому?"

Син. Чом у тебе у косі ясна

Забіліла раптом сивина?

Мятя. Від любові, від тривог, надій:

Ти ж один у мене, сину мій.

Син. А в бабусі голова біліш —

То ж мене бабуся любить більш?

Мати. В неї діти — доньки і сини —

Додають, сердешній, сивини.

Син. Чом же тьотя біла, як зима —

В неї ж діток не було й нема?

Мати. Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік одна.

Інсценізація вірша А. Костецького "Домашній твір"

Автор.

Вітько-бідак страждає так,

Аж здригує ногами!

Він — за столом,

Він пише твір:

"Я помагаю мамі".

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого — хоч умри! —

До голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама. Вітюнь, будь ласка, в магазин

Сходи за сірниками.

Син. "Ідея! —

Автор. Вигукнув синок,

А мамі...

Син. Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу —

Роблю важкі уроки".

Автор.

мама вийшла... А Вітько

Швиденько пише в зошит

"Я в магазин завжди ходжу,

Коли мене попросять..."

Хвилин за десять мама знов

З'являється у дверях.

Вітюнь, картопельки начисть,

А я зварю вечерю.

"Сама начисть! —

Кричить Вітько.

Та так, що ледь не лопне.

Я твір пишу! Я — зайнятий!

Сама вари картоплю!"

Виходить мама, а синок

Писати знов сідає.

"Я мамі сам варю обід,

Вечерю та сніданок..."

Радіє син.

Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

І геть не думає про те.

Що він радіє марно...

Класовод проводить анкету, після аналізу якої зможе продовжити

бесіду про ставлення до батьків (питання, надруковані заздалегідь,

роздаються учням).

Сни. (пише)

Автор.

Мама.

Син.

Автор.

Сни.

Автор.

Син. (пише)

Автор.

Син.

Автор.

Приблизні питання:

1. Чи можеш ти відразу назвати дні народження тата й мами?

2. Чи знаєш, які речі потрібні батькам?

3. Чи оглядаєш квартиру маминими очима? Чи помічаєш речі, які

лежать не на своєму місці?

4. Чи ділишся з батьками ласощами, коли тебе пригощають?

5. Як ти поводишся, коли приходять гості? Чи бувають випадки,

коли батьки зайняті, а ти заважаєш?

Класовод.

"Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти", — говорить

українська мудрість.

"Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна

зачинити двері свого дому, а від поганих дітей не можна зберегти, як від

вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей", — говорив

В.О. Сухомлинський.

То ж завжди намагайтеся бути слухняними

вихованими, турбуйтеся

про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

17. Мамниа колискова

Родинне свято

Учитель:

Шановні гості!

Дорогі діти, батьки, вітаємо вас на нашому святі! Сьогодні ми

зібралися, щоб провести родинне свято, приурочене маминій колисковій.

(Звучить фонограма пісні "Зеленее жито").

Ведуча: Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно

пов'язані з образом найдорожчої для нас людини — матері. А її колискова

звучить найніжнішою музикою й толі, коли посрібляться наші скроні. З

колискової пісні починається потяг людини до добра, творчості й

наснаги.

(Під звуки мелодії "Пісня про рушник" читається вірш).

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

II. У рідному краї і ссрцс співає.

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає.

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдує мрії на теплих вітрах.

Піл вікнами мальви, в салу материнка,

Оспівані щедро в піснях.

III. Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє земля назавжди.

IV. Одна Батьківщина, і більш не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває.

Той долі не знайде в житті.

Ведуча: Любов до рідного краю, мови починається з колиски;

маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною

ніжністю

простотою. У них материнська ласка

любов, світ добра, краси

та справедливості.

I. Материнство... Святе й прекрасне, оспіване постами,

увіковічене художниками на полотнах.

II. У нашім раї на землі

Нічого кращого немає.

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Сьогодні в нас у гостях акушер районного пологового будин-ку:

(Розповідь лікаря)

III.Мати наша — сивая горлиця.

Все до її серденька горнеться:

Золота бджола намистиною,

Небо — праздниковою хустиною,

Сивий дуб — прокуреним прадідом,

Білочка — мальованим пряником,

Жура-журавель над криницею -

Чистою сльозою-водицею.

(Звучить пісня про маму)

Раніше дітей гойдали в колисках, виготовлених із лози. В Україні

існував звичай: коли дитина виростала, колиску не викидали, її берегли,

поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена, калини, для неї

вибирали легке, м'яке, співуче дерево.

II. Колискова... мамина... В кожного вона своя.

Виходить із серця матері та супроводжує усе життя.

(Звучить колискова пісня)

III.Колискова пісня... Скільки їх створив народ.

Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов'ю до людини,

природи, до всього живого.

IV. Скільки не судилося б страждати,

Я благословлятиму завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Ласкою проміння із імли.

V. Чуєте? Хто там? З дороги!

Мати іде молода,

Сонячні очі вологі,

Горда і рівна хода.

Гляньте, яка величава,

Скільки надії в очах -

Сина, як щастя, як славу,

В люди несе на руках.

Ні, їй немає зупинку,

їй поступається все.

Знайте, майбутню людину

Радісно мати несе.

Скільки у серці любові!

Квітне для неї земля.

Друзі, тихіше розмови -

Спить на руках немовля!

Чуєте? Хто там? — з дороги!

Гляньте, краса — не хода,

Кидайте квіти під ноги -

Мати іде молода!

II. Скільки ніжності в очах матері. Скільки радості й тривоги за

майбутнє малюка.

(Розповідь отця Володимира про таїнства хрещення дитини).

Досить мас мати сліз і мук

Досить віддає здоров'я й сили,

Щедрість материнських добрих рук

Ми ще у житті не оцінили.

III. Максим Горький писав: "Усе прекрасне

людині

—

від проміння

сонця і від молока матері".

Ми возвеличуємо святу й безкорисливу материнську любов,

натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, які пригортали нас

у холод і голод, які знімали жар із чола.

О, ці святі материнські руки! О, ти свята колискова! Ти завжди даєш

нам силу!

(Звучить колискова)

Вчитель: Діти, сьогодні в нас урок незвичайний: на ньому присут

бабусі, мами. Я знаю, що

ваших сім'ях люблять народну пісню. Люб лет

батьки самі співати й привчають до цього дітей. Давайте попросик

сім'ю заспівати українську народну пісню, яку вони співають у с во

родинах.

IV. Щаслива я була це ще коли!

Що знала той перший дотик невимовний.

Що руки матері вели, що колискова кликала

V світ великий, хмар і сонця повний,

Я знаю кожну жилку на руках,

Які біду відводили від мене,

Зрівняги їх не можу я ні з чим, —

Я поклоняюсь їм із сльозами на очах.

У.Мати впадає, не снить коло сина,

Мліс душею, бо хвора дитина;

Плаче маленький: "Мамочко, пить..."

Ручки гарячі до нас простягає,

Мов захистити від болю благає,

Весь ніби свічка тоненька горить.

Знову і знову: "Мамочко, пить..."

Любий синочку! Тобі все віддати -

З радістю можуть твій батько і мати

Душу і серце, силу і кров, —

Тільки б хворобу ти чорну зборов,

Тільки б ти знову підвівся із ліжка,

Став би на жваві пружинисті ніжки,

Знову побіг би веселий в садок.

Крихітко рідна, любий синок,

Землю піднімемо, серце дістанемо,

Тільки б іи, сину, нам не зів'янув.

Тільки б ти, сину, очей не закрив,

Тільки б ти жив!

VI. В щасливі і тяжкі години -

Куди б нам не стелився шлях -

Не гасне колискова мами

У людських вдячних серцях.

(Виконується пісня "Мамина коса").

VII. Рідна мамо, добра ти моя ненька!

Мамо, мамо, вишенька біленька.

Чуєш, мамо, горлиця мені знову

Нагадала давню пісню колискову.

VIII. Мамо, мамо! Горлиця, як ти сива

Проліта крізь літа.

Давнім спомином щаслива.

Чуєш, мамо! Вільного нема дива

За пісні, що ти дала, як папороть цвіла.

(Виконується пісня "Чорнобривці").

IX. Але, як не гірко, та бур'ян-зілля родило і родить на людському

городі, та тільки кривда матері є найважчим злочином. І кривдника не

мине кара. Шкода, але не всі її бояться. Лишають, за-бувають одиноких

матерів, а ще гірше — виїдають, відправляють у будинки пристарілих.

(Виступ керівника гуртка "Милосердя").

Вчитель:

На поклик власної душі

Що здатна нас карати грізно.

Спіши до матері, спіши.

Допоки ще тобі не пізно.

Допоки жде вона тебе,

Щоб потім боляче не стало,

Щоб материнська сивина

Тобі на совість не лягала.

Допоки ще не перейшов

У згадку образ рідний, щирий,

Свою їй ласку і любов

Даруй, не відаючи міри.

Важливі справи запиши -

Вони ще можуть почекати,

Спіши до матері, спіши,

Допоки є на світі мати!

(Діти вручають своїм матерям, бабусям вироби, зроблені своїми

руками).

Учитель: Дорогі діти, ось і закінчилось родинне свято. Ви сьогодні

багато співали, уважно слухали наших гостей. Напевно, наш урок

народознавства переконав, що без маминої пісні, ніжного неньчиного

слова немає людини.

Повернемо ж серця наші до краси людської, збагатимо життя наше

маминою піснею!

(Звучить "Пісня про рушник").

18. Рушник в обрядах українського народу

Виховна година

(Вишиті рушники, ікона Божої Матері, хліб-сіль на рушнику. На

дошці — вислови про рушник).

Учитель: Український рушник прийшов до нас із давніх давен. Як

багато промовляють вишиті рушники до нас! Колись без вишитого

рушника не обходилося жодне свято.

Шановні учні! У вас були пошукові завдання дізнатися від рідних

своїх мам, бабусь, прабабусь про визначення рушника в українському

побуті, обрядах. Отже, що ми знаємо про рушник?

Учні:

1. Моя бабуся рушником накриває хліб на столі.

2. Моя мама на Великдень іде святити паску, яку накриває вишитим

рушником.

3. Я була на весіллі та бачила, що на вишитому рушнику молоді

да-вали клятву одне одному.

4. У моєї тітки будували хату. І коли верх хати був готовий, його

прикрашали букетом квітів, перев'язаних рушником.

5. Портрет Шевченка у класі завжди прикрашений рушником.

Учитель:

У кожній сільській хаті висів рушник простий, скромно

оздоблений. Що ми ще знаємо про рушник, який висить на стіні? Учень:

Рушник на стіні — це давній наш звичай. Не було в Україні хати, яку не

прикрашали б рушниками. Хоча б як убого судилося жити, але хата

палахкотіла багатством кольорів рушників. У народі казали; "Хата без

рушників, що родина без дітей". У минулому рушник — обличчя оселі,

господині. По тому, скільки та які були рушники, створювалася думка

про матір і її дочок.

Чистий рушник на похваті був ознакою хазяйності, працьовитості

кожної жінки.

Учитель: Не.

випадково в народній пісні мати навчає доньку:

Тримай хаточку, як у віночку,

І рушник на кілочку.

Тримай відерця всі чистенькі

І води повненькі.

Прийдуть зовиці пити водиці,

Будуть тебе хвалити.

З вишитим рушником приходили до жінки, що народила дитину,

вшановувати немовля. Коли син вирушав

далеку дорогу, коли чоловіка

жінка виряджала на війну, то дарувала їм вишитий рушник як

застереження від лиха. Це відображено й у піснях.

Всі співають "Пісню про рушник" А.Малишка).

Сьогодні на нашому столі лежить хліб на рушникові. Чому? Учень:

Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому

рушникові були ознакою гостинності українського народу. Прийшгги

рушник, поцілувати хліб — символізувало єдність, злагоду, глибоку

пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки, став доброю

традицією і в наш час.

Учитель:

Рушники за своїм практичним

естетичним призначенням

використовуються і в побуті. Від цього утворилися їхні назви:

Утирач (для рук і обличчя).

Стирок (для посуду, стола, лави).

Покутник (ним обвішували стіни, портрети).

Плечовий (ним пов'язували сватів).

Подарунковий (обрядовий, весільний).

А як використовувалися рушники на весіллі?

Учень: У весільному церемоніалі збереглося найбільше обрядових

сюжетів, пов'язаних із рушником. За давнім звичаєм, як тільки в родині

підростала дівчинка, мати заздалегідь турбувалася про рушники. До їх

виготовлення привчали ще з юного віку. Довгими зимовими вечорами

дівчата мережили узори. Від того, якими виходили візерунки, скільки

встигала дівчина вишити рушників, складалася думка про її

працьовитість, вдачу.

кожній родині, коли підростала дівчина, скриня

мала повнитися рушниками, їх дбайливо оберігали, ними хизувалися

перед гостями, сусідами.

Учитель:

Кожній матері хотілося, щоб про її доньку пішла добра

слава. Дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку обрядовою

піснею:

Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала

Та рушники пряла,

По тихому Дунаю білила,

По сухому бережку сушила...

Найпершою ознакою згоди на одруження, коли приходили сва-ти,

було "давати рушники".

Якщо дівчина та її батьки того хотіли, вони пов'язували сватів і

молодого рушниками.