Кацинська Л.Л. Години спілкування: педагогічні технологи та досвід. Класному керівнику 5-6 класів
Подождите немного. Документ загружается.
Калина
Посадіть калину...
Коло школи.
Щоб на цілий білий світ
Усміхнулась широ доля —
Материнський ніжний цвіт.
Посадіть калину...
На городі.
Щоб розквітнула земля!
Із роси — пречиста врода.
З неба почерк журавля.
Посадіть калину...
Коло тину.
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина —
Буде честь їй і хвала.
Посадіть калину...
Коло хати.
Щоб на всеньке, на життя
Стане кожен ранок святом,
Дітям буде вороття.
Посадіть калину в чистім полі!
Хай вона освятить час!
Вона любить дуже волю,
Хай же воля любить нас!
Сине небо,
Чисте поле...
Посадіть калину
Коло школи.
Нині цвіт її не стерся,
Не зів'янув в спориші.
Припадає коло серця,
Залягла вона в душі.
6-а дівчинка (у віночку з квітів безсмертника або в костюмі
безсмертника). До віночка дівчатка також вплітали безсмертник. Люди
вважали, що безсмертник дарує здоров'я. Чи виразки, чи ранки —дуже
гоїть, тому й співають славу цьому квітові життя.
7-а дівчинка (у віночку з любистку або в костюмі любистка) і 8-а
дівчинка (у віночку з волошок або в костюмі волошки). А любисток і
волошка були колись птахами, що вчили людей любити один одного та
20
бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими
рослинками — любистком та волошкою.
Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості.
Ними миють волосся, освіжають хатнє помешкання, купають маленьких
дітей. Тому у віночку — це символ людської відданості, уміння бути
корисішм.
9-та дівчинка (у віночку з ромашок або в костюмі ромашки).
Між ромашок в лузі біля річки
Йшли в віночках білих дві сестрички.
Віддаля і розпізнати важко,
Де малі дівчатка, де ромашки.
Ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, її почали вплітати у
віночок, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров'я, а й
доброту та ніжність. І вплітають її разом з гронами калини та цвіту
яблуні, вишні. Переплітають з батіжком хмелю
—
символом гнучкості й
розуму.
10-а
дівчинка (у віночку з квітів маку або в костюмі маку).
Розцвіли червоні маки...
Вранці по росі.
Я піду і назриваю
Маків для краси.
А тоді найкращу квітку
В коси заплету,
І сама посеред поля
Маком зацвіту.
Мак з'явився в українському віночку в XVI — XVII ст. То були часи
боротьби українського народу за незалежність. І розцвіла пролита кров
маковою квіткою в українському вінку. Спочатку цвіт маку долучали у
віночки лише ті дівчата, у чиїй родині хтось загинув у боротьбі з
ворогами. До того ж мак є символом печалі й туги. Згодом мак стали
вплітати до вінка шестирічної доньки, вважа-ючи, що він дає сон та
береже думку.
11-а дівчинка (у віночку з квітів чорнобривців або в костюмі
чорнобривця). Чорнобривці у віночок починали вплітати з самого
першого вінка. При цьому вважали, що вони допомагають позбутися
головного болю. (Виконує пісню "Чорнобривці" на
сл.
М. Сингаївського,
муз. В. Верменича).
12-а дівчинка
{у
віночку з квітів ружі або в костюмі ружі). У народі
кажуть, що Ружа колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як її сестри
— Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов
якось до них лікуватися Зимовий Вітер. Постукав у двері та й питає:
21
— А чи тут красуні-дівчата живуть, що людей лікують, здоров'я
дають?
— Тут, — відповіла Троянда.
— То впустіть до хати,
— А хто ти будеш?
— Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.
— А чи не завдаси ти нам шкоди?
— Ні!
Відчинила Троянда двері і влетів у хату Вітер-Вітрисько.
— На що скаржишся? — спитала Мальва,
— На безсилля з Морозом боротися.
— А чи добре ти щось вчинив людям?
— Ні!
— То за що ж тобі співчувати?
— За те, що я хворий.
— Але ми лиш тільки добрим людям помагаємо, — відповіли дівчата.
Тоді дмухнув Вітер на сестер
і
перетворив їх на квіти. А люди навесні
висалили їх у квітники: мальву — коло вікна ближче, півонію — до води,
ружу
—
до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують. У
віночку ж це — символ віри, надії, любові.
Дівчата залишаються на сцені, утворивши коло.
Класний керівник. Ми розповіли вам, з яких квітів плівся вінок і яке
зна-чення мала кожна квітка у вінку.
Ще до вінка в'язалися стрічки, треба теж уміти і символи їх знати.
Про це нам розкажуть хлопці.
1-й хлопець. Найпершу у віночку — посередині, в'яжуть світло-
брунатну стрічку — символ землі-годувальниці. (Одній з дівчат
прикріплює стрічку до віночка).
2-м хлопець. Пообіч від брунатної стрічки — жовті сгрічки
—
символ
сонця. (Прикріплює стрічку до віночка).
3-й хлопець. За жовтими стрічками в'яжуться світло-зелені стрічки
— снм-вол краси і молодості. (Прикріплює стрічку до віночка).
4-й хлопець. За світло-зеленими стрічками в'яжуться блакитні
стрічки — символ неба. (Прикріплює стрічки).
5-й хлопець. За блакитними стрічками в'яжуться сині
—
символ води.
(Прикріплює стрічку).
6-м хлопець. Далі в'яжуть жовтогарячу стрічку — символ хліба.
(Прикріплює стрічку).
7-й хлопець. Далі в'яжуть фіолетову стрічку — символ мудрості
людини. (Прикріплює стрічку).
22
Н-й
хлопець. Наступна стрічка — малинова — символ душевності,
щирості. (Прикріплює стрічку).
9-й хлопець. Після малинової стрічки в'язали рожеву — символ
достатку. (Прикріплює стрічку).
10-й
хлопець. В'язали до строю і білу стрічечку, але тоді, коли кінці
її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на
правому — місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували,
бо цс символ пам'яті про померлих. (Прикріплює стрічку).
11-й хлопець. Дівчата, що вплітали у віночок мак, одночасно
пов'язували до нього червону стрічку — символ печалі і магічності.
(Прикріплює стрічку).
Класний керівник. Люди вірили у силу стрічок. Стрічки — обереги
волосся од чужих людей; відмірювались вони по довжині дівочої коси і
вщрізалися трохи нижче коси, щоб її сховати.
12-йхлопець. Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала
блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчинку
подарунками, хлібом, грошима, тканиною, одягом. Бажали їй стати
щасливою
і
багатою. Бездітні люди прохали бути
їм
за доньку.
А
дівчинка
з поваги дарувала тим людям стрічку з віночка чи вишиту хусгинку, з
якій носила насіння любистку.
Дівчата танцюють і виконують пісню "Попливи, віночку" на сл. С.
Жупанина, муз. А. Павлюка.
Класний керівник. Тепер віночків-оберегів не плетуть. Граючись, ви,
мабуть, виплітаєте вінки з кульбаби, конюшини, ромашок, волошок, але
вони не є оберегами. Тепер віночки можна побачити лише з штучних
квітів і то тільки на якомусь концерті. Але й до цих віночків треба
ставитись з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають. Про це
говорят
ь
такі народні прислів'я:
Хто вміє віночок вити —
Той вміє життя любити.
Який вінок — такий голосок.
У цьому дворку, як на вінку.
Діти, сьогодні ми говорили про "вікові" віночки, тобто про такі,
які плелися відповідно до віку дитини. Крім "вікових" вінків на Україні
існували ритуальні, звичайні, магічні, лікувальні та інші віночки. Усього
77 видів. Але це вже тема наступних виховних годин.
23
Мамина вишня
сл. Дмитра Л уценка
Зносу наснилось дитинство
Тепле, мое гарна весна,
вишня вдяглася в намисто,
Мама щаслива й сумна.
Там за селом проводжала
Долю мою молоду...
Щедро мені щебетала
Мамина вишня в саду.
Вдаль голубими вітрами
Весни за обрій пливли.
Раннім туманом у мами
Коси, як дим, запвіли.
Мати в тривогах вінчала
Щастя жадане й біду...
Радо мене зустрічала
Мамина вишня в саду.
Здавна близьке й сокровенне
Все там, аж терпне душа...
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша.
Знов, як бувало, до столу
Кличе, лиш в хату зайду...
Ронить зацвіток додолу
Мамина вишня в саду.
Пісня любові й дитинства
В серці бринить, як струна...
Наче священна молитва,
З рідного краю луна.
Та не порадус літо
Душу мою молоду...
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду.
Чорнобривці
сл. М. Сингаївського муз. В. Верменича
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачив я у чужій стороні.
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.
Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку.
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую рідненька.
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі.
Розцвітають і квіти, і доля
На моїй українській землі.
Приспів:
Попливи, віночку
Сл. С. Жупанина муз. А. Павлюка
Ми з барвистих квітів
Виплели віночок
На лужку зарічнім
Повели танок,
Так і черевички (3 р.).
Повели танок!
Попливи, віночку,
У далекий край
Скрізь у світі друзів,
Наших привітай.
Гей, гей, дана, дана (3 р.)
Друзям розкажи.
Про життя весняне
В рідній стороні
Понеси, віночку,
З-за Карпат пісні.
Гей, гей, дана, дана (3 р.).
Понеси пісні.
5. Матеріали до виховної години
"Прилітайте, лелеченьки"
(Класний керівник Квасилівської ЗОШ 1-ІII ступенів
Малиновська І.М.)
Мета: Розширити та збагатити знання дітей про битого лелеку —
птаха який невіддільний від українських просторів, людських осель.
Ознайомити з тим, що цей чудовий птах
—
символ миру, достатку, щастя,
добра, рідного краю. Виховувати почуття любові до природи, рідного
краю, народних звичаїв, традицій, фольклору.
Класний керівник. Послухайте, діти, легенду, яку мені довелося
почути в одному поліському селі: "Давним давно бог Перун відправив
людину на землю, дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла далеко в ліс.
При цьому ставилась умова; не розв'язувати і не 'заглядати в мішок. Та
не була б людина людиною, якби не поцікавилась, що ж у тому лантусі.
На півдорозі чоловік зупинився, розв'язав зав'язку, і з мішка
повистрибували жаби, вужі, миші, змії. І розгніваний Перун сказав:
"Людино, я перетворю тебе на птаха. І будеш ним доти, доки не
повизбируєш гаддя, яке ти випустив на волю".
Як ви думаєте, в якого птаха перетворив бог Перун чоловіка?
Класний керівник. Як ще в народі називають цього птаха? (Чорногуз,
бузько, бусол, вссслик).
— Як відомо, в народі ніколи ще не називали птахів і звірів
людськими іменами. Одначе, до них звергалися, як до людей: "Антоне,
коли тепло буде?". Пастухи, побачивши поважного птаха, що ходив
навколо, окликали його: "Іване, принеси нам літо!"
Кожної весни приносять нам радість і втіху ці благородні птахи.
Ми звикли до них, як до рідних,
і
коли лелеки затримуються, люди сумно
перепитують один одного: "Чого це не видно наших буслів? Може, лихо
яке сталося?" А коли, зробивши три кола над хатою, бусол м'яко
опускається у гніздо, гордо відкинувши шию, і весело клекоче, то він
оповідає про своє повернення.
З давніх-давен ці птахи були близькими сусідами людини. Там, де
зводи-лося житло, неодмінно поселявся птах
—
лелека. Ось як говориться
у народі: якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині має бути лад та
добро. Якщо хтось зруйнує пташине гніздо, накличе собі лиха.
Господар, у якого гніздяться лелеки, вважається шанованим у селі
чоловіком. Був якось у нашому краю випадок: прилетіли лелеки весною,
а весна не приходила — мокрий сніг скував їм крила, а вночі взявся
морозом. Бідні птахи безпомічно ходили по селу, ніби просили людей
врятувати
їх. І
тоді всім селом зібралися люди
і
вирішили відновити птахів
26
та потримати їх у своїх хатах до тепла. Годували їх вареною картоплею
— і птахи не забули людського добра.
З появою цих птахів визначається прихід весни. З появою цих птахів
хлібороби неодмінно починали висівати ярі культури, садити городину,
приказуючи: "Як з'явились буслині лапи — не забувай з грядки сапи".
За повадками лелеки люди передбачали, якою буде погода наступного
року. Вважалося, що коли лелеки запізнюються з вильотом у вирій і
збираються у гурти, то зима буде без лютих морозів. І, навпаки, якщо
вони поспішають відлітати — чекай суворої зими.
Залишають наші краї лелеки зі смутком у серці. А коли відлітають
вони? Ніколи не вдалося бачити їх відліт! Цс с великою загадкою!
Відлітают
ь
вони тільки вночі. Весь тихий суходолий маршрут припадає
на сутінки, вдень вони перепочивають.
А роблять вони так, щоб
не
скорист алися солов'ї, бо
ця
сіра маленька
пташка, якій важко долати великі відстані, користується "безкоштовним
проїздом", усідається на лелеку
і
полегшує собі маршрут. Ось чому лелеки
летять у сутінках.
Лелеки — великі птахи. Маса деяких досягає 15 кг, розмах крил —
майже 2 метри. Вони летять ключем (10-40 птахів на висоті 1-6 км), а
їхнє приємне курли-кання чути подекуди за 2
і
більше кілометри. Цікаво,
що лелеки летять до вирію
зі
швидкістю 150 км/год, а коли повертаються
додому, то вдвічі швидше,
— Як ви думаєте, чому назад лелеки летять швидше? (Бо летять
додому. І несуть у рідні краї вссну-красну).
Повертаються напровесні до нас, коли ще сніг повністю не зійшов.
Упізнавши рідні місця, вони збираються зіраями і танцюють. Танок
триває дві години, після чого птахи розлітаються і починають
ремонтувати старі гнізда або споруджувати нові.
Лелсчина вірність стала символом любові до рідної землі.
Діти!Зараз цих птахів стає все менше, тому, що змінюються умови
життя людей, натомість солом'ятіх стріх з'явилися шиферні та черепичні
дахи. Внаслідок висушування боліт, озер та ставків зменшилась кількість
їжі для лелек. Недалекий той час, коли цих добрих людських сусідів
будуть записувати у Червону книгу. Особливо це стосується нашого
Полісся. Тому сьогодні треба дбати про їх гніздування. Чи можна
допустити, щоб лелеки зникли?!
27
6. Конкурс-свято "Ми з матусею разом..."
(Класний керівник ЗОШ І-Ш ступенів №5 м. Рівного
Кравчук І. М.)
Обладнання: святково прикрашений клас, стільці, тарілки, ложки,
листочки паперу, ручки, клаптики тканини, ґудзики, голки, нитки; на
дошці написані слова: "Матір ні купити, ні заслужити"; постійно звучить
музика.
Учасники свята: Учні з батьками.
1 учень. Мати — цс найрідніша і найдорожча людина.
2учень. Мати — це пісня над колискою, що пречистим білим світом
бере-же нас.
З учень. Мати — це мова, що осяяла нас, дітей, любов'ю, як сонце.
4учень. Мати — це молитва до Бога, яка дас нам надію у житті.
5учень. Усього чотири літери у простому цьому слові. Але скільки
в ньому радості, щирості й любові.
6учень. Мама
—
цс тепле
й
лагідне, добре й ніжне слово, добре відоме
нам з дитинства. Матуся з перших хвилин нашого життя віддає усе своє
тепло до останньої краплини, її любов до дитини безмежна і щира. Ніхто
так не любить, як любить мати своє дитя,
7 учень.
У нашім краї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Так колись писав Тарас Григорович Шевченко.
8 учень. Мама завжди гарна і чарівна — немов перша весняна
квіточка, її лагідне слово зцілює хвороби, дас щастя і радість.
Материнська посмішка порівняна, хіба, що з теплим промінням сонця.
А хіба є щось краще, ніж мате-ринський поцілунок.
Учні всього класу виконують пісню:
Матусю моя дорогенька
Це свято даруєм тобі
Яка ж бо ти ніжна, рідненька
А очі які голубі
Такі голубі, ніби небо,
Мов проліска синього цвіт
Ніколи їм плакать не треба
Нехай радість несе їм привіт
Радійте за нас, любі мами
28
Від вас ми навчаємось жить
І слава про вас, добра слава.
Нехай птахом по вітру летить.
1 учень. Як не прикро про цс говорити, але таке прекрасне свято, як
день матері незаслужено призабулося
в
нашій Україні. Але
в
останні роки,
разом з набуттям Україною своєї незалежності, День матері почав знову
повертатися в Україну. Тепер це свято відзначається щороку кожної
другої неділі травня.
Всі учні разом. Із святом вас, любі наші матусі!
2 учень.
День чарівний, справжнє диво
В класі посмішок багато.
В класі ладно і красиво.
Бо у нас сьогодні свято.
Свято сяє квіточками
Гріє сонечко весни
Свято це — є святом мами,
В день чарівний і ясний.
Весняне привітання матусям
Звучить музика, учні дарують мамам квіти.
3 учень. Ми старались, працювали.
Гарні віршики писали,
А сьогодні їх читаєм
І матусю прославляєм.
Учні дарують мамам зроблені власноруч листівки з привітаннями і
зачи-тують власні вірші.
Під звуки вальсу виходять танцювати три пари з учнів.
4учень. Безсмертний вальс,
Як часто він луна...
Чарівні квіти нашої землі
Для вас даруємо цей дивний танок ми...
Хлопці запрошують мам на вальс.
/ учень. Скільки ми себе пам'ятаємо в дитинстві, завжди поряд з
нами наші мами. Тож конкурсну програму, яку ми присвячуємо нашим
матусям, ми назвали "Ми з матусею разом..." Учасники будуть змагатися,
глядачі відпочи-вати і підтримувати оплесками.
2учень. Нам потрібно організувати три команди. В конкурсі беруть
участь і мами, і діти, але... роль мам виконують діти, а роль дітей —
29