Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення

продуктивних сил

та

регіональна

економіка

визначення грошової оцінки земель по Україні розраховується диференц-

ійний рентний дохід з орних земель за економічною оцінкою з виробниц-

тва зернових культур (у центнерах) за формулою:

дн

=(УхЦ-3-ЗхК

):Ц, (2)

де:

дн

- диференційний рентний дохід з гектара орних земель, ц;

У - урожайність зернових з гектара, ц;

—

ціна реалізації центнера зерна;

—

виробничі витрати на гектар;

НР

—

коефіцієнт норми рентабельності.

У зв'язку з тим, що у сільськогосподарському виробництві використо-

вуються не тільки родючі, а й гірші землі, створюються умови для форму-

вання на всіх землях, незалежно від їх якості і місця розташування, абсо-

лютного рентного доходу (абсолютної ренти). При оцінці земельдиферен-

ційний і абсолютний рентний доходи підсумовуються.

Диференційний рентний дохід з гектара земель під багаторічними на-

садженнями, природними сіножатями і пасовищами розраховується на

основі співвідношень диференційних рентних доходів цих угідь і рентного

доходу на орних землях за економічною оцінкою з виробництва зернових

культур за формулою:

р _ РДН

РДЩС)(П)

ДН(6)(С)(П) ~

(3)

де: Р

ДН(БКС)(І1)

- диференційний рентний дохід з гектара земель під бага-

торічними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами

(п),

ц;

ДН

- диференційний рентний дохід з гектара орних земель, ц;

Д(6)(с((іі)

—

диференційний рентний дохід з гектара земель під багаторіч-

ними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами (п), грн;

—

диференційний рентний дохід з гектара орних земель за економі-

чною оцінкою з виробництва зернових культур, грн.

Грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадження-

ми,

природними сіножатями і пасовищами по Україні визначається як до-

буток річного рентного доходу за економічною оцінкою з виробництва зер-

нових культур, ціни на зерно і терміну його капіталізації за формулою:

Гоз=Р

здн

хЦхТ

(4)

Хвесик

М.А.,

Горбач

Л.М.,

Пастушенко

П.П.

де:

грошова оцінка гектара орних земель, земель

під

багаторічни-

ми насадженнями, природними сіножатями

пасовищами

по

Україні,

грн;

здн

—

загальний рентний дохід

на

орних землях, землях

під

багаторіч-

ними насадженнями

пасовищами

по

Україні,

ц;

—

ціна центнера зерна,

грн;

—

термін капіталізації рентного доходу, роки, який встановлюється

на рівні

років.

де:

—

окупність виробничих затрат фактична.

За умови використання цього показника диференційний дохід пропо-

нується обчислювати

за

формулою:

ДД

ВПхП

(6)

Для визначення ціни ріллі використовують показники окремих оцінок

з ефективності вирощування окремих сільськогосподарських культур.

Вартість валової продукції

виробничих витрат

землеоцінних районах

пропонується встановлювати

за

кожним ґрунтовим різновидом

урахуван-

ням структури посівних площ. Розрахунки визначення вартості валової

продукції

га

ріллі здійснюються

за

формулою:

_ЬгС

)-К+(у

-С

)-У

(у

-С,)-У

...

(у„-С

)-У

]

+У

+...+

К '

(?)

де:

УУ'

вартість валової продукції, долари;

> У

> У„

врожайність сільськогосподарських культур,

ц з га;

С,,

С,, С

, С

—

ціна

на

кожну сільськогосподарську культуру, долари;

V,,

, V,, У

—

питома вага кожної сільськогосподарської культури

структурі посівних площ.

Водночас обчислюються валові виробничі витрати

V*' Сі

У^*і

С-у

V?' Сі V„' С

- °з °з 0

з 0"з

(8)

...+г

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

де:

да

- сумарні витрати на виробництво валового продукту з

га ріллі,

дол.;

, 0

... О

—

показники оцінки окупності виробничих витрат за

сільськогосподарськими культурами.

У1997 р. була прийнята "Методика грошової оцінки земель несільсько-

господарського призначення". Цією методикою передбачається грошова

оцінка земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони; земель при-

родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного

призначення; земель лісового, водного фонду та земель запасу. В основу

грошової оцінки земель покладено капіталізований рентний дохід, що виз-

начається відповідно до функціонального використання і місця розташу-

вання земельних ділянок.

Як удосконалення методики визначення диференційного рентного

доходу пропонується у зв'язку з інфляційними процесами визначати по-

казники оцінки в більш-менш стійких одиницях виміру, тобто рентний

дохід вираховувати в натуральних показниках (центнерах зерна), який у

разі визначення грошової оцінки землі переводять у вартісний вираз за

внутрішніми чи світовими цінами, або всі вихідні величини для обчислен-

ня ціни землі доцільно виражати у твердій валюті

—

доларах. Зокрема, про-

дукція основних видів сільськогосподарських культур обчислюється у

світових цінах, а виробничі витрати визначаються розрахунковим шляхом:

діленням показника оцінки за врожайністю (дол.) на показник оцінки

окупності виробничих затрат.

За змішаним підходом існує кілька методик розрахунку оцінки при-

родних ресурсів. Економічна оцінка надр землі за В.М.Козирєвим може

здійснюватися за формулою:

де:

- витрати на геологорозвідувальні роботи, що враховані на сусп-

ільному рівні в розрахунку на одиницю корисних копалин;

Р,

—

рента першого року;

—

кількість років, протягом яких родовище приносить ренту;

К - коефіцієнт, що враховує зміну ренти за роками.

Національним аграрним університетом України запропоновано таку

формулу грошової оцінки землі:

Е=РлК + 3.

0 1 Ґ

(9)

Г =

СхУхБ

(Ю)

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

де:

—

грошова оцінка землі, грн/га;

—

ціна

ц пшениці, грн;

—

урожайність пшениці, ц/га;

Б^-

бонітет грунту конкретного землекористувача, бали;

- середньозважений бонітет грунтів по країні, бали;

Ч - норма банківського проценту.

Дотримуючись такого принципу, В. Дмитренко, Ю. Махортов пропо-

нують таку формулу грошової оцінки орних земель:

_ (ЦхУ)хБ

хО,35

х0,02 ' (

П)

де:

Г - грошова оцінка

га орних земель, грн;

Ц - світова ціна на зерно

ЗО

дол. за

т);

У - середня врожайність зернових по регіону за останні 5 років, т/га;

0,35 - коефіцієнт норми рентабельності, використаний при еко-

номічній оцінці землі;

- середній бал бонітету грунтів по країні;

—

середній бал бонітету грунтів по і-тому регіону;

0,02

—

норма амортизації землі (відновлювальної вартості) відповідно

до строку її служби 50 років.

На думку економістів, які професійно займаються економічною оцінкою

земель на основі однієї шкали бальної системи бонітету не можна вирішити

всі проблеми, а головне обгрунтувати ціну землі, земельний податок та ін.

Економічна оцінка корисних копалин. Економічна оцінка балансових

запасів корисних копалин у надрах, за методикою К.Г.Гофмана і Н.П.Фе-

доренка, визначається цінністю продукції, що добувається, за вирахуван-

ням приведених витрат на їх видобуток у розрахунку на одиницю запасів.

Цінність видобутої продукції визначається двома показниками - замика-

ючими витратами на одержані компоненти корисних копалин і коефіціє-

нтом їх видобутку з надр. Величина останнього показника залежить від

витрат на видобуток корисних копалин. Тому абсолютна величина еконо-

мічної оцінки запасів корисних копалин (диференційна гірнича рента)

значно залежить від прийнятого в розрахунках коефіцієнта одержання ко-

рисних копалин із надр і відповідно йому показнику приведених витрат на

їх видобуток. Економічна оцінка розвіданих запасів корисних копалин, що

визначається максимумом диференційної гірської ренти, характеризує гра-

нично допустимий рівень витрат на приріст запасів за цим родовищем у

процесі його детальної промислової розвідки і може використовуватися

для нормування техніко-економічних параметрів відповідних розвідуваль-

них робіт на конкретних басейнах і родовищах корисних копалин.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Оскільки різні природні багатства та різні природно-економічні умови

експлуатації родовищ, що обумовлюють диференційну рентабельність

підприємств, які розробляють ці родовища, знаходять свій вираз у різній

ціні індивідуальній вартості їх продукції або при реалізації за загальними

цінами у величині чистого доходу, то А. К.Смирнов пропонує вважати їх по-

казниками економічної цінності родовищ. На початку 50-х років розпоча-

лися інтенсивні дослідження грошових оцінок родовищ і запасів корисних

копалин. Особливе місце серед цих робіт займають дослідження Н.В.Воло-

домоновата К.Л.Пожарицького. Оцінка родовищ корисних копалин за ме-

тодикою К.Л.Пожарицького визначається формулою:

У=(а-Ь)5,

(12)

де:

V - оцінка родовищ у номіналі;

—

цінність, що отримується із

т руди корисних копалин;

—

всі види витрат на добуток і переробку

т руди;

—

запаси руди.

З урахуванням фактору часу, який К.Л.Пожарицький пропонує визнача-

ти у вигляді процентної ставки, що відповідає середньорічному темпу росту

продуктивності праці в народному господарстві, ця формула набуде вигляду:

1 +

+ г)

04-г)"

(

де:

—

річний чистий дохід рудника;

г - облікова ставка, %;

—

тривалість експлуатації родовища, років.

При постійному річному доході формула матиме вигляд:

^ТсТТТГ'

(14)

Для родовища, що володіє практично невичерпними запасами, тобто

при п->°°, формула буде записана так:

К=—

(15)

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Цінність рудника при родовищі, експлуатація якого почнеться через

кілька років, буде визначатися за формулою:

+ г,)""

(16)

де:

г, - тариф облікових процентів, прийнятих на термін очікування

експлуатації;

т - час, на який відкладена експлуатація родовища.

К.Л.Пожарицький не виділяв із чистого доходу гірничого підприє-

мства його рентну складову, але при цьому він відмовився від прийня-

того підсумовування річних доходів і визначив їх розмір за період експ-

луатації рудника з урахуванням фактору часу, тобто за допомогою дис-

контування.

Якщо прийняти постійний чистий дохід за постійну величину, то це

призведе до помилкових висновків, адже відсоткова ставка приблизно рівна

росту продуктивності праці, що є джерелом підвищення річного чистого

доходу гірничого підприємства. З урахуванням цього пропонується така

формула оцінки діючого рудника:

(ї

+ а)А (\ + а)

А , (\ + а)"А

г)

г)"

{

де:

—

середньорічне підвищення чистого доходу.

За економчіної оцінки корисних копалин використовують величину,

яка обчислюється як різниця між цінністю кінцевої продукції, отриманої з

мінеральної сировини і витратами на її отримання за період розробки за-

пасів із врахуванням часу.

Економічну оцінку родовищ К.М визначають за формулою:

Км = > С18Ї

де:

їх - цінність готової продукції, включаючи всі супутні компонен-

ти,

вирахування у внутрішніх чи світових цінах 1-го року (замикаючі зат-

рати),

грн;

- величина приведених (без відрахувань на амортизацію) витрат у I-

му році експлуатації родовища, що оцінюється, грн;

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

(2-5)(1 + Р)

-1)

Км = ' - (19)

Р(1 + Р)

Ця економічна оцінка носить назву гірської чи природної ренти. На

розмір гірської ренти впливають такі фактори: геолого-гірські умови; гео-

графічні властивості, кількість родовищ, які експлуатуються у регіоні; еко-

логічні фактори.

Цікавим є підхід до показника економічної оцінки мінеральних запасів,

який оцінює вклад у розвиток народного господарства, що отримується від

використання даного ресурсу, і розмір цього вкладу або ефекту вимірюєть-

ся різницею між отриманням і витратами народного господарства при екс-

плуатації цього ресурсу, тобто різницею між його цінністю і витратами на

його отримання. Економічна оцінка запасів мінеральних ресурсів відобра-

жається різницею Ц

—

С, де Ц

—

оптова прейскурантна ціна цього природ-

ного ресурсу, а С

—

собівартість (або приведені затрати) на його отримання

(видобутку). Вказана різниця Ц - С у такому випадку розглядається як зви-

чайний прибуток. Цей метод підтримується багатьма авторами. Такий

підхід до оцінки обґрунтовується тим, що, по-перше, ціна дійсно встанов-

лює ту межу витрат, перевищення якої підприємству не вигідно (якщо при-

пустити, що за допомогою цін держава погоджує інтереси підприємства і

народного господарства, то ціни також відображають максимально допус-

тимий рівень затрат на цю продукцію з точки зору суспільства в цілому);

по-друге, прирівнюючи граничнодопустимі затрати до встановлених цін,

можлива побудова системи економічних оцінок мінеральної сировини на

таких самих принципах і критеріях, на яких базується вся практична оцін-

ка діяльності промислових підприємств і вся теорія ефективності капіта-

ловкладень; по-третє, прибуток найбільше (із всіх наявних показників)

враховує і відображає якість мінеральної сировини. За всіма цими факто-

рами пропонується базувати економічні оцінки копалин на діючих цінах,

прирівнюючи ці оцінки до розрахункового розміру прибутку.

Т - розрахунковий (кінцевий) період оцінки родовища чи його части-

ни,

роки;

Р—

норма дисконтування;

Величина (21 -1)

—

диференційна рента у розрахунку на кінцеву про-

дукцію, яка отримується з оцінюваного родовища у і-му році експлуатації

(освоєння).

Якщо протягом періоду вилучення запасів щорічні витрати

7.1

у часі

є постійними, то довгострокова економічна оцінка родовища корисних

копалин рівна:

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

О.Р.Нагельман пропонує оцінювати природні ресурси у надрах за ви-

тратами на геологорозвідку плюс потенційний чистий дохід, який може

бути отриманий у результаті їх використання. Така оцінка не шо інше, як

оптова ціна корисних копалин за вирахуванням витрат, які ще не зроблені.

В ціні запасів, яка визначена за таким принципом, відображаються як вит-

рати, так і очікуваний народногосподарський ефект. Вирішення цього зав-

дання передбачає наявність цін на мінеральну сировину і паливо, витрат,

які найповніше враховують освоєння природних ресурсів, добування і спо-

живання, а також необхідність у цьому ресурсі та можливість її задоволен-

ня при його використанні. Щодо палива, то такими цінами можуть бути ті,

шо враховують його енергетичну цінність і побудовані за принципом за-

микаючих затрат. У розрахунку на тонну запасів це буде цінафранко-при-

родний склад-резервуар, шо залежить у кожний даний момент від техніч-

них можливостей суспільства, які визначають рівень затрат на залучення

оцінюваних запасів у виробництво. Важкодоступне родовище, що розта-

шоване у складних гірськогеологічних умовах, може отримати нульову і

навіть від'ємну оцінку. Це буде означати, за такого рівня техніки і техно-

логії його розробки економічно неефективна, включення його до складу

національного багатства безпідставне, а в перспективі, у разі розвитку про-

дуктивних сил суспільства, оцінка може змінюватися. Прихильники цієї

концепції обґрунтовують свою думку тим, що "змішана" оцінка природ-

них багатств найповніше враховує довгострокові народногосподарські

результати використання природних ресурсів і при цьому дає змогу оці-

нити "гірші" природні ресурси. Тобто за цим підходом оцінюється потен-

ційний (а не фактично досягнутий) ефект їх використання; у повному об-

сязі враховується фактор часу; відображаються інтереси підприємств, які

використовують природні ресурси, на що, власне, і спрямовані вимоги до

економічної оцінки природних ресурсів.

Г.В.Черевко, М.І.Яцківдотримуючисьзмішаногопідходу, пропонують

визначити оцінку окремо відновлювальних і невідновних природних ре-

сурсів. Оцінку відновлювальних ресурсів можна визначити за агрегатова-

ним показником:

ОПР

В,

(20)

де:

ОПР

- оцінка природного ресурсу за агрегатованим показником;

ДР

—

диференційна рента;

—

норматив ефективності;

—

витрати на освоєння даного природного ресурсу, на попереджен-

ня шкоди середовищу і на відтворення природного ресурсу.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Якщо використовуються невідтворювальні ресурси, то в оцінку слід

включати витрати на створення їх замінників. Оцінку родовища ресурсів

за змішаною методикою можна назвати повними витратами і позначити

через г. Тоді оцінка одиниці природного ресурсу буде розраховуватися за

формулою:

ип

^зм--

; , (21)

п пі

де:

ОПР

зм

- змішана оцінка природних ресурсів;

- - витрати підприємств (змінні платежі) на використання одиниці

природного ресурсу (а);

В,,

, В, - витрати майбутніх періодів підприємствами, які акумулю-

ються державою (постійні платежі) за використання одиниці природного

ресурсу (в), відповідно В, — витрати коштів на пошук і освоєння нових

гірших ресурсів; В

—

витрати на розробку способів задоволення потреб у

дефіцитних ресурсах за рахунок вторинної переробки відходів і комплекс-

ного використання ресурсів; В

- витрати на дослідження можливостей

відтворювати ресурси штучним шляхом або, якщо це неможливо, створю-

вати їх замінники;

п - розмір запасів ресурсу в натуральному вираженні (т, кгтощо);

—

час, через який виникає потреба у витратах В

, В

Витрати а будуть забезпечувати відтворення витрат підприємств і ком-

пенсувати шкоду від експлуатації ресурсів. Витрати вдадуть змогу компен-

сувати втрату ресурсу, в якому суспільне виробництво має потребу. Дер-

жава повинна акумулювати витрати в для розв'язання проблем обмеже-

ності ресурсів, їх відтворення тощо. Звичайно, точно визначити розміри

цих витрат досить важко, оскільки вони ще остаточно не досліджені. З роз-

витком економічної науки точність розрахунку витрат в зростатиме. Еко-

логізація виробництва сприятиме тому, що витрати а і в зрештою стануть

нерозривними.

Економічна оцінка лісових ресурсів. Серед тих, хто займався економіч-

ною оцінкою лісових ресурсів на базі диференційної ренти, назвемо

В.Л.Джиковича. Його погляд на економічну оцінку можемо охарактери-

зувати як класичний, тобто він вважає, що привнесений народному госпо-

дарству ефект від використання лісів експлуатаційного значення рівний

тому виграшу, який отримує суспільство при заготівлі ("добуванні") лісо-

матеріалів у тих лісових масивах, в яких фактичні витрати на добуток менші

гранично допустимих. Лісопродукція, отримана при експлуатації лісових

ресурсів, місцезнаходження й якість яких дозволяють зменшити витрати,

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

порівняно з експлуатацією гірших ділянок, дає народногосподарський ефект

у розмірі різниці між граничнодопустимими і фактичними затратами, тоб-

то диференційну ренту. При економічній оцінці лісових ресурсів автор праг-

не оцінити ефект, а не обчислювати витрати на отримання цього ефекту,

тому він вважає диференційну ренту основним показником економічної

оцінки. За методикою В.Л.Джиковича, економічна оцінка лісових ресурсів

базується на народногосподарському ефекті в сфері "добування" лісомате-

ріалів. Тому для економічної оцінки лісових ресурсів використовується

тільки диференційна рента в сфері лісоексплуатації

транспортуванні лісоп-

родукції, яка і є оцінкою лісових ресурсів. Інакше кажучи, лісові ресурси

оцінюються за різницею між суспільними витратами на заготівлю лісу і

перевезенням лісоматеріалів. Диференційна рента за якістю і місцезнаход-

женням, віднесена на

лісу на корені,

—

показник економічного ефекту,

шо дає даний лісосировинний ресурс, величина якого залежить від опти-

мального з народногосподарських позицій способу лісоексплуатації з ура-

хуванням обмежень, що накладаються правилами вирубки і відтворення

лісових ресурсів. Величина диференційної ренти визначається через різни-

цю фактичних (при оптимальному режимі лісоексплуатації) і гранично до-

пустимих витрат на його експлуатацію.

Ліси не однакові за цільовим призначенням, продуктивністю, місце-

знаходженням, доступністю для експлуатації. Тому не однакові й методи

їх економічної оцінки. На сьогоднішній день об'єктами економічної оцін-

ки лісових ресурсів залежно від напряму їх використання є: земля як го-

ловний засіб виробництва в лісовому господарстві; лісові насадження на

корені; ліс як земельне угіддя й об'єкт багатоцільового використання; на-

садження, які є продуктом природи і праці; ресурси прибічного і прижит-

тєвого користування; ресурси лісової фауни.

На основі чистого доходу від лісовирошування Е.Я.Судачковим та

О.А. Шараєвою запропонована методика оцінки деревного запасу, що визна-

чається шляхом зіставлення лісових такс із собівартістю лісу на корені. "Кап-

італізуючи" чистий дохід відлісовирощування в розрахунку на середній річний

приріст деревостоїв у віці кількісної зрілості, автори отримують оцінку лісо-

вої землі. Тому оцінка деревного запасу, що орієнтується на діючі лісові так-

си,

буде нести на собі відбиток тих умовностей та обмежень, які були неми-

нучі при розробці ставок попінної плати (ліміти на загальний рівень попінної

плати, що продиктовані завданням зведення до мінімуму впливу подорож-

чання попінної плати на рівень оптових цін на лісоматеріали).

Дуже цінною в методологічному і практичному аспектах є розвинута

В.В.Варанкіним ідея економічної оцінки лісових ресурсів. Його концеп-

цію можна назвати „змішаною", тому що його оцінка природного ресурсу

рівна сумі диференційної ренти і витрат на освоєння. Оцінку лісу він роз-