Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

силення процесів ерозії грунтів. Майже 25 тис. км русел малих річок по-

требують очищення. Відомо, що частка малих річок у структурі гідрограф-

ічної сітки становить близько 90 %, і благополуччя великих водних артерій

напряму залежить від стану малих річок, тобто від якості води в малих річках

залежить її якість у великих ріках, а отже, й тієї, що споживає населення.

Навіть радіоактивний "слід" Чорнобиля найчіткіший виражений у мулі

малих річок. Звідси такий великий інтерес до стану малих річок. Основни-

ми забруднюючими елементами є пестициди, мінеральні добрива, стоки

тваринницьких комплексів.

Найпоширенішими забруднюючими речовинами басейну Дніпра є

нітрити та нітрати, амонійний азот, біогенні та органічні речовини, важкі

метали, нафтопродукти. За рівнем хімічного та мікробіологічного забруд-

нення вода більшості річок басейну Дніпра класифікується як брудна

заб-

руднена. Зазначимо, шо значна частина населення користується водою із

відкритих джерел - 10 % міст, більш як половина селищ та майже 98 % сіл

не мають централізованих систем каналізації'.

Технологічне втручання у природу морського узбережжя спричинило

значні матеріальні збитки, завдавши шкоди територіям, які мають велику

екологічну та рекреаційну цінність. Антропогенне навантаження на еко-

системи Чорного моря перетворило його на місце концентрації забруднен-

ня.

Понад 80 % забруднюючих речовин надходить до моря з водами вели-

ких і малих річок з усієї водозбірної площі, а це майже 1,9 млн км

земель і

17 держав. Загальний обсяг стічних вод, що надходить у басейн Чорного

моря, становить близько 17 км

, з яких майже 14 км

формується в басей-

нах Дунаю, Дніпра, Дністра, Південного Бугу. Основними джерелами заб-

руднення морського басейну є річковий стік, скиди промислових стоків з

індустріальних об'єктів у прибережній зоні; скиди побутово-господарсь-

ких стоків із населених пунктів, особливо великих міст, розташованих на

узбережжі; забруднення від курортно-рекреаційної і туристичної діяль-

ності; змиви; залпові і аварійні скиди; дренажні та стічні води зрошуваль-

них систем, сільськогосподарських угідь, тваринницьких комплексів; заб-

руднення, що їх несуть течії з Мармурового та Азовського морів; атмос-

ферні переноси. Щороку зі стоком до Чорного моря надходить до 90 тис. т

заліза, 206

—

нафти та нафтопродуктів, 0,9

—

кадмію, близько 98 тис. різних

органічних речовин з наземних джерел, а також радіоактивні речовини,

кількість яких зросла після катастрофи на ЧАЕС

. Такий стан речей знач-

но знижує здатність екосистеми до самоочищення та поглиблює евтрофі-

каційні процеси.

Шангіна Н. Створення регіональної ринкової інфраструктури // Економіка Ук-

раїни,- 2000.? №

11.

- С. 44.

Коржунова Н. На захист Чорного моря // Рідна природа.? 1996.?

№2-3.-

СІ6-18.

Тої

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

На якісний стан води у Чорному та Азовському морях негативно впли-

вали нафтові вуглеводні, синтетичні поверхнево-активні речовини, по-

ліхлорбіфеніли, хлорорганічні пестициди, феноли. Вміст розчиненого кис-

ню у цих морях був, в основному, в межах норми. Виняток має акваторія

порту Маріуполь (Азовське море), де середньорічна концентрація розчине-

ного кисню в поверхневому шарі води була найбільшою за останні дев'ять

років.

Тривалий час залишається не вирішеною проблема якості води, яка

використовується населенням на господарсько-питні потреби. За спосте-

реженнями Міністерства охорони здоров'я України, у 2000 р. кожна 8-ма

із обстежених проб води, взятої з системи господарсько-питного поста-

чання (у 1990 р. — кожна 7-ма), фактично не відповідала санітарно-

гігієнічним вимогам на санітарно-хімічні показники та кожна 15 — на

мікробіологічні (у 1990 р.-кожна 10-та). Майже кожна п'ята-шоста про-

ба води, взяті із водойм у місцях водокористування населення не відпові-

дала гігієнічним нормативам.

Результати проведених оцінок стану підземних вод свідчать про подаль-

ший вплив на довкілля викидів в атмосферу, скидів забруднених стічних

вод у водойми, а також розміщення твердих токсичних відходів.

Спостереження за станом хімічного забруднення поверхневих вод, які

проводилися гідрометеорологічною службою, показали, що серед них у

задовільному стані були тільки річки Криму. Майже всі інші басейни річок

можна віднести до забруднених та дуже забруднених. При цьому, як і ран-

іше,

водні об'єкти забруднювалися переважно сполуками азоту, фенола-

ми,

нафтопродуктами, важкими металами. Найбільшу забрудненість цими

речовинами мали води річок басейнів Дунаю, Дністра, Південного Бугу,

Дніпра, Сіверського Дінця. Залишається гострою проблема забруднення

поверхневих вод, гідравлічно пов'язаних з підземними водами, стоками,

майже п'ята частина яких надходила у водойми без будь-якого очищення.

Порушення норм якості води досягло рівнів, що ведуть до деградації

водних екосистем, зменшення продуктивності водойм. Значна частина на-

селення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну

воду, що загрожує здоров'ю нації. На сьогодні у світі понад

млрд осіб спо-

живає воду, яка не відповідає санітарним нормам. Через забруднену воду, за

розрахунками американських учених, щорічно помирає до 10 млн осіб.

Проте в останні роки намітилася позитивна тенденція до зменшення

вмісту нафтопродуктів і синтетичних поверхнево-активних речовин у ба-

сейнах рік Сіверський Донець, Південний Буг, у Чорному (акваторія Одесь-

кого порту, в районі Сухого лиману, в Севастопольській бухті) та Азовсь-

кому (Північне звуження Керченської протоки, порт Маріуполь) морях;

фенолів

—

у дельті ріки Південний Буг і в Бузькому лимані; сполук цинку і

102

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

міді

—

в басейнах річок Західний Буг та Дністер, Київському та Канівсько-

му водосховищах. Покращуються гідробіоценози поверхневих вод країни,

особливо на р. Сіверський Донець та багатьох її притоках, деяких річках

Приазов'я та на р. Західний Буг.

Шкідлива дія води. Негативні наслідки повеней і паводків проявляються

на 27 % площі України (165 тис. км),де проживає майже третина населення.

Найбільшої шкоди від повеней і паводків зазнають гірські та пе-

редгірські райони Карпат (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,

Чернівецька області), Полісся (Волинська, Рівненська області), приду-

найські та придніпровські території, а також Донбас.

Особливе місце серед паводконебезпечних територій посідають басей-

ни річок Тиси (Закарпатська область), Дністра (Івано-Франківська,

Львівська, Чернівецька області), Прут (Чернівецька область). Гірський

рельєф, густа річкова мережа, значні атмосферні опади зумовлюють тут

бурхливі паводки, шо повторюються кілька разів на рік.

За даними Гідрометкому України, 90-ті роки XX ст. і початок XXI ст.

характеризуватимуться чималим підвищенням водності. Частота високих

паводків збільшується у зв'язку зі зростанням антропогенного навантажен-

ня на водозбори, порушеннями водоохоронного режиму господарювання

та підвищенням водності. Дуже високі паводки, зокрема, сформувалися

на річках басейну Тиси у 1992, 1993, 1998, 1999 та 2001 р. р.; на річках ба-

сейну Дністра - у 1997, 1990 р. р.; на р. Дунай - у 1996, 1998 та 1999 р. р.

При цьому слід мати на увазі, що паводки на гірських річках практич-

но не прогнозуються і виникають раптово.

Отже, населення, що проживає в прибережних містах і селах, зазнає

неабияких матеріальних та моральних втрат від паводків і перебуває в по-

стійному напруженні. Це стосується навіть тих населених пунктів, де є про-

типаводкові гідротехнічні споруди. Через брак коштів на вживання експ-

луатаційних заходів та догляду ці споруди з кожним роком втрачають

надійність, що призводить до додаткових витрат з державного бюджету на

ліквідацію наслідків шкідливої дії вод.

Комплекс захисних споруд на річках та водоймах є недостатнім і по-

требує значної реконструкції та перебудови. Більша частина захисних гідро-

технічних споруд будувалися для розв'язання локальних проблем і не скла-

дає єдиного комплексу, розрахованого на надійний захист від катастрофі-

чних паводків.

Щодо потреби в проведенні широкомасштабних протипаводкових

робіт свідчать катастрофічні наслідки паводків. Так, середньорічні збитки

від паводків тільки по Закарпатській області становили у 1979-1985 р. р.

16,7 млн грн, 1986-1995 р. р. - 12,8 млн грн, 1996-1997 р. р. - 16,5 млн грн,

а в 1998 р. - 500 млн грн і майже 300 млн грн у 2001 р.

103

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

Половина освоєних площ схилів зазнає впливу зсувних процесів, на

70гірських водозборів Івано-Франківської та Закарпатської областей роз-

виваються селеві явища.

На 17 % території України розвинені процеси підтоплення. Заданими

спостережень місцевих спеціалізованих організацій Держводгоспу, Ком-

геології, Гідрометкому, інших органів виконавчої влади, за останні роки в

Україні набули широкого розвитку процеси підйому ґрунтових вод, що

призвело до підтоплення значних територій як сільськогосподарського

використання, так і населених пунктів. Насамперед це стосується півден-

но-східного регіону України, включаючи Автономну Республіку Крим,

Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Миколаївську та Херсонську

області.

У південно-східному регіоні України підтоплено 1127 сільських насе-

лених пунктів (125 тис. садиб). Так, лише у Запорізькій області внаслідок

інтенсивних опадів влітку 1997 - навесні 1998 р., що перевищили дві річні

норми, було підтоплено 102 села і близько 70 тис. га сільськогосподарсь-

ких угідь. Усе це ускладнило проживання людей та санітарний стан (на

19 тис. га вода практично була на поверхні землі), стало причиною руйну-

вання будівель та загибелі багаторічних насаджень, унеможливило прове-

дення весняно-польових робіт на значних площах.

Основні фактори, що спричиняють посилення ерозійних процесів:

високий рівень розораності сільгоспугідь, наявність прямолінійної орга-

нізації території на схилових землях, велика питома вага в структурі посівних

площ просапних культур, відсутність системи ґрунтозахисних технологій.

Затоплення і підтоплення територій, ерозійні процеси, руйнування

берегів річок та водойм спричиняють деградацію ґрунтів, загибель рослин-

ного і тваринного світу, заболочення водоймищ. Тому для запобігання і

мінімізації збитків від шкідливої дії вод необхідно ретельно вивчати та ана-

лізувати і, звичайно, вчасно розробляти та вживати відповідних заходів,

забезпечуючи надійність функціонування комплексу захисних засобів і

споруд.

Радіаційне забруднення. Винятковою особливістю сучасного екологіч-

ного стану території України, зокрема басейну Дніпра, є те, що локальні

ситуації, зумовлені неупорядкованим і екологічно небезпечним водоко-

ристуванням, загострюються наслідками Чорнобильської катастрофи. В

умовах хімічного забруднення водотоків і водойм у басейні Дніпра нега-

тивний вплив радіації на стан здоров'я населення зростає. Заданими гідро-

метслужби, за рахунок водного фактора колективна доза опромінення на-

селення в басейні Дніпра за роки після аварії зросла на 3-13%. На тери-

торії басейнів Прип'яті та Дніпра зосереджено близько 450 тис. Кі цезію-

137 та майже 70 тис. Кі стронцію-90. Потенційне надходження радіонуклідів

104

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

105

із забруднених територій за рахунок поверхневого змивання за рік може

становити 1-2 % для стронцію-90 і 0,1- 0,3 - для цезію-137.

Цезій-137 транспортується здебільшого у стані, пов'язаному з тверди-

ми частками наносів, а стронцій-90 у водорозчинному стані. Сорбційна

здатність річкових наносів істотно залежить від їхніх розмірів: чим менші

частки наносів, тим більше вони спроможні сорбувати забруднення. Вод-

ночас у водосховищах (насамперед Київському) відбувається осідання

більшості забруднених наносів. Особливість стронцію-90 транспортуватися

у водорозчинному стані зумовлює значну мінливість концентрацій залеж-

но від водності. Неабияке зростання концентрацій стронцію-90 відбуваєть-

ся під час затоплення заплавної території Прип'яті.

Зазначені особливості та властивості міграції цезію-137 і стронцію-90

вказують на істотні відмінності в їхній кількості у дніпровських водосхо-

вищах. Близько 75 % цезію-137, що надходить у каскад, перехоплюється в

Київському, Канівському водосховищах. До розташованих нижче водосхо-

вищ цей радіонуклід потрапляє в обмеженій кількості. Стронцій-90 у во-

досховищах каскаду практично не накопичується, а проходить їх переважно

транзитом.

Основне забруднення водосховищ, зокрема їх донних відкладів, зумов-

лено присутністю цезію-137. Загалом його запас у донних відкладах водо-

сховищ становить 4,2 тис. Кі. Приблизно половина цього радіонукліду аку-

мульована у Київському водосховищі. Середня щільність цезію-137 у дон-

них відкладах становить близько 2,3 Кі/км

, у Канівському — запас і

щільність його вдвічі менші (відповідно 1,0 тис. Кі і 1,48 Кі/км

). Донні

відклади решти водосховищ порівняно чисті. У Каховському водосховищі

вміст цезію-137 становить 165 Кі, щільність

—

0,08 Кі/км

Слід звернути увагу на той факт, що нині природний розпад цезію-137

є більшим, ніж його надходження. Отже, загальний запас цезію-137 у кас-

каді поступово зменшується.

Нині відбувається перекриття більш забрудненого шару наносів чисті-

шим. У Київському водосховищі найбільше забруднені наноси можуть бути

на глибині до 20 см і більше. Це сприяє тому, що біологічно доступна час-

тина радіонуклідів зменшується, в результаті чого чистішими стають бен-

тосні організми, а також риби.

Довготерміновими цілями політики раціонального використання і

відтворення водних ресурсів та екосистем є зменшення антропогенного

навантаження на водні об'єкти; досягнення екологічно безпечного вико-

ристання водних об'єктів і водних ресурсів для задоволення господарсь-

ких потреб суспільства; забезпечення екологічно стійкого функціонуван-

ня водного об'єкта як елементу природного середовища зі збереженням

властивості водних екосистем відновлювати якість води; створення ефек-

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

тивної структури управління і механізмів економічного регулювання охо-

рони та відтворення водних ресурсів.

Загальний стан лісів України не відповідає еколого-економічним ви-

могам. Майже всі ліси України перебувають у зоні негативного впливу про-

мислового забруднення. Великої матеріальної шкоди їм завдала Чорно-

бильська катастрофа. Ліси різною мірою забруднені радіонуклідами на

площі 3,5 млн га, вилучено з лісоексплуатації 200 тис. га. Внаслідок цього

за останні роки не добирається близько

млн м

деревини щорічно, знач-

но зменшились обсяги заготівлі грибів, ягід, лікарської сировини.

Для раціонального лісокористування потрібний еколого-економічний

підхід, який враховував би екологічні наслідки діяльності галузей лісового

комплексу для здоров'я людини і стану довкілля. Перш за все

—

це еколог-

ічний збиток, який виникає у процесі експлуатації лісів і призводить до

зменшення середовищезахисних функцій лісу, ерозії грунтів, порушення

гідрологічного режиму, зменшення рекреаційних властивостей лісів тощо.

В останні роки землі лісового фонду використовуються як територіально-

просторова база для туризму і рекреації, що має велике значення як для

економіки окремих регіонів, так і країни в цілому.

Ліс є ефективним засобом охорони довкілля від техногенного, зокре-

ма радіоактивного забруднення.

Захисні насадження займають значне місце у системі протиерозійних

заходів. Нині на полях сільськогосподарських підприємств є близько 1,2

млн га захисних насаджень різного призначення, в тому числі 440 тис. га

полезахисних лісових смуг (Додаток Е).

Позитивний вплив лісових насаджень проявляється не тільки в плані

збереження ґрунтів від ерозії, а й сприяє підвищенню врожайності сільсько-

господарських культур. Кожний гектар лісопосадок захищає близько 25-

30 га ріллі. На полях, захищених лісосмугами, вартість додаткового вро-

жаю сільськогосподарських культур у 2-2,5 раза перевищує втрати, пов'я-

зані з вилученням земель для створення лісосмуг.

Лісозахисні посадки регулюють стік, гідрологічний режим місцевості,

покращують мікроклімат, надійно захищають прилеглі поля від шкідли-

вої дії суховіїв, засух та пилової бурі.

Світовий досвід агролісомеліоративного господарства підтверджує, що

там, де лісистість території відповідає науково обґрунтованим нормати-

вам, природні ландшафти не деградують, створюється надійніша система

збереження сільськогосподарських земель від водної і вітрової ерозії. Чим

більше території зайнято лісовими посадками, тим повніше використову-

ються продуктивні сили природи.

Важливою є екологічна функція лісу як засобу охорони і збереження

земель від водної і вітрової ерозії та запобігання їх від опустелювання, оз-

наки чого на Україні також проявляються.

106

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Високою ефективністю різняться водоохоронні та водорегулюючі

функції лісу. Вони сприяють зменшенню поверхневого стоку, підтриман-

ню рівня водності рік, запобігають замулюванню їх продуктами ерозії, пол-

іпшують якість води, захищають водні джерела від виснаження і забруд-

нення. Від стану лісових насаджень, якості, характеру розміщення зале-

жить гідрологічний режим територій, а також рівень приросту річкового

стоку. Грунт у лісі, не пошкоджений механізмами і рекреаційними наван-

таженнями, зберігає високу фільтраційну здатність. Ступінь впливу лісо-

вих насаджень на поліпшення водного балансу території досить значний.

Завдяки їм обсяг накопичення вологи і переходу поверхневого стоку у внут-

рішньогрунтовий перевищує величину сумарного випаровування вологи,

порівняно з відкритими ділянками.

Лісові насадження зменшують поверхневий стік і пов'язані з ним по-

вені, що має важливе значення для поступового рівномірного живлення

рік та інших водоймищ весняними талими водами. Сумарний стік у лісі

значно менший, ніж на відкритій місцевості, а в багатьох випадках він вза-

галі не проявляється. Якшо розміщення лісів на водозборі правильне то

поліпшується водний режим будь-якої річки.

Особливу роль відіграють зелені масиви у гірських районах, де під при-

криттям дерев зростають трави та кущі, що надійно захищають грунт від

розмиву та змиву, попереджаючи утворення лавин.

Для захисту залізничних та автомобільних доріг від снігових та піщаних

заносів також створюються штучні лісові смуги. Зазвичай вздовж залізнич-

ної колії залишають заборонені для лісозаготівель смуги шириною 500 м.

Велику роль відіграє ліс у рекультивації земель. Наприклад, після ви-

добування вугілля відкритим способом сотні мільйонів кубічних метрів

породи викидається у відвали. Для ліквідації штучно створених горбів про-

водиться рекультивація - горби розрівнюються, і на них висаджуються

дерева.

Ліси сприяють накопиченню додаткової кількості атмосферних опадів.

Це явище є наслідком збільшення шорсткості земної поверхні, сповіль-

нення руху повітря, його охолодження.

Ліс виконує стабілізуючі функції в регулюванні природних процесів,

що проходять у біосфері планети та в складі її атмосфери.

Нині погіршення соціально-економічного стану в країні різко збільши-

ло навантаження на рослинність.

Винищення лісів призводить до зменшення стійкості біосфери, зрос-

тання рушійної сили паводків, селів, водної ерозії, пилових бур, засух та

суховіїв, прискорення процесів опустелювання.

Тривале зберігання деревини на лісосіках призводить до втрати якості

заготовленої деревини, а також до виникнення лісових пожеж, сприяє по-

107

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

108

ширенню шкідників та хвороб лісу, які негативно впливають на товарну

якість деревини.

Через відсталі технології вихід готової продукції залишається низьким.

Так, проти США у нас вихід паперу, картону і фанери

—

у 5-10 разів мен-

ший. На всіх стадіях заготівлі втрачається 40 % деревини.

Серйозну небезпеку являють неухильне скорочення площ

зміни якості

лісів,

що спостерігається вченими в останні роки. У лісах сконцентровано

близько 80 % загальних запасів фітомаси планети, щорічно синтезується

65 % органічних речовин, що утворюються на суші, виробляється близько

60 % біологічно активного кисню і поглинається вуглекислого газу в обся-

гах, шо у 2-3 рази перевищує його надходження від спалювання палива,

дихання та інших джерел. Добре відомими є нічим не замінні для людини

повітряноохоронні, водорегулюючі, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні,

рекреаційні та інші корисні функції. За останні роки у зв'язку з підвищен-

ням техногенного тиску на довкілля захисна і компенсуюча роль лісів ще

більше зростає, що посилює відповідальність за раціональне використан-

ня лісів. Тому процес знеліснення розглядається як одна з основних еко-

логічних проблем сучасності.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Розділ З

Населення і трудові ресурси України

3.1. Динаміка чисельності та складу населення

Населення

—

історично складена і безперервно відновлювана в процесі

відтворення безпосереднього життя сукупність людей, які проживають на

певній території. Аналогом поняття населення є термін народонаселення,

якому при розробці концепції системи знань про населення у 60-70 р. р.

XX ст. надавалося широке соціальне значення. Властивістю населення є

його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-еко-

номічній обумовленості. Процес відтворення населення становить природ-

ний рух населення

—

міграція, демографічні аспекти розвитку сім'ї і роз-

витку демографічних структур.

Вивченням закономірностей відтворення населення в їх соціально-

економічній обумовленості займається демографія. Демографія - суспіль-

на наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення

і рух населення. Демографія дає розгорнуту систему стану

динаміки насе-

лення, вивчає соціально-економічні закономірності зміни населення, його

відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних факторів і

умов.

На теорії і практиці народонаселення базується демографічна пол-

ітика, що регулює демографічні процеси.

Демографічна політика - частина соціально-економічної політики дер-

жави, спрямована на управління процесом демографічного розвитку краї-

ни та її окремих регіонів, тобто відтворенням і міграцією населення по те-

риторії країни.

Найважливішими показниками демографічної характеристики наро-

донаселення є чисельність населення, його динаміка, статево-вікова струк-

тура.

В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння.

Скорочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і на-

109

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

роджуваності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками

демографічної ситуації дев'яностих років. Це викликано низкою історич-

них подій. Величезні людські втрати внаслідок першої та другої світових війн,

трьох голодоморів (1921,1932-1933,1947 р. р.), політичних репресій 30-50-х

р.

р., форсованої індустріалізації, примусової колективізації, Чорнобильсь-

кої катастрофи вкрай негативно вплинули на нормальний процес демогра-

фічної трансформації, призвели до помітних деформацій складу населення,

передчасної смерті близько 16 млн осіб. У поєднанні зі зменшенням народ-

жуваності ще в 60-х роках це обумовило вичерпання демографічного потен-

ціалу, що призвело до високого рівня старіння

депопуляції.

Депопуляція

—

абсолютне зменшення чисельності населення територій

чи країн, при якому чисельність наступних поколінь менша чисельності

попередніх. Депопуляція настає, якщо величина загального коефіцієнта

смертності перевищує величину загального коефіцієнта народжуваності.

На відміну від економічно розвинутих держав в Україні з кінця 60-х

р.

р. тривалість життя населення зазнавала хвилеподібних змін

—

періоди

зменшення смертності змінювалися її зростанням. На якісний склад на-

селення негативно вплинули міграційні процеси. Хоча впродовж 70-80-х

р.

р. сальдо обміну населення України з іншими республіками СРСР не

перевищувало 100 тис. осіб на рік, але той факт, що виїжджали на роботу

в регіони Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі тощо молоді люди,

а поверталися переважно пенсіонери

—

істотно посилював процес старі-

ння. Внаслідок постійного відбору фахівців і їхньої концентрації в сто-

лиці Союзу зменшувався професійний та освітній потенціал України.

Зазначені процеси розвивалися і впродовж 90-х р. р. Йдеться про бурх-

ливі міграційні процеси, викликані розпадом єдиної держави і можливо-

стістей вільного переміщення населення у межах і за межі території краї-

ни;

зменшення народжуваності внаслідок передусім економічних і соц-

іопсихологічних чинників; зростання смертності населення працездат-

ного віку при стагнації показників у післяпрацездатному віці і зменшенні

у допрацездатному. Проте, починаючи з 2001 р., зростає середня три-

валість життя. Водночас, оцінюючи характер демографічних зрушень, що

відбулися у міжпереписний період (від 12 січня 1989 р.

—

дати останнього

Всесоюзного перепису населення до 5 грудня 2001 р. - дати першого Все-

українського перепису), важливо враховувати істотні структурні зрушен-

ня:

збільшення числа осіб похилого віку і зменшення активної репродук-

тивної та працездатної частки населення, що є загальною демографіч-

ною тенденцією розвинених країн. Це зменшує загальний коефіцієнт

народжуваності та збільшує коефіцієнт смертності населення. Зазначені

фактори у своїй сукупності визначають особливу складність демографіч-

ної ситуації в Україні.

ПО