Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Важливу роль у боротьбі з ерозією грунтів відіграють ґрунтозахисні

сівозміни, агротехнічні та лісомеліоративні заходи, будівництво гідротех-

нічних споруд (Додаток Г). За 2001 рік було здійснено будівництво проти-

ерозійних гідротехнічних споруд: земельні вали і вали-канави протяжні-

стю 4,4 км, вали-тераси — 16,9 км, вали-дороги

—

0,1 км, протиерозійні

ставки-накопичувачі твердого стоку площею 32,3 га. Крім того, залужено

сильнодеградованої і забрудненої шкідливими речовинами ріллі на площі

3510,0 га (Додаток Д). За 2001 р. проведено вапнування грунтів на площі

26,7 тис. га, а гіпсування - на площі 3,6 га. При цьому внесено 191,1 тис. т

вапнякової муки та інших вапнякових матеріалів і 14,3 тис. т гіпсу та інших

гіпсовмісних порід (табл.2.7).

Таблиця 2.7

Заходи щодо охорони земель в Україні *

Обсяг робіт

Фактично

виконаний

обсяг робіт

Показник

Одиниця

виміру

за

проектом

земле-

устрою

за

робочими

проектами

всього*

(наростаю-

чим

підсумком)

1986

р.

у т. ч.

за

2002 р.

1 2

Розробка проектів землеустрою

з контурно-меліоративною

організацією території

(всього)

госп.

тис.

га

2517

9506

126,6

Проведено повне закріплення в

натурі (на місцевості)

контурних меж полів і робочих

ділянок (лісосмугами, валами,

смугами багаторічних трав)

(всього)

госп.

тис.

га

1112

3940

Будівництво протиерозійних

гідротехнічних споруд

(загальна вартість)

тис.

грн

47300,7

38554,1

33875,8

4430,4

за видами споруд:

вали,

вали-канави

км 10219,9 6835,8

2620,0 5,0

вали-тераси

км 6310,1 1533,5

1081,2

8,6

вали-дороги км 1365,8 623,6

285,3

0,3

водоскидні споруди

(лотки,

перепади,

водоскиди,

загати,

інші)

шт. 6168,0

2139,0 1020,0

6,0

терасування схилів

га 187,0 192,0

130,0

Хвесик М.Л.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

Продовження таблиці 2.7

протиерозійні ставки

(накопичувані твердого стоку)

шт.

га

665,0

5939,3

518,0

5174,0

324,0

3753,9

13,0

33,7

берегоукріплення

км

175,2 116,6

97,7

0,9

Створення захисних лісових

насаджень у ярах, балках, на

пісках (всього)

га

- -

102926,0

10806,0

Створення полезахисних

лісових смуг

га

- -

17261,0 248,0

Корчування лісосмуг

га

2708,0 1132,0

996,0

11,0

Залуження сильнодеградованої і

забрудненої шкідливими

га

220451,0

314631,0 6496,0

Примітка.

*даніз урахуванням проведеної інвентаризації та взаємоперевірок в областях.

* Джерело. Держкомзем України

Великої шкоди грунтам завдає багаторазова механічна обробка: оран-

ка, культивування, боронування тощо. Все це посилює вітрову та водну

ерозію.

Причиною зниження біопродуктивності грунтів є зменшення запасів

гумусу. З продуктами ерозії виноситься значна частина поживних речо-

вин та органіки: 11 млн т гумусу; 0,5 млн т азоту; 0,4 млн т фосфору та 0,72

млн т калію.

Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом світу (Нью-

Йорк),

при існуючих темпах ерозії та знеліснення до 2030 р. родючої землі

на планеті стане менше на 960 млрд т, а лісів-на 440 млн га. Нині на кож-

ного жителя планети припадає в середньому по 0,28 га родючої землі, а до

2030 р. площа зменшиться до 0,19 га.

Небезпечною проблемою залишається забруднення грунтів викидами

автомобільного транспорту, до складу яких входять такі шкідливі сполу-

ки,

як бенз(а)пірен - сильний канцероген та токсичний свинець. Вміст

цих сполук у грунтах примагістральних зон у 2,5-3 рази перевищує гранич-

но допустимий рівень.

Найпотужнішим джерелом забруднення ґрунтового покриву є великі

комбінати кольорової металургії. У прилеглих до них землях зареєстровані

високі рівні важких металів. Пояснюється це насамперед тим, що на гірни-

чодобувних підприємствах галузі усе ще переважає відкритий спосіб видо-

бутку мінеральної сировини. У десятках міст поблизу металургійних

підприємств у грунтовому покриві виявлено важкі метали в кількості, що

дорівнює або перевищує граничнодопустимі концентрації (ГДК).

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

У десятки разів перевищує ГД К забруднення грунтів нафтою і нафтоп-

родуктами в місцях, пов'язаних із її видобутком, переробкою, транспорту-

ванням і розподілом.

Усе більш небезпечного характеру набуває засмічення та забруднення

земель несанкціонованими звалищами промислових, побутових, сільсько-

господарських та інших відходів виробництв та споживання.

Варто зазначити, що близько 5—7 тис. га, у тому числі рілля й інші

сільськогосподарські угіддя, щорічно відводиться для складування відходів,

шлаконакопичувачів. Для таких потреб найбільші площі вилучаються з

обігу у Донбасі та Придніпров'ї.

Найбільш шкідливими для навколишнього природного середовища є

забруднення грунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема

радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекцій-

них хвороб.

Катастрофічне забруднення земель радіоактивними викидами, що ста-

лися в результаті аварії на ЧАЕС, не має аналогів у світі ні за масштабами,

ні за глибиною економічних, соціальних

екологічних наслідків. Радіонук-

лідами забруднено понад 8,4 млн га сільськогосподарських угідь. Найбіль-

ша кількість радіоактивно забруднених грунтів знаходиться в Жито-

мирській (70 %) та північних районах Київської (15 %) областей. Решта

розподілилась у вигляді радіоактивних плям різної активності, конфігу-

рацій розміру натериторії Черкаської й Тернопільської областей.

Найбільшого забруднення зазнало Полісся, де виникла низка екологі-

чних проблем, обумовлених осушенням та інтенсивним використанням у

сільському господарстві земель. Це - ґрунтова засуха й дефляція піщаних

ґрунтів, швидке спрацювання гумусу на осушених торфово-болотних грун-

тах, високе забруднення ґрунтів мінеральними добривами і пестицидами

тощо. Внаслідок великомасштабних осушувальних робіт (на площі понад

2,5 млн га) на Поліссі склалася складна екоситуація, яка ще більше поси-

лилася через аварію на Чорнобильській АЕС. Навколо осушених територій

нині формується зона несприятливого екологічного впливу, що простя-

гається в радіусі двох-трьох кілометрів, перевищуючи у 4-5 разів площу

осушення.

Факторами погіршення якості земель, а отже, їх деградації, є перезво-

ложення, заболочення, подвійне засолення, підкислення, дефляція, вод-

на ерозія й осолонцювання.

Більшість учених України схиляється до думки, що справжніми зона-

ми екологічного лиха України стали райони гідромеліорації. В областях

Українського Полісся, де проведено «^шеннязеМеЖ, відбувається некон-.

трольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності орган-

ічної маси, обміління рік, дефіцит прісної води. В південних областях Ук-

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Басейн ріки, галузь

Рік

2000

р.

до

1990

р., %

Басейн ріки, галузь

1990 1995 2000

2000

р.

до

1990

р., %

Україна, разом

18250 12281

8246 45

У тому числі:

Дністер

295 220

189

Південний Буг

190

171

139

Дніпро 3066

3220 2089 68

Сіверський Донець 2799 2201

1395 45

Промисловість

13753 7776

5177

Сільське господарство

289

639

138

Комунальне господарство 4198 3825 2931

раїни, де відбувалося зрошення, розгортається інтенсивний процес підтоп-

лення й засолення грунтів, деградації чорноземів. Нині 14,8 % загальної

площі поливних земель еродовані, 1,5

—

перезволожені, понад 4 % - со-

лонцюваті й засолені. Збільшення мінералізації ґрунтових вод загрожує

вторинним засоленням земель. Майже на всіх землях України спостерігаєть-

ся неухильне зниження вмісту гумусу в грунтах. У додатку Д наведена дина-

міка площ земель під водою, болотами та гідротехнічними спорудами.

Осушення боліт і заболочених угідь на Поліссі, створення великих

осушних систем, ігнорування еволюцією природних геобіоценозів, грунтів

і гідрологічних умов, а також прорахунки й порушення, допущені при їх

проектуванні та будівництві, призвели до серйозного погіршення довкіл-

ля,

завдали вітчутнихеколого-економічних втрат.

Водні ресурси. На території України практично всі водойми піддають-

ся антропогенному впливу. Якість води в більшості з них не відповідає нор-

мативним вимогам.

Незважаючи на значне зменшення обсягів використаної води, яке спо-

стерігається з 1991 р., відповідного зменшення антропогенного наванта-

ження на водні ресурси, зокрема зі скидами забруднених вод, не відбуваєть-

ся.

За даними Держкомстату, обсяг забруднених стічних вод, що скида-

ються у поверхневі водойми, у 2000 р. становив 3,31 млрд м

, 2001р. - 3,01

млрд м

. За прогнозними оцінками, у 2002-2003 рр. очікується збільшення

обсягу скидів забруднених стічних вод у поверхневі водойми на рівні відпо-

відно 3,1 та 3,2 млрд м

Основний вплив водокористування на водні ресурси зумовлюється

безповоротним водозабором

скидом забруднених речовин у водні об'єкти

(табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Динаміка скидів забруднюючих речовин, тис. т

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Стресовий стан водних ресурсів настає тоді, коли обсяг річкового сто-

ку не забезпечує принаймні 10-кратного розбавлення забруднених вод.

Джерелами забруднення визнаються об'єкти, з яких здійснюється скид

або інше надходження у водні об'єкти шкідливих речовин, що погіршують

якість поверхневих вод, обмежують їх використання, а також негативно

впливають на стан дна та берегових водних об'єктів.

Аварійне забруднення водних об'єктів виникає при залповому скиді

шкідливих речовин у поверхневі водні об'єкти, що шкодить або створює

загрозу заподіянню шкоди здоров'ю населення, нормальному проведен-

ню господарської та іншої діяльності, стану довкілля, а також біологічно-

му різномаїттю. Заходи попередження шкідливого впливу на водні об'єкти

визначаються Водним кодексом України.

Істотним чинником забруднення водних об'єктів залишаються

підприємства вугільної, паливної галузей промисловості, кольорової ме-

талургії (понад 90 % стоків були забрудненими), чорної металургії (63 %),

хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування (майже поло-

вина) та житлово-комунального господарства (43 %).

Валові водопотреби промислового виробництва порівняно з 1990 р.

зменшилися на41 % і склали в 2000 р. 49,3 км-*(табл. 2.9).

Валові водопотреби промисловості задовольняються водозабором із

поверхневих джерел (13 %), підземних горизонтів (близько 3), моря (близь-

ко 25) і за рахунок вод, залучених в оборотні та повторно-послідовні сис-

теми водопостачання (майже 83 %). У промисловості зосереджено близь-

ко 99 % потужностей багаторазового використання води в Україні.

Основний обсяг промислового водокористування зосереджений у

Вінницькій (понад 5 %) області в межах басейну Південного Бугу, в

Харківській, Донецькій

Луганській (понад 25 %) областях басейну Сіверсь-

кого Дінця, Київській, Дніпропетровській і Запорізькій (58 %) областях

басейну Дніпра. Найбільші водоємні і „брудні" промислові виробництва

розмішені в найменш забезпечених водними ресурсами районах, що зу-

мовлює виникнення гострих водноресурсних і екологічних проблем.

За істотного спаду обсягів водокористування (на 55 %), спостерігаєть-

ся збільшення втрат води при транспортуванні (в 2,7 раза) і скидів забруд-

нених вод (у 1,2 раза).

Потужність очисних споруд перевищує обсяг стічних вод, що потре-

бують очищення в 1,7 раза (в 1990 р.

—

у 1,2 раза), а завантаженість очис-

них споруд становить лише 71 %.

До позитивних тенденцій належить: зменшення частки безповоротного,

в загальному обсязі використаної води, скорочення витрат питної води на

виробничі потреби, збільшення частки морської, оборотної повторно вико-

ристаної води в загальному обсязі використаної води на виробничі потреби.

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Таблиця 2.9

Використання водних ресурсів у промисловості, млн м

Показник Рік

2000 р. до

1990р.,%

Показник

1990

1995

2000

2000 р. до

1990р.,%

Забір води, разом

16852

11608

8439

У тому числі:

- з поверхневих джерел

13572

8918

6276

- підземної

2188 1850

1359

- морської

1092 841

804

Втрати при транспортуванні

137

274

Використано води, разом

15150

9669

6793

У тому числі: на виробничі

потреби

14056 8834

5989

Використано питної води, разом

1717

1196

669

У тому числі:на виробничі

потреби

813 447

261

Безповоротне споживання води у

процесі виробництва

2123

1317

516

Скинуто води у водні об'єкти,

разом

12106

7986

6285

У тому числі: забрудненої

1533 2113

1829

119

Оборотне і повторно-послідовне

водопостачання 66069 49378

40844

Валові водопотреби

82921

60986

49283

Потужність очисних споруд 3665 3740

3098

У структурі промислового водокористування переважають водоємні га-

лузі (енергетика, чорна металургія), галузі, що виробляють продукцію кінце-

вого споживання і, як правило маловодоємні, складають близько 10 %.

Кольорова металургія. Скидні води забруднені мінеральними речови-

нами, флетореагентами, солями важких металів (мідь, свинець, цинк,

нікель, ртуть), миш'яком, хлоридами та ін.

Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість. Головним джере-

лом утворення стічних вод у галузі

—

виробництво целюлози, що базується

на сульфатному і сульфітному способах варіння деревини та відбілюванні.

Нафтопереробна промисловість. Поверхневі води забруднюються на-

фтопродуктами, сульфатами, хлоридами, сполуками азоту, фенолами, со-

лями важких металів та ін.

Хімічна і нафтохімічна промисловість. У природні водні об'єкти скидаються

стічні води, разом з якими у водойми потрапляють у значній кількості нафто-

~96

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

7 —

5-1993

продукти, завислі речовини, азот загальний, азот амонійний, нітрати, хлори-

ди,

сульфати, фосфор загальний, ціаніди, родоніти, кадмій, кобальт, марга-

нець,

мідь, нікель, ртуть, свинець, хром, цинк, сірководень, спирт, формаль-

дегід, феноли, поверхнево-активні речовини, пестициди, напівфабрикати.

Машинобудування. Стічні води травильних та гальванічних цехів за-

бруднені, в першу чергу, нафтопродуктами, сульфатами, хлоридами, за-

вислими речовинами, ціанідами, сполуками азоту, солями заліза, міді, цин-

ку, нікелю, хрому, молібдену, фосфору, кадмію.

Легка промисловість. Основні забруднення водойм виникають від тек-

стильного виробництва та процесів дублення шкіри. В стічних водах є за-

вислі речовини, сульфати, хлориди, сполуки фосфору та азоту, синтетичні

поверхнево-активні речовини феноли, жири та масла, сірководень, фенальде-

гідта ін.

Побутові стічні води - це вода з кухонь, туалетних кімнат, душових,

бань,

пралень, їдалень, лікарень, побутових приміщень виробничих

підприємств та ін. У побутових стічних водах органічні речовини в забруд-

неннях становлять 58 %, мінеральні речовини - 42 %.

Комунальне господарство. На господарсько-питні потреби всіх галузей

народного господарства в 2000 р. витрачено 3,34 км

води на рік (або 273 л

за добу на одного міського мешканця). Комунальним господарством заб-

рано 3,24 км

води, у тому числі 1,1 км

з підземних джерел (або 265 л за

добу на одного міського жителя) (табл. 2.10).

Від надійної роботи водопровідно-каналізаційного господарства знач-

ною мірою залежить здоров'я населення, соціальний розвиток міст та на-

селених пунктів.

В Україні 445 міст і 829 селищ із 911 мають централізоване водозабезпе-

чення. Щодобово подається близько 12,2 млн и

питної води, понад 10,5млнм

проходить очищення на каналізаційних спорудах.

За останні роки істотно погіршилась якість води основних джерел цен-

тралізованого водопостачання, що обумовлено незадовільною водогоспо-

дарською діяльністю, забрудненням річкового стоку і підземних водонос-

них горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопро-

дуктами, патогенними мікроорганізмами та інше.

На сьогоднішній день у 260 населених пунктах України питна вода за ок-

ремими фізико-хімічними показниками (загальний вміст солей, жорсткість,

залізо, аміак природного походження) не відповідає вимогам стандарту. Вод-

ночас, у зв'язку з відсутністю місцевих джерел близько 1200 населених пунктів

у АР Крим і південних областей України частково чи повністю забезпечу-

ються привізною питною водою.

Водопровідні очисні споруди, що проектувалися та будувалися відпо-

відно до раніше чинних нормативів, сьогодні вже не спроможні без удос-

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Показник

Рік

2000 р. до

1990 р., %

Показник

1990 1995 2000

2000 р. до

1990 р., %

Забір води, разом 3834

3759 3339 87

У тому числі підземної 1302 1212 1121

Використано води, разом

3684

3813 3112 84

У тому числі на господарсько-

питні потреби

3377 3428 2740

Скинуто води у водні об'єкти,

разом

3915

3838 3218

У тому числі:

- без очищення 92

151 117 127

- недостатньо очищених

1482

2175 1254 85

Безповоротні втрати води:

- при транспортуванні

453

767 1070 53

- у процесі використання 661 707

1263 191

Питоме використання води,

л/добу на одного міського

267 270 265 99

Особливо несприятлива ситуація з якістю питної води склалася у Лу-

ганській, Донецькій, Хмельницькій, Запорізькій, Херсонській, де близь-

ко 2 млн м

води, або 14 % від загальної добової подачі, не відповідають

вимогам стандарту.

Дуже гостро стоїть питання раціонального використання питної води.

В цілому в Україні, незважаючи на її дефіцит в окремих регіонах, де вода

подається за графіком, непродуктивні втрати, заданими експертних оці-

нок, становлять 32 %. Слід зауважити, що це

—

додаткові втрати електрое-

нергії, реагентів, матеріальних та трудових ресурсів.

Не менш важливою проблемою є відсутність у багатьох містах альтер-

нативних джерел централізованого водопостачання, насамперед, це сто-

сується міст Вінниці, Одеси, Житомира, багатьох населених пунктів До-

нецької, Луганської областей і ВеликоїЯлти, водопостачання якої повністю

залежить від водосховищ, ізяких вода в місто подається потунелю, щозна-

ходиться в аварійному стані.

~98

коналення технології та застосування нових високоефективних реагентів

перешкодити доступу в питну воду шкідливих речовин.

Таблиця 2.10

Використання водних ресурсів у комунальному господарстві, млн м

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Незадовільний стан склався й у каналізаційному господарстві, що є

одним із найбільших забруднювачів водних об'єктів та довкілля. 28 міст і

392 селища в Україні взагалі не мають централізованих систем каналізації.

Через перевантаження та неефективну роботу очисних споруд щодоби ски-

дається близько 4,5 млн м

недостатньо і 350 тис. м

взагалі неочищених

стічних вод, що складає майже третину усіх господарсько-побутових стоків.

Найбільшими забруднювачами водних об'єктів є каналізаційні систе-

ми міст Дніпропетровська, Запоріжжя, Луганська, Одеси, Севастополя.

У багатьох містах досі не розв'язана проблема ліквідації дефіциту по-

тужностей каналізаційних споруд, ряд напірних колекторів прокладено в

одну нитку, насосні станції не мають аварійних випусків і резервних вводів

електропостачання, що є потенційною причиною їх затоплення у разі

збільшення притоку стічної води та відключення електроенергії. Саме че-

рез це сталися аварії у каналізаційних системах міст Сімферополя, Севас-

тополя, Маріуполя, Івано-Франківська, Вінниці, Новограда-Волинсько-

го,

Звенигородки, що викликало, своєю чергою, вимушене припинення

подачі води населенню та істотно вплинуло на екологічну ситуацію.

Особливу тривогу викликає той факт, що в останні роки через економічні

негаразди майже повністю припинилися будівництво і введення в експлуа-

тацію нових потужностей, а також реконструкція діючих споруд і мережі.

За обсягом використаної води, що забирається з водних джерел, та за

безповоротними її втратами, сільське господарство належить до найбільш

водоємних галузей. У 2000 р. на нього припадало 24 % загального і 57 %

безповоротного водоспоживання в Україні.

У 2000 р. сільськогосподарськими підприємствами забрано 6,4 км

води, утому числі з поверхневих джерел 6,0 км

, з підземних

—

0,46 км

. На

потреби галузі використано 3,0 км

прісної води. Найбільшим водокорис-

тувачем є зрошення, на яке припадає 57 % усіх сільськогосподарських по-

треб; частка сільгоспводопостачання становить 17 %, ставкового рибаль-

ства

—

13 % (табл. 2.11).

З інтенсифікацією сільського виробництва, а надто з такими її напря-

мами, як хімізація і меліорація, велика кількість добрив і пестицидів над-

ходить до річок, озер, потрапляє в підземні води.

Річки України зазнають негативного впливу різноманітних шкідливих

речовин. Як правило, забруднювачами вод є водогінно-каналізаційні гос-

подарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадов-

ільному технічному стані, перевантажені, зі зношеним обладнанням, що

потребує капітального ремонту та реконструкції. Основними речовинами-

забруднювачами залишаються сухі рештки (5238 тис. т), хлориди (1421 тис.

т),

сульфати (1326 тис. т), завислі речовини (75 тис. т), нітрати (72 тис. т),

натрій (23 тис. т), калій (16 тис. т), амонійний азот (14 тис. т), нітрити (9,2

7 *

Хвесик М.А.,

Горбач

Л. М., Пастушенно

П.

тис.

т), фосфати (7,4 тис. т) магній (7,2 тис. т), нафтопродукти (0,8 тис. т).

Найбільша кількість забруднюючих речовин (25 %) потрапила в річки ба-

сейну Дніпра, майже 16 %

—

Сіверського Дінця.

Таблиця 2.11

Використання водних ресурсів у сільському господарстві, млн м

Показник

РІК

2000 р. до

1990 р,%

Показник

1990 1995 2000

2000 р. до

1990 р,%

2 3

4 5

Забір води для використання, разом

14666

10314 6425

У тому числі:

- з поверхневих джерел

13117 9168

5965 45

- підземної

1549 1149

460 30

Втрати при транспортуванні 1916 1087 1070

Використано води, разом 10892

6623

2976 27

У тому числі на потреби:

- господарсько-питні

28 35

46 164

- виробничі

1623 1120

271 17

- зрошення

6929

3440 1690

- сільгоспводопостачання

1676

1320 507 30

- ставкове рибне господарство

463 466

393 85

- інші

232 242 69

ЗО

Безповоротні втрати води у процесі

використання

8046 4546

2404 30

Скинуто води у водні об'єкти,

3229 2281

974 30

- з них колекторно-дренажних вод

1069 654

603 56

Скинуто забруднених вод 64 202 99 155

Оборотне водопостачання 1222 472 485 40

Використано стічних і колекторно-

дренажних вод, разом

937

641 90 10

У тому числі на зрошення

139

41 7 5

Питомі витрати води:

- сільгоспводопостачання, л/добу на

одного сільського жителя

- зрошення, куб. м/га

270

3030

218

1864

1158

У басейнах річок Дніпро, Дністер, Західний Буг, Південний Буг, Сіверсь-

кий Донець, Приазов'я, а також у Київському, Канівському, Кременчуцько-

му та Дніпродзержинському водосховищах виявлено високий вміст важких

металів, сульфатів, сполук азоту, фенолів. Значно перевищувався максимально

допустимий вміст важких металів у водах Північно-Кримського каналу.

Серйозне занепокоєння викликає стан малих річок. Велике антропо-

генне навантаження призводить до їхнього забруднення та замулення, по-

100