Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

чення і водоохорони у процесі реалізації державної політики щодо зупи-

нення спаду виробництва і переходу до економічного зростання.

Тому, основним показником для визначення обсягів водних ресурсів,

що можуть бути залучені у господарський обіг для задоволення виробничих

потреб, має бути рівень ресурсної

самовідновної здатності водних об'єктів,

які є, з одного боку, джерелами водопостачання населення, а з іншого,

—

найважливішими компонентами природного середовища та біорізномаїт-

тя.

Без удосконалення наявної структури і технології водозабезпечення та

водокористування, запровадження водоощадливих і безводних технологій

поліпшити водогосподарську та екологічну ситуації в країні неможливо.

Надзвичайно актуальними в умовах України є питання бережного й

ефективного використання лісових ресурсів, які складають важливу частину

національного надбання країни. Разом з економічною цінністю, ліси мають

велике значення для збереження довкілля й оздоровлення населення. Ліси

України виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні

та оздоровчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Ліс є дже-

релом деревини, будівельних матеріалів, сировини для деревообробної, меб-

левої, целюлозно-паперової та інших галузей промисловості.

При раціональному веденні лісового господарства і лісокористуванні

ліси вважаються невичерпними. Проте в Україні їх дуже мало, шо нега-

тивно позначається на забезпеченні лісоспоживачів ресурсами деревини й

екологічній ситуації.

Україна належить до л ісодефіцитних держав. Ліси України розміщені

по території нерівномірно: в Поліссі

—

29 % площі регіону, Лісостепу

—

14,

Карпатах

—

400, Степу

—

5, Криму (в основному в горах)

—

10 %. Дані, на-

ведені у додатку В, демонструють динаміку земель під лісами та лісовкри-

тими площами. Хвойні насадження займають 42,2 % від загальної площі

вкритих лісом земель, твердолистяні - 43,2, м'яколистяні - 13,6 %.

Загальна площа лісів України (табл.2.6) становить близько 10 млн га, з

них лісовою рослинністю вкрито 9,4 млн га. Лісистість становить 15,6 %

площі країни. Такий показник для України є досить низьким порівняно з

багатьма країнами Європи і потребує поступового збільшення до 20—22 % в

цілому по Україні з відповідною диференціацією за регіонами. Загальний

обсяг заготівлі деревини в лісах у 2001 р. становив 12022,3 тис. м

. Тривалий

час вирубка лісів перевищувала науково обгрунтовані норми, що спричи-

нило деградацію і виснаження лісосировинної бази. Тому актуальним є пе-

рехід від "ресурсного" до "біосферного" напрямків лісокористування.

Дані Державного лісового кадастру свідчать, що ліси в областях України

розміщені вкрай нерівномірно. Найвища лісистість спостерігається у Закар-

патській (50,8

%),

Івано-Франківській (40,9), Житомирській (32,6), Львівській

(28,5),

а найменша - у Миколаївській (3,7), Запорізькій (3,9), Херсонській

. 67

Хвесик

М.А.,

Горбач

Л.М.,

Пастушенко

П.П.

(4,6),

Дніпропетровській

(5,2),

Донецькій (6,7) областях.

За

останні роки спо-

стерігається значна вразливість лісонасаджень.

Так, у

1990 р. загальна площа

осередків шкідників

хвороб лісу становила 343,5 тис.

га, у

2000

р.

443,7 тис.

га,

2001

р.

—

506,9 тис.

га. За

останні

років загибель лісових насаджень

збільшилася майже у

два

рази

(з

4020

гау

1990 р.

до

8861

га у

2001р.).

Лісові екосистеми

—

це

головний компонент біосфери, який

дає

змогу

підтримувати

ній

рівновагу, стабілізувати

її.

Україні

всі

ліси перебува-

ють

зоні промислового забруднення.

Значної шкоди завдають

їм

пожежі,

що

останні роки почастішали

внаслідок кліматичних коливань.

2001

р.

зафіксовано 3205 випадків лісо-

вих пожеж проти

924 у 1985 р. і

6070

у 1999 р.

Лісовими пожежами охопле-

но

2001р. площу

3,8 тис. га

проти

2,4 тис. га

1990 р.

Збитки, заподіяні

пожежами становили

1997 р. 615, 4

тис.

грн,

2001

р.

6204,3

тис. грн.

Відновлення лісів

Україні відбувається переважно

за

рахунок ство-

рення лісових культур.

2001 р. лісовідновлення було проведено

на

площі

42,6 тис.

га,

них

посадка

посів

—

на 34,3 тис. га,

природне поновлення

—

на

8,3 тис. га.

Створення захисних насаджень проводилося

на

площі

4,3

тис.

га, а

полезахисних лісових смуг

—

на 0,4

тис.

га.

Збільшити площу лісів

у країні можна

за

рахунок використання низькопродуктивних

та

ерозова-

них сільськогосподарських угідь, розширення мережі

та

площі природо-

охоронних територій тощо.

За

експертними оцінками, лісонасадження слід

провести

на 4-4,5 млн га

неугідь

та

низькопродуктивних земель сільсько-

господарського призначення,

них в

Автономній Республіці Крим

по-

над

390

тис.

га,

Луганській

360

тис.

га,

Донецькій

—

340

тис.

га,

Одеській

—

280

тис.

га,

Запорізькій

280 тис.

га.

Нарощування лісового фонду ство-

рить умови

для

очищення

відродження малих річок.

Таблиця 2.

Наявність лісів

та

інших лісовкритих площ

за

станом

на 1

січня 2003

р.

Ліси

та

інші лісоакриті площі

у тому числі

ісів

та

>щ

до

суші)

ІІІСТЮ

смуг

Інш і лісовкриті площі

ісів

та

>щ

до

суші)

за

•й

ІІІСТЮ

смуг

них

% відношення площі

ЛІ

ІНШИХ

лісовкритих

нл<

загальної площі землі (

Назва адміністра

територіальних о,

Загальна площа

зем<

тис. га

всього,

тис.

га

вкриті

лісовою

рослин

(без полезахисних

лісе

та інших

захиснії)

насаджень), тис. г;

всього,

тис

га

полезахисних

лісосмуг, тис. га

інших

захисних

насаджень, тис.

га

чагарників, тис.

га

О.

ба

інші

лісові землі,

тис. га

% відношення площі

ЛІ

ІНШИХ

лісовкритих

нл<

загальної площі землі (

Автономна

Республіка Крим

2391,4 298,7

246,7 52 23,7

7,9

9,1

5,8

5,5

12,5%

Вінницька 2606,2 376,3 314,2

62,1 17,1 24,2 12,2 2,3

6,3

14,4%

Волинська

і 969,0 690,5 637,4

53,1 0,2

1,5

29,4 10,1

11,9

35,1%

Рохміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Продовження таблиці 2.6

Дніпропетровська 3036,5 191,4 82,8 108,6 41,8 39,1 4,0

3,7

20,0

6,3%

Донецька 2610,3

203,2 136,7 66,5 31,6 20,5 4,5 4,9

5,0

7,8%

Житомирська 2934,4 1058,2 960,4 97,8 5,2 24,0 12,2 28,8 27,6

36,1%

Закарпатська 1257,0 720,3 624,4 95,9 33,4 42,5 6,5 13,5

57,3%

Запорізька

2546,3 115,9

7,9 108 54,0 40,6 0,7

1,6

11,1

4,6%

Івано-Франківська 1369,0

635,4

571,8

63,6 0,1 18,8 26,1 6,8 11,8

46,4%

Київська

2638,3

651,0 540,3 110,7 12,3 41,0 17,3 9,8 30,3

24,7%

Кіровоградська 2383,1 180,6 120,4 60,2 28,3 12,5 9,5

1,6

8,3 7,6%

Луганська 2646,3 341,3 164,5 176,8

27,2

110,6

16,6

14,0

8,4

12,9%

Львівська 2140,5 683,1 584,5

98,6

0,1

36,3 30,2 17,3 14,7

31,9%

Миколаївська 2331,1 120,2 50,6 69,6 34,6 12,5

1,3

7,8

13,4

5,2%

Одеська 3119,8 222,9 134,5

88,4

47,3

17,0 7,0 9,2

7,9

7,1%

Полтавська 2726,7 272,7 180,6 92,1 20,0 49,7 12,8 3,7

5,9

10,0%

Рівненська 1962,9 796,5 679,7 116,8

62,7

11,7 18,1 24,3

40,6%

Сумська 2352,6 451,8 358,6

93,2

12,2 52,9 11,0 3,6

13,5

19,2%

Тернопільська 1363,0

198,5 126,2

72,3

1,2 59,8

5,3

1,7

4,3

14,6%

Харківська 3081,5

416,0 246,5 169,5 26,1 105,6 14,0 6,7 17,1

13,5%

Херсонська

2412,8 151,1

43,6 107,5 28,9 58,4

1,9

4,9

13,4

6,3%

Хмельницька 2023,1 284,7 234,3 50,4 4,0 27,8

8,1

3,1

7,4

14,1%

Черкаська 1955,7 337,1 293,2 43,9

14,0

14,6

8,4

2,1

4,8

17,2%

Чернівецька 791,1 256,8 239,8 17

0,1

2,2

4,6

2,7

7,4

32,5%

Чернігівська 3122,8 713,3 622,5 90,8 10,0 22,2

31,4 7,9

19,3

22,8%

м. Київ 76,9 36,1 35,8 0,3 0,3

46,9%

м. Севастополь

85,5

35,3 30,6 4,7 0,5

1,1

0,9

1,1 1,1

41,3%

По Україні 57933,8 10438,9 8268,5

2170,4 440,5 896,9 333,0 185,8 314,2

18,0%

До важливих заходів, які сприяють вирощуванню високопродуктив-

них насаджень необхідного породного складу, підвищенню їх якості та

приросту, належать рубки догляду за лісом, та пов'язані з веденням лісо-

вого господарства та очищення лісу від захаращеності.

Слід вживати невідкладених заходів щодо запобігання шкідливого

впливу на ліси в усьому світі. Проте ці заходи вимагають значних затрат

щодо впорядкування лісозаготівель і відновлення лісу, підвищення його

продуктивності, раціонального використання деревини та переробки

відходів.

Хвесик М.А.,

ГорбачЛ.М.,

Пастушенко П.П.

2.4.

Економічна оцінка основних видів природних

ресурсів України

В економічній науці питання оцінки природних ресурсів розглядаєть-

ся,

як правило, диференційовано за окремими видами: земля, вода, ліс,

корисні копалини. Всі дослідження пов'язують завдання з оцінки із забез-

печенням максимального ефекту в галузях економіки при використанні

певного природного ресурсу. Але єдиного підходу до оцінки природних

ресурсів на теперішній час немає, шо пояснюється, перш за все, різними

тлумаченнями предмета, критеріїв та показників економічної оцінки.

Завданням економічної оцінки об'єкта природокористування є опти-

мальне використання просторового обмеженого комплексу (ПОК), тобто

створення найбільш раціональної (оптимальної) системи водокористуван-

ня,

водоспоживання і землекористування з урахуванням економічних та

соціальних факторів на певний розрахунковий рівень (період). На нашу

думку, тільки комплексна економічна оцінка об'єкта природоко-

ристування як одного цілого -це єдиний шлях до об'єктивного вибору

оптимального варіанта використання природних ресурсів у межах просто-

рового обмеженого комплексу, що виключає відомчий підхід до освоєння

водних ресурсів.

Отже, предметом економічної оцінки об'єкта природокористування є

його суспільна споживча вартість як просторового базису розміщення ви-

робництва, засобів виробництва

предмета праці, скарбниці корисних ко-

палин та сировини, джерела води і біологічних ресурсів.

Загальна економічна оцінка об'єкта природокористування є складовою

оцінки оптимального плану виробництва конкретних видів продукції та

послуг за умов забезпечення екологічних і соціальних норм довкілля. По-

казником загальної оцінки, що найповніше відображає прийнятий нами її

критерій, є знову створена вартість, тобто чистий продукт та прибуток.

Загальна економічна оцінка здійснюється в два етапи. На першому

визначається замкнута оцінка просторового обмеженого комплексу при

встановленому для нього оптимальному складі, потужності та розміщенні

об'єктів господарювання на суші та воді, тобто поза зв'язком з природно-

економічним комплексом (районом), до якого входить об'єкт природоко-

ристування. На другому етапі оцінюється виробництво тієї чи іншої про-

дукції, послуг у межах та поза межами об'єкта природокористування.

Йдеться щодо додержання принципу збереження виробництва конкрет-

них видів продукції та послуг відповідно до плану, встановленого для

природно-економічного комплексу (ПЕК) в цілому, з урахуванням пря-

мих і зворотних зв'язків між об'єктом природокористування та П ЕК, тоб-

то між частиною та цілим. План коригується за результатами спеціальної

~64

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

економічної оцінки природних ресурсів за показником диференціальної

ренти.

Основними вимогами до системи економічних оцінок природних ре-

сурсів, є:

визначеність економічної сутності оцінок природних ресурсів і її

основних видів, деталізація та врахування призначення цих оцінок у сис-

темі управління народним господарством, тобто визначені завдання оцін-

ки;

2) оцінення всіх природніх ресурсів за єдиною методологічною осно-

вою.

Як правило, економічна оцінка природних ресурсів базується на за-

гальних методологічних принципах теорії трудової вартості;

3) потенційний (а не фактично досягнутий) ефект їх використання;

4) методологічно правильне врахування об'єктивних природних

умов,

шо

не пов'язані з природними властивостями ресурсів. До них можна віднести:

• поділ природних ресурсів на відтворювальні та невідтворювальні;

• неоднорідність продукції, шо отримується під час використання

різних природних ресурсів;

• наявність різних територіальних форм природних ресурсів;

• географічне положення;

• перевага та дефіцитност окремих компонентів природних ресурсів,

шо передбачає введення для особливо дефіцитних компонентів природи

вищих економічних оцінок;

• застосування регіонально диференційованих економічних оцінок

щодо однакових за якісними та кількісними параметрами компонентів

природних ресурсів у разі, якщо природно-географічні та економічні умо-

ви їх відтворення і використання різні (корисні копалини будуть мати різні

економічні оцінки залежно від стану транспортних шляхів, розміщення

потужностей з переробки сировинних ресурсів і попиту на сировину на

внутрішньому

зовнішньому ринках, хоча останні є факторами формуван-

ня ринкових оцінок, тобто ціни, експертної оцінки;

• врахування множинності значень природних ресурсів, оскільки

більшість ресурсів має не одне, а кілька значень, серед яких господарські,

культурно-історичні та ін.

Під час економічної оцінки не можна обмежуватися однозначними оцін-

ками. Для повного охоплення існуючих значень потрібна складна система

показників типу шкали балів, коефіцієнти збільшення чи зменшення тощо.

5) найповніше враховування фактору часу за проведення ресурсооці-

нювальних робіт. Динамічність економічних оцінок природних ресурсів у

часі передбачає корегування економічних оцінок окремих об'єктів приро-

ди у зв'язку з впливом інфляції, зміною якості природних ресурсів і попиту

на них та дією інших факторів. Відповідно, під час економічного оцінення

5 — 5-1993

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко

П.

природних ресурсів потрібно правильно прогнозувати еколого-економічну

ситуацію, яка складатиметься у майбутньому. Врахування цього дозволить

отримати об'єктивні прогнози економічної оцінки природних ресурсів, ви-

користання яких у плануванні та проектуванні дозволить приймати ефек-

тивні господарські рішення, досягати бажаних результатів з мінімальними

витратами суспільної праці на відтворення і використання природних ре-

сурсів.

6) врахування того, що проходить поза самим підприємством, тобто в

суміжних галузях промисловості.

Економічна оцінка природних ресурсів і введення її в господарську

практику вимагають розробки методологічних і методичних її основ, сис-

теми цін, вжиття заходів економічного впливу з метою покращання вико-

ристання ресурсів та низки інших заходів.

Сьогодні в Україні ведеться дискусія щодо методичних підходів до гро-

шової оцінки земель, що повинна бути покладена в основу нормативної

ціни та платежів за землю. Пропонується три методи. Перший

—

базується

на Законі України "Про плату за землю" й узгоджений із Земельним ко-

дексом України. Він передбачає встановлення ціни земельної ділянки у

стократному розмірі земельного податку на неї, а останній визначається

за законодавчо встановленими нормативами, диференційованими залеж-

но від її якості. Другий метод, запропонований доктором економічних наук

Д.С.Добряком, передбачає визначення вартості землі за її енергетичним

потенціалом. В основу цього методу покладений критерій родючості

грунтів, який максимально проявляється в оптимальних умовах довкілля,

а також під дією соціально-економічних факторів. Відтворення енергетич-

ного потенціалу грунту, основними показниками якого є вміст і запаси гу-

мусу, залежить як від рівня природних умов, так і від рівня використання

сільськогосподарських угідь. Цей метод доцільно використовувати за впро-

вадження економічних регуляторів механізму охорони та відтворення зе-

мель сільськогосподарського призначення. Третій метод, розроблений

вченими Інституту аграрної економіки ім. О.Г.Шліхтера УААН, базується

на рентному доході, що формується залежно відякості, місця розташуван-

ня й економічної оцінки земель. Автори цього підходу вважають, що саме

економічна оцінка земель вказує на різницю у якості ґрунтів, а рента виз-

начається не самою землею, а формується як результат прикладання людсь-

кої праці на землях різних за якістю.

Методологічні основи економічної оцінки природних ресурсів вста-

новлюють завдання оцінки, правильне визначення критеріїв, а потім по-

казників оцінки та методів їх розрахунку. Все це формує певний, чітко ок-

реслений напрям в оцінці природних ресурсів, що назвається методоло-

гічним підходом.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

5 *

В економіці досліджуються різноманітні підходи до оцінки природних

ресурсів і встановлення розмірів плати за їхнє використання. їх класифіку-

ють за такими групами:

Затратний підхід. За ним оцінка природних ресурсів проводиться за

розміром затрат на їх добування, освоєння чи використання. За цим прин-

ципом встановлюється плата за забір води промисловими підприємства-

ми,

що діє насьогодні. Основним недоліком даного підходу є те, що ресурс

кращоїякості, розташований у привабливішому для освоєння місці, одер-

жує меншу вартість, хоч його споживча вартість буде вищою, ніж "гіршого

ресурсу". Таким чином, цей підхід не сприяє раціональному природоко-

ристуванню і подальшому сталому розвитку.

Результативний підхід. Відповідно до нього, економічну оцінку (вартість)

мають тільки ті природні ресурси, які дають дохід. Інакше кажучи, вартість

ресурсу визначається грошовим вираженням первинної продукції, яку одер-

жують від експлуатації природного ресурсу, тобто різницею між одержаним

доходом і поточними витратами. Та цей підхід також має багато недоліків з

погляду раціонального природокористування. По-перше, не для кожного

природного ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. По-дру-

ге,

дохід від використання ресурсу може бути як прямим, так і опосередкова-

ним, який дуже важко оцінити адекватно. Це стосується, зокрема, викорис-

тання природних об'єктів із рекреаційною метою, кліматичних ресурсів те-

риторії тощо. По-третє, за такого підходу не враховується фактор часу. Неви-

користаний ресурс, що не має відповідно до цього підходу вартості, може бути

використаний і навіть стати дефіцитом у процесі освоєння території, розвит-

ку нових технологій і виробництва в цілому. Тому оцінки потенційного ефек-

ту на перспективу необхідні у разі планування природокористування.

Затратно-ресурсний підхід. Відповідно до нього, за визначення вартості

природного ресурсу поєднуються затрати на його освоєння та дохід від ви-

користання. Дана концепція має перевагу щодо оцінки природного ресур-

су, яка буде вищою, ніж у попередніх випадках, шо створює можливість

для стимулювання раціонального використання природних ресурсів. Од-

нак він має недоліки попередніх підходів.

Рентний підхід. Використання теорії ренти під час оцінки природних

ресурсів визнається найдоцільнішим:

• за рентних оцінок „кращий" ресурс (використання якого дає більший

дохід при однакових затратах) одержує більшу вартість;

• затрати на освоєння ресурсу зорієнтовані на деякий середній рівень

і, отже, їх оцінка більш об'єктивна;

• обгрунтована необхідність розрізняти власника ресурсу та його ко-

ристувача для виникнення категорії рентних платежів;

• рентні оцінки враховують фактор обмеженості природного ресурсу.

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

~68

Відтворювальний підхід. Це порівняно новий підхід, оскільки пов'яза-

ний з необхідністю відтворення природних ресурсів та екологічною кри-

зою.

Суть його полягає в тому, що сукупність утворюючих середовище

(відновлювальних

невідновлювальних) природних ресурсів на визначеній

території та стан навколишнього середовища, наближені до природного

(заданого) рівня, розглядається як деякий стандарт, відправний рівень. У

такому разі використання будь-якого природного ресурсу має передбача-

ти його відновлення у попередній якості (для відновлювальних ресурсів) і

кількості чи компенсації (для невідновлювальних) з урахуванням непогір-

шення стандарту якості довкілля в цьому місці. Вартість природного ре-

сурсу буде визначатися як сукупність затрат, необхідних для відтворення

(чи компенсації втрат) ресурсу на визначеній території. Цей підхід перед-

бачає потенційний дефіцит природних ресурсів і, в багатьох випадках, може

призвести до їх завищених оцінок. Однак, беручи до уваги той факт, що в

основних сировинних регіонах резерви екстенсивної експлуатації природ-

них ресурсів вичерпані, а стан довкілля близький до катастрофічного, саме

цей підхід здається найдоцільнішим.

Монопольно-відомчий підхід є різновидом затратного, бо розмір пла-

тежів за використання природних ресурсів має відповідати потребам фінан-

сового забезпечення діяльності спеціалізованих державних служб, які в цей

час проводять монопольне розпорядження (управління) природними ре-

сурсами. У Законі України "Про охорону навколишнього природного се-

редовища" цей підхід знайшов відображення в поділі плати за викорис-

тання природи их ресурсів на два види - плата за право використання і плата

на відтворення і охорону природних ресурсів. Другий вид - це компенса-

ція затрат спеціальних відомств, які проводять відтворення й охорону при-

родних ресурсів.

При визначенні розміру цього виду плати слід враховувати дві обстави-

ни.

По-перше, дані платежі мають включати в себе частину диференційної

ренти, оскільки затрати на відновлення ресурсів у кращих умовах будуть

меншими, ніж у гірших. Отже, розміри платежів мають бути диференційо-

ваними залежно від умов використання. По-друге, у разі визначення затрат

спеціалізованих служб потрібно враховувати економічну ефективність цих

затрат для того, щоб звести суб'єктивні фактори при визначенні розмірів

платежів до мінімуму. Жодна з цих обставин не враховується за умови вве-

дення платності за використання природних ресурсів відповідно до норма-

тивних документів, які розроблені ресурсними відомствами.

Економічна оцінка земельних ресурсів в основі якої лежать дві концепції:

затратна і рентна.

Затратна базується на оцінці виконаної праці та вкладених коштів у

відтворення земельних ресурсів. При такому підході якість земельних ре-

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

сурсів виступає додатковим фактором міри їх цінності й оцінюється за шка-

лою зменшуваних і підвищених коефіцієнтів. Методологічною основою

економічної оцінки земельних ресурсів є ефективність суспільного відтво-

рення.

Під економічною оцінкою земельних ресурсів розуміють величину од-

ночасних затрат (інвестицій), які потрібні для відтворення цього ресурсу

чи його заміни на основі ефекту відтворення продукту землекористуван-

ня.

Розрізняють поточну (річну), яка означає щорічний ефект відтворення

і довгострокову економічну оцінки земельних ресурсів

—

суму щорічних

ефектів відтворення за період надходження земельного ресурсу в госпо-

дарському обороті.

В основу рентної концепції покладено нарахування народногосподарсь-

кого ефекту земельних ресурсів у вигляді диференційної ренти. За своїм

значенням рентна оцінка ресурсів дорівнює народногосподарським (не

галузевим і не індивідуальним) додатковим витратам, які можуть виник-

нути через вибуття цього ресурсу з експлуатації (наприклад вичерпання

корисних копалин, затоплення сільськогосподарських земель, зміна рек-

реаційного використання лісу на лісоексплуатаційне тощо). Ті ресурси,

безповоротна втрата яких не супроводжується економічними втратами ні

в цей час, ні в перспективі, одержують нульову оцінку. Позитивну (не ну-

льову) оцінку мають так звані обмежені ресурси, внаслідок прикладання

суспільної праці до яких виникає диференційна рента.

Розрізняють диференційну рентну І і диференційну рентну II. Дифе-

ренційна рентна І пов'язана з природною родючістю окремих земельних

ділянок, а диференційна рентна II - з додатковим доходом, який утво-

рюється в результаті продуктивних додаткових вкладень капіталу.

При розрахунках економічних оцінок природних ресурсів, утому числі

земельних, при рентному підході, як суспільно необхідні затрати викорис-

товують показники замикаючих затрат на відповідні види продукції, на-

приклад сільськогосподарського призначення.

В економічній літературі ці затрати називають кадастровими цінами

чи суспільно виправданами межами затрат на приріст виробництва певної

продукції.

Замикаючі витрати

—

це нормативний рівень приведених затрат на ви-

робництво продукції при експлуатації природних, у тому числі земельних

ресурсів, включаючи норму прибутку, найменш економічних виробництв,

які залучають природжні ресурси у господарський обіг.

Значний теоретичний інтерес складають розробки проблем економіч-

ноїоцінки природних ресурсів, які проводилися ЦЕМІ АНСРСР(Н.П.Фе-

доренко, К.Г.Гофман). Згідно з розробленим ними проектом "Основних

положень методики економічної оцінки природних ресурсів у масових

Хвесик

М.А.,

Горбач

Л.М.,

Пастушенко

П.П.

планово-проектних розрахунках" вихідним показником економічної оці-

нки сільськогосподарських угідь

величина річного ефекту (річної дифе-

ренційної ренти

І і II),

що дає

ця

земельна ділянка. Величина річного ефекту

залежить

від

замикаючих витрат

на

сільськогосподарські культури, виро-

щування яких можливе

на цій

земельній ділянці,

від

урожайності

цих

куль-

тур

витрат

на їх

виробництво.

При

даному рівні замикаючих витрат вели-

чина річного ефекту може набувати різних значень залежно

від

вибраної

структури посівних площ

та

ефективності додаткових витрат

при

вирощу-

ванні відповідних сільськогосподарських культур (диференційна рента

II).

Економічна оцінка природних ресурсів

на

основі рентної концепції,

за пропозицією К.Г. Гофмана, розраховується

за

формулою:

К=тах[бя(2-8)],

(1)

де

—

коефіцієнт,

що

враховує динаміку

часі показників

2, 5, я, а

також ефект "обезцінювання" майбутніх витрат

результатів (фактор часу);

—

коефіцієнт "продуктивності" природного ресурсу (визначається

урожайністю сільськогосподарських культур, розподілом землі

між

ними,

коефіцієнтом утилізації корисних копалин тощо);

—

замикаючі витрати

на

продукцію,

що

вироблена

при

експлуатації

природного ресурсу;

—

індивідуальні витрати

на

продукцію,

що

отримана

при

експлуатації

природного ресурсу.

цій

формулі підкреслюється принципова можливість неоднознач-

ного вибору варіанту використання природних ресурсів

необхідність

вибору альтернативи,

що

зможе дати максимальний ефект.

Останнім часом

як

показник економічної оцінки природних ресурсів

використовується диференційний дохід. Економічна оцінка земель прове-

денавУкраїніу 1988 р.

на

основі результатів господарської діяльності

за 1980-

1986

рр. Цей

період характеризується стабільністю

цін на

промислову

сільськогосподарську продукцію,

що дає

підстави використовувати

співвідношення рентних доходів,

які

одержували

на

землях різної якості,

виражене

балах. Економічну оцінку

(в

1988

р.)

було виконано

як

загальну

(ріллі, багаторічних насаджень, сінокосів, пасовищ, сільськогосподарських

угідь

цілому),

так

окрему (ефективність вирощування основних сільсько-

господарських культур).

Грошова оцінка земель

Україні проводиться

за

"Методикою грошо-

вої оцінки земель сільськогосподарського призначення

та

населених

пунктів".

основу розрахунку грошової оцінки земель покладено рент-

ний дохід, який створюється

при

виробництві зернових культур

визна-

чається

за

даними економічної оцінки земель, проведеної

в 1988 р. Для