Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Переважання родючих земель, висока густота населення та особливості

розвитку сільського господарства, що склались історично, обумовили ви-

сокий рівень освоєності земельного фонду. Так, питома вага сільськогос-

подарських угідь становить 70,3 %, а орних земель

—

56,9 %; це відповідно

у 2,6 і 5,6 раза вище, ніж у середньому по СНД. Якщо Україна в Європі

займає 5,7 % території, то її сільськогосподарські угіддя

—

18,9 %, а рілля

—

26,9 %. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у

середньому по Європі.

На кінець 2001 р. площа порушених земель складала 161,3 тис. га,

відпрацьованих - 43,5 тис. га. Україна має значні резерви чорноземів, що

становлять основу сільськогосподарського виробництва.

Розміщення і структура сільськогосподарських угідь на території Украї-

ни визначаються природно-кліматичними та екологічними умовами вироб-

ництва. Так, питома вага сільськогосподарських угідь в областях Полісся -

35 %, тоді як на півдні Степу - 74 % (Додаток А). В останні роки у структурі

сільськогосподарських угідь зменшилася частка орних земель завдяки ство-

ренню багаторічних насаджень, пасовищ, перелогів і сіножатей.

Особливо низький рівень землезабезпечення спостерігається в До-

нецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де надушу населен-

ня припадає сільськогосподарських угідь удвічі менше, ніжу середньому в

Україні (Додаток Б).

Державна політика охорони і раціонального використання земель виз-

начається системою правових, організаційних, економічних та інших за-

ходів,

що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворюваль-

ний характер. Дані Держкомзему продемонструють результати державно-

го контролю з використання й охорони земель (див. Додаток Е).

На цей час проводиться інвентаризація, кадастрова оцінка земель, ство-

рюється державна система управління якістю земельних ресурсів і визна-

чається її місце в органах державного управління, а також виробляються

принципи розмежування обов'язків держави, землевласників і землеко-

ристувачів щодо охорони земельних ресурсів.

Усі землевласники, землекористувачі та орендатори, незалежно від

форм і термінів використання землі, проводять роботи щодо захисту та

підвищення якості земель за рахунок власних коштів і несуть відпові-

дальність за погіршення екологічного стану на своїй земельній ділянці та

сполучених територіях, що пов'язані з їх діяльністю.

Розробляються проекти землеустрою з контурно-меліоративною

організацією територій, відповідно до яких проводяться роботи щодо ство-

рення захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних гідротех-

нічних споруд та забезпечується їх експлуатація. Рекультивація поруше-

них земель, площа яких становить понад 190 тис. га, відновлення їх грун-

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

ТОВОГО покриву і повернення у сферу народного господарства є однією з

першочергових проблем. Важливим напрямом раціонального використан-

ня земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошуваних зе-

мель,

на яких спостерігається підтоплення, вторинне засолення, водна

ерозія, руйнування природної структури грунтів тощо.

Водні ресурси. Вода

—

це один із основних природних ресурсів, насам-

перед, прісна вода, яку академік Олександр Ферсман назвав "найважли-

вішим мінералом на Землі". Запаси прісної води наземній кулі (97 % усіх

її запасів знаходиться в морях і океанах) обмежені. Вони становлять лише

З %. з яких 2 % - у полярних льодовиках, і тільки

% перебуває в рідкому

стані, придатному для використання. Україна належить до країн з неви-

сокою водозабезпеченістю і високим рівнем використання води. В Ук-

раїні, для усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу

стоку водозабезпечення сформовано водогосподарський комплекс, до

якого входять: 63119 річок, утому числі великих (площа водозабору понад

50 тис. км

) -9, середніх (від 2 до 50 тис. км

) - 81 і малих (менше 2 тис. км

)

- 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90 % припа-

дає на малі річки. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним обся-

гом 18,7 км

забезпечують більше половини обсягу водоспоживання; по-

над 28 тис. ставків; підземні води питної якості з прогнозними запасами

становлять 20,9 млрд м

; побудовано 7 великих магістральних каналів загаль-

ною довжиною 1192 кмта 10 великих водогонів, якими щороку в маловодні

райони подається понад 22 млрд м

води; пробурено понад 110тис. свердло-

вин, які щороку постачають майже 5 млрд м

підземних вод, в основному

для питних і побутових потреб населення; експлуатують понад 105 великих

водозаборів із водоводами для водопостачання обласних міст

промислових

центрів; 25 великих міжобласних зрошувальних систем, які забезпечують

полив понад 2,5 млн га посушливих земель, водопостачання населення, про-

мисловості та сільського господарства; понад 37 великих міжобласних осу-

шувальних систем, які забезпечують необхідний водно-повітряний режим

на площі понад 3 млн га та широко використовуються для рибальства;побу-

довано понад 2000 км захисних дамб із гідротехнічними спорудами, дренаж-

ними системами, насосними станціями, шо захищають територію близько

млн га.

Водні ресурси України формуються за рахунок притоку транзитних

річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

Територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню

водоємних галузей господарського комплексу. Доступні для широкого

використання водні ресурси формуються переважно в басейнах Дніпра,

Яцик А.В. Екологічна безпека в Україні.- К.: Генеза, 2001. - С. 57-58.

~52

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих

річках Приазов'я та Причорномор'я. Найбільша кількість водних ресурсів

(58 %) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах Украї-

ни,

де потреба у воді не перевищує 5 % її загальних запасів. Найменш забез-

печені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області

України, де зосереджені найбільші споживачі води'.

Усунення територіальної та часової нерівномірності розподілу стоку

водозабезпечення в Україні відбувається за допомогою 1,16 тис. водосхо-

вищ (загальним обсягом майже 55 км

), понад 28 тис. ставків, 7 великих

каналів (загальною довжиною 1021 км; пропускною здатністю 1000 м

/с),

10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони. Водосхо-

вища Дніпровського каскаду з корисним обсягом 18,7 км

забезпечують

більше половини обсягу водоспоживання.

За багаторічними спостереженнями, потенційні ресурси річкових вод

становлять 209,8 км

, з яких лише 25 % формуються в межах України, реш-

та надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Прогнозні ресурси

підземних вод становлять

км

. Затверджені експлуатаційні запаси підзем-

них вод дорівнюють близько 6 км

(табл. 2.3).

Стримуючим фактором використання водних ресурсів є їх мінливість

у часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 6-7 % на

півночі і північному сході

до 80-90 % на півдні. За запасами місцевих вод-

них ресурсів (1 тис. м

на

особу) Україна вважається однією з найменше

забезпечених країн у Європі (Швеція

—

2,5 тис. м

, Великобританія

—

Франція

—

3,5, Німеччина

—

2,5, Європейська частина колишнього СРСР

- 5,9 тис. м

Таблиця 2.3

Водні ресурси України

Вид ресурсів

Водні ресурси в роки за водністю, км

Вид ресурсів

середній

дуже маловодний

Приток транзитного річкового стоку

157,4*

121,7*

Місцевий річковий стік

52,4

29,7

Загальні ресурси річкового стоку

209,8

151,4

Прогнозні ресурси підземних вод

21,0

у тому числі:

гідравлічно не зв'язані з поверхневим

стоком

7,0

Загальні ресурси прісних вод

216,8

158,4

*у тому числі 122,7і 95,5км

по Кілійському гирлу р. Дунай

Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Головинський І.Л. та інші. Водне господарство України:

сучасний стан та перспективи розвитку. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - С. 8.

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у середньому 52,4

км

а в маловодні роки — 29,7 км

. Об'єм підземних вод, що враховуються в

ресурсній частині водогосподарського балансу, складає 7км-'. Крім того, в га-

лузях економіки використовується близько

км

морської води.

Таблиця 2.4

Водні ресурси річок України

(басейновий розріз)

Річка-пункт

Площа

водозбору,

км?

Водні ресурси, км^/забезпеченістю,

Р%

Річка-пункт

Площа

водозбору,

км?

норма

50%

75%

Дніпро - гирло 504000 53,9

51,7

43,5

35,0

Сіверський Донець - м. Лисичанськ

52400 3,53 3,28

2,41

1,79 1,48

Сіверський Донець - с. Кружилівка

(Росія)

73200 5,08 4,67

3,41

2,51 2,08

Річки Приазов'я

(28000) 1,13

1,00 0,61

0,43 0,30

Річки Криму 27000 0,91 0,86 0,65 0,50 0,43

Південний Буг - с. Олександрівка 46200 2,89 2,74 2,07 1,56 1,33

Річки (протоки) в гирлі Південного

Бугу (Інгул, Мертвовод, Чичиклея,

Гнилий Сланець)

(13000)

0,34 0,28 0,18

0,13

0,10

Дністер - с. Бендери

66100 10,7 10,4

8,64

7,17 6,56

Річки межиріччя Дунай-Дністер-

Південний Буг

(30000)

(0,281) (0,24)

(0,18)

(0,1

(0,05

)

Прут - с. Леово

23400 2,68 2,58 2,06 1,67 1,45

Західний Буг

—

м. Сокаль

6250

0,90 0,86 0,65

0,52 0,43

Тиса - смт Вилок

9180

6,72 6,56 5,36

4,50

3,94

Уж - м. Ужгород

1970 0,96 0,93 0,75 0,60 0,53

Латориця - м. Чоп 2870 1,17 1,12 0,90 0,74

0,65

Всі річки

87,66 85,1 71,7 61,4

55,9

У більшості регіонів України приток перевищує місцевий стік. Виня-

ток складає Крим, де природного зовнішнього притоку нема, та Львівська

і Закарпатська області, де приток менший ніж місцевий стік.

Внутрішні регіональні відмінності характеризуються тим, що за міжна-

родною класифікацією лише Закарпатська область належить до середньо-

забезпечених місцевим стоком (619 тис. м

на одну людину); низька вона в

Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях

(2,0-2,6 тис. м

); в інших областях

—

дуже низька і надзвичайно низька

(0,11-

1,95 тис. м

на одну

людину).

Створений в Україні багатогалузевий господарський комплекс потре-

бує значних обсягів води. Найбільші валові потреби у воді населення та

галузей економіки відзначені в 1990 р. і дорівнювали 103 км

, а в 2001 р.

зменшилися до 58,9 км

або на 43 %. Задовольняються ці потреби водоза-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

бором з поверхневих джерел (24 %), підземних горизонтів (5 %), моря (1

%) і за рахунок вод, залучених в оборотні та повторно-послідовні системи

(70%).

Ресурси водних басейнів України використовуються нераціонально. На

технологічні потреби йде близько половини питної води. її втрати під час

транспортування становлять 10-20%. Позитивною тенденцією є збільшен-

ня частки оборотного та повторно послідовного водопостачання загаль-

ним обсягом використаної води у виробничих процесах.

У 2001 р. найбільше води використовувалося на виробничі потреби -

57,4 %, для господарсько-питних - 28,3 %, для зрошення - 10,8 %, для

сільськогосподарських потреб - 3,5 %. У житловому фонді втрачається

понад 20 %, така сама кількість у промисловості, де повторне водокорис-

тування є недостатнім, у сільському господарстві - майже 80 %. Основним

джерелом забруднення поверхневих вод є стічні води житлово-комуналь-

ного господарства, хімічної, нафтохімічної та інших галузей промисловості.

До особливо водомістких галузей промисловості належать металургій-

ний і паливно-енергетичний комплекси, хімічна, нафтохімічна і целюлоз-

но-паперова галузі промисловості. Так, для виготовлення 1 т паперу вит-

рачається до 1000 м

води, сталі

—

300, синтетичного каучуку

—

2800, ніке-

лю

—

4000 м

. Ці цифри цікаво порівняти з затратами води на виплавку

чавуну - 180-200 м

Сучасна теплова електростанція потужністю 1 млн кВт/год потребує

протягом року 1,5 км

води, атомна

—

3 км

Обсяги водопотреб промислових виробництв на перспективу визна-

чено на основі прогнозу розвитку галузей промисловості та аналізу динам-

іки питних витрат води на одиницю виробленої продукції з урахуванням

існуючих галузевих нормативів водопотреб.

За оцінкою Ради по вивченню продуктивних сил України НАН Украї-

ни обсяги промислової продукції у 2015 р. порівняно з 2000 р. зростуть при

середньорічних темпах приросту на 3,07—5,0 %. У 2001-2005 роках у се-

редньому за рік темпи приросту промислової продукції становитимуть

2,55-2,95 %, у 2006-2010 - 3,1-4,5 %, у 2011-2015 рр. - 3,6-5,3 %. При

цьому прискореними темпами розвиватимуться галузі легкої, харчової,

деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, а також машино-

будування і металообробітку та промисловості будівельних матеріалів, які

є найменше водомісткими. Питома вага найбільше водомістких і брудних

галузей паливно-енергетичного, металургійного та хімічного комплексів

зменшиться з 58,2 % у 2000 р. до 51,2-47,6 % у 2015 р.

Зі зростанням промислового виробництва відбуватиметься збільшен-

ня водопотреб. Загальні обсяги валових промислових водопотреб у 2015 р.

порівняно з 2000 р. збільшаться на 35-44 %, тобто зростатимуть значно

Хвесик М.А., Горбач Л.АГ, Пастушенко П.П.

меншими темпами, ніж обсяги промислової продукції. До 2005 р.

збільшиться обсяг використання поверхневих вод (порівняно з 2000 р. на

46 %), а в наступні роки передбачається інтенсивніше використання морсь-

кої води, оборотних, повторних і послідовних систем водопостачання (табл.

2.5).

Очікується зростання обсягів використання підземних вод, зокрема

для забезпечення господарсько-питних потреб зайнятих у промисловості,

а також виробництв, у яких вода входить до складу харчової й іншої про-

дукції.

Після 2010 р. передбачається, що потреби у свіжій воді стабілізу-

ються і зменшуватимуться у зв'язку із запровадженням маловодомістких і

безводних технологій та повним освоєнням вивільнених потужностей си-

стем багатогалузевого використання води.

Таблиця 2.5

Прогноз водопотреб промисловості

Показник

Фактично

Прогноз

Показник

1998

р.

1999 р. 2000 р. 2005 р.

2010 р.

2015 р.

2 3 4 5

Промисловість -

обсяг продукції, млн грн

(у діючих цінах)

82888,7

107537 144400

152468 179188

192102

Обсяг валових водопотреб, млн. м

47771 47340

47637

57222

60528

63230

У тому числі прісної води

5899 6322

5989

8744 8828

8333

Питомі витрати води, м

/грн:

- валові

- прісної води

0,58

0,07

0,44

0,06

0,33

0,04

0,37

0,06

0,34

0,05

0,33

0,04

Електроенергетика -

обсяг продукції, млн грн 13637 17473 17600 18529

19008

20661

Обсяг валових водопотреб, млн м

30044

29630 30363 35000

36800

38750

У тому числі - прісної води

3876

4439 4201 6300

6255

5750

Питомі витрати води, м

/грн:

- валові

- прісної води

2,20

0,28

1,70

0,25

1,72

0,24

1,89

0,34

1,94

0,33

1,88

0,28

вугільна промисловість -

обсяг продукції, млн грн

4793 6120

7308

7413

7567

7635

обсяг валових водопотреб, млн м

807

724

623

740

782

808

У тому числі:

- прісної води

171

136 114 145

156

162

Питомі витрати води, м

/грн:

- валові

- прісної води

0,17

0,04

0,12

0,02

0.08

0,01

0,10

0,02

0,10

0,02

0,11

0,02

Металургія

обсяг продукції, млн грн

20327

27946 43100

45367 46471

49596

Обсяг валових водопотреб, млн м

10838

10360 10939

12914 13500

13320

Утому числі:

- прісної води

- морської води

969

759

946

780

921

784

1042

1047

913

1112

880

1144

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Продовження таблиці 2.5

Питомі витрати води, м

/грн:

- валові 0,53 0,37 0,46

028

0,29 0,27

- прісної води

0,05 0,03 0,04

0,02

0,02 0,02

Хімія і нафтохімія:

- обсяг продукції, млн грн

- обсяг валових водопотреб, мли м

5324

2654

6659

2525

8400

2546

8683

3672

9889

4133

10542

4271

У тому числі:- прісної води

268 237 211 369

393

384

Питомі витрати води, м

/грн:

- валові

0,50 0,38 0,30

0,42

0,41

- прісної води

0,05

0,03 0,02

0,04

0,04 0,04

Машинобудування і металообробка:

- обсяг продукції, млн грн 12530 15166 19100

19948

20945

25532

- обсяг валових водопотреб, млн м

1090 890 773 1276

1496

1787

У тому числі:- прісної води

186 156 142

217 269

286

Питомі витрати води,

/грн:

- валові 0,09 0,06 0,04

0,06

0,07

- прісної води

0,015 0,01

0.007

0,01 0,01

0.01

Лісова, деревообробна і

целюлозно-паперова:

- обсяг продукції, млн грн 1445 2348 3300

3445

3949 4673

- обсяг валових водопотреб, млн м

125

114

109

293

295 331

У тому числі: - прісної води

40 37 34 88

80 79

Питомі витрати води, м

/грн:

- валові

0,09 0,05 0.03

0,08

0,09 0,07

- прісної води

0,03

0,02

0,01

0,02

0.02 0,02

Промисловість будівельних

матеріалів:

- обсяг продукції, млн грн 2696 3305 3800

4594 5072

6002

- обсяг валових водопотреб, млн м

213

258

164

285

348

455

У тому числі - прісної води

48 42 35 57

105

Питомі витрати води, м

/грн

- валові

0,08 0,08 0,04 0,06

0,08 0,08

- прісної води

0,02

0,01

0,009

0,01

0,02 0,02

Легка промисловість:

- обсяг продукції, млн грн

1282 1691 2400

2594 3072

4002

- обсяг валових водопотреб, млн м

81 61 128

186 300

У тому числі- прісної води

19 14 13 22

30 45

Питомі виграти води, м

/грн:

- валові

0,07 0,05

0,025

0,05

0,06

0,07

- прісної води

0,015 0,01

0,005

0,008

0,01 . 0,01

Харчова промисловість:

- обсяг продукції, млн грн

12360 16284 25100 25746

28896 34579

- обсяг валових водопотреб, млн м

985 900 855 1496

1512 1721

У тому числі- прісної води

187 171

166

299 378

447

Питомі витрати води,

/грн

- валові 0,08

0,055

0,03 0,06

0,05

- прісної води

0,015 0,01

0,007

0,01

0,01 0,01

Водопостачання сільського населення України є однією з найскладніших

серед проблем європейських держав та країн СНД. Незважаючи на заходи,

які вживаються останніми роками урядом і місцевими органами виконавчої

влади для розв'язання цієї проблеми, рівень забезпечення сільського насе-

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

лення гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким. Цей

стан ше більше ускладнився наслідками Чорнобильської катастрофи.

Нині в Україні тільки 4,1 млн осіб із 15,7 млн сільського населення, або

23 % сіл користуються послугами централізованих систем водопостачан-

ня.

Стан забезпечення інженерним обладнанням сільського житлового

фонду характеризується такими показниками:

• внутрішній водопровід із вводом у будинок - 7,4 %;

• водовідведення і каналізація - 4,4 %;

• гаряче водопостачання - 0,3 %;

• розбірні вуличні колонки - 17,1 %.

Решта населення користується для питних потреб місцевими джере-

лами: шахтними і мілкотрубчатими колодязями, саморобними каптажа-

ми,

прирусловими копанками, привізною водою тощо.

Тільки 6,4 тис. сільських населених пунктів із їх загальної кількості (28,6

тис.) мають побудовані за проектами системи питного водопостачання,

майже половина з яких через недосконалу експлуатацію та тривалий термін

служби працює з перебоями і не може забезпечити постачання водою нор-

мативної якості.

Забезпеченість підприємств сільськогосподарського виробництва і

тваринництва централізованим водопостачанням досягає 98 %.

Паспортизацією джерел і об'єктів сільського водопостачання та сис-

тем каналізації, якою охоплено 54 % сільських населених пунктів, виявле-

но,

шо санітарний та екологічний стан джерел водопостачання, особливо

в промислово насичених районах та на територіях із розвинутим сільсько-

господарським виробництвом, наближається до критичного.

Програмою водопостачання сільських населених пунктів України на

період 1992—2000 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів

України від 14 березня 1992 р. № 134, було передбачено забезпечення

сільське населення 6-ти тисяч населених пунктів гарантованим водопос-

тачанням і ждя цього мало бути побудовано 52,3 тис. км водопровідних

мереж, у тому числі 48 великих групових водопроводів у південно-східних

областях України, де через природні та техногенні чинники склалися най-

важчі умови з ресурсами питної води.

Територіальна структура водокористування в Україні історично скла-

лася під впливом низки факторів. До них, у першу чергу, належать при-

родно-кліматичні умови, шо визначили зони сільськогосподарського ви-

робництва; мінерально-сировинна база, за наявністю якої сформувалися

промислові регіони; вигідність положення стосовно споживачів; наявність

трудових ресурсів тощо.

Розміщення виробництв без урахування єдності природного, економ-

ічного і соціального середовищ регіонів і міжрегіональних відносин обу-

Розміщення продуктивних сій та регіональна економіка

мовило зосередження на території України "брудних" екологічно небез-

печних виробництв із застарілими технологіями. Чорна і кольорова мета-

лургія, паливно-енергетичний комплекс до цього часу визначають індуст-

ріальне обличчя країни. На них тримається понад 40 % усіх виробничих

фондів промисловості. Тому не дивно, що накопичений обсяг відходів пе-

ревищує 12 млрд т, а стан природного, зокрема водного середовища, досяг

критичної межі.

Найістотніший вплив на територіальне формування водокористувань

чинить розміщення особливо водомістких споживачів, зокрема електрое-

нергетичних об'єктів, водозаборів магістральних каналів, великих масивів

зрошуваних земель, міських агломерацій.

В цілому Україна належить до малозабезпечених місцевими водними

ресурсами держав. Найменшою забезпеченістю місцевим стоком на 1 км

площі характеризуються Південний і Донецько-Придніпровський еко-

номічні райони, найбільшою

—

Південно-Західний. Більшість областей (АР

Крим, Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська,

Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Полтавська, Одеська, Хер-

сонська, Черкаська, Харківська) характеризуються рівнем водозабезпече-

ності на

км

, який не досягає 100 тис. м

/рік. Іншу групу складають 8 об-

ластей (Волинська, Житомирська. Рівненська, Сумська, Тернопільська,

Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька), де водозабезпеченість коли-

вається в межах 100-200 тис. м

/рік.

Підвищеною водозабезпеченістю характеризується Львівська область,

а найвищою (більше 300тис. м

/на рік) Закарпатська й Івано-Франківська

області.

З урахуванням зазначеного простежується досить чітка диференціація

адміністративних областей України за ступенем навантаження на водно-

ресурсний потенціал. Рівень господарського впливу на водні ресурси оці-

нюється нами за відношенням обсягів безповоротного водоспоживання і

скиду забруднених стічних вод до ресурсів місцевого річкового стоку, що

формується в середньоводний і дуже маловодний роки. На основі резуль-

татів дослідження доведено, що сучасна інтенсивність водоспоживання

досягла рівнів, які значно перевищують екологічну місткість водноресур-

сного потенціалу держави. Так, загальний обсяг водовідбору досягає 97 %

ресурсів прісних вод, що формуються в Україні у розрахунковий маловод-

ний рік, а безповоротне водоспоживання - майже 40 % їх кількості.

За територіальними ознаками передбачається розвиток таких галузей еко-

номіки, відповідно до якого й визначаються потреби їх у водних ресурсах:

—

електроенергетика

—

Запорізька, Хмельницька, Івано-Франківська,

Київська, Рівненська, м. Київ, Миколаївська

дещо менше Закарпатська і

Харківська області;

Хвесик М.Л., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

— паливна промисловість

—

Сумська, Полтавська, Луганська, Донець-

ка, Івано-Франківська області;

—

металургійний комплекс

—

Дніпропетровська, Запорізька, Донецька

області;

—

хімічна і нафтохімічна промисловість, включаючи хіміко-фармацев-

тичну - Черкаська, Одеська, Автономна Республіка Крим, м. Київ, Киї-

вська, Сумська, Луганська, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Черн-

івецька області;

—

машинобудування /'металообробка, включаючи медтехніку,

—

Хмель-

ницька, Волинська, Харківська, м. Київ, Вінницька, Полтавська, Хер-

сонська, Львівська, Одеська, Миколаївська, Сумська, Тернопільська, Кіро-

воградська, Запорізька області;

— лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість —

Рівненська, Черкаська, Житомирська. Закарпатська, Івано-Франківська,

Київська, Волинська, м. Київ, Вінницька, Херсонська, Львівська, Терно-

пільська, Чернівецька, Чернігівська області;

- промисловість будівельних матеріалів

—

Чернівецька, Тернопільсь-

ка, Львівська, Вінницька, м. Київ, Хмельницька, Київська, Івано-Франк-

івська, Закарпатська, Житомирська, Черкаська, Рівненська, Одеська, Хар-

ківська, Кіровоградська, Автономна Республіка Крим;

- легка промисловість

—

Миколаївська, Сумська, Херсонська, Чер-

нігівська, Чернівецька, Тернопільська, Волинська, Закарпатська, Жито-

мирська, Рівненська області;

- харчова, включаючи борошномельну та круп 'яну

—

Кіровоградська,

Одеська, Київська, Хмельницька, Вінницька, Полтавська, Харківська,

Черкаська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, м. Київ, Львівська,

Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська, Херсонська, Сумська, Автоном-

на Республіка Крим:

- зрошення

—

Автономна Республіка Крим, Дніпропетровська, До-

нецька, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Запорізька, Луганська, Хар-

ківська;

- осушення - Волинська, Житомирська, Київська, Сумська, Івано-

Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька, Чернігівська.

Таким чином, прогноз розвитку продуктивних сил України, її регіонів

грунтується виключно на основі їх природної водозабезпеченості, з урахо-

ванням територіальної мінливості річкового стоку, кількісних і якісних

показників природних вод та можливості обгрунтованого, з еколого-еко-

номічних позицій, його перерозподілу.

Прогноз макропоказників використання водних ресурсів населенням

і галузями економіки грунтується на аналізі сучасної водноресурсної за-

безпеченості

стану та очікуваних тенденцій розвитку систем водозабезпе-