Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

ватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою

—

для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. Саме

тому природні ресурси мають соціальну значимість і корисність природи,

її здатність задовольняти потреби людини, представляють складну су-

купність матеріальних елементів і процесів, що знаходяться в постійному

розвитку у часі та просторі, будучи точкою поєднання суспільства і при-

роди, сферою прикладання його розуму і сил.

Таким чином, природні умови та природні ресурси як поняття носять

подвійний характер. Тому представники географічної науки підкреслю-

ють,

що "це категорії не природні, а суспільні, головним чином еко-

номічні". І.В.Комар як економічну категорію під природними ресурсами

в їх сукупності з усіма природними умовами розуміє весь оточуючий нас

світ, його ставлення до людського суспільства.

За своєю економічною сутністю природні ресурси - це споживчі вар-

тості, придатність і корисність, техніко-економічні властивості, масшта-

би та способи використання яких визначаються суспільними закономірно-

стями.

Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно спо-

живаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній

формі. А відтак для забезпечення безпосереднього суспільного відтворен-

ня процес праці, пов'язаний з підготовкою природних елементів до вклю-

чення у господарський оборот, має бути безперервним і проводиться у сфері

як матеріального, так і нематеріального виробництва: капітального будів-

ництва, сільського та лісового господарства, видобувної промисловості,

рекреаційного господарства тощо. На базі цього забезпечується зв'язок

між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери приро-

докористування.

Природні ресурси є категорією історичною. У процесі суспільного роз-

витку збільшуються масштаби опанування людиною компонентами та

силами природи, розширюється сфера застосування, відбувається зміна

пріоритетів у використанні їх та їхнього впливу на економіку.

Категорія "природні ресурси" вказує на безпосередній зв'язок приро-

ди з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до нега-

тивних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди. А відтак про-

цес взаємодіїлюдини з довкіллям по суті своїй двоєдиний. Один бік - при-

родоспоживання, а другий

—

природоохоронний.

Важливим завданням економістів є визначення балансу між госпо-

дарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задо-

волення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новою безвідход-

ною технологією, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між сус-

пільством і природою.

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

У зв'язку із зазначеним вище концептуальним підходом до змісту по-

няття природних ресурсів необхідно визначити шляхи їх наукової класи-

фікації. Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. В ос-

нові природних класифікацій перебувають відмінності природних ресурсів за

генезисом

належністю до тих чи інших компонентів

сил природи. Оскільки

природні ресурси - це природні тіла, компоненти географічної оболонки

Землі, вони мають природну класифікацію. Атому виходячи з належності,

ставлення до природних систем, а також їх розміщення, природні ресурси

поділяються на такі групи:

1) за ознакою належності до природних систем: космічні (проміння,

метеорити), планетарні (геліоенергія, гравітаційна енергія), ресурси Землі

(атмосфера, гідросфера, літосфера та її елементи);

2) за відношенням до природних систем: елементи природних систем

(мінерали, грунти, види рослин і тварин тощо) та результати їх функціону-

вання (поліпшення родючості грунтів, приріст біологічної маси, зростан-

ня поголів'я та маси тварин тощо). Проте останні важко віднести до чисто

природної класифікації, оскільки вони показують результати взаємодії

природи з суспільством;

3) за видом і тривалістю кругообігу: у довготривалому кругообігу (кос-

мічний, геологічний) і в короткотривалому (біологічний кругообіг води);

4) за характером розміщення на поверхні землі: приблизно рівномірно

розподілені (атмосфера, біосфера) та зосереджені (гідросфера, літосфера

та їх елементи);

5) за можливістю переміщення по території: природні ресурси, що пе-

реміщуються природно (повітряні маси, вода, тварини), та такі, що не пе-

реміщуються (рослинні);

в) за видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні

тощо.

Природна класифікація не вказує на розміщення тієї чи іншої групи

природних ресурсів в процесі суспільного відтворення. Довгий час при-

родні ресурси вивчалися переважно природничими науками, тому їх кла-

сифікація була заснована на таких критеріях, як форма природних речо-

вин, їх розміщення, ступінь вивченості, характер і вміст у них корисного

компоненту тощо. Тільки в силу порушення екологічної рівноваги при-

родні ресурси стали об'єктом вивчення економіки, у зв'язку з чим з'явила-

ся потреба в класифікації природних ресурсів за критерієм господарсько-

го використання. Тому застосовуються інші ознаки для класифікації. Ос-

новним видом їх є господарська. Зважаючи на господарське використан-

ня природних ресурсів, вони поділяються на такі групи:

1) за територіальною належністю: світові (глобальні) та національні

(пов'язані з певною територією);

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

2) за вичерпністю: всі природні ресурси діляться на вичерпні та неви-

черпні.

Вичерпні природні ресурси своєю чергою діляться на відтворювані та

невідтворювальні. Невідтворювальні ресурси у разі їх добування і викорис-

танні не відтворюються природоючи відновлюються встроки, значно довші

порівняно із швидкістю їх використання.

До невідтворювальних ресурсів належать багатства надр (горючі копа-

лини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ре-

сурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче призводить до виснажен-

ня їх запасів.Поповнення цих запасів або відбувається дуже повільно, або

взагалі неможливе, бо відсутні умови, заяких вони виникли багато мільйонів

років тому. За раціонального використання ресурсів надр ними можна ко-

ристовуватися довгий час.

До відтворювальних ресурсів належать грунти, рослинність, тварин-

ний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в

озерах і морських лагунах тощо. Вони можуть відтворюватися в природ-

них процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості, визначеній

рівнем їх щорічного відтворення і споживання.

Невичерпними називаються природні ресурси, існування яких необме-

жене часом. До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і

гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і

морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як

речовина і засіб транспортування. За будь-якого інтенсивного споживан-

ня їх кількість не зменшується, чи зменшується настільки мало, що ця ве-

личина на практиці ігнорується;

3) за поновленням: поновлювальні (біологічні), частково поновлюванні

або ті, що залучаються у повторне використання (сировинні), непонов-

лювані (горючі копалини).

До групи частково поновлювальних природних ресурсів належать торф,

самоосадні солі, грунти, ресурси деревини, темпи поновлення яких знач-

но відстають від темпів експлуатації.

Непоновлювані природні ресурси - це природні ресурси, що самоне-

відновлюються після їх використання або відновлюються протягом дуже

тривалого часу. До них належить більшість корисних копалин (руди, на-

фта, природні горючі гази, вугілля, горючі сланці, ядерна енергія поділу

урану та термоядерна, мінеральні та будівельні матеріали тощо);

4) за напрямком використання: паливно енергетичні, мінерально си-

ровинні, продовольчі таін;

5) за рівнем вичерпності: прогнозні, виявлені, детально вивчені;

6) за можливістю використання: недоступні, резервні, можливі для ви-

користання, йті, що використовуються;

Хвесик

М.А..

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

7) за характером використання: одноцільового (сировинні) та багато-

цільового використання (лісові, водні, земельні);

8) за якістю: кожний вид природних ресурсів поділяється на класи,

групи, типи та інші класифікаційні одиниці;

9) за впливом виробництва: ті, що зазнають шкідливого впливу (біо-

логічні), зазнають невеликого впливу (гідросфера, атмосфера, поверхня

літосфери), не зазнають впливу (глибинна частина літосфери).

За можливістю залучення до господарського обігу природні ресурси мож-

на поділити на придатні для експлуатації (дійсні) та потенційні. До придат-

них для експлуатації належать ресурси верхньої оболонки Землі та енергії

Сонця, а до потенційних належать ресурси космосу та морських глибин.

Потенційні ресурси хоча й наявні, але не використовуються внаслідок

недостатнього рівня розвитку техніки, нерозробленості технології або еко-

номічної неефективності. Нерідко існування таких ресурсів має прогноз-

ний і навіть ймовірний характер.

До потенційних природних ресурсів належать, по-перше, елементи при-

роди, що знаходяться на стадії вивчення та підготовки до промислової екс-

плуатації (освоєння), шо є першим етапом залучення природних ресурсів

до господарського обігу, приведення їх у такий стан, за якого стає можли-

вою їх експлуатація (наприклад, розвідані родовища корисних копалин); по-

друге, природні ресурси, що не можуть використовуватись у господарстві

через неможливість вивезення їх з місця видобутку. Отже, для включення

потенційних природних ресурсів у суспільне споживання, тобто для пере-

творення їх на можливі для експлуатації (дійсні), необхідні додаткові затра-

ти праці, що нададуть цим засобам виробництва певну якісну завершеність.

У господарському розумінні можливі для експлуатації природні ресурси

поділяються на чотири групи:

1) зовнішні

—

енергія Сонця, гравітаційна енергія;

2) поверхні Землі, шо своєю чергою поділяються на ресурси фізичного

середовища (поверхні літосфери та гідросфери) та біологічні (наземні,

водні, грунтові);

3) земних глибин

—

мінерально-сировинні (металічні, неметалічні);

4) паливно-енергетичні.

За цільовим призначенням природні ресурси поділяються на: матері-

альні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

За рівнем потреби для життя людини природні ресурси поділяються на:

вкрай потрібні (повітря, вода, їжа) і відносно байдужі.

У зв'язку з інтенсивним використанням природних ресурсів, їх висна-

женням

деградацією вони стають предметом все більшого вивчення бага-

тьох галузей науки: економіки, екології, географії, геології тощо. Комп-

лексне використання природних ресурсів встановлює можливість і не-

Т4

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

обхідність варіантного підходу до їх використання. Вибір варіанту, хоч і

заснований на всебічному врахуванні природних властивостей ресурсів, але

визначається не ними, а соціально-економічними і технічними фактора-

ми

—

загальними і локальними. Значну роль в удосконаленні методичних

прийомів такого вибору може і повинна відіграти економічна оцінка ре-

сурсів, що сама тісно пов'язана з рішенням щодо використання цих ре-

сурсів, що приймаються на основі вибору варіантів.

2.2.

Мінерально-сировинні ресурси держави

Україна посідає провідне місце у світі за запасами і видобутком багатьох

корисних копалин (титану, цирконію, урану, літію, а з нерудних корисних

копалин-графіту, каоліну, вогнетривких глин, сірки, калійних солей, деко-

ративного каміння, видобутку вугілля, марганцевих та залізних руд, титану,

графіту, каолінутошо). їх частка становить 12,3 % загальносвітових запасів

залізних руд, близько 43 % марганцевих.

В Україні створено потужну мінерально-сировинну базу, що містить

близько 20 000 родовищ та рудопроявів корисних копалин, з них 7829 ро-

довищ (97 видів мінеральної сировини) мають промислове значення та

враховуються Державним балансом запасів корисних копалин. У вартіс-

ному виразі запаси цих родовищ оцінюються 7,5 трлн дол. США.

Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних, оскільки

процес їх природного відновлення досить тривалий. За характером вико-

ристання мінеральні ресурси поділяються на такі групи: паливно-енерге-

тичні, рудні та нерудні.

Паливні ресурси в Україні в основному представлені кам'яним та бу-

рим вугіллям. Основні родовища кам 'яного вугілля зосереджені переважно

в двох басейнах

—

Донецькому та Львівсько-Волинському. Крім того, в

Україні розвідані окремі родовища кам'яного вугілля, зокрема: Роменське

(Сумська область, басейн р.Сули), Петровське (Харківська область).

Основні поклади бурого вугілля зосереджені у Дніпровському бурову-

гільному басейні, Передкарпатському, Закарпатському та Північно-По-

дільському буровугільних районах, а також в окремих родовищах на ліво-

бережжі Дніпра, у Придунайській низовині. Найбільшими родовищами є:

Коростишівське (Житомирська), Звенигородське (Черкаська), Олексан-

дрійське (Кіровоградська області).

Вуглеводнева сировина об'єднує нафту, газ і конденсат (рідка фаза

нафтових вуглеводнів, що утворюються у разі охолодження газоподібних

речовин, які супроводжують нафту). Нафтогазоносні площі зосереджені у

трьох основних регіонах

—

Передкарпатському, Дніпровсько-Донецько-

мута Причорноморсько-Кримському. Найбільшими нафтовими родови-

Хвесик М.Л., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

щами є Прилуцьке

Леляківське (Чернігівська обл.), Рибальське і Качані-

вське (Сумська обл.), Зачепилівське, Радченківське, Сагайдацьке (Пол-

тавська обл.), Бориславське, Битківське, Долинське (у Прикарпатті).

Найбільші родовища природного газу зосереджені у Шебелинському,

Єфремівському, Кегичівському (Харківська обл.), Перещепинському

(Дніпропетровська обл.), Малишівському і Диканському (Полтавська

обл.),

Качанівському (Сумська обл.), Дашавському, Калуському, Більче-

Волицькому, Угерському, Опарському (Прикарпаття).

Горючі сланці - глинисті, вапнякові чи кременисті осадові гірські поро-

ди,

утворені у мілководних морських басейнах чи озерах і розглядаються як

низькосортне паливо та сировина для хімічної промисловості. Родовища го-

рючих сланців знаходяться на межі Черкаської та Кіровоградської областей

(Болтинське), на південному заході Хмельницької області (Флоріанівське).

В Україні є значні запаси торфу

—

горючих копалин, що утворюються

у болотах із залишків відмерлих рослин, нагромаджених в умовах підви-

щеної вологості та забрудненого доступу повітря. Поклади торфу зосеред-

жені в основному у північних областях: Волинській, Рівненській, Київсь-

кій,

Чернігівській.

За характером господарського використання рудні корисні копалини

поділяються на руди чорних та кольорових металів. До руд чорних металів

відносяться залізні і марганцеві руди. Основні поклади залізнихруд скон-

центровані у Кременчуцькому, Білозерському (Запорізька обл.), Керченсь-

кому залізорудних басейнах. Найбільші запаси марганцю зосереджені у

Нікопольському (Дніпропетровська обл.), Великотокмацькому (Запорізька

обл.) басейнах. Розвідані також Побузький, Донецький та Покутський

марганцеворудні райони.

Україна багата на руди кольорових та рідкісних металів (міді, кобаль-

ту, золота, ртуті, поліметалів тощо). Нині йдеться про створення вітчизня-

ної гірничо-переробної промисловості з виробництва міді, свинцю, цин-

ку, молібдену, ванадію, золота, рідкісних елементів.

Нікель широко використовується у чорній та кольоровій металургії,

машинобудуванні, хімічній промисловості. Він зустрічається разом з інши-

ми кольоровими металами, зокрема з кобальтом. Запаси нікелю зосеред-

жені у Побузькому родовищі (Вінницька обл.), Кіровоградській та Дніпро-

петровській областях, у Карпатах (Рахівський масив), Центральному

Поліссі (Красногорсько-Житомирська зона). Рудоносні пласти ртуті роз-

робляються на Микитівському родовищі (Донецька обл.), у Закарпатті.

Глиноземна сировина, що використовується для видобутку алюмінію зу-

стрічається у вигляді бокситів (Високопільське родовище на Дніпропетров-

щині),

алунітів (Берегівське, Беганське родовища Закарпаття), нефелінів

(Приазов'я).

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Поклади ільменітів

—

мінералу, пов'язаного з магматичними порода-

ми

—

слугують сировиною для видобутку титану

зосереджені в Іршансь-

кому (Житомирська обл.) та Самотканському (Дніпропетровська обл.) ро-

довищах.

Мідні руди розвідані у Донецькій області, на сході Запорізької області,

Рахівському масиві, фундаменті Волино-Подільської плити.

За останні роки на базі запасів комплексного Берегівського родовища

(Закарпаття) створено нову галузь вітчизняної промисловості

—

золотови-

добувну та золотопереробну, з отриманням товарного металу.

Крім того, виявлені промислові концентрації металів платинової гру-

пи в геологічних утвореннях Середнього Придніпров'я, Криворізько-Кре-

менчуцької і Красногірсько-Житомирської зон Українського щита.

Нерудні ресурси представлені різними вогнетривами (вогнетривкі гли-

ни,

доломіти, талько-магнезити), спеціальними матеріалами (флюсові вап-

няки, флюорити, формовочні піски), галогенами (солі хлору, брому, йоду),

карбонатами, фосфатами (апатити та фосфорити), сульфати (гіпс, ангід-

рит, барит), самородні елементи (сірка) тощо. Розглянемо основні з них.

Найбільші родовища флюсових вапняків розмішені

Донецькій області

та Автономній республіці Крим, доломітів - у Донецькій, Дніпропет-

ровській, Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин вияв-

ляються у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Черкаській облас-

тях, кварцитів

—

у Житомирській (Овруцьке), Кіровоградській (Малоске-

леватське), Сумській (Банницьке), Донецькій (Красногорівське). Значні

поклади фосфоритів виявлені у Придністровському Поділлі (Незвиське),

Сумській (Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях.

Високоякісні каоліни, які використовуються для виробництва вогнет-

ривких виробів, у фарфоро-фаянсовій промисловості, знаходяться у Жи-

томирській, Хмельницькій, Черкаській, Дніпропетровській і Запорізькій

областях. Держава багата на різноманітну сировину для виробництва буді-

вельних матеріалів (цементна сировина, крейда) та на родовища облицю-

вального каменю (граніти, лабрадорити, мармур, базальт, габро).

Україна має великі поклади високоякісної гірничо-хімічної сировини:

калійних та магнієвих солей, кухонної солі, самородної сірки.

Родовища калійнихсолей використовуються здебільшого для виробниц-

тва калійних добрив і розташовані в Івано-Франківській (Калузьке, Трос-

тянецьке, Туро-Волинське родовища), Львівській (Стебниківське, Борис-

лавське родовища) областях. На магнієві солі багаті Калуське, Стебникі-

вське та Сиваське родовища.

Самородна сірка використовується для виробництва сірчаної кислоти.

Майже всі її запаси сконцентровані у Передкарпатті, зокрема на Роздольсь-

кому та Яворівському родовищах Львівської області.

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко

П.

Основні родовища кухонної солі розробляються у Івано-Франківській

(Калушське, Долинське), Львівській (Дрогобицьке), Закарпатській (Солот-

винське) та Донецькій (Артемівське, Слов'янське) областях.

У країна багата на поклади кольорового каміння, зокрема зустрічають-

ся топаз (Житомирська обл.), берил, аквамарин, яшма (Володар-Волинське

родовище), бурштин (Рівненська обл.), алмази (Волинська обл., Приазо-

в'я), напівдорогоцінні різновиди кварцу (моріон, аметист, гірський криш-

таль,

халцедон, агат).

Нині в Україні важливим напрямом геологічних досліджень є забезпе-

чення власною мінерально-сировинною базою гірничо-хімічного та агро-

промислового комплексів країни, а також геологорозвідувальні роботи з

пошуків родовищ апатиту, фосфоритів та калійних солей - сировини для

виробництва мінеральних добрив.

На найближчу перспективу потрібно забезпечити приріст запасів ко-

рисних копалин відповідно до державного замовлення (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Державне замовлення з приросту запасів корисних копалин на 2003 рік

Показники

Одиниці

виміру

2000 р.

(база

відліку)

2001 р.

(звіт)

2002 р.

(очікуване

виконання)

2003 р.

(прогнози)

2003 р.

у %

до

2002 р.

Вартість державного

замовлення, у тому числі

в натуральних одиницях

млн гри 276,63

276,88 343,00 373,0 108,7

Нафта і газовий

конденсат

млн т

0,952

1,154

1,1

100

Природний газ млрд м

4,56

6,884

7,0

7,2 102,9

Вугілля кам'яне млн т 15,552

15,511 20,0 20,0

100

Вугілля буре млн т

4,0

4,0 100

Уран

ум.

од. 1,727

1,16 1,0

1,0

100

Торф

млн т

3,37

6,0

Титан

ум.

од.

2,008

1,574 1,5

1,0 66,7

Молібден

тис.

5,455

Рідкісноземельні метали

ум.

од.

1,19 3,0

1,0

33,3

Бентонітові глини млн т 4,8

6,0

2,0 33,3

Золото т

5,147 1,0

Бурштин кг

11000

2000 18,2

Нікель

тис.

10,0

10,0 100

Хроміти

тис.т

Сг.О,

80,0 80,0 100

Вапняки флюсові млн т

50,0

20,0 40

Первинні каоліни млн т

4,0

Графіт (руда) млн т

1,5

Опоковидні породи мли т

1,0

Джерело. Державна геологічна служба.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

4 — 5-1993

Основною проблемою розвитку мінерально-сировинної бази зали-

шається недостатнє фінансування, що призвело до скорочення приросту

запасів корисних копалин, зменшення обсягів їх видобування, зменшен-

ня експортного потенціалу держави і значних втрат державного бюджету у

зв'язку із забезпеченням потреб вітчизняної промисловості значною мірою

імпортною мінеральною сировиною та непривабливість для іноземних

інвесторів.

З метою покращення ситуації, що склалася в мінерально-сировинно-

му комплексі держави та забезпечення суттєвого приросту запасів корис-

них копалин слід затвердити Загальнодержавну програму розвитку міне-

рально-сировинної бази України на періоддо 2010 р. та доопрацювати нову

редакцію Кодексу України про надра, яким передбачається вдосконален-

ня правових засад для забезпечення відтворення мінерально-сировинної

бази держави, урегулювання правових та економічних основ комплексно-

го раціонального використання та охорони надр.

2.3.

Земельні, водні, лісові ресурси та їх значення

Земельні ресурси. За земельною територією Україна є найбільшою краї-

ною Європи (після європейської частини Росії), а за якісним складом

грунтів та біопродуктивністю угідь

—

однією з найбагатших держав світу.

Земельний фонд України становить 60354,8 тис. га. Структура земельних

угідь станом на 1 січня 2003 р. наведена в табл. 2.2. Наші землі є одними з

найкращих у Європі. Господарське освоєння території становить 92 %. При

цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70 % і є одним з

найвищих у світі. Надзвичайно високою залишається розораність території

України - 55,6 % (для порівняння у Німеччині, Франції, Великобританії

цей показник не перевищує 32 %), а лісостепові та степові ландшафти ро-

зорані на 75-85 %. Для потреб промисловості в Україні вилучається в се-

редньому за рік близько 4000 га сільськогосподарських угідь.

Відповідно до напрямів використання всі землі України поділяються

на 7 цільових категорій:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, поселень міського типу і сільських

населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони й іншого призна-

чення;

4) землі природоохоронного й історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

7) землі запасу.

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Таблиця 2.2

Земельний фонд України за станом на 1 січня 2003 р. *

Види основних земельних

угідь та

економічної діяльності

Площа земель

Зміни за період з 1 січня 1996р.

по 1 січня 2003р. (+,- тис. га)

Види основних земельних

угідь та

економічної діяльності

всього,

тис.

га

% до

загальної

площі

України

(території]

за весь

період

у тому числі

Види основних земельних

угідь та

економічної діяльності

всього,

тис.

га

% до

загальної

площі

України

(території]

за весь

період

за

1996-2001 рр.

за

2002 р.

1 2

3 4 5

Сільськогосподарські землі 43022,3

71,3

-107,0 -89,8

-17,2

У тому числі:

сільськогосподарські угіддя 41800,4

69,3 -52,5 -35,9

-16,6

3 них:

рілля

32544,1

53,9 -742,1 -749,1

7,0

перелоги

404,8 0,6

404,8 431,2 -26,4

багаторічні насадження

912,8

1,5

-130,1 -118,5

-11,6

сіножаті

2410,2

4,0 189,6 186,7

2,9

пасовища

5528,5 9,2

225,3 213,8 11,5

Інші сільськогосподарські

землі

1221,9 2,0

-54,5 -53,9 -0,6

Ліси та інші лісовкриті

площі

10438,9 17,3 81,1 68,4 12,7

У тому числі:

вкриті лісовою рослинністю

9605,9 15,9 105,7 71,9

33,8

не вкриті лісовою

рослинністю

185,8

0,3 8,5

5,2 3,3

інші лісові землі 314,2

0,5 -71,3

-48,8 -22,5

чагарники

333,0 0,6 38,2

40,1

-1,9

Забудовані землі

2463,0

4,1

149,9 136,3 13,6

У тому числі:

під житловою забудовою

438,0 0,7

4,9

землі промисловості 229,2 0,4

-1,2

землі під відкритими

розробками, кар 'єрами,

шахтами та відповідними

спорудами

154,1

0,3 -0,4

землі комерційного та

іншого використання

37,4

0,1

1,9

землі громадського

призначення

291,8

0,5 5,7

землі змішаного

використання

24,2

0,2

землі, які використовуються

для транспорту та зв 'язку

491,3 0,8

-0,7

Примітка. Узв 'язку зі зміною статистичної звітності не порівнюються.

* Джерело. Держкомзем України.