Хітрова Т.В, Богуславський О.В. Газетна журналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Студентам необхідно з’ясувати способи поліграфічного виконання

заголовків, уміти розрізняти набірні та клішовані, відрізняти заголовки за

видами (інформаційні, образні).

Останнім часом у журналістську практику ввійшло поняття заголовного

комплексу, що передбачає поєднання заголовків різного призначення

(підзаголовок, внутрішній підзаголовок, надзаголовок, рубрика).

Усвідомлюючи все це, студенти повинні знати причини розмаїття

представлених у журналістиці типів заголовків, які вони виконують функції,

шляхи пошуку заголовка для журналістського матеріалу.

Особливу увагу студенти повинні зосередити на питаннях зовнішнього

оформлення заголовків, переносу його на рядки, розбивку рядків.

Досліджуючи підходи вітчизняної і зарубіжної теорій журналістики,

треба з’ясувати деякі ґрунтовні відмінності в питаннях зовнішньої подачі

матеріалів у цілому і підготовки заголовків зокрема. Особливо відчувається це

в поділі заголовків на типи (інформаційні, мотивуючі) та вимогах до їх добору.

Так, у збірці навчальних матеріалів, складених за французькою методикою

підвищення кваліфікації працівників ЗМІ “Гід журналіста” (К., 1998) зазначено,

що “завданням інформаційного заголовка є повідомити основну інформацію

протягом 2-3 секунд, які читач витрачає на ознайомлення з ним”. Вимоги до

інформаційного заголовка: він має бути гранично ясним і зрозумілим, являти

собою найпростішу синтаксичну конструкцію, бути максимально коротким.

Мотивуючий заголовок – це елемент тексту, що має своїм завданням

вплинути на читача емоційно, заінтригувати, “не вказавши” при цьому

ключової новини. Вимоги до підбору мотивуючого заголовка:

а) шокувати – знайти слова, співвідносні зі змістом повідомлення, здатні

“струсонути” чи просто здивувати читача;

б) перекроїти відому фразу, взявши за основу назву книги чи фільму або

прислів’я;

в) скористатися грою слів;

г) заримувати;

д) сполучати слова у несподіваний спосіб (“валюта пішла в прийми” – про

розширення зони франка в Африці)”.

Вітчизняна журналістика має глибший погляд на сутність заголовка, тому

й різновидів його розрізняє набагато більше:

1. Звичайний заголовок.

2. Підзаголовок. Набирають меншим шрифтом і служить для пояснення

або розвитку основного заголовка.

3. Надзаголовок. Завжди конкретний, деталізує основний заголовок,

наголошує на основній думці публікації.

4. Рубрика. Заголовок, що вказує на жанр або розділи газети, в якій

уміщено даний матеріал чи матеріали певної тематики. Рубрики бувають:

постійні, тимчасові, службові, тематичні, суперрубрики.

5. Заголовок з рубрикою.

6. “Шапка”. Заголовок, що об’єднує кілька матеріалів на певну тему,

кожний з яких має свій заголовок. “Шапки” бувають:

- інформаційні – повідомляють про якусь подію або місце, де вона відбулася;

- об’єднуючі – висловлює основну ідею, головну думку добірки матеріалів;

- “шапка” тематичної полоси з підзаголовками – поряд з мальованою або

набірною назвою полоси підверстують по висоті (поряд) або по ширині (знизу

чи зверху) кілька цитат чи ключових фраз із матеріалів полоси або читацьких

листів.

7. Заголовок з афішкою. Заголовковий комплекс, що набув сьогодні

значного поширення. Використовують під час друку великих за обсягом

матеріалів. У афішку виносять п’ять-шість головних тез, які є лейтмотивом

публікації.

8. Заголовок з підзаголовком. Частіше за все використовують при

підготовці тематичних полос, коли на сторінці необхідно дати великий масив

тексту при мінімальному ілюструванні.

9. “Прапор” – заголовок, розверстаний на більшу кількість колонок, ніж

обсяг самого тексту; використовують для виділення особливо важливих, але

невеликих за обсягом інформацій.

10.Вертикальний заголовок – такий, що оформляють уздовж колонки

тексту. Це нова форма, яка ще не набула поширення у вітчизняній пресі.

11.Заголовок з ілюстраціями.

12.Заголовок – географічна назва.

13.Заголовок, намальований на фотографії.

14.Мальований заголовок.

15. Заголовок із репродукованих літер.

Але всі означені різновиди заголовків у газеті служать одному –

привертанню уваги читача до певного матеріалу, донесенню головної думки

публікації, спонуканню читача до прочитання надрукованого під заголовком.

Види розміщення текстових матеріалів на газетній полосі. Під час

вивчення цього питання студенти повинні зрозуміти, що кожна газетна полоса

складається з кількох основних композиційних елементів. Основним таким

будівельним елементом газети, безперечно, є текст – матеріал, надрукований

стандартними шрифтом і розміром колонки. Проте, щоб він не був схожий на

цеглину, можна використати деякі прийоми. Наприклад, продумати стиль та

розмір шрифту, зробити червоний рядок або висячий відступ, звернути увагу на

трекінг та інтерліньяж, використати додатковий міжрядковий пробіл між

текстами тощо. Доступність тексту залежить не лише від шрифту, а й від

ширини та довжини колонки. Текст стає важким для прочитання, якщо ширина

колонки менше ніж 10 цицеро. Ідеальна довжина коливається від 5 - 25 см.

Іншим важливим композиційним елементом є добірка. Тому треба

детально з’ясувати всі види оформлення добірки, що сприятиме легшому

засвоєнню верстки великих за обсягом матеріалів, таких як газетного підвалу,

горища, стояка, розпашки, газетного розвороту тощо.

Необхідно звернути увагу на такі елементи верстки газетної полоси, як

вікно, вріз; особливості верстки ілюстрацій; специфіку оформлення першої та

останньої сторінок; тематичні полоси, “газети в газеті” тощо.

Вивчення питань цієї теми необхідно для правильного графічного

оформлення газетної полоси. Без ґрунтовного знання різновидів подачі

матеріалів на газетній полосі, правильного користування ними неможливо

правильно й цікаво оформлювати макети й моделі газетних номерів.

Макетування номера газети. Після того як закінчено підготовку

текстових та ілюстративних матеріалів, переходять до створення макетів

газетних полос. Студенти повинні усвідомити, що важливою вимогою до

макету є його точність. Він повинен повністю відповідати майбутньому

номерові – щодо розміщення матеріалів, їхнього розміру, оформлення всіх

елементів.

За призначенням розрізняють два основних види макетів: загальний

макет всього номера (дає наочне уявлення про композицію, розташування

найважливіших матеріалів на полосах) і створені на його основі точні макети

окремих полос (на базі яких верстають полоси в друкарні).

Студенти повинні знати, що за способом поліграфічного виконання

макети бувають графічними і клеєними, а також визначати переваги останніх.

Макетуванням номера газети керують відповідальний секретар редакції та

його заступники (якщо останніх передбачено штатним розписом). Коли редакція

періодичного видання не має електронної бази, яка б дозволяла перейти до

сучасного процесу випуску газети, то макет номера передають до типографії, де

версткою номера керує випусковий – уповноважений представник редакції.

Комп’ютеризувавши всі відділи, використовуючи комп’ютерні

технології, редакція сучасної газети може повністю контролювати процес

підготовки кожного конкретного номера, стежити за роботою кожного відділу,

кожного журналіста.

Коректура. Важливою і відповідальною частиною газетного виробництва

є коректура. Студентам необхідно розрізняти два види коректури – друкарську

та редакційну. Особливу увагу треба звернути на використання стандартних

коректорських знаків та дотримання основних правил коректури:

- виправлення помилок, що їх припустилися в техніці набору;

- виправлення помилок орфографічного й пунктуаційного характеру;

- перевірка правильності виділення шрифтом;

- підведення слів і позначень до однієї транскрипції;

- перевірка правильності використання прописних (заголовних) літер;

- виправлення з відома редакції незрозумілих місць і спотворень у тексті.

Студенти повинні знати, що:

- знайдені помилки відмічають спеціальними коректорськими знаками і

такі самі знаки виносять на поля;

- коли формат набору широкий і в ньому багато помилок, набір умовно

лінією ділять на дві частини. Помилки, що їх знаходять зліва від неї, виносять

на ліве поле, а ті, що знаходяться праворуч – на праве;

- проводять правку лише фломастером або маркером темного (чорного)

кольору (червоний колір використовувати заборонено!);

- зауваження, не призначені для виправлення тексту, обводять колом.

**********

• заголовок – це назва будь-якого матеріалу газетного (журнального)

жанру, в якому коротко, навіть афористично висловлюють головну ідею

матеріалу.

Це органічна складова частина твору, що розкриває його зміст і виконує

такі функції:

- означення матеріалу на газетній полосі;

- привертання до нього уваги;

- затримання уваги;

- створення передумов до прочитання тексту;

- формування ставлення до написаного;

- інтеграція інформації, носієм якої є заголовок, з тією, яка міститься в

самому тексті;

- створення певного емоційного настрою у читача;

- створення протягом певного відрізку часу ключового символу в пам’яті

читача для означення матеріалу.

• підзаголовок – другий заголовок, що вказує на особливості

журналістського виступу, конкретизує, доповнює або поглиблює основний

заголовок.

• надзаголовок – додатковий заголовок, що деталізує основний,

наголошує на головній думці публікації. Інколи стисло висловлює ставлення до

повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу.

• внутрішній підзаголовок – заголовок, який використовують для

розчленування значного за обсягом суцільного тексту публікації на окремі

частини (розділи), щоб допомогти читачеві краще орієнтуватися у великому за

обсягом матеріалі.

• рубрика – особливий різновид газетного заголовка, який визначає

тематичний напрям або характер матеріалу, його жанрові особливості. Рубрика

не розкриває змісту публікацій, а в загальних рисах вказує на порушувані в них

проблеми.

• шапка – один із складників рубрикації, загальний заголовок тематичної

добірки, який чітко вказує на тему і розкриває зміст публікацій. На відміну від

рубрики, не повторюється з номера в номер: новий матеріал потребує нової,

властивої тільки йому назви.

• добірка – форма подачі тексту на полосі. Організація матеріалу в

добірку передбачає компактне розміщення багатьох публікацій під загальною

рубрикою, заголовком або “шапкою”.

• вікно – розміщення текстового матеріалу середнього обсягу рівними

колонками (частіше за все у правому або лівому верхньому куті полоси). Від

іншого тексту “вікно” відбивають рамками з лінійок.

• підвал – це нижня частина газетної полоси, відбита від тексту

напівжирною або світлою лінійкою.

• горище – текстовий матеріал, зверстаний у верхній частині газетної

полоси на кілька колонок (не менше чотирьох) і відбитий знизу лінійкою або ж

узятий у рамку.

• текстівка – підпис під ілюстрацією, що вказує на її особливості,

розкриває і доповнює зміст. Основною вимогою до текстівки є її відповідність

зображенню.

• ініціал (від лат. initialis – початковий) – перша велика літера слова, яку в

газетному виробництві часто використовують для позначення початку розділів

або відокремлення складових частин великих за обсягом матеріалів.

• макет (від франц. maquette – модель) – це графічний план чергового

номера видання, що дає наочне уявлення про розподіл матеріалів на його

полосах і всі деталі його оформлення.

• верстка – планомірне (згідно з макетом) складання газетних полос з

готових гранок набору, кліше, заголовків, рубрик та інших поліграфічних

засобів. Визначає зовнішній вигляд періодичного видання, формує його

індивідуальне обличчя.

• коректура (від лат. correctura – виправлення, поправка) – усунення

помилок у редакційних оригіналах і зверстаних сторінках. На сьогодні

практично єдиний спосіб досягнення точного відтворення тексту і графічних

зображень. ЇЇ призначення – правка орфографічних, пунктуаційних або

технічних помилок під час набору, допомога редакції в запобіганні смисловим,

фактологічним і стилістичним помилкам у оригіналі.

• інтерліньяж – відстань між рядками.

• трекінг – пробіли між літерами.

Питання для обговорення

1. Засоби виділення матеріалів у газеті.

2. Підбір і оформлення заголовків.

2. Види розміщення текстових матеріалів та їх оформлення на полосі.

3. Газетна ілюстрація, її різновиди. Інфографіка.

4. Макетування номера газети.

5. Коректура. Завдання і значення коректури.

Питання для самоперевірки

1. Що таке газетний заголовок? Яке його призначення?

2. Які вимоги висувають до заголовків.

3. Які різновиди газетних заголовків ви знаєте?

4. Що таке рубрика та які особливості її оформлення?

5. Які правила оформлення заголовного комплексу?

6. Чим викликана необхідність поєднання матеріалів у добірці?

7. Що таке “свічка” і “вріз”? Як їх оформлюють?

8. Що таке “підвал”?

9. Які особливості верстки “вікна”?

10.Які особливості верстки “горища”?

11.Що таке “розпашка”?

12.Що таке “газетний розворот”?

13.Яка роль ілюстрації в газеті?

14.Які функції виконують газетні ілюстрації?

15.Які вимоги до ілюстрацій?

16.Яка оптимальна кількість ілюстрацій може бути розміщена на полосі

формату А3?

17.Які основні правила верстки текстівок?

18.Що таке макет номера і хто в редакції керує процесом макетування?

19.Які види макетів ви знаєте?

20.Які вимоги до розміщення матеріалів на полосі? В номері?

21.Які завдання коректури?

22.Які є коректорські знаки?

Самостійна робота студентів

1. Студенти повинні проаналізувати кілька довільно обраних комплексів і

з’ясувати, яку роль відіграє кожен з їхніх елементів, як вони взаємодоповнюються.

2. На основі опрацювання газет дати аналіз доцільності вживання того чи

іншого заголовка, відповідності його основному змістові матеріалу.

Практичне завдання до теми

1. На основі аналізу підшивки газет (на вибір) з’ясувати, які заголовки

характерні для того чи іншого видання (на прикладі міських газет: “Улица

Заречная”, “Запорозька Січ”; обласних: “Запорізька правда”, “Суббота”;

всеукраїнських видань: “Зеркало недели”, “День”, “ПіК”).

2. До заняття студенти повинні дібрати з газет зразки вдалого і невдалого

використання форм подачі матеріалів у номері, використання заголовного

комплексу.

3. Студенти виконують коректуру запропонованого текстового матеріалу

за допомогою коректурних знаків усіх груп.

Рекомендована література

1. Іванов В. Техніка оформлення газети. – К., 1997. – 187 с.

2. Гід журналіста. – К., 1999. – С. 65-79.

3. Гуревич С. Номер газеты. – М., 2002. – С. 124-185.

4. Богданов Н., Вяземский Б. Справочник журналиста. – Л., 1971. –

С.U292-528.

5. От рукописи к оттиску / И. Горожанкин, С. Горевалов, Л. Губаева,

В.UКозлов. – Львов, 1991. – С. 32-35; 67-78; 91-118.

6. Кулаков А. Заголовок и его оформление в газете. – Л., 1982. – 85 с.

7. Грабельников А. Работа журналиста в прессе. – М., 2001. – С. 201-212.

8. Картер А. М. Сучасний дизайн газети. – К., 1999. – 16 с.

9. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной

Европы. – М., 1998. – С. 81-116.

10.Справочная книга редактора и корректора. – М., 1985. – 575 с.

Додаток1

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ДРУКОВАНІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

(ПРЕСУ) В УКРАЇНІ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 1, ст. 1)

(Вводиться в дію Постановою ВР

N 2783-XII (2783-12) від 16.11.92, ВВР, 1993, N 1, ст. 2)

(Зі змінами, внесеними згідно із Законами

N 3582-XII (3582-12) від 11.11.93, ВВР, 1993, N 46, ст.427

N 70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115)

Цей Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової

інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи

відповідно до Конституції України (888-09), Закону України “Про інформацію”

(2657-12) та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною

міжнародно-правових документів.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Друковані засоби масової інформації (преса) в Україні

В цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в

Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які

виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів

(випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань

газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що

продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних

підставах.

Зазначені в частинах першій та другій цієї статті Закону друковані

видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки,

дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не

заборонено чинним законодавством України.

Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він

підписаний до виходу в світ і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера

розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується.

Стаття 2. Свобода діяльності друкованих засобів масової інформації

Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і

переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону

означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати,

фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за

допомогою друкованих засобів масової інформації.

Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється

створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад

для цензури масової інформації.

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і

матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а

також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб

державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян,

крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала

інтерв'ю.

Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну

підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає

зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і

розповсюджувачів друкованої продукції. Заходи, спрямовані на забезпечення

економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та

органи державної виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку,

визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 3. Неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих

засобів масової інформації

Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути

використані для:

поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46

Закону України “Про інформацію” (2657-12);

закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу

або територіальної цілісності України;

пропаганди війни, насильства та жорстокості;

розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;

розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення інших

кримінально караних діянь.

Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:

втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність;

розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на

особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.

Стаття 4. Мова друкованих засобів масової інформації

Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною

мовою, а також іншими мовами.

Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять

відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і

брутальних слів не допускається.

Стаття 5. Законодавство про друковані засоби масової інформації

Відносини, пов'язані з діяльністю друкованих засобів масової інформації

в Україні, регулюються Конституцією України (888-09), Законом України “Про

інформацію”, цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Дія цього Закону поширюється на друковані засоби масової інформації,

засновані в Україні, а також на друковані засоби масової інформації інших

держав, які розповсюджуються в Україні.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДРУКОВАНИХ

ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 6. Діяльність друкованих засобів масової інформації

Діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання,

творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих

засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на

отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється

на основі цього Закону, Закону України “Про підприємництво” (698-12) та

інших актів чинного законодавства України.

Діяльність друкованих засобів масової інформації забезпечується

самостійністю її суб'єктів у всіх видах відносин, пов'язаних із здійсненням їх

прав і обов'язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації

поза межами, визначеними цим Законом, забороняється.

Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та

розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України “Про

рекламу” (270/96-ВР). (Статтю 6 доповнено частиною четвертою згідно із

Законом N 70/97-ВР від 14.02.97).

Стаття 7. Суб'єкти діяльності друкованих засобів масової інформації

До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать

засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його

редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив

редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець,

розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію,

видавця, розповсюджувача.

Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем,

розповсюджувачем.

Стаття 8. Право на заснування друкованого засобу масової інформації

Право на заснування друкованого засобу масової інформації належить:

громадянам України, громадянам інших держав та особам без

громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній

дієздатності;

юридичним особам України та інших держав;

трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі

відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є його

засновником.

Особи, які об'єдналися з метою спільного заснування видання,

вважаються його співзасновниками.

Стаття 9. Відносини між співзасновниками друкованого засобу масової

інформації

Відносини між співзасновниками друкованого засобу масової інформації,

а також співзасновниками-підприємцями щодо його заснування та діяльності

визначаються установчим договором, який укладається між ними відповідно до

чинного законодавства України.

Установчим договором передбачається розподіл між співзасновниками

обов'язків щодо виробничого, фінансового та матеріально-технічного

забезпечення діяльності створюваного ними друкованого засобу масової

інформації.

Якщо одним із співзасновників є фізична особа, установчий договір

засвідчується в нотаріальному порядку.

Спори, що виникають між співзасновниками друкованого засобу масової

інформації при укладанні, виконанні та розірванні установчого договору,

вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Стаття 10. Гарантії від монополізації друкованих засобів масової інформації

Монополізація загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних

друкованих засобів масової інформації в Україні не допускається.

Фізична або юридична особа не може бути засновником

(співзасновником) чи контролювати більше 5 відсотків таких видань.

Під контролем у цьому Законі розуміється можливість такої особи

здійснювати матеріальними чи фінансовими засобами вплив на діяльність

друкованого засобу масової інформації.

Контроль за додержанням вимог цієї статті покладається на органи

державної виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України.