Хітрова Т.В, Богуславський О.В. Газетна журналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Напрям 1.2 - Заходи, пов'язані з передвиборчою боротьбою

Повідомлення преси про передвиборчу кампанію, в яких вона публікує

навіть ті думки і погляди, яких сама не поділяє, відповідає журналістській

порядності, служить справі свободи на отримання інформації громадянами і

вирівнює шанси демократичних партій.

Напрям 1.3 - Повідомлення у пресі

Повідомлення у пресі, які видають державні установи, партії, спілки,

об'єднання або інші представники чиїхось інтересів, мають бути відповідно

позначені, якщо редакція їх публікує без змін.

2. Деякі новини, усна та візуальна інформація за певних обставин

мають бути ретельно перевірені щодо їхньої правдивості. Зміст цієї

інформації не можна змінити або фальсифікувати через її переробку, зміну

тексту або підпис до фотографій. Документи мають публікуватись з точки

зору їхньої доцільності. Про непідтверджені повідомлення, чутки і

припущення має бути вказано окремо для їхнього розпізнання. Символічні

фотографії повинні супроводжуватись відповідними позначками.

Пункт 2 Кодексу преси

Напрям 2.1 - Результати опитувань

Рада німецької преси, публікуючи результати опитувань, здійснених

інституціями з вивчення громадської думки, радить пресі повідомляти про

кількість опитуваних, час проведення опитування, замовника, а також самі

питання.

У разі відсутності замовника необхідно зробити позначку, що опитування

проводилось із власної ініціативи інституції з вивчення громадської думки.

Напрям 2.2 - Символічні фотографії

Якщо ілюстрацію, а надто фотографію, неуважний читач сприймає як

документ, незважаючи на те, що йдеться лише про символічне фото, пропонує

відповідне чітке пояснення. А саме:

1) заміна або допоміжні ілюстрації (той самий мотив у іншій ситуації,

інший мотив у тій самій ситуації тощо);

2) символічні ілюстрації (додані сцени, штучно візуалізована шапка

тексту тощо);

3) фотомонтаж чи інші зміни мають чітко сприйматися як символічні в

легенді фотографії чи письмовому поясненні до тексту.

Напрям 2.3 - Анотації до публікацій

Преса несе публіцистичну відповідальність за опубліковані анотації до

матеріалів, які у скороченій формі відображують зміст оголошеної статті. Той,

хто поширює анотації органів преси разом з наданням джерел інформації, може

принципово довіритись правдивості змісту. Скорочення чи доповнення не

мають призводити до зміни тенденцій чи хибних висновків у важливих

частинах публікації, що порушувало б справедливі інтереси третьої сторони.

Напрям 2.4 - Інтерв'ю

Інтерв'ю, з журналістської точки зору, за будь-яких обставин є коректним,

якщо воно авторизоване особою, в якої його беруть, або її уповноваженим. При

значному бракові часу коректною є публікація висловлень у неавторизованій

формі інтерв'ю, якщо співрозмовникам зрозуміло, що висловлення готувалися

задля даної або подібної за змістом публікації. Журналісти мають завжди це

підкреслювати.

Якщо інтерв'ю публікують повністю чи майже дослівно, обов'язково має

бути вказане джерело. Якщо значну частину змісту висловленого передають

своїми словами, то дані про джерело інформації мають повністю відповідати

журналістській порядності.

При оголошенні інтерв'ю у скороченій формі, слід звертати увагу на те,

щоб особа, в якої беруть інтерв'ю, була захищена від спотворень або шкоди, які

загрожують її законним інтересам.

Напрям 2.5 - Припинення публікації до певного терміну

Припинення публікації до певного терміну, на час якого оголошення того

чи іншого повідомлення відкладають, допускається тільки в тому разі, коли це

служить справі професійної та коректної підготовки публікації повідомлення.

Воно належить до сфери вільної домовленості між інформатором та ЗМІ.

Припинення публікації до певного терміну слід дотримуватись тільки за

професійно обґрунтованої причини. Наприклад, текст промови, яка ще не

відбулась, передчасно виданий річний звіт підприємства або подія, яка ще не

розпочалась (наради, збори, вшанування тощо). Рекламні цілі не є

обґрунтованими причинами для припинення публікації до певного терміну.

Напрям 2.6 - Листи читачів

Через публікацію листів, якщо вони відповідають формі і змісту, треба

надавати читачам можливість висловлювати свої думки, тобто брати участь у

формуванні відгуків. Шанобливе ставлення до публіцистичних принципів при

друкуванні листів читачів відповідає обов'язку журналістської ретельності.

Відгуки читачів, надіслані до видавництв та редакцій, можуть бути

опубліковані як листи читачів, якщо за формою та змістом можна розпізнати

таке їхнє бажання читача. Можна припустити таку згоду, якщо відгук

стосується тієї чи іншої публікації або цікавої для всіх теми і автор листа не має

ніяких правових претензій щодо друкування його відгуків.

Публікація імені автора листа є загальною практикою. У виняткових

випадках, за побажанням автора, замість імені, використовують інші позначки.

Якщо існує сумнів щодо ідентифікації особи, яка надіслала листа, слід

відмовитись від публікації. Публікація фіктивних листів неприйнятна для

преси.

Зміни чи скорочення відгуків, підписаних повним ім'ям, принципово

неприпустимі без згоди автора. Скорочення можливі в тому разі, коли у

рубриці листів читачів існує позначка про те, що редакція залишає за собою

право робити скорочення зі збереженням змісту при публікації відгуків, які

належать до цієї рубрики. Якщо автор наполегливо забороняє скорочувати або

змінювати свій текст, редакція, незважаючи на своє право, має погодитися з

цим або взагалі відмовитись від публікації.

Всі листи, що надходять до редакції, становлять редакційну таємницю і

жодним чином не можуть бути передані третій стороні.

3. Опубліковані новини або твердження, які пізніше виявились

неправильними, мають бути негайно і добровільно відповідним чином

спростовані тим органом преси, який поширив цю інформацію.

Пункт 3 Кодексу преси

Напрям 3.1. Уточнення, виправлення

Для читача має стати зрозумілим, що попереднє повідомлення було

повністю або частково неправильним. Уточнення чи виправлення при

публікації коректного повідомлення повинні посилатись на попереднє

помилкове повідомлення. Правдивий зміст має бути опублікований навіть у

разі, якщо непорозуміння, пов'язане з попереднім повідомленням, уже виникло

в суспільстві.

4. При отриманні новин, інформаційних матеріалів, фото- та

відеоінформації неприпустимі “брудні” методи.

Пункт 4 Кодексу преси

Напрям 4.1 - Принципи розслідування

Розслідування є необхідним інструментом журналістської ретельності.

Журналісти обов’язково мають називатися. Неправдиві дані щодо персони

журналіста, який веде розслідування, або того, який орган ЗМІ він представляє,

не властиве іміджу та функції преси.

Приховане розслідування у надзвичайних випадках може бути виправданим,

коли немає іншого способу роздобути інформацію великої громадської ваги.

У разі нещасних випадків і катастроф преса має насамперед надавати

пріоритет рятувальним заходам і порятункові постраждалих, перш ніж

інформувати громадськість.

Напрям 4.2 - Розслідування щодо осіб, які потребують захисту

При розслідуваннях, пов’язаних з особами, які потребують захисту

необхідна особлива стриманість. Насамперед це стосується осіб, які зовсім не

володіють своїм душевним або тілесним станом чи пережили надзвичайно

важку душевну травму, а також дітей і неповнолітніх. Обмежені можливості

власного контролю або незвичайне становище цих людей не можуть бути

цілеспрямовано використані для здобуття інформації.

5. Треба принципово дотримуватись домовленостей про

конфіденційність.

Пункт 5 Кодексу преси

Напрям 5.1 - Конфіденційність

Якщо особа надає інформацію за умови нерозкриття джерела цієї

інформації, то такої умови слід дотримуватись. Конфіденційність не є

обов’язковою в тому разі, коли інформація стосується злочину і потрібно

повідомити про це відповідні установи. Конфіденційності можна не

дотримуватись, якщо, ретельно зваживши, перевіривши та проаналізувавши

справу, переважатимуть важливі державно-політичні причини, особливо ті, що

стосуються існуючого конституційного порядку або загрожують йому.

Про секретні події чи плани можна інформувати, якщо після виваженого

та ретельного аналізу з’ясовується, що нагальність цієї інформації для

громадськості переважає над причинами, з яких вона була визнана секретною.

6. Кожний, хто працює в пресі, зберігає імідж, довіру до ЗМІ, а також

професійну таємницю, використовує право не називати інформаторів чи

джерела інформації і не поширює інформацію без їхньої одностайної згоди.

Пункт 6 Кодексу Преси

Напрям 6.1 - Відокремлення функцій

Якщо журналіст, окрім своєї публіцистичної діяльності, виконує інші

функції, наприклад працює в уряді, державній установі чи на підприємстві, всім

зацікавленим необхідно стежити за суворим розмежуванням цих різновидів

діяльності і навпаки. Конфлікти інтересів шкодять іміджу преси.

Напрям 6.2 - Розвідницька діяльність

Розвідницька діяльність журналістів та видавців не може поєднуватися з

обов’язками, пов’язаними з професійною таємницею та іміджем преси.

7. Відповідальність преси перед громадськістю диктує те, щоб

редакційні публікації не зазнавали впливу з боку приватних чи ділових

інтересів третьої сторони. Видавництва та редактори відхиляють такі

спроби і стежать за чітким розподілом на редакційний текст та публікації з

метою реклами.

Пункт 7 Кодексу преси

Напрям 7.1 - Відокремлення редакційного тексту від оголошень

На оплачені публікації поширюються рекламні правила. Згідно з цими

правилами, публікації мають бути оформлені так, щоб для читача було

зрозуміло, що йдеться про рекламу.

Напрям 7.2 - Прихована реклама

Редакційні публікації, які вказують на підприємства, їхні продукти або

заходи, не можуть переходити певної межі, за якою розпізнається прихована

реклама. Наближеність до цієї межі особливо помітна тоді, коли публікація

виходить за межі обґрунтованого громадського інтересу або інформаційної

зацікавленості читача.

Довіра до преси як до джерела інформації закликає до особливої ре-

тельності щодо використання РR-матеріалів, а також при редагуванні текстів

редакцією.

Це стосується також нередагованих рекламних текстів, рекламних

фотографій та рекламних логотипів.

Напрям 7.3 - Особливі публікації

До особливих публікацій застосовують таку саму редакційну відповідаль-

ність, як і до всіх редакційних публікацій.

8. Преса має поважати приватне життя та інтимну сферу людини.

Однак, якщо події в приватному житті перетинаються із громадськими

інтересами, то в окремих випадках можливі висловлення у пресі. Водночас

необхідно перевірити, чи не порушено через ці публікації права особистості

непричетних до цього людей.

Пункт 8 Кодексу преси

Напрям 8.1 - Оголошення імен та фотографій

Оголошення імен та фотографій жертв та злочинців у репортажах про

нещасні випадки, злочини, кримінальні розслідування та судові процеси (див.

також Кодекс преси, пункт 13), зазвичай, не є правомірними. Завжди потрібно

балансувати між інформаційними інтересами громадськості та правами

особистості потерпілих. Потреба сенсацій не є обґрунтуванням інформаційного

інтересу громадськості.

Жертви нещасних випадків або злочинів мають право на особливий

захист своїх імен. Для розуміння факту нещасного випадку та/або злочину

інформація, пов'язана з ідентифікацією постраждалих, зазвичай, несуттєва. Ці

відомості можуть бути виправдані лише, коли йдеться про відомих осіб або

надзвичайні супроводжувальні обставини.

Щодо членів сімей та інших постраждалих, які не мають нічого спільного

з нещасним випадком або злочином, то розголошення їхніх імен принципово

неприпустимо.

Розголошення повного імені та/чи публікація фотографії підозрюваного,

якого звинувачують у скоєнні тяжкого злочину, виправдані у тих випадках,

коли це пов'язано з розкриттям злочину та за існування наказу про арешт, або

якщо злочин був здійснений на очах у громадськості. Якщо існує лише

припущення про можливу провину злочинця, то від розголошення імені та

публікації фотографії треба утриматись.

При скоєнні злочину дітьми та неповнолітніми потрібно, пам'ятаючи про

майбутнє людини, по можливості утриматись від публікації імені і повної

фотографії, якщо не йдеться про тяжкий злочин.

У випадках, пов'язаних з урядовими особами або носіями мандатів,

публікація імен та фотографій допускається, якщо існує зв'язок між посадою та

мандатом і злочином. Те саме стосується відомих осіб, якщо звинувачення у

скоєному ними злочині суперечить їхньому образові в очах громадськості.

Імена та фотографії зниклих осіб можна публікувати лише з дозволу

відповідних державних органів.

Напрям 8.2 - Соціальна реабілітація

В інтересах соціальної реабілітації в репортажах про закінчення судових

процесів імена і фотографії не повинні публікуватись.

Напрям 8.3 - Захворювання

Тілесні та фізичні захворювання або пошкодження принципово належать

до таємної сфери хворих. З поваги до них та їхніх близьких преса має в таких

випадках відмовитись від розголошення імені й фотографії та запобігати

зверхньому означенню хвороби або лікарняного закладу, навіть тоді, коли так

прийнято на побутовому рівні. Навіть відомі особи протягом всього життя

користуються захистом перед дискримінаційними викриттями.

Напрям 8.4 - Самогубство

У репортажах про самогубство вимагається стриманість. Це особливо

стосується розголошення імен та детального описування супроводжувальних

обставин. Винятком може стати, наприклад, історично важлива подія, коли

йдеться про великий громадський інтерес.

Напрям 8.5 - Опозиція та події, пов'язані з біженцями

У репортажах про країни, в яких перебування в урядовій опозиції може

загрожувати здоров'ю і життю, необхідно завждимати на увазі, що через

розголошення імен і публікацію фотографій опозиціонери можуть бути впізнані

і переслідуватимуться. Те саме стосується репортажів про біженців. Потрібно

пам'ятати, що публікація подробиць про біженців, підготовку та організацію

втечі, а також про шляхи втечі, може наразити на небезпеку близьких та друзів

утікачів, які залишились у країні, або ж наявні можливості для втечі будуть

блоковані.

Напрям 8.6 - Ювілейні дати

Публікація ювілейних дат осіб, які є поза центром уваги громадськості,

допускається лише за умови згоди цих осіб на публікацію.

9. Публікації необґрунтованих тверджень та звинувачень, особливо тих,

що порушують людську гідність, суперечать журналістській порядності.

Пункт 9 Кодексу преси

10. Усні чи візуальні публікації, які за своєю формою або змістом

можуть образити традиційні або релігійні почуття групи людей, не

співвідносяться з принципом відповідальності преси.

Пункт 10 Кодексу преси

11. Преса відмовляється від занадто сенсаційного висвітлення

насильства та жорстокості. При підготовці репортажів необхідно

приділяти увагу захисту молоді.

Пункт 11 Кодексу преси

Напрям 11.1 - Занадто сенсаційне висвітлення

Занадто сенсаційним є таке висвітлення, в якому людину перетворюють

на об'єкт, принижуючи до ролі простого засобу. Це особливо стосується

випадків, коли повідомлення про тих, хто вмирає або тілесно чи душевно

страждає, за формою та змістом виходять за межі громадського та

інформаційного інтересу читачів.

Напрям 11.2 - Репортажі про акти насильства

Репортажі про акти насильства, а також про погрозу їх скоєння мають

бути ретельно і виважено розглянуті пресою зі збереженням балансу між

інформаційною зацікавленістю громадськості та інтересами жертв і потерпілих.

Преса повідомляє про ці події незалежно і правдиво, не даючи при цьому

зробити себе інструментом злочину. Вона не може здійснювати жодних

самостійних кроків стосовно налагодження контактів між злочинцями і

поліцією.

Інтерв'ю зі злочинцями під час скоєння злочину неприпустимі.

Напрям 11.3 - Нещасні випадки і катастрофи

Репортажі про нещасні випадки і катастрофи мусять поважати страж-

дання жертв і почуття їхніх близьких. Потерпілі від нещасного випадку в

жодному разі не мають через репортажі стати жертвами повторно.

Напрям 11.4 - Узгодження дій із державними установами, тимчасове

припинення виходу повідомлень

Тимчасові припинення виходу повідомлень загалом неприпустимі для

преси. Узгодження дій між ЗМІ та поліцією може відбутись тільки тоді, коли

життя і здоров'я жертв та інших потерпілих завдяки діям журналістів можуть

бути врятовані або захищені. На прохання органів слідства в інтересах

розслідування злочинів репортажі можуть бути частково чи повністю

відкладені на деякий час, якщо ці прохання мають переконливе обґрунтування.

Напрям 11.5 - Мемуари злочинців

Публікація так званих мемуарів злочинців суперечить публіцистичним

принципам, якщо злочини в майбутньому виправдовують або перетворюють на

несуттєві, якщо жертви страждають та якщо через докладне змалювання

злочину задовольняється потреба сенсації.

Напрям 11.6 - Наркотики

Публікації в пресі не повинні применшувати руйнівної дії вживання

наркотиків.

12. Ніхто не може бути дискримінований за статевою ознакою або

через належність до расових, етнічних, релігійних, соціальних чи

національних груп.

Пункт 12 Кодексу преси

Напрям 12.1 - Репортажі про кримінальні вчинки

У репортажах про кримінальні вчинки причетність підозрюваного або

злочинця до релігійних, етнічних чи інших меншостей може бути названа

тільки тоді, коли для розуміння події між вчинком і цією причетністю існує

обґрунтований зв'язок.

Особливо потрібно звертати увагу на те, що згадки про певну належність

можуть викликати упередження до груп меншостей, які потребують захисту.

13. Повідомлення про розслідування та судові процеси мають бути

вільними від пересудів. Отже, преса від початку і протягом процесу уникає

у змісті і заголовках будь-якого висновку до моменту ухвалення

юридичного рішення. Підозрюваний не може бути виставлений злочинцем

до винесення вироку судом. Не можна повідомляти про рішення суду до

його оголошення, не маючи на руках переконливих правових документів.

Пункт 13 Кодексу преси

Напрям 13.1 - Передчасний вирок - репортаж після винесення вироку

Репортажі про розслідування та судові процеси служать ретельному

інформуванню громадськості про кримінальні вчинки, їх інформаційне

супроводження та судові оцінки. До винесення судового вироку, навіть у разі

зізнання, діє презумпція невинності. Навіть коли причетність до злочину вже

відома громадськості, підозрюваний не може до винесення судового рішення

бути названий злочинцем з юридичної точки зору.

Передчасні вироки, звинувачення та ствердження суперечать консти-

туційному захисту людської гідності, що його дія без обмежень поширюється

також і на злочинців.

На меті репортажів у правовій державі не може бути додаткове соціальне

звинувачення засудженого шляхом “покарання через ЗМІ”. Отже, репортажі

мають чітко розмежовувати підозру і доведену провину.

Якщо преса передчасно повідомляє про вирок, не маючи на це правових

підстав, оголошує ім'я чи пише про підозрюваного, відомого широкому колові

читачів, вона мусить також опублікувати повідомлення про остаточне

юридичне обґрунтоване виправдання або про значне пом'якшення судового

рішення, якщо цьому не суперечать законні інтереси підозрюваного. Ця порада

за сенсом діє також і для власних розслідувань.

Критика і коментарі мають чітко відокремлюватись від звіту про судовий

процес.

Додаток 5

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЖУРНАЛІСТІВ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 50, ст. 302)

Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади

державної підтримки засобів масової інформації та соціального

захисту журналістів.

Як складова частина законодавства України про свободу слова

та інформаційну діяльність цей Закон посилює систему правового

регулювання в інформаційній сфери

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття і терміни

Основні поняття і терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке

значення:

державна підтримка засобів масової інформації – сукупність правових,

економічних, соціальних, організаційних та інших заходів державного

сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури;

державний засіб масової інформації:

а) державна теле- і радіомовна організація (стаття 12 Закону України

“Про телебачення і радіомовлення”) (3759-12);

б) державне інформаційне агентство (статті 7 і 8 Закону України “Про

інформаційні агентства”) (74/95-ВР);

в) друкований засіб масової інформації, засновником (співзасновником)

якого є орган державної влади, а видання здійснюється на базі або за участю

державної власності та відповідного фінансування з Державного бюджету

України чи бюджету Автономної Республіки Крим і статутом (програмними

цілями) редакції якого передбачається, зокрема, інформування громадян про

діяльність цього органу та вищих органів державної влади;

- комунальний засіб масової інформації - аудіовізуальний чи

друкований засіб масової інформації, створений органом місцевого

самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з місцевою

державною адміністрацією як засновником (співзасновником) на базі чи за

участю комунальної власності та відповідного фінансування з місцевого

бюджету і статутом (програмними цілями, програмною концепцією) редакції

(юридичної особи) якого передбачається, зокрема, інформування громадян про

діяльність цього органу та вищих органів державної влади;

- районна, міська газета - комунальна або інша місцева газета, яка

видається та розповсюджується відповідно на території району (крім району в

місті) або міста; спільна для району та міста, де розміщується районний центр, -

міськрайонна;

- районне, міське, міськрайонне телерадіомовлення - теле- і радіомовлення,

здійснюване комунальними районними, міськими або міськрайонними (спільними

для району і міста) теле- і радіомовними організаціями;

- журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує,

створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації,

виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в

штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад

(роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій

України;

- засіб масової інформації рекламного характеру - засіб масової

інформації, в якому реклама перевищує: 40 відсотків обсягу одного номера

друкованого видання, 15 відсотків - загального обсягу мовлення теле- і

радіоорганізації;

- засіб масової інформації еротичного характеру - засіб масової

інформації, в якому систематично експлуатується інтерес до сексу, а сексуальна

тематика є провідною.

Інші поняття і терміни вживаються в цьому Законі в значеннях,

визначених законодавством України.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Визначені цим Законом норми державної підтримки застосовуються до

всіх засобів масової інформації, які діють відповідно до Конституції України,

незалежно від їх ідеологічного і політичного спрямування та від форм

власності, крім засобів масової інформації, зазначених у частині третій цієї

статті.

Норми цього Закону поширюються також на телерадіоцентри та

підприємства поліграфії в тій мірі, наскільки вони забезпечують діяльність цих

засобів масової інформації.

Не застосовуються норми державної підтримки до засобів масової

інформації:

- рекламного характеру;

- еротичного характеру;

- заснованих за участю юридичних або фізичних осіб, до сфери діяльності

яких входять виробництво та постачання паперу, поліграфічного обладнання,

технічних засобів мовлення;

- заснованих в Україні міжнародними організаціями або за участю

юридичних чи фізичних осіб інших держав, осіб без громадянства;

- у яких понад 50 відсотків загального обсягу випуску становлять

матеріали зарубіжних засобів масової інформації.