Хітрова Т.В, Богуславський О.В. Газетна журналістика

Подождите немного. Документ загружается.

Нарис, як і деякі інші жанри, має свою систему підвидів (портретний

нарис, подорожній нарис, проблемний нарис, портретний нарис тощо).

Для художньо-публіцистичних жанрів особливо характерна типізація,

сила узагальнення. Авторові важливо уміти піднятися над явищем або фактом.

Важливо не констатувати, перелічувати факти, а наочно їх зображати,

заглиблюючись у пошук причин, активно висловлювати свою точку зору.

Студентам також необхідно в загальних рисах ознайомитися з

сатиричними жанрами, що друкують у періодичних виданнях (байки, анекдоти,

епіграми, пародії тощо).

**********

• жанр (від франц. genre – рід, вид) – усталений тип твору, який склався

історично, відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу і

характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відіграє конкретну

роль у системі засобів інформації і характеризується певною композиційною

організацією матеріалу.

• замітка - найбільш поширений інформаційний жанр, який повідомляє

про факт, подію або явище внутрішнього або міжнародного життя. Основні її

ознаки: стислість викладу, оперативність. Види замітки: хронікальне

повідомлення, анонс, коротка інформація (факт), репліка, розширена замітка;

• звіт - інформаційний жанр, покликаний подати читачеві досить

вичерпну інформацію з певної теми чи про певну подію. Звіти подаються з

важливих суспільно-політичних, культурних, наукових та спортивних подій;

• інтерв’ю (від англ. interview – бесіда, розмова) – інформаційний жанр,

що являє собою розмову журналіста з компетентною особою або групою осіб з

метою отримання інформації, текст якої призначений для публікації в газеті або

журналі. Різновиди інтерв’ю: інтерв’ю - монолог, інтерв’ю – зарисовка,

інтерв’ю – діалог, інтерв’ю – анкета, прес-конференція;

• репортаж (від лат. reportare – передавати, повідомляти) – жанр, у

котрому оперативно, динамічно, емоційно відображується якась подія чи

явище, очевидцем або учасником якого був журналіст. Характерною ознакою

репортажу є активно діюче авторське “я”, що створює в читацької аудиторії т.

зв. “ефект присутності”. Види репортажу: подієвий, пізнавальний, проблемний.

• кореспонденція (від лат. сorrespondeo - відповідаю, інформую) – один з

найбільш поширених аналітичних жанрів, який, використовуючи достовірні,

об’єднані однією темою факти, публіцистичними засобами відображає певний

бік сучасної дійсності, обмежений місцем і часом. Існують два різновиди

кореспонденції – інформаційна та аналітична;

• стаття – жанр публіцистики, який відзначається ґрунтовним аналізом

матеріалу, високим рівнем узагальнення, чіткою соціальною спрямованістю.

Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, цифри, автор статті

досліджує злободенні суспільно-політичні проблеми. Залежно від мети і

призначення, статті бувають теоретичними, пропагандистськими,

проблемними, науковими;

• коментар – різновид статті, головним завданням якого є з’ясувати

ситуацію, показати задіяних у ній осіб, розвинути й висловити думку,

обґрунтувати певну ідею чи підкріпити певну позицію. Коментар відзначається

високим рівнем суб’єктивізму, хоча є об’єктивним на рівні ретельності

збирання фактів, їх вивчення, спостереження;

• рецензія (від лат. recensio – перегляд, оцінка) – аналітичний жанр, у

якому подається публіцистична оцінка літературного, наукового або

мистецького твору. Від інших жанрів відрізняється тим, що розглядає не факти

дійсності, а життєві явища, вже відображені засобами мистецтва (в тому числі

пластичного) чи публіцистики. Види рецензії – теоретична і художня

(мистецька);

• огляд – один із поширених аналітичних жанрів, в основі якого лежить

осмислення системи подій, фактів і явищ, обмежених певними часовими та

географічними межами. Його завдання – ознайомити читача з певними подіями

в різних сферах людської діяльності за певний час. Види оглядів: загальний,

тематичний, міжнародний, огляд листів;

• огляд преси як жанр має багато спільного з рецензією. В ньому також

аналізують і оцінюють твори, в яких відображено реальне життя. Від

літературної рецензії огляд преси відрізняється специфікою об’єкта розгляду:

аналізує періодичне видання – газету, журнал, а також матеріал, переданий по

радіомовленню чи телебаченню. Види оглядів преси: загальний, тематичний,

інформаційний.

• нарис – це жанр публіцистики, в якому на документальній основі

узагальнюють важливі суспільно-політичні явища, розкривають події, в центрі

яких є постать людини, її характер. Різновиди нарису: портретний, подорожній,

проблемний;

• зарисовка – це самостійний жанр, для якого характерна нарисова

сутність. В центрі зарисовки – завжди конкретна й локальна за своїм

значенням, масштабами подія. Наприклад, початок навчального року, спортивні

змагання, відкриття культурної установи тощо;

• есе (від франц. еssai – начерк) – жанр публіцистичної літератури

довільної фактури, що поєднує в собі підкреслено індивідуальну позицію

автора з розлогим, вільним викладом документального матеріалу;

• фейлетон (від франц. feuilleton – аркуш) – літературно-публіцистичний

газетний чи журнальний твір сатиричного характеру на злободенну тему.

Відзначається гострим суспільно-політичним змістом, актуальністю,

оперативністю проблематики, сатирично-гумористичною образністю, жвавим

дотепним викладом;

• памфлет (від грецьк. рan – все + phlego – спалюю) – один із сатиричних

жанрів, публіцистичний газетний або журнальний твір гостросатиричного

змісту на злободенну тему, спрямований проти негативного і шкідливого

явища, організації, особи.

Питання для обговорення

1. Поняття жанру.

2. Які види і типи періодичних видань спеціалізуються на інформаційних

жанрах? Чому?

3. Інформаційні жанри: загальна характеристика.

4. Короткі інформаційні жанри (факт, повідомлення, замітка, репліка).

5. Репортаж та його особливості.

6. Інтерв’ю як метод і жанр.

7. Аналітичні жанри: загальна характеристика.

8. Кореспонденція та методи роботи над нею.

9. Стаття та її різновиди.

10.Методика підготовки статті.

11.Художньо-публіцистичні жанри: загальна характеристика.

12.Взаємопроникнення жанрів.

Питання для самоперевірки

1. Як журналіст використовує жанри у своїй творчій праці?

2. В чому полягає взаємопроникнення жанрів?

3. Що таке жанр газетних публікацій?

4. Що покладено в основу диференціації жанрів журналістики?

5. Що означають поняття “журналістська інформація” та “інформаційні

жанри”?

6. Які основні вимоги редакції до коротких інформаційних жанрів (факт,

повідомлення, замітка)?

7. Які жанрові особливості звіту, інтерв’ю, репортажу?

8. Які є основні різновиди інтерв’ю і репортажу?

9. У яких сферах діяльності, крім журналістики, використовують

інтерв’ю як метод збирання інформації?

10.Які основні відмітні риси аналітичних жанрів від інформаційних?

11.Які основні ознаки жанрів аналітичної групи?

12.У чому полягає аналітичний характер кореспонденції?

13.Які особливості жанру статті?

14.Які принципи відбору творів для рецензування?

15.Які вимоги редакції до огляду як жанру?

16.Що розуміємо під поняттям “огляд преси”?

17.Які основні якості, ознаки художньо-публіцистичних жанрів?

18.Які характерні особливості зарисовки як жанру газетної журналістики?

19.Чому нарис є художньо-публіцистичним жанром?

20.У яких видах періодичних видань домінують художньо-публіцистичні

жанри?

21.У чому полягають особливості сатиричних жанрів (фейлетон, памфлет)?

Практичне завдання до теми

1. Ознайомлюючись із практикою сучасної преси, студенти повинні

скласти досьє на газетні жанри журналістики. Досьє повинно мати вигляд

папки з файлами, в яких розміщують згруповані за жанрами і темами вирізки

матеріалів різних жанрів з газет (центральних, регіональних, місцевих) і

журналів.

Творчі матеріали досьє показують і аналізують під час заліку викладачеві.

Їх враховують при виставленні залікової оцінки.

2. Підготувати досьє на кожну з груп жанрів (інформаційних,

аналітичних, художньо-публіцистичних).

Самостійна робота студентів

Дослідити на прикладі одного із запорізьких періодичних видань,

наскільки широко використовують у його творчій практиці правило

наближення інтересів і правило “перевернутої піраміди”. Підготувати у вигляді

письмового звіту.

Рекомендована література

1. Грабельников А. Работа журналиста в прессе. – М., 2001. – С. 213- 239.

2. Теорія і практика радянської журналістики (Основи майстерності.

Проблеми жанрів) / Під ред. В. Здоровеги. – Львів, 1989. – С. 114-322.

3. Моисеев В. Журналистика и журналисты. – К., 2002. – С. 174-200.

4. Пельт В. Жанры советской газеты. – М., 1987. – 69 с.

5. Нерух О. Першооснови журналістської творчості. – Харків, 2000. –

С.U43-54.

6. Буше Д.-Ж. Репортаж у друкованій пресі. – К., 2001. – 103 с.

7. Еверетт Д. Навчальний посібник репортера. – К., 2002. – 26 с.

8. Гуревич С. Номер газеты. – М., 2002. – С. 124-148.

9. Кривошея Г., Козлов В., Гапон В. Понятийный аппарат по курсу

теории и практики советской военной печати. – Львів, 1990. – С.19-164.

10.Гід журналіста / Упор. А. Лазарєва. – К., 1999. – С. 20-64.

11.Григораш Д. Журналістика в термінах і виразах. – Львів, 1974. – 293 с.

12.Качкан В. Жанри публіцистики. – К., 1988. – 120 с.

13.Газетные жанры. – М., 1976. – 174 с.

14.Пельт В. Дифференциация жанров газетной публицистики. – М., 1984.

– 47 с.

15.Карпенко В. Газетні жанри як комунікативні форми журналістики. –

К., 2002 – 37 с.

16. Гриценко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. – К.,

2002. – С. 243-248.

Тема 7. Організація процесу випуску номера газети

Номер газети. Студенти повинні засвоїти, що найголовнішим

принципом оформлення газети є поєднання змісту і форми. До проблеми змісту

і форми належить питання т. зв. “обличчя” газети. Помилковою є думка, що під

“обличчям” газети розуміють лише зовнішню, суто графічну форму видання.

Таке бачення проблеми є однобоким, бо “обличчя” газети залежить від змісту,

кола її читачів, тих можливостей, якими може оперувати газета. Разом з тим у

поняття “обличчя” газети входять певні форми подачі матеріалів, характерні

лише для неї рубрики, відділи, особливості її оформлення та ілюстрування

тощо. Важливим завданням студентів є з’ясувати, що ж передбачає “обличчя”

видання? Студенти повинні розрізняти три напрями, що визначають “обличчя”

газети:

- особливості завдань, політична, соціально-економічна і культурна

специфіка даного регіону, характерні особливості аудиторії;

- традиції видання, усталені прийоми роботи, вимоги до журналістів та

їхніх матеріалів;

- сучасні вимоги до журналістики в цілому, а також особливості

сприйняття вимог сучасності самим редакційним колективом. Залежно від цих

обставин і складається імідж видання.

“Обличчя” газети найбільше впливає на процес підготовки і випуску

номера видання. Для вивчення цього питання треба усвідомити, що “обличчя”

видання – це також стійке уявлення про видання, яке формується в читацької

аудиторії протягом більш-менш тривалого терміну під впливом постійних

особливостей змісту, тематики та притаманних йому поглядів.

Принципи і завдання художньо-технічного оформлення газети. Мета

оформлення газети – ясно і доступно донести до читацької аудиторії

журналістські матеріали, вміщені в номері.

Графічне оформлення газети – це складова частина технології створення

періодичного видання. Цей процес є важливим елементом роботи редакції і

передбачає мобілізацію зусиль усього журналістського колективу.

Студенти повинні зрозуміти, що протягом кількасотлітнього досвіду

вироблено закони і принципи оформлення преси. Ці загальні риси й ознаки

властиві періодичним виданням різних типів, але разом з тим в кожному з них

поступово вибудовується власний більш-менш сталий композиційно-графічний

тип. У вирішенні проблеми індивідуалізації зовнішнього вигляду друкованих

видань важливу роль відіграє комплексне і раціональне використання всіх

художньо-поліграфічних засобів.

Вивчаючи принципи оформлення газети, студенти повинні засвоїти, що

головним у газеті є лише зміст її матеріалів. Саме зміст газетних публікацій

визначає форму в усіх її виявах: характері верстки, прийомах і засобах

технічного оформлення, подачі матеріалів тощо. Зміст і форма видання

постійно взаємодіють. Порушення цієї єдності, невідповідність форми змістові

призводять до формалізму в оформленні. Але первинність змісту і вторинність

форми (для якісної преси) не повинні призводити до сліпого наслідування

формою змісту, бо форма газети – активна й динамічна категорія, яка має

достатню, хоча й відносну самостійність. Ця самостійність виявляється в

можливості використання різних варіантів верстки та оформлення.

Один із відомих українських журналістикознавців І. Крупський зазначає,

що є певні принципи-приписи в оформленні газети, які повинні знати і вміти

використовувати студенти:

- усі елементи газетної форми визначають зміст публікацій, їхня

актуальність, суспільна значимість, тематична спрямованість;

- різні за змістом матеріали газети знаходять своє вираження і в різних

варіантах оформлення;

- чим важливішим є зміст публікації в газеті, тим сильнішого виділення

вона потребує;

- усі елементи газетної форми, які заважають виявленню змісту

публікацій треба усувати з полоси.

Ілюстрування номера: газетна ілюстрація, її різновиди. Перед

початком вивчення цього питання необхідно ознайомитися з роботою

видавничо-поліграфічного комплексу “Запоріжжя”, що дасть можливість

глибше з’ясувати деякі технічні особливості підготовки ілюстративного

матеріалу в газетному виробництві.

Головне завдання газетного дизайнера – зробити, аби видання було

привабливим, інформативним, легким для сприйняття, отже, могло хоча б на

якомусь рівні конкурувати з іншими інформаційними потоками (ТБ, радіо,

Internet).

Основними складовими частинами оформлення сторінки періодичного

видання можна вважати заголовний комплекс, текст, а також ілюстрації та

підписи під ними.

Усі газетні ілюстрації, залежно від характеру їх оригіналів, поділяють на

дві групи. Перша з них – фотоілюстрації, оригінали для яких отримують за

допомогою фотоапарата або цифрових аналогів (фоторепортаж, фотоетюд,

фотомонтаж, фотонарис тощо). Друга група газетних візуальних публікацій

поєднує нефотографічні ілюстрації (мальований портрет, шарж, карикатура,

діаграма, схема).

Студентам необхідно пам’ятати, що роль ілюстрацій у тексті виконують

якоюсь мірою і мальовані заголовки, шапки, ініціали.

Розглядаючи питання використання фотоілюстрацій у періодиці,

студентам треба звернути увагу на проблему використання текстівок, яким

часто не надають належного значення. Хоча не варто забувати, що як й

ілюстративний матеріал, так і текстівка належать до першого рівня прочитання

тексту.

Необхідно звернути увагу студентів на інфографіку – новий жанр

західної журналістики, що став доволі популярним в українській пресі.

Інфографіка виникла на межі інформаційних жанрів та ілюстрацій. Вона дає

можливість передавати інформацію графічно – мовою малюнків, схем, діаграм,

мап.

Випуск газети є найважливішим етапом газетного виробництва.

Студенти повинні зрозуміти, що це – логічне завершення роботи редакційно-

журналістського колективу, найбільш відповідальний момент у роботі

газетярів, який до того ж має жорсткі рамки. Керує підготовкою і випуском

номера газети секретаріат редакції газети. Ця робота складається з двох

послідовних процесів – редакційного і друкарського.

Після того, як затверджено макет номера газети, основна робота

переходить у відділ комп’ютерної верстки, де вже комп’ютерні верстальники і

дизайнери за допомогою комп’ютерних видавничих програм (Page Maker,

QuarkXpress та ін.) надають майбутньому номеру вигляд відповідно до

композиційно-графічної моделі видання. Після підготовки електронного

варіанта номера його виводять на плівки, з яких уже у видавничо-

поліграфічному комплексі готують металеві форми, на котрих друкують наклад

нового номера газети.

У світовій практиці виділяються п’ять основних груп газетних форматів:

А2 (420x594; 365x510), А3 (297x420), західноєвропейський формат (315x470),

таблоїд (300x370), А4 (210x297). З цих форматів в Україні широко

використовують в основному три: А2, А3 та А4 і близькі до них.

Друкарський процес випуску номера є досить складним і відмітним від

редакційного. Головну роль у цьому процесі відіграє поліграфічна техніка,

завдяки якій на папір виносять текст та ілюстрації. Виведення зображення на

папір здійснюють методом тиснення за допомогою металевих форм і фарби.

Існує кілька способів друку і серед них: високий друк, глибокий друк, плоский

друк (офсет). Ці три види друку найбільш поширені у газетному виробництві.

У поліграфічному процесі розрізняють друковані (літери, цифри, знаки,

лінійки тощо) й недруковані (пробіли) елементи. Для того щоб краще

орієнтуватися в процесі друкарської підготовки номера видання, треба

ознайомитися зі спеціальними термінологією та системою вимірювання, що

використовують в цьому процесі.

Для визначення розмірів друкованих форм, окремих елементів текстових

друкованих форм у поліграфічному виробництві використовують друкарську

систему мір або типометрію. ЇЇ вперше застосував паризький друкар П’єр

Симон Фур’є (1712-1768). У 1764 р. в Парижі з’явилася книга “Друкарський

посібник, корисний для літераторів”, в якій були викладені основи типометрії.

У 1785 р. типометричну систему вдосконалив французький друкар Дідо, тому її

часто називають системою Дідо. В основу системи покладено французький

дюйм, що дорівнює 27, 07 мм.

Газетну площу вимірюють не в сантиметрах, а в пунктах і квадратах (по

горизонталі) та рядках (по вертикалі). В типометричній системі мір основна

одиниця вимірювання – пункт (дорівнює 0, 376 мм). Більш крупні одиниці

виміру цієї системи – цицеро дорівнює 12 пунктам та квадрат дорівнює 48

пунктам або 4 цицеро).

Типометричну систему використовують для вимірювання кегля шрифту

набірних матеріалів, формату полос, рядків, кліше.

Кегль набірних матеріалів вимірюють в пунктах, формат полос, рядків –

квадратах, формат набору – квадратах або цицеро.

Розповсюдження, експедиція та доставка періодики. Шлях

періодичного видання до читацької аудиторії не може закінчитися підписанням

номера до друку. Існують поважні системи розповсюдження періодичних

видань, які журналістові необхідно знати.

Студентові потрібно засвоїти, що надійна і вчасна доставка періодичного

видання можлива лише за умови своєчасного закінчення роботи над номером

як в редакції, так і в типографії.

Під час проведення передплатної кампанії редакціям необхідно

проводити цілий комплекс заходів щодо привертання додаткової уваги читачів

до видання. Сюди можна віднести різноманітні анкети, читацькі конференції,

масові акції редакції. Останнім часом відділи маркетингу і реклами редакцій

звертають свою увагу на поліпшення зв’язку з розповсюджувачами газет, на

яких припадає більша частка продажу накладу видання.

Студенти мусять мати уявлення про сучасні системи розповсюдження

преси – як через підприємства (Укрпошта, КП “Преса”, численні кур’єрські

бюро тощо), так і за допомогою децентралізації друку накладу (для

центральних видань).

**********

• високий друк – спосіб одержання відбитків, поліграфічна форма якого

має підвищені друкуючі й поглиблені недрукуючі елементи. Формами є

металевий набір, виготовлене у цинкографії растрове чи штрихове кліше,

ліногравюра, ксилографія, стереотип. Методом високого друку випускали

більшість періодичних та книжкових видань до переходу на офсет.

• інфографія – нова західна техніка подачі інформації за допомогою схем,

графіків, мап, логотипів тощо.

• глибокий друк – спосіб одержання відбитків, при якому друкуючі

частини знаходяться нижче поверхні форми. Цим методом випускали і частково

випускають ілюстровані альбоми, журнали, поштові листівки.

• плоский друк – спосіб одержання відбитків за допомогою металевих

форм, друкуючі й недрукуючі елементи яких практично лежать в одній

площині. Ґрунтується на принципі зволоження жирною (чутливою до фарби)

речовиною друкуючих ділянок і водою (нечутливою до фарби) недрукуючих

ділянок. Відбиток одержують після кожного зволоження і закачування форми

фарбою. Цим способом випускають плакати, картини, багатокольорові

журнали. Цей вид друку майже повністю замінений офсетом.

• офсет (від англ. оffset – передавати з чогось) – різновид плоского друку,

що застосовують для відтворення графічних і текстових оригіналів за

допомогою проміжного еластичного (гумового) циліндра. Його друкарські

форми виготовляють фотомеханічним способом на алюмінієвих, цинкових чи

біметалевих пластинах товщиною 0,6-0,8 мм і мають не дзеркальне, а пряме

зображення. Офсетний спосіб не потребує накладання товстого шару фарби,

запобігає зношенню друкарської форми, дає можливість використовувати папір

нижчих якостей.

• пункт (від лат. punctum – точка) – найменша типометрична одиниця, що

в європейській друкарській системі дорівнює 1/48 частини квадрата, або 0,376

мм (1/72 частина фр. дюйма).

• квадрат (від лат. quаdratus – чотирикутний) – основна одиниця

типометричної системи мір (48 пунктів, або 18,04 мм). Її використовують для

вимірювання розміру шрифтів, ширини і висоти колонок чи сторінок, розмірів

кліше тощо.

• цицеро – 1) друкарський шрифт, розміром (кеглем) 12 пунктів (4,51 мм).

Ним вперше в 1467 р. Шиффер надрукував листи Цицерона; 2) одиниця

вимірювання в типометрії дорівнює 12 пунктам, або ¼ квадрата.

• пробіл – проміжки між літерами, словами, рядками, колонками

друкарського набору.

Питання для обговорення

1. Принципи і завдання художньо-технічного оформлення видання.

2. Ілюстрація в газеті.

3. Різновиди газетної ілюстрації.

4. Редакційний етап випуску номера газети.

5. Друкарський етап випуску газети.

6. Типометрична система.

7. Розповсюдження газетної продукції.

Питання для самоперевірки

1. Яка мета оформлення періодичного видання?

2. Які існують загальноприйняті елементи оформлення газети?

3. Яка роль ілюстрації в газеті?

4. Які функції виконують газетні ілюстрації?

5. Які існують види газетних ілюстрацій?

6. Які правила верстки текстівок?

7. Які завдання стоять перед інфографікою?

8. Які видавничі комп’ютерні програми використовують у процесі

верстки та дизайну газети?

9. Які основні формати газетних видань у світі та Україні?

10.Які способи друку вам відомі?

11.Чим відрізняється офсетний друк від звичайного плоского?

12.Що таке типометрична система мір? Її походження?

13.Які існують види розповсюдження періодичної преси?

14.Які етапи друкарського виробництва номера газети перейшли до

редакційного процесу?

15.Яка різниця між газетною сторінкою і газетною полосою?

Практичне завдання до теми

Провести самостійне соціологічне дослідження-опитування серед

розповсюджувачів преси за такими питаннями:

- які міські та обласні видання користуються найбільшим попитом у

читачів;

- які центральні українські видання користуються попитом у читачів і що,

на їхню думку, цьому сприяє (ціна, інформаційна насиченість, поліграфія, інше).

Самостійна робота студентів

1. Самостійно підрахувати кількість друкованих аркушів, які містить

аркуш А2; А3.

2. На прикладі двох обласних газет проаналізувати першу і другу сторінки:

- за тематикою представлених матеріалів, періодичності їх появи, змісту і

характеру рубрик;

- за використанням у них лексико-стилістичних засобів.

Рекомендована література

1. Іванов В. Техніка оформлення видання. – К., 1996. – С. 4-24; 42-55; 88-

113; 130-150.

2. От рукописи к оттиску / И. Горожанкин, С. Горевалов, Л. Губаева,

В.UКозлов. – Львов, 1991. – С. 20-21; 67-78.

3. Гуревич С. Номер газеты. – М., 2002. – С. 149-152; 183-185.

4. Грабельников А. Работа журналиста в прессе. – М., 2001. – С. 167-174;

193-211.

5. Шаппе Ж.-М. Інфографія у пресі. – К., 2001. – 101 с.

Тема 8. Зовнішня подача газетних матеріалів

Засоби виділення матеріалів у газеті. Однією з головних умов

подальшого прочитання матеріалу читачем після перегляду газети є те,

наскільки вдало були підібрані заголовки, ілюстрації, шрифтове та графічне

виділення тексту номера.

Відомий український дослідник газетної журналістики В. Іванов

розглядає такі методи виділення текстів у газеті: шрифтовий (коли для

виділення в тексті будь-якого слова, речення, абзацу чи цілого матеріалу

використовують різні шрифти тих самих гарнітур, що й для набору самого

тексту), за допомогою формату (суть методу полягає в наборі тексту

колонками, вужчими чи ширшими за стандартні), композиційний (читач

акцентує увагу за допомогою розташування того чи іншого матеріалу на тому

чи іншому місці газетної шпальти), графічний (за допомогою цього методу

матеріал може бути підкреслений знизу і зверху по горизонталі лініями, що

відбивають або відділяють його від інших матеріалів кутом, тобто

горизонтальною та вертикальною лініями, рамкою), комбінований (для

підсилення виділення інколи використовують кілька його способів, зокрема

поєднуючи шрифтові засоби виділення з нешрифтовими) та інші (колір, врізки,

переноси тощо).

Студентам слід занотувати відповідний розділ навчального посібника

“Техніка оформлення видання” для того, щоб якнайкраще засвоїти матеріал.

Види і призначення газетних заголовків. Студенти повинні розуміти,

яку роль відіграє заголовок у пресі, а саме: точно передає зміст публікацій,

допомогає читачеві швидше знайти цікавий йому матеріал, організувати

матеріал на сторінці. Професор В.Іванов у посібнику “Техніка оформлення

видання” зазначив: “Найважливіша функція газетного заголовка – керувати

увагою читача”. Логічно передаючи єдність змісту і форми, заголовки мають

передавати ставлення автора до факту, явища чи події, тим самим впливати на

формування громадської думки читацької аудиторії.