Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

191

му потребує великих зусиль та фінансів (управління якістю, об-

слуговування, оновлення товарів, професійна підготовка тощо).

3. Функція упередження. Буферні запаси потрібні тоді, коли

товари споживаються прогнозовано, але змінно і бажано зглади-

ти ці коливання зменшенням або збільшенням запасів. Разом з

тим в окремих випадках доцільно створювати спекулятивні за-

паси, або такі, що убезпечать від значних і різких підвищень цін

на товари.

4. Функція убезпечення від випадковостей. Іноді створюються

аварійні запаси, призначені для убезпечення від коливань у тер-

мінах поставок і попиту в одні періоди.

10.5. Витрати на утримання запасів

Товарні запаси становлять важливий елемент просування то-

варів, мають багатогранний характер і особливості формування

та управління.

Запаси утворюються для таких цілей:

• забезпечення та підтримки високого обслуговування клієнтів;

• вирівнювання потоку товарів;

• забезпечення захисту від невизначеності попиту (пропозиції);

• ефективного використання людей та устаткування.

Витрати на зберігання кожного виробу повинні бути нижчі

від витрат, пов’язаних з його відсутністю.

Створення запасів завжди пов’язано з витратами.

Основними є такі види витрат [69, с. 204–206]:

• капітальні;

• складські;

• ризику;

• калькуляції на утримання запасів;

• замовлень;

• кошти відсутності;

• кошти від втраченого продажу.

Капітальні витрати. Ці витрати прямо відображають необхід-

ний обсяг капіталу на утримання запасу і завжди залежать від

коштів, спрямованих на формування запасу.

Складські витрати. Це витрати на рух продуктів у запас та з

нього, на перевантаження, рентну плату, опалення, освітлення

тощо. Рівень витрат коливається залежно від виду запасів (на-

192

приклад, сировину можна висипати перед вагонами, а готова про-

дукція потребує обладнаних приміщень). Кошти для зберігання

запасу включають також витрати на страхування та податки.

Витрати ризику. Відображають зниження грошової вартості

запасу через його псування, а також ризик збитків, крадіжок.

Калькуляція витрат на утримання запасів. Для одиниць то-

вару, що потребують однакових витрат на утримання, слід ви-

користовувати однакову оцінку коштів утримання запасів. Ок-

ремі оцінки можуть використовуватися для одиниць товару, які

потребують сервісу щодо запобігання псуванню. Оцінка витрат

на утримання одиниці запасу може бути подана як відсоток вар-

тості запасу, а річні утримання відображатимуть зміну витрат зі

зміною вартості запасу.

Витрати замовлень. Виникають при розміщенні замовлення

в запас. Витрати замовлень складаються з відповідних коштів:

заробітної плати обслуговуючого персоналу, прямих матеріаль-

них, непрямих та інших витрат і протилежні витратам утриман-

ня. Витрати замовлень можна зменшити при збільшенні розміру

замовлення.

Кошти відсутності. Це можливі витрати від нестачі того, що

вимагається клієнтом. До цього виду входять також непрямі вит-

рати від втрати клієнта, що з боку фізичного забезпечення може

спричинитися до “старіння” матеріалів або навіть закриття де-

яких виробничих потужностей.

Кошти від втраченого продажу. До цих витрат входять збитки

від непродажу, додаткові витрати клієнтів, повернення замов-

лень та партій товару.

Витрати з утримання запасів реальні, але точно розрахувати

їх важко. Обсяги витрат у кожній конкретній ситуації залежать

від прийняття конкретних рішень.

Велика кількість витрат постійна, але в разі подвоєння розмі-

ру замовлення вони можуть стати змінними.

10.6. Нормування запасів

Норма запасів — це мінімальна розрахункова кількість

предметів праці, яку повинні розміщуватись на виробничих або

торговельних підприємствах для забезпечення безперебійного

193

постачання на виробництво продукції чи реалізації товарів [20,

с. 188–190].

Управління запасами передбачає розв’язання двох основних

завдань:

• визначення обсягу необхідних запасів, тобто норми запасів;

• створення системи контролю за фактичним обсягом запасів

і своєчасним його поповненням відповідно до встановленої

норми.

Для визначення норм товарних запасів використовують три

основних методи:

• евристичний;

• економіко-математичний;

• техніко-економічний (нормативний).

Евристичний метод передбачає залучення кваліфікованих

спеціалістів, які вивчають звітність за минулий період, аналі-

зують ринок і приймають рішення про мінімально необхідний

обсяг запасів.

Найпростішим економіко-математичним методом визначення

обсягу запасів є екстраполяція, що дає змогу перенести темпи,

які склалися при створенні запасів у минулому, у майбутнє.

Сутність техніко-економічного методу полягає в розподілі су-

купних запасів за цільовим призначенням на групи. Далі для ви-

окремлених груп розраховуються обсяги страхового, поточного

та сезонного запасів.

Необхідність контролю за рівнем запасів зумовлюється збіль-

шенням витрат, коли фактичний обсяг запасів не відповідає пе-

редбаченим нормам.

Інформацією для контролю є дані бухгалтерської звітності та

інвентаризації.

Контроль за рівнем запасів передбачає вивчення і регулюван-

ня рівня запасів продукції з метою виявлення відхилень від норм

і вжиття відповідних оперативних заходів їх ліквідації.

10.7. Системи управління запасами

та їх контролю в логістиці

Система управління запасами — це сукупність правил і по-

казників, які визначають час і обсяг закупівлі продукції для по-

повнення запасів [113, с. 134].

194

Розрізняють такі стратегії управління запасами [120, с. 118]:

• найбільшої спостережливості;

• додаткового резерву;

• відсотка від попиту.

Стратегія найбільшої спостережливості передбачає, що об-

сяг необхідних запасів визначається як добуток максимального

обсягу споживання запасів протягом одного дня на найтривалі-

ший період поставки на підприємстві. У результаті утворюються

запаси, які не можуть бути використані до моменту оформлення

наступного замовлення на їх поповнення.

Стратегія додаткового резерву — це гарантія забезпечення

попиту за рахунок створення резерву матеріальних ресурсів. Ре-

зерв запасів дорівнює середньому попиту, помноженому на серед-

ній час випередження, скоригований на коефіцієнт надійності

(який зазвичай становить 25–40 %). Існує й інший метод розра-

хунку резерву запасів, за допомогою якого резерв обчислюється

як квадратний корінь з обсягу середнього споживання в період,

що відповідає часу випередження.

В основу стратегії відсотка від попиту покладено аналіз час-

тоти попиту на матеріальні запаси за результатами роботи про-

тягом одного дня.

Кожна стратегія управління запасами в логістичних системах

пов’язана з логістичними витратами. З практичних позицій най-

більший інтерес становлять оптимальні стратегії управління за-

пасами, причому критерій оптимізації повинен вибиратися з ура-

хуванням мети функціонування логістичних систем. У більшості

випадків критерієм оптимізації визнаються мінімальні логістич-

ні витрати, пов’язані з управлінням запасами, хоча можуть за-

стосовуватися й інші критерії, зокрема мінімальна тривалість

виконання замовлення, максимальна надійність поставки та ін.

[130, с. 297].

Модель управління запасами охоплює обґрунтування кри-

терію оптимізації, розрахунок витрат управління запасами,

формулювання обмежень, моделювання попиту і поповнення

запасів, розрахунок стратегії управління. Нині існує багато ме-

тодів і моделей управління запасами.

У загальному вигляді модель управління запасами подано на

рис. 10.8 [130, с. 298].

195

Рис. 10.8

До основних належать такі параметри управління запасами

[130, с. 298]:

• параметри попиту (витрат): інтенсивність попиту, функція

попиту, часові характеристики дискретного попиту;

• параметри замовлення: розмір замовлення, час замовлення,

інтервал між двома суміжними замовленнями;

• параметри поставок: розмір партії поставки, час поставки,

інтервал між двома суміжними поставками, час запізнення

поставки;

• рівень запасу на складі: поточний, середній, максимальний,

страховий.

Кожне рішення про управління запасами пов’язане з питан-

нями: скільки та коли замовити. Для вирішення цих питань іс-

нують дві основні системи управління запасами:

• з фіксованим розміром замовлення;

• з фіксованим інтервалом між замовленнями.

Ці дві системи мають певні переваги та недоліки, які слід

враховувати при виборі однієї з них. Для цього скористаємося

табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Система Переваги Недоліки

Із фіксованим

розміром

замовлення

• Менший рівень максимально-

го бажаного запасу

• Економія рівня максимально-

го бажаного запасу

• Запровадження постійного

контролю наявності запасів

на складі

Із фіксованим

інтервалом

між

замовленнями

• Відсутність постійного

контролю наявності запасів

на складі

• Високий рівень максималь-

ного бажаного запасу

• Підвищення рівня макси-

мального бажаного запасу

Постачальник

(виробник)

Замовлення

Правило

виконання

замовлення

Стратегія

управління

запасами

— матеріальний потік

— інформаційний потік

Складська система

Рівень запасів

Попит

Споживач

196

Система з фіксованим розміром замовлення

При застосуванні такої системи розраховуються витрати на

виконання замовлення (пов’язані з реалізацією замовлення) за

такою формулою:

оі

= С

/ q,

де С

оі

— витрати на виконання замовлення на і-ту одиницю това-

ру; С

— витрати на виконання замовлення; q — розмір партії.

Річні витрати на виконання замовлення на одиницю товару

ор

= С

S / q, або С

ор

= С

оі

де S — кількість товару.

Річні витрати на зберігання запасів розраховуються за фор-

мулою

I = C

iq,

де C

—

закупівельна ціна одиниці товару; i — витрати на збері-

гання одиниці товару.

Річні витрати на зберігання визначаються середнім рівнем

запасів при постійній інтенсивності збуту:

ср

= C

iq / 2.

Річні витрати на управління — це сума річних витрат на ви-

конання замовлень та середніх річних витрат на зберігання за-

пасів:

С = С

S / q + C

iq / 2.

Доцільно розрахувати оптимальний розмір замовлення за

формулою Вільсона [72, с. 253].

Оптимальний розмір замовлення

опт

= 2 /Ц

зам

/Р

/ Сr / 100,

де

зам

—

витрати на опрацювання одного замовлення; Р

—

річ-

ний попит, одиниць товару;

С — вартість одиниці запасу; r — пи-

томі витрати на утримання запасу у відсотках вартості запасу.

197

Система контролю з фіксованою періодичністю замов-

лень

Контроль стану запасів за цією системою здійснюється через

однакові періоди за допомогою інвентаризації залишків.

За результатами перевірки складають замовлення на поставку

нової партії товару.

Розмір партії товару визначається як різниця між максималь-

ною передбачуваною нормою запасів і фактичною.

Оскільки для виконання замовлення потрібен певний період,

розмір замовлюваної партії збільшується на розмір очікуваних

витрат на цей період.

Розмір замовлюваної партії

Р = З

мах

– (З

факт

– З

де З

— запас, який буде використаний протягом розміщення і

виконання замовлення.

Питання для самоконтролю

1. Що таке запаси?

2. Мотивація нагромадження запасів.

3. Основні функції запасів.

4. На які класи поділяються запаси?

5. Рівняння фіксованого “акселератора”.

6. Що таке максимально бажаний запас?

7. Функції товарних запасів.

8. Основні питання планування запасів.

9. Основна формула розміру замовлення.

Дискусійні питання

1. Зміни в розвитку системи запасів за допомогою логістики.

2. Види матеріальних запасів.

3. Характеристика системи мотивації формування запасів.

4. Чому існує розрив між теорією та практикою прийняття рі-

шень щодо товарно-матеріальних запасів?

5. Проблеми управління запасами.

198

Тести

1. До причин створення запасiв належать:

1) можливiсть коливання попиту;

2) сезоннi коливання виробництва деяких товарiв;

3) можливiсть рiвномiрного виконання операцiй з продажу та

розподiлу;

4) усі відповіді правильні.

2. Сезоннi запаси використовують для забезпечення:

1) нормальної діяльності пiдприємства i безперервного вироб-

ничого споживання під час сезонної перерви у виробництвi

та постачанні;

2) діяльності підприємства на випадок можливих коливань в

обсязi виробництва i збоїв у процесi його відновлення;

3) регулярного i рiвномiрного постачання;

4) безперервної роботи під час пiдготовки матерiалiв до екс-

плуатацiї i доставки до робочих мiсць.

3. Норма запасу — це:

1) мінімальна розрахункова кiлькiсть товарiв, яку повинно

мати торговельне пiдприємство для забезпечення безпере-

бiйного постачання або реалiзацiї товарiв;

2) вивчення та регулювання рiвня запасiв продукцiї з метою

виявлення вiдхилень вiд норм вжиття відповідних опера-

тивних заходів їх лiквiдацiї;

3) оптимальний розмір партiї замовлення товару;

4) партiя товару, яка повинна бути на складi пiдприємства,

щоб не призвести до дефiциту.

4. До факторiв впливу на вибiр системи управлiння запаса-

ми не належать:

1) використання системи з фіксованою перiодичністю замов-

лення;

2) використання системи з фiксованим розмiром замовлення;

3) використання системи з постiйним рiвнем запасiв;

4) правильної відповіді немає.

5. Такі регулівні параметри, як точка і розмiр замовлення,

належать до системи регулювання запасів:

1) з фiксованим розмiром замовлення;

2) з фiксованою перiодичнiстю замовлення;

199

3) з двома фiксованими рiвнями запасів;

4) системи регулювання запасiв з такими параметрами не існує.

6. Контроль за станом запасів — це:

1) вивчення рiвня запасiв продукції;

2) регулювання запасiв продукції;

3) вивчення та регулювання рiвня запасiв продукції з метою

виявлення їх вiдхилень — від норм запасів і отримання не-

обхідних доходів до ліквідації відхилень;

4) правильної вiдповiдi немає.

7. Запаси є об’єктами:

1) матерiальними;

2) фiнансовими;

3) товарними;

4) нематерiальними.

8. Для встановлення межі, до якої можливо зберегти незмiн-

ними спiввiдношення рiвнiв запасiв i збуту, використовують:

1) рiвняння фiксованого “акселератора”;

2) рiвняння регресiї;

3) трендову модель;

4) правильної вiдповiдi немає.

9. До методів нормування належать:

1) економiко-математичнi;

2) евристичнi;

3) технiко-економiчних розрахункiв;

4) усі відповіді правильні.

10. До витрат на виконання замовлення належать:

1) накладнi;

2) прямi;

3) постiйнi;

4) виробничi.

Теми рефератів

1. Організація закупівлі в логістичній системі своєчасності

(“just-in-time”).

2. Високотехнологічні методи управління організацією за-

купівель і розміщення замовлень.

3. Логістика закупівель.

4. Оптові та логістичні посередники.

5. Логістика закупівлі у країнах Західної Європи і США.

6. Системи управління запасами.

7. Техніка управління запасами “точно в час” (“just-in-

time”).

8. Сучасні комп’ютерні технології управління запасами.