Гурч Л.М. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

221

2) якщо необхідно зберігати комерційну таємницю у сфері

технології та виробництва;

3) якщо існує гнучкість щодо вибору можливих джерел поста-

чання і виробів-замінників;

4) за наявності необхідних для виробництва потужностей, ад-

міністративного і технічного досвіду.

5. Рішення на користь власного виробництва і проти за-

купівель може бути прийнято за таких умов:

1) якщо потреба у комплектуючих виробах невелика;

2) якщо постачальники не можуть забезпечити належну

якість;

3) якщо існує гнучкість щодо вибору можливих джерел поста-

чання і виробів-замінників;

4) за відсутності адміністративного або технічного досвіду ви-

робництва.

6. Якщо підприємство закуповує товар, дефіцит якого не-

припустимий, то серед критеріїв вибору постачальника ос-

новним є такий:

1) ціна;

2) якість;

3) надійність;

4) умови платежу.

7. Найдоцільнішим є такий метод вибору постачальника

при закупівлі матеріальних ресурсів на велику суму або вста-

новленні тривалих зв’язків між постачальником і спожива-

чем:

1) тендер;

2) вивчення рекламних матеріалів;

3) відвідування виставок і ярмарків;

4) листування з можливими постачальниками.

8. Для постачання “точно в час” не характерно:

1) відсутність страхових запасів;

2) здійснення закупівлі дрібними партіями з частими постав-

ками;

3) велика кількість постачальників, що конкурують;

4) відсутність дефектів у закуповуваної продукції.

Теми рефератів

1. Основні етапи бізнес-процесу закупівель.

2. Дослідження ринків товарів.

3. Система організації матеріально-технічного забезпечення.

4. Система договорів з фірмами-посередниками у сфері ма-

теріально-технічного забезпечення, яка використовується за

кордоном.

5. Система матеріально-технічного забезпечення за умови, що

постачальником є зарубіжний партнер.

223

Тема 12

РОЗПОДІЛЬЧА ЛОГІСТИКА

12.1. Сутність розподільчої логістики.

12.2. Канали розподілу.

12.3. Логістичні посередники в каналах розподілу.

12.4. Розподільчі центри в логістичних ланцюгах

Методичні рекомендації

При розгляді першого питання теми необхідно з’ясувати зміст

поняття “розподільча логістика”, яке чітко не визначено. Під

розподільчою логістикою розуміють діяльність з планування,

контролю і управління транспортуванням, складуванням ма-

теріальними та нематеріальними операціями, які здійснюють-

ся у процесі доведення до споживача готової продукції, а також

передання, збереження та опрацювання необхідної інформації.

Об’єктом вивчення розподільчої логістики є матеріальний потік

на стадії руху від постачальника до споживача.

Процес розподілу можна розглядати з позицій мікро- та мак-

рологістики. Макрологістика передбачає розв’язання таких за-

вдань, як розміщення трансформаційних логістичних ланцюгів

та формування раціональних логістичних ланцюгів для ефектив-

ного управління потоковими процесами.

Призначення мікрологістики у сфері розподілу полягає в за-

безпеченні на локальному рівні планування, організації та конт-

ролю процесів переміщення готової продукції, інформації.

До основних функцій розподільчої логістики належать пла-

нування, організація та управління транспортним процесом у

логістичній системі в післявиробничий період; управління то-

варними запасами; отримання та опрацювання замовлень; ком-

плектація, упакування та інші операції з підготовки товару до

генерації; реалізації раціонального розвантаження; управління

доставкою та контроль над виконанням транспортних операцій

у логістичних ланцюгах; планування, організація та управління

логістичним сервісом.

224

Вивчаючи друге питання, слід засвоїти визначення поняття

“канали розподілу”, їх види, переваги використання та функції.

Розглядаючи третє питання, необхідно чітко засвоїти відмін-

ності між посередниками в каналах розподілу.

У четвертому питанні розкриваються основні ступені розташу-

вання розподільчих складів, їх переваги та послідовність вибору.

Детальніше цю тему наведено в [18–25; 82; 83; 113; 114].

12.1. Сутність розподільчої логістики

Науковці часто називають розподільчу логістику маркетинго-

вою, або збутовою.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової про-

дукції, який можна подати як товарний потік. При розподілі не

створюються нові матеріальні цінності, а здійснюються конкрет-

ні та комплексні форми діяльності, які називаються послугами.

Отже, сфера розподілу є виробником послуг — специфічного

товару — нематеріальної продукції. Як наслідок на товарному

ринку з’являється не матеріальний товар, а унікальна модель

пропозиції — товар-послуга.

Статус постачальника товару-послуги зобов’язує підприємс-

тво насамперед враховувати інтереси покупців, на чому базуєть-

ся формування розподільчої логістики.

Завдання розподільчої логістики на мікро- та макрорівні різні

(табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Завдання розподільчої логістики

на мікрорівні (на рівні підприємства) на макрорівні

1. Оптимізація формування портфеля

замовлень

1. Вибір схеми розподілу матеріально-

го потоку

Розподільча логістика — це управління матеріальними і

нематеріальними операціями (транспортуванням, складуван-

ням та ін.), які здійснюються у процесі доведення готової про-

дукції до споживача, а також передаванням, зберіганням та

опрацюванням потрібної інформації.

225

Закінчення табл. 12.1

2. Укладення договорів із замовниками

на постачання продукції

2. Визначення оптимальної кількості

розподільчих центрів (скла дів) на об-

слуговуваній території

3. Забезпечення ритмічності та дотри-

мання планомірності реалізації про-

дукції

3. Визначення оптимального місця

розташування розподільчого центру

(складу) на обслуговуваній території

4. Вивчення і задоволення потреб у ло-

гістичному сервісі

5. Раціоналізація параметрів, структу-

ри і просування динамічних матеріаль-

них потоків

6. Оптимізація параметрів і умов збері-

гання запасів товарного характеру

7. Формування і вдосконалення систе-

ми інформаційного забезпечення

Функції розподільчої логістики такі:

1. Визначення платоспроможного попиту споживачів.

2. Формування раціонального портфеля замовлень товарови-

робників.

3. Оптимальне завантаження виробничих потужностей за за-

мовленнями споживачів.

4. Розробка асортиментного плану виробництва та організація

його виконання.

5. Кількісне та якісне приймання готової продукції та перед-

продажна підготовка товарів.

6. Встановлення господарських зв’язків за поставками готової

продукції і вибір каналів товарного руху.

7. Проектування каналів розподілу готової продукції та їх оп-

тимізація.

8. Формування попиту і стимулювання збуту.

9. Створення складського і тарного господарства, системи

зберігання, переробки, транспортування готової продукції.

10. Організація гарантійного обслуговування і надання послуг

споживачам.

11. Планування, аналіз, контроль і регулювання збутової

діяльності.

226

12.2. Канали розподілу

Логістика покликана задовольнити сформова ний маркетин-

гом попит з мінімальними витратами.

Канал розподілу — це сукупність підприємств і організацій,

через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця

споживання, тобто шлях, яким товари переміщуються від вироб-

ника до споживача.

Сукупність каналів розподілу називається розподільчою ме-

режею.

До переваг, які надає виробникам використання каналів роз-

поділу, належать такі [82, с. 192–193]:

• економія коштів на розподіл продукції;

• можливість вкладення зекономлених коштів в основне ви-

робництво;

• продаж продукції ефективнішими способами;

• висока ефективність забезпечення широкої доступності то-

вару і доведення його до цільових ринків;

• скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.

Вибрані канали безпосередньо впливають на швидкість, час,

ефективність переміщення і збереження продукції під час її до-

ставки від виробника до кінцевого споживача. При цьому під-

приємства або особи, які утворюють канал, виконують низку

важливих функцій [113, с.110]:

• дослідницьку роботу зі збирання інформації, необхідної для

планування розподілу продукції та послуг;

• стимулюють збут шляхом створення і поширення інформа-

ції про товари;

• встановлюють контакти з потенційними покупцями;

• пристосовують товар до вимог покупців;

• проводять переговори з потенційними споживачами продук-

ції;

• організовують товарорух (транспортування і складування);

• фінансують переміщення товарів каналом розподілу;

• перебирають на себе ризики, пов’язані з функціонуванням

каналу.

Канали розподілу можна охарактеризувати за кількістю скла-

дових їх рівнів. Рівень розподілу логістичного потоку — це будь-

який посередник-учасник логістичної системи, який виконує

227

розподільчі функції, трансформуючи мате ріальні потоки у про-

цесі їх переміщення до кінцевого пункту при значення. Довжина

каналу визначається кількістю проміжних рівнів між виробни-

ком і споживачем [101, с. 93].

Логістичний канал нульового рівня охоплює виробника і

споживача, тобто матеріальний потік розподіляє безпо середньо

виробник. Такі канали часто використовуються для по стачання

продукції виробничо-технічного призначення, особливо в разі

закупівлі великих партій, а також унікальної продукції. Вони

передбачають жорстку регламентацію графіка постачань, що

сприяє скороченню виробничих циклів і зменшенню складських

площ. Одно-, дво- і багаторівневі логістичні канали охоплюють

одного або кількох посередників.

Розрізняють канали розподілу горизонтальні та вертикальні

(рис. 12.1).

Рис. 12.1

Кожний член горизонтального каналу розподілу є окремим

підприємст вом, яке прагне максимального прибутку. Макси-

мально можливий прибуток окремого члена каналу може зашко-

дити отриманню максимального прибутку системою загалом,

позаяк жодний із членів каналу не має повного або достатнього

контролю над діяльністю інших його членів.

Горизонтальний канал розподілу

ПосередникСпоживач

Виробник

СпоживачПосередник

Вертикальний канал розподілу

Оптовий посередник Роздрібний посередник

Споживач

Виробник

228

Вертикальний канал розподілу складається з виробника та од-

ного або кількох посередників, які діють як єдина система. Один

із членів каналу, як правило, або є власником інших членів, або

надає їм певні привілеї. Таким членом може бути виробник, опто-

вий або роздрібний посередник. Вертикальні канали ви никли як

засіб контролю за поведінкою членів каналу. Вони економічні та

виключають дублювання членами каналу виконуваних функцій.

12.3. Логістичні посередники в каналах розподілу

При формуванні каналу розподілу товару на перше місце ви-

сувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість рів-

нів каналу і конкретний склад членів каналу. Необхідною умо-

вою можливості вибору каналу розподілу є наявність на ринку

ве ликої кількості посередників.

Логістичні посередники в каналах розподілу виконують фун-

кції, які укрупнено поділяються на такі [130, с. 608]:

• фізичного розподілу;

• обміну (купівля-продаж);

• підтримувальні (стандартизації якості дистрибуції, фі-

нансування, інформаційної підтримки, страхування ризи-

ків та ін.).

Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні

спеціа лізовані транспортні, експедиторські, транспортно-експе-

диторські фірми, компанії фізичного розподілу, вантажні тер-

мінали і термі нальні комплекси, вантажні розподільчі центри,

підприємства із со ртування, затарювання та пакування готової

продукції, вантажопереробні та інші підприємства.

Серед посередників у дистрибуції, які виконують підтри-

мувальні функції, виокремлюються підприємства та уста нови

фінансо вого сервісу (банки, фінансові компанії, клі рингові

та розрахункові центри і компанії та ін.) та інформаційного

(ін формаційно-диспетчерські центри, обчислювальні центри

колекти вного користування, підприємства зв’язку і телекомуні-

кацій та ін.), страхові компанії, установи зі стандартизації, лі-

цензування та серти фікації.

229

До основних причин використання торгових посередників при

формуванні логістичних каналів і ланцюгів належать такі [102,

с. 26]:

• управління потоковими процесами на основі логістич-

ної концепції потребує наявності певних фінансових,

матеріальних, кваліфікаційних та інших ресурсів. Що

жорсткіші вимоги до ефективності управління, то більше

засобів і ресурсів може потребуватися;

• формування оптимальної структури логістичних каналів

і ланцюгів, а також подальше її вдосконалення передба-

чає наявність знань і досвіду у сфері кон’юнктури ринку зі

структури товарних потоків, методів реалізації та способів

розподілу.

Зазвичай торгових посередників класифікують за двома ос-

новними ознаками:

• від імені кого вони працюють;

• за чий рахунок виконують операції.

Згідно з цими ознаками розрізняють чотири типи торгових

посередників: власне ім’я — власний рахунок, власне ім’я —

чужий рахунок, чуже ім’я — власний рахунок, чуже ім’я — чу-

жий рахунок (рис. 12.2).

Рис. 12.2

Дилер — це оптовий, рідше роздрібний посередник, який ви-

конує операції від власного імені та за власний рахунок. Товар за-

куповується за договором постачання, тому дилер стає власником

про дукції після повної оплати поставки, а відносини між виробни-

ком і дилером припиняються після виконання всіх умов договору.

від чужого

імені

Дистриб’ютор

Агент, брокер

Дилер

Комісіонер

від власного

імені

за власний

рахунок

за чужий

рахунок

230

Ексклюзивні дилери — єдині представники виробника в пев-

ному регіоні, що мають виключні права щодо реалізації його про-

дукції. Авторизовані дилери співробіт ничають з виробником на

умовах франшизи.

Дистриб’ютор — це оптовий або роздрібний посередник, який

виконує операції від імені виробника за власний рахунок. Вироб-

ник надає дистриб’ютору право торгувати своєю продукцією на

пе вній території певний період. Згідно з договором дистриб’ютор

має тільки пра во на продаж продукції, хоча може діяти й від

власного імені, якщо в межах договору про надання права на

продаж укладається договір постачання.

Комісіонер — це оптовий або роздрібний посередник, який

здійснює операції від власного імені за рахунок виробника. Ви-

робник залишається власником продукції до її передання кін-

цевому споживачу та відповідної оплати. Договір про поставку

підписується від імені комісіонера. Комісіонер зобов’язаний

забезпечити збереженість товару. Винагорода виплачується ко-

місіонеру у вигляді відсотків від суми виконаної операції або

як різниця між ціною, визначеною виробником, і ціною реалі-

зації.

Агент — це посередник, який є представником або поміч-

ником іншої основної щодо нього особи (принципала). Агент є

юридичною особою. Він укладає договори від імені та за рахунок

принципала. За обсягами повноти агенти поділяються на універ-

сальних — здійснюють будь-які юридичні дії від імені принци-

пала, і генеральних — укладають тільки ті угоди, які зазначені в

довіреності. За послуги агент отримує винагороду як за тарифа-

ми, так і за домовленістю з принципалом.

Брокер — це посередник при підписанні договорів, що зво-

дить контрагентів. Брокер винагороджується лише за продану

продукцію, його доходи можуть формуватись як певний відсоток

від вартості товарів або як фіксована винагорода за кожну прода-

ну одиницю товару.

Кількість і типи посередників у каналі розподілу визначають-

ся типом системи розподілу. У маркетингу розроблено три підхо-

ди до вирішення цієї проблеми (рис. 12.3).