Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

351

Завдання 21

Чи погоджуєтесь Ви із твердженням, що молодь – самий ре

волюційний клас сучасності. Аргументуйте свою відповідь.

Завдання 22

Яке місце інтелігенції в соціальній структурі суспільства?

Оцініть точку зору, висловлену в одній з дискусій на сторін

ках газети „Пошук”: „Ознаки нової інформації постіндустріа(

льного суспільства виходять із інтелекту людини, людини ми(

слячої, а не людини виробляючої. Точніше виробляючої в ос(

новному шляхом роботи найефективнішого засобу виробниц(

тва – розуму, інтелекту. Вибір такий: або рушійною силою,

яка заперечує капіталістичні відносини, є другий – пролетарі(

ат, або третій – інтелектуал, творець духовної сфери, суб'єкт

ноосфери, який вийшов із будь(якого прошарку суспільства.

Сьогодні це інтелігенція – наукова, технічна, творча. Саме во(

на все більшою мірою визначає прогрес суспільства”

Завдання 23

Сім'я – одна із вихідних форм соціальної спільноти людей.

Досліджуючи історичний розвиток сім'ї, Ф. Енгельс писав:

„Ми маємо три головних форми шлюбу, в загальному і цілому

відповідним трьом головним стадіям розвитку людства. Дико(

сті відповідає груповий шлюб, варварству – парний шлюб, ци(

вілізації – моногамія”.

(Ф. Енгельс. Походження сім'ї, приватної власності і дер(

жави).

Опишіть більш докладно ці історичні етапи.

Яке по Вашому майбутнє сім'ї?

Завдання 24

Російський філософ XIX століття А. Хом'яков вважав, що

безсила найдужча особистість... проти логічної строгості істо(

ричних витоків.

Якому філософському напрямку відповідає подібна точка

зору?

Прокоментуйте її.

352

Завдання 25

Перелічіть основні історичні форми спільноти людей.

Чим відрізняється народність і нація?

Чи згодні Ви з наступним поглядом на майбутнє націй:

„... Останнім часом модно говорити про нівелювання націй,

про зникнення народів в казані сучасної цивілізації. Я не зго(

дний з тим... зникнення націй збіднило б нас не менше, ніж

якби всі люди уподібнилися в один характер, в одну особу.

Нації – це багатство людства, це узагальнення його особисто(

сті; найменша з них несе свої особливі фарби, таїть у собі осо(

бливу грань Божого задуму.”

(О. Солженицин Нобелівська лекція).

Завдання 26

Яку світоглядну і суспільну позицію висловлює головний герой

одного з романів Стругацьких: „Що таке особистість? Суспільна

одиниця. Нуль без палички. Не про одиниці мова, але про сус(

пільне благо. В ім'я суспільного блага ми зобов'язані прийняти

на свою старозавітну совість будь(які ваги, порушити будь(які

писані і неписані закони. У нас один закон: суспільне благо.

(Аркадій і Борис Стругацькі. Град приречених)

Завдання 27

Дайте порівняльний аналіз понять: „індивід”, „людина”,

„особистість”.

Покажіть на прикладах діалектику загального і одиничного

в розвитку особистості.

В який період свого розвитку людина стає особистістю? Із

чим це пов'язано?

Завдання 28

Чи погоджуєтесь Ви із твердженням, що інтереси суспільс

тва завжди вище інтересів особистості?

Проаналізуйте протиріччя особистості і суспільства.

Завдання 29

Чому останнім часом все частіше людство розглядається як

єдиний суб'єкт історії?

353

Завдання 30

Які філософські ідеї відображені в наступних віршах?

Народ,

Извечный, как земля.

Кто б не играл судьбой,

Все векселя

Оплачены тобой

Не подомнет тебя напасть,

Не пошатнешься ты,

Пока над властью

Будет власть

Твоей земной мечты.

В. Федоров.

354

Тема: СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС:

ЗАКОНОМІРНОСТІ, ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОТИРІЧЧЯ

План

1. Проблема спрямованості розвитку суспільства

2. Критерії і закономірності суспільного прогресу

3. Теорія суспільно'економічної формації

4. Технократичні концепції прогресу

5. Філософія культурно'цивілізаційного циклизма

1. Проблема спрямованості розвитку суспільства

Відомо, що розвиток – це процес спрямованих, закономір(

них змін матеріальних і ідеальних об'єктів. Чи існує провід(

ний напрямок у розвитку людства і який він? З безлічі точок

зору на цю проблему виділимо і охарактеризуємо три поляр(

них.

1). Найпоширеніша позиція в суспільствознавстві прові'

дним напрямком розвитку суспільства вважає прогрес

– тенденцію поліпшення, вдосконалювання однієї або

декількох сфер громадського життя. Історія може туп(

цювати на місці і навіть іти іноді назад, але, в остаточному

підсумку, тенденція прогресу невблаганно прокладає собі

дорогу через всі протиріччя і конфлікти. Людство йде по

сходам прогресу нагору, до світлого майбутнього. Різні тео(

рії прогресу відрізняються критерієм виділення ступенів

(фаз історії) і їх кількістю. Наприклад, Г.Гегель залежно від

ступеня свободи в історії суспільства виділяє чотири ступе(

ня (дивись схему 36).

355

Схема 36

Ступені світового історичного прогресу по Гегелю

Східний

світ

Свобода де(

спота

Грецький світ

Свобода для

деяких; прин(

цип прекрасної

індивідуальнос(

ті

Римський

світ

Свобода для

деяких;

принцип абс(

трактної за(

гальності

Германський

світ

Повна свобо(

да. Правова

держава

Завершуєть'

ся розвиток

(доходить до

абсолюту)

Карл Маркс відповідно до типу виробничих відносин виді(

ляє п'ять ступенів (дивись схему 37).

Схема 37

Ступені суспільного прогресу по К. Марксу

Комуністична

Буржуазна

Феодальна

Рабовлас'

Первісно ницька

община

формація

У К.Маркса, на відміну від замкнутої схеми Г.Гегеля, істо(

ричний процес відкритий у майбутнє. Комуністичної форма(

ції поки що немає. Більше того, К.Маркс неодноразово підкре(

слював, що комунізм це не ідеальний завершений стан суспі(

льства, а нескінченний шлях до нього.

356

2). Протилежна позиція провідним напрямком вважає

регрес – рух вниз, погіршення стану суспільства. Історик ан(

тичності Гесіод в книзі "Праці і дні" писав, що людство пере(

жило п'ять основних стадій, щораз як би спускаючись по схо(

дам історії на одну ступінь наниз. Почавши золотим, пройшо(

вши срібний і інші століття, воно виявилося у залізному. Спо(

конвічний стан людського роду – "золоте століття" – ера без(

хмарного щастя, всього було вдосталь, земля давала все, не

треба було працювати, кожен жив безтурботно, проводячи

свій час у банкетах і достатку. У залізний вік, який став зараз

долею людини, люди проводять свої дні в праці, турботах і су(

мі. Такої ж точки зору дотримувалися, наприклад, Л.Сенека,

Ж.Ж.Руссо. В XX столітті "розчарування в прогресі", відро(

дження апокаліпсичних очікувань пов'язані з усвідомленням і

прогнозуванням глобальних проблем. Песимістичні прогнози

прийдешніх катастроф є не просто передчуттям, а прорахову(

ються на математичних і кібернетичних моделях.

Незважаючи на протилежність, перша і друга позиції єдині

в загальному підході до історії. Розвиток людства розгляда(

ється як єдиний закономірний процес; за основу береться ес'

калаторна модель історії. Всі народи рухаються по одному

ескалаторі (нагору або вниз) перебуваючи на різних його сту(

пенях (хтось обігнав і виїхав уперед, а хтось відстав, але відс

талий пройде ті ж самі ступені).

3). Третя позиція – протилежна першим двом, у ній запе'

речується єдність історичного прогресу. Методологічним

принципом пояснення історії є ідея циклічності і деревоподі'

бна модель існування людських культур. Історія людства

представляється як відносно самостійний розвиток окремих

культур (культури – окремі плоди на древі історії). Кожна ку(

льтура, розвиваючись, проходить певні стадії, цикли у своєму

розвитку.

Ідея циклічності реалізована, наприклад, в теорії історич(

ного круговороту Джамбаттисто Віко (італійський філософ,

16681744 рр.). Він представив історію як розвиток всіх націй

по циклах, які складаються із трьох епох: божественної (без

державність, підпорядкування жерцям), героїчної (аристок

357

ратична держава) і людської (демократична республіка або

представницька монархія). Кожний цикл, проходячи стадії

дитинства, юності і зрілості, закінчується загальною кризою і

розпадом даного суспільства. Зміна епох здійснюється в силу

суспільних переворотів.

Методологія культурно(цивілізаційного циклизма продов(

жує розвиватися і у сучасній філософії історії (дивись розділ 5

цієї теми).

2. Критерії і закономірності суспільного прогресу

Більшість філософів і істориків вважають прогрес провід(

ною тенденцією, головним напрямком розвитку суспільства.

Зміст суспільного прогресу. Суспільний прогрес – це

процес удосконалювання сутнісних сил людини, розвиток зді(

бностей, задоволення матеріальних і духовних потреб, збага(

чення інтересів і прагнень.

Ціль суспільного прогресу – всебічний розвиток сутнісних

сил кожної людини.

В цих формулюваннях відображена гуманістична спрямо(

ваність прогресу; тобто людина є головною метою і змістом іс(

торії.

Розвиток техніки, зростання виробництва, наукові відкрит(

тя самі по собі не можуть служити показником прогресу, вони

прогресивні лише в тому випадку, якщо поліпшують життя

людини, сприяють його розвитку.

Критерії прогресу. По яким же ознакам, критеріям можна

визначити рівень розвитку суспільства; яке суспільство більш

прогресивне, яке(менш? І чи можна знайти єдиний критерій

прогресу? На останнє питання існує дві протилежних відпові(

ді.

Одні суспільствознавці вважають, що не можна (або важ

ко) говорити про загальний, єдиний критерій прогресу. В ко(

жній сфері суспільного життя діють специфічні закономірно(

сті, які і визначають особливий критерій: економічний, техні(

чний, науковий, соціальний, політичний, моральний, естетич(

ний і інші. Важко по одному й тому ж критерію, вважають во(

358

ни, визначати рівень розвитку, наприклад, техніки і мораль(

ності.

Інші вважають, що оскільки існує єдиний історичний про(

цес, повинен бути і комплексний критерій його оцінки. Ви(

словлюються різні точки зору по проблемі головного крите(

рію прогресу:

9 ( рівень розвитку продуктивних сил, насамперед техніки і

технології – (технократичні концепції);

9 ( тип виробничих відносин (марксизм);

9 ( рівень продуктивності суспільної праці (валовий націона

льний продукт (ВНП) на душу населення в рік – використо

вується в міжнародній економічній статистиці);

9 ( рівень споживання (рівень життя, якість життя);

9 ( спосіб розподілу готового продукту (наскільки реалізовані

при цьому принципи справедливості і рівноправності);

9 ( ступінь свободи особи;

9 ( кількість і структура використання вільного часу;

9 ( ступінь свідомості і використання суспільних законів;

9 – щастя людини як універсальний моральний критерій

прогресу (ступінь реалізації сутнісних сил людини).

Перші в цьому списку – технічні і економічні критерії ма(

ють перевагу в тому, що вони виражаються в досить точних,

конкретних кількісних показниках, а це необхідний елемент у

будь(якій процедурі порівняння. Мінус їх у тому, що вони

лише побічно торкаються головної фігури прогресу – людини.

Такі комплексні, гуманістичні критерії, як воля і щастя, від(

бивають суть, зміст людського буття, але важко піддаються

ідентифікації. Кожен із названих критеріїв можна взяти як го(

ловну ланку в ланцюзі і потім витягти весь ланцюг.

Спробуйте зробити це, як логічна вправа.

Закономірності прогресу. З ідеї єдності світової історії

випливає положення про загальні закономірності прогресу.

Назвемо деякі з них:

1. Суспільний прогрес завжди суперечливий, здійснюєть(

ся за допомогою боротьби старого і нового (консервативної і

359

революційної сил) і тому має непрямолінійний характер. Істо(

рія ніколи не йшла гладко, рівномірно; всередині провідної

прогресивної тенденції завжди є елементи регресу, застою.

2. Взаємозв'язок поступовості і циклічності. В суспільс(

тві, оскільки в ньому є такий елемент як історична пам'ять,

закон заперечення здійснюється швидше (набагато більше

прикладів того, що "нове – це добре забуте старе").

3. Закон – тенденція нерівномірності суспільного про'

гресу.

Нерівномірність розуміється у двох основних аспектах:

а) нерівномірність розвитку окремих соціальних організмів

(країн, народів, держав). В нашу епоху розрив, який все більш

посилюється, у рівні життя між розвиненими країнами і краї(

нами, які розвиваються, називають однієї із глобальних про(

блем.

б) нерівномірність також проявляється в різних темпах ро(

звитку окремих сфер суспільного життя. В XX столітті, на(

приклад, чітко усвідомлене протиріччя між бурхливими тем(

пами науково(технічного прогресу і відставанням розвитку в

духовно(моральній сфері. Парадокс: люди духовно не готові,

не дозріли до користування машинами, які самі створили (яс

кравий приклад – Чорнобиль).

4. Закон – тенденція прискорення темпів суспільного

прогресу.

Особливо явно ця тенденція проявилася в XX(ХХІ століт(

тях. Ілюстрацією цього закону можуть служити такі цифри:

9 ссавці існують на Землі ( 50 мільйонів років;

9 гомініди ( 4 мільйони років;

9 homo sapiens ( 40 тисяч років;

9 сільське господарство ( 8 тисяч років;

9 промислова революція ( 200 років;

9 науково(технічна революція ( 50 років.

В нашому XXІ столітті все більше відчувається людський

вимір прогресу, проявляються такі бажані тенденції, як демо(

360

кратизація, деідеологізація, інтернаціоналізація громадського

життя, об'єднання людства і рух його до загальнолюдських

духовних цінностей. Однак, є таке поняття як "плата за про(

грес". В нашу епоху – це глобалізація багатьох проблем і про(

тиріч (екологічна криза, гонка озброєнь і ін.). На жаль, дотепер

актуальне зауваження К.Маркса, про те, що прогрес подібний

до язичеського ідола, який не бажав пити нектар інакше, як із

черепів убитих. І, проте, у людства завжди жива мрія про кра(

ще майбутнє, а раз людина, по виразу Ф.Петрарки, бажає поз(

бутися свого жалюгідного стану, бажає щиро і цілком – таке

бажання не може бути безуспішним.

3. Теорія суспільноGекономічної формації

К.Маркс представив всесвітню історію як природничо(

історичний, закономірний процес зміни суспільно(

економічних формацій. Використовуючи як основний крите(

рій прогресу – економічний – тип виробничих відносин (на

самперед, форму власності на засоби виробництва), К.Маркс в

історії виділяє п'ять основних економічних формацій: первіс(

но(общину, рабовласницьку, феодальну, буржуазну і комуніс(

тичну.

Первіснообщинний лад – перша неантагоністична суспіль(

но(економічна формація, через яку пройшли всі без винятку

народи. В результаті її розпаду здійснився перехід до класо(

вих, антагоністичних формацій. Серед ранніх щаблів класово(

го суспільства деякі вчені, крім рабовласницького і феодаль(

ного способів виробництва, виділяють особливий азіатський

спосіб виробництва і відповідну йому формацію. Це питання

залишається дискусійним, відкритим в суспільствознавстві і

зараз.

"Буржуазні виробничі відносини, – писав К.Маркс, – є

останньою антагоністичною формою суспільного процесу ви(

робництва... Буржуазною суспільною формацією завершуєть(

ся передісторія людського суспільства"

. На зміну їй повинна

.:  $. $  + . "& //  $., 

. . 2- ". - .13 - .7-8