Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

331

( Буде тобі і захід сонця. Я зажадаю, щоб сонце зайшло. Але

спершу дочекаюся сприятливих умов, тому що в цьому і скла(

дається мудрість правителя.

( А коли умови будуть сприятливими? – поцікавився Ма(

ленький принц.

( Гм, гм, – відповів король, перегортаючи товстий календар.

– Це буде гм... гм... сьогодні це буде о сьомій годині сорок хви(

лин вечора. І тоді ти побачиш, як точно здійсниться моє ве(

ління.

Завдання 24

Проаналізуйте наступні визначення свободи:

«Бути свободним – значить бути самим собою... Людина

приречена бути свободною» Ж.П.Сартр.

«Свобода – здатність людини діяти у відповідності зі свої(

ми інтересами і цілями, опираючись на пізнання об'єктивної

дійсності».

Філософський енциклопедичний словник.

«Хто не має мужність ризикнути життям для досягнення

своєї свободи, той заслуговує бути рабом» Г.В.Гегель.

«Воля – це кругла пробка у квадратній дірці» О.Хакслі.

Завдання 25

«Таку ж важливість, яку побудова останків кісток має для

вивчення органів зниклих тваринних видів, останки засобів

праці мають для вивчення зниклих суспільно(економічних

формацій».

(К.Маркс Капітал).

Розкрийте на конкретних прикладах зміст даного тексту.

Завдання 26

Чи буде грубою помилкою ототожнення продуктивних сил з

технікою? Чому? Дайте порівняльний аналіз понять «економі

чний базис суспільства» і «технічний базис суспільства». При

ведіть приклади.

Завдання 27

Виділіть головну продуктивну силу суспільства?

332

1. Знаряддя праці

2. Техніка

3. Земля

4. Людина

5. Наука

Завдання 28

Виділіть з названих суспільних відносин виробничі:

1. Між засобами праці і предметом праці

2. Між робітником і предметом праці

3. Між робітниками різних спеціальностей і процесом

праці

4. Між державою і робітниками

5. Між власником заводу і робітниками

6. Між начальником зміни і робітниками

7. Між власником підприємства і посередницькою торго(

вельною фірмою

8. Між державою і власником заводу.

Завдання 29

Виділіть положення, яке найбільш точно характеризує спів

відношення понять „науковотехнічна революція” (НТР) і „на

уковотехнічний прогрес” (НТП):

1. НТР і НТП тотожні, збігаються за часом і змістом: хара(

ктеризують зміни в техніці на базі наукових знань

2. Ці поняття не збігаються взагалі, відбиваючи різні сус(

пільні процеси

3. Поняття НТП більше широке, НТР – один з етапів НТП

4. Поняття НТР більше широке, технічний прогрес один з

етапів НТР

Завдання 30

Серед названих напрямків науково—темничної революції

(НТР) виділіть головне, яке визначає все іншє:

1. використання у виробництві наукомістких технологій

2. хімізація виробництва

3. автоматизація виробництва

4. освоєння космосу

333



5. використання нових джерел енергії

6. розвиток кібернетики, інформаційний вибух

7. зміна характеру праці, поєднання науки і праці

8. використання нових матеріалів, створення матеріалів із

заздалегідь заданими властивостями.

Поповніть свій словник:

суспільство, суспільне виробництво,

матеріальне виробництво, духовне виробництво,

суспільні відносини, географічне середовище,

народонаселення, спосіб виробництва, соціальний дарві'

нізм, географічний детермінізм, науково'технічна револю'

ція, науково'технічний прогрес, фаталізм, волюнтаризм,

історична необхідність, воля, свобода.

334

Тема ДЖЕРЕЛА І РУШІЙНІ СИЛИ ІСТОРІЇ

План

1. Потреби, інтереси, протиріччя – джерела розвитку

суспільства

2. Суб'єкти історичного процесу

3. Особистість як суб'єкт історії

1. Потреби, інтереси, протиріччя – джерела

розвитку суспільства

...Пояснити історію, значить виявити пристрасті

людей, їх геній, їх діючі сили

Г. Гегель

Дотепер ми дивилися на суспільство з боку його статики,

вивчаючи основні структурні елементи і зв'язки між ними.

(Соціальна статика). Зараз нам потрібно відповісти на одне з

найважливіших питань науки: як суспільство розвивається?

Який характер, спрямованість цього розвитку? Які джерела

розвитку суспільства? (Соціальна динаміка).

Механізм розвитку будь(якого об'єкта розкривається через

відшукування джерел і рушійних сил. Під джерелом

розвитку розуміється першопричина, вихідний пункт

розвитку, основа буття даного процесу.

Рушійна сила – безпосередній виконавець дії джерела в

конкретному зв'язку явищ, активні дії суб'єкта, спрямовані на

збереження і зміну життя.

З погляду діалектики, як загальної теорії розвитку,

джерелом руху будь(якого об'єкта є внутрішнє протиріччя.

Суспільство не є виключенням, напроти, суспільні протиріччя

(у порівнянні з іншими сферами буття) набагато більше

складні і різноманітні. Головна особливість суспільних

протиріч полягає в тому, що це протиріччя діяльності людей

з їх потребами, інтересами, цілями, тобто в структурі

суспільного протиріччя завжди є об'єктивні і суб'єктивні

моменти. Протиріччя завжди були, є і будуть у житті

суспільства, і цей факт не потрібно розглядати як недолік,

335

напроти, відсутність протиріч – це застій, смерть. Управління

суспільством – це вміння бачити протиріччя і вчасно,

ефективно їх розв’язувати.

Схема 31

Класифікація суспільних протиріч

Загально'

історичні

протиріччя

( діють на всіх етапах

розвитку суспільства, є

головними джерелами його

розвитку

( протиріччя, характерні:

а) для однієї епохи

протиріччя (буржуазного

суспільства, наприклад);

б) для однієї країни

(протиріччя розвитку

Франції, України);

По ступені

спільності

Конкретно'

історичні або

специфічні

протиріччя

в) для однієї сфери

громадського життя

(економічні, політичні,

моральні і т.п.)

нтагоніс'

тичні

( характеризуються гострою

непримиренною боротьбою

сил із протилежними

інтересами; боротьба, як

правило, закінчується

загибеллю однієї або обох

сторін, руйнуванням системи

По

гостроті

боротьби

проти'

ежностей

і способам

озв’язан'

ня

Неантагоніст

ичні

( це боротьба суспільних сил,

інтереси яких протилежні,

але примиряються в

результаті реформ, угод і т.п.

У процесі розвитку антагоністичні протиріччя можуть

переростати в неантагоністичні і навпаки.

336

З нескінченної безлічі суспільних протиріч соціальну

філософію цікавлять, насамперед, загально(історичні

протиріччя. Назвемо деякі з них:

9 протиріччя суспільства і природи;

9 протиріччя матеріальної і духовної культури;

9 протиріччя суспільства і особистості;

9 протиріччя виробничих сил і виробничих відносин;

9 протиріччя історичної необхідності і свободи.

Чи можна серед них вибрати найголовніше, яке відбиває

найбільш глибоку сутність соціального буття? В суспільс

твознавстві на ці питання дана безліч відповідей. Спробуйте

самі поміркувати над цією проблемою.

У процесі розвитку будь(яке протиріччя проходить три ос(

новних стадії.

o Перша – зародження, коли з тотожності з'являється від(

мінність, розмежування протилежних сил, тенденції.

o Друга – стадія зрілості, коли єдність і боротьба протилежних

сил урівноважують і забезпечують спокійний розвиток об'єкта.

o Третя – стадія розв’язання протиріччя, коли між протиле(

жностями наступає дисбаланс – конфлікт, криза і об'єкт

або видозмінюється, або гине.

Основні способи розв’язання суспільних протиріч предста(

влені в схемі 32.

Схема 32

Способи розв’язання суспільних протиріч

Реформа Класова боротьG

ба

Революція Війна

перебудова

суспільства

шляхом пові(

льних, еволю(

ційних змін,

як правило,

через зміну

законодавства

реалізація, відс(

тоювання різни(

ми соціальними

групами своїх ін(

тересів економіч(

ними, політич(

ними і ідеологіч(

ними засобами

корінне якісне пе(

ретворення всієї

системи суспіль(

них відносин; пе(

рехід від однієї

епохи до іншої, з

нижчого на вищий

щабель прогресу

збройна бо(

ротьба анта(

гоністичних

сил усередині

країни (гро(

мадянська

війна) або

між країнами

337

Якому з цих варіантів слід віддати перевагу? Чи зможе

колинебудь людство обійтися без революцій і воєн? Ці

питання також у сучасному суспільствознавстві зали

шаються відкритими.

Механізм суспільних протиріч розкривається через потре(

би і інтереси людей. Це є внутрішнім джерелом будь(якої

людської діяльності? Чому людина починає що(небудь роби(

ти? Тому що в неї з'являється потреба.

Потреба – нестаток чого(небудь необхідного для підтримки

життєдіяльності організму, людської особистості, внутрішній

спонукач активності. Структуру потреби становить протиріччя

між потребою в чому(небудь і відсутністю на даний момент

умов для задоволення цього нестатку. Цей розрив, ця протиле(

жність змушує людину створювати умови, шукати можливості

для задоволення потреби. Однак на місці вдоволеної потреби

виникають обов'язково нові. Це закон громадського життя, суть

людського буття. Людина, що нічого не бажає це – труп. Закон

зростання потреб. К.Маркс і Ф.Енгельс, наприклад, форму(

люють так: "... Сама вдоволена перша потреба, дія задоволення і

уже придбане знаряддя задоволення ведуть до нових потреб, і

це підвищення нових потреб є першим історичним актом

". Весь

процес всесвітньої історії можна представити як нескінченне

розв’язання протиріч між зростаючими потребами і історично

обмеженими способами їх задоволення. Класифікація основних

суспільних потреб представлена в схемі 33.

Схема 33

Класифікація основних суспільних потреб

По способу

походження

По сферах

діяльності

По об'єкту По суб'єкту По функціо'

нальній ролі

( біологічні

(вітальні)

( соціальні

Потреби:

( у праці

( у спілку(

ванні

( у пізнанні

( у відпочинку

( матеріальні

– духовні

– економічні

– політичні

– моральні

– естетичні

( індивідуа(

льні

– групові

– колективні

– суспільні

( центральні

– периферійні

– стійкі

– ситуативні

– розумні

– нерозумні

.: O. >, . W. ! ! // . – .3. – .27

338

Найважливішою потребою людини, яка становить стри(

жень його буття, є потреба в самореалізації, у самостверджен(

ні. Ця потреба реалізується через творчість. Неможливість

людини творити (по об'єктивним або суб'єктивним причи(

нам) є головною причиною відчуження.

Відчуження – соціальний процес перетворення діяльності

людини і її результатів в самостійну силу, пануючу над нею і

ворожу їй.

Усвідомлені суспільством, соціальними групами, індивіда(

ми потреби виступають у якості їх інтересів. Інтерес (від

лат. interest – має значення важливо) – реальна причина соці(

альних дій, подій, яка стоїть за безпосередніми спонуканнями

суб'єктів, учасників цих діях. Французький матеріаліст Клод

Гельвецій підкреслював: "Якщо фізичний світ підпорядкова(

ний закону руху, то світ духовний не менш підпорядкований

закону інтересу"

Суспільні протиріччя можна представити як протиріччя ін(

тересів різних суб'єктів і дати наступну класифікацію проти(

річ між інтересами:

9 особистості і суспільства;

9 особистості і соціальної групи (колективу);

9 особистості і особистості;

9 соціальної групи і соціальної групи;

9 соціальної групи і суспільства;

9 суспільства і суспільства.

Одним з головних завдань суспільної науки є вивчення ін(

тересів різних суб'єктів соціальної дії. А в практиці управління,

у політиці вища мета – врахування інтересів всіх суб'єктів і пі(

дтримка їх балансу (як умова рівноваги, спокою суспільства).

Для цього у свій час були придумані представницькі органи

влади (парламенти, наприклад), які повинні реалізовувати це

завдання. Таким чином, зрозуміти сутність будь(якого суспі(

льного явища і процесу це означає: вивчити його складові про(

тиріччя, потреби і інтереси. Однак, протиріччя, потреби і інте(

реси комусь належать. Людина є носієм джерел розвитку сус(

.: = O.*. H  – >., 1938. – .34.

339

пільства і суб'єктом соціальної дії. Людина зовсім не чистий

аркуш паперу, на якому культура записує свої письмена. Вона,

напроти, в силу того, що наділена деякими властивостями, які

знищити неможливо, чинить опір історії і забезпечує в такий

спосіб упорядковану, а не хаотичну соціальну динаміку

2. Суб'єкти історичного процесу

Суб'єкт (від лат. subjectus – той, що лежить знизу, перебу(

ває в основі) – носій діяльності, джерело активності, спрямо(

ваний на об'єкт.

Хто конкретно може бути суб'єктом історії?

9 людство;

9 соціальні групи (народ, нації, класи, колективи);

9 особистість.

Хто є головним суб'єктом історії?

Прибічники різних концепцій по(різному відповідають на

це питання.

Одні вважають головним суб'єктом – видатну особис'

тість. Г.Гегель, наприклад, всіх людей ділив на дві групи: від(

творюючі індивіди – переслідують у своїй діяльності найбли(

жчі, приватні інтереси, сліпі сили світового духу; всесвітньо(

історичні індивіди – піднімаються до перетворення історичної

в особисту мету. Макс Вебер (німецький соціолог, філософ

1864(1920) стверджував, що в історії все вирішує харизмати'

чна особистість (харизма – божественне приречення), яка

відчуває розвиток суспільства. До цієї ж точки зору примика(

ють концепції еліти, які стверджують, що суспільство руха(

ють вибрані (еліта, аристократія).

Інші філософи і соціологи як основний суб'єкт вивчають

соціальні групи. Марксизм, наприклад, рушійною силою істо(

рії вважає народ, зокрема, більші соціальні групи – класи.

К.Маркс і Ф.Енгельс так формулюють закон зростання ролі

.: = ?. #! $   // ! . – 1991. – %14. –

64 .

340

народних мас в історії: разом з обґрунтованістю історичної дії

буде, отже, рости і обсяг маси, справою якої воно є.

Релігійно(ідеалістичні теорії єдиним творцем – суб'єктом

історії вважають Бога – усе з волі божої.

Останнім часом у зв'язку з інтернаціоналізацією, глобаліза(

цією громадського життя, розвитком засобів масової інформації

і зв'язку все більше говорять про людство як єдиний і голов'

ний суб'єкт історії. Наша епоха поставила людей перед необ(

хідністю об’єднуватися у вирішенні деяких суспільних проблем,

які представляють життєво(важливі інтереси всього людства.

У філософському, соціологічному, історичному аналізі су(

спільних процесів найчастіше предметом вивчення стають со(

ціальні групи, їхні інтереси і способи захисту цих інтересів.

Традиційна схема аналізу суспільного явища передбачає від(

повідь на три головних питання:

9 які соціальні групи (сили) беруть участь у даному процесі?

9 які їх інтереси?

9 які об'єктивні і суб'єктивні умови реалізації цих інтересів?

Суспільство являє собою взаємозалежну систему безлічі

соціальних груп. Сукупність соціальних груп і зв'язки між

ними називають соціальною структурою суспільства.

Д.Писарєв пропонує оригінальне трактування соціальної

структури суспільства.

Людське суспільство в первісній його формі можна пред(

ставити у вигляді піраміди, розгородженої на кілька поверхів.

У самому нижньому поверсі працюють люди, які добувають

сирі матеріали, вони перебувають у безпосередньому зіткнен(

ні із землею і їх поверх становить підмурок всієї будови... У

другому поверсі відбувається механічна і хімічна переробка

добутих матеріалів. У третьому поверсі діють люди, які за(

ймаються перевозом і лаштують шляхи сполучення. У четвер(

тому – мешкають всі різноманітні класи людей, які живуть

продуктивною працею нижнього поверху.

Рівновага цієї суспільної піраміди буде тим стійкіша, чим

ширші будуть нижні два поверхи ...

.: > O, W . !  // . - . 2. - . 90.