Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

271



Поповніть свій словник наступними поняттями:

пізнання, об'єкт пізнання, суб'єкт пізнання,

образ, об'єктивність образа, суб'єктивність

образа, агностицизм, почуттєве пізнання, відчуття,

сприйняття, подання, сенсуалізм, раціоналізм, абстрагу'

вання, поняття, судження, умовивід, істина, догматизм,

релятивізм, наукове пізнання, метод пізнання, конкретне,

абстрактне, спостереження, вимір, опис, експеримент,

аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза, іде'

алізація.

Виконайте наступні творчі вправи:

Завдання 1

Яка гносеологічна позиція виражена в наступному фрагме(

нті поетичного тексту:

"Мирозданье постигая,

Все познай, не отбирая:

Что – внутри, во внешнем сыщешь;

Что – вовне, внутри отыщешь.

Так примите ж без оглядки

Мира внятные загадки".

И.В.Гёте.

Завдання 2

Як називається філософський напрямок, відображений в

наступній тезі: "Знання людини ніколи не досягають більшо(

го, ніж дають йому почуття. Усе, що недоступно почуттям, не(

доступно і для розуму". К. Гельвецій.

Завдання 3

Яке трактування джерел пізнання поділяється автором:

"Вище знання – природжене знання. Нижче – знання, прид(

бані навчанням. Ще нижче – знання, придбані в підсумку по(

долання труднощів". Конфуцій.

272

Завдання 4

Яка гносеологічна позиція доводиться філософом: "Усі ду(

мки і дії нашої душі випливають із її власної сутності і не мо(

жуть бути їй повідомлені ... почуттями". Г.Лейбніц.

Завдання 5

Охарактеризуйте позицію агностицизму, наведіть аргумен(

ти або приклади на доказ тези: "Світ непізнаваний".

Завдання 6

Як ви розумієте міркування Ф.Бекона: "Емпірики, подібно

мурахам, тільки збирають і задовольняються зібраним. Раціо(

налісти, подібно павукові, роблять тканину із самих себе.

Бджола обирає середній спосіб: вона збирає матеріал із садо(

вих і польових квітів, але розташовує і змінює його по своєму

вмінню. Не відрізняється від цього і справжня справа філосо(

фії". Ф. Бекон.

Завдання 7

Як з різних гносеологічних позицій можна відповісти на

питання: Чи надана людині, коли вона бачить червоне, відчу(

ває тверде і т.п., об'єктивна реальність чи ні?

Завдання 8

Які аргументи Ви можете навести для обґрунтування тези:

"Світ пізнаваний". Як із цим твердженням поєднати відомий

парадокс процесу пізнання, чим більше ми знаємо, тим більше

межа непізнаного.

Завдання 9

Доведено, що в природі немає червоного, зеленого, жовто(

го... Чому ж всі ми визначаємо кольори однаково?

Завдання 10

Яка гносеологічна позиція відображена в наступному мір(

куванні: "Оскільки зовнішні об'єкти так, як вони з’являються

почуттям, не дають нам шляхом своїх операцій в одиничних

випадках ідеї сили, або необхідного зв'язку, подивимося, чи не

273

виводиться ця ідея за допомогою рефлексії над операціями

нашого власного духу і чи не скопійована вона з якого(небудь

внутрішнього враження?" Д.Юм.

Завдання 11

Чим відрізняється зоровий образ об'єкта в людській свідо(

мості від фотографії? Яке зображення більш точно, адекватно

відбиває об'єкт? Аргументуйте свою відповідь.

Завдання 12

Якщо світ навколо нас суперечливий, то і пізнання його по(

винне бути суперечливим, тільки в цьому випадку воно буде

істинне. Чи випливає з цього, що несуперечливе пізнання –

помилка?

Завдання 13

Світ перебуває в постійній зміні, русі, розвитку: ми ж ре(

зультати пізнання світу, що розвивається, прагнемо предста(

вити в закінчених, статистичних положеннях – істинах. Як це

протиріччя вирішується в різних гносеологічних концепціях?

Завдання 14

Проаналізуйте гносеологічну позицію філософа: "Я бачу цю

вишню, я сприймаю дотиком її, я куштую її... Отже, вона реаль(

на. Усунь відчуття м'якості, вологості, червоності, терпкості – і

ти знищиш вишню. Тому що вона не є буття, відмінне від від(

чуттів, то вишня ... є не що інше, як з'єднання почуттєвих вра(

жень або уявлень, сприйманих різними почуттями". Дж. Берклі.

Завдання 15

Ведь ум творит

И может даже заселить планеты

Созданьями, светлее всех живущих,

И дать им образ долговечной плоти.

... безмерна мысль,

Ведь мысль дремотная вмещает годы,

Жизнь долгую сгущает в час один.

Д.Ж. Байрон

274

Яка характерна риса мислення тут відзначена? Як ця особ(

ливість інтерпретується в різних гносеологічних концепціях?

Завдання 16

"Істина – це те, що спрощує світ, а не те, що створює хаос".

А. де СентЕкзюпері.

Яка особливість істинного знання тут підмічена? Які трак(

тування істини ви знаєте?

Завдання 17

Дайте визначення поняття "об'єктивна істина". Якщо всі

люди зникнуть і на "голій" Землі залишаться тільки книги, то

чи залишаться істини?

Аргументуйте свою відповідь.

Завдання 18

Які протилежні гносеологічні позиції зіштовхує М.Горький

у наступному тексті: "...У всьому Міщанин робить існування

людини корисним або забавним для себе. Він любить, щоб у

будинку в нього стояли міцні, зручні меблі, а в голові були мі(

цні, надійні істини, за якими він міг би добре вкрити себе від

напору нових віянь думки. І тому він завжди квапиться зроби(

ти зі сміливих здогадок. Людині що(небудь корисне для свого

побуту – саме його роботі життя зобов'язане такою масою

оман і забобонів, які він вважає істинами випробуваної міцно(

сті. Йому набагато зручніше вірувати – він хоче жити спокій(

но – і він не любить мислити, тому що Думка невпинно шукає

і творить, досліджує створене нею і – руйнує, і знову творить".

М. Горький.

Завдання 19

"І яке мірило істини може бути ясніше і вірніше, як не сама

істинна ідея? Як світло виявляє і саме себе і навколишню

тьму, так і істина є мірило і самої себе і неправди". Б. Спіноза.

Чи згодні ви з філософом? Які критерії істинного знання

існують?

275

Завдання 20

"Не слід забувати, що критерій практики ніколи не може по

самій суті справи, підтвердити або спростувати повністю яко(

го б то не було людського уявлення". В.Ленін

Практика є одночасно абсолютним і відносним критерієм

істини. Поясніть цю тезу.

Завдання 21

Розповідають, що англійський вчений Дж.Томсон, що відк(

рив в 1897 р. електрон, був збентежений, і навіть вражений

тим, що знайшов, тому що не міг повірити в існування тіл, які

були б менше атома. Не без коливань далися йому перші ви(

ступи перед колегами і перші публікації, тим більше що

сприйняли його повідомлення, м'яко говорячи, без ентузіазму.

Дайте філософський коментар даному історичному факту.

Завдання 22

"Що істинно, те абсолютно істинно саме по собі; істина тото(

жно єдина, чи сприймають її в судженнях люди або чудовиська,

ангели або боги... Навіть якби всі підвладні притяганню маси

зникли, закон притягання тим самим не знищився б, але просто

залишився за межами можливого застосування". Е. Гуссерль.

Проаналізуйте гносеологічну позицію автора.

Завдання 23

Чи згодні Ви з наступним зауваженням А.Пуанкаре з при(

воду "незвичайних" геометрій: "Чим більше ці побудови від(

даляються від самих звичайних концепцій і, отже, від природи

..., тим ясніше видно для нас, що може зробити людський ро(

зум, коли він звільняється усе більше і більше від тиранії зов(

нішнього світу".

Завдання 24

Проаналізуйте наступне висловлення М.Борна: "Спосте(

реження або вимір ставляться не до явища природи як такого,

а тільки до аспекту, під яким воно розглядається в системах

відліку, або до проекцій на систему відліку, що, саме собою,

зрозуміло, створюється всією застосовуваною установкою".

276

Завдання 25

Які гносеологічні проблеми відбиті в наступному міркуванні

Е.Маха: "У повсякденному мисленні і у повсякденному мовленні

протиставляють звичайно гадане, ілюзорне дійсності. Тримаю(

чи олівець перед нами в повітрі, ми бачимо його в прямому поло(

женні; опустивши його в похилому положенні у воду, ми бачимо

його зігнутим. В останньому випадку говорять: "Олівець здаєть'

ся зігнутим, але в дійсності він прямий". Говорити в подібних

випадках про ілюзію має сенс із погляду практичного, але ніяк не

наукового. У такій же мірі не має ніякого змісту... часто обгово(

рюване питання, чи існує дійсно мир, чи він є лише ілюзія...".

Завдання 26

Про яке протиріччя процесу пізнання йде мова в наступно(

му твердженні: "Діалектика, – як роз'ясняв ще Гегель, – міс'

тить у собі момент релятивізму, заперечення, скептицизму,

але не зводиться до релятивізму"? В. Ленін.

Завдання 27

Яка особливість процесу пізнання помічена в наступному

висловленні: "І день, і ніч перед нами сонце ходить, однак прав

упертий Галілей!"?

Завдання 28

На яку особливість пізнання, звертав увагу Ф.Бекон, стве(

рджуючи, що Істина – донька Часу, а не Авторитету?

Завдання 29

Про яку особливість пізнання і про яке протиріччя процесу

пізнання йдеться в наступному зауваженні: "Щоб пізнавати,

людина повинна роз'єднувати те, чого не варто було б роз'єд(

нувати...". І. Гете

Завдання 30

Абсолютизацію якої сторони процесу пізнання іронічно

критикує філософ у наступному питанні: "Якщо міль роз'їла і

з'їла всю шубу, чи значить це, що вона цю шубу зрозуміла і

вивчила?". О. Лосєв.

277

Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ

План

1. Хто є людина? Різні трактування сутності і природи

людини

2. Звідки людина прийшла? Проблема походження

людини

3. Для чого людині жити? Філософський аналіз

проблеми сенсу життя

Людина є таємниця.

Її треба розгадати,

і коли будеш розгадувати

все життя,

то не говори, що втратив час...

Ф.М.Достоєвський

Людина – головна проблема філософії. Споконвічні

філософські питання: хто я і хто ми? Звідки ми узялися? До

чого і куди йдемо в нескінченному розвитку? Смертна або

безсмертна душа? "Тварина я тремтяча або право маю?" З

безлічі питань виберемо три головних: Що? Звідки? Навіщо?

( Що є людина? – Звідки вона з’явилась? – Навіщо вона

живе? – і розглянемо основні філософські підходи до їх

рішення.

1. Хто є людина? Різні трактування

сутності і природи людини

З античної філософії відома притча – жарт про Платона і

Діогена, які посперечалися про те, що таке людина? "Людина,

– сказав Платон, – це двоноге без пір'я". Тоді Діоген общипав

півня і представив його на суд аудиторії, як доказ

неправильності платонівського визначення. Недарма

китайське прислів'я говорить, що суперечку виграє той, хто

точніше називає речі своїми іменами. Довелося Платонові

робити уточнення: "Людина – двоноге без пір'я, що має

широкі ноги".

278

Чи можна взагалі дати однозначне визначення людині? Яка

її сутність і природа? Чи є в нескінченно мінливій людині

якась незмінна природа? На це питання існує дві протилежні

відповіді. Одні філософи і вчені стверджують, що немає не(

змінної природи людини, оскільки людина – надзвичайно ак(

тивна, динамічна, індивідуальна істота (антропологічний ре(

лятивізм). Інші ж стверджують, що в нескінченній розмаїтості

(історичній і актуальній) людських істот можна виділити

щось стійке, інваріантне.

Під природою людини розуміють стійкі, незмінні риси, за(

гальні задатки і властивості, які виражають його особливості

як виду (Homo Sapiens – людина розумна). Які ж це риси і

властивості? Відповідаючи на це запитання, дамо ряд взаємо(

пов’язаних визначень людини, кожне з яких висвічує одну з

істотних його властивостей.

1). Людина – це тварина. Кидаючи перший погляд на

людину, ми бачимо, що це жива істота, із плоттю і кров'ю.

Людина, як біологічна істота, розділяє долю своїх "менших

братів": народжується, хворіє, відчуває потребу в їжі,

продовжує життя в потомстві, вмирає... Природа мстить

людині, коли вона починає забувати про те, що вона

біологічна істота. Такі явища, як погіршення генотипу,

порушення імунної системи в організмі, епідемія безплідності,

гостро порушують питання: чи не рухається людство до

вимирання природним шляхом? Людина, як жива істота,

може жити тільки в оточенні певної кількості біомаси,

включена у біологічні ритми, яким повинна підкорятися в

процесі своєї життєдіяльності. Біологічно нове в людині:

пряма хода, що дозволяє обдивлятися навколишнє оточення,

чіпкі руки з рухливими пальцями, погляд, спрямований

вперед, який дозволяє бачити в трьох вимірах і краще

орієнтуватися в просторі, складна нервова система і великий

мозок, специфічний механізм голосових зв'язок, будова

гортані і губ, що сприяють розвитку мовлення. Однак,

біологічні риси і властивості не вичерпують природу людини;

є щось таке, що піднімає людину над її твариною природою.

Це – свідомість, розум.

279

2). Людина – розумна тварина (Homo Sapiens – людина

розумна). Свідомість як здатність людини відбивати світ в

ідеальних образах, дозволяє їй вирватися з "полону" фізичних

потреб і визначає всі інші істотні ознаки людської природи, ті,

що відрізняють його від тварин.

3). Людина – істота, здатна до творчої діяльності.

Б.Франклін говорив, що людина є тварина, яка створює

знаряддя праці.

Творчість тут розуміється в широкому сенсі, як здатність

створювати щось принципово нове. Цю властивість К.Маркс,

наприклад, називав родовою сутністю людини: "Практичне

творення предметного світу, переробка неорганічної природи

є самоствердження людини як свідомої – родової істоти, тобто

такої істоти, що ставиться до роду як до своєї власної сутності

або до самої себе як до родової істоти... Тому саме в переробці

предметного світу людина вперше дійсно стверджує себе як

родова істота. Це виробництво є його діяльне родове життя"

Із творчим характером людської діяльності пов'язаний її

естетичний аспект: якщо тварина виробляє під владою

безпосередньої фізичної потреби, то людина здатна піднятися

над нею, виробляє все і за законами краси. Невичерпне

прагнення до краси свідчить про потребу і можливість

людини одухотворити навколишній світ.

4). Людина – істота вільна. Воля тут розуміється не в

політичному або економічному сенсі, а як здатність творити,

створювати, змінювати по своїй волі мир і себе. "Людина – це

воля! – стверджує Ж.П.Сартр: „...Людина засуджена бути

вільною. Засуджена тому, що не сама себе створила, і все(таки

вільна тому, що один раз кинута у світ, відповідає за все, що

робить"

. Якщо у тварин все або багато чого задано

споконвічно генетичною програмою (тому у тваринному світі

кожне наступне покоління повторює спосіб життя

попереднього), то в людині генетикою задаються тільки

здібності, які в більшій або меншій мірі розвиваються все

життя. Людська дитина при народженні – сама безпомічна

.:> O. W- $ // > O., W . . 2-

". – .42. – .93-94.

.: T.?. W"" - Y " //  .- >.,1989.- .327.

280

істота на світі. Ця безпорадність – плата за свободу

подальшого розвитку. Джон Локк стверджував, що людина –

це "чиста дошка", на якій вихователь або життя можуть

написати все, що захочуть. І.Г Гердер із цього приводу

говорив, що людина – це перший „вільновідпущеник”

природи. З таким трактуванням волі зв'язана цікава проблема,

яка дискутується в антропології: чи є міра, межа розвитку

людських здібностей чи людина – безмежна, універсальна

істота? Багато сучасних досліджень підтверджують той факт,

що нам відома лише дуже мала частина наших здібностей.

Поміркуйте над цією проблемою...

Людина народжується лише "кандидатом" у людину. Всі її

суттєві якості здобуваються в житті при спілкуванні із собі

подібними. З цим пов'язана ще одна грань природи людини.

5). Людина – істота соціальна або, як говорив

Арістотель, людина – це "політична" тварина. Процес

входження людини із світу природи в світ культури,

присвоєння нею своєї родової сутності, засвоєння правил і

норм людського гуртожитку називається соціалізацією. З

потреби спілкування виростає здатність до мовлення. Із

соціалізацією також зв'язана потреба до моральної регуляції.

6). Людина – істота моральна. Якщо в тваринному стаді

відносини регулюються біологічними законами (природним

шляхом, і цей шлях також заданий у спадкоємній програмі),

то в людському співтоваристві окремих індивідуумів з'єднує і

дозволяє жити разом моральний закон. Моральна регуляція –

великий "винахід" людства, оскільки виконання морального

закону засновано не на інстинкті або страху, а на

добровільному виконанні морального боргу під контролем

внутрішнього судді – совісті. "Я хочу не такого суспільства, –

говорив Ф.М.Достоєвський, – де я не міг би робити зла, а саме

такого, щоб я міг робити всяке зло, але не хотів його робити

сам"

З безлічі окремих визначень, висвітлюючих різні грані

сутності людини, необхідно вивести одне загальне. І.Фролов,

наприклад, дає таке визначення: "Людина – суб'єкт суспільно(

]. $: L" . – >., 1989.- .85