Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

241

Завдання 1

"...Звідси починає своє літочислення звільнення природо(

знавства від теології..." Про які події і про який етап розвитку

науки говорить Ф.Енгельс?

Завдання 2

"Перший пролом у цьому окам'янілому погляді на природу

був пробитий не натуралістом, а філософом".

Про кого пише Енгельс і чому?

Завдання 3

"...Але що особливо характеризує розглянутий період, так

це – вироблення своєрідного загального світогляду, центром

якого є уявлення про абсолютну незмінюваність природи".

Про яку концепцію розвитку йдеться?

Завдання 4

Про який історичний період і історичний факт пише

Ф.Енгельс: "Революційним актом, яким дослідження природи

заявило про свою незалежність і як би повторило лютеровское

спалення папської булли, було..."?

Завдання 5

Як Ф.Енгельс пояснює наступний висновок: "Наскільки

високо – природознавство першої половини XVIII століття

піднялося над грецькою стародавністю по обсягу своїх пізнань

і навіть по систематизації матеріалу настільки ж воно посту(

палося їй у ідейному оволодінні цим матеріалом, у змісті зага(

льного погляду на природу".

Завдання 6

"...У нас є впевненість у тому, ... що... з тією ж самою заліз(

ною необхідністю, з якою вона коли(небудь знищить на Землі

свій вищий цвіт – мислячий дух, вона повинна буде його зно(

ву породити де(небудь в іншому місці і іншим часом."

На чому заснована ця впевненість?

242

2. Основні принципи діалектичного методу пізнання

Діалектика, вивчаючи не конкретні форми і види розвитку,

а загальні моменти, зв'язки, закономірності будь(якої зміни є

не тільки загальною теорією розвитку, але і універсальним

методом пізнання об'єктів, що розвиваються. Діалектичне ми(

слення звичайно характеризують як гнучке нестандартне тво(

рче збагнення світу.

Протилежністю діалектичного мислення є догматизм, як

антиісторичний, схематично – закостенілий тип мислення.

Якщо діалектик здатний гнучко відгукуватися на змінність

реальності (перебудовуватися), то догматик, один раз затвер(

дивши для себе певні принципи, істини, правила, не здатний

від них відмовитися і, застосовуючи старі принципи у нових

обставинах, робить помилки. Догматизм є гальмом прогресу у

всіх сферах людської діяльності.

Діалектичний підхід до аналізу об'єкта характеризується

трьома основними принципами.

I. Принцип розвитку (або принцип історизму) виходить із

того, що любе явище, подія – це процес, у якому завжди є на(

родження (виникнення), становлення, загибель (знищення) і

поява на старій основі нової якості і так нескінченно. Прин(

цип розвитку вимагає від нас у пізнанні об'єкта відповісти,

принаймні, на чотири питання.

1). Генезис. Як, із чого, у силу яких причин виник даний

об'єкт.

2). Минуле (історія об'єкта). Які етапи об'єкт пройшов у

своєму розвитку? Як ці етапи зв'язані між собою? Що на кож(

ному з етапів об'єкт втрачав і що здобував нового? Які мож(

ливості реалізовані в розвитку об'єкта, які – ні?

3). Сьогодення. Якщо об'єкт продовжує актуально існува(

ти, то необхідно відповісти на запитання: чим він є тепер?

4). Майбутнє. Які основні тенденції розвитку об'єкта? Які

існують альтернативні шляхи реалізації цих тенденцій у май(

бутньому (прогноз, як необхідний елемент принципу розвит(

ку).

243

II. Принцип загального зв'язку: щоб зрозуміти суть об'єк(

та, необхідно досліджувати різноманіття його зовнішніх і вну(

трішніх зв'язків; виділити серед цього різноманіття закони,

тобто суттєві, загальні, необхідні, повторювані зв'язки. Зв'я(

зок визначається як взаємозумовленість існування явищ, роз(

ділених в просторі та часі. З виявлення закономірних зв'язків

починається наукове пізнання, для філософського пізнання

характерне вивчення універсальних зв'язків, наприклад, дете(

рмінізму – причинно – послідовного зв'язку. Основні універ(

сальні зв'язки є елементами в системі діалектики (докладніше

див.: „Система діалектики”).

Сучасна наука і філософія, у зв'язку з інтенсивною розроб(

кою таких загальнонаукових методологій, як структурний і

системний підходи, розвинула вчення про типологію зв'язків.

Застосовуючи принцип загального зв'язку до вивчення конк(

ретного об'єкта, необхідно знати, що зв'язки діляться на:

 ( внутрішні – зовнішні;

 ( суттєві – несуттєві (необхідні – випадкові);

 ( загальні – одиничні;

 ( жорсткодетерміновані (динамічні) – імовірнісні, кореля(

ційні (статистичні);

 ( прямі – зворотні;

 ( зв'язки функціонування, розвитку або керування;

 ( зв'язки, що забезпечують перехід речовини, енергії або ін(

формації.

Конкретним проявом принципу загального зв'язку є сис'

темний підхід. Методологічна специфіка системного підходу

визначається тим, що він орієнтує дослідження на розкриття

цілісності об'єкта, на виявлення різноманітних типів зв'язків

складного об'єкта і зведення їх в єдину теоретичну картину

(систематична модель об'єкта). Методологічна ефективність

системного підходу пояснюється наступними причинами.

По'перше, він дозволяє вивчати складні об'єкти, поширю(

вати межі пізнаної реальності (наприклад, поняття біосфери і

ноосфери в концепції В.І.Вернадського, поняття біогеоценозу

в сучасній екології, оптимальний підхід у керуванні і т.п.).

244

По'друге, він орієнтує на вивчення цілісності об'єкта не

тільки шляхом фіксації безлічі різноманітних різнотипних

зв'язків, а і через уявлення всіх зв'язків, як логічно однорід(

них, що допускають порівняння та зіставлення. У цьому про(

цесі важливо вірно вибрати критерії розподілу та "одиницю"

аналізу (наприклад, товар в економічному вченні Маркса, тип

взаємодії в загальній теорії поля, біогеоценоз в екології).

По'третє, для складних об'єктів можливо декілька розпо(

ділів за різними критеріями і підставами (в об'єкті виділяють

декілька підсистем і простежують зв'язки між ними).

III. Принцип протиріччя орієнтує нас при збагненні сут(

ності об'єкта проаналізувати його основні протиріччя. Із усьо(

го різноманіття зв'язків виділяються основні суперечливі

зв'язки, тому що вони з погляду діалектики є джерелом роз(

витку об'єкта. Протиріччя – це взаємодія протилежних, вза(

ємовиключних сторін і тенденцій в об'єкті, які разом з тим пе(

ребувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні, висту(

паючи джерелом саморозвитку буття. Протиріччя – це одно(

часно і єдність, і боротьба протилежностей. Протилежність

визначається як істотне розходження (тобто не будь(які різні

сторони, частини об'єкта можуть бути протилежностями, а

лише ті, які представляють розходження в рамках однієї сут(

ності). Наприклад, між мною (як людиною) і Місяцем є роз(

ходження, але немає протилежності; а між Землею і Місяцем є

– є, тому, що вони є елементами Сонячної системи. Для того

щоб застосувати принцип протиріччя в пізнанні об'єкта, необ(

хідно:

9 серед безлічі елементів в об'єкті знайти суттєві розхо(

дження – протилежності;

9 вивчити механізм взаємодії протилежностей;

9 визначити стадію розвитку протиріччя (стадії протиріч(

чя):

1. виникнення;

2. становлення і зрілість;

3. розв’язання; на третій стадії боротьба протилежностей

переважає над єдністю, наступає період загострення протиріч(

чя, що може закінчитися або переходом системи знову в рів(

новажний стан, або переходом її в нову якість, або загибеллю.

245

Основні принципи діалектичного методу становлять фун(

дамент діалектичної логіки. Діалектична логіка вивчає

принципи і закономірності творчого мислення. На відміну від

формальної логіки, де діє принцип виключеного третього (А

або не'А), що забороняє протиріччя в мисленні, у діалектич(

ній логіці протиріччя є джерелом істинного знання. Бачити

протиріччя, мислити протилежності в їх єдності, пам'ятати,

що є в будь(якого явища і "зворотний бік медалі" важливо не

тільки в науковому пізнанні, але і у повсякденній практиці. От

як про це пише О.Ф.Лосєв: "Я вважаю, що займатися діалек(

тикою і не робити з неї ніяких життєвих висновків – це поро(

жня справа і дармоїдство Якщо ти працюєш як підлеглий,

увесь час пам’ятай, що ти служиш не своєму начальникові, а

загальнолюдській свободи; і в такому випадку ти вже не змо(

жеш бути ні підлабузником, ні підлизою, ні підлесником...

Якщо ти начальник, то і отут не зле пам'ятати про твоє велике

призначення служити діалектиці відносного та абсолютного в

досягненні загальнолюдської свободі; у такому випадку діале(

ктика не дозволить тобі бути ні хамом, ні держимордою, ні

світовим владикою, ні рвачем, ні Наполеоном. Діалектика

свободи є кінцева запорука нашої і особистої, і суспільної

шляхетності

3. Система діалектики

Основні елементи теорії діалектики (принципи, закони, ка(

тегорії) організуються в цілісну систему по різним принципам

і критеріям. У системі Гегеля принципом організації є тріада

(теза – антитеза – синтез); у Маркса ведучим виступає прин(

цип сходження від абстрактного до теоретично(конкретного.

Ми спробуємо об'єднати основні елементи діалектики навко(

ло центральної ланки: принципу протиріччя або закону єднос(

ті і боротьби протилежностей. Цей закон можна з повним пра(

вом помістити в центрі системи, тому що всякий розвиток є

виникнення протиріч, їхній дозвіл і в той же час виникнення

нових протиріч; до того ж зміст цього закону відповідає на

& '..   ". – ., 1990. – .40

246

найважливіше світоглядне питання про джерело розвитку.

"Коротенько діалектику можна визначити, – писав В.І.Ленін,

– як вчення про єдність протилежностей. Цим буде схоплене

ядро діалектики"

Всі основні закони і категорії діалектики можна представи(

ти як універсальні протиріччя (дивись схему 18).

Схема 18

СИСТЕМА ДІАЛЕКТИКИ

Тут я Вам раджу систему діалектики представити іншим

способом. У вигляді наступної таблиці у своєму зошиті, що

Ви зможете заповнити, вивчаючи характеристику

кожного з елементів системи діалектики. Для цього вам потрі

бно ще раз звернутися до попереднього параграфа: «Принципи

діалектичного методу».

 .. ( " // . . . – .29. – .203

IVIX V

VIIVIII VI

?+!

F +

+

?+!

$ + -

+

?+!

"+ + 

?+!

$;+

(+) + -

  -

" N

"$!

?+!

++

+ $+

?+!

" +



?+!

+

+ !K

IIII II

' +-

 ?$

$+! N-

 ;+ +

 $-

F

?+! !+

+ ++. N

"; $-

 ++ +

!+ "+

247

Принципи

діалектики

Основні

закони

діалектики

Категорії

діалектики

I. Закон єдності і боротьби протилежностей або закон

протиріччя, відповідно до якого будь'який розвиток здійс'

нюється в силу внутрішніх протиріч об'єкта. Протилежно(

сті в структурі протиріччя в один і той же час і взаємовідшто(

вхують, взаємовиключають один одного, і доповнюють, взає(

мопроникають один у одного, не можуть існувати одна без ін(

шої (наприклад, північний і південний полюс у магніті, чоло(

вічий і жіночий організм у тваринному світі). Такий специфі(

чний зв'язок сторін, тенденцій в об'єкті обумовлює його

"пульсацію", не дає йому стояти на місці, змушує змінюватися,

рухатися.

З історії філософії нам відомо, що давньогрецький філософ

Геракліт першим сформулював у загальному вигляді закон

протиріччя, стверджуючи, що загальна мінливість речей, без(

перервна зміна явищ обумовлені боротьбою протилежних сил.

У самих речах, на думку Геракліта, кореняться дружба і воро(

жнеча. В епоху Відродження Микола Кузанський висунув

ідею збігу протилежностей у процесі нескінченного розвитку.

"Протиріччя рухає світом", – затверджував великий діалектик

Гегель. Закон протиріччя в нього – це закон розвитку розуму,

а в абсолютній ідеї всі протиріччя розчиняються (тому що ідея

приходить до стану тотожності із самої собою) і в такий спосіб

закінчується розвиток. У сучасному матеріалізмі закон проти(

річчя розглядається як закон об'єктивного світу.

Закон протиріччя має загальний характер тому що його дію

можна помітити у всіх сферах буття:

нежива природа

9 позитивний – негативний заряд

9 чорне – біле

248

9 північ – південь

9 притягання – відштовхування

живаючи природа

9 асиміляція – дисиміляція

9 спадковість – мінливість

9 хижаки – травоїдні

людина

9 душа – тіло

9 раціональне (розум) – ірраціональне (емоції)

9 природне – соціальне

9 смерть – безсмертя

суспільство

9 матеріальна культура – духовна культура

9 індивідуалізм – колективізм

9 виробництво – споживання

9 добро – зло

9 прекрасне – потворне

пізнання

9 істина – омана

9 аналіз – синтез

9 об'єктивне – суб'єктивне

9 почуттєве – раціональне

9 абстрактне – конкретне.

Більш строгим доказом загальності закону протиріччя є

філософський доказ, що приводить як аргумент, універсальні

суперечливі зв'язки, які існують у будь(якому об'єкті. Дійсно,

важко собі уявити яке(небудь явище або процес, у якому були

відсутні б такі протилежності, як загальне і одиничне, сутність

і явище, причина і наслідок, необхідність і випадковість.

II. Протиріччя якості і кількості. Закон взаємного пе'

реходу кількісних і якісних змін – це закон, відповідно до

якого істотні якісні зміни об'єкта відбуваються тоді, коли

кількісні зміни переростають рамки міри; у розвитку від'

бувається якісний стрибок – поява нової якості. Визначи(

мо основні категорії у формулюванні цього закону.

249

Якість – тотожна з буттям визначеність речі, так що щось

перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість.

Не слід плутати поняття "якість" і "властивість" (наприклад,

якість стола – це стіл – предмет меблів, призначена для певної

діяльності, а властивості: високий, низький, дерев'яний, плас(

тмасовий, білий, коричневий і т.п.).

Кількість – зовнішня визначеність об'єкта відносно бай(

дужа до його конкретного змісту і якісної природи (напри(

клад, коли ми говоримо два, то в цю характеристику можемо

вкласти будь(який зміст: два камені, два світи, два чоловіки і

т.п.).

Міра – межі, рамки, у яких можуть змінюватися кількісні

характеристики об'єкта без зміни якості. Межі міри в більшо(

сті випадків рухливі і індивідуальні (наприклад, певна доза

ліків – для одного – цілюща, для іншого – отрута); тому тра(

диційно знання міри вважається високою мудрістю. На пи(

тання: "Яку якість я волію в людях і намагаюся зростити в со(

бі?" – я б відповіла: "Знання міри".

Стрибок – порушення міри, поява нової якості. Стрибок

необов'язково відбувається моментально, швидко, наприклад

процес антропосоціогенезу (поява людини) ішов від 3 до 5 мі(

льйонів років (за різними даними).

Для прикладу взаємозв'язку кількості і якості приведемо

наступне зауваження Наполеона. Порівнюючи французьку

армію з мамлюками, він відзначав, що мамлюки кращі воїни і

перевершують французів у бойовому мистецтві і верховій їзді,

але уступають у дисципліні і тому: два мамлюки безумовно

перевершують трьох французів; сто мамлюків були рівні по

силі 100 французам; 300 французів брали гору над 300 мам(

люками, а 1000 французів побивали 1500 мамлюків.

III. Протиріччя спадкоємності (традицій) і новаторства у

розвитку. Закон заперечення заперечення – це закон прогре'

сивного розвитку, відповідно до якого в процесі заперечення

старої якості новим зберігається (у потенційному виді) все

позитивне і проявляється в другому запереченні. Заперечення

– це не просто поява нової якості, але перехід об'єкта у свою про(

250

тилежність. У діалектиці заперечення (як елемент розвитку) тра(

ктується не як знищення об'єкта, а як поява нового зі збережен(

ням (у знятому виді) існуючих традицій. Завдяки наступності на

рівні другого заперечення відбувається повернення нібито до ста(

рого, але вже на новому етапі.

Приклади:

(1)

1(е заперечення пшеничне зерно

стебло

2(е заперечення

колосся (нові зерна)

(2)

1(е заперечення

Дитинство (безвідповідаль(

ність, непрацездатний вік)

Зрілість

2(е заперечення

Старість (непрацездатний вік)

(3)

1(е заперечення

(первинне суспільство) пер(

винна формація – общинна

власність

Вторинна формація – приват(

на власність

2(е заперечення

Третинна формація – суспіль(

на (у майбутньому) власність

IV. Протиріччя причини і наслідку. Принцип детермінізму

Причина (causa) – явище, дія якого викликає, визначає,

змінює, спричиняє інше явище, назване наслідком. Наслідок у

свою чергу стає причиною іншого явища.

Для причинно(наслідкового зв'язку характерні наступні

ознаки:

– генетичність;