Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій

Подождите немного. Документ загружается.

221

Схема 16

ОСНОВНІ СФЕРИ БУТТЯ

У сфері об'єктивної реальності (матерії) відомі дві основні

форми буття:

I. Природа ("Натура" або "Перша природа") яка включає фі(

зичний світ (нежива природа) і біологічний світ (жива природа).

II. Друга природа або цивілізація – сукупність матеріаль(

них цінностей, створених і накопичених людством, а також

способи створення цих цінностей (наприклад, знаряддя праці).

Суб'єктивна реальність або сфера духу також може існува(

ти в різних іпостасях:

1. Світовий дух (Бог, "абсолютна ідея", "світовий розум") –

об'єктивна духовна першооснова буття (його існування визна

ється в об'єктивному ідеалізмі).

2. Свідомість (індивідуальне) – здатність людини відбива(

ти світ в ідеальних образах.

3. Суспільна свідомість (духовна культура) – сукупність

духовних цінностей і способи їхнього створення, збереження і

передачі.

Ця схема (як і будьяка інша) огрублює дійсність, тому зро(

бимо деякі застереження. По(перше, не можна малювати коло,

обмежуючи буття, тому що за межами буття нічого немає. По(

друге, тут тільки позначені основні сфери буття; їхнє конкре(

EM'

D

$+-



’;



+

H’;



+-

 

&+-

 ++

$+

++

+" +



++ +



]++"+!

?

222

тне співвідношення, поєднання по різному трактується в різ(

них філософських системах.

Питання на самостійне обмірковування:

спробуйте намалювати відповідні схеми з позиції матеріалі

зму, об'єктивного ідеалізму, суб'єктивного ідеалізму, монізму,

дуалізму, плюралізму.

Основні протиріччя буття. Буття як всеосяжна першоо(

снова містить у собі всі протилежності миру. Коротко охарак(

теризуємо деякі з них.

1. Протиріччя матеріального і духовного. Буття – це єд(

ність матеріальної і духовної сутності, об'єктивної і суб'єкти(

вної реальності.

2. Протиріччя сутності і існування. Буття – це єдність

сутності світу і його існування. У деяких філософських шко(

лах під буттям розуміють тільки сутність світу. Елеати (анти

чна філософія), наприклад, буття визначали як вічну, незмін(

ну, неподільну підстава світу; рухливий же, текучий світ по(

чуттєво сприйманих явищ – це не буття. Для позначення за(

гальної підстави буття у філософії є спеціальна категорія –

"субстанція" (лат. substantia – сутність, щось лежаче в основі)

– гранична підстава всіх різноманітних явищ світу. Виходячи

із принципу єдності буття, більшість філософів вважають, що

в основі світу – одна субстанція (матеріальний або духовна) –

монізм; філософське трактування світу, що виходить із двох

субстанцій називається дуалізм; ... з безлічі субстанцій – плю(

ралізм.

3. Протиріччя єдиного і різноманітного. Буття єдине і у

теж час являє собою нескінченне різноманіття індивідуальних

об'єктів. Це протиріччя у філософії і науці інтерпретувалося в

наступних проблемах:

а) загальне, єдине існує саме по собі, або в одиничних ре(

чах, або тільки в людському мисленні як поняття (суперечка

між реалістами і номіналістами);

б) проблема безперервності і дискретності миру (у приро

дознавстві – концепції близькодії і далекодії) – або мир – це

сукупність окремих об'єктів, "зерен" буття (атомізм, корпус

кулярна теорія світла, час як сума проміжків, рух як сума від

різків шляху), або мир – це безперервна єдність однієї і тої ж

223

субстанції, обумовлене єдністю і безперервністю загальних

зв'язків.

4. Протиріччя стійкості і мінливості. Буття завжди те

саме і у той же час постійно змінюється, розвивається. Спроби

вивчати рух як абсолютну мінливість, або як механічну суму

стійких моментів приводили вчених і філософів до парадок(

сів.

Античний мислитель Зенон, наприклад, стверджує, що

Ахілл (відомий в Елладі атлет) ніколи не наздожене черепаху,

тому що поки він йде відрізок шляху до тої крапки, де вона

перебувала, черепаха пройде ще відрізок шляху і так нескін(

ченно (Дивись Апорії Зенона: "Стріла", "Ахілл", "Дихотомія",

"Стадій").

5. Протиріччя закономірності і випадковості, порядку і

хаосу. Буття, світ являє собою строго встановлений порядок,

підпорядкований загальним закономірностям, або світ – це

сукупність самостійних, випадкових, різноймовірних подій та

явищ. Світобудова – це точна ієрархія форм, у якій вищі за(

сновані і розвиваються на базі нижчих (ідея лінійної еволюції),

або світ має гетерогенну структуру і безліч напрямків у своє(

му розвитку.

Тут лише поставлені, позначені деякі основні протиріччя

буття. Вони мають різне концептуальне обґрунтування в істо(

рії філософії і науки. Діалектичне трактування основних про(

тиріч буття викладено у темі "Діалектика".

2. Особливості і форми існування

об'єктивної сфери буття

Об'єктивна сфера буття, об'єктивна реальність відбита у

філософії в категорії "матерія". В історії філософії і науки

можна виділити три етапи уявлень про матерію або три прин(

ципово різних трактування матеріальної сутності світу.

Перший етап. Концепція природних стихій.

Матеріальною підставою всього різноманітного миру в дре(

вній філософії вважалися деякі природні процеси або перво(

вещества (вода, земля, повітря, вогонь, ефір, дерево, метал).

224

Фалес, наприклад, основою всього вважав воду; Геракліт – во(

гонь; Аристотель думав, що основою миру природи є п'ять

стихій: вода, земля, повітря, вогонь та ефір. Однак, вже в ан(

тичній філософії зрозуміли, що неможливо вивести все різно(

маніття світу з декількох, а тим більше з одного природного

процесу. У пошуках первоматерии думка філософів рухалася

від почуттєво сприйманих природних явищ до умосягненим

матеріальним сутностям, одноманітним первокирпичикам

буття – "корінь" Емпедокла, "насіння" Анаксагора, атом" Де(

мокрита.

Другий етап. Атомістична концепція матерії.

Стверджується, що мир складається з атомів і порожнечі.

Атом (грецька, atomosнеподільний) – матеріальна першоосно(

ва буття, дрібна неподільна частка. Різноманіття явищ миру

пояснюється розходженням форми атомів, а також розмаїтіс(

тю зв'язків між ними. Атомізм пізніше ввійшов у науку як

концепція дискретної будови матерії. У природознавстві Но(

вого часу атомізм із натурфілософської гіпотези перетворю(

ється в природознавчу теорію. Атом розглядається як синонім

хімічного елемента, носієм його хімічних властивостей. У фі(

лософії нового часу матеріальна субстанція наділяється де(

якими незмінними властивостями: атомарна структура, дов(

жина, механічний рух. Матерія тут зводиться до речовини, ві(

дповідно до етимології цього поняття – (лат. Materia – речо

вина). Атомізм як принцип пояснення об'єктивної сфери бут(

тя, як філософська і природознавча концепція матерії проіс(

нував більше двох тисяч років. Однак, прагнення науки до

простоти та ясності, пошуку найпростіших базових форм бут(

тя суперечить новим дослідженням більше глибокої сутності

світу. Такі дослідження були початі у фізиці на рубежі XIX(

XX ст.: явище радіоактивності, складна структура атома, поді(

льність атома на елементарні частки, відкриття поля як виду

об'єктивної реальності та інші. Ці відкриття не просто не впи(

сувалися в наукову картину миру, створену наукою і філосо(

фією XVIII(XIX ст., але руйнували її фундамент, базові прин(

ципи пояснення світу. Цю ситуацію в науці назвали кризою у

фізиці кінця XIX – початку XX століття.

225

У пошуках виходу із цієї кризи у філософії з'явилася нова

концепція матерії.

Третій етап. Діалектико'матеріалістична концепція

матерії.

Подільність атома спочатку була пояснена як "зникнення

матерії". Застосовуючи принципи діалектичного методу,

В.І.Ленін у роботі "Матеріалізм і емпіріокритицизм" дає на(

ступну інтерпретацію: "Матерія зникає" – це, означає, зникає

та межа, до якої ми знали матерію дотепер, наше знання йде

глибше; зникають такі властивості матерії, які здавалися ра(

ніше абсолютними, незмінними, первісними (непроникність,

інерція, маса і т.п.) і які тепер виявляються як відносні, при(

таманні тільки деяким станам матерії. Тому єдина "власти(

вість" матерії, з визнанням якої пов'язаний філософський ма(

теріалізм, є властивість бути об'єктивною реальністю, існува(

ти поза нашою свідомістю"

Звідси виникає визначення мате(

рії: "Матерія є філософська категорія для позначення об'єкти(

вної реальності, що дана людині у відчуттях його, що копію(

ється, фотографується, відображається нашими відчуттями,

існуючи незалежно від них".

Особливості даного трактування матерії:

1. Відмова від спроби знайти "первоматерию"; матерія тут

не ототожнюється ні з якими конкретними проявами (як на

першому етапі), ні з жодним з її видів (як на другому етапі),

матерія – це все те, що існує в сфері об'єктивної реальності.

2. Принцип невичерпності матерії є методологічною підста(

вою нового розуміння матеріальної сутності світу. "Сутність

речей або "субстанція" також відносні; вони виражають тільки

поглиблення людського пізнання об'єктів, і якщо вчора це пог(

либлення не йшло далі атома, сьогодні – далі електрона і ефіру,

то діалектичний матеріалізм наполягає на тимчасовому, відно(

сному, приблизному характері всіх цих віх пізнання природи

прогресуючою наукою людини. Електрон також невичерпний,

як і атом, природа нескінченна..."

Англійський фізик Пауэлл

 ..    // ... .18. - .275.

 . - .131.

 . - .277.

226

відзначив, що висловлення Леніна про невичерпність електро(

на фактично містило в собі програму розвитку теоретичної фі(

зики XX століття.

3. В абстрактності такого визначення матерії закладена йо(

го евристична сила. Наукою XX століття було відкрито багато

нових форм і видів матерії, однак, жодне відкриття не супере(

чило діалектичній концепції матерії.

4. Визначення матерії тісно пов'язане з рішенням основного

питання філософії і дається через протиставлення двох най(

більш загальних понять філософії – матерії і свідомості. Ма(

терія – це те, що існує об'єктивно, тобто поза свідомістю і мо(

же бути відбито, впізнано свідомістю.

3. Рух, простір, час

Діалектична концепція матерії була відправним пунктом

формування нової, релятивістської наукової картини миру,

нового розуміння руху, простору і часу (Дивись таблицю 4).

Наукова картина миру (НКМ) – вищий синтез наукового

знання, система самих загальних положень про структуру і

закономірності буття, а також основних принципів його ви(

вчення.

Таблиця 4.

Порівняльний аналіз трактування загальних онтологічних поG

нять у механістичній і релятивістської наукових картинах миру

№

з/

Ознака

порів(

няння

Механістична

(метафізична) НКМ

Релятивістська

(діалектична) НКМ

1 Тракту(

вання

матерії

Концепція ”праматерії”

– матерія = речовина,

атом.

Принцип атомізму –

визнання дискретної

структури буття

Матерія – філософська категорія для

позначення об'єктивної реальності.

Принцип невичерпності – визнання

нескінченного різноманіття видів,

властивостей, форм матерії.

2 Тракту(

вання

руху

Рух – це переміщення

тіла в просторі.

Принцип редукционіз'

му

– відомість

сього

Рух стосовно до матерії – це змін'

ність взагалі.

Принцип невичерпності – визнання

нескінченного різноманіття форм

227

№

з/

Ознака

порів(

няння

Механістична

(метафізична) НКМ

Релятивістська

(діалектична) НКМ

різноманіття форм р

матерії до найпростішо(

го – механічного руху.

руху матерії. Рух трактується як діа(

лектична єдність мінливості і стійко(

сті об'єкта, єдність його безперерв(

ності і дискретності.

3 Що є

джере(

лом ру(

ху

Зовнішня сила (стосо

вно об'єкта). Матерія

сама по собі пасивна,

для її р

необхідний

першопоштовх

Внутрішні протиріччя – джерело ру(

ху. Визнається саморух матерії

4 Тракту(

вання

просто(

ру

Субстанціальна кон'

цепція. Простір – це

абсолютна протяж'

ність; самостійно від

матерії існуюча субста(

нція, “порожнеча”, вмі(

стище всіх матеріаль(

них об'єктів.

Простір має абсолютні

властивості: однорід(

ність, трьохмірність.

Релятивістська концепція. Прин

ип

відносності (лат. reletiv – відносний,

ру

хливий). Простір – це властивість

матеріальних об'єктів мати довжин

стр

кт

рність і розташов

ватися один

відносно одного. Простір мов би пере(

буває в матерії, залежить від власти(

вості матеріальних об'єктів, том

не

можна говорити про абсолютні влас(

тивості простору. Теоретично можли(

ві реальні n(мірні простори.

5. Тракту(

вання

часу

Час – самостійна субс(

танція – абсолютна

тривалість. У потік час

вміщено всі матеріальні

об'єкти. Час так само

має абсолютні власти(

вості: однорідність і од(

носпрямованість (ми

нуле – сьогодення –

айб

тнє

)

Час – це властивість матеріальних

об'єктів, мати тривалість існ

вання і

зміну станів. Властивості часу зале(

жать від вид

матерії і форми р

Наприклад,

теорії відносності

А. Ейнштейна доведено, що при

швидкостях, близьких до швидкості

світла, час уповільнюється, тому мо(

жлива “машина часу”.

6. Тракту(

вання

нескін(

ченнос(

ті прос(

тор

часу

Нескінченність як від(

сутність границь у про(

стору і часу необмеже(

ність довжини і трива(

лості буття (кількісний

аспект).

Світ, його просторово(часові харак(

теристики – діалектична єдність не(

скінченності і обмеженості (напри

клад, модель п

льс

ючого Всесвіт

Всесвіт нескінченний і в той же час

те розширюється, те звужується

)

. В

основі нескінченності простору і ча(

су – якісна нескінченність видів ма(

терії і форм руху (якісний аспект не

скінченності).

228

Класифікація форм руху матерії.

Онтологічна структура тої частини буття, де ми зараз пере(

буваємо (Земля і навколоземний космос) у філософії відбита в

класифікаціях форм руху матерії. Вичерпна класифікація на(

вряд чи буде коли(небудь можлива, тому що в сучасній науці

зізнається нескінченна розмаїтість видів матерії і форм руху.

Класифікація форм руху є відносним знанням, тому що в нау(

ці відкриваються всі нові і нові форми руху матерії. Для прик(

лада зрівняємо класифікації, створені в XIX і XX століттях.

(I.) Класифікація, запропонована Ф. Енгельсом у сере'

дині XIX ст.

Відокремлюється п'ять основних форм руху матерії:

( Механічний рух – переміщення макротіл у просторі;

( Фізичний рух – рух молекул;

( Хімічний рух – взаємодія атомів;

( Біологічний рух – життя – рух білкових тіл;

( Соціальний рух – розвиток суспільства і людини

Основні принципи енгельсовської класифікації:

9 принцип генетичної побудови: від простого до складного;

більше складні форми виникають на основі більш простих;

9 принцип зв'язку всіх форм руху: у процесі розвитку мож(

ливий перехід від нижчих до вищих форм і навпаки; вищі

містять у собі нижчі в знятому виді; Ф.Енгельс писав, що

фізику можна назвати механікою молекул, хімію – фізикою

атомів, біологію – хімією білків.

9 зв'язок кожної форми руху матерії з конкретним матеріаG

льним носієм – субстратом; (макротіло, молекула, атом,

жива клітина, організм, людина);

9 класифікація форм руху відповідає ієрархічній класифіG

кації наук: механіка – фізика – хімія – біологія – соціологія.

II. В XX столітті, у зв'язку з новими відкриттями в приро(

дознавстві, енгельсовська класифікація піддалася змінам і на(

самперед у верхній її частині.

.:  . ! "# //  $.,  . ..20. - .558-626

 . - .567

229

II. 1.

I II III IV V VI VII

кварки елементарні

частки

атомне

др

атом

молекула жива

клітка

людина

Кожному матеріальному носію відповідають специфічні

форми руху. У сучасних класифікаціях не виділяється окремо

механічний рух, він входить як елемент в усі відомі форми.

На основі наведеної класифікації будується наступна схема

наукового знання:

I(V – науки про неживу природу;

V(VI – науки про живу природу;

VII – науки про людину.

Усередині кожної з основних форм виділяються специфіч(

ні взаємодії – якісно різні форми руху матерії. Наприклад, ос(

новна форма – біологічна, специфічні – взаємодія в нуклеїно(

вих кислотах, білку, внутрішньоклітинних органелах, клітці,

організмі, виді, популяції, біоценозі.

II. 2. В однієї з сучасних класифікацій за головний критерій

прийнята єдність типів взаємодії у неживій природі.

Мир ядра

сильні і слабкі

Мир атома

лектр

(

Біоло(

гічна

Соці(

альна

Мир космосу

авітаційні

II. 3. Кедровим Б.М. запропонована нелінійна класифіка(

ція, у якій виділяється дві групи форм руху матерії:

1. Абстрактно(загальні: – квантово(механічна

– макромеханічна

– термодинамічна

– кібернетична;

2. Особисто(конкретні: – субатомна – фізика

( атомна – хімія

( молекулярна – фізика

( біологічна – біологія

( соціальна – соціологія.

230

У сучасній літературі висловлюється точка зору, що кла(

сифікація форм руху матерії не має філософського характеру,

залишаючись на рівні загальнонаукового знання

. Однак, бі(

льше загальної класифікації поки не існує – це одна з відкри(

тих проблем філософії. Конкретні онтологічні схеми завжди

носять відносний характер. Світ і пізнання його, що невпинно

розвиваються, напевно якісь схеми відкинуть, якісь змусять

змінити – на цьому стоїть діалектика, діалектичний метод пі(

знання – предмет наступного розділу.

Поповніть свій словник визначеннями наступних категорій:

буття, реальність, об'єктивна реальність, су'

б'єктивна реальність, людина, духовна культу'

ра, суспільна свідомість, індивідуальна свідо'

мість, матерія, рух, простір, час.

Перевірте себе, подумайте над наступними вправами.

Завдання 1

Всі речі миру минущі, згодом вони знищуються, руйнуються.

Чому ж мир як сукупність даних речей продовжує вічно існувати?

Завдання 2

Що таке буття? Чи можна включити в поняття "буття" –

Бога? Чому протягом багатьох сторіч йде боротьба світоглядів

по питанню буття або небуття Бога?

Завдання 3

Зрівняєте поняття "ніщо" і "щось". Який зміст вкладається

в поняття "небуття"?

Завдання 4

Зрівняєте поняття "субстанція" і "субстрат". В основі буття

одна, дві або безлічі субстанцій. Приведіть аргументацію, що

доводить одну з точок зору.

.: % " & 5-  - .: #, 1981. - .I. - .186-

187.

