Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Психологія і психогігієна спілкування

377

Лабільність (лат. labilis — нестійкий) — швидкість виникнення і перебі-

гу процесів збудження і гальмування.

Емоційність — чутливість до впливів зовнішнього середовища, емоційне

реагування на події, що відбуваються, включення емоцій у контур саморегуля-

ції, швидкість зміни одних емоцій і станів іншими. Емоційна збудливість відо-

бражує силу подразника, необхідного для виникнення емоційної реакції.

Динамізм рухів, моторики в цілому — швидкість, різкість, ритм, амплі-

туда м’язових рухів (включаючи мовлення).

Темп реакцій — швидкість перебігу і зміни психічних процесів і реакцій.

Сензитивність (лат. sensibilis — чутливий) — ступінь чутливості до

явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб, конфлік-

ти, соціальні події в одних людей спричиняють яскраві реакції, страждання,

а інші ставляться до них спокійно, а інколи й байдуже.

Пластичність — здатність швидко пристосовуватись до обставин, що по-

стійно змінюються. Певні сторони психічної діяльності перебудовуються або

компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість,

неврівноваженість або недостатня рухливість типу нервової системи за на-

лежних умов життя та виховання набувають позитивних якостей.

Ригідність (лат. rigidus — твердий, заціпенілий) — особливість, проти-

лежна пластичності, це складність або нездатність перебудовуватися під час

виконання завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяль-

ності ригідність виявляється у повільному переінакшенні уявлень при зміні

умов життя, діяльності; в емоційному житті — у загальмованості, млявості,

нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів пове-

дінки та морально-етичних вчинків за всієї очевидності їх недоцільності.

Резистентність — міра здатності чинити опір негативним або несприят-

ливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляється в умовах

стресу, в разі значної напруженості в діяльності. Одні люди здатні чинити

опір найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано

склалися (аварії, конфлікти, асоціальна бравада), а інші розгублюються,

легко відступають, нездатні продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з

ними цього не трапляється, незважаючи на втому чи важкі умови праці.

Реактивність — показник, який відображує силу й енергію, з якою лю-

дина реагує на той чи інший вплив, виявляє емоційну вразливість, ставлен-

ня до навколишньої дійсності та самої себе.

Екстравертованість та інтровертованість. Спрямованість реакцій та

діяльності особистості назовні, на інших — це екстравертованість, а на саму

себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення — інтровертованість.

Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у

зв’язку з цим імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. Екстра-

верти не люблять самотності, завжди прагнуть спілкування. Ці люди легко

знайомляться, мають широкі зв’язки, проте характер їхнього спілкування не

відзначається глибиною. Для них важливу роль відіграє сам контакт із

людьми. У інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нер-

вових процесів, замкненість, схильність до самоаналізу, тому вони мають

проблеми щодо соціальної адаптації. Інтроверти заглиблені в себе, свої дум-

Розділ VІ

378

ки, переживання. Їх духовне життя може бути емоційним та багатим, але

зовні це не виявляється. Інтроверти не люблять допускати сторонніх у свій

внутрішній світ. Вони відчувають більший спокій та впевненість наодинці,

не шукають широкого кола спілкування, обирають собі одного товариша і

дуже прив’язуються до нього. Комунікативні здібності в інтровертів розви-

нені слабо, а тому в компаніях та на публічних виступах вони почуваються

невпевнено.

Однак у чистому вигляді інтроверти й екстраверти у житті рідко трапля-

ються. Частіше — нормоверти, які під впливом обставин чи життєвого досві-

ду набувають характерних ознак інтровертів чи екстравертів.

У процесі виховання слід шукати не шляхи зміни

типологічних властивостей нервової системи дити-

ни (цей процес відбувається дуже повільно й шля-

хи його ще не досить вивчені), а індивідуальні під-

ходи — різноманітні форми, шляхи й методи виховання з урахуванням особ-

ливостей нервової системи вихованця. Адже немає «добрих» і «поганих» типів

вищої нервової діяльності і відповідно темпераментів. Кожен тип темперамен-

ту має як позитивні, так і негативні сторони. Наприклад, там, де потрібна ве-

лика витривалість і працездатність, краще виявить себе сильний тип нервової

системи; якщо в процесі діяльності треба виявити велику чутливість, тонку

реактивність, з такою діяльністю краще впорається слабкий тип.

Позитивні риси особистості можуть виявлятися як при сильній, так і при

слабкій нервовій системі, за наявності будь-якого темпераменту, але ці якос-

ті матимуть певну своєрідність.

Навчання і виховання можуть долати недоліки вищої нервової системи,

створювати сприятливі умови для життєдіяльності людини, виробляючи

звичні форми поведінки. Незважаючи на те, що пластичність нервової сис-

теми відкриває широкі можливості розвитку, вона не є, за словами І.П. Пав-

лова, пластичністю воску, який змінює свою форму в результаті одноразових

і незначних впливів на нього. Пластичність нервової системи — це пластич-

ність сталі, що потребує копіткої праці з людиною, великих зусиль,

багаторазових дій для удосконалення її форми.

Це саме стосується і темпераменту людини. Темперамент шліфується під

впливом зовнішніх дій, індивідуальних підходів, позитивних прикладів ото-

чуючих, самоусвідомлення самої особистості про необхідність працювати над

собою, самоудосконалюватися, розуміти, що змінюється не її темперамент, а

створюється нова, позитивна, цінна риса.

Велика роль у формуванні підростаючої особистості належить батькам і

педагогам різних типів освітньо-виховних закладів. Уміння вихователя роз-

гадати в маленькій дитині тип темпераменту і обережно направляти пози-

тивні і коригувати негативні якості, надасть змогу майбутній особистості

усвідомлювати своє місце і значущість у суспільстві, зрозуміти, що без праці

над собою людина не може нічого досягти як у дитинстві, так і в дорослому

житті. Доречно навести приклад із життя видатного російського письменни-

ка А.П. Чехова, про якого можна сказати, що він був людиною врівноваже-

ною, скромною і делікатною. І от в одному із листів до дружини, актриси

Темперамен

і особистість

Психологія і психогігієна спілкування

379

О.Л. Кніппер-Чехової, він зізнається: «Ти пишеш, що заздриш моєму харак-

теру. Повинен сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я за-

пальний і т.п. Але я звик стримуватися, бо розпускати себе порядній людині

не годиться. Раніше я виробляв чортзна-що». Бібліограф А.П. Чехова під-

тверджує ці слова: «…ми знаємо, різкість, запальність … це були фамільні

риси Чехових… Безсумнівно, що характер був вироблений ним у наполегли-

вій праці самовиховання, у боротьбі з самим собою, що почалася ще в ранні

юнацькі роки»

Будь-яка діяльність передбачає певні вимоги до

психічних якостей людини. Одні професії потре-

бують неабиякої уважності, інші — швидкої реак-

ції на зміну обставин або гнучкого мислення. Ці

вимоги не можна змінити за бажанням, вони

об’єктивно зумовлені змістом самої діяльності.

Визначаючи динаміку діяльності, темперамент може по-різному впливати

на її продуктивність. У масових професіях (будівельник, електрик, токар, ін-

женер та ін.) одні властивості темпераменту, необхідні для успішної роботи,

але слабо виражені у конкретного працівника, можуть бути компенсовані за

рахунок розвитку інших властивостей і зумовлених ними прийомів роботи.

Існують спеціальності, якими не можна успішно оволодіти лише завдяки

компенсації одних властивостей іншими. Так, у професіях космонавта, льот-

чика-випробувача, диспетчера аеропорту, оператора швидкоплинних техно-

логічних процесів, чия діяльність відбувається в екстремальних умовах,

пов’язаних із небезпекою, великою відповідальністю, вимоги до психіки ду-

же великі. У них висока тривожність, ригідність, низький темп діяльності не

можуть бути компенсовані іншими властивостями. Тому в цих випадках

властивості темпераменту визначають професійну придатність.

Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) потребує не лише певного рівня

знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку людини, а й наяв-

ності певних типологічних особливостей нервової системи, а отже, й темпе-

раменту. Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і

рухливість нервової системи (темпераменту) виявляються по-різному, віді-

грають позитивну або негативну роль. Коли необхідна значна працездат-

ність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де

потрібно виявити співчутливість, лагідність, там краще впорається слабкий

тип нервової системи. Прикладне значення вчення про темперамент

полягає насамперед у застосуванні цього знання щодо самого себе,

визначенні тих позитивних і негативних рис, які дають про себе знати у

власній поведінці. Потрібно не боротися з темпераментом, а знайти способи і

методи, які забезпечують можливість реалізації переваг кожного

темпераменту у справі, кооперацію і взаєморозуміння між людьми.

Якщо робочу групу для укладання угоди з партнером буде створено без

урахування доцільних сполучень темпераментів, то дуже ймовірна конфлік-

тна ситуація та затримка переговорів. У такому випадку слід пам’ятати, що

в парах партнерів, які не сприймають один одного, частіше трапляються по-

Ермилов В. Чехов. Избранные работы. — В 3-х т. — М., 1956. — Т. 1. — С. 38.

Вплив темпераменту

на діяльність

людини

Розділ VІ

380

єднання «холерик — холерик», «сангвінік — сангвінік» та «флегматик — сан-

гвінік». Найбільший діапазон узгодження з іншими типами темпераменту

мають меланхоліки, які усталено зберігають відносини з меланхоліками,

флегматиками та сангвініками. Поєднання в групі меланхоліка з холериком

трапляється не так часто, оскільки холерики через свою нестриманість пога-

но співіснують з будь-якими типами темпераменту. Сангвінікам та флегма-

тикам не потрібна довірча обстановка, бо вини здатні самі вирішувати свої

проблеми. Тому їхні стосунки менш довірчі, але більш стабільні.

До представника кожного типу темпераменту потрібно знайти свій підхід,

виходячи із певних психологічних принципів:

³ «Ні хвилини спокою». Такий принцип підходу до холерика, який спи-

рається на використання його плюсів: енергійність, захопленість, пристрас-

ність, рухливість, цілеспрямованість і нейтралізацію мінусів: гарячковість,

агресивність, нестриманість, нетерплячість, конфліктність. Холерик увесь

час повинен бути зайнятий справою, інакше він свою активність спрямує на

колектив і зруйнує його із середини.

³ «Довіряй, але перевіряй». Це вже підходить до сангвініка, який має такі

плюси: життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість і мінуси: схи-

льність до зарозумілості, легковажність, поверховість, надтовариськість і

ненадійність. Мила людина сангвінік завжди пообіцяє, щоб не образити ін-

шого, але не завжди виконує обіцяне, тому потрібно проконтролювати, чи

виконав він свою обіцянку.

³ «Не підганяй». Таким повинен бути підхід до флегматика, який має

плюси: стійкість, постійність, терплячість, самовладання, надійність і, зви-

чайно, мінуси: повільність, байдужість, «товстошкірість», сухість. Головне,

що флегматик не може працювати в разі дефіциту часу, йому потрібний ін-

дивідуальний темп, тому не треба його підганяти, він сам розрахує свій час і

зробить справу.

³ «Не зашкодь». Цей девіз для меланхоліка, який має такі плюси: висока

чутливість, м’якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття і,

звичайно, мінуси: низька працездатність, недовірливість, вразливість,

замкненість, сором’язливість. На меланхоліка не можна кричати, надмірно

тиснути, давати різкі і жорсткі вказівки, оскільки він дуже чутливий до ін-

тонацій і дуже вразливий.

Для оптимізації умов діяльності бажано:

³ перед сангвініком безперервно ставити нові і, якщо є можливість, ціка-

ві завдання, які потребували б від нього зосередженості і напруження; необ-

хідно постійно включати його в активну діяльність, систематично заохочува-

ти його зусилля;

³ контролювати діяльність холерика якомога частіше; у роботі з ним

неприпустимі різкість і нестриманість, оскільки це може спричинити нега-

тивну реакцію у відповідь; водночас будь-який його негативний вчинок має

бути вимогливо і справедливо засуджений;

³ флегматика необхідно залучати до активної діяльності і зацікавити;

він потребує систематичної уваги, його неприпустимо переключати з одного

завдання на інше;

Психологія і психогігієна спілкування

381

³ щодо меланхоліка неприпустимі не тільки різкість, грубість, підвище-

ний тон, іронія; про його вчинок, провину краще поговорити наодинці; для

навчання вкрай необхідним є виявлення уваги, вчасна оцінка успіхів, рішу-

чості, та волі; негативну оцінку слід використовувати з великим застере-

женням, пом’якшуючи її дію.

Особливо важливо пам’ятати про те, що в нормальних умовах темпера-

мент виявляється лише в особливостях індивідуального стилю і не визначає

результативність діяльності. В екстремальних ситуаціях вплив темперамен-

ту на ефективність діяльності істотно посилюється, бо попередньо засвоєні

форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова енергетична

або динамічна мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи ду-

же сильними впливами-подразниками.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої не-

рвової діяльності, що є складовою її темпераменту. Щоб установити, чи відпові-

дають властивості темпераменту вимогам професії, вдаються до професійного

відбору. Це спеціальна процедура визначення професійної придатності, яку здій-

снюють на підставі психологічної діагностики властивостей темпераменту.

 Запитання і завдання

1. Дайте характеристику поняттю «темперамент». 2. У чому можуть виявлятися властивості

темпераменту? 3. Які психологічні особливості мають холерики, сангвініки, флегматики, ме-

ланхоліки? 4. Як може позначитись темперамент на формуванні рис особистості? 5. Яким чи-

ном впливає темперамент на взаємодію і спільну діяльність або проживання людей? 6. Для

чого потрібно враховувати темперамент людини при виборі професії? 7. У чому виявляються

особливості поведінки екстраверта та інтроверта? 8. Чи можна за бажанням змінити тип тем-

пераменту? 9. Як може позначатися темперамент на формуванні рис особистості? 10. Чи може

темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя? 11. У яких життєвих ситуаціях

темперамент розкривається найбільш повно? 12. Чим зумовлена схильність меланхоліків до

виконання монотонних робіт тонкого мистецького плану? 13. Які поєднання рис типів темпе-

раменту найчастіше трапляються? Чим це можна пояснити психологічно?

6.7. НАСИЛЬСТВО: ЯК ЙОГО УНИКАТИ

Прояви насильства супроводжують людство з дав-

ніх-давен. Упродовж тисячоліть одна людина кри-

вдить іншу, чинить насильство щодо неї. У світі

постійно відбуваються війни, напади на людей,

дискримінація, приниження. Ми вже звикли сприймати насильство як щось

неминуче. Але ті чи інші прояви насильства порушують права людини,

принципи вільного та справедливого існування.

Часто насильство чиниться поруч з нами: у нашому домі, на роботі, у

транспорті, у будь-якому іншому місці. Інколи люди не усвідомлюють, що

втягнуті в коло насильства, бо можуть не знати, що певні насильницькі акти

щодо них порушують їх права, честь та гідність.

Насильство — це дії однієї або кількох осіб, які:

³ чиняться зумисно і спрямовані на досягнення певної мети;

³ спричинюють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;

³ порушують права і свободи цієї особи;

Поняття насильства

та його прояви

Розділ VІ

382

³ унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства

(той, хто чинить насильство має значні переваги — фізичні, психологічні,

адміністративні, матеріальні тощо).

До насильницьких дій відносять такі: побиття, знущання, присилуван-

ня, приниження, примус, сексуальні домагання, лайки, образи, зґвалтуван-

ня, ізоляція, у тому числі заборона працювати; фемінізація бідності, маніпу-

лювання, звинувачення, формування почуття провини; моральний, психо-

логічний та економічний тиск; торгівля людьми, примус до шлюбу, примус

до проституції, насильницьке обмеження, у тому числі — інформаційне.

Відповідальність кривдника за насильство завжди лежить на кривднику,

і не може бути знята посиланнями на так звану «провокаційну» поведінку

того, хто потерпає. Але, усвідомлюючи ситуацію насильства, той, хто потер-

пає, може впливати на неї, особливо, коли йдеться про насильство в сім’ї.

Види насильств

Фізичне насильство — це:

³ загроза зброєю;

³ побиття;

³ фізична ізоляція;

³ коли людину кидають у небезпечному місці;

³ коли відмовляються надати допомогу.

Сексуальне насильство — це:

³ примус до сексуальних відносин із чоловіком та іншими людьми проти

волі жінки;

³ статевий примус дівчаток та малолітніх дітей;

³ ґвалтування дружини чоловіком;

³ позашлюбне насильство;

³ примуc до хворобливих або садистських статевих стосунків;

³ примус жінки одягатися більш сексуально всупереч її бажанню;

³ статеве домагання й залякування на роботі та закладах освіти;

³ образа жінки словами «повія», «шльондра», «нечепура» тощо.

Психологічне насильство — це коли:

³ твої почуття ігноруються;

³ не зважають на твої переконання і вірування;

³ не зважають на твоє віросповідання, національну та расову приналежність;

³ тебе привселюдно ображають;

³ тебе принижують, залякують, постійно підкреслюють, що ти ні на що

не здатний;

³ забороняють працювати або здійснювати грошовий внесок;

³ твої гроші привласнюють і не дозволяють розпоряджатися ними тощо.

Існує дві точки зору щодо жертви насильства.

1. Жертвою насильства може стати кожна молода чи літня, одружена чи

самітна, багата чи бідна жінка. Будь-яка особа, повертаючись пізно ввечері

додому безлюдною вулицею або через насадження — парки, сквери, може

стати жертвою насильства.

2. Деякі люди є потенційними жертвами через притягнення злочинців до

себе своїм зовнішнім виглядом. Саме їх внутрішній стан, одяг, почуття, по-

ведінка, манери тощо притягують до них людей, схильних до насильства.

Часто люди потрапляють у такі ситуації, коли їх:

Психологія і психогігієна спілкування

383

³ принижують у сім’ї, закладі освіти чи на роботі, у колі знайомих;

³ лають;

³ залякують;

³ б’ють;

³ коли незнайомі вам люди спрямовують свою агресію на вас у громадсь-

кому транспорт або на вулиці.

Чи помічаєте ви навколо себе людей, які прагнуть контролювати ваше

життя чи життя інших, натякаючи на те, що ви чи інші не в змозі вирішити

ту чи іншу життєву або виробничу проблему?

Чи замислюємося ми над тим, як ми про себе думаємо, говоримо і якими

епітетами ми себе нагороджуємо, коли ми з чимось не справляємось або со-

бою не задоволені?

Простежте, як часто ви думаєте і говорите про себе:

³ у мене нічого не вийде;

³ я виглядатиму безглуздо;

³ я така неприваблива;

³ я не справлюсь;

³ я можу їм не сподобатись;

³ інші можуть, а я не можу;

³ це буде катастрофічно, якщо я їм не сподобаюсь;

³ я не можу жити так, як живуть заможні;

³ я боюсь;

³ я не впораюсь із цим тощо.

Такі життєві установки, яких людина дотримується протягом тривалого

періоду життя, сприяють формуванню в неї відчуття жертви. Якщо вчасно

не замислитись над змістом своїх думок і установок, то така поведінка лю-

дини притягатиме до себе іншу — з асоціальною поведінкою. У випадку, ко-

ли в людини занижена самооцінка і вона не в змозі подолати свій страх,

нав’язливі ідеї тощо — варто звернутися до психологічної допомоги.

Що може зробити людина, щоб знизити ризик стати жертвою наси-

льства? Психологи стверджують, що багато людей дотримуються думки, що

щось погане може трапитись тільки з іншими людьми, а не з ними. А коли

так, то навіщо «забивати» собі голову різними банальними застереженнями

чи порадами. У разі, коли якісь неприємності знайшли місце у вашому жит-

ті, ваших рідних чи близьких, ви шкодуєте лише, що не вжили

елементарних заходів обережності або не порадили вжити їх комусь.

Жертвою насилля можна стати як на вулиці, так і вдома.

Будьте уважні до ситуації та до людей навколо вас. Часто жертвами

насильства стають люди, які виглядають переляканими, невпевненими,

сполоханими або, навіть, «замріяними», замисленими у щось своє. У на-

падника в такому разі спрацьовує ефект «несподіванки», «раптовості», а у

жертви — ефект розгубленості.

Довіряйте своїй інтуїції. Якщо з’явилося відчуття неспокою, тривоги,

думок, що сьогодні щось може статися у вас чи у вашому житті, не відки-

дайте його, заспокоюючи себе різними переконаннями на кшталт, що це

Розділ VІ

384

дурниці чи просто ви перевтомилися. Намагайтеся подумати про еле-

ментарну безпеку — попередьте когось з рідних чи друзів, щоб вас зу-

стріли, краще не затримуватися допізна.

Не заходьте до під’їзду або ліфту з незнайомими або підозрілими

людьми.

Обирайте добре освітлені місця. Уникайте пустирів, провулків. Якщо

йдете уздовж дороги, намагайтеся йти назустріч машинам, що рухаються.

Будьте уважними, коли хтось зупиняє вас. Завжди зберігайте від-

стань, намагайтеся не підходити занадто близько до машини.

Якщо у вас виникає тривога чи страх, уникайте зупиняти машину, не

сідайте в машину, якщо там є ще одна людина, крім водія.

Намагайтеся не скорочувати шлях, якщо коротка стежка веде через

парк або безлюдні провулки, сквери.

Коли жінка йде на вечірку одна або передбачає самотнє повернення,

їй слід подумати про свій одяг, який не повинен бути сексуально прово-

куючим.

Якщо відчуваєте, що хтось вас переслідує, зайдіть у людне місце —

крамницю, кафе тощо, не йдіть у місця, де немає людей, особливо не за-

ходьте у під’їзд.

Якщо вам дозволяють кошти і час, запишіться на курси самозахисту.

Засоби захисту (газовий балон тощо) можуть додати впевненості і

допоможуть за умови вміння користуватися ними.

 Запитання і завдання

1. Дайте визначення поняттю «насильство». 2. Які види насильств ви знаєте? 3. Які дії можна

вважати насильницькими? 4. Чому потрібно довіряти своїй інтуїції? 5. Який жіночий одяг про-

вокує до насильства? 6. Що потрібно робити, щоб знизився ризик стати жертвою насильства?

 Список рекомендованої літератури до розділу VІ

1. Вейнингер О. Пол и характер: Принципиальное исследование. — СПб., 1992. — 480 с.

2. Веселовська М., Шишлова Н. Я жінка, я боюся..? Як захиститись від насильства. Програма

запобігання насильству щодо жінок. — К., 2002. — 35 с.

3. Весельницкая Е. Женщина в мужском мире. — СПб., 1993. — 123 с.

4. Виткин Дж. Женщина и стресс. Мужчина и стресс. — СПб., 1995. — 350 с.

5. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навч. посібник. —

Тернопіль, 1999. — 384 с.

6. Горбунова О.Г., Левченко К.Б., Лизогуб Б.В. та ін. Запобігання торгівлі людьми: Навч.-

метод. посібник. — 3-тє вид., доп. і виправ. — Харків, 2001. — 176 с.

7. Дмитренко Н.И., Тропин Н.В., Власов П.А. Предотвращение домашнего насилия. — Дне-

пропетровск, 2002. — 60 с.

8. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Посібник для студентів гуманітарних

факультетів вищих навчальних закладів. — К., 1997. — 192 с.

9. Загальна психологія: Підручник / С.Д.Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Со-

ловієнко; За заг. ред. С.Д.Максименка. — К., 2000. — 543 с.

10. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. — СПб., 2002. —

С. 246 – 248.

Психологія і психогігієна спілкування

385

11. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. — СПб., 2002. — 544 с.

12. Куриленко О. Права людини на різних етапах розвитку сім’ї. — К., 2003. — 9 с.

13. Логвинов А.А. Женщина и мужчина: отношения полов. — Владивосток, 1990. — 224 с.

14. Маркова О.Ю. Психология пола и возраста: Учебн. пособие. — СПб., 2000. — 68 с.

15. Попередження і викорінення насильства щодо жінок. Українське законодавство. — К.,

1999. — 39 с.

16. Предотвращение домашнего насилия и торговли людьми: Учебник по проведению тренин-

гов. — К., 2001. — 251 с.

17. Психологія / За ред. В. А. Крутецького. — К., 1978. — 283 с.

18. Рогов Е.И. Психология отношений мужчины и женщины. — М., 2002. — 288 с.

19. Семиченко В.А. Психология: темперамент. — К. — Полтава, 2001. — 168 с.

20. Степанов О.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. — К., 2003. — 504 с.

21. Тимощенко Л.Н. Воспитание старшеклассниц: Книга для учителя. — 2-е изд., доп. и пере-

раб. — М., 1990. — 191 с.

22. Титаренко Т.М. Хлопчики та дівчатка: психологічне становлення індивідуальності. — К.,

1989. — № 7. — 48 с.

Культура спілкування

385

Розділ VIІ

КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ

7.1. КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ

ультура — це прояв світогляду народу, його на-

ціональна самосвідомість і вдача; вона упоряд-

ковує міжлюдські стосунки, визначає особливості

менталітету.

Якщо оцінювати культуру як цілісну сукупність

предметних та духовних умов реалізації соціальної

суті людини, як універсальний світ людського буття, в

якому розкриваються багатогранні людські якості, а

людину — як суб’єкт культуротворчого процесу, то ге-

незу культури слід розглядати як одну з особливих

сторін становлення суспільного способу життя. Саме в

процесі становлення людини визріли ті численні фе-

номени, які у своїй цілісності становлять культурний

світ людини. Культура є інтегративним результатом

антропогенезу, тією специфічною сферою, яка створе-

на людиною у ході свого становлення. У ній знаходить

свій вияв універсальна позиція людини у світі, її став-

лення до природного довкілля, до свого власного істо-

ричного минулого та майбутнього

Культура виявляється у

будь-якій діяльності лю-

дей, ми керуємося її нор-

мами повсякчас: на роботі,

під час відпочинку, у тран-

спорті, театрах, музеях, виставках, дома, у процесі ви-

ховання своїх дітей тощо. Кожен народ керується свої-

ми правилами та традиціями, які пройшли перевірку

часом і є своєрідним синтезом національної історії,

психології, фольклору. Зауважимо, що цих правил

дуже багато (китайська молодь намагається вивчити

30 тис. правил етикету). Усі ці правила і норми кори-

гують манеру поведінки людини і спираються на наці-

ональні традиції.

Козловский В.П. Культурный смысл: генезис и функции. — К.,

1990. — С. 3 – 7.



Культура поведінки як

гармонія моральних

і етичних проявів