Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

За редакцією Т.Б. Гриценко,

Т.Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

«Вища освіта»

2004

УДК 640.1(075.8)

ББК

87.77:37.279я73

Автори: Т.Б. Гриценко (керівник авторського колективу), С.П. Гриценко,

Т.Д. Іщенко, Г.П. Бикова, Г.Г. Ковалишин, О.Я. Ковалишин,

Т.П. Івахненко, Т.Ф. Мельничук, М.А. Перевальська,

Я.В. Пузиренко, В.І. Стахневич

Рецензенти: академік АПН, проф. О.В. Киричук (Ін-т підготовки кадрів держ.

служби зайнятості України Міністерства праці і соціальної політики);

д-р. психол. наук, проф. Т.В. Говорун (Національний педагогічний

ун-т ім. М. Драгоманова); канд. психол. наук., доц. В.Н. Титов

(Національний аграрний ун-т)

Редактор: Л. П. Нікітіна

Сімейно-побутова культура та домашня економіка: Навчальний

посібник / За ред. Т.Б. Гриценко, Т.Д. Іщенко, Т.Ф. Мельничук. — К.: Ви-

ща освіта, 2004. — 480 с.

ISBN

966-8081-30-7

Подано теоретичний матеріал до тем курсу «Сімейно-побутова культура та домашня

економіка» для студентів вищих навчальних закладів, а також запитання і завдання для

закріплення теоретичних відомостей, практичних умінь і навичок із культури сімейного

спілкування, ведення ділових зустрічей, нарад, переговорів, подолання конфліктних си-

туацій, утримання житла, домашнього господарювання, планування сімейного бюджету.

Особлива увага акцентується на таких питаннях, як сім’я і шлюб, історія та розвиток сім’ї

в Україні, загальна характеристика шлюбно-сімейної ситуації, соціально-біологічні про-

блеми родини, морально-психологічні відносини подружжя, правила харчування, статева

свідомість чоловіка і дружини, гендерні ролі, господарсько-економічні проблеми і правові

відносини в сім’ї.

Матеріали навчального посібника дібрано так, що вони відповідають реаліям сучас-

ного суспільного становища молоді, тому спрямовують студентів на переоцінку стереоти-

пного ставлення до сім’ї та шлюбу, сприятимуть формуванню почуття відповідальності та

власної гідності, підвищенню рівня знань з етики і психології сімейного життя.

Для студентів вищих навчальних закладів. Може бути корисним молодим подруж-

жям у процесі вирішення багатогранних сімейних проблем та подолання кризових ситуа-

цій, молоді, що готується до укладання шлюбу.

ББК

87.77:37.279я73

ISBN

966-8081-30-7  Т.Б. Гриценко, Т.Д. Іщенко,

Т.Ф. Мельничук та ін., 2004

С37

Гриф надано Міністерством

освіти і науки України

(лист № 14/18.2-1067 від 24.05.04 р.)

Передмова

ПЕРЕДМОВА

ім’я, родина, регулювання сімейних відносин, здійс-

нення сімейних прав та виконання сімейних

обов’язків, соціально-біологічні проблеми родини,

правила харчування, гендерна рівність, економічні про-

блеми цікавлять кожну людину нашого суспільства, а особ-

ливо — молоду.

Саме для молоді, студентства вищих навчальних закла-

дів створено перший навчальний посібник «Сімейно-побу-

това культура та домашня економіка».

У ньому теоретичний матеріал подано на основі таких

дисциплін, як педагогіка, психологія, соціологія, соціальна

психологія, медицина, етика, естетика, культурологія.

Матеріал навчального посібника скомпоновано таким

чином, що сімейно-побутова культура має сприйматися

студентами як необхідна дисципліна, освоєння якої допо-

може осягнути секрети сімейного спілкування; уміле

управління сімейними ресурсами з метою поліпшення

життя сім’ї; премудрості щодо домашньої економіки. Все це

здатне зробити сім’ю активним учасником перетворень для

свого власного добробуту і добробуту суспільства.

Будь-який студент має стати не тільки прекрасним фахів-

цем, а й підготовленою особистістю до сімейного життя. Посі-

бник містить рекомендації молодим людям щодо того, як

створити щасливу сім’ю. Цю частину найкраще репрезенту-

ють такі розділи: «Сім’я та здоровий спосіб життя», «Основи

сімейних відносин», «Психологія і психогігієна спілкування»,

«Культура спілкування».

Зокрема, в розділі «Сім’я та здоровий спосіб життя» роз-

крито поняття сім’ї, шлюбу; історію та розвиток сім’ї в Укра-

їні. Студенти ознайомляться з функціями сім’ї. Матеріал

підготовлено так, щоб студенти усвідомили важливість ре-

продуктивної, виховної, економічної та інших функцій сім’ї.

Висвітлено питання щодо загальної характеристики

шлюбно-сімейної ситуації в Україні. Подано характе-

ристику законодавчої бази щодо охорони здоров’я дорослих

і дітей. Змістовно представлено матеріал щодо планування

сім’ї.

Особливу увагу приділено проблемам молоді: ВІЛ-ін-

фекція/СНІД, алкоголізм, наркоманія, паління тютюну.

На завершення розділу автори подають поради щодо

Передмова

надання першої допомоги в разі невідкладних та надзвичайних ситуацій.

Жодна сім’я не може існувати без відносин між її членами, основи яких роз-

криває розділ ІІ посібника «Основи сімейних відносин». Автори визначають соціа-

льно-біологічні, господарсько-економічні, морально-психологічні і правові відно-

сини в сім’ї, зміст сімейного конфлікту, шляхи його запобігання та вирішення. На

належному рівні розглянуто питання виховання в сім’ї: розумового, морального,

національного, трудового, статевого та естетичного.

Кожна особистість, створюючи сім’ю, повинна знати основи психології і психогі-

гієни спілкування. Цю тему розкрито у розділі «Психологія і психогігієна спілку-

вання». Насамперед розглянуто особливості сприймання і розуміння людини

людиною, анатомію діалогу, основи психологічної корекції спілкування.

Залежно від особливостей статі люди по-різному сприймають один одного. То-

му доречно, на наш погляд, розкрито питання щодо психологічних відмінностей

статі, статевої самосвідомості і чинників, які впливають на її формування.

Сім’я — це частинка суспільства. Усіх членів сім’ї торкаються сторони ділового

спілкування. Варто зазначити, що від знання норм культури ділового спілкуван-

ня залежить добробут у родині. Ці норми докладно висвітлено в розділі «Культура

спілкування».

На високому рівні розглянуто питання щодо культурності та культури поведін-

ки в процесі комунікації (етики спілкування). Викладено моральні принципи спіл-

кування (щирість, правдивість, чесність тощо), без яких не проходять основні ета-

пи ділових зустрічей, нарад, переговорів.

Вдало розкрито культуру спілкування за допомогою технічних засобів (Інтер-

нет, телефон, електронна пошта, факс, відеозв’язок). Вміщено матеріал щодо спіл-

кування у родині: мистецтво взаєморозуміння, техніка спілкування.

Сучасність потребує від партнерів (чоловіка та дружини) компетентності у всіх

життєвих питаннях. Тому закономірним є включення до посібника розділів: «Ор-

ганізація домашнього господарства», «Харчування». Ці матеріали розроблено і

подано на належному теоретичному рівні. У розділі «Організація домашнього гос-

подарства» розглянуто положення щодо обладнання сучасного житла, особливості

оздоблення та озеленення сучасної квартири, садибного будинку. Повчально по-

дано матеріал про догляд за меблями, одягом, взуттям; прання та ремонт білизни.

У розділі «Економіка домашнього господарства» розкрито економічні питання

існування сім’ї, зокрема: види прибутків, основні групи витрат у бюджеті сім’ї;

права споживачів; обмін товару; надання послуг.

Активність кожного члена суспільства, сім’ї залежить від здоров’я, яке, в свою

чергу, підтримується харчуванням. Основні аспекти харчування розкрито у роз-

ділі «Харчування».

Подано історичний розвиток харчування, особливості української кухні, приго-

тування їжі (прийоми теплової обробки), режим харчування тощо.

Надано поради щодо зберігання харчових продуктів, методів консервування.

Цінним є матеріал про харчування жінок під час вагітності та лактації; харчу-

вання дітей віком від 1 – 3 років.

Позитивним є те, що у розділі звернуто увагу на властивості продуктів та їх по-

єднання. Надано поради щодо збалансованого та роздільного харчування.

Подані до кожного розділу завдання спрямовані на виявлення знань теоретич-

них основ сімейно-побутової культури та домашньої економіки.

Для більш докладного вивчення окремих питань можна скористатися літера-

турою, список якої наведено після кожного розділу

Сім’я та здоровий спосіб життя

Розділ 1

СІМ’Я ТА ЗДОРОВИЙ

СПОСІБ ЖИТТЯ

1.1. ПОНЯТТЯ СІМ’Ї ТА ШЛЮБУ

імейний кодекс України подає такі визначення

сім’ї та шлюбу:

³ сім’я є первинним та основним осередком суспіль-

ства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають,

пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та

обов’язки;

³ сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного

споріднення, усиновлення, а також на інших підставах,

не заборонених законом і таких, що не суперечать мо-

ральним засадам суспільства (ст. 3);

³ шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареє-

стрований у державному органі реєстрації актів циві-

льного стану (ст. 21).

У соціології визначення сім’ї і шлюбу відрізняються

від їх юридичного трактування, що пояснюється праг-

ненням охопити усі прояви шлюбно-сімейної організації.

Сім’я — це мала соціальна група людей, спорідне-

них через кровні зв’язки, шлюб або всиновлення, що

формують економічну одиницю, дорослі члени якої від-

повідають за виховання дітей

Історично сім’я розвивалася від нерегульованих ста-

тевих відносин (проміскуїтет) до їх обмеження в рамках

моногамної сім’ї. У процесі розвитку людина як мисля-

ча істота дедалі більше прагнула знайти у своєму ста-

тевому партнерові особистість, а не тільки об’єкт для

статевого задоволення і продовження роду. Цей процес

мав свої особливості в певні періоди розвитку суспіль-

ства, окремих общинах і співтовариствах.

Як соціальний інститут сім’я безпосередньо

пов’язана з інститутом шлюбу. Шлюб — це суспільно

схвалені сексуальні стосунки між двома особами. Шлюб

Ґіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. — К., 1999. — С. 667.

С

Розділ І

майже завжди об’єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культу-

рах допускаються види гомосексуального шлюбу

. У сім’ї впорядковуються

стосунки між подружжям, батьками і дітьми, а також між найближчими ро-

дичами.

Для більшості з нас слово «шлюб» асоціюється з моногамією — шлюбом

однієї жінки з одним чоловіком. Моногамія як форма шлюбу переважає ли-

ше в 25 % світових суспільств.

У інших 75 % перевага надається полігамії — формі шлюбу, в якому осо-

ба може одночасно мати кілька шлюбних партнерів.

Полігамія має два різновиди: полігінія, поліандрія.

Полігінія — це шлюб одного чоловіка з кількома жінками.

Поліандрія — досить рідкісна форма групового шлюбу, за якої одна жінка

має кілька чоловіків, найчастіше братів. У XIX ст. поліандрія побутувала, зо-

крема, в алеутів і окремих групах ескімосів. Значно довше вона зберігалась у

деяких етнічних групах Тибету і Північної Індії. Шотландський учений-

історик, дослідник ранньої історії шлюбу і сім’ї Мак-Леннан виділив «братсь-

ку» форму поліандрії, коли одна жінка перебуває у шлюбних відносинах з кі-

лькома чоловіками, які є братами (тибетці), і «неспоріднену» форму (напри-

клад, у Південній Індії). Поліандрія може поєднуватися з полігінією як про-

тивага до монополії чи переважного права вождя на жінок свого племені

(простежується у деяких індіанських племенах Бразилії). Такі випадки опи-

сані Клодом Леві-Стросом за результатами польових досліджень у Бразилії.

Груповий шлюб — шлюб двох і більше чоловіків з двома і більше жінка-

ми — рідкісний тип сім’ї. Серед науковців виникають суперечки, чи існує

він взагалі. Груповий шлюб найбільш вірогідний у суспільстві, де поліанд-

рія є культурним ідеалом, але якщо жінка виявляється безплідною, друга

жінка приєднується до шлюбу, щоб виростити дітей.

Більшість чоловіків у суспільстві, де дозволяється полігінія, насправді не

практикують її з тієї простої причини, що не вистачає жінок. Навіть у разі

надлишку жінок більшість чоловіків не можуть дозволити собі утримувати

кількох жінок. Практично полігінія є привілеєм багатих, сильних, можно-

владних і, у більшості суспільств, старших чоловіків. Таким чином, монога-

мія є найбільш узвичаєною і практикованою формою шлюбу у світі.

Цікаво, що прагнення мати кількох шлюбних партнерів більш притаман-

не представникам «моногамних» суспільств (європейські країни, США), аніж

тих, де полігамія дозволена. Одна основна відмінність — особа має розлучи-

тися або пережити свого чоловіка чи дружину перед тим, як одружитися

знову. Більшість розлучених беруть другий шлюб, а після його розпаду на-

магаються одружитися втретє. Отже, практикується серійна моногамія:

юридично оформлені короткочасні шлюби один за одним.

Суттєвою ознакою сім’ї є спільне ведення домашнього господарства. Ос-

новою сім’ї вважають подружжя. Залежно від наявності в сім’ї різних поко-

лінь виділяють два типи сімей:

1) нуклеарний (від лат. nucleus — ядро);

2) розширений.

Ґіденс Е. Соціологія. — С. 669.

Сім’я та здоровий спосіб життя

Нуклеарна сім’я складається з батьків і дітей (два покоління).

У розширеній сім’ї живуть ще й дідусі та бабусі і/або інші родичі (три і бі-

льше поколінь).

З другої половини ХХ ст. в індустріальних країнах переважають нуклеар-

ні сім’ї.

Якщо у сім’ї немає батька чи матері або їх обох (наприклад, коли діти жи-

вуть з бабусями-дідусями), то така сім’я називається неповною.

Складом і кількістю членів сім’ї характеризується її структура. У систе-

мі сімейних взаємин виділяють стосунки спорідненості, горизонтальні (чо-

ловік і дружина) і вертикальні (батько з матір’ю і діти) зв’язки. Існує також

система норм поведінки, основою яких є ставлення одних членів сім’ї до ін-

ших, що випливає з поняття влади й авторитету.

Отож можна сказати, що кожен член сім’ї має свою роль, завдяки чому іс-

нують стандарти взаємодій. Скажімо, роль матері полягає насамперед у ви-

хованні дітей і цим регламентується її поведінка. Мати повинна знати ди-

тячу психологію і чітко орієнтуватися, коли слід дитину похвалити, заохоти-

ти, а коли й покарати. Якщо норми взаємодій порушуються внаслідок того,

що мати свою роль виконує погано та ще й не має достатньої підтримки ба-

тька, то це призводить до виникнення санкцій — насамперед внутрішніх

(матері здається, що вона не любить своєї дитини, і болісно це переживає), а

також зовнішніх — осуд родичів, сусідів і знайомих. Адже, за висловом

В. Сухомлинського, якщо люди говорять погане про твоїх дітей, вони гово-

рять погане про тебе.

Із сукупності різних сімейних ролей утворюються сімейні підсистеми за

ознаками віку, статі, духовних цінностей та інтересів: подружня, батьківсь-

ка, чоловіча, жіноча, дитяча та ін. У всіх підсистемах існують правила ви-

конання сімейних функцій. Члени сім’ї можуть бути водночас учасниками

кількох підсистем. Наприклад, мати — подружньої, батьківської і жіночої.

Розглянемо для прикладу подружню підсистему. Тут розрізняють такі

подружні ролі, як сексуальний партнер, захисник, друг, опікун. Стосунки

між чоловіком і дружиною великою мірою залежать від взаємодоповненості

цих ролей, адже виконання їх сприяє задоволенню основних потреб по-

дружжя: сексуальних, побутових, емоційних тощо.

За іншою класифікацією розрізняють три подружні ролі: традиційні, то-

вариські та партнерські.

Традиційні ролі полягають у тому, що дружина має народжувати і вихо-

вувати дітей, вести домашнє господарство, створювати в домі затишок, звик-

нути до залежності та обмеженої сфери діяльності. Чоловік приймає основні

рішення, користується сімейною владою і контролем, забезпечує сім’ю всім

необхідним і захищає її, а також робить усе для того, щоб дружина почувала

себе щасливою, незважаючи на економічну залежність від нього.

Товариські ролі забезпечують подружжю, крім сексуального задоволення,

ще й моральну підтримку та цікаве спілкування між собою і з друзями.

Партнерські ролі — це матеріальний внесок обох (чоловіка і дружини) у

сімейний бюджет, спільна відповідальність за здоров’я, виховання і навчан-

ня дітей, спільна участь у веденні домашнього господарства і рівноправна

відповідальність.

Розділ І

Російський психолог С.В.Ковальов визначає такі найтиповіші сімейні ро-

лі для подружжя:

1. Відповідальний за матеріальне забезпечення сім’ї (досягнення необ-

хідного рівня добробуту).

2. Господар — господарка (організація і ведення домашнього господар-

ства).

3. Відповідальний за підтримку родинних зв’язків (спілкування з роди-

чами, участь у сімейних ритуалах).

4. Організатор сімейної субкультури (формування в членів родини пев-

них культурних цінностей, інтересів і захоплень).

5. Організатор розваг (сімейне дозвілля).

6. Сексуальний партнер (прояв активності у сфері сексуальних стосунків).

7. Відповідальний за догляд дитини (забезпечення дитині фізичного і

психічного комфорту в перші роки її життя).

8. Вихователь (забезпечення розвитку особистості дитини).

9. Сімейний психотерапевт (вирішення особистісних проблем членів ро-

дини).

Розподіл ролей між чоловіком і дружиною може змінюватися залежно від

сімейних обставин (народження дитини), службової, наукової чи суспільної

кар’єри тощо.

Умовами розподілу ролей між подружжям можуть бути: по-перше, здат-

ність виконувати певну сімейну роль; по-друге, прийнятність цієї ролі для

того, хто має її виконувати; по-третє, можливість задовольняти при вико-

нанні певної ролі свої потреби і потреби всіх інших членів сім’ї.

Якщо ж зазначені умови не дотримані, то це призводить до формування

патологізуючих сімейних ролей, які психічно травмують членів сім’ї. Ска-

жімо, хтось із них має стати винним у негараздах, так званим офірним ца-

пом, на якого інші спрямовують свої негативні емоції.

Від правильного розподілу сімейних ролей залежить психологічний клі-

мат сім’ї, що є основою її життєздатності.

За цією ознакою виділяють сім’ї зі сприятливим і несприятливим пси-

хологічним кліматом.

У перших почуття відповідальності і взаємної вимогливості чоловіка і

дружини гармонійно поєднуються з повагою і доброзичливістю, емоційним

задоволенням, почуттям захищеності. Будь-які сімейні проблеми вирішу-

ються спільно, такі сім’ї відкриті для жвавих соціальних контактів.

А в сім’ях із несприятливим психологічним кліматом усе навпаки: стосунки

напружені, ставлення один до одного негативне, існують взаємні підозри,

почуття незахищеності, емоційний дискомфорт. Як правило, такі подружжя

не проводять своє дозвілля разом і поступово втрачають контакт із спільни-

ми друзями.

За ступенем негараздів психологи поділяють сім’ї на чотири групи: кри-

зові, конфліктні, проблемні та невротичні

Кризова сім’я. Протистояння інтересів і потреб подружжя має гострий ха-

рактер і охоплює важливі сфери життєдіяльності сім’ї. Чоловік і дружина

Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология: Учебник для вузов. — М., 1999. — С. 153.

Сім’я та здоровий спосіб життя

займають непримиренні і навіть ворожі позиції щодо один одного, не пого-

джуючись на жодні поступки. До кризових шлюбних союзів можна віднести

всі ті, які розпадаються або перебувають на межі розпаду.

Конфліктна сім’я. У подружжя є постійні сфери, де їхні інтереси зіштов-

хуються, породжуючи сильні і тривалі емоційні стани. Проте шлюб може

зберігатися завдяки іншим чинникам, а також поступкам і компромісним

розв’язанням конфліктів.

Проблемна сім’я. Для неї характерне тривале існування труднощів, здат-

них завдати суттєвого удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність

житла, тривала хвороба одного з подружжя, брак коштів на утримання сім’ї,

засудження на тривалий строк за злочин та низка інших проблем. У таких

сім’ях ймовірне загострення відносин, поява психічних розладів у одного з

подружжя або в обох.

Невротична сім’я. Тут основну роль відіграють не спадкові порушення у

психіці подружжя, а накопичення впливу психологічних труднощів, з якими

зіштовхується сім’я на своєму життєвому шляху. У подружжя наявні підви-

щена тривожність, розлади сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена аг-

ресивність тощо.

За якістю зовнішніх і внутрішніх меж сім’ї поділяють на кілька груп.

Найбільш патологічними є ретрофлексуюча (від рефлексія — спрямування

енергії всередину) і дезорганізована сім’ї. Перша має непроникну спільну

межу і прозорі індивідуальні межі. Через острах розриву стосунків члени

такої сім’ї настільки тісно взаємопов’язані, що це робить майже неможливим

індивідуальне зростання. Суспільні контакти відсутні, отож, проблеми, які

виникають унаслідок конфліктних стосунків усередині сім’ї, накопичуються,

а це в багатьох випадках призводить до психосоматичних захворювань.

У дезорганізованій сім’ї, навпаки, зовнішні межі занадто прозорі, а взаєм-

ні контакти її членів відсутні. Тут існує пряма небезпека асоціальної поведін-

ки, а то й розпаду сім’ї.

Більшість родин перебувають між цими протилежностями і функціону-

ють з більш-менш адекватними межами.

Взагалі типологія сім’ї різноманітна. За структурою влади сім’ї поділя-

ють на авторитарні, демократичні та ліберальні.

В авторитарній сім’ї існує абсолютне підпорядкування одного з по-

дружжя другому і дітей — батькові або матері чи їм обом. Для демократич-

ної сім’ї притаманна взаємоповага усіх її членів, важливі проблеми вирішу-

ються спільно. Члени ліберальної сім’ї байдужі один до одного, навіть від-

чужені, про взаємодопомогу не йдеться — кожен вирішує свої проблеми са-

мостійно.

За характером розподілу влади сім’ї бувають:

³ патріархальними (голова родини — батько);

³ матріархальними (голова родини — мати);

³ егалітарними (у родині немає жорсткого розподілу влади, у подружжя

взаємозамінні ролі).

З питаннями розподілу влади в сім’ї тісно пов’язано питання розподілу

сімейних обов’язків. За цією ознакою в соціології виділяють три типи сімей: