Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ І

³ наявності стійких неврологічних і психічних розладів, які призводять

до деградації особистості, до сімейних і трудових конфліктів.

Алкоголь не тільки руйнує організм пияка, а й негативно позначається

на потомстві. Закони і звичаї різних народів і українського, зокрема, заборо-

няють нареченим вживати спиртне під час весілля, застерігають від зачаття

напідпитку. Існують навіть поняття «недільні діти», «святкові діти» — це ді-

ти з вродженими вадами, які були зачаті у періоди святкувань з ритуальним

застіллям. Доведено, що алкоголь спричинює руйнівний вплив на жіночі і

чоловічі зародкові клітини — гамети і розвиток плоду. Наслідки п’яного за-

чаття можуть настати і при вживанні спиртного тільки одним батьком чи

самою матір’ю. Дуже небезпечним є вживання алкоголю під час вагітності,

на будь-якому її етапі. Це стосується і перших тижнів вагітності. Небезпека

полягає в тому, що сама жінка ще не знає про свою вагітність і може дозво-

лити випити собі чарчину з нагоди якогось свята. Через це зачаття дитини

має бути усвідомленим актом.

Які ж причини спонукають молодь до вживання алкоголю? Розглянемо

основні найхарактерніші причини цього за даними опитування старшокла-

сників, студентів технікумів та учнів ПТУ

, проведеного російськими учени-

ми (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Причини вживання алкоголю молоддю

Установка Обґрунтування

Питома вага тієї чи

іншої причини, %

Орієнтація на традицію Відзначаю свята 45

Самоствердження Хочеться виділитися серед ровесників

Хочеться бути схожим на дорослих

0,9

0,6

Спілкування За компанію

Коли вип’єш, легше спілкуватися

10,8

Емоції:

позитивні

негативні

На радощах

Стає веселіше жити

З горя

6,7

Відсутність сенсу життя З нудьги 7

Найчастіше приводом до випивки є відзначення свята. Як не прикро, але

саме в родині, зазвичай, діти вперше починають вживати алкогольні напої.

А таку причину, як «самоствердження», що включає прагнення виділити-

ся серед інших та бути схожим на дорослих, назвало досить мало респонден-

тів — її частка менше ніж 2 %.

Пиятику і алкоголізм фахівці відносять до пасивних форм асоціальної

поведінки, основа якої — прагнення відійти від реальних труднощів життя,

що і підтверджують дані опитування. Для молоді досить великою є цінність

спілкування, приналежність до певної групи. Психологи зазначають, що

труднощі у спілкуванні передують формуванню алкоголізму, а не стають

його наслідком. Саме тому необхідно оволодівати культурою спілкування.

Климова С. Молодежь. Причины и поводы пьянства / Наука и жизнь. — 1990. — № 4. — С. 78 – 82.

Сім’я та здоровий спосіб життя

При вихованні дітей треба звертати увагу на їхні стосунки з друзями, у ко-

лективі. Деякі молоді люди не мають належних навичок спілкування і спо-

діваються (хоча марно), що алкоголь може допомогти. Характерною є така

відповідь: «Випив тому, що хотів познайомитися з дівчиною». Таке пояснен-

ня свідчить не тільки про невміння спілкуватися, а й про невпевненість у

своїх силах без «допінгу».

У цьому зв’язку дуже небезпечним є міф про нібито здатність алкоголю

посилювати потенцію чоловіків, культивування якого можна недвозначно

спостерегти на деяких рекламних роликах алкогольних напоїв. Прийнято

вважати, що 40 г спирту (100 г горілки), випитих одномоментно, спричиню-

ють легке сп’яніння, яке супроводиться станом піднесення. Вживання чоло-

віком 60 г спирту (150 г) горілки підвищує сексуальне бажання, спрямоване

на багатьох жінок відразу. В разі середнього ступеня сп’яніння потенція чо-

ловіка значно знижується, а іноді й втрачається повністю. Середньостатис-

тичний здоровий чоловік (не пияк і не алкоголік) після вживання 300 і бі-

льше грамів горілки, як правило, вже не здатний відчувати сексуальне ба-

жання (хоча можуть бути відхилення у той чи інший бік). В абсолютної бі-

льшості осіб, які вживають алкоголь регулярно, спостерігається стійка ста-

тева слабкість. У середньому перші її ознаки виявляються через кілька років

після початку систематичного вживання алкоголю, хоча в деяких — уже на

другому році. Природа, щоб убезпечити людство від деградації і вимирання,

начебто каструє і чоловіків, і жінок, які регулярно вживають спиртне. У жі-

нок гинуть розташовані в яєчниках яйцеклітини, чоловіки позбавляються

ерекції, що робить неможливим статевий акт

Одна з проблем із вживанням алкоголю, на яку молодь досить часто не

зважає, — якість алкогольних напоїв. Нині на ринку України досить багато

підробок, небезпечних для здоров’я. Про це свідчить значна кількість отру-

єнь алкоголем, які закінчуються смертю, що зростає з року в рік. Так, за да-

ними Держкомстату, у 1990 р. померло від отруєнь алкоголем 5,4 тис. осіб, у

2002 р. — 10,3.

Серед молоді побутує також переконання, що вживання слабоалкоголь-

них напоїв не тягне за собою небезпеки алкоголізму. Це не так. Адже граду-

си плюсуються, а при питті, наприклад, пива зазвичай не обмежуються од-

нією баночкою (330 мл), яка містить стільки ж алкоголю, скільки чарка горі-

лки (50 мл). Через вживання слабоалкогольних напоїв досить часто і розпо-

чинається алкоголізм.

1.17. НАРКОМАНІЯ

Якщо серед друзів і знайомих немає наркоманів, то взагалі проблема нар-

команії здається чимось далеким і неактуальним. Та ось візьмеш у руки,

наприклад, словник сленгу

, і коли побачиш там численні наркоманські тер-

Сексология: Энцикл. справ. по сексологии и смежн. обл. Беларус. энцикл. / Редкол.:

Б.М.Ворник и др. — 3-е изд. — Минск, 1995. — 351 с.

Див., наприклад: Перший словник українського молодіжного сленгу / Укл. С.Пиркало; За ред.

Ю.Мосенкіса. — К., 1998. — 84 с.; Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української

мови. — К., 2003. — 336 с.

Розділ І

міни, то стає моторошно, настільки поширилася наркоманія в нашому суспі-

льстві. Адже відомо, що в мові відображуються факти реальної дійсності, і

якщо певне поняття позначається сленгом

, — це означає його звичність,

повсякденність.

Та більш об’єктивну картину поширення наркоманії у нашому суспільстві

дає статистика (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. Захворюваність підлітків віком 15 – 17 років на наркологічні розлади

(за даними Держкомстату України)

Показник 1995 1996 1997 1998

Кількість осіб з вперше в житті встановленим

діагнозом:

алкоголізм і алкогольні психози 112 86 101 96

наркоманія і токсикоманія 743 708 574 527

Кількість хворих на 100 тис. осіб відповідного

віку:

алкоголізм і алкогольні психози 5,1 3,9 4,6 4,3

наркоманія і токсикоманія 34,0 32,3 26,2 23,7

Кількість хворих, що перебувають на обліку в

медичних закладах на кінець року:

алкоголізм і алкогольні психози 126 104 120 126

наркоманія і токсикоманія 5,7 4,8 5,5 5,6

Наведені дані вражають та, на думку експертів, реальні цифри набагато

вищі, адже не всі наркомани перебувають на обліку, не завжди їх можна ви-

явити.

Наркоманія — хвороба, яка характеризується непереборним потягом до

наркотиків, які спричинюють у малих дозах ейфорію, у великих — оглушен-

ня, наркотичний сон. Систематичне вживання наркотику зумовлює потребу

у збільшенні доз. Отже, наркоманія — не просто така собі шкідлива звичка,

яку іноді дозволяють собі люди. Наркоманія — це тотальне особистості ура-

ження, що руйнує її внутрішній світ, відносини з іншими людьми і способи

існування. Крім того, здебільшого при наркоманії погіршується фізичний

стан людини. У наркоманів поступово знищуються кращі моральні якості,

уражується психіка і вони, якщо і не скочуються до божевілля, то стають

психічно не цілком нормальними. Наркомани втрачають друзів, а згодом і

родину. Вони виключаються із повнокровного соціального життя, втрачають

роботу, утягуються в злочинне середовище. Наркомани врешті-решт роблять

нещасними себе і завдають горя навколишнім. Наркоманія призводить до

деградації людини в усіх проявах її життя.

Ще одна особливість наркоманії полягає в тому, що вона як патологічний

стан значною мірою незворотна, і ті негативні зміни, які відбулися в душі

Сленгом називають сукупність жаргонізмів, які становлять шар розмовної лексики, що відо-

бражує грубувато-фамільярне, інколи гумористичне ставлення до предмета мовлення і вживається

переважно в умовах невимушеного спілкування.

Сім’я та здоровий спосіб життя

людини в результаті зловживання наркотиками, залишаються з нею назав-

жди. У цьому наркоманія схожа на каліцтво — ампутована рука знову не

виросте. Душевні рани гояться набагато важче, ніж тілесні.

Дія наркотиків залишає відбиток не тільки в пам’яті, а й в організмі.

І якщо людина, яка давно відмовилася від наркотиків, знову вирішить «ра-

зок покайфувати», їй неминуче доведеться знову пройти через усі кола нар-

команського пекла. Тому наркологи намагаються говорити не про «нарко-

манів, що одужали», а віддають перевагу термінові «неактивні наркомани»

(тобто ті, що не вживають наркотики в даний момент).

Найстрашніше в наркоманії — це те, що наркомани, а часто й їхні рідні,

занадто пізно розуміють, що вони не просто «бавляться наркотиками», а вже

залежать від них. Іноді залежність розвивається через півроку і навіть рік,

частіше через 2 – 3 місяці, але нерідко людина стає наркоманом після пер-

шої ж ін’єкції «чорного» розчину. Що буде в конкретному випадку з тією або

іншою людиною, ніхто не знає. Тому коли людина каже: «Я знаю, що можу

спробувати наркотики і нічого страшного не станеться», — вона дурить себе.

Саме тому не пробуйте наркотиків. А якщо вже спробували, то більше не

експериментуйте над собою, зупиніться.

Основні ознаки наркоманії. Якщо у вас виникли підозри щодо вживання

наркотиків членами вашої родини, слід звернути увагу на характерні озна-

ки. У людини, яка вживає наркотики, бліда шкіра, очі можуть бути почерво-

нілі і мутні, зіниці виражено звужені чи розширені, погіршується координа-

ція рухів, уповільнюється мовлення. Сліди від уколів, синці у напрямку вен

наркомани намагаються маскувати одягом з довгими рукавами.

Має насторожити і наявність у великих кількостях таких предметів, як

шприци, пластикові пляшки з відрізаним дном, маленькі ложечки, капсули,

таблетки з вичавленими малюнками, згорнуті у трубочку папірці.

Зміни в поведінці виявляються передусім у зростанні байдужості і зни-

женні концентрації уваги, частих змінах настрою від піднесеного до пригні-

ченого; для наркоманів характерні агресивність, брехливість, байдужість до

своєї зовнішності, посилений апетит з подальшою сонливістю. Треба зверта-

ти увагу і на прогули в школі, «законспіровані» телефонні розмови, незвичні

прохання чи вимоги грошей, зникнення особистих речей наркомана, а потім

і домашніх цінностей.

Проблема боротьби з наркотиками дуже складна. Існує думка, що легалі-

зація наркотиків усуне багато злочинів. Адже собівартість наркотичних ре-

човин набагато нижча за їх ринкову ціну. Наркомани ладні скоїти будь-

який злочин, щоб сплатити за дозу. На людських слабкостях наживаються

ділки, у цьому секторі тіньової економіки перебувають в обігу величезні

кошти. Крім того, вважається, що «заборонений плід» солодший. Та вільний

доступ до наркотиків надзвичайно небезпечний, адже до деяких видів залеж-

ність може розвинутися вже після першого пробування їх.

Історія знає випадки, коли доступність наркотиків призводила до майже

тотальної наркоманії населення. Так відбувалося в Китаї у ХІХ ст., коли

британці буквально завалили Китай опіумом, який був досить доступним

для населення. У місцях, де традиційно культивувався опійний мак, його

споживання регламентувалося звичаєм і релігійними канонами, що згла-

Розділ І

джувало наслідки. Так було тривалий час і в Китаї, доки не розпочалася

свідома наркоманізація населення, здійснювана британським урядом та ін-

шими колоніальними імперіями за потурання недієздатного китайського

правління. Китайці виявилися першим народом, що випробував на собі дію

опіуму як суспільного товару.

Опійна наркоманія настільки поширилася, що до середини ХІХ ст. кілька

мільйонів китайців вживали опіум. На той час Китай вийшов на перше міс-

це в світі за споживанням опіуму. Англійські торговці ввозили до Китаю

опіум, велика частина якого вирощувалася в Індії. Хоча китайський уряд і

приймав безліч законів про контроль над імпортом опіуму, але жоден з них

(включаючи повну заборону) не мав бажаної дії, чи не найголовнішою при-

чиною чого була слабкість китайської влади. Англійці не бажали скорочува-

ти опіумну торгівлю передусім тому, що це давало великі прибутки.

У той час китайське населення настільки глибоко загрузло в трясовині

опійної наркоманії, що для багатьох людей єдиною основною потребою стало

споживання наркотиків, занепадали цілі поселення, руйнувалася соціальна

структура суспільства, дезорганізувалася армія. В 1839 р. вибухнув конф-

лікт: китайський уряд знищив великий вантаж опіуму, що належав англій-

ським і американським торговцям. Почалася перша опіумна війна. Брита-

нія перемогла і за Нанкінським договором 1842 р. отримала, серед іншого,

права на використовування портів Гонконгу як компенсацію за знищений

вантаж опіуму. Торгівля продовжувалася і в 1856 р. призвела до другої вій-

ни. Ця друга опіумна війна закінчилася 1858 р., і за умов Тієнсинського до-

говору Китай продовжував імпортувати опіум, але міг встановлювати великі

митні збори. Навіть англійські промисловці скаржилися на неможливість

торгувати з Китаєм промисловими товарами, оскільки всі гроші китайці ви-

трачали на опіум. Торгівля опіумом скоротилася і врешті-решт припинилася

тільки на початку ХХ ст., коли у всьому світі почалася кампанія за дозвіл

використовувати наркотики тільки з медичною метою (як знеболюючі пре-

парати).

1.18. ПАЛІННЯ ТЮТЮНУ

Порівняно з іншими шкідливими звичками суспільство найменше засу-

джує паління тютюну, яке можна вважати санкціонованою формою токсико-

манії. Це одна із найпоширеніших шкідливих звичок. Про шкідливість па-

ління вже сказано досить багато, існують численні дослідження, які недво-

значно доводять залежність тривалості життя від паління, розвиток таких

хвороб, як хронічний бронхіт, злоякісні пухлини легень і навіть органів, роз-

ташованих далеко від дихальних шляхів, — сечового міхура, шлунка, нирок

та ін., спричинених дією тютюнового диму. Та найбільше шкоди від нікоти-

ну — сильної отрути, до якої звикає людина. Токсична дія нікотину познача-

ється на функціях нервової системи (слабшає пам’ять, погіршується увага, по-

силюється дратівливість, дослідження свідчать, що студенти-курці загалом

навчаються гірше, ніж ті, що не палять), серцево-судинної і дихальної систем

(спазми судин серця, підвищення артеріального тиску тощо), травної системи

(розвиток гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки).

Сім’я та здоровий спосіб життя

Особливо шкодить паління підліткам. На жаль, палить багато жінок, що осо-

бливо небезпечно під час вагітності і годування дитини груддю.

Статистично достовірно встановлено, що у сім’ях, де палить одна особа,

дітей, які часто хворіють (понад 4 рази протягом року), більше, ніж у сім’ях,

де ніхто не палить. А якщо палить більше членів сім’ї, то, відповідно, ризики

захворювань підвищуються.

Надзвичайно шкідливим є пасивне паління. В організм людини, яка са-

ма не палить, але перебуває у накуреному приміщенні, надходить багато

шкідливих речовин і можуть виявлятися ознаки отруєння нікотином, оскі-

льки організм не звик до цієї отрути. Відомі випадки, коли нікотинова за-

лежність розвивалася у немовлят, чиї матері палили. Така дитина відразу

заспокоюється, коли потрапляє до насиченої тютюновим димом кімнати.

Деякі люди, щоб уберегти своїх домочадців, палять поза житловими при-

міщеннями — на балконах, виходять у коридор або на вулицю. Та це мало

допомагає. При палінні в організм надходить багато високотоксичних речо-

вин, які потім тривалий час виділяються з видихуваним повітрям і потрап-

ляють у легені інших людей.

Молоді люди мають знати про шкідливий вплив паління і на статеву

функцію чоловіків і жінок, що виявляється у пригніченні статевого потягу, а

в чоловіків — ще й послабленні ерекції.

1.19. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОФІЛАКТИКИ

ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК МОЛОДІ

Боротися зі шкідливими звичками тільки заборонними методами неефек-

тивно. Про це свідчать і сухі закони, які запроваджувалися в різних країнах,

та антиалкогольні кампанії. Людина, яка одержима алкоголем, — слабо-

вільна, некультурна, морально розпущена, та вона не зміниться, якщо її

просто позбавити спиртного. Вона почне одурманювати себе іншим способом.

Тому на перший план виходять саме психологічні аспекти профілактики

шкідливих звичок.

Боротьба зі шкідливими звичками, яка апелює до розуму молодих людей

через такі лозунги, як «алкоголь (наркотики, паління) — ворог здоров’я,

призводить до деградації особистості» тощо, малоефективна, хоча і декларує

підтверджені наукою факти. Це відбувається тому, що молодь орієнтується

передусім на емоції, аргументи ж здорового глузду блокуються. Тому ефек-

тивною є реклама цигарок і спиртних напоїв, яка спрямована на почуття

споживачів, особливо молоді.

Хоча здоров’я молоді в Україні дедалі погіршується, та більшість молодих

людей не переймаються цими проблемами. А знаючи про ризики, пов’язані

зі шкідливими звичками, не відмовляються від них. Чому? Тому що перспек-

тива захворіти, скажімо на рак легенів, віддалена, а позірні переваги па-

ління будуть негайно, як випливає з реклами. Згадаймо рекламні ролики

цигарок та алкоголю. Зображені на них люди, незалежно від віку, веселі,

впевнені у собі, сильні і стильні. Саме таке життя і є цінністю для молодої

людини. Хто ж не схоче мати добрих друзів, з якими можна весело проводи-

ти дозвілля, при цьому навіть долати труднощі (згадаймо ролики про достав-

Розділ І

ку пива — герой сам подолав безліч перешкод і ощасливив компанію ящи-

ком пива). А заслужити повагу оточуючих — тут без пива «з твоїм характе-

ром» чи «для справжніх чоловіків» не обійтися.

Реклама наче промовляє: досягти щастя у житті просто — запали цигар-

ку, випий пива, а можеш і вина чи горілки — вибір великий, розрахований

на різний рівень прибутків і смаки. Таке враження і складається у молодих

людей, недарма ж у рекламному бізнесі працюють професійні психологи.

Прикро, що в нашій країні спостерігаються тенденції у поширенні шкідли-

вих звичок, характерні для найвідсталіших країн світу. Тоді як у високороз-

винених країнах здоровий спосіб життя стає необхідною умовою для досяг-

нення людиною певного соціального статусу, де запалена цигарка вже асо-

ціюється тільки зі слабким характером людини, у нас же транснаціональні

тютюнові корпорації активізують свою діяльність, пропонуючи те, від чого

на Заході відмовляються. Не ловімося на гачок позірних цінностей і переваг!

Адже справжні друзі не з’являються завдяки випаленій спільно цигарці чи

розпитій у компанії пляшці пива.

Роль реклами у поширенні шкідливих звичок важко поставити під сум-

нів. Так, у промислово розвинених країнах жінки активно розпочали палити

під час другої світової війни, що прямо пов’язують з рекламою, яка

пов’язувала паління з рівноправністю та особистою свободою жінок, їх успі-

шністю. Одна із фраз реклами цигарок проголошувала: «Ти багато досягла,

крихітко!». Якби ж «крихітка» знала, що насправді досягне хвороб і не тіль-

ки собі, а й дітям.

Треба вчитися розуміти інших людей, їхні потреби, інтереси, оволодівати

навичками культури спілкування, урізноманітнювати коло своїх інтересів.

Тільки в обмежених людей джерела насолоди зводяться до задоволення від

пиятики чи вживання наркотиків (при цьому слід пам’ятати, що певний

ефект ейфорії досить швидко змінюється стражданнями). Життя таке пре-

красне, щоб марнувати його на шкідливі звички! Недарма ж одним із попу-

лярних гасел антитютюнової пропаганди є таке: «Палити? На це немає ча-

су!». Його проголошують успішні молоді люди, що вже мають певні досяг-

нення у житті.

Стійкість до шкідливих звичок закладається у родині. Адже саме сім’я несе

найбільшу відповідальність за виховання повноцінної особистості. Людина,

яка поважає себе та інших, має здорову самооцінку, різнобічні інтереси, менш

вразлива до шкідливих звичок. Вона не шукатиме на дні склянки чи на кін-

чику голки ні джерела задоволення, ні порятунку в разі життєвих криз.

Шкідливі звички — важкий тягар слабких людей, а нині, ще й «відста-

лих» від сучасної культури, де панують цінності здорового способу життя.

 Запитання і завдання

1. Складіть план заходів боротьби зі шкідливими звичками: а) на державному рівні і б) у

родині. 2. Як впливають шкідливі звички на організм людини? 3. У чому полягає небезпека

зловживання алкоголем? 4. Складіть комплекс порад для вирішення складних життєвих си-

туацій, щоб уникнути вживання наркотиків. 5. Як можна боротися з палінням у разі вимуше-

ного повсякденного спілкування з курцями? 6. Придумайте сюжет для соціальної реклами на

тему боротьби зі шкідливими звичками.

Сім’я та здоровий спосіб життя

1.20. ОСНОВИ ГІГІЄНИ

Гігієна — це така галузь медичної науки, яка вивчає вплив зовнішнього

середовища на здоров’я людини та розробляє заходи, спрямовані на захист

здоров’я людини та створення найбільш сприятливих умов існування.

Особиста (індивідуальна) гігієна. Догляд за шкірою. При забрудненні

шкіри відбувається закупорювання вивідних протоків сальних та потових

залоз, порушуються процеси випаровування, потовиділення, активно роз-

множуються бактерії. Це спричинює процеси гниття, виявляється у виник-

ненні неприємного запаху, свербінні, призводить до розвитку гнійничкових

та грибкових захворювань, які потребують лікування.

Догляд: миття тіла з милом 1 – 2 рази на день, миття рук після кожного

забруднення (вулиця, туалет, побутове забруднення, перед їжею). Миття ніг

кожен день, зміна натільної білизни, шкарпеток — щодня.

Догляд за порожниною рота. Огляд стоматолога — 1 раз на 6 місяців.

Чистити зуби треба 2 рази на день: зранку (слизова оболонка ясен після сну

дещо набрякає, тому зуби полощуть теплою водою, а чистять після їди) та на

ніч. Чистять зуби 2 – 3 хв, круговими рухами, від внутрішнього до зовніш-

нього краю. Зубну щітку необхідно міняти не рідше від 1 разу на 6 місяців.

Очі. Для збереження гостроти зору під час читання відстань до тексту по-

винна становити 30 – 35 см. У разі недостатнього освітлення слід використо-

вувати додаткове. Світло повинно падати зліва і не сліпити очей. Косметику

необхідно знімати з очей щодня, вмиватись зранку і ввечері. При надмірних

виділеннях, болях, почервонінні очей необхідно звертатись до лікаря-

офтальмолога.

Статеві органи. Гігієна жіночих статевих органів включає підмивання

теплою водою від піхви до ануса, а не навпаки та спринцювання (гігієніч-

не — теплою водою за допомогою груші до 0,5 л, лікувальне — розчинами

лікарських засобів).

Як здавати аналізи? Сеча для загального аналізу. Необхідно зібрати

100 – 150 мл сечі. За 1 – 2 дні до цього потрібно уникати вживання препара-

тів — сечогінних, анальгіну, сульфаніламідів (стрептоцид, септефрил, бісеп-

тол). Не збирати сечу під час менструації та в наступні 2 – 3 дні. Обов’язково

добре підмитись. Здавати необхідно середню порцію сечі: початкова порція

випускається в унітаз. Використовувати чистий, вимитий з милом та сухий

посуд, який герметично закривається кришкою.

Мокротиння збирають упродовж доби під час кашлю.

Кал кладуть у чистий сухий посуд, потрібно стежити, щоб не потрапила

сеча, виділення з піхви. Перед аналізом не ставити клізму, не використову-

вати послаблюючі засоби та препарати, які можуть змінити колір або конси-

стенцію виділень (активоване вугілля, препарати заліза).

Кров для більшості досліджень беруть зранку, натще з вени або з пальця.

Шляхи введення ліків в організм. Найчастіше ліки вводять в орга-

нізм через рот. Це найпростіший спосіб, але він має вади — ліки руйнують-

ся під впливом агресивного кислого середовища шлунка, повільно проника-

ють у кров (через 1 – 2 години після введення), не можна давати маленьким

дітям таблетки (але можна рідини), непритомним людям при блюванні, по-

рушенні ковтання, в разі відмови пацієнта.

Розділ І

Під язик: швидко всмоктуються і діють.

Через пряму кишку: свічки, мікроклізми. Не впливає шлунковий вміст,

швидко всмоктуються і діють, для місцевої дії.

Через піхву: свічки, лікарські спринцювання, для місцевої дії.

Зовнішнє введення ліків: втирання (мазі, гелі, креми), закапування в очі,

в ніс, у вухо, інгаляції, компреси.

Закладання мазей в очі. Прокип’яченою скляною паличкою або стериль-

ною ваткою на паличці, якщо у тюбика тонкий носик — акуратно видушу-

ють мазь і заплющують око. Мазь закладають під нижню повіку.

Закапування очей: хворий сидить, відкинувши голову назад і дивиться

вгору. Відтягнути нижню повіку і капнути 1 – 2 краплі не доторкаючись до

ока, ближче до внутрішнього краю. Перед використанням піпетку про-

кип’ятити, тримати у футлярі або загорнути в стерильну марлю (бинт). Як-

що на флаконі з ліками є піпетка, не можна використовувати її для інших

ліків (на внутрішній поверхні можуть залишатись кристали ліків).

Закапування носа. Попередньо висякатись, лягти або сісти закинувши

голову назад. Закапують краплі в кожну ніздрю.

Закапування у вухо. Вухо слід попередньо прочистити. Лягти на спину, по-

вернувши голову набік, відтягнути вушну раковину вверх і назад (у маленьких

дітей — назад і вниз). Температура ліків має відповідати температурі тіла.

Інгаляції. Нагріти воду до кипіння, додати ліки, в носик чайника встави-

ти паперову трубку і вдихати 3 – 5 хв.

Компреси: місцеві компреси бувають холодні, зігріваючі та гарячі.

Холодний компрес: використовують при підвищеній температурі, запа-

ленні, кровотечі з носа, при забиттях, серцебитті. У воду можна додати оцет.

Зігріваючий компрес використовують при різних місцевих запаленнях (в

шкірі, підшкірній клітковині, суглобах) при спазматичних болях у животі.

Компрес складається з 3-х шарів: 1 — шматок тканини в кілька шарів змо-

чують холодною водою, відтискають та прикладають до шкіри, 2 — клейонка

або вощений папір, 3 — шар вати, зверху нетуго прибинтовують. Кожен на-

ступний шар має бути на 2 – 3 см більший за попередній. Тримають 6 – 8

годин.

Гарячий компрес: тканину намочують у гарячій воді і прикладають до

шкіри. Зверху накривають вовняною тканиною. Змінюють кожні 10 – 15 хв.

Припарки: в полотняний мішечок кладуть нагрітий пісок, крупу, варену

картоплю, ромашку, насіння льону. Прикладають до відповідного місця.

Щоб не було опіку, попередньо торкнутись щокою. Зверху накривають руш-

ником, вовняною тканиною, ковдрою.

Парентеральне введення ліків. Найчастіше використовують внутрішньо-

венні та внутрішньом’язові ін’єкції.

Внутрішньом’язові ін’єкції найчастіше роблять у сідниці. Вводять у верх-

ній зовнішній квадрант сідниці. Попередньо місце введення протирають

70%-м розчином спирту. Шприц повинен бути стерильним. Голку вводять у

м’яз під прямим кутом, на 2/3 її довжини.

При внутрішньом’язовому введенні можливі такі ускладнення: перелом

голки, ураження нервових закінчень, медикаментозна емболія, гнійна ін-

фекція.

Сім’я та здоровий спосіб життя

Артеріальний тиск вимірюють за допомогою тонометра та стетофонендо-

скопа. Манжету тонометра накладають на плече на 2,5 см вище від ліктя.

Починають накачувати повітря грушею до показника 160 – 180 мм рт. ст.

Потім починають спускати повітря до появи першого удару з серії регуляр-

них ударів (це систолічний тиск) і вислуховують до їх припинення (це діас-

толічний тиск). Величину артеріального тиску людини виражають у двох

цифрах — систолічній та діастолічній. У нормі тиск повинен становити

120/80 мм рт. ст. (можливі коливання від 90/60 до 139/89 мм рт. ст.).

Пульс — це коливання стінок артерій, які виникають, коли кров надхо-

дить до судин у результаті скорочень серця. Пульс визначають на промене-

вій артерії (біля зап’ястка в основі великого пальця), на сонній артерії та ін.

У нормі у дорослої людини пульс становить 60 – 90 ударів за 1 хв. У дітей до

5 років пульс 100 ударів, у новонароджених — 130 – 140 ударів за 1 хв.

Пульс може бути ритмічним та неритмічним.

Дихання у дорослої людини становить 16 – 18 разів за 1 хв. Діти дихають

частіше.

Вимірювання температури тіла. Термометр розміщують під чистою і

сухою пахвою, попередньо струшують, щоб ліквідувати дані попереднього

вимірювання. Тримають 10 хв. Також можна покласти під язик на 5 хв. У

маленьких дітей термометр розміщують у прямій кишці (попередньо змас-

тити вазеліном), тримати до 5 хв. Температура в роті та прямій кишці на

0,3 – 0,5 °С вища, ніж під пахвою. Вимірюють двічі на день: о 7 – 8 годині ра-

нку та 17 – 18 годині. Нормальна температура тіла 36,6 °С.

Якщо термометр розбився, необхідно зібрати всі краплинки ртуті, провес-

ти вологе прибирання та провітрити кімнату.

1.21. ДОМАШНЯ АПТЕЧКА

У домашній аптечці мають бути засоби для надання першої невідкладної

допомоги. Домашня аптечка формується залежно від потреб і особливостей

членів сім’ї, з урахуванням схильності до тих чи інших захворювань.

До домашньої аптечки повинні обов’язково входити: термометр, піпетка,

клізма, грілка, лейкопластир, вата, бинт, джгут, клейонка або вощений па-

пір, нашатирний спирт, спирт, вазелін, гірчичники, а також деякі ліки.

Болезаспокійливі засоби: анальгін, парацетамол, баралгін, цитрамон.

Антисептики для обробки ран: перекис водню 3%-й, йод, брильянтовий

зелений;

для полоскання горла: фурацилін (1 таблетка на 1 склянку води), сода;

для змащування горла: розчин Люголя.

Трави: квітки ромашки, нагідок, відхаркувальний збір.

Дезинфікуючі засоби: перманганат калію (1 – 2 кристали на 1 склянку

води — до слабо-рожевого кольору).

Для зниження температури тіла: аспірин, парацетамол, мефенамінова

кислота.

Температуру нижче від 38 °С збивати не слід.

Препарати, що діють на травний канал:

Закріплюючі: активоване вугілля (при отруєннях), регідрон (у порош-

ку) — при блюванні, проносі.