Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Психологія і психогігієна спілкування

357

 Запитання і завдання

1. Чому, на ваш погляд, люди конфліктують? 2. Охарактеризуйте типові види конфліктів.

3. Як жести і міміка виражають почуття? 4. Які рольові ігри в групі ви можете запропонувати?

5. Доведіть, як погляд допомагає знайти спільну мову з іншими людьми.

6.4. ПСИХОЛОГІЧНІ ВІДМІННОСТІ СТАТІ

Віками у людей створювалось стереотипне уяв-

лення про гідність, образ жінки і чоловіка, які досі

поширюються на всіх представників тієї чи іншої

статі, незалежно від їх індивідуальних особливос-

тей і віку. Ці стереотипи стосуються як особистісних рис чоловіка і жінки,

так і особливостей їх поведінки.

Поняття «гідність особистості» має велике значення у регулюванні між-

особистісного спілкування, сімейних відносин, відносин чоловіка і жінки.

Гідність — це ті моральні якості, які притаманні як окремим людям, так

і певним соціальним інститутам, наприклад, сім’ї. Це також характерні цін-

нісні уявлення, які присутні у моральній свідомості та поведінці людини:

правила поштивого тону і норми, принципи та ідеали, поняття про добро та

зло, гідність, честь і безчесність тощо.

З поняттям гідності пов’язані слова «жіночність» (фемінність) та «муж-

ність» (маскулинність). Жіночність (за Тимощенко Л.М.) — це ніжність,

чуйність, доброта, доброзичливість, привітність, ввічливість, коректність,

делікатність, тактовність, стриманість, інтелігентність, вихованість, здат-

ність розуміти іншу людину, природність, гідність, скромність, вірність, по-

вага до оточення, тонкощі почуттів, висока моральна краса, материнська

любов і альтруїзм, охайність, уміння бути господинею вдома...

Жіночність поділяють на внутрішню і зовнішню (А. Юрцині).

Під внутрішньою жіночністю розуміють особливі риси внутрішньої куль-

тури особистості жінки — тонкощі почуттів, материнську любов, співчуття до

слабких людей, стриманість і скромність.

Зовнішня жіночність — м’якість і краса в рухах, охайність, уміння ство-

рювати красу в праці та побуті.

Справжня жіночність — це сплав ніжності і суворості, ласки і непохитності.

Саме «мудрість і непохитність жінки і виховують чесність чоловіка»

(В.Сухомлинський).

Основні риси чоловічої гідності — мужність, духовна і фізична сила, схи-

льність до раціональної оцінки як власних дій, так і дій інших, відповідаль-

ність за сімейний добробут, за моральне виховання, дітей, доброта, уміння

знаходити спільну мову, любов і повагу оточення, суворість та вимогливість

до дітей тощо.

Розрізняють такі чинники формування жіночності і мужності:

³ характер сімейних взаємин;

³ рівень вихованості і педагогічної просвіти батьків, старших членів сім’ї,

їх моральні та інтелектуальні якості;

³ морально-психологічний клімат у сім’ї;

Поняття про гідність,

жіночність та мужність

Розділ VІ

358

³ ступінь участі членів сім’ї в трудовій діяльності;

³ традиції сім’ї;

³ зацікавленість батьків у правильному вихованні дітей;

³ освітньо-виховні заклади (починаючи з дитячих ясел...);

³ засоби масової інформації;

³ наукова та бульварна література;

³ виховання, самовиховання та самоусвідомлення особистості.

Сприйняття людини (дорослої чи дитини) відбу-

вається крізь призму статевої належності. Часто

серед молоді трапляються особи, за зовнішніми

ознаками яких не можна розпізнати юнак це чи

дівчина. Приклад, описаний українськими психологами Т. Говорун і О. Кі-

кінежді, дуже наочний — «молода істота завітала до столичної перукарні в

шкіряній куртці, джинсах, сережки у вухах, ковбойські чоботи, хвіст вигля-

дав з-під хустинки...

— Ви записувалися на обслуговування?

— Ні, — жувало «воно».

— У нас до жіночих майстрів попередній запис.

— Мене це мало обходить, — відповіло «воно». Люди з черги — хіба не

видно, що це хлопець? Чоловічий перукар виглянув — хто наступний? Оцей

хлопець — присутні. Це я хлопець? — кинуло «воно» присутнім. Не потрібна

мені ваша зачухана перукарня. Я на пірсинг». Так і формується навіть не

«він», не «вона», а вже нова істота «воно».

Є ще багато інших прикладів, описаних психологами, як поводять себе

дорослі, залишаючись наодинці з малюками.

Діти гралися в комбінезонах, які маскували їх стать. «Ти хто? — Хлопчик

чи дівчинка?» — дорослі почувалися невпевнено з малечею.

З перших днів життя дитини соціальне оточення відіграє вирішальну

роль у вихованні особистості чоловіка чи жінки.

Заспокійливі або навіть погрозливі слова батьків: «Не плач, ти ж майбут-

ній воїн, мужчина, а чоловіки не плачуть», «Чоловіки повинні бути сильни-

ми», «Чому зарюмсаний? У тебе що не було своїх кулаків?»

Дівчинці: «Вимий свої рученята, дівчатка повинні бути охайними», «Яка

ж вона красунечка!»

Ці та інші статево відповідні дороговкази супроводжують дітей всюди —

вдома, у дитячому садку, у школі (з книжок, з екранів телебачення, з кінофіль-

мів). Все це соціалізує дитину. Цивілізація створила цілу систему поведінкових

приписів, взірців, моделей поведінки (від одягу, манер спілкування тощо до

соціальних видів діяльності), які прийнято щодо сильної та слабкої статей.

Соціальні норми, що визначають функції та обов’язки чоловіків і жінок у

сім’ї та суспільстві, називають статевими ролями.

Статева роль — це комбінація всього, що робить, говорить людина, як по-

водиться, щоб відповідати певним приписам та нормативам суспільства,

прийнятих для чоловіків і жінок.

Статеві відмінності в здібностях і формуванні професійної спрямованості

можна помітити вже в дитинстві за їхніми малюнками: у хлопчиків перева-

жає переважно технічна тематика — літаки, машинки, танки, космічні ко-

раблі, у дівчаток — природа, тато біля телевізора, а мама на кухні тощо.

Як формуються

жіночність та мужність?

Психологія і психогігієна спілкування

359

Розрізняють такі суттєві психологічні розбіжності між чоловіками і жінками:

³ дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей;

³ хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здіб-

ностями;

³ міжпівкульні зв’язки у жінок більш численні і тому вони краще синте-

зують інформацію обох півкуль мозку; саме цей факт пояснює феномен «жі-

ночої інтуїції»;

³ жінки мають більш високі показники щодо лінгвістичних функцій,

пам’яті, аналітичних здібностей, психомоторики у ручному режимі, які

пов’язують з відносно більшою активністю лівої півкулі мозку;

³ переваги правої півкулі мозку у чоловіків вирізняють їхні творчі худож-

ні здібності, дають можливість краще орієнтуватися у просторі;

³ «жіноче» (у межах людської популяції) має забезпечити незмінність

нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження

вже існуючих ознак, саме це пояснює більшу психічну стійкість жінок та

усереднені параметри їх психіки;

³ «чоловіче» пов’язане з необхідністю адаптації до нових, невідомих умов,

що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків час-

тіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;

³ особливості як чоловічої, так і жіночої психіки визначаються еволюцій-

но генетичною доцільністю;

³ жінки відрізняються філогенетичною ригідністю і онтогенетичною пла-

стичністю: легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього

світу, їхня поведінка біологічно детермінована;

³ чоловіча психіка обумовлена її філогенетичною пластичністю та онто-

генетичною ригідністю, що зумовлює більшу різноманітність типів чоловічої

психіки та значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах;

тому ознаки виродження в будь-якій популяції спостерігаються передусім у

представників чоловічої статі.

Це узагальнене уявлення про типово «жіночу» або типову «чоловічу» по-

ведінку дає відповідні назви, маскулинні та фемінні риси.

У комедії Шекспіра «Дванадцята ніч» філософ Жак розмірковує про жит-

тя та місце в ньому людини:

«Так, світ — театр,

Де всі чоловіки й жінки актори.

Тут кожному приписаний свій вихід,

І не одну з них кожен грає роль».

А скільки ж ролей виконує сучасна жінка (ви самі, ваша мати чи сестра)?

Перша роль — роль жінки, яка щодня бореться за можливість бути приваб-

ливою, намагається встигнути зробити гарну зачіску, одягтися в елегантну і зру-

чну сукню. У цій боротьбі їй допомагають оптимізм і віра, що завтра буде краще.

Друга роль — дружина, творець домашнього затишку, в якому сильніша

стать відчуває себе на сьомому небі і здебільшого не зазіхає на ці права. То-

му жінка змушена боротися з його недоліками все життя.

Третя роль — роль матері — бореться за те, щоб діти були здоровими і

стали справжніми людьми.

Розділ VІ

360

Четверта роль — роль доньки/онуки, яка розривається між своєю сім’єю,

роботою та немічними батьками або дідусем і бабусею.

П’ята роль — фахівець на роботі тощо.

Життя не стоїть на місці, змінюється суспільство, а разом з ним і статево

співвіднесені професії та приписи поведінки: жінка-політик, жінка-боксер,

жінка-підприємець. Відповідно до цього змінюється і свідомість, розширю-

ються діапазони образів — чоловіка і жінки.

Велике значення у формуванні чоловіка і жінки є їх система ціннісно-

смислових уявлень, тобто стать психічна.

Стать психічна формується через засвоєння статево відповідних норма-

тивів поведінки, починаючи з того, наприклад, що одяг чоловіків і жінок за-

стібається на різні боки. Голубий колір — для хлопчика, а червоний, роже-

вий — для дівчинки.

Історично склалося, що саме у батьківському домі у дівчинки формувався

синдром майбутньої залежності, а у хлопчика — позиція володарювання. Це

триває і досі.

Проблеми «рівних прав» жінок і чоловіків, стереотипи розподілу ролей у

сім’ї добре відображені і в темі «Жінка у рекламі України»: телевізійна рек-

лама продукції фірм «Galіna Blanca», «Multitabs», «Nescafe», «Maggie» та ін.

1. Як тільки бачиш жінку та її дочку, що розмішують суп, а потім чолові-

ка і хлопчика, що, промовляючи: «як смачно вони у нас готують», одержують

насолоду від супу — відразу потрапляєш до гендерного стереотипу. «Хто го-

тує, а хто споживає, оцінює».

Як прекрасно розподілені ролі — жінки за допомогою кубиків «Maggie»

приготували смачний суп, а чоловіки, що їдять його, не забули схвалити го-

сподарську діяльність жінок.

2. Інший приклад: чоловік рано-вранці перебуває в стані ейфорійної на-

солоди від запаху кави, це його пробуджує та організовує. А все жінка розум-

ниця, господиня — вона прокинулася рано, і каву приготувала, і про стан

сім’ї піклується теж жінка — обдаровує вітамінами «Multitabs». Адже вся

відповідальність за всіх на ній.

Не доводиться замовчувати і ту тітку Асю з її порошками, миючими засо-

бами... Не відстає від неї і читанка з віршиками «Мама мила раму»...

Розглядаючи бюджет позаробочого часу чоловіків і жінок, соціологи під-

рахували, що жінка в середньому витрачає на сімейні справи — приготу-

вання їжі, прання, закупівлю продуктів — у 6 – 8 разів більше, ніж чоловік.

Прибиранням квартири займається понад 80 % жінок і лише близько

20 % — чоловіків. Допомагають дітям у підготовці шкільних завдань 70 %

жінок і лише 10 % чоловіків.

Порівнюючи зміни в бюджеті та структурі незаміжньої та заміжньої жін-

ки, не можна не пригадати відомий вислів: «Чоловік — це людина, яка до-

помагає жінці в труднощах, яких вона не знала б, коли б не вийшла за ньо-

го заміж».

Жінка несе подвійне навантаження.

Часи, коли домінував підхід, зазначений відомим письменником Сомер-

сетом Моемом «Світ — це дім чоловіка, а дім — це світ жінки», залишаються

в минулому.

Сім’я — це тільки одна з можливих сфер реалізації жіночої особистості.

Психологія і психогігієна спілкування

361

Материнство — це не обов’язок, а вибір жінки, яка свідомо часто йде на

ризик для свого здоров’я.

Коли ототожнюються поняття жінка і мати, то постають запитання:

³ Що робити жінкам, які з різних причин не мають дітей, яким через

стан здоров’я чи особливості життєвого шляху, не вдалося виконати мате-

ринську функцію, пізнати радість материнства? Їм через ототожнення жінки

з матір’ю відмовляється в праві називатися та бути жінкою. Де ж тоді права

людини?

³ Де тоді батьківські права? Неусвідомлена втеча від відповідальності за

виховання дітей.

Якщо у ХІХ ст. жінка повинна була бути ніжною, гарною, ласкавою, до-

зволяючи чоловікові бути її господарем, то тепер жіночність не в слабкості та

наївності, а в духовній силі — розвиненому розумі і почутті, що витончено

переплітається з жіночою ніжністю. У жіночій свідомості з’явилися нові ри-

си: жінка повинна бути освіченою; енергійною, що раніше більше стосува-

лося чоловіків.

Як зазначають психологи (І.С. Кон та ін.), зміни відбуваються і в чолові-

ків. Поряд з такими якостями, як сила, мужність, енергійність, у чоловіка

цінуються такі якості, як здатність розуміти іншу людину, терпи-

мість, емоційна чутливість. Можна зробити висновок, що набір соціаль-

но-побутових рис чоловіків і жінок перестає бути полярним, взаємовиклю-

чаючим.

Краса нашого світу ґрунтується на принципі гармонії двох основних на-

чал: чоловічого і жіночого, їх рівноправного розвитку, злиття і творчої

взаємодії. Ставлячи запитання: «Чи гармонійне життя сучасної жінки у її

соціальних, фізіологічних, психологічних, духовних аспектах?», можна почу-

ти відповідь: «Ні».

До 1991 р. жіноча преса в Україні була представлена в основному сторін-

ками для жінок у масових виданнях, деякими виданнями, присвяченими

моді, рукоділлю, кулінарії, домашньому господарству і лише одним жіночим

виданням — журналом «Радянська жінка». Інформаційний простір, відве-

дений жінкам, зводився до побутової тематики, нарисовим матеріалом про

жінок різних спеціальностей, жінок-революціонерок, видатних жінок або

жінок-посадовців.

На той час мала місце і соціальна проблематика: як держава піклується

про матерів-одиначок, багатодітних матерів і як праця впливає на робітни-

цю і колгоспницю, яких зрештою почали використовувати на тяжких і шкід-

ливих ділянках виробництва.

У пострадянський період назву журналу «Радянська жінка» було змінено

«Жінка», з’явилося близько тридцяти нових всеукраїнських та регіональних

видань, в яких висвітлені матеріали мають такі тенденції:

³ масові інформаційно-розважальні і рекламно-комерційні видання

не містять матеріалів, де є досить високий кваліфікований гендерний

підхід, натомість, переважають публікації сексистського змісту (сек-

сизм — дискримінація за ознакою статі). Реклама до журналу «Ліза» —

«Ви знайдете все, що потрібно сучасній жінці». Далі в кадрі каструля, в

Розділ VІ

362

яку летять продукти. Наступний кадр розфарбований сердечками, що

символізує любов і секс;

³ спеціальні вісники, бюлетені, альманахи, газети і журнали, які вида-

ють жіночі громадські організації, — більше стосуються різних аспектів жі-

ночого руху;

³ згідно з телеустановками, на долю жінки має випадати лікування

хворих дітей та чоловіка, догляд за малюком від народження і до ... років,

підтримання чистоти в квартирі, блиску кахлів та полірованих меблів

тощо.

Отже, у чоловіка формується «експлуататорська» концепція сімейного

життя, коли дружині надається право на рівну з чоловіком участь у профе-

сійній діяльності з ексклюзивним правом на домашню працю.

У сучасний український культурний простір вторгаються низько-

якісні продукти масової культури: «сексуальна пропаганда», спеціальні

видання різних видів «сексотехнік» — подібна бульварна література, від-

еопродукція, відверта порнографія стали доступними як підліткам, так і

дітям.

Існує серйозна проблема — пропаганда насилля і розпусти, реклама сек-

суальних послуг, яка несе «нове» бачення жіночих і чоловічих ролей у суспі-

льстві. Проституція має багатоманітне обличчя: елітна для «нових україн-

ців»; пов’язана з іноземними громадянами; експорт-проституція; проститу-

ція, пов’язана з секс бізнесом (робота у стриптиз-шоу, нічних барах, кафе,

ресторанах); проституція за оголошеннями, яка маскується під знайомства,

послуги масажисток; проституція вулиць та вокзалів; проституція, що поши-

рюється у гуртожитках, закладах освіти і навіть у школах; проституція,

пов’язана з наркоманією та алкоголем тощо.

Навколо жінок створюється безліч міфів.

Міф 1. Коли вже жінка береться за справи, і в

неї ці справи виходять (політика, бізнес, наука), то

вона втрачає свою жіночність, перетворюється на

«залізну леді», чоловікам краще триматися від неї на відстані.

Надзвичайну стійкість цього міфу підтвердили і результати опитування

юнаків і дівчат, проведеного вченими Міжнародного гуманітарного центру

«Розрада», який очолює відомий психолог В. Бондаровська.

Проте це твердження можна спростувати, хоча б тому, що найзалізніша у

політиці жінка прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер має пре-

красну родину та дітей, які не помічені у якихось серйозних відхиленнях, і

залишається привабливою і діловою у своєму зрілому віці.

Міф 2. Чоловік має бути головою сім’ї і контролювати сімейне життя.

Дані дослідження Центру «Розрада» (1999) свідчать про те, що:

70 % хлопців вважають, що домашнє господарство є справою жінок, а

не чоловіків (21 % дівчат так думають); 57 % хлопців — що кар’єра зава-

жає жінці бути хорошою дружиною та матір’ю (17 % дівчат); 76 % хлоп-

ців — чоловік має бути головою сім’ї та контролювати сімейне життя

(32 % дівчат).

Жоден з опитуваних не поставив запитання: «А чому саме в сім’ї

обов’язково повинен(на) бути голова?»

Міфи та реальність

Психологія і психогігієна спілкування

363

У відомих фізиків Марії та П’єра Кюрі було дві прекрасні доньки. Ця па-

ра змогла успішно поєднувати і роботу, і сімейне життя, і батьківство. У їх-

ній родині і мови не було про меншовартість жінки та її домашньої роботи,

про верховенство чоловіка і контроль з його боку щодо жінки чи дітей. Обоє

працювали, обоє займалися сімейними справами.

В усьому світі шкільна освіта ґрунтується на вихованні відмінностей або

розбіжностей. Така освіта спрямована більше на те, щоб підкреслити існуючі

соціальні відмінності між хлопцями та дівчатами, між чоловіками та жін-

ками, ніж знайти подібність, яка могла б усунути такі розбіжності. Вихован-

ня починається вдома та підтримується всім суспільством.

Батьки виховують дівчат інакше, ніж хлопців, бо батьки, родичі, сусіди

сприймають дівчат радикально відмінно від хлопців. Ця відмінність ґрунту-

ється не на фізіологічних відмінностях, а на соціалізованих, які підмінюють

фізіологічні.

Згадаємо ще раз читанку, де: «Мама мила раму» — соціалізація «жіночих»

і «чоловічих» ролей продовжується з перших шкільних років. Так, продовжу-

ється, бо починається вона з народженням особи жіночої та чоловічої статі.

Очевидно, що дівчата відмінні від хлопців біологічно. Така відмінність,

психологічна чи фізична, відображує відмінність між жіночою та чоловічою

статями. Роль жінки природно пов’язана з вагітністю, народженням дитини

та годуванням немовляти.

Однак статеві ролі це не те саме, що й гендерні ролі. Гендер відповідає

відмінності між чоловіками та жінками, яка ґрунтується на соціокультурних

засадах і перебуває далеко за фізичними відмінностями.

Як ставитися до думки, що одна зі статей (а саме жіноча) менше схильна

до насильства?

Світова статистика стверджує це, бо більше ніж 90 % насильників — чо-

ловіки. Проте не слід бути дуже категоричними. Не потрібно забувати про

силу і вплив соціальних ролей на формування одних і других.

Якщо шукати причину різного ставлення до цієї проблеми в соціокуль-

турних аспектах, то можна дійти висновку, що в так званій «жіночій» і «чо-

ловічій» освіті увага звертається на різні аспекти.

Йдеться не про роздільну освіту, а лише про акценти в освіті дівчаток і

хлопчиків. У «чоловічій» освіті основний наголос робиться на отриманні на-

вичок позитивного самоствердження. Імідж, якого намагаються надати хлоп-

чику, передбачає, що він має бути жорстким, сміливим, самовпевненим,

сильним, повинен вміти захищати свою батьківщину, дружину, матір, тому

чоловіки відчувають труднощі в більш зрілому віці у випадках, коли слід

бути «слабким», висловлювати почуття (наприклад, заплакати) або сумнів.

Слід враховувати і те, що в «чоловічій» освіті більше моделей прямого на-

сильства, наприклад, навчання різним видам бойового мистецтва замість

навчання мистецтву ведення діалогу.

У «жіночій» освіті робиться акцент на набутті навичок спілкування.

«Справжня» дівчина повинна вміти слухати, бути м’якою, лагідною. Вона

також не повинна самостверджуватися, впадати у вічі, їй слід поводитися

так, як цього хочуть інші, бути гарною, поступливою. Від дівчат частіше очі-

кують уваги, виконавчої дисципліни, підтримки, ніж розвитку своїх ідей,

лідерства.

Розділ VІ

364

До «жіночої» освіти долучають більше моделей невидимого, непрямого

насильства. Так, вдарити, штовхнути — вважається не «дуже жіночим», а

познущатися з колежанки у словесній формі, наприклад, плітками — для

жінки характерніше.

Відомий польський педагог Януш Корчак так ха-

рактеризував свої спостереження за дітьми: «Хлоп-

чики ... зовсім не гірші за дівчаток, вони просто

інші ... Недоліки та переваги є як у дівчаток, так і

у хлопчаків ... Дівчатка менше б’ються, але вони щипаються або дряпають-

ся — руками або словами. Секрети, плітки, сварки ... Усе це хлопчаків дра-

тує ... Дівчатка намагаються показати, що вони кращі, ніж є насправді. Але

й хлопчаки не щирі, вони намагаються показати, що вони гірші, ніж є на-

справді»

Відомий англійський психолог Г. Айзенк, який розробив тести розумового

розвитку, дійшов висновку, що чоловіки і жінки володіють орієнтовно одна-

ковим рівнем розумового розвитку. У реальному житті ми мало знайдемо

чоловіків, які були б наділені винятково чоловічими рисами характеру, вод-

ночас і жінок знайдеться небагато, у яких провідними рисами виступали б

поступливість та емоційність. Особистості можуть бути притаманні як чоло-

вічі, так і жіночі риси характеру — мужність чи поступливість, ніжність чи

настирливість у досягненні мети тощо.

Процес набуття нових соціальних ролей статями, розширення спектра їх-

ньої діяльності відбувався паралельно з їхнім особистісним зростанням, під-

несенням свідомості, набуттям індивідом тих психологічних властивостей,

які допомагали йому ставати самодостатньою людиною.

Початок розвитку нової моделі — андрогінної поведінки припадає на

70-ті роки ХХ ст. (андро — чоловік, гін — жінка). Тип особистості, за якого

одночасно поєднуються типові жіночі та чоловічі якості характеру, назива-

ється андрогінним.

Статеві стереотипи є вказівкою обом статям на їхнє призначення у суспі-

льстві, на те, як їм діяти і жити в ньому.

Андрогінність — це не протиставлення жіночності та мужності, а їхня

двоєдиність, інтеграція. Вона стирає відмінності між чоловічим і жіночим,

зумовлені їхніми соціокультурними моделями. На практиці ділова жінка

може виявляти такі чоловічі риси характеру, як твердість і непохитність у

прийнятті рішення, водночас чоловік-керівник може бути поступливим,

більш емоційним, ніж жінка.

Модель андрогінної поведінки є найбільш ефективною в існуванні сучас-

ної сім’ї — не протиставлення одне одному, а доповнення, взаємозамінність

статевих ролей у сім’ї, андрогінність психологічних властивостей та рівно-

цінність чоловіків та жінок у всіх сферах людського буття.

Андрогінність поєднує високий розвиток маскулинних та фемінних якос-

тей в одній особі незалежно від статі, позитивно корелює з упевненістю в со-

бі, здатністю до виконання будь-яких сімейних та професійних ролей, пов-

ноцінною реалізацією людини у всіх сферах діяльності.

Корчак Я. Избранные педагогические произведения. — М., 1966. — С. 362 – 364.

Адрогіни — справжні

чоловіки та жінки

Психологія і психогігієна спілкування

365

 Запитання і завдання

1. Яку роль у становленні особистості відіграє її стать? 2. Охарактеризуйте такі поняття, як

«фемінність», «андрогінність», «маскулинність». 3. Яку поведінку називають статеворольовою?

4. Яким має бути статеве виховання хлопчиків і дівчаток? 5. Чи можна хлопчикам дозволяти

виявляти свої ніжні почуття так само, як і дівчаткам? Чи не стануть вони від цього менш мужні-

ми? 6. На які моделі статеворольової поведінки слід орієнтуватись дорослим у побудові статевих

взаємин у сім’ї та суспільстві? 7. Що ви розумієте під статевими стереотипами? 8. Чи погоджує-

тесь ви з твердженням, що саме патріархальна культура, орієнтації на традиційний розподіл

ролей породжують культ «справжньої жінки», «справжньої коханки», «справжньої господині»

тощо? 9. Яким ви уявляєте «справжнього чоловіка»? 10. Андрогіни — міф чи реальність?

6.5. СТАТЕВА САМОСВІДОМІСТЬ І ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ

НА ЇЇ ФОРМУВАННЯ. ГЕНДЕРНІ РОЛІ

Серед понять, що дають змогу описати індивідуальні відмінності однієї

людини від іншої є два, на які звертається увага завжди, — це «стать» і «ра-

са». Визначення понять «чоловік» і «жінка» суспільством у цілому надає мо-

жливість виокремити загальне й особливе в їхній психіці і поведінці. Поділ

людей на чоловіків і жінок є глобальним й інваріантним щодо історичного

етапу, національної специфіки, культурних особливостей.

«Стать» — це поняття соціально-психологічне, біологічне і змінне. У

психології говорять про чоловічий і жіночий початки, що наявні у кожного з

нас. Загальновідомо, що в будь-якому тілі присутні анатомічні ознаки про-

тилежної статі в зародковому стані. Те саме можна сказати про чоловічі і

жіночі гормони. Домінантність, агресивність, рішучість вважають чоловічи-

ми психологічними властивостями, тоді як ніжність, м’якість, сором’яз-

ливість — жіночими; однак ніхто не візьметься стверджувати, що не буває

сором’язливих чоловіків і агресивних жінок. Хоча існують фізіологічні про-

цеси, що не мають аналогів у протилежної статі (наприклад, вагітність), але

з появою можливості змінити стать зникають однозначні ознаки, властивості

і процеси, що вказують на певну стать. Однак, незважаючи на наявність

ознак обох статей у людини та досягнення генетики і медицини, кожна лю-

дина в нормі — або чоловік, або жінка.

В історії психології, соціології і медицини співіснують два підходи до по-

яснення природи статевих відмінностей: одні дослідники вважають, що ці

відмінності вроджені, і вирішення проблем у відносинах між чоловіком і жі-

нкою — у розумінні прірви, що розділяє їх; інші ж припускають, що соціоку-

льтурна основа відмінностей означає їхню тимчасовість, і декларують необ-

хідність аналізу єдиної людської природи.

Стать визначається:

³ генетично (XX — генетична формула жінки; ХY — чоловіка);

³ гормонально (наявність чоловічих і жіночих гормонів і відмінності їх-

ніх поєднань у чоловіків і жінок);

³ анатомічно (існування первинних і вторинних статевих ознак);

³ соціально (формування чоловічих з жіночих ролей, ідеалів, норм пове-

дінки);

³ психологічно (розвиток статевої самосвідомості);

Розділ VІ

366

³ юридично (фіксація статі в актах цивільного стану).

Історія психології і медицини показує, що жодна ознака, крім самосвідо-

мості, не є вирішальною для визначення статі, точніше, відсутність будь-

якої ознаки може вплинути на статеву самосвідомість і призвести до її змі-

ни. У процесі індивідуального розвитку ембріона перебіг статевого дозрі-

вання відповідає схемі: гени — гормони — анатомічні ознаки — психіка.

Слід зауважити, що психологія статі формується настільки рано, що діти не

можуть цього пам’ятати, а батьки, відповідно, зафіксувати. Тому з’ясувати,

які чинники виявилися визначальними у формуванні статевої самосвідомо-

сті, настільки складно, що вони здаються вродженими для кожного з нас.

Розглянемо ситуацію, у якій спостерігається єдність трьох установок:

1) «Я знаю, що я — жінка»; 2) «Я почуваю себе жінкою»; 3) «Я поводжуся, як

жінка». Статева самосвідомість, чи інакше статева ідентичність, у цьому ви-

падку містить у собі такі психологічні комплекси:

³ усвідомлення свого тіла як тіла людини визначеної статі;

³ психологічне ототожнення себе з визначеною статтю;

³ уявлення про сексуальні ролі;

³ уявлення про чоловічі і жіночі ідеали.

Статева самосвідомість починається з усвідомлення свого тіла. Наша ті-

лесність багаторівнева, і тому вже самі відмінності в природі і функціях чо-

ловічих і жіночих клітин згодом впливають на психологічні відмінності чо-

ловіка і жінки. Чоловіча клітина слабка, але вона активна і від неї зале-

жить новий розвиток людини; тому чоловік на все життя приречений змі-

нювати світ, у якому живе. Жіноча клітина живуча, але інертна. Жінки

зберігають, підтримують і передають традиції. Анатомічні ознаки статі

з’являються в ембріоні на 5-му тижні після зачаття. До цього природа

намагається приховати від людини свій намір: генетично і гормонально —

ця істота вже або чоловік, або жінка, а анатомічно — має зародкові ознаки

обох статей. Цей факт дає можливість прихильникам сексуальної волі

заявляти про споконвічну бісексуальність людини, а супротивникам абортів

вказувати, що ембріон уже на 5-му тижні володіє базовими людськими

ознаками. Обидві статі подібні за цілою низкою фізіологічних характеристик. У то-

му самому віці хлопчики і дівчатка починають сидіти, ходити, у них прорі-

заються зуби. Але відмінностей набагато більше, ніж подібностей. На світ

народжується більше хлопчиків, ніж дівчаток, але вже до кінця першого ро-

ку життя їхня кількість вирівнюється, а потім у всіх поколіннях кількість

жінок неухильно, хоча в різких відсотках, перевищує кількість чоловіків.

Чоловічий мозок важить на 200 грамів більше, ніж жіночий. У чоловіків

статева зрілість настає на два роки пізніше. Чоловіки раніше сивіють і ли-

сіють, швидше втрачають слух і зір, у них раніше зникає чіткість координа-

ції рухів, погіршується пам’ять, виникають проблеми із сексом. Чоловіків

сутужніше заспокоїти і привести в почуття. У жінок більш тонкий музичний

слух (на шістьох жінок, що не фальшивлять, припадає один чоловік). Крім

того, ліва півкуля мозку, що відповідає за формальну логіку, у чоловіків

розвинена краще, а чоловічий гормон — тестостерон — забезпечує здатність

негайно концентрувати розум, почуття і волю на визначеному предметі.

Улюблений колір чоловіка — частіше червоний (колір перемоги), а в жі-

нок — голубий (колір гармонії і надійності).