Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Організація домашнього господарства

209

Одну пару чобіт або туфель можна носити рік, а

можна й три-чотири. Все залежить від догляду за

ними.

Перш ніж взути нові туфлі, намастіть їх безбарвним кремом і натріть до

блиску оксамитом. Така процедура запобігає появі тріщин на шкірі. Якщо

нові шкіряні туфлі здадуться вам трохи тісними, добре змочіть їх зсередини

спиртом або одеколоном, відразу взуйте і поносіть 2 – 3 год (одеколон не

застосовуйте до взуття з білої та світлої шкіри: він може залишити на ній

плями).

Щоб жорсткі задники нового взуття не намуляли п’ят, натріть їх стеарино-

вою свічкою, вологим милом або змочіть одеколоном. Прагнучи зберегти зад-

ники закритого взуття в доброму стані, завжди послуговуйтеся ріжком.

Тривалість використання взуття значно подовжиться при правильному

зберіганні та своєчасному очищенні його від пилу та бруду.

Шкіряне взуття найкраще тримати в сухому, прохолодному примі-

щенні, подалі від сонячних променів. Щоб шкіра чобіт чи черевиків не

пересохла, намастіть її касторовим маслом, а через два дні наведіть блиск

щіткою або фланелевою тканиною. Якщо ви потрапили під дощ чи мокрий

сніг, відразу після повернення додому очистіть взуття від бруду — спочатку

верх, потім підошву. Напхайте всередину м’якого сухого паперу, який вбере

в себе вологу й убезпечить взуття від деформації. Намастіть його добре

кремом відповідного кольору й сушіть подалі від джерел тепла, поклавши на

бік, щоб підошва також сохла. Вранці потрібно буде лише 2 – 3 хв, щоб під

дією щітки або фланелевої ганчірки взуття знову заблищало.

Шкіряне взуття рекомендується натирати кремом принаймні щотижня.

Це потрібно не лише для відновлення його зовнішнього вигляду, а й тому,

що креми містять речовини, які пом’якшують шкіру й посилюють її водоне-

проникність.

Щоб лаковане взуття влітку не злипалося, загортайте його в папір,

верхню частину вряди-годи протирайте ланоліновим кремом, гліцерином

або лляною олією, а для надання йому блиску послуговуйтесь м’якою ткани-

ною, змоченою в молоці.

Валяне і фетрове взуття чистять жорсткою щіткою і дрібнозернистою

наждачною шкіркою. Шкіряні частини обережно, щоб не забруднити фетр,

змащують кремом для взуття відповідного кольору. Якщо валянки носять з

калошами, то на ніч калоші треба знімати й тримати окремо, поки вони

повністю не висохнуть.

Взуття із замші часто лисніє і набуває негарного вигляду. Для його

відновлення лискучі місця треба спочатку злегка протерти дрібнозернистим

наждачним папером, сухою сіллю або учнівською гумкою, а потім почистити

спеціальною гумовою щіткою.

Гумове взуття періодично необхідно мити теплою водою і змащувати

гліцерином. Ходити в ньому можна лише надворі, а не в приміщенні. Щоб

ноги не пітніли, вкладайте всередину повстяні устілки, а на ноги одягайте

вовняні панчохи або шкарпетки. Устілки час від часу очищайте від пилу і

просушуйте. Для чищення гумового взуття в жодному разі не використовуй-

огляд за взуттям

Розділ ІІІ

210

те гас, бензин, інші розчинники каучуку, а також не допускайте потраплян-

ня на нього мастильних речовин.

І насамкінець ще одна порада. У скриньці, де зберігаються предмети до-

гляду за взуттям, має бути кілька щіток для наведення блиску, кілька —

для намащування взуття кремом, тюбики з кремом різних кольорів і без-

барвного, шматки фланелевої або старої оксамитової тканини.

3.15. РЕМОНТ ОДЯГУ ТА БІЛИЗНИ

Пошиття одягу потребує спеціальних знань. Але ми обмежимося лише

деякими порадами. Сподіваємося, вони допоможуть молодій господині ово-

лодіти елементарними навичками шиття та лагодження одягу.

Насамперед потрібно придбати необхідні знаряддя для роботи — голки,

нитки, ґудзики, ножиці, наперсток, тканину для латок та ін.

Голки для ручного шиття випускаються під номерами (від № 1 до № 12),

кожний з яких визначає розмір голки за довжиною (від 35 до 80 мм) і діа-

метром (від 0,6 до 1,8 мм). Для кожного виду тканин найзручніше користу-

ватися певним номером голки. Так, коли ви шиєте щось із тонкої тканини

(батист, шифон, крепдешин), беріть голку № 1, із грубого сукна — голки

№ 11 або № 12 і т. д. Маленьку дірочку на одежині зашивайте тонкою гол-

кою з короткою ниткою, інакше дірка може збільшитися. Машинні голки

відрізняються лише за своєю товщиною і відповідно до цього мають різні

номери (75, 90, 100, 110, 120). Їх також вибирають залежно від товщини тка-

нини.

Свої номери мають і нитки для шиття (найтонша № 100 і найтовстіша

№ 10). Вони відповідають видові і якості тканини, з якої шиють виріб.

Звикайте користуватися наперстком, це набагато полегшить шиття, захи-

стить ваші пальці від уколів. Наперсток надівають на середній палець пра-

вої руки.

Крейда, яку використовують при розкроюванні тканини, з одного кінця

має бути загострена. Замість крейди лінії розкрою можна робити тонким

шматочком сухого мила (обмилком). Для зручності користування крейду або

обмилок деякі господині вставляють у футляр використаної губної помади.

Синтетичну тканину треба кроїти гострими підігрітими ножицями, щоб не

потрібно було обкидати її.

Мірки довжини, зняті сантиметровою стрічкою, записують повністю, а об-

водів і ширини — у половинному розмірі. Креслення викройки складають за

шириною статури і за довжиною повністю, а розкрій для обох боків виробу

робиться на тканині, складеній удвоє.

Шити й латати треба на зручному для роботи місці. Не намагайтеся

робити це під час руху в поїзді, автобусі, тролейбусі, автомобілі. Після вико-

наної роботи перевірте, чи не залишилося на кріслі, канапі, де ви сиділи,

або у вашому одязі голок, шпильок, лез від бритви та інших гострих предме-

тів. Не беріть у рот цих предметів під час приміряння одягу.

Перш ніж підшивати низ сукні або спідниці, повісьте її на плічка на кі-

лька днів. Це дасть змогу запобігти витягуванню подолу. Ті види тканин,

Організація домашнього господарства

211

які дуже «збігаються» під час прання, рекомендується попередньо замочува-

ти в теплій воді. Після того як тканина висохне, її прасують, а вже потім пу-

скають у виробництво.

Пришиваючи ґудзики до пальта або хутряних виробів, покладіть між ґуд-

зиком і хутром чи верхньою тканиною пальта цигарковий папір. Коли ґуд-

зик буде пришитий, папір відірвіть. Для збереження зовнішнього вигляду

ґудзиків їх бажано відпорювати перед пранням одягу або чищенням його

хімічними препаратами.

Щоб не пришивати щоразу білий комірець до шкільної форми чи іншої

сукні, візьміть три кнопки, роз’єднайте їх і три нижніх частини пришийте до

сукні (зісподу), а три верхніх — до коміра (дві по краях і одну посередині).

Можливості пошиття і лагодження білизни й одягу для сім’ї значно роз-

ширюються, якщо у вас є швейна машина. Швейні машини, що надходять у

продаж, вважають універсальними. На них при бажанні можна не лише

шити нові речі, а й перешивати старі. Отже, відпаде потреба у послугах під-

приємств побутового обслуговування, що дасть змогу заощадити гроші з сі-

мейного бюджету.

Скажімо, ви хочете перелицювати поношене пальто з драпу чи іншої дво-

бічної тканини. Для цього обережно розпоріть пальто в такій послідовності:

спочатку відріжте ґудзики й відпоріть підкладку рукавів біля пройми, потім

підкладку біля бортів, плечових і бокових швів. Відпоровши підкладку біля

бортів, розпоріть рукави у проймах, підшивку, плечові й бокові шви. З ли-

цьового боку розпоріть петлі на переді та підборті. Зісподу переду відпоріть

мішковину кишень, а з лицьового боку — обшиття та нагрудну кишеню. Піс-

ля цього розпоріть діагональні бортові шви, нагрудні виточки і середній шов

на спині. Останніми розпорюють окремі деталі пальта — рукави, комір,

клапани кишень тощо.

Відпороті деталі чистять і прасують з лицьового боку, стежачи за тим,

щоб тканина не розтягнулася. Після цього деталі комплектують і приступа-

ють до пошиття пальта.

Так само перелицьовують піджак, жакет, спідницю, сукню.

Це лише один з прикладів того, як з допомогою швейної машини речі, що

відслужили свій термін або вийшли з моди, можна знову зробити корисни-

ми. Варто лише кожному виявити кмітливість і винахідливість.

Щоб швейна машина була справною, її потрібно доглядати: тримати в чис-

тоті, систематично змащувати спеціальним машинним маслом окремі дета-

лі. Як правило, доглянуті швейні машини слугують сім’ям десятки років і

переходять від покоління до покоління.

 Запитання і завдання

1. Коли і ким уперше було винайдено мило? 2. Що ви знаєте про історію прання в різні іс-

торичні періоди розвитку цивілізації? 3. Як правильно підключити пральну машину?

4. Поясніть, які дії необхідно виконати перед початком прання. 5. Як правильно сушити біли-

зну, виготовлену з різних тканин? 6. Які правила прасування білизни? 7. Поясніть причини

пожовтіння та знебарвлення тканин. 8. Як правильно доглядати за виробами з хутра? 9. Чим

відрізняється зберігання виробів з хутра від іншого верхнього одягу? 10. Які вимоги до збері-

Розділ ІІІ

212

гання взуття необхідно знати, щоб подовжити термін його використання? 11. Чи умієте ви ви-

конувати дрібний ремонт одягу? Чи вдається вам завдяки цьому заощадити кошти з сімейного

бюджету? 12. Чи знаєте ви, як видалити плями різного походження з вашого одягу? Розкажіть

про це докладніше.

3.16. КУХНЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ЇЇ

Енергетичним центром, здатним створювати нам безліч проблем або

приносити радість, є кухня, а найважливішим її елементом — плита. Якщо

ваша плита стоїть під вікном — фен-шуй радить переставити її, інакше ене-

ргія вогню зникатиме через вікно. Якщо пересунути неможливо, повісьте на

віконні рами вазони з кімнатними рослинами чи помістіть поряд дерев’яне

начиння.

Плита повинна бути добре освітлена, важливо, щоб на неї чи на те, що на

ній вариться, потрапляло досить природного світла. Якщо це неможливо за-

безпечити, повісьте на кухні дзеркало, щоб воно відбивало денне світло

на їжу.

Щоденне харчування родини, яка складається з осіб різної статі, різного

віку і режиму дня, — справа дуже складна. Так, дитина дошкільного віку і

підліток 12 – 14 років, дорослі, що працюють фізично й розумово, потребують

різного раціону. Знову ж таки інакше треба харчуватися вагітній жінці або

молодій матері, що годує дитину груддю. У багатьох родинах є особи похило-

го віку, їх раціон для підтримання здоров’я і збереження доброго фізичного

стану організму потребує і уваги, і певних знань.

Організація щоденного харчування в сім’ї, приготування їжі лежить на

плечах господарки. Робота за межами дому, зусилля із забезпечення родини

продуктами, їх зберігання і переробки на страви — дуже обтяжує і втомлює

усіх жінок. Труднощі зростають, коли молода господарка не намагається

правильно організувати роботу. Найзагальнішою ознакою доброї організації

праці є вміння за найменших зусиль у найкоротший час зробити якнай-

більше.

Діяльність, пов’язана з організацією постачання продуктами і приготу-

вання їжі, — з-поміж усіх домашніх робіт забирає найбільше часу і день у

день повторюється. Тому й треба їй присвятити найбільше уваги, щоб це за-

няття не було для жінки, що працює, тягарем. У суботні та недільні дні жін-

ка, що працює, повинна знайти якийсь резерв часу — не для закінчення

недоробленого, а на справжній відпочинок, розваги, заняття з дітьми, про-

гулянку та ін.

Поліпшити домашнє становище жінки можна, змінивши господарюван-

ня, що ведеться на старих засадах. З усіх домашніх витрат на перше місце

треба поставити витрати на придбання відповідного кухонного посуду, зна-

ряддя і пристроїв, що полегшують працю, а також звільнити приміщення

кухні від усього зайвого, створити тут відповідне робоче місце і забезпечити

його усім необхідним.

Харчування сім’ї потребує точно продуманого плану. Плановість харчу-

вання — це і раціональне постачання всього необхідного і, крім того, основа

правильного витрачання грошей, асигнованих на їжу, основа розумних за-

Організація домашнього господарства

213

купівель, ощадливості у витрачанні сировини, а також часу, якого в нас так

мало.

Необхідною передумовою поліпшення організації домашнього господар-

ства є залучення усіх членів родини до робіт, пов’язаних з купівлею продук-

тів, приготуванням їжі, прибиранням на кухні.

Значну полегкість принесе також уміле застосування напівфабрикатів і

готових виробів харчової промисловості.

Проектувальники і будівельники добре знають, що кухня є робочим місцем

господарки, яка перебуває там щодня по кілька годин. Метраж цього примі-

щення і обладнання його найнеобхіднішими предметами і пристроями, а

також освітлення, вентиляція, розташування меблів і розміщення речей

впливають на вправність виконання робіт на кухні. Від усього цього великою

мірою залежить, скільки часу жінка, що працює, має перебувати на кухні.

Види кухонь. Кухня — одне з основних приміщень квартири і садибного

будинку. У ній готують їжу, консервують овочі і фрукти, ремонтують і пра-

сують одяг і білизну, виконують інші роботи. У сільській кухні, крім того,

нерідко готують їжу для домашніх тварин, переробляють молочні і м’ясні

продукти, майструють, перуть.

Господині та інші члени родини проводять багато часу в кухні. Тому від

правильного обладнання і благоустрою її великою мірою залежать зручності

домашньої роботи і відпочинку мешканців, комфорт житла в цілому.

Розрізняють робочу кухню (просто кухню) і кухню-їдальню.

Робоча кухня слугує для приготування їжі і виконання деяких госпо-

дарських робіт (шиття, прасування одягу та ін.). Її влаштовують у великих

квартирах і в садибних будинках. Якщо в робочій кухні поставити обідній

стіл, вона перетвориться у кухню-їдальню.

Кухню-їдальню влаштовують, як правило, в одно-двокімнатних кварти-

рах і в садибних будинках, розрахованих на проживання 2 – 4 осіб. У квар-

тирі і в садибному будинку на 5 – 8 осіб у кухні не завжди є можливість роз-

містити обідній стіл відповідного розміру. У таких випадках вся сім’я обідає

в загальній кімнаті. Однак і при цьому в кухні обладнують невеликий обід-

ній стіл на 2 – 3 особи для сніданків, обідів, вечері окремих членів родини в

різний час.

У сучасних будинках квартирного типу кухні обладнані водопроводом,

каналізацією, газо- й електропостачанням. Садибні будинки часто не мають

інженерного обладнання.

Важливо правильно спланувати це приміщення. Між кухнею у міській і

сільській квартирах існує відмінність. Причина її насамперед полягає у са-

мому характері ведення господарства у місті і в селі. Тут маємо розрізняти

умови, в яких доводиться працювати сільським господиням, адже одна

справа — будинок з повним благоустроєм, і зовсім інша, якщо кухня не має

інженерного обладнання. Сьогодні ще не рідкість кухні, де немає водопро-

воду, каналізації, а їжу готують на плитах на твердому паливі. Однак люди

мають харчуватися вчасно і якісно, не залежно від того, на якій плиті готу-

ється їжа. Просто необхідно виходити з конкретних ситуацій і обладнати кух-

ню так, щоб було зручно господині. Якщо у сільській місцевості є газ, водо-

провід, то кухні навіть у сільських садибних будинках мало чим відрізня-

Розділ ІІІ

214

ються від міських. Хіба що величиною площі. А щодо обладнання вони

практично ідентичні.

Як же обладнати кухню в садибному будинку без водопроводу і каналіза-

ції з плитою на твердому паливі? Насамперед вона потребує більшої площі.

На початку робочої лінії звичайно влаштовують шафу для зберігання про-

дуктів і холодильник. Вузол попередньої підготовки, розбирання і миття

продуктів обладнують баком на 2 – 4 відра для зберігання води, який разом

з мийкою ставлять у нижнє відділення столу і прикривають висувною кри-

шкою. Поряд з баком має бути відділення для чистих відер, в яких носять

воду з криниці. Далі розташовують вузол підготовки страв — стіл-шафу і

навісну шафу. Останню призначено для кухонного і столового посуду. На-

ступним елементом робочої лінії є плита на твердому паливі з казаном для

нагрівання води. Між плитою і столом-шафою має бути вільний простір. У

разі газифікації будинку плиту на твердому паливі замінюють на газову

плиту, безпосередньо над нею влаштовують витяжний зонт. Незважаючи на

безсумнівну перевагу сучасних плит, у багатьох домівках влаштовують ва-

ристу піч. Коли вона є, то робоча лінія приготування їжі повинна мати у

своєму складі шафу для продуктів, холодильник, столи-шафи для початко-

вої обробки продуктів і приготування страв. Біля печі влаштовують обідній

куточок. Обідній стіл можна вкрити лляною скатертиною. Розташувавши

стіл з лавами ближче до стіни, ви створите у кухні затишний куточок, де

приємно зібратися ввечері після роботи усією родиною. Лави причепуріть

смугастими налавниками, стіни над ними — смугастими або орнаментова-

ними килимками. Вони можуть бути найяскравіших кольорів.

При обладнанні кухні необхідно пам’ятати, що тут також зберігається

більшість продуктів. Тому меблі мають бути підібрані й розставлені таким

чином, щоб можна було легко, в одному напрямі розміщувати продукти

після принесення їх з крамниці. Отже, дуже важливо знайти місце для збе-

рігання продуктів, тобто місце для шафи-комірки і холодильника.

У кожній кухні основними є такі кухонні предмети:

³ плита (газова, електрична або опалювана вугіллям);

³ кухонна раковина;.

³ холодильник.

Робоча лінія на кухні. Приготування їжі є своєрідним технологічним

процесом, до складу якого входять такі основні операції: зберігання, підготов-

ка продуктів (чищення овочів, обробка м’яса, риби тощо), миття продуктів,

готування страв (нарізування овочів і м’яса, заправка в каструлі, замішу-

вання тіста та ін.), термічна обробка, роздавання готових страв, миття посу-

ду, прибирання кухонних відходів.

Увесь процес приготування їжі відбувається на трьох рівнях. Перший

рівень — робоча площина: верхні кришки столів-тумб, тумби під мийку, ку-

хонної плити. На робочій площині здійснюється процес приготування їжі на

всіх його стадіях. Причому він не відбувається в одному місці: починається

від місця зберігання продуктів, далі через стіл для їх підготовки до місця

миття і підготовки страв до плити.

Організація домашнього господарства

215

Робочі площини обладнання повинні становити одну безперервну робочу

лінію, яка давала б змогу плавно і без перешкод виконувати усі кухонні ро-

боти.

Усі предмети, необхідні для приготування їжі, розміщують у шафах і на

полицях нижче або вище від робочої площини (другий і третій рівні).

3.17. ЕЛЕКТРОПОБУТОВА ТЕХНІКА. ВИДИ КУХОННОГО

ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ ТА ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ

Спеціалісти підрахували: в родині з чотирьох осіб на хатню роботу витра-

чається 7 – 8 год. Застосування ж побутової електротехніки скорочує цей час

у 4 – 5 разів.

Сучасну кухню не можна уявити без холодильника і морозильної каме-

ри. Він призначений для зберігання харчових продуктів, а також для готу-

вання харчового льоду і збереження заморожених продуктів у низькотемпе-

ратурному відділенні. Холодильник потрібно встановлювати в кухонних

приміщеннях і експлуатувати відповідно до правил.

Як же найкраще зберігати продукти у холодильнику?

Найнижча температура (мінус 10 – 14 ºС) — у випарнику. Там місце замо-

роженим продуктам (рибі, м’ясу). Безпосередньо під випарником добре збері-

гати парне м’ясо, свіжу рибу. На середніх полицях (температура там плюс

2 – 3 ºС) можна розташувати молочні, гастрономічні вироби, готові страви.

Овочі і фрукти найкраще зберігати внизу, де температура плюс 4 – 6 ºС.

Гратчасті полиці не варто нічим застилати. Продукти складайте на них

не дуже щільно, бо через це може порушитися циркуляція повітря в холо-

дильнику: під випарником утвориться надто низька температура, внизу, на-

впаки, надміру підвищиться.

Не можна ставити в холодильник гарячі продукти, часто, без потреби,

відчиняти дверці і тривалий час тримати їх незачиненими. Збільшене

надходження тепла подовжує час роботи компресора (а отже, витрачається

більше електроенергії).

І все ж навіть у холодильнику продукти не можна тримати довго. Моро-

жене м’ясо не псується в ньому 8 – 10 діб, м’ясні напівфабрикати — протягом

2 діб. Рибу морожену можна зберігати в холодильнику 8 – 10 діб, свіжу — 3

доби, яйця — не більше місяця, молоко, вершки — 1 – 2 діб, сметану, сир —

5 – 10 діб, вершкове масло — до трьох тижнів, фрукти — не більш як 8 діб.

Час від часу холодильник потрібно розморожувати. Для цього його необ-

хідно вимкнути і через 2 – 3 год, коли іній відтане, вийняти продукти і ви-

терти випарник. Користуватися ножем чи іншими гострими предметами для

знімання намерзання неприпустимо, щоб не пошкодити випарник. Після

розмороження стінки і полиці холодильника промивають теплою водою з

содою (чайна ложка соди на 1 літр води) і насухо протирають чистою м’якою

полотниною. Особливо ретельно рекомендується промивати місця поблизу

ущільнювальної гуми на дверцятах.

Розділ ІІІ

216

Отже, систематичний догляд за холодильником не тільки подовжує тер-

мін його експлуатації, забезпечує повсякденну свіжість продуктів, не дає їм

набути неприємного запаху, а й значно заощаджує електроенергію.

Зрозуміло, що у процесі роботи трапляються і дрібні поломки, пошко-

дження, які можна усунути самостійно, без втручання майстра. Наприклад,

порушення контакту електромережі, деренчання. Останній недолік можна

усунути, змастивши пружину, підвіски маслом або закріпивши нещільно

встановлені у шафі полиці.

На користь електрочайника агітувати не варто. Він добре відомий у

кожному домі. Оскільки електричні чайники сьогодні представлені в торгів-

лі досить широко і буває важко спинитися на якомусь одному з них, радимо

при купівлі звертати увагу на такі їх важливі технічні параметри: об’єм, по-

тужність, швидкість закипання. Насамперед маєте вирішити, який саме

чайник потрібен: великий чи маленький? Випускають чайники об’ємом від

0,8 до 2,0 л. Найбільш поширені моделі — на 1,5 – 1,7 л. Чим більший об’єм,

тим більше енергії він споживає, а отже, тим вища його потужність. Середня

потужність електрочайника перебуває в межах від 1000 Вт (для 1,0 л) до

2200 Вт (для 2,0 л).

Сучасний чайник вимикається автоматично після закипання або в разі

відсутності в ньому води. Є електрочайники з функцією підігрівання не до

100 ºС, а до заданої температури, або з постійним підтриманням потрібної

температури в режимі термостату, а також моделі, в яких закипання

супроводиться сигналом.

Деякі електрочайники мають скляний або металевий корпус. Останніми

роками розроблено маленькі (0,8 – 1,2 л) чайники «швидкого закипання».

На них встановлений покритий тефлоном нагрівач гідролізного типу, який

ефективніший від звичайного. Але якщо у стандартний чайник налити мен-

ше води, він також закипить набагато швидше. Перевага — 1,5 – 2 хв.

Купуючи обрану модель, обов’язково потрібно переконатися, що чайник

встановлюється на підставку легко, без труднощів. Шнур має бути достатньо

довгим, а його розміщення не повинно заважати, коли потрібно зняти чайник

з підставки.

Компанії-виробники приділяють багато уваги конструкціям нагрівально-

го елемента. Для заохочення покупців використовують різні технічні новин-

ки і спеціальне покриття, що уповільнює утворення накипу і підвищує на-

дійність чайника.

Для подовження терміну служби електрочайника необхідно стежити, щоб

під час підігрівання води трубчастий електронагрівник у ньому був завжди

повністю покритий водою. Інакше він швидко псуватиметься.

Кілька разів на рік електронагрівник необхідно очищати від накипу. Це

роблять так: у чайник наливають стільки оцту, щоб він повністю вкрив на-

грівник, і вмикають на 10 – 15 хв. Потім нагрівник витирають полотнинкою,

оцет виливають, а чайник добре споліскують водою. Є також спеціальні за-

соби, що знімають накип.

Організація домашнього господарства

217

Трудомісткість багатьох кухонних процесів можна зменшити завдяки ви-

користанню електричного кухонного комбайна. Адже він допоможе на-

шаткувати овочі, замісити тісто для пиріжків, збити крем для іменинного

торту. І все це швидко, і все вправно. І вам не доведеться відмовлятися від

тієї чи іншої страви тільки тому, що приготування її забирає багато дорого-

цінного часу. Маючи кухонний комбайн, можна відмовитися, наприклад, від

міксера.

Сьогодні електрична соковижималка уже не новина. Особливо вона

незамінна у сільській місцевості, де завжди у всяку пору року багато овочів і

фруктів. Економію часу вона дає величезну. А крім того, соки, одержані з

допомогою соковижималки, дуже корисні. Склянка соку щодня сприятиме

запобіганню багатьом захворюванням.

Соковижималка дуже проста за своєю конструкцією, оволодіти правила-

ми роботи на ній нескладно, проте завжди потрібно дотримуватися їх.

Закладати порізані овочі і фрукти в апарат можна лише після вмикання

його на холостий хід, коли оберти будуть нормальними. Кісточки, черешки і

тверді частини фруктів, а також цедру лимона, апельсина видаліть. Укла-

даючи напівфабрикати у соковижималку, не натискуйте на них пальцями,

оскільки результат буде зовсім небажаним — збільшиться кількість соку не

в склянці, а у відходах.

Щоразу після використання окремі частини приладу треба промити теп-

лою водою, стежачи, щоб вода не потрапила в нижню частину корпусу і

диск, що приводить у дію соковижималку.

Отже, друзів і помічників у вигляді електричних приладів з кожним днем

ми маємо дедалі більше, але потрібно бути уважними до них. Йдеться не

лише про подовження часу роботи цих приладів, а й про нашу безпеку.

Не можна залишати жоден з електроприладів без нагляду. Збираючись

усунути пошкодження, потрібно насамперед вимкнути прилади з електро-

мережі. Усі види ремонту, під час якого прилади перебувають під напругою,

може робити лише спеціаліст.

Тримати електроприлади необхідно у сухому місці, запобігаючи їх стру-

шуванню. Щоб не пошкодити шнур, треба згорнути його в коло, а не в дов-

гий моток. Вмикаючи праску, чайник, комбайн, спочатку треба підключити

до них шнур, і лише після цього вмикати штепсельну вилку в розетку.

Вимикаючи прилад, не треба тягнути за шнур. Не можна торкатися ввім-

кнених електроприладів вологими руками, щоб не вдарило струмом.

Велика небезпека існує, якщо, наприклад, стоячи на мокрій підлозі, ви

хочете перевірити ступінь нагрівання води у ванні чи мисці, в яку занурено

електрокип’ятильник.

3.18. ПОСУД

Звичайно, розглянуті вище домашні роботи забирають багато часу і сил,

однак ми виконуємо їх лише епізодично. А мити й чистити посуд і кухонне

начиння доводиться постійно, по кілька разів на день. На жаль, у наш побут

ще недостатньо широко увійшли механізми, які полегшують цю нудну й не-

привабливу працю, основний тягар якої лягає на плечі жінок.

Розділ ІІІ

218

Щоб менше часу витрачати на догляд за посудом, необхідно раціонально

розмістити кухонне обладнання. Зручно, коли над мийкою встановлено ша-

фу-сушарку або металеву сушарку, поряд на стіні підвішено невелику по-

личку із спеціальними мийними засобами, щітками й мочалками, а також

рушники: для посуду, виделок, ложок, ножів і обов’язково для рук. Під

мийкою зазвичай ставлять відро з кришкою для харчових відходів.

Ось кілька порад щодо миття посуду й кухонного начиння.

Рекомендується час від часу, приблизно раз на місяць, влаштовувати «лаз-

ню» каструлям, сковородам, казанкам. Зробити це нескладно, але ефектив-

ність дуже велика. Бачок, таз, відро або велику каструлю (виварку) наполо-

вину наповнюють водою і ставлять на вогонь. У воду кладуть попередньо на-

стругане мило, пральну соду (не порошок!), силікатний клей, порошок «Пер-

соль» у таких співвідношеннях: на 1 відро води 1 брусок господарського мила,

500 г кальцинованої соди, 100 г клею і 1 пакет «Персолі». Ще раз застерігаємо:

нізащо не користуйтеся пральним порошком. Коли всі компоненти розчи-

няться, в цю суміш опускають спочатку емальовані каструлі, кришки до них,

миски, кварти, а потім — казанки, сковороди та інший металевий посуд, крім

алюмінієвого. Після кип’ятіння протягом 10 – 15 хв, посуд обережно виймають

і старанно промивають спершу теплою, а потім холодною водою. У такій су-

міші (окремо від посуду) можна прокип’ятити і дерев’яне начиння — дошки,

молоток, сікач, ложки тощо. Чавунні казанки й сковороди після цієї процеду-

ри протирають дротяною щіткою або наждачним папером.

Візьміть собі за правило не складати використаний посуд, мийте його

відразу ж після користування. Вже через 2–3 год залишки їжі висихають, і

посуд доводиться чистити і шкребти, тому він скоріше зношується і втрачає

свою привабливість. Це стосується м’ясорубок, качалок, сікачів та інших

предметів. Від чистоти посуду й кухонного начиння залежить не лише їхній

зовнішній вигляд, а й здоров’я всієї сім’ї. Забруднений посуд — одне з небез-

печних джерел інфекційних захворювань.

І ще одна порада. Посуд, забруднений жиром, оселедцем, сметаною тощо,

не складайте на купу, бо так він забруднюється ще більше. Мийте кожний

предмет окремо під цівкою гарячою води щіточкою, шматком полотна або ста-

рою капроновою панчохою, всередину якої покладіть шматочок дитячого або

банного мила. Після цього добре промийте теплою, а потім холодною водою.

Якщо у квартирі немає гарячої води централізованого постачання, вийти

із становища можна так. Приготуйте тази, в один налийте гарячої води,

покладіть туди трохи харчової соди, господарського мила або спеціального

хімічного засобу і мийте в ньому посуд, а другий таз наповніть теплою водою

для його полоскання. Після першого полоскання теплу воду вилийте, на-

лийте в таз холодної води і ще прополощіть посуд. Після цього його ставлять

у сушарку або витирають сухим рушником.

Оскільки посуд виробляється з різних матеріалів, необхідно знати деякі

особливості кожного з них, щоб враховувати їх при чищенні й митті посуду, а

частково і під час приготування їжі.

Розрізняють посуд металевий, керамічний, скляний, пластмасовий.