Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Організація домашнього господарства

189

З допомогою полотнинки, змоченої у молоці, можна видалити свіжі чор-

нильні плями, почистити клавіші музичних інструментів, рами картин.

За шкіряними меблями доглядають так само, як і за іншими виробами зі

шкіри. Оббивку зі шкіри протирають вологою ганчіркою, після чого на по-

верхню наносять злегка збитий яєчний білок.

Для видалення плям зі шкіряної оббивки в неї втирають суміш із картоп-

ляного крохмалю і бензину (у співвідношенні 1 : 1), а після висихання її ви-

тирають. Потрібно завжди стежити за тим, щоб шкіряні меблі були чистими,

без пилу. Якщо меблі забруднилися, їх протирають теплою мильною водою.

Час від часу оббивку потрібно змащувати безбарвним кремом, після чого

протерти щіткою або фланелевою ганчіркою.

Проте не всі плями можна видалити власноручно. Деякі можуть усунути

лише спеціалісти, яких можна запросити через бюро послуг або побутові

майстерні з ремонту меблів.

 Запитання і завдання

1. Назвіть загальні принципи догляду за меблями. 2. Поясніть, як необхідно чистити полі-

ровані поверхні меблів. 3. Як вивести плями різного походження з поверхні меблів? 4. Як мож-

на оновити поліровані і лаковані меблі? 5. У чому полягає догляд за шкіряними меблями?

3.10. ДЕЩО З ІСТОРІЇ ПРАННЯ БІЛИЗНИ ТА ОДЯГУ

Як тільки людина скинула з себе шкіру тварин і вбралася в одяг із

тканин, у неї виникла проблема прання. Коли людина почала прати, хто

винайшов мило? Ці питання давно цікавлять людство, але достовірно час і

місце першого прання встановити важко. Відомо, що і в Давньому Єгипті, і в

Стародавній Греції, і в Стародавньому Римі прання було звичною справою.

Цю інформацію дають нам і літературні твори того часу, і настінні фрески,

на яких фараони і придворна знать зображені у сліпучо-білому одязі. Пра-

ли, як правило, жінки, яких зображували за роботою: білизну, покладену на

жорстке каміння, терли руками чи били щосили об каміння.

У Стародавній Греції одяг прали у невеликих ямах, оскільки корит і тазів

ще не було. Прачки привозили білизну тачками, скидали її до ям і топтали

ногами. Після того як бруд із тканини сходив, білизну полоскали і сушили,

розстеливши на березі моря. Прибій тер білизну об прибережну гальку і тим

самим довершував роботу. Жирні плями знімали глиною так само, як і мили

руки під час їжі. Прання білизни не вважалося чимось принизливим.

Припускають, що мило вперше з’явилося у кельтів, які жили в Галії

(Франція). Перше мило виготовляли із золи і козячого жиру. Промислове

виробництво мила почалося у ІХ ст. н.е. у Марселі. Пральна дошка і вал

з’явилися в ХVІ ст. На той же час було винайдено і новий спосіб прання —

білизну закладали у великий чан, накривали шматком полотна, зверху наси-

пали золу і заливали гарячою водою. Білизна очищалася завдяки хімічним

елементам, що містяться у золі. З часом процес прання удосконалювався.

Розділ ІІІ

190

В українців складалися свої традиції щодо прання. Для замочування бі-

лизни використовували ночви великого розміру, спеціально виготовлені цеб-

ра, звужені донизу, зі спеціальними отворами для рук, а також балії. Білиз-

ну прали вручну, а на заході траплялися широкі дерев’яні пральні дошки з

ребристою поверхнею — райбачки, шустярки, магівниці. Після прання про-

сте грубе полотно золили. На середньому Подніпров’ї та на сході Поділля

для цього використовували жлукто — видовбаний стовбур дерева без дна,

іноді з набитими навхрест планками, на Тернопільщині — зольницю або

зварку. На півдні білизну нерідко золили у звичайних діжках або просто

кип’ятили у котлах. Після зоління білизну несли на річку і там полоскали й

били праником (прачем) — короткою дерев’яною прямокутною чи заокруг-

леною, рідше лопатоподібною дощечкою з держачком. Після просушування

білизну прасували, завиваючи кожну річ на качалку і прокочуючи по ній

рублем — пласким дерев’яним прусом із коротким держаком на кінці й тро-

хи вигнутою ребристою робочою поверхнею

3.11. ПРАЛЬНА МАШИНА

Серед домашніх справ, які доводиться вирішувати усім членам сім’ї, а

надто жінкам, особливе місце посідає прання білизни та інших речей. Його

здійснюють ручним способом чи з допомогою пральної машини. Прання

вручну потребує великих затрат часу і фізичних сил, що надто стомлює жін-

ку. Сьогодні у магазинах є досить широкий асортимент пральних машин.

Найбільшою популярністю користуються автоматичні і напівавтоматичні

машини фірм «ARDO», «INDESIT», «SAMSUNG», «LG», машини вітчизняно-

го виробництва «SATURN» та ін.

Перед початком використання машини потрібно, дотримуючись інструк-

цій, встановити її. Треба вилучити транспортувальні гвинти, а отвори від

гвинтів закрити пластиковими заглушками, які є у комплекті машини. Ма-

шину необхідно вирівняти, щоб не було перекосів, перевіривши правиль-

ність її встановлення за рівнем горизонтальності верхньої кришки корпусу.

Якщо машину встановлюють на килимовому покритті, то потрібно

перевірити, чи не перекриваються вентиляційні отвори до днища машини.

Під’єднання до водопровідної мережі часто залежить від тиску води у во-

допроводі. Він повинен перебувати у межах, зазначених на інформаційній

табличці на задній панелі пральної машини. Потім перевіряють надійність

з’єднання, зігнутий кінець шланга приєднують до водоприймача пральної

машини. Зливальний шланг закріплюється за два гаки, які розміщені на

задній стінці машини. Кінець зливального шланга може бути приєднаний

до трубопроводу каналізаційної системи або його можна повісити на край

раковини чи ванни. Шланг не повинен перегинатися. Верхня частина зли-

вального шланга має розташовуватися на висоті 60 – 100 см. Якщо необхідно

закріпити кінець шланга на висоті нижче від 60 см, то потрібно зафіксувати

зливальний шланг на задній стінці корпуса машини за допомогою затиска-

Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — К., 2000. — С. 77.

Організація домашнього господарства

191

ча. Кінець шланга, навіть коли відбувається зливання води, не повинен бу-

ти у воді. У разі потреби зливальний шланг може бути нарощений. Необхід-

но також звернути увагу на електричні з’єднання. Перед вмиканням маши-

ни до електромережі необхідно переконатися, що:

³ розетка і проводка відповідають максимальному навантаженню;

³ напруга перебуває у межах, зазначених у табличці на задній стінці

машини;

³ розетка і вилка одного типу. Якщо вони різні — необхідно замінити

розетку або вилку. Не можна користуватися перехідниками;

³ усі домашні електричні прилади мають надійне заземлення.

Варто пам’ятати, що справний стан пральної машини може бути забезпе-

чений лише за умови правильного користування нею. Для цього необхідно:

³ після кожного прання закривати водопровідний кран, оскільки постій-

ний тиск води може призвести до короблення окремих деталей машини;

³ користуватися засобами, що видаляють вапно;

³ перед пранням одягу видаляти з кишень усі дрібні, тверді і гострі

предмети;

³ мити корпус машини теплою водою з милом;

³ перевіряти насос і гумовий шланг.

За умови дотримання цих елементарних вимог машина служитиме довго,

а прання не забиратиме у вас дорогоцінного часу, який зможете використати

для інших справ.

3.12. СУЧАСНІ МИЙНІ ЗАСОБИ

Хімічні засоби, які використовуються у побуті, мають давню історію. З дав-

ніх часів люди використовували природні речовини для прання: глину, по-

піл, пісок, плоди і кору деяких рослин. Потім винайшли мило, що стало

справжньою революцією в побуті. Сьогодні виробництво мила у світі посту-

пається за обсягом виробництву синтетичних мийних засобів (СМЗ), кіль-

кість яких щороку вимірюється десятками мільйонів тонн.

Хімічні засоби можуть бути добрими помічниками або завдавати людині

шкоди: усе залежить від уміння правильно користуватися ними.

Мийні властивості препаратів визначаються характером їх складових час-

тин. Серед них одні є своєрідними носіями головних якостей мийного засобу,

до яких належать різноманітні поверхнево-активні речовини, інші лише по-

силюють або доповнюють дію цієї активної основи.

Серед провідних компонентів мийних засобів насамперед варто назвати

лужні сполуки типу карбонату і силікатів натрію, які створюють найсприят-

ливіше для прання середовище, пом’якшують тверду воду, прискорюючи пе-

рехід часток бруду з поверхні тканини у розчин. Однак цим компонентам

властивий і серйозний недолік — вони руйнують шерстяні, шовкові і синте-

тичні волокна. Тому у мийні засоби, призначені для прання виробів з таких

волокон, карбонат і силікати натрію не вводять. Звідси і перша порада: для

прання виробів із шерсті, шовку і синтетичних волокон не варто викори-

стовувати мийні засоби, що містять активні луги типу карбонату і си-

лікатів натрію.

Розділ ІІІ

192

Крім того, лужні компоненти при високих температурах під час прання у

гарячій воді і кип’ятінні білизни з бавовняних і лляних тканин виявляються

настільки сильно, що руйнують барвники, а отже, знебарвлюють тканину,

зменшують міцність тонких волокон, спричинюють корозію металевого посу-

ду і деталей пральних машин. Звідси друга порада: для прання тонких і

кольорових бавовняних та лляних виробів доцільно використовувати мий-

ні засоби з пониженим вмістом активних лугів типу карбонату і силіка-

тів натрію.

Намагання зберегти корисні якості карбонату і силікатів натрію і уник-

нути властивих їм недоліків призвело до того, що в мийні засоби почали

вводити лужні сполуки типу поліфосфатів натрію. У найвисокоякісніших

препаратах для прання бавовняних і лляних виробів вони витіснили актив-

ні луги, а з засобів для прання шерсті, шовку й синтетики їх і зовсім вилу-

чили. Однак навіть м’який лужний вплив поліфосфатів інколи виявляється

шкідливим для найніжніших синтетичних волокон. Звідси третя порада:

для прання виробів з лавсану, нітрону, орлону, хлорину доцільно викорис-

товувати мийні засоби без поліфосфатів або ті, що містять їх у мініма-

льній кількості.

Важливими компонентами мийних засобів є алкілоламіди, які істотно

підвищують ефективність процесу прання і водночас не призводять до коро-

зії металевих деталей пральних машин і посуду для прання. Ще один ком-

понент — карбоксилметилцелюлозу — вводять у мийні засоби для бавовня-

них і лляних виробів, оскільки він запобігає осіданню часток бруду, що пе-

рейшли з виробу в розчин, знову на тканину. Саме завдяки цьому речі не

набувають сірого відтінку.

Особливе місце у складі мийних засобів посідають відбілювачі, призна-

чення яких стає зрозумілим уже із самої назви. Відбілювачі можуть бути

двох типів — хімічні й оптичні. Перші при нагріванні і кип’ятінні мийного

засобу виділяють активний кисень, що «спалює» всі органічні забруднення

аж до плям від вина, кави, ягід тощо, одночасно дезинфікуючи тканину.

Проте у цій хімічній активності хімічних відбілювачів криються й їх недолі-

ки — вони знебарвлюють барвники, руйнують шерстяні, шовкові і синтетич-

ні волокна. Звідси четверта порада: мийні засоби, що містять хімічні від-

білювачі, потрібно застосовувати для прання лише білих бавовняних і

лляних тканин.

На відміну від хімічних оптичні відбілювачі не виділяють активного

кисню і тому не усувають забруднень. Їх дія полягає в тому, що вони забарв-

люють тканини у блакитний колір і тим самим нейтралізують, приховують

жовтизну. Саме така дія добре відомої синьки. Проте сучасні оптичні відбі-

лювачі набагато перевершують її: під їх впливом білі тканини при денному

світлі флуоресціюють слабким блиском або, як прийнято говорити, відлива-

ють сніжною білизною, а кольорові вироби здаються яскравішими і живішими.

Отже, оптичні відбілювачі є своєрідним облагароджуючим компонентом

мийних засобів. До них відносять і віддушку — ароматичну речовину, що

надає випраним тканинам приємної «весняної» свіжості. Але й оптичні від-

білювачі, і віддушка — компоненти не дуже дешеві. Звідси випливає порада

суто економічного плану: для прання простих господарських виробів неви-

Організація домашнього господарства

193

гідно користуватися мийними засобами, що містять оптичні відбілювачі

та віддушки.

Знання ролі основних компонентів дає змогу не тільки краще розумітися

на тому, які засоби згодяться для прання бавовняних і лляних виробів, а які

для шерсті, шовку і синтетики, а ще й уміти з кожного засобу правильно

скористатися

Більшість компонентів мийних засобів малотоксичні. Проте окремі люди

чутливі навіть до незначної кількості тих чи інших хімічних елементів. Ос-

новний шлях проникнення та впливу хімічних речовин — через шкіру, а

також повітряний (якщо перемо сипучими пральними порошками). Значно

безпечніше застосовувати пастоподібні, рідкі або гранульовані засоби.

Якщо до складу препарату входять щавлева, оцтова кислоти, треба пра-

цювати в гумових рукавичках.

Деякі засоби для чищення мають дезинфікуючі компоненти. Практично

всі вони нетоксичні. Але ті, що призначені для чищення унітазів і каналіза-

ційних стоків, мають у своєму складі сильнодіючі кислоти, луги, тому потре-

бують обережності.

Під час користування тими або іншими пральними чи мийними засобами

необхідно дотримуватися інструкцій, надрукованих на упаковці, особливо

враховуючи цільове призначення мийних засобів для різних видів тканин.

Зберігати засоби побутової хімії необхідно у місцях, недоступних для ді-

тей та домашніх тварин. Упаковка має бути цілою, щоб знати, який саме в

ній засіб і термін дії його.

Сучасні пральні порошки представлені досить широким асортиментом:

різні за якістю, ефективністю та доступністю. Це «Tide», «Ariel», «Dosa»,

«Gala», «Rex» та інші.

«Tide» містить ензими, що поліпшують прання при невеликих кількостях

порошку і видаляють навіть плями від майонезу, кави, чаю, соку, йогурту,

кетчупу та ін., а також надають білизні ефекту білосніжності без виварю-

вання. «Tide» має запах лимона та альпійської свіжості; є для ручного (дає

добрі результати вже при 30 ºС з утворенням великої кількості піни) і ма-

шинного прання (мінімальна кількість піни, має компоненти для захисту

пральної машини від нальоту та накипу); для кольорових речей (містить

спеціальну формулу «мультиколор», що фіксує колір волокон і запобігає ли-

нянню речей, зберігаючи яскравість кольорів). «Tide» з «Fairy» ефектом

видаляє навіть застарілий жир.

«Ariel» з’явився на ринку в 1993 р. спочатку як порошок для ручного

прання, згодом покупцеві уже запропонували його і для машин актива-

торного типу, в 1996 р. — для автоматичних пральних машин. З 1997 р. за-

стосовують технологію CAREZYME, що запобігає утворенню кошлатості на

поверхні тканини. У 2000 р. з’явився новий вид — з ароматом «Гірське дже-

рело».

До складу «Ariel» входять фосфати, цеоліти, лимонна кислота, які захи-

щають пральну машину від накипу. Нині існує ще як альтернатива

«Ariel»-гель, що допомагає відіпрати важкі забруднення при температурі

Азбука домашнього господарювання. — 4-е вид., виправл. — К., 1978. — С. 84 – 85.

Розділ ІІІ

194

30 ºС (завдяки ролеру і гелевій формі). У ньому немає відбілювальних

компонентів.

«ACE» — найпопулярніший відбілювальний засіб, зі зменшеним запахом

хлору, густіший від інших засобів і здатний відбілити речі навіть у холодній

воді, не зіпсувавши тканину. Нині випускається також із запахом лимона.

«Domestos» — мийний засіб (рідкий і порошкоподібний), який можна ви-

користовувати як відбілювальний засіб для лляних тканин, а також для до-

гляду за ванною кімнатою, унітазом, плиткою та ін. Головний недолік — не

дозволяється змішувати з іншими мийними засобами.

3.13. ПРАННЯ БІЛИЗНИ

Білизну, підготовлену до прання, необхідно зберігати в сухому вигляді,

найкраще в кошику або ящику з отворами для доступу повітря, бажано у

нежитловому приміщенні. Білизна значно легше переться, коли вона недов-

го лежала брудною.

Перш ніж розпочати прання, перевірте, чи є вдома все необхідне: праль-

ний порошок, мило, крохмаль, синька. Підготуйте також робоче місце, всі

зайві предмети з приміщення, в якому пратимете, треба винести. Хоч це й

незвично, але бажано прати, полоскати й крохмалити сидячи. Так ви менше

втомитеся. Розсортуйте білизну, відокремивши вироби з білої тканини від

кольорових, а також згрупуйте її відповідно до видів тканин: окремо — речі

з льону, бавовни, шовку, шерсті, синтетичних волокон. І, нарешті, визначте-

ся, які речі пратимете руками, а які — пральною машиною. Виверніть і по-

витрушуйте підковдри, наволочки, особливо в куточках. Обов’язково переві-

рте кишені сорочок, штанів, халатів, чи не залишилося там документів, си-

гарет, ручки, гребінця, паперу, кришок хліба тощо, а також простежте, щоб у

речах, підготовлених до прання, не було голок і шпильок.

Пелюшки й дитячий одяг періть окремо. Якщо у вас немає для цього

спеціального тазика чи ночов, періть дитячу білизну в загальній посудині,

попередньо продезинфікувавши її пастою «Віта». Перучи дитячу білизну, не

можна користуватися перекисом водню, оцтом. Не рекомендується її крох-

малити, достатньо пропрасувати гарячою праскою.

Речі хворої людини обов’язково потрібно прати окремо.

Постільну білизну, білі сорочки, блузки з чисто бавовняних або бавов-

няних з домішками синтетики тканин попередньо потрібно замочити у

мильно-содовому розчині (на 1 відро води 1 – 2 столових ложки пральної со-

ди і 40 г мила) або в розчині прального порошку. Якщо білизна дуже забруд-

нена, її замочують двічі, прополоскавши після першого замочування.

Нову, невживану білизну також треба замочити й випрати.

Носовички й скатертини замочують окремо в теплій підсоленій воді

(1 чайна ложка солі на 2 – 8 л води) на 2 год, щоб потім легше було їх прати.

Кухонні рушники замочують на 3 – 4 год в розчині прального порошку з

біологічно активними речовинами, потім полощуть їх і перуть разом з ін-

шими бавовняними речами.

Організація домашнього господарства

195

Висипаючи з коробки пральний порошок, треба остерігатися, щоб пилин-

ки не потрапляли на відкриті частини тіла, адже в деяких людей це може

спричинити алергію. Щоб цього не сталося, затуляйте ніс, рот і навіть очі

марлею, складеною вдвоє.

Замочену білизну після прання полощуть. Білизну, випрану в розчині

хімічного порошку, полощуть 5 – 6 разів у теплій воді, а потім один раз — у

холодній.

Білизну, яку вже прали кілька разів, при подальшому пранні рекоменду-

ється виварювати. Для цього її закладають у бак, каструлю чи емальоване

відро, заливають теплою (але не гарячою) водою і додають прального поро-

шку чи наструганого мила з содою. Дехто кладе також трохи відбілювально-

го препарату. В посудину для виварювання не кладіть дуже багато білизни,

вона має вільно плавати. Після виварювання протягом 30 – 40 хв білизну

полощуть, рівненько розвішують сушити. Вироби із синтетичних тканин ви-

варювати не можна.

Якщо білизна має сіруватий або жовтуватий відтінок і прання звичайним

способом не надало їй потрібного білого кольору, вдаються до спеціального

відбілювання перекисом водню. На відро гарячої води (60 – 70 °С) беруть 1 –

2 столових ложки 3%-го перекису водню і 1 столову ложку нашатирного

спирту. Випрану білизну повністю занурюють у цей розчин на 15 – 20 хв,

добре перемішують, щоб речі відбілювалися рівномірно. Відбілювати потріб-

но в емальованому або в алюмінієвому посуді. Після цієї операції білизну

викручують і сушать.

Перекис водню при тривалому зберіганні розкладається, особливо на світ-

лі й на відкритому повітрі, тому його треба зберігати в закритому скляному

посуді, в темному місці й віддалік опалювальних приладів.

Кольорові речі з бавовняних та змішаних тканин перуть уперше при

температурі води не вище від 30 – 35 °С, а потім — при 40 – 50 °С. Перед

тим як прати кольорову тканину, перевірте, чи не линяє вона. Для цього

шматок тканини намочіть у теплій воді з милом чи пральним порошком.

Далі потріть ним інший шматок вологої білої тканини. Якщо на білій тка-

нині з’являться плями, це свідчитиме, що вона линяє. Ситцеві тканини, які

линяють, періть у холодній або злегка теплуватій воді, бажано з милом. По-

лоскати їх треба в холодній воді.

Речі з кольорового бавовняного трикотажу спочатку намочіть у воді з

милом чи з пральним порошком, а через деякий час періть так само, як і

білизну з бавовняної тканини, але не кип’ятіть. Якщо трикотажні речі ли-

няють, їх треба швидко випрати в теплій воді й прополоскати у воді такої

самої температури.

Для прання білих і пофарбованих у світлі тони шерстяних та напів-

шерстяних трикотажних виробів не можна вживати соду й лужне мило, бо

навіть від малої кількості лужних речовин шерсть звалюється, жовкне, стає

жорсткою, ламкою і швидко зношується. Окріп також руйнує шерсть і шко-

дить її забарвленню. Вироби з шерстяних і напівшерстяних тканин не мож-

на під час прання терти, скручувати: від цього вони збігаються і втрачають

свою форму. В’язані речі треба злегка віджимати в руках. Для прання цього

виду тканин рекомендується вживати стружку з мила високої якості, а та-

кож спеціальні пральні порошки.

Розділ ІІІ

196

Шерстяний трикотаж перуть у добре збитій мильній піні при темпера-

турі води не вище від 40 – 45 °С. Для пом’якшення води використовують

нашатирний спирт (3 столових ложки на 1 відро води). Чудові результати

дає прання у дощовій воді.

Якісно випрати трикотажні вироби можна за допомогою гірчиці. 100 – 150 г

сухої гірчиці добре розтирають з невеликою кількістю води, потім кладуть у

торбину з марлі й занурюють у відро чи миску з гарячою водою (8 – 10 л). Після

того як дрібніші частинки гірчиці змішалися з водою, а грубіші залишилися

в марлі, рідині дають певний час відстоятися і охолонути. Потім верхню час-

тину рідини обережно зливають і використовують для прання. Випрану річ

полощуть спочатку в теплій, а потім у холодній воді. Так само можна прати і

пофарбовані трикотажні вироби.

Рекомендуємо народний метод прання шерстяних трикотажних виро-

бів як кольорових, так і непофарбованих. Візьміть 1 кг білої квасолі й варіть

її в 5 л води, аж поки квасоля не розвариться. Відвар процідіть через полот-

но, остудіть до 40 °С і періть у ньому, злегка віджимаючи тканину. Після

цього прополощіть випрані речі в теплій воді, відіжміть і висушіть.

В’язані шалі та хустки після прання треба напнути на раму або поклас-

ти на розстелену на підлозі м’яку тканину й, акуратно витягнувши кінці та

зубці, наколоти їх шпильками з нержавіючого металу.

Трикотажні вироби із шовку, віскози, капрону, нейлону, кримплену пе-

руть у теплій воді в мильній піні з дитячого мила або з пральним порошком,

їх не труть і не викручують, а лише злегка віджимають руками. Полощуть

2 – 3 рази в теплій воді. Білі вироби з капрону і нейлону, крім того, можна

підсинити.

У такий самий спосіб перуть і полощуть капронові та нейлонові панчохи

й колготи. Щоб надати панчохам гарного вигляду, їх відразу ж після прання

можна опустити у міцний розчин марганцівки. Панчохи набудуть кольору

засмаглого тіла.

Фіранки й портьєри перуть так само, як і білизну, залежно від тканини,

з якої вони виготовлені.

Щоб надати білизні пружності та гарного зовніш-

нього вигляду, її крохмалять. Така білизна менше

мнеться і забруднюється. Натільну білизну крох-

малити не рекомендується, бо від цього погіршу-

ється проникнення через неї повітря до тіла.

При крохмаленні розрізняють три види обробки: м’яку, середню і жорст-

ку. Залежно від цього й визначають кількість потрібного для роботи крох-

малю.

Для м’якої обробки (блузок, суконь та інших речей з батисту, шифону,

маркізету, мусліну, марлі тощо) беруть від 0,5 до 1 чайної ложки крохмалю

на 1 л гарячої води, для середньої (скатертин, серветок, чохлів, постільної

білизни) — 1 чайну ложку або трохи більше. Для цих видів обробки білизни

найкраще використовувати картопляний або кукурудзяний крохмаль. Його

розчин готують так. Спочатку відміряну кількість крохмалю розводять у не-

великій кількості води. Одержану масу виливають в окріп і ретельно розмі-

шують, щоб не було згустків. Якщо клейстер виявився не досить чистим і

Крохмалення

Організація домашнього господарства

197

клейким, то його варто прокип’ятити протягом 5 хв. У приготовлений клейс-

тер додають холодну підсинену воду, перемішують і в цей розчин опускають

речі, стежачи за тим, щоб вони рівномірно просякли крохмалем. Потім їх

викручують, розправляють, сушать і прасують.

Комірці, манжети, маніжку верхніх сорочок крохмалять способом жорст-

кої обробки. Для цього беруть 50 г крохмалю (приблизно 2 не дуже повних

столових ложки) й розмішують його в 1 л холодної води. Відтак 15 г бури

розчиняють у склянці гарячої води, охолоджують її і вливають у крохмаль-

ний розчин, ретельно перемішуючи суміш. Для кращого набухання крохма-

лю суміші дають постояти 1 – 2 год, після цього знову розмішують. Потім бе-

руть сорочку, накрохмалену способом м’якої або середньої обробки, і крохма-

лять окремо манжети, маніжку й комірець. Якщо на накрохмаленому комір-

ці з’являться жовті плями, їх необхідно вивести перекисом водню, розведе-

ним у воді (у співвідношенні 1 : 10).

І, нарешті, про деякі особливості крохмалення тюлевих фіранок. Вони ви-

глядатимуть, як нові, якщо ви скористаєтесь такою порадою. Крохмаль розве-

діть у воді до консистенції густої пасти, додайте трохи тальку й добре розмі-

шайте. Одержану суміш вилийте в каструлю з теплою водою, поставте на во-

гонь і, безперервно перемішуючи, доведіть до кипіння. Після того як суміш

охолоне, занурте в неї фіранки на 3 – 5 хв, підсиніть їх і розвісьте сушити.

Для сушіння невеликої кількості білизни можна

зробити стояк, в отвори якого вставляють круглі

палиці діаметром до 2 см. Коли білизна висохне,

палиці виймають. Міські жителі найчастіше для

сушіння білизни використовують балкони й лоджії. Щоб уникнути загрози

для життя, шнур або волосінь треба прив’язувати до бокових стін балкона на

такій висоті, щоб людина, яка розвішуватиме білизну, робила це легко, не

підстрибуючи на стільці.

Білизну під час сушіння прикріплюють до вірьовки пластмасовими або

дерев’яними прищіпками, які треба знімати разом з білизною, щоб їхні ме-

талеві частини не іржавіли. Нові дерев’яні прищіпки перед першим викори-

станням потрібно добре прокип’ятити, інакше під впливом сонячних проме-

нів вони можуть залишити на білизні плями від смолистих речовин.

Постільну білизну, скатертини, рушники, серветки, носовички розправ-

ляють і прикріплюють до вірьовки за кінці. В такому стані вони зберігають

свою первісну форму, швидше сохнуть і їх легше прасувати.

Чоловічі сорочки й жіночі блузки рекомендується чіпляти за нижню час-

тину, а не за комір чи рукави. Цим досягається та сама мета: вироби не роз-

тягуються. Щоб білизна взимку не замерзала, перш ніж її розвішувати, під

час останнього полоскання всипте у воду трохи солі. Рекомендується також у

морозну погоду протирати вірьовки, на яких сушиться білизна, ганчіркою,

змоченою у солоній воді.

Якщо немає змоги сушити білизну надворі або на балконі, це цілком мож-

на зробити і в квартирі. Напніть волосінь у кухні, ванній кімнаті чи коридо-

рі, зробіть протяг, і білизна швидко висохне. Випрані речі не можна сушити

на обігрівальних батареях, над увімкненими газовими плитами й біля ін-

Сушіння

Розділ ІІІ

198

ших джерел тепла. Наслідок такого сушіння — деформація речей з будь-

яких тканин.

Є низка предметів, які не рекомендується розвішувати для сушіння на

вірьовці. Так, бюстгальтери й шовкові пояси після полоскання загортають у

рушник, віджимають, а потім акуратно розпрямляють на розстеленому про-

стирадлі й сушать. Таким самим способом сушать трикотажні вироби із шер-

сті, віскози, капрону, нейлону, кримплену, вельветові спідниці та штани.

В’язані шерстяні шапочки рекомендується після прання набити білим

папером і в такому вигляді сушити. Щоб в’язка зробилася знову випуклою,

перед сушінням стріпайте шапочку кілька разів. Після того як вона висохне,

потримайте її кілька хвилин над парою.

Спочатку кілька загальних рекомендацій. Найзручнішими для прасування

є електричні праски, які нагріваються елементом,

вміщеним усередині корпусу праски. Можна ко-

ристуватися і наплитними прасками, що нагріва-

ються на газових, електричних та звичайних пли-

тах. У деяких сім’ях, переважно в сільській місцевості, збереглися праски,

які нагріваються розжареним деревним вугіллям.

Прасувати можна лише чисті речі.

Не пересушуйте білизну: вологі речі легше прасуються. Якщо білизна пе-

ресушена, побризкайте її водою або протріть шматком чистого лляного по-

лотна, намоченого в теплій воді й віджатого. Теплу воду білизна вбирає

швидше, ніж холодну. Однак тканини і вироби з них не можна прасувати

дуже мокрими, бо від цього вони жовкнуть (жовті плями можуть з’явитися

також внаслідок перегрівання праски). Щоб позбутися цих плям, пожовкле

місце відразу ж протріть ганчіркою, намоченою у холодній воді, і знову про-

прасуйте. Якщо це не допоможе, виперіть заплямлену річ у воді, в якій роз-

чинено трохи бури або борної кислоти, а потім прополощіть у холодній воді.

А тепер про сам процес прасування. Оскільки різні тканини (бавовняні,

лляні, шерстяні, з натурального шовку, із хімічних волокон тощо) неоднако-

во витримують нагрівання, то під час їх прасування температура праски має

бути різною. Так, лляні тканини прасують при температурі 190 – 230 °С, ба-

вовняні — 160 – 190 °С, шерстяні — 140 – 165 °С, тканини з натурального

шовку та синтетичних волокон — 115 – 140 °С, з віскози — 35 – 115 °С.

Аби переконатися, що праска чиста й не перегрілася, перш ніж розпоча-

ти прасування, проведіть нею по чистій світлій тканині. Побачивши, що

праска перегрілася, вимкніть її з електричної мережі й починайте прасу-

вати грубіші лляні чи бавовняні речі (рушники, серветки тощо). Ні в якому

разі не охолоджуйте праску водою з крана: пара може обпекти руки, очі,

обличчя.

Якщо нижня поверхня праски стала шорсткою, протріть її ватою, вмоченою

у нашатирний спирт або сіль, потім пропрасуйте будь-яку вологу ганчірку.

Приступаючи до прасування лляної та бавовняної білизни, зволожте її,

потім згорніть так, щоб грубіші частини кожної речі виявилися всередині, й

дайте їй полежати близько 2 год. Прямі вироби — простирадла, підковдри,

скатертини тощо — після зволоження треба витягнути, потім скласти їх по

Прасування