Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Сімейно-побутова культура та домашня економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ІІ

150

м’язи, розвиває мовлення і мислення, якщо з нею говорять батьки, пережи-

ває і радіє.

Хіба не так само найсерйозніший актор, виступаючи у високій трагедії,

глибоко переживає горе свого персонажу і водночас радіє з того, як перекон-

ливо, як яскраво він це горе зображує. Кожний справжній актор на сцені

завжди чує себе: ось я обурений, ось я щасливий, ось я у відчаї, хоч би в яко-

му захопленні був, не забуває, що перед ним не життя, а тільки зображення.

У театрі грають не тільки актори, в театрі «грає» все, починаючи з гарде-

робу: і декорація, і реквізит, і освітлення, і звуковий супровід, хоча це може

бути не музика, а «цілком натуральне» кумкання жаб, цокіт копит чи рипін-

ня дверей.

Театральна вистава — не механічне відтворення реальності, вона поєд-

нує в собі зображення з естетичним ставленням до характерів та подій —

захопленням чи замилуванням, співчуттям чи осудом, м’якою іронією чи

нещадним висміюванням. Хоч би які нові засоби запису і передачі повідом-

лення виникали в майбутньому, театр не втратить свого особливого значен-

ня серед інших мистецтв, бо його сила — в прямому спілкуванні акторів з

глядачами.

Соціологічні дослідження свідчать, що діти підліткового віку найчастіше

залишаються поза сферою впливу театрального мистецтва. За статистикою

український школяр відвідує театр в середньому один раз на три роки. Вод-

ночас за десять років навчання в школі діти проводять перед кіно- і телеек-

ранами майже стільки ж годин, скільки за шкільною партою.

Замислюючись над цим питанням, слід звернути увагу на принципову

відмінність між театральною виставою і фільмом. Художнє кіно не могло б

з’явитися тільки як наслідок розвитку науки і техніки, як результат винахо-

ду засобів зйомки та проекцій рухомих зображень. Умови для творчого вико-

ристання технічних засобів кінематографу були підготовлені розвитком ми-

стецтва в цілому.

Перші художні фільми були перенесенням на екран театральних вистав.

І виявилося, що кращі актори театру виглядають на екрані неприродно,

навіть фальшиво. Об’єктив камери надто наблизив до глядача акторів, кіно-

зйомка зруйнувала умови гри, пропоновані театром. Треба було створювати

нові правила мистецтва.

І поступово кінематограф виробив власну художню мову, переосмислюю-

чи й естетичні здобутки інших видів мистецтва. Найважливіші виразні за-

соби кінематографу — крупний план і монтаж — беруть початок від живо-

пису і літератури.

Найвищі досягнення театрального мистецтва невіддільні від драми —

особливого роду літератури. Специфіка драми полягає в тому, що в її тексті

обов’язково є деякі невизначеності порівняно з поезією і художньою прозою.

Можна сказати, що драма подібна до музичного твору, який живе завдяки

творчості виконавців. Саме тому, що драма залишає великі можливості для

творчості режисерів та акторів, вистави за п’єсами, написаними двісті, а то

тисячу років тому, виявляються сучасними явищами художнього життя. Кі-

нофільми у переважній більшості живуть лише у власному часі, у роки ство-

рення. Кінострічки, зняті у 30 – 40-х роках минулого століття, становлять

Основи сімейних відносин

151

головним чином історичний, а не художній інтерес, за винятком «Землі»

О. Довженка.

Театр є найважливішою школою виконавства, школою гри для всіх видо-

вищних мистецтв, хоч би якими великими були відмінності акторської робо-

ти на сцені і на знімальному майданчику. Театральне мистецтво — це вели-

чезний світ різноманітних художніх явищ — від найпростіших ляльок до

розкішних вистав опери та балету, від суворої умовності східного театру до

повної достовірності сучасної психологічної драми.

Театр виник із видовища і став високим мистецтвом з того часу, як

з’явилася драматургія — спеціальна література для театру. Глядач театра-

льної вистави однаковою мірою є і слухачем, уважним та чуйним адресатом

драматичної поезії. Слово — найважливіший засіб драматичного театру для

осягнення духовних багатств особистості і дослідження проблем суспільства.

Інші різноманітні засоби театральної виразності — світлові ефекти, музич-

ний супровід, яскравість декорацій та костюмів — усе, чим створюється вічне

і завжди нове свято театру, допомагає нам краще зрозуміти й повніше пере-

жити думки та почуття драматурга, режисера, актора.

Для музичного театру (опери, балету, оперети) головний зміст виражаєть-

ся музичними засобами. Музика звучить і в багатьох виставах драматичного

театру, але тут вона не повинна заважати головному — сприйманню слова.

За силою і кількістю вражень одне з найважливіших місць у системі естети-

чного виховання посідає природа. Природа як по-

няття у найширшому розумінні цього слова — це

навколишній світ, буття взагалі, що є об’єктом люд-

ської практики і пізнання. Поняття «природа» —

містке й багатогранне.

Без природи життя неможливе. Природа без людини обійтися може, а

людина — ні. Виховання без природи теж немислиме, особливо дітей. З дав-

ніх-давен таку позицію займає українська етнопедагогіка. Свідченням цього

є велика кількість українських народних прислів’їв, приказок, загадок, притч,

казок, оповідань про природу. Образи ПРИРОДИ і ЛЮДИНИ проходять че-

рез усі види і жанри українського фольклору і є найдавнішого походження.

Поліфонічність природи в людському житті визначає її функціональну

багатоаспектність у підході до виховання дітей у сім’ї.

Постійний контакт з природою сприяє засвоєнню дитиною мови.

В. Сухомлинський у праці «Серце віддаю дітям» писав: «Чому людина в роки

дитинства оволодіває такою великою кількістю слів рідною мовою? Тому, що

перед нею у цей час уперше відкривається краса навколишнього світу. Тому,

що в кожному слові вона не тільки бачить смисл, а й відчуває найтонші від-

тінки краси». Природа збуджує в дітей уяву, вчить логічно мислити на осно-

ві зіставлення наявних у навколишньому світі предметів і явищ, пізнання їх

причин і наслідків, користі та шкоди, простору і часу.

Сильним засобом естетичного виховання видатний педагог К. Ушинський

вважав «виховний вплив природи...мало оцінений у педагогіці». Він зазначав,

що «Природа є одним з наймогутніших агентів у вихованні людини і найдбай-

ливіше виховання без участі цього агента завжди відгонитиме сухістю, однобіч-

ністю, неприємною штучністю. Бідолашна дитина, якщо вона зросла, не зірва-

Природа і естетичне

виховання

Розділ ІІ

152

вши польової квітки, не прим’явши на привіллі зеленої трави! Ніколи вона не

розвинеться з тією повнотою й свіжістю, до яких здатна душа людська: розвиток

її завжди відгонитиме задушливою атмосферою замкнутих будинків».

Безпосереднє спілкування з природою — необхідна умова формування

особистості. Виховуючи в дитини любов до рідної природи, одночасно вирі-

шують і естетичні, і моральні завдання. Щоб побачити красу природи, її

треба відчути, а це можливо тільки за постійного контактування з нею. За

словами Ушинського, «логіка природи є найдоступніша і найкорисніша

логіка для дітей», природа — великий вихователь. Але для людини природа

не тільки предмет замилування, радості, а й майстерня, з якої вона черпає

приклади (будівництво споруд запозичено у бджіл і ластівок, звичний

гусеничний хід — у гусені тощо).

Природа і тваринний світ! Скільки любові, відповідальності від людини

вони потребують! Французький письменник і льотчик Антуан де Сент-

Екзюпері наголошував, що людина є відповідальною за кожний мурашник,

пташку, тваринку, рослинку тощо.

Рослинний і тваринний світ, який оточує дитину, спонукає до спостере-

жень, плекає допитливість, творчу винахідливість, емоційну насолоду, обла-

городжує кожну людину.

Цінний досвід роботи із формування в дітей почуття прекрасного нагро-

маджено В.О. Сухомлинським. «Школа під блакитним небом» була місцем

пізнання світу прекрасного, одержання насолоди від спілкування з ним.

Милування листям, гронами винограду, полями, луками, лісом тощо

збуджувало фантазію дітей, розвивало образне мислення, прищеплювало

любов і шану до природи. Відвідування цієї «школи» допомагало дітям

ставати казкарями, мандрівниками, мислителями, творцями.

Краса навколишнього світу здатна побудити в дитині гаму почуттів, які

активно впливають на становлення її особистості, формування естетичних

смаків. Отже, першими дитину вчити спогляданню і сприйманню світу, кра-

си повинні батьки.

Світ прекрасного безмежний. Його осягнення може починатися із спогля-

дання того чи іншого «фрагменту» явища, але обов’язково повинне передба-

чати осмислення суті останнього. Тому надзвичайно важливо фіксувати

увагу дітей на таких істотних ознаках прекрасного, як різноманітність, гар-

монія, цілісність, оригінальність, виразність та ін. Головне завдання при

цьому — викликати в дитині належний емоційний відгук від побаченого.

Говорячи про природу, слід сказати про її захист, яким займається наука —

екологія. Людина — частина природи, і свої вчинки повинна узгоджувати з

нею, якщо не захищати, то не займати і не знищувати. Природа сама може

себе поновити. Треба керуватись принципом: «Не можеш допомогти, хоч не

заважай!»

Звертаючи увагу підростаючого покоління на красу лісів, морів, річок,

тваринного світу необхідно виховувати в них почуття екологічної свідомості,

турботу про все живе, нагадати про «Червону книгу», в яку занесено рідкісні

види флори і фауни. Великою проблемою у всьому світі стає так званий «пар-

никовий ефект». Ми на собі відчуваємо глобальне кліматичне потепління,

яке може призвести до танення айсбергів, порушення балансу природи, то-

Основи сімейних відносин

153

му науково-технічний прогрес не повинен досягатися ціною загибелі живої

природи.

Перебуваючи з сім’єю на відпочинку в лісі, на річці, треба особистим при-

кладом показувати дітям належне ставлення до краси рідної України. Сі-

мейний відпочинок має дуже велике позитивне значення, коли батьки і діти

можуть спілкуватись на лоні природи, розводити багаття (це теж наука),

милуватися чудовими краєвидами, пізнаючи історію рідного краю. Відмінні

результати дає спільна праця на дачних ділянках, коли добре попрацюєш і

маєш хороший урожай, або рибальство з батьком на березі озера чи річки, де

можна поговорити на різні теми. Природа об’єднує людей, робить їх добрі-

шими, дає наснагу на майбутнє.

Естетичне виховання дитини повинно вирішува-

тись і за допомогою спеціальних передач радіо і

телебачення, книг, газет і журналів.

А що нині бачить, слухає наша молодь? Культ

легкого життя і насолоди, вбивств, пограбувань заполонив екрани телеві-

зорів, а ще й численні відеокасети (часто піратського виробництва) пропа-

гують увесь цей арсенал. Виховання і повчання, як не треба робити і як не

треба жити із засобів масової інформації ідуть у повному обсязі. Комерцій-

ні, приватні, не контрольовані державою канали телебачення дають в ефір

інформацію, яка їм вигідна і приносить прибуток. Численні реклами, часто

не кращої якості розбещують молодь, не налаштовують на працю, навчан-

ня, поглиблення знань і вмінь. Державне телебачення мало дає освітніх

програм, зразків світової музичної, театральної культури, не в повному об-

сягу ознайомлює з культурою інших країн і народів, не сприяє пізнанню

невідомого, прекрасного. Треба було повчитись у Китаю, коли уряд цієї

країни розробив цілу науково-освітню програму, в якій вивченню інозем-

них мов з екрана телебачення відводилось по декілька годин протягом

5 – 6 днів на тиждень. Уряд кинув гасло: «Всі повинні говорити англійсь-

кою мовою!»

Недарма кажуть, що нове — добре забуте старе. Тому треба увагу дітей

спрямовувати на гарні і змістовні мультфільми старих часів, які виховува-

ли в дитині почуття добра, співчуття слабшому, краси, можливості допомо-

гти в складній ситуації і впевненості в доброму закінченні історії («хеппі-

енд»). Чудова музика, яка, як правило, супроводжує мультфільм, за-

пам’ятовується і добре співається дитиною. Чудові казки Ш. Перро,

О. Пушкіна, братів Грімм, тексти яких покладені на музику балету, дитя-

чих опер є добрим естетичним і виховним моментом, особливо, якщо батьки

особисто ідуть до театрів як храму мистецтва і привчають малечу пово-

дженню там і сприйняттю одночасно різних видів мистецтв (музики,

балету, літературного лібретто).

Треба правдиво сказати, що з появою телевізора, комп’ютера, аудіо- і відео-

апаратури молодь мало уваги приділяє спілкуванню з книгою, саме спілку-

ванню, бо книга як добрий друг і порадник завжди прийде на допомогу. А

ось що читати і як — це завдання для батьків, можливість зацікавити і при-

вчити отримувати від книги не тільки інформацію, а й естетичну насолоду

самим процесом читання і можливістю обговорити прочитане. Батьки мо-

Засоби масової

інформації

Розділ ІІ

154

жуть почати читати, а на найцікавішому зупинитися, даючи можливість ди-

тині самій дочитати розділ чи сторінку. Привчати обережному обходженню з

книгою теж робота батьків. Добре було б відвідати музей книги, показати

процес друкування книг.

 Запитання і завдання

1. Розкрийте основні напрями естетичного виховання особистості. 2. Що є метою естетично-

го виховання? 3. Що становить структуру естетичного виховання? 4. Яку роль в естетичному

вихованні відіграє музика? 5. На яких зразках музичного мистецтва, на вашу думку, треба

виховувати сучасну особистість? 6. За допомогою чого дитина пізнає навколишній світ і залу-

чається до найвищих досягнень культури? 7. Що слугує еталоном мистецтва слова в естетич-

ному вихованні дитини? 8. Яка література формує в особистості важливі цінності людського

буття? 9. Як сприймає особистість художній образ, зображений митцем образотворчого мистец-

тва? 10. Де повинні закладатися основи ознайомлення і вивчення історії художньої культури?

11. Чи кожен глядач може «прочитати» твір образотворчого мистецтва? 12. Які види мистецтва

поєднуються в театральному? 13. Що є першоелементом театрального мистецтва? 14. Якими

головними засобами виражаються опера, балет, оперета? 15. З яких основних елементів скла-

дається система природознавчого виховання? 16. Обґрунтуйте відмінність екскурсії від теоре-

тичних (практичних) занять. 17. Як впливають засоби масової інформації (радіо, телебачення,

книги, газети, журнали) на естетичне виховання особистості? 18. Чим відрізняються поняття

«робочий час», «вільний час», «дозвілля», «відпочинок»?

 Список рекомендованої літератури до розділу ІІ

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник. — М., 1999. — 218 с.

2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. — К., 2001. — 576 с.

3. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка: Навч. посібник. — Вінниця, 2001. —

200 с.

4. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. — К., 1990. — 160 с.

5. Державна національна програма «Освіта». — К., 1994. — С. 5 – 6.

6. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (зб. документів). Ч. І. — К., 1998. — 82 с.

7. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфликт, гармония. — К., 1989. — 157 с.

8. Ильина Т.А. Педагогика. — М., 1984. — 368 с.

9. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. — К., 1996. — 188 с.

10. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. — К., 1997. — 267 с.

11. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інф. збірник МО

України. — 1996. — № 13. — 47 с.

12. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Навч. посібник. — К., 2003. — 304 с.

13. Макаренко А.С. Книга для батьків. — К., 1987. — 476 с.

14. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія. — К., 1995. — 218 с.

15. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навч. посібник. — 4-е вид., доп. — 2003. — 615 с.

16. Піча В.М. Культура вільного часу. — Львів, 1990. — 151 с.

17. Піча В.М. Соціологія: загальний курс: Навч. посібник. — К., 1999. — 248 с.

18. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навч. посібник. — Львів, 2001. — 344 с.

19. Соціологія: Посібник / За ред. проф. В.Г. Городяненка. — К., 1999. — 378 с.

20. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. — К., 1996. — 288 с.

Основи сімейних відносин

155

21. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка // Вибр. твори: У 5-ти т. — Т. 5. — К., 1977. —

672 с.

22. Сухомлинський В.О. Мікроклімат вашого дому // Вибр. твори: У 5-ти т. — Т. 5. — К., 1977.

— 672 с.

23. Чиж Ю.А. Фізична культура — джерело здоров’я. — К., 1977. — 177 с.

24. Щербань П.М. Національне виховання в сім’ї. — К., 2000. — 260 с.

Організація домашнього господарства

155

Розділ ІІІ

ОРГАНІЗАЦІЯ

ДОМАШНЬОГО

ГОСПОДАРСТВА

3.1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ

СУЧАСНОГО ЖИТЛА

итло людей пройшло багатовіковий шлях

розвитку — від печери і наметів до комфор-

табельних сучасних квартир, в яких забезпе-

чуються умови для ведення домашнього господар-

ства, творчості, відпочинку, культурного розвитку,

виховання дітей.

Упродовж віків людина прагнула створити собі

житло, прикрасити його, щоб жилося в ньому гарно і

затишно. Первісна людина була насамперед мислив-

цем. Усю свою енергію вона змушена була спрямову-

вати на боротьбу зі стихією, голодом, ворожими пле-

менами, тому творчості віддавала дуже мало сил і

часу. Її художня творчість тісно пов’язана з приро-

дою, багатим тваринним світом. Інтер’єр печери ста-

новили шкури звірів, різні коріння, камені, на яких

грілися біля багаття, споживали їжу. Первісні люди

прикрашали своє житло розписами на стінах. Голов-

ними мотивами зображень були окремі фігури вели-

ких тварин, що вказує на об’єкти полювання.

Пізніше люди знаходили інші засоби для оздоб-

лення свого житла. Архітектурні пам’ятки свідчать

про те, що вже у Стародавній Греції будівельники

турбувалися про оформлення інтер’єру. Для суспіль-

них споруд використовували позолоту, інкрустацію із

золота і глазурі на мармурі, пластини із чеканної мі-

ді, стрункі вази, амфорні глечики з кераміки, на

яких зображені різні сцени із життя людей. Для внут-

рішніх робіт — штукатурку дерева для стін, мозаїчні

підлоги.

Греки створили архітектурний ордер — суворий,

художньо осмислений порядок розміщення частин

споруди. Для кожної будівлі грецький будівничий



Розділ ІІІ

156

добирав особливе місце. Споруда органічно зливалася з природою, доповню-

вала її, виростала з неї. Основним будівельним матеріалом був природний

мармур.

У Стародавньому Єгипті стіни будівель покривали малюнками. Культові

споруди оформляли особливо інтенсивно і якісно (з використанням дорогих

матеріалів). Величність храмів вражала відвідувачів своїм оздобленням.

Храми відділялися від зовнішнього світу високими стінами.

У Стародавньому Римі будували купольні покриття, які і сьогодні вра-

жають своєю величчю. У той час розвивався монументальний живопис, архі-

тектурні споруди прикрашали скульптурою.

Унікальним є мистецтво періоду Київської Русі, яка подарувала нащад-

кам Поділ, Золоті Ворота, прекрасну «Софію». Поступово українці удоскона-

лювали зовнішній вигляд житла. Це знайшло своє відображення у розписа-

них стінах та печах Сходу, оздобленні церков Заходу, внутрішньої забудови

будівель Півночі і Півдня.

У сучасному житловому інтер’єрі (від франц. interieur — внутрішній, від

лат. interior — ближчий до середини; в архітектурі це слово означає — внут-

рішній простір споруди або приміщення) благоустрій та естетика нероз-

дільні. Досвід показує, що житло не може бути гарним, якщо, наприклад,

неправильно підібрані і розміщені меблі. Проте водночас правильний добір

меблів та їх ідеальне розміщення ще не гарантують високих художніх якос-

тей інтер’єру, якщо одночасно не вирішуються проблеми художнього оформ-

лення.

Під час обладнання житла необхідно керуватися таким принципом: гарне

лише те, що зручне. Зручності у квартирі зумовлюються насамперед її пра-

вильною функціональною організацією, тобто таким добором і розміщенням

меблів та обладнання, який забезпечить найкращі умови для виконання

функціональних процесів: відпочинку, навчання, сну, приготування їжі та

ін. На зручності житла також відбиваються його кольорове вирішення, роз-

міщення творів декоративного мистецтва, квітів та інших елементів благо-

устрою.

Відомо, що інтер’єр житла і речі активно впливають на здоров’я людини.

Перевантажена речами і декоративними предметами квартира стомлює лю-

дину, заважає їй зосередитися, а іноді й призводить до нервового розладу.

Тому не варто прагнути до того, щоб у вашому житлі було безліч найрізно-

манітніших речей. Варто дотримуватися принципу: «краще менше, та кра-

ще». При обладнанні квартири враховуйте, що для сучасного житлового ін-

тер’єру характерні простота, скромність та раціональність.

Досвід підказує, що не завжди житло обладнується з належним умінням і

смаком. У багатьох випадках світлі просторі кімнати заповнюються мебля-

ми, великою кількістю прикрас, килимів, кришталю, фарфорового посуду

тощо. У таких кімнатах уже не вистачає місця для людини, для її відпочин-

ку і творчої діяльності; у них речі і прикраси заважають одне одному. Але

часто можна бачити, що у приміщенні взагалі відсутні будь-які прикраси, а

функціонально необхідні речі (меблі, штори, покривала тощо) мають дуже

низькі художні якості; у такій квартирі нудно і незатишно. Є квартири, де

ніби все в міру, вони не заставлені меблями, на стінах — картини, декора-

Організація домашнього господарства

157

тивні вироби, а в сервантах сяє кришталь, на підлозі — килими. Але після

відвідування такого житла відчуваєш невдоволення. Річ у тім, що речі і

прикраси в такому приміщенні не гармонують одне з одним, немає загаль-

ного колориту, єдиного композиційного вирішення.

Для житла, яке відрізняється гармонійним оформленням, характерними

є помірність у декоративних засобах, художній взаємозв’язок усіх елементів

інтер’єру. Повноцінний художньо інтер’єр житла складається не сам по собі,

над ним необхідно працювати, використовуючи народні традиції і сучасний

досвід. Необхідно пам’ятати, що житловий простір є постійно діючим вихов-

ним чинником. Від того, що оточує людину, які меблі, посуд, одяг, якими во-

на користується, як прибрано житло, залежить формування емоцій, есте-

тичних смаків і суджень. Гарні, високохудожні речі, вироби вчать розуміти і

любити прекрасне. Проникаючи в його глибини, людина відчуває велике

задоволення, стає добрішою до людей, краще сприймає красу навколишньо-

го світу — природи, архітектури, літератури, живопису. Малохудожні наля-

пані речі позначаються на свідомості людини, на її культурі негативно. То-

му, обладнуючи квартиру і купуючи меблі, картини, килими, декоративний

посуд і т.под., будьте вимогливими.

3.2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛАДНАННЯ СУЧАСНОЇ КВАРТИРИ

У сучасних квартирах може бути від однієї до п’яти кімнат, має бути пе-

редпокій, кухня, кладовка, ванна кімната, балкон чи лоджія.

Якщо квартира має кілька кімнат, то виникає проблема найбільш раціо-

нального їх використання: яку з них зробити загальною, де розмістити

спальню, яку виділити для дітей тощо. Щоб правильно вирішити цю про-

блему, необхідно враховувати кількість, вік і стать усіх членів сім’ї, режим

дня і сферу їхньої діяльності. Варто взяти до уваги орієнтацію кімнат за сто-

ронами світу, рівень шуму, що доноситься з вулиці, та інші чинники.

Передпокій без перебільшення можна вважати візитною карткою, хоча

дехто і вважає, що у передпокої усе доречне: і те, що зайве в кімнаті, і те, що

псує її вигляд. Отже, кожен, хто переступає поріг такого дому, одразу ж стає

свідком недбайливості, безгосподарності хазяїв, складає перше відповідне

враження про характер усієї оселі.

Яким же має бути передпокій? Насамперед необхідно передбачити в ньо-

му місце для верхнього одягу, головних уборів, взуття, встановивши вішалку

або шафу. Дзеркало з навісною поличкою-шухлядою можна повісити у про-

стінку біля вхідних дверей.

Зручною може бути і вмонтована в нішу стінна шафа, яка складається з

кількох ізольованих відділів, розрахованих на зберігання різних за призна-

ченням речей.

У верхній частині влаштовують своєрідні антресолі, де тримають чемода-

ни, спортивний інвентар, різні сезонні періодично вживані речі. Основний

вертикальний відділ шафи відводять для верхнього одягу, полицю — для

головних уборів. У боковому відділі, що має полиці і шухляди, зберігають

речі господарського вжитку: пилососи, щітки, натирачі, мастику для підлоги

тощо.

Розділ ІІІ

158

У нижній частині шафи, поділеній на два відділи, тримають взуття —

для вулиці і хатнє. Антресолі, а також полиці для господарських речей кра-

ще обладнати глухими дверцятами. Відділ для одягу закривають лляною

або бавовняною драпірувальною тканиною спокійного кольору, яку кріплять

до навісної штанги.

Останнім часом дедалі більшої популярності набувають шафи-купе. Вони

зручні тим, що можуть використовуватися і в невеликих передпокоях.

Загальна кімната. Для загальної кімнати, як правило, виділяють най-

більше приміщення, яке має вхід з передпокою і зручно з’єднується з кух-

нею. Бажано, щоб загальна кімната була орієнтована на південь, південний

схід або південний захід. Загальна кімната несе найбільше функціональне

навантаження у квартирі. І не тільки тому, що у вільні години в ній збира-

ється вся родина для бесід, розваг, простих домашніх робіт, відпочинку. Ін-

коли тут і сплять, і працюють, і навчаються. Тому, обладнуючи це примі-

щення, необхідно відразу ж виділити у ньому зони різного призначення —

для відпочинку, розваг, приймання гостей, розумової праці та навчання.

Зону відпочинку не варто розміщувати близько до вікна. Це місце, як

правило, відводиться для робочої зони. В куточку для відпочинку ставлять

диван, зручні крісла, легкий низенький журнальний столик, тут також мож-

на розташувати полиці для журналів та книжок, радіоприймач, музичний

центр, телевізор тощо.

Якщо сім’я велика, то у загальній кімнаті варто передбачити зону для

приймання їжі. Проте, коли сім’я звикла обідати на кухні, в кімнаті, щоб

зекономити її площу, залишають невеликий складний стіл. Щоб кімната

здавалася просторішою, стіл можна поставити не в центрі, а під стіною.

При бажанні зони приймання їжі, відпочинку чи праці можна відокреми-

ти. Для цього використовують різні перегородки або вбудовані шафи. Вони

поділяють приміщення тільки частково, залишаючи загальну кімнату прос-

торово єдиним приміщенням. За перегородки можуть правити занавіски з

драпірувальних тканин, полиці, закріплені між підлогою та стелею, яку

прикрашають декоративними виробами.

Спальня. Спальнями можуть бути невеликі кімнати, по можливості з

окремими входами. Для спальні кращою є орієнтація на південний схід або

на схід. Не рекомендується виділяти для спальні кімнату, вікна якої вихо-

дять на вулицю, оскільки шум транспорту заважатиме спокійному сну.

Обладнання спалень відрізняється простотою. Це — ліжка, тумбочки,

платтяна шафа, комод та дзеркало, яке найкраще повісити на стіні.

Оскільки площа спальні, як правило, невелика, дуже важливо знайти

вигідне місце для ліжок. Згадаємо про фен-шуй. Якщо ваше ліжко стоїть но-

гами до дверей, то подумайте, як його переставити. Таке положення ліжка в

багатьох країнах вважається жалобним знаком і пояснюється марновірним

ставленням до того, що померлу людину виносять ногами вперед. Якщо ліж-

ко не можна пересунути, то повісьте в головах дзеркало. Не слід розташову-

вати під несівними балками перекриття. Якщо уникнути цього неможливо,

подбайте про постіль з лінійним малюнком. І ще одне: небажано навішувати

над ліжком світильники і лампи — енергія такого освітлення концентрува-

тиметься щільним пучком на певній частині тіла, внаслідок чого можуть