Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Фінансовий, управлінський і податковий облік у господарських товариствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПОП, ПАП)

Подождите немного. Документ загружается.

вартістю акцій

– на суму перевищення

номінальної вартості над ціною

викупу акцій

421

Індексація основних засобів 10 423

Одночасно збільшується номінальна вартість акцій на

суму індексації

423 40

Зарахування прибутку на збільшення статутного капіталу

з одночасним підвищенням номінальної вартості акцій

443 40

Розділ 3. Особливості реформування сільськогосподарських

підприємств і відображення його в обліку

3.1. Визначення вартості майна сільськогосподарських підприємств

при їхньому реформуванні

При реформуванні сільськогосподарських товариств є певні особливості

облікового забезпечення цього процесу, зумовлені тим, що члени цього

підприємства, включаючи пенсіонерів, мають право на земельну частку і

майновий пай. Для визначення цих осіб складають списки, їх підписують голова

місцевої ради народних депутатів та керівник

підприємства і скріплюють

печатками. Далі проводять інвентаризацію землі, поновлюють планово-

картографічні матеріали, складають експлікацію земель, що перебувають у

колективній власності, визначають землі, використовувані не за цільовим

призначенням, загальну вартість землі, розмір і вартість земельної частки

кожного члена підприємства.

Паювання майна здійснюють з урахуванням вартості основних і

оборотних засобів, цінних паперів, коштів

підприємства. Тому тут, як і на

підприємствах інших галузей народного господарства, проводять

інвентаризацію, уточнюють залишкову вартість основних засобів, дооцінюють

товарно-матеріальні цінності, складають акт оцінки майна. Статутний фонд

(капітал) приводять у відповідність до розмірів визначеного в цьому акті

пайового фонду, відображаючи це у системі кореспонденції рахунків,

керуючись при цьому тим

самим порядком відображення в обліку операцій,

пов’язаних із приватизацією майна, що й на державних підприємствах.

Якщо ж окремі члени підприємства припиняють у ньому своє членство,

вони можуть отримати належний їм майновий пай у грошовій чи натуральній

формі або цінними паперами. На підставі заяви про вихід складають акт

приймання-передачі майна у двох примірниках, один із яких видається на руки

власнику визначеного майна. При виділенні майна

основними засобами вони

можуть надаватися кільком власникам за їхньою згодою відповідним

комплексом, вартість котрого складає суму їхніх майнових паїв.

Вихідними даними для уточнення вартості активів є матеріали

бухгалтерського обліку, документи, які підтверджують ціни, що склалися у

розрахунках з постачальниками, інші документи. Для оцінки будівель, споруд та

інших приміщень можна використовувати також

проектно-кошторисну

документацію, дані бюро технічної інвентаризації, результати натурних обмірів

тощо.

У процесі визначення вартості активів (включаючи майно членів

підприємтва, що, за даними бухгалтерського обліку, повністю зношене)

обов’язково проводиться його дооцінка з урахуванням технічного стану і рівня

цін, що склалися на ринку на дату врегулювання майнових відносин.

Необоротні активи (

основні засоби, нематеріальні активи, незавершене

будівництво, довготермінові інвестиції, довготермінова дебіторська

заборгованість тощо), реалізовані за період між датою реорганізації та датою

уточнення складу і вартості пайового фонду, включаються до загального

переліку майна підприємства за вартістю реалізації.

У випадку, коли на дату реорганізації балансова вартість молодняку

тварин перевищує середню ціну реалізації відповідної продукції

, комісія

проводить переоцінку вартості тварин. Для цього вартість одиниці живої маси

тварин береться на рівні ринкової ціни, що склалася на дату реорганізації в

розрахунках із заготівельними підприємствами та організаціями.

Комісія за необхідності коригує дебіторську заборгованість на суму

безнадійної заборгованості на дату реорганізації підприємства.

Вартість оборотних активів (запаси, векселі отримані, дебіторська

заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за

розрахунками та інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові

інвестиції, гроші та їх еквіваленти, інші оборотні активи) враховується за

балансовою вартістю на дату реорганізації, а за необхідності уточнюється із

залученням незалежного експерта. Результати підлягають затвердженню

рішенням

загальних зборів колишніх членів реорганізованого підприємства, які

є співвласниками його майна.

Уточнена вартість активів є підставою для розрахунку уточненого

пайового фонду майна членів підприємства. Зміна вартості активів

відображається в бухгалтерському обліку разом із результатами інвентаризації.

У процесі реорганізації підприємства проводиться капіталізація майбутніх

платежів, що здійснити підприємство має у зв’язку із

заподіянням каліцтва або

іншим ушкодженням здоров’я працівника чи зі смертю громадянина, за

зобов’язаннями підприємства, пенсіями тощо. Сума капіталізації визначається

шляхом множення величини належних щомісячних платежів на кількість

місяців, протягом яких у підприємства виникають зобов’язання за зазначеними

платежами. Акт розрахунку капіталізації платежів складає комісія.

Розрахунок уточненого пайового фонду

майна членів підприємства

здійснюють за такою формулою:

Ф= ОЗ+НА+ВК+ДФВ+ЗЗ+ФА – КР – КЗ – СС – НП – ВПФ+/ – МР,

де П

Ф – уточнений пайовий фонд майна членів підприємства; ОЗ –

уточнена залишкова вартість основних засобів; НА – уточнена залишкова

вартість нематеріальних активів; В

К – уточнена вартість незавершених

капітальних вкладень і невстановленого устаткування; Д

ФВ – уточнена вартість

довготермінових фінансових вкладень; З

З – уточнена вартість витрат і запасів,

які належать до валюти балансу; Ф

А – уточнена вартість фінансових активів; КР

– зобов’язання підприємства з урахуванням списання його заборгованості перед

бюджетом і позабюджетними фондами; К

З – капіталізовані зобов’язання; СС –

залишкова вартість об’єктів соціальної інфраструктури; Н

П – залишкова

вартість об’єктів, що не підлягають паюванню; В

ПФ – вартість майна,

виділеного в рахунок майнових паїв після реорганізації підприємства; М

Р –

збільшення (зменшення) уточненого пайового фонду на суму неврегульованих

інвентаризаційних різниць.

Результати розрахунків відображаються в акті розрахунку уточненого

складу і вартості пайового фонду майна членів підприємства.

У процесі розрахунку пайового фонду на підставі переліку уточненого

складу і вартості майна підприємства складаються (уточнюються) переліки

таких активів за їх призначенням:

– майна, що передбачається

для задоволення боргів;

– майна соціальної інфраструктури;

– майна, що підлягає паюванню;

– майна уточненого пайового фонду.

Переліки активів за їх призначенням додаються до акта розрахунку

уточненого пайового фонду майна членів підприємства.

У переліку основних засобів виробництва зазначаються назва об’єкта,

інвентарний номер, місце розташування, первинна і залишкова вартість та сума

зносу

Уточнений перелік активів щодо задоволення боргів підприємства

складається комісією разом з правонаступником на основі переліку,

підготовленого на дату реорганізації підприємства, з урахуванням уточнення

вартості активів і зобов’язань та виключенням з цього переліку майна, що

призначалося, але не було використане для погашення заборгованості зі сплати

податків і зборів (обов’язкових

платежів) до бюджетів і державних цільових

фондів у зв’язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

Перелік майна для погашення кредиторської заборгованості підприємства

перед органом приватизації визначається за погодженням з органом

приватизації. Якщо на дату реорганізації підприємства відсутній перелік активів

для забезпечення боргів, його складають з урахуванням уточненого складу і

вартості активів і зобов’язань підприємства. Для задоволення кредиторської

заборгованості, що залишилася, виділяється дебіторська заборгованість та інше

майно.

До уточненого переліку майна соціальної інфраструктури належать:

– об’єкти житлового фонду;

– табори для відпочинку і оздоровлення дітей, об’єкти культури і

спорту,

приміщення будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, об’єкти

побуту, охорони здоров’я тощо;

– дитячі дошкільні заклади, заклади середньої та середньої професійно-

технічної освіти, дитячі музичні та художні школи, школи мистецтв;

– мережі електро-, тепло-, газо- і водопостачання, водовідведення, а також

інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування

житлового фонду

і об’єктів соціальної інфраструктури.

З переліку майна соціальної інфраструктури, складеного на дату

реорганізації підприємства, виключаються об’єкти, передані до комунальної

власності в період між датою реорганізації та датою уточнення складу і вартості

пайового фонду.

Перелік майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, котре

неможливо визначити в натуральному

вигляді в рахунок майнового паю (дороги

загального користування, капітальні вкладення на поліпшення земель –

меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи, гідротехнічні споруди,

ставки, багаторічні насадження, лісосмуги), а також об’єктів, що перебувають у

загальному користуванні, потрібно систематично уточнювати.

Інвентаризаційні різниці (рух майна пайового фонду шляхом його

відчуження, примусового вилучення, знищення, загибелі внаслідок

непереборної сили, несанкціонованого демонтажу чи розкрадання в період між

датою реорганізації та датою уточнення складу і вартості пайового фонду) за

пропозицією комісії підлягають урегулюванню рішенням зборів співвласників.

Якщо між правонаступниками і співвласниками не досягнуто згоди щодо

врегулювання інвентаризаційних різниць, питання вирішується у судовому

порядку.

Зміна вартості активів у бухгалтерському обліку відображається разом із

результатами інвентаризації. Для цього в бухгалтерському обліку підприємства

відображають такі операції:

а) покриття збитків. Покриття збитків минулого року здійснюють за

рахунок прибутків. Покриття збитків

минулого року за рахунок прибутку цього

року відображається записом у дебет рахунка 441 “Прибуток нерозподілений” і

кредит рахунка 442 “Непокриті збитки”. Прибутки звітного року збільшуються

на суму невикористаного резерву сумнівних боргів і коштів резервного

капіталу. Якщо вищезазначених джерел недостатньо, покриття збитків

здійснюється за рахунок пайового капіталу. Ця операція відображається за

дебетом рахунка 41 “Пайовий

капітал” і кредитом рахунка 442 “Непокриті

збитки”;

б) створення відповідних джерел на вартість майна соціальної сфери та

майна, що не підлягає розподілу. Пайовий капітал зменшується на суму вартості

житлового фонду підприємств, об’єктів соціальної сфери та майна, що не

підлягає розподілу. Ця операція відображається записом за дебетом рахунка 41

“Пайовий капітал” і

кредитом рахунка 42 “Додатковий капітал”, субрахунок 426

“Фонд майна соціальної сфери та загального користування”;

в) формування пайового капіталу за рахунок інших складових власного

капіталу. Сальдо на рахунку 41 “Пайовий капітал” має відповідати визначеному

розміру пайового фонду.

3.2. Визначення майнових паїв

Розмір уточненого складу і вартості пайового фонду майна членів

колишнього сільськогосподарського підприємства використовується

для

визначення майнових паїв.

Для визначення розмірів майнових паїв членів підприємства необхідно:

а) затвердити Положення про порядок паювання майна;

б) скласти список осіб, які мають право на майновий пай;

в) визначити індивідуальні майнові паї.

У проекті положення про порядок паювання майна, котрий розробляє

комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі

реформування аграрного сектору економіки, визначено:

– право власності членів підприємства

на пайовий фонд майна;

– критерії складання списку осіб, які мають право на майновий пай;

– дату, на яку проводиться розрахунок майнових паїв;

– методику розрахунку індивідуальних майнових паїв;

– порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період

паювання майна.

Положення затверджують на загальних зборах членів підприємства, які є

співвласниками його майна.

До списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени

підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається

право на майновий пай, зокрема: пенсіонери; особи, призвані для проходження

термінової військової або альтернативної служби; особи, призвані на військові

збори; особи, які проходять підготовку з відривом

від виробництва у

навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та в інших подібних

навчальних закладах; особи, скеровані підприємством для навчання у

професійно-технічні та вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації; особи,

які підвищують рівень кваліфікації з відривом від виробництва; особи, обрані на

виборчі посади органів місцевого самоврядування та органи державної

влади, а

також профспілкових організацій; жінки, які перебувають у відпустці у зв’язку з

вагітністю та пологами; особи, які перебувають у відпустці по догляду за

дитиною; особи, які втратили працездатність внаслідок каліцтва або іншого

ушкодження здоров’я, що не було пов’язано з виконанням трудових обов’язків

на цьому підприємстві; особи

, які припинили трудові відносини з

підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю

натурою, грошима або цінними паперами; спадкоємці померлих осіб, які мали

право на майновий пай. Список осіб, які мають право на майновий пай, складає

комісія і затверджують збори співвласників.

За рішенням зборів співвласників, до списку осіб, які мають право на

майновий

пай, можуть бути внесені й інші категорії осіб, наприклад такі, що

відпрацювали в господарстві тривалий період і вибули з поважних причин, а

також особи, які мають право на пайовий фонд майна, але з різних причин не

були включені до списку. Внесення осіб до зазначеного списку здійснюється на

підставі заяви. Дату для

складання списку осіб, які мають право на майновий

пай, визначають на зборах співвласників.

У списку осіб, які мають право на майновий пай, зазначаються такі дані:

прізвище, ім’я, по батькові; серія і номер паспорта, ким і коли виданий; місце

проживання; категорія (член підприємства, пенсіонер, працівник соціальної

сфери тощо).

Факт оформлення

свідоцтва скріплюється гербовою печаткою та

стверджується підписом голови місцевої ради народних депутатів. Оформлені

свідоцтва реєструються в книзі обліку свідоцтв про право власності на

майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі

свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку. У випадку втрати чи

пошкодження свідоцтва громадянину видається

дублікат, про що робиться

відповідний запис на бланку свідоцтва. Бланки свідоцтв належать до документів

суворого обліку, які виготовляються, зберігаються та анулюються у

встановленому законодавством порядку.

Обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв членів колективних

сільськогосподарських підприємств здійснюється за методикою, що включає:

– порядок обчислення трудового внеску;

– порядок розрахунку розміру індивідуального майнового паю.

Обчислення трудового внеску здійснюється таким чином:

а) визначається календарний період для розрахунків трудових внесків;

б) узагальнюються відомості про розмір оплати праці всіх працівників

підприємства за календарний період;

в) визначається величина скоригованої заробітної плати всіх працівників

за весь період, прийнятий для розрахунку;

г) визначається норматив нарахування майнового паю на одиницю

скоригованої

заробітної плати;

д) обчислюються індивідуальні трудові внески.

Норматив нарахування пайового фонду на одиницю скоригованої суми

оплати праці (Нз) визначається за такою формулою:

Нз = Пфз : Зскор,

де Пфз – пайовий фонд господарства; Зскор – загальна сума скоригованої

оплати праці по господарству за весь період, прийнятий для обчислення

індивідуальних майнових паїв.

Обчислюється розмір індивідуального майнового

паю та частка кожного

працівника в загальній сумі пайового фонду за формулою:

Пі =Нзі × Зскгорі,

де Нзі – норматив нарахування пайового фонду на одиницю скоригованої

суми оплати праці конкретного працівника; Зскгорі – загальна сума

скоригованої оплати праці цього працівника.

Оскільки впродовж 1946 – 1965 р. оплата праці здійснювалась натурою, її

розмір залежав від кількості

фактично відпрацьованих трудоднів. Різний рівень

кваліфікації або продуктивності праці відображався відповідною кількістю

трудоднів. Для розрахунку індивідуальних майнових паїв трудодні необхідно

перевести в грошовий еквівалент. Розрахунки з переведення трудоднів у

грошовий еквівалент здійснюють у два етапи. На першому – розраховується

щорічна середня кількість трудоднів одного працівника підприємства шляхом

ділення загальної кількості трудоднів, нарахованих

у господарстві за рік, на

середньорічну кількість працівників. Другий етап розрахунку проводиться після

визначення середнього заробітку працівників за 1966 – 1990 р. Розрахунки з

переведення трудоднів у грошовий еквівалент наведено нижче.

Розрахунок грошової вартості трудоднів

Рік Загальна кількість

трудоднів, нарахованих

у господарстві

Середньорічна

кількість

працівників,

чол.

Середня кількість

трудоднів,

зароблених одним

працівником за рік

Умовна

оплата за

1 трудодень,

умовних крб.

1 2 3 4 5

1946 180570 720 250,8 4,38

1947 195480 735 266,0 4,13

1948 210390 762 276,1 3,98

1949 217980 785 277,7 3,96

1950 224760 798 281,7 3,90

1962 450800 853 528,5 2,08

1963 478420 872 548,6 2,00

1964 440560 838 525,7 2,09

1965 466790 858 544,0 2,02

Наприклад, господарство “Світанок” вибрало календарний період обчислення

майнових часток із 1946 р. У першій колонці таблиці зазначаються роки, за які

обчислюються трудодні в господарстві загалом. У другу вносяться дані про

загальну кількість вироблених у господарстві трудоднів. У третій зазначається

середньорічна чисельність працівників у господарстві за відповідний рік. Дані,

що записуються в

четвертій колонці, обчислюються шляхом ділення загальної

кількості трудоднів у господарстві на середню кількість працівників за

відповідний рік. У результаті отримуються дані про те, скільки трудоднів у

середньому за рік відпрацьовано одним колгоспником, що надалі буде

підставою для переведення трудоднів у грошовий еквівалент. Розрахунки в

п’ятій колонці роблять після заповнення іншої

таблиці за період з 1966 по 1990

р., коли оплата праці здійснювалась грошима. Цей період є доволі тривалим з

нестабільними економічними умовами господарювання. Зокрема, на

господарства впливали й економічні чинники – інфляційні процеси в країні.

Тому всі дані з оплати праці, що використовуються для підрахунку