Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Фінансовий, управлінський і податковий облік у господарських товариствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ПОП, ПАП)
Подождите немного. Документ загружается.
451
на їх виконання (оплату праці, пальне), а також використання автомобілів (часу
роботи, тоннажу, корисного пробігу тощо).
Щоденно у цій відомості щодо кожного автомобіля (а при змінній роботі –
і водія) відображають дані подорожніх листів, а в кінці місяця підраховують
загальні підсумки за кожним автомобілем (водієм) і центром відповідальності –
автопарком загалом. На
основі цих даних здійснюють як оперативний аналіз
використання автомобілів за зміну, день, тиждень, так і наступний – за місяць.
Оплату праці трактористам нараховують на підставі дорожніх листів
трактора або облікових листів тракториста-машиніста.
Щоденно до початку роботи в облікових листах кожному механізатору
записують вид роботи, норму виробітку, розцінку за одиницю, а після
її
виконання – фактичний обсяг у натуральній формі та в перерахунку на умовні
еталонні гектари, суму нарахованої оплати праці. На підставі цих документів
визначають відпрацьовані людино-дні, машино-дні, машино-зміни, кількість
витраченого пального за нормою і фактично, що дає змогу використовувати
обліковий листок як джерело інформації для контролю ефективності
використання
як робочого часу, так і машинно-тракторного парку. Тому в
управлінському обліку необхідно особливо контролювати правильність записів
про обсяги виконаних робіт, що слід здійснювати після обміру їх у
натуральному вигляді. Важливе значення має інформація про якість виконаних
робіт, бо часто норми перевиконують саме за рахунок її погіршення.
На підставі облікових листів
трактористів-машиністів (дорожніх листів
трактора) складають нагромаджувальну відомість обліку використання
машинно-тракторного парку щодо кожного механізатора, а підсумки за
окремими особовими рахунками зводять у загальний – за центром
відповідальності.
В ній відображають показники, що характеризують роботу машинно-
тракторного парку та механізаторів: обсяг виконаних робіт, відпрацьований час,
витрати тощо. Тому відомість є
важливим джерелом для аналізу ефективності
452
використання як робочого часу працівників, так і засобів цього центру
відповідальності.
У сільськогосподарських підприємствах облік виробітку й оплати праці в
рослинництві ведуть в облікових листах праці та виконаних робіт, а в
тваринництві – в розрахунках визначення заробітку працівників тваринництва.
Складовою частиною обліку оплати праці є її види і форми. Оплату праці
за видами поділяють на основну і додаткову. Основну нараховують за кількість
виконаної роботи з урахуванням її якості відповідно до тарифної школи і
ставок, диференційованих залежно від галузей народного господарства,
важливості виробництв, складності робіт, характеру та умов праці.
Основні форми оплати праці – погодинна і відрядна. Погодинну форму
оплати праці здійснюють за простою
погодинною та погодинно-преміальною,
відрядну – за прямою відрядною, відрядно-преміальною або відрядно-
прогресивною системами.
Однак проста погодинна і проста відрядна системи оплати праці майже не
застосовуються, оскільки використовують такі, що дають змогу підвищувати
матеріальну зацікавленість робітників.
Зокрема, при погодинно-преміальній системі, крім заробітку за
відпрацьований час, нараховують премії за якість
виконаної роботи, сумлінне
ставлення до обов’язків тощо. При відрядно-преміальній системі також
нараховують премії за якість роботи, перевиконання норм виробітку. Разом із
цим, можна застосовувати відрядно-прогресивна систему, за якої тарифні
розцінки збільшують залежно від зростання обсягу виконаної роботи чи
виробленої продукції.
Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли оплачують
весь
комплекс робіт із виготовлення певної продукції. Акордно-преміальна система
передбачає виплату премій за якість робіт, дотермінове чи своєчасне їх
виконання. Як правило, таку систему оплати праці застосовують у комплексних
бригадах, що є постійними і виконують увесь обсяг робіт від підготовчих до
453
здавання готової продукції на склад чи приймання збудованих об’єктів,
наприклад у будівництві. При цьому, якщо період виробництва готової
продукції тривалий, застосовують погодинне або відрядне авансування, а при
завершенні робіт виплачують різницю згідно акордними розцінками. Акордні
розцінки за продукцію визначають залежно від тарифного фонду заробітної
плати, обчисленого з планового обсягу
робіт, і розраховують на одиницю
продукції чи 100 грн. її вартості.
Крім цього, можна застосовувати оплату праці за контрактами (трудовими
угодами), в яких визначають умови праці та її оплати за згодою сторін.
На підставі первинних документів оплату праці групують за об’єктами
обліку витрат виробництва та аналітичними рахунками обліку розрахунків з
оплати
праці. Для цього використовують зведені реєстри (розроблені таблиці,
нагромаджувальні відомості) і складають розрахунково-платіжні відомості за
окремими цехами, відділами, службами (структурними підрозділами)
підприємства, де вказують нараховані суми і утримання з них.
Облік розрахунків з оплати праці – один із найважливіших в управлінні
діяльністю підприємства, оскільки тільки завдяки його чіткій організації
працівники
належно ставляться як до використання власне робочого часу, так і
основних засобів, виробничих запасів. За відсутності матеріальної
зацікавленості працівників неможливо досягти високої ефективності
виробництва, тому головним завданням управлінського обліку розрахунків з
оплати праці є забезпечення прямої залежності між рівнем використання праці
та її оплатою, що необхідне на всіх етапах: від складання
первинних документів
до виплати заробітної плати. Важливо, щоб оплата праці, нарахована кожному
працівникові зокрема, відображала саме його конкретний вклад у формування
ефективності виробництва. Тут неприйнятний зрівняльний чи знеособлений
підхід.
Управлінський облік розрахунків з оплати праці ґрунтується на первинних
документах, де відображено відпрацьований час, обсяг виконаних робіт чи
454
виробленої продукції кожним робітником, а за неможливості розмежування –
бригадою (ланкою) чи іншим структурним підрозділом. Для визначення оплати
праці кожного працівника дані первинних документів підраховують за місяць,
визначаючи загальний відпрацьований час, нараховані суми та обов’язкові
утримання з оплати праці: прибутковий податок, відрахування на соціальні
заходи, інші вирахування (наприклад, за виконавчими
листами, за придбані в
розтермінування товари тощо).
Для обліку розрахунків з оплати праці застосовують різні документи
залежно від обраного на підприємстві варіанта. Зокрема, в розрахунково-
платіжних відомостях, тип. ф. № П-49, вказують усі види нарахувань і утримань
заробітної плати та належну до видачі суму. Кожний працівник ставить свій
підпис про отримання
оплати праці навпроти свого прізвища.
Цю відомість складають в одному примірнику на основі даних особових
рахунків, тип. ф. № П-54, де попередньо відображають дані первинних
документів про нараховану оплату праці й утримання з неї за кожним
працівником окремо.
Так, особливий рахунок використовують для щомісячного відображення
нарахованої оплати праці кожному працівникові
протягом року. При
застосуванні автоматизованої форми обліку ці особові рахунки роздруковують у
вигляді машинограми. При ручній обробці документів зворотну форму цього
документа доцільно виготовити як книгу обліку розрахунків з оплати праці,
оскільки користуватись ними в незброшурованому вигляді незручно: швидко
стають непридатними внаслідок загинів, надривів, затирання записів тощо. У
цьому випадку таку
книгу друкують позиційним способом: один рядок на кожне
окреме прізвище працівника з розрахунку на дванадцять розворотів аркушів
книги – за кількістю місяців у році.
Якщо первинних документів з обліку оплати праці кожного робітника
багато, для узагальнення даних використовують нагромаджувальні картки
обліку виробітку та заробітної плати, тип. ф. № П-55 або П-56.
У цих картках
455
менеджери центрів відповідальності щоденно відображають обсяг виконаних
робіт окремими працівниками чи бригадою загалом на основі даних накладних
про оприбуткування виробленої продукції на склад (актів про виконані роботи),
а нормувальники (облікові працівники управлінської бухгалтерії) нараховують
заробітну плату. Одночасно вказані картки є основою для оперативного
контролю в управлінському обліку ефективності використання праці,
фонду її
оплати, продуктивності, виконання змінних завдань.
Для видачі заробітної плати також можна застосовувати платіжні
відомості, тип. ф. № П –53. В цьому випадку замість особового рахунка, тип. ф.
№ П-54, використовують розрахункову відомість, тип. ф. № П-50.
Інколи на підприємствах використовують, разом із платіжними
відомостями, тип. ф. № П-53, і розрахунки
заробітної плати, тип. ф. № П-52. У
цьому разі зазначений розрахунок виписують у двох примірниках на кожного
працівника і вказану суму до видачі переносять у платіжну відомість, тип. ф. №
П-53.
Часто на підприємствах не всі працівники отримують вчасно належну їм
заробітну плату, а тому її депонують, складаючи при цьому
спеціальний реєстр.
Потім її можуть виплачувати за видатковими касовими ордерами або
платіжними відомостями.
Реєстр депонованої заробітної плати
за ___________ 200__ р.
Відмітка про
сплату
Порядковий
номер
(табельний
номер)
Найменування
цеху (відділу)
Номер
платіжної
відомості
Прізвище,
ім’я та
по батькові
Дата виникнення
заборгованості
Сума
невиданої
заробітної
плати
Дата Номер
1 2 3 4 5 6 7 8
Усього
Касир __________ ____________
(підпис)
Виконавець __________ ____________
(підпис)
Головний бухгалтер __________ ____________
(підпис)
“__”_______________ 20 __ р.
456
Слід зазначити, що управлінський облік розрахунків з оплати праці тісно
поєднаний з фінансовим, оскільки платіжні чи розрахунково-платіжні відомості,
особові рахунки – це насамперед документи фінансового обліку, де обліковують
як нарахування, так і виплати заробітної плати. У той же час оплата праці та
відрахування на соціальні заходи з її фонду є
одними з найважливіших
елементів витрат – об’єкта управлінського обліку. Тому первинні документи і
зведені чи нагромаджувальні реєстри з обліку розрахунків з оплати праці – це
важливе джерело інформації управлінського обліку, зокрема при виконанні
аналітичних і прогнозних розрахунків або здійсненні його контрольної функції.
Управлінський облік праці та її оплати має забезпечити неперервний
контроль
за їх використанням. Його метою є визначення затрат робочого часу за
видами діяльності, обсягу виробітку, рівня виконання змінних завдань,
достовірності нарахованої оплати праці, своєчасності розрахунків з
працівниками, використання фонду оплати праці.
Оскільки витрати праці не є однорідними, з метою контролювання їх
групують за видами на основну і додаткову працю; за
елементами – погодинну,
відрядну, преміальну, оплату простоїв; за складом працівників – за списком,
штатні, сумісники, за контрактами підряду; за категоріями працівників –
робітники, службовці, в т. ч. керівники.
Крім цього, витрати праці та нараховані суми групують за видами
продукції та центрами відповідальності – структурними підрозділами
підприємства.
На основі наведеного групування здійснюють контроль використання
праці та
її оплати як загалом по підприємству, так і в окремих центрах
відповідальності. У той же час слід зазначити, що цю класифікацію витрат праці
та її оплати використовують також у фінансовому обліку насамперед для
складання зовнішньої (статистичної) звітності. Саме в управлінському обліку
застосовують детальнішу інформацію, пов’язану з використанням трудових
ресурсів
підприємства. Вона включає дані про прийняття на роботу чи
457
скорочення працівників, нормування їхньої чисельності, професійну орієнтацію
і навчання, перепідготовку, просування по службі керівних кадрів –
підвищення, пониження, переведення, звільнення.
Тому, крім групування оплати праці за ознакою її включення у
собівартість продукції (робіт, послуг) на затрати оплати праці працівників,
безпосередньо зайнятих у виробничому процесі, та виплати стимулюючого
характеру (перші складаються з
оплати праці за відрядними нормами та
розцінками, а другі – з надбавок за якість роботи й високу майстерність, за стаж
роботи, винагороди за вислугу років, премії), в управлінському обліку контроль
здійснюється за рядом інших ознак.
Зокрема, використовуються дані про витрати, пов’язані з оплатою
простоїв, усуненням браку продукції за відсутності винних у
цьому, доплати за
відхилення від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за
понаднормові роботи, переміщення на іншу нижчеоплачувану роботу, що не
відповідає кваліфікації робітника. Такі витрати розцінюють як непродуктивні і
тому в управлінському обліку їм слід приділяти максимум уваги.
Разом з тим, в управлінському обліку не можна нехтувати
й наступним
контролем за використанням праці та її оплати. Такий контроль також дуже
важливий, оскільки навіть при скрупульозному попередньому обґрунтуванні
рішень менеджерів немає стовідсоткової впевненості у їхній оптимальності.
Виявити це можна лише на основі наступного контролю ефективності того чи
іншого рішення. Зокрема, в управлінському обліку наступний контроль
використання праці та її
оплати здійснюють за системою показників, що
характеризує ефективність цього загалом. З цією метою обчислюють
середньооблікову (середньоспискову) чисельність працівників, котру
визначають як співвідношення підсумків їх кількості за кожний календарний
день місяця чи року до календарних днів за цей
період. Його порівнюють з
нормативною чисельністю працівників підприємства. Важливим показником є
співвідношення кількості відпрацьованих змін (людино-днів) до робочих днів у
458
відповідному періоді – робочому тижні, декаді, місяці, році. Він засвідчує
повноту використання робочого часу та розраховується з використанням
фактичних даних і календарів робочого часу з урахуванням тривалості робочого
тижня.
В управлінському обліку важливим є контроль за якісним складом
працівників. Його здійснюють на основі оцінювання показників професійного
складу персоналу підприємства – співвідношення чисельності
професійних груп
до загальної кількості працівників; питомої ваги інженерно-технічних
працівників – співвідношення їхньої чисельності до загальної кількості
працівників; питомої ваги працівників із середньою та вищою освітою –
співвідношення їхньої чисельності до загальної кількості працівників;
середнього освітнього рівня кадрів – співвідношення суми загальної кількості
років навчання всіх працівників до їхньої чисельності на підприємстві.
Не
менш важливими для контролю використання праці є показники рівня
забезпеченості підприємства робочою силою – співвідношення можливого
календарного фонду робочого часу до обсягу праці, необхідної за
технологічними розрахунками для виконання виробничої програми
підприємства; структури затрат праці – співвідношення прямих і відповідно
непрямих затрат праці до загальних, витрат відповідного центру
відповідальності на виробництво окремих
видів продукції.
Контроль за використанням робочої сили в управлінському обліку
здійснюють також за коефіцієнтами обороту кадрів – співвідношенням кількості
прийнятих і звільнених працівників до їхньої середньооблікової
(середньоспискової) чисельності та плинності кадрів – співвідношенням
кількості звільнених працівників до їхньої середньооблікової
(середньоспискової) чисельності.
Узагальнюючу оцінку ефективності використання праці здійснюють за її
продуктивністю, котру визначають
за прямими показниками – співвідношенням
кількості чи вартості виробленої продукції до прямих затрат праці
459
(середньоспискової чисельності працівників) або як затрати праці в годинах на
одиницю виробленої продукції та непрямими показниками – обсягом виконаних
робіт за одиницю часу, виконанням норм виробітку на окремих роботах.
Слід зазначити, що управлінський облік загалом і організацію контролю
його системи зокрема слід здійснювати творчо. Тому відповідно до конкретних
особливостей підприємства чи
центру відповідальності застосовують різні
методики й показники, що дають змогу забезпечити кінцеву мету цього
контролю – пошук резервів підвищення ефективності виробництва. Таким
чином, щодо контролю за використанням праці та її оплати не можна
обмежуватись лише розглянутими показниками, оскільки їхня система набагато
ширша і включає ряд інших: – від тих, що характеризують організацію
праці, до
впливу факторів на її продуктивність та оплату.
13.2. Податковий облік розрахунків, пов’язаних з оплатою праці
Заробітна плата на підприємствах оподатковується прибутковим
податком, на неї нараховують внески на соціальні заходи, збір до Пенсійного
фонду. Причому об’єкти оподаткування за кожним платежем відрізняються.
Зокрема, об’єктом оподаткування прибутковим податком є сукупний
оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів), отриманий з різних джерел як
на території України,
так і за її межами.
При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховують доходи,
одержані як у натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній
валюті).
Доходи, отримані в натуральній формі, зараховують до сукупного
оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами
разом із ПДВ, якщо інше
не передбачено чинним законодавством з питань
справляння прибуткового податку з громадян. Зокрема, у випадку виплати
заробітної плати в натуральній формі продукцією власного виробництва її
460
розмір у складі сукупного оподатковуваного доходу обчислюють за відпускною
ціною зазначеної продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли
здійснено нарахування заробітної плати. Якщо в поточному місяці цю
продукцію не реалізовували, її розмір обчислюють за відпускною ціною
попереднього місяця.
При натуроплаті продукцією інших виробників вартість останньої в складі
місячного сукупного оподатковуваного
доходу оцінюють за цінами її
придбання.
На всіх решту підприємствах агропромислового виробництва прибутковий
податок із натуральної оплати праці утримується і перераховується до бюджету
не пізніше десятого календарного дня місяця, що настає за тим, у котрому
проведена її виплата.
До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
період, за котрий здійснюється оподатковування, не
включають:
а) допомога з державного соціального страхування і державного
соціального забезпечення, крім допомоги у зв’язку з тимчасовою
непрацездатності (в т. ч. допомоги по догляду за хворою дитиною), зокрема:
допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при
народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною; грошових виплат
матерям (
батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;
допомоги по догляду за дитиною-інвалідом; допомоги на дітей віком до 16 років
(учнів – до 18 років); допомоги на дітей одиноким матерям; допомога на дітей
військовослужбовців термінової служби; допомоги на дітей, які перебувають
під опікою, піклуванням; тимчасової допомоги на неповнолітніх дітей, батьки
яких ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів неможливе;
допомоги на поховання, у т. ч. за рахунок юридичних або фізичних осіб;
б) суми отриманих аліментів;
в) державних пенсій, а також додаткових пенсій, що виплачують за
умовами добровільного страхування пенсій;