Федулова Л.І. Сучасні концепції менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

2. Специфічні знання, на підставі яких фірма формує кон

курентний потенціал, та які дають можливість претендувати

на успіх у конкурентній боротьбі.

3. Інноваційні знання, що необхідні для отримання позиції

лідера.

Для успішного впровадження системи менеджменту знань

необхідно чітке усвідомлення бізнеспроцесів, які відбувають

ся в середині організації. Доцільності виокремлення в якості

аспекту управління знаннями організації процедурного знання

– знання про структуру, бізнеспроцеси та функції, що вико

нуються в організації; правила виконання роботи.

Потрібно враховувати відносну новизну знань, що створю

ються організацією. Якщо створюються знання, що є новими

для окремої організації, то втілюючи їх у практичну

діяльність, вона отримує імпульс для еволюційного розвитку,

просуваючись у фарватері фірмлідерів. Наприклад, фірма,

здійснюючи процедуру бенчмаркінгу, акумулює знання щодо

методів ведення бізнесу, побудови бізнеспроцесів фірмкон

курентів. Процес навчання, що відбувається завдяки акуму

люванню та аналізу інформації, приводить до створення

відносно нових знань. Вони є новими для даної організації і

дозволяють їй втілювати їх в удосконалену продукцію, побу

дову бізнеспроцесів тощо. Таким чином, виходячи на новий

для себе рівень знань, організація дотримується адаптивної

моделі поведінки, пропонуючи модифіковані продукти, засто

совуючи незначні зміни в технології тощо. В цьому випадку

цикл навчання відбувся, в результаті створене знання віднос

но нове (нове для даної організації). До того ж, у випадку, як

що створюється абсолютно нове знання, воно реалізується в

“проривних” технологіях, нових продуктах на їх основі, які є

абсолютно новими для споживачів.

Ступінь новизни знань, що створює організація, залежить

від багатьох чинників, серед яких:

••

наявний потенціал знань,

••

рівень інтелектуального потенціалу управлінських

працівників,

161

Ðîçä³ë 4

••

наявність дієвих механізмів стимулювання обміну та

генерації знань,

••

свобода обміну знаннями із контрагентами зовнішньо

го середовища,

••

можливість отримувати необхідну інформацію про

бізнессередовище фірми.

Створення та вміле вчасне використання такої категорії

знання приводить до стрибкоподібних організаційних змін та

нового якісного стану організації, що базується на унікальних

компетенціях, що створені на базі абсолютно нового знання.

Створення абсолютно нових знань дає поштовх для подальшо

го розвитку не тільки організації, а й розвитку (іноді створен

ню) цілих нових галузей та стимулює розвиток споріднених

галузей економіки. У тому випадку, коли організація створює

знання, які відповідають рівню, що є необхідним для діяль

ності в декількох стратегічних зонах господарювання, або

декількох сегментах ринку (навички по залученню нових

клієнтів, відкриття філіалів, створення мережі, розробка

брендів тощо), це дає їй можливість володіти економією, що

обумовлена компетенцією.

Існує також зв’язок між досвідом організації, який ба

зується на знаннях, їхнє узагальненні щодо створення про

дуктів та послуг та зниженням собівартості одиниці продукції.

Економія, що обумовлена компетентністю, реалізується там,

де знання фірми відповідають рівню, що є необхідним у відно

шенні цілого ряду товарних ринків. Саме момент визначення

того критерію, які знання необхідні для довгострокового стра

тегічного розвитку організації, які ключові знання необхідні

для формування стійких конкурентних переваг буде обумов

лювати побудову системи менеджменту знань та вид стратегії

знань конкретної організації.

Важливою складовою системи управління знаннями є та

кож організаційна пам’ять що зберігає інформацію із різних

джерел підприємства та робить її доступною спеціалістам для

вирішення виробничих задач. У це поняття дослідники вклю

чають два рівні:

162

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

••

перший рівень – експліцитної або явної інформації –

знання, що відображені в документах організації у вигляді ста

тей, повідомлень, патентів, креслень, довідників, програмного

забезпечення;

••

другий рівень – імпліцитної або прихованої інформації

– персональні (приховані) знання, які можуть бути передані

через прямий контакт та є ключовими при прийнятті уп

равлінських рішень.

Суттєве значення для створення ефективної системи уп

равління знаннями організації є складання карт знань.

Карта знань – опис місцезнаходження сфери знань, по

нять, документів, види продукції, опис знань окремих

співробітників, підрозділів. Такі карти надають можливість

об’єднати складові знань та отримати загальне уявлення про

структури, співробітників, що мають певні знання; про

співвідношення між різними категоріями знань. Карти знань

можуть бути використані для розробки класифікації знань ор

ганізації. Такі карти повинні складатися для певного бізнес

процесу, функціональної стратегії фірми, ділової стратегії

бізнесодиниці.

У сьогоднішніх умовах діяльності організації, що характе

ризуються високим рівнем нестабільності, для успіху у май

бутньому недостатньо володіти конкурентними перевагами

сьогодні, потрібно активно формувати вже сьогодні конку

рентні переваги, які забезпечать успіх організації у наступно

му періоді. Для цього необхідно активне використання ме

неджменту знань у формуванні стратегії організації. Саме

створюючи новий рівень організаційних знань, та активно

інтегруючись у між організаційне поле знань, фірма буде здат

на визначити стратегію розвитку, що адекватна рівню не

стабільності її бізнес – середовища

163

Ðîçä³ë 4

4.4. Ñòðàòåã³ÿ çíàíü îðãàí³çàö³¿

Важливим елементом системи менеджменту знань є стра

тегія знань. Якщо до тактичних процесів відносять пошук та

збір даних, створення нової вартості, отримання доходу, на

вчання в ході виробничого процесу, розповсюдження. До

стратегічних – оцінку інтелектуального капіталу, створення

та підтримка майбутнього інтелектуального капіталу, відмову

від активів.

Основне завдання стратегічних процесів – узгодження

стратегії знаннями із загальною стратегією фірми. Крім того, не

тільки загально організаційна стратегія, а також і стратегія

бізнесодиниць, функціональні стратегії неможливо розробити

та реалізувати без знань про середовище організації. Тому стра

тегія управління знаннями є основним забезпечуючим елемен

том стратегії організації та стратегічного менеджменту в цілому.

У літературі на сьогоднішній час не сформовано чітко виз

наченого підходу до визначення, сутності, видів та процесу

формування стратегії управління знаннями. Пропонуємо

стратегію управління знаннями визначити як набір дій та на

прямків діяльності організації, що спрямовані на генерацію,

підтримку та розміщення стратегічного потенціалу знань з ме

тою успішного функціонування організації.

Звідси – головною метою реалізації стратегії управління

знаннями організації має бути формування та розвиток по

тенціалу знань, що виражається в певній сукупності методів та

прийомів, які застосовують на практиці менеджери для ре

алізації загальної стратегії та досягнення довгострокових

цілей фірми.

Потенціал знань організації визначається можливістю ви

користання формалізованих та неформалізованих знань для

генерації нових знань та створенням інтелектуальних активів

організації в майбутньому. Аналіз такого потенціалу ор

ганізації необхідно співставляти із результатами загального

стратегічного аналізу для з’ясування тих можливостей, які бу

ли недооцінені або випущені, а також з’ясування потреби в но

вих або удосконалення вже наявних знань.

164

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Таким чином, можна говорити, що існує певний зв’язок

між загальною організаційною стратегією та стратегією уп

равління знаннями. Тому для успішної розробки та реалізації

загальної стратегії розвитку організація повинна визначитись

щодо виду необхідної стратегії управління знаннями.

У науковій літературі виділяють певні види стратегії уп

равління знаннями. Так, найбільш розповсюдженими є на

ступні:

••

стратегія знань як бізнесстратегія, що передбачає фор

мування та використання “найкращих знань”, як осно

ви створення споживчої цінності;

••

стратегія управління інтелектуальним капіталом, що

спрямована на створення, підтримку та розвиток інте

лектуальних активів – патентів, технологій тощо;

••

стратегія формування знань, що передбачає поглиблен

ня накопичених та генерування принципово нових

знань;

••

стратегія обміну знаннями, що зосереджується на сис

тематичному обміні знань (отриманні, структуруванні,

зберігання, використання та своєчасного розподілу між

робітниками та їх групами [33, с.5].

В свою чергу, М.Хансен [див. 5, с.282]. виділяє дві стра

тегії управління знаннями:

1. Стратегія систематизації – знання ретельно система

тизують та зберігають у базах даних організації, до яких має

доступ кожний член організації. Знання є формалізованими та

систематизовані за допомогою підходу “людинадокумент”.

Знання отримують від людини, яка їх розробила, роблять не

залежними від цієї людини та повторно використовують у

різних цілях. Працівники знаходять необхідні знання не звер

таючись до людини, яка їх розробила. Тобто, ця стратегія запо

чатковується на інформаційних технологіях в управлінні база

ми даних та Інтрамережі.

2. Стратегія персоналізації – знання поєднані із людиною,

яка їх розробила, та розповсюджуються при безпосередньому

спілкуванні між людьми (підхід “людиналюдина”). Таким чи

165

Ðîçä³ë 4

ном, розповсюджуються неформалізовані знання, обмін відбу

вається завдяки мережі соціальних взаємовідносин та заохочен

ня особистого спілкування між працюючими та групами. При

цьому використовуються неформальні консультації, семінари,

індивідуальні заняття. Вид стратегії залежить від виду та задач

організації та її організаційної культури. Якщо на фірмі перева

жають проблеми, що повторюються, то можна використовувати

стратегію систематизації, для легкого знаходження вирішення

схожих проблем. Якщо проблеми вимагають творчого чи

аналітичного підходу, то необхідними є джерела індивідуаль

них знань. На практиці, в організаціях, що активно використо

вують знання, застосовуються одночасно дві стратегії, причому

друга використовується для підтримки першої.

Обираючи варіант стратегії управління знаннями не

обхідно враховувати значну кількість факторів. До найваж

ливіших з них можна віднести:

••

стратегічні цілі та задачі організації і розвиток нових

напрямів бізнесу; покращення конкурентної позиції;

залучення нових клієнтів; захист позицій на ринку;

••

сфера діяльності організації;

••

стадія життєвого циклу галузі та стадія життєвого цик

лу організації;

••

рівень нестабільності середовища діяльності ор

ганізації; рівень змін, що вимагає середовище; інтен

сивність конкуренції; технологічні можливості; спо

живчі переваги; тиск різних груп середовища;

••

організаційна культура, структура, комунікації.

Згідно однієї ключової гіпотези стратегічного менеджмен

ту – гіпотези про відповідність [34, с.412] – для досягнення

успіху, рівень агресивності стратегії фірми повинен відповіда

ти рівню нестабільності середовища. Виходячи з цього, можна

стверджувати, що вид стратегії управління знаннями буде виз

начатися двома основними чинниками: рівнем нестабільності

зовнішнього середовища та рівнем конкурентоспроможності

організації (табл. 4.2). Залежності від цього можна виділити

такі види стратегій управління знаннями:

166

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

167

Ðîçä³ë 4

Таблиця 4.2

Взаємозв’язок виду стратегії управління знаннями із зовнішнім середовищем та

конкурентоспроможністю організації

Ð³âåíü íå-

ñòàá³ëüíîñ-

ò³ ñåðåäî-

âèùà

âèñîêèé

Ñòðàòåã³ÿ ïîïîâ-

íåííÿ, íàêîïè÷åí-

íÿ; Ñòðàòåã³ÿ àäà-

ïòàö³¿

Ñòðàòåã³ÿ ðîçâèò-

êó; Ñòðàòåã³ÿ àê-

òèâíîãî ãåíåðó-

âàííÿ çíàíü

Ñòðàòåã³ÿ àêòèâ-

íîãî ãåíåðóâàííÿ

çíàíü

ñåðåäí³é

Ñòðàòåã³ÿ àäàïòà-

ö³¿; ðîçâèòêó ì³æ

îðãàí³çàö³éíèõ

çíàíü

Ñòðàòåã³ÿ ðîçâèò-

êó ì³æ îðãàí³çà-

ö³éíèõ çíàíü

Ñòðàòåã³ÿ ðîçâè-

òêó ì³æ îðãàí³-

çàö³éíèõ

çíàíü;ñòðàòåã³ÿ

ãåíåðóâàííÿ

çíàíü

íèçüêèé

Ñòðàòåã³ÿ ïîïîâ-

íåííÿ, íàêîïè÷åí-

íÿ çíàíü

Ñòðàòåã³ÿ àäàïòà-

ö³¿ òà òðàíñôîð-

ìóâàííÿ çíàíü

Àäàïòàö³¿ òà

òðàíñôîðìóâàí-

íÿ çíàíü, ñòðàòå-

ã³ÿ ðîçâèòêó ì³æ

îðãàí³çàö³éíèõ

çíàíü

íèçüêèé

ñåðåäí³é

âèñîêèé

Ð³âåíü

êîíêóðåíòîñïðîìîæ-

íîñò³ îðãàí³çàö³¿

••

стратегія адаптації та трансформування знань;

••

стратегія активного генерування знань;

••

стратегія поповнення та накопичення знань;

••

стратегія розвитку між організаційних знань.

Процес розробки стратегії управління знаннями включає

чотири етапи:

1) визначення цілей та задач щодо розвитку потенціалу

знань, які витікають із загальноорганізаційної стратегії;

2) стратегічний аналіз потенціалу знань;

3) вибір варіанту стратегії управління знаннями;

4) процес реалізації стратегії управління знаннями.

Зокрема, особливістю другого етапу є здійснення діагнос

тики потенціалу знань організації, що включає аналіз наявних

формалізованих та неформалізованих знань працівників ор

ганізації, груп працівників, організації в цілому. Також на

етапі діагностики визначаються наявні знання в зовнішньому

середовищі, що є необхідним для подальшого розвитку фірми.

Результатом таких дій буде визначення галузей (сфер)

діяльності організації в яких управління знаннями є край не

обхідним. Крім того, визначається потреба в інформації,

ступінь обізнаності персоналу про наявність інформації, мож

ливість доступу до інформації та сприяння в її пошуку, мето

ди пошуку інформації (за принципами “виштовхування” або

“витягування”.

Залежно від розглянутих вище факторів обирається стра

тегія управління знаннями необхідного рівня активності.

4.5. Çàõîäè ùîäî ðåàë³çàö³¿ ìåíåäæìåíòó

çíàíü îðãàí³çàö³¿

Успіх діяльності організації в умовах сучасної економіки

все більше залежить від уміння накопичувати та використову

вати унікальні знання. Конкурентні переваги організації в

умовах економіки знань полягають насамперед в унікальних

компетенціях які базуються на унікальних знаннях. Так

фірма, яка знає, як вести справи в певній країні, на певному

168

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

ринку має переваги перед конкурентами, які не володіють ци

ми знаннями. Але для того, щоб володіючи інформацією,

фірма могла отримати конкурентні переваги, необхідно вчасно

передати її необхідним співробітникам. Фірма отримує конку

рентні переваги від накопичення знань тому, що завдяки

внутрішньому обміну професійними напрацюваннями, ноу

хау ведення бізнесу, співробітники фірми можуть приймати

нестандартні рішення.

На практиці при формуванні баз знань певну проблему

представляє внесення до них неформальних знань – тих, що

формалізуються важко або не формалізуються взагалі. Ця ча

стина знань складає більшу половину усіх знань організації і

залишається у співробітника, якщо він виходить з організації.

Поповнення бази знань за рахунок неформальної (не докумен

тованої) частини може здійснюватися мотивовано або приму

сово. Примусовий спосіб регламентується встановленими

процедурами або розпорядчими документами. До таких за

ходів відноситься певна відповідальність за обов’язкову

звітність після проведених конференцій, контактів із клієнта

ми фірми, реєстрація листування із замовниками, реєстрація

методик, програм, що використовуються й процесі роботи.

Залежно від конкретної задачі та ситуації обирається пев

ний метод вилучення знань: комунікативний або тексто

логічний.

Комунікативні методи передбачають контактування менед

жерів знань із безпосередніми джерелами знань – спеціалістами

підприємства. Ця група методів може реалізовуватися актив

ним або пасивним шляхом. Пасивний шлях передбачає, що ме

неджер знань фіксує в процесі спостереження, розповіді, лекції

слабко (середньо) структуровані та документовані знання

спеціаліста (експерта) у певній галузі знань. Активний шлях ви

лучення знань включає активне спілкування менеджера знань

зі спеціалістами (експертами галузей знань) за допомогою пев

них методик анкетування, інтерв’ю, діалогу, ділових ігор. Кож

ний з цих методів має певні переваги та недоліки, і обирається

залежно від особистих психологічних характеристик менедже

169

Ðîçä³ë 4

ра та спеціаліста (експерта), а також залежно від можливості до

кументування та структурування області знань.

Текстологічні методи передбачають вилучення знань з до

кументів (методик, регламентів) та спеціальної літератури

(статей, підручників, монографій тощо).

Практичними заходами щодо реалізації системи уп

равління знаннями в організації є створення певних форм

обміну знаннями між співробітниками в процесі між особис

тих комунікацій, застосування сучасних технічних засобів,

комп’ютерної техніки, програмного забезпечення та створення

елементів організаційної культури щодо сприяння створенню

організаційного та міжорганізаційного поля знань (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Заходи щодо реалізації механізму управління знаннями

організації

170

ÑÓ×ÀÑÍ² ÊÎÍÖÅÏÖ²¯ ÌÅÍÅÄÆÌÅÍÒÓ

Ñêëàäîâ³ ñèñòåìè

óïðàâë³ííÿ çíàííÿìè

Çàõîäè ùîäî ðåàë³çàö³¿

Òåõíîëîã³÷íà ñêëàäîâà-

çàáåçïå÷åííÿ ïðîöåñó

óïðàâë³ííÿ çíàííÿìè

Ñòâîðåííÿ áàç äàíèõ, ñõîâèù äàíèõ, êîð-

ïîðàòèâíèõ ³íôîðìàö³éíèõ ñèñòåì, âèêî-

ðèñòàííÿ ñó÷àñíîãî ïðîãðàìíîãî çàáåçïå-

÷åííÿ äëÿ ðåàë³çàö³¿ çàäà÷ çáåð³ãàííÿ,

ïîøóêó, àíàë³çó, êîëåêòèâíîãî âèêîðèñ-

òàííÿ ³íôîðìàö³¿ òà çíàíü

Ñòâîðåííÿ âíóòð³øíüîîðãàí³çàö³éíèõ

ìåðåæ (²íòðàíåò); êîðïîðàòèâí³ äîâ³äíè-

êè, ³íòåëåêòóàëüí³ ô³ëüòðè ³íôîðìàö³¿

Ìîòèâàö³éíà ñêëàäîâà –

ñèñòåìà ìîòèâàö³¿ ñòâî-

ðåííÿ çíàíü òà îáì³íó

çíàííÿìè

Ïðåì³¿, ïóáë³÷í³ ïîäÿêè; ïîçèòèâí³ õàðà-

êòåðèñòèêè; ï³äâèùåííÿ çà ñëóæáîþ;

ì³êðî ïðåì³¿ çà íîâó êîðèñíó ³íôîðìàö³þ;

âèíàãîðîäè

Îðãàí³çàö³éíà ñêëàäîâà –

îðãàí³çàö³éí³ ³íñòðóìåíòè

ïðîöåñó óïðàâë³ííÿ

çíàííÿìè

Ñï³ëüíà ðîáîòà íàä äîêóìåíòàìè.

Ïðîâåäåííÿ òðåí³íã³â.

Êóðñè ï³äâèùåííÿ êâàë³ô³êàö³¿, ïðîâå-

äåííÿ ïðåçåíòàö³¿

²íôîðìàö³éí³ ãðóïè.

Ïóáë³êàö³¿ ðåçóëüòàò³â äîñë³äæåíü.

Åëåêòðîíí³ êîíôåðåíö³¿.

Êîðïîðàòèâí³ óí³âåðñèòåòè