Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності

Подождите немного. Документ загружается.

на ядерних і хімічних підприємствах, а також об’єктах жит(

тєзабезпечення населення;

• розроблення заходів по ліквідації наслідків і відновленню

нормального режиму роботи підприємств і адміністратив(

но(територіальних освіт загалом.

Вимальовуються контури нової концепції забезпечення

технологічної безпеки – концепції природної (внутрішньо

властивої) безпеки. В основі технологічних систем і комплек(

сів, що володіють цією властивістю, лежать фундаментальні

закони природи (принцип зміщення рівноваги), принцип

ритму і періодичності та ін. Нульовий ризик не забезпечуєть(

ся однак прийнятий рівень безпеки практично здійснено.

Природна безпека вже реалізована в дослідницьких енерге(

тичних реакторах на швидких нейтронах і в багаторівневих

адаптативних системах автоматичного управління аерокос(

мічними апаратами. Цей фізично здійснений напрям забезпе(

чення технологічної безпеки, підказаний природою, на думку

фахівців, потрібно всіляко підтримувати і розвивати.

3.2.6. Військова безпека

Військова безпека утворює одну з основ систем національ(

ної, регіональної та міжнародної безпеки. Донедавна вона ціл(

ком і повністю ототожнювалися з небезпекою війни, із мож(

ливим нанесенням збитку військовим шляхом, коштами

озброєного насильства. Військова потужність завжди була

крайнім, але найбільш рішучим інструментом силової політи(

ки держави, засобом реалізації його політичних цілей.

Для суб’єкта політики військова безпека характеризується

або відсутністю застосування і загрози застосування військової

сили по відношенню до нього, або його здатністю протистояти

військовому тиску в будь(якій формі – від обмежень у наданні

військово(технічної інформації до прямої озброєної агресії.

Військова безпека досягається передусім комплексом не(

військових заходів економічного, політико(дипломатичного,

розвідувального, ідеологічного і т.д. характеру, спрямованих

на вирішення міжнародних і внутрідержавних протиріч, попе(

редження їх, переростання в конфронтаційне, військово(сило(

ве протистояння. Військова безпека країни у внутрішньому

плані залежить від своєчасного вирішення економічних, полі(

101

ватися в спроможності прийнятої в світі філософії забезпе(

чення безпеки. Тривогу громадськості починають розділяти

відомі вчені.

Прогнозування, попередження і ліквідація наслідків над(

звичайних ситуацій є актуальною проблемою для будь(якої

адміністративно(територіальної освіти. У кожному великому

або малому районі нарівні з житловою забудовою розташова(

ні різні промислові підприємства, які виробляють, використо(

вують або зберігають шкідливі й небезпечні речовини. У разі

аварії на виробництві виявляється дія, як правило, цілого

комплексу чинників, оскільки кожний з них ініціює виник(

нення безлічі інших, нових і небезпечних ситуацій.

Для збереження техногенної безпеки фахівцям пропону(

ються такі заходи:

• виявлення всіх чинників ризику техногенного характеру,

включаючи виявлення небезпеки продукції, що випускаєть(

ся, технологічних процесів, операцій, виробничих об’єктів і

об’єктів життєзабезпечення населення на даній території;

• встановлення міри небезпеки об’єктів на основі комплексних

методів оцінки з обліком пожежної та вибухової безпеки,

електробезпеки, надійності ємностей і судин, що знаходяться

під тиском і т.д., а також реальними гідрогеологічними, тери(

торіальними і кліматичними умовами, виявлення найбільш

небезпечних вузлів і об’єктів, здатних в екстремальних умовах

викликати ланцюгову реакцію і найбільш руйнівні наслідки;

• розробка прогнозу наслідків катастроф, розмірів утрат і

збитку у всіх виявах цієї проблеми;

• розробка профілактичних заходів з метою стійкої й безава(

рійної роботи підприємств і збереження екологічної рівно(

ваги, в тому числі:

• розроблення методів і способів техногенного характеру

щодо попередження аварій, які супроводжуються загибел(

лю людей, виходом із ладу обладнання, забрудненням нав(

колишнього середовища шкідливими викидами і т.д.;

• розроблення технічних і організаційних способів зниження

збитків людським, матеріальним і природним ресурсам у

разі їх виникнення;

• розробка термінових заходів по захисту від можливих ди(

версій, включаючи напади й загрози тероризму, особливо

100

ми засобами. Порядок та правила формування і дій миротвор(

чих сил детально регламентуються міжнародним правом.

Ще одним компонентом військової безпеки виступає від(

биття військового нападу, будь(якого протиправного озброє(

ного насильства відповідно до міжнародно(правових норм

про державний суверенітет, про індивідуальну і колективну

оборону. У змістовному плані реалізація курсу на військову

безпеку означає запобігання війнам і збройним конфліктам.

Оскільки в сучасному суперечливому світі ця мета залиша(

ється важкодоступним ідеалом, політика військової безпеки

прямує на локалізацію військового конфлікту, обмеження йо(

го просторового розмаху, соціальної бази, масштабів і форм

застосування зброї. Коли ж конфлікт переростає в широко(

масштабну війну, у разі агресії відновлення військової безпе(

ки передбачає озброєну відсіч агресору, нанесення йому по(

разки і створення умов для укладення справедливого миру.

Останнім часом нарівні з поняттям надання військової безпе(

ки все частіше використовується поняття “військове надання

безпеки” як більш широке, ємне і близьке за значенням до вій(

ськової політики. Є також пропозиція замість терміна “вій(

ськова наука” застосовувати поняття “наука про військове на(

дання безпеки”.

3.2.7. Екологічна безпека

Екологічна безпека – стан захищеності життєво важливих

інтересів особистості, суспільства і держав від потенційних

або реальних загроз, що створюються наслідками антропоген(

ного впливу на навколишнє середовище, а також від стихій(

ного лиха і катастроф. У даному визначенні екологічна безпе(

ка виступає як заперечення екологічної небезпеки, що

виявляється в локальних, регіональних і глобальних масшта(

бах у різних формах.

Назріла екологічна криза значною мірою зумовлена сти(

хійним, практично некерованим на планетарному рівні і не(

достатньо регульованим на вужчих рівнях процесом взаємодії

людини і суспільства із середовищем мешкання. По суті, в

цьому процесі реалізується стратегія споживчого ставлення

до навколишнього середовища, домінує егоїстична складова

природи людини.

103

тичних і соціальних проблем, досягнення цивільної згоди, зас(

нованої на принципах демократичної правової держави. У зов(

нішньополітичній сфері її визначають характер і ступінь спів(

праці з навколишнім світом, передусім з ведучими державами

і безпосередніми сусідами.

Необхідним для військової безпеки держави є створення і

підтримка військової потужності і військової організації, від(

повідної реальним і потенційним загрозам, а також демогра(

фічному і економічному стану країни. Це – сфера військової

політики. Як абсолютизація, так і розчинення її в інших нап(

рямах діяльності держави послаблюють її військову безпеку.

Військове будівництво, неадекватне становищу і можливос(

тям держави, негативно впливає на її військову безпеку. З од(

ного боку, нестримна гонка озброєнь, мілітаризація суспільс(

тва і без війни підриває основи його існування і розвитку. З

іншого боку, непродумане, повальне або одностороннє згор(

тання військового будівництва, конверсія військового вироб(

ництва робить країну нездатною захистити себе.

Співвідношення військової безпеки і військової сили но(

сить змінний характер. Між ними немає жорсткої прямо про(

порційної залежності. Світова історія і сучасна практика зна(

ють різні підходи держави до забезпечення своєї військової

безпеки. У їх числі досягнення безумовної військової переваги

над будь(якою комбінацією вірогідних противників: підтрим(

ка військово(стратегічного паритету в світі; створення націо(

нального потенціалу оборонної спроможності; розвиток ядер(

ної та іншої зброї масового знищення як політичної зброї

заборони війни, вступ у військовий союз з досить сильними у

військовому відношенні державами; орієнтація на миротворчу

місію міжнародних організацій та інститутів; політика нейтра(

літету; розрахунок на примат міжнародного права і міжнарод(

них сил, компроміси й поступки, готовність поступитися наці(

ональними інтересами ради того, щоб уникнути війни і т.д.

Складовим елементом військової безпеки є колективні дії

світової спільноти відносно загрози світу, порушення миру і

актів агресії, проведення операцій по підтримці миру за рішен(

ням Ради Безпеки ООН, інших міжнародних організацій, має

на меті локалізацію вогнищ напруженості і найшвидшого при(

пинення військових дій для урегулювання конфліктів мирни(

102

Таким чином, особливість формування системи екологіч(

ної безпеки полягає в тому, що вона не може реалізовуватися

в ім’я людини на шкоду оточуючого її середовища, за рахунок

ущемлення одними екологічних прав інших, шляхом на(

сильства над природою. Тільки життя в згоді людських спів(

товариств між собою, людини і біосфери, суспільства і приро(

ди, взаємна регуляція гарантують їм існування і стійкий

розвиток.

3.2.8. Інформаційна безпека

Інформаційна безпека. Загальновідомий і загальновизна(

ний той факт, що в сучасному світі інформація набирає щода(

лі більшого значення, відтісняючи на другорядні ролі такі ще

недавно головні атрибути, як речовина і енергія. Інформація

міцно увійшла в усі сфери діяльності сучасного суспільства, в

повсякденне життя і побут людей.

Стає все більш очевидним, що і суспільний прогрес, і роз(

виток кожної людини супроводжуються і навіть визначають(

ся розвитком їх інформаційної сфери.

Справді, в житті і діяльності окремої людини, причому як в

онтогенезі (розвитку окремої людини після народження), так і

в філогенезі (розвитку людини як родової істоти в процесі ево(

люції), зростає роль нервової системи, психіки, свідомості. У

житті суспільства, в суспільному прогресі підвищується роль

засобів здійснення і підтримки інформаційної інфраструктури.

Цілком очевидно, що людина відрізняється від тварин саме

свідомістю, розумом. Мозок людини, його нервова система –

це інформаційна система, функціональні можливості якої по

отриманню, запам’ятовуванню, обробці, передачі інформації

значно перевершують можливості тварин. Але і уразливість

цієї системи вище. Зрозуміло, наприклад, що за допомогою

цілеспрямованого інформаційного впливу практично немож(

ливо підвести до самогубства тварину або дитину. Підлітка ж

і, тим більше, дорослу людину – можна. Для більшості людей

рани душі значно болючіші, ніж тілесні рани, і довше гояться.

Тим часом все більшою мірою екологічний потенціал виз(

начається рівнем розвитку інформаційної інфраструктури.

Інформація тепер вважається стратегічним національним ре(

сурсом, одним із непрямих багатств країни. Під впливом ін(

105

Екологічна безпека є базовою в сукупності компонентів

безпеки суспільства, що визначає можливість виживання

людства як біологічного виду. Людина – частина природи, во(

на не може існувати поза життєзабезпечуваним природним

процесом середовищем. Важливо, що на відміну від інших

живих організмів, кожний з яких має свою зумовлену природ(

ну нішу, людина у процесі еволюції перетворила в середовище

свого мешкання всю природу, все навколишнє середовище.

Основними принципами забезпечення державою й сус(

пільством екологічної безпеки є:

• пріоритет створення сприятливих для життя людини умов

природного середовища в ході соціально(економічного

розвитку територій;

• державна і суспільна підтримка заходів щодо оздоровлення

середовища мешкання, насамперед, в зонах екологічних бід

і екологічного неблагополуччя;

• прозорість планів проведення діяльності, здатної загрожу(

вати екологічній безпеці населення, суспільства або при(

родного середовища;

• забезпечення повної, своєчасної достовірної інформатив(

ності громадян, установ і організацій про загрозу екологіч(

ної безпеки;

• довільний порядок здійснення виробничої та іншої діяль(

ності, в тому числі спрямованої на вилучення природних

ресурсів, здатної створити загрозу екологічної безпеки на(

селення і природного середовища;

• обов’язковість державної екологічної, санітарно(епідеміо(

логічної і технічної експертизи всіх проектів будівництва,

реконструкції і виробництва будь(якої продукції;

• організація системи державного екологічного моніторингу;

• створення системи страхування від наслідків екологічних,

природних, техногенних бід, а також аварій, що мають еко(

логічні наслідки;

• функціонування спеціалізованої державної служби поря(

тунку населення і ліквідації наслідків надзвичайних еколо(

гічних ситуацій, екологічних катастроф і стихійного лиха;

• підтримка діяльності екологічної безпеки;

• міжнародна співпраця.

104

ною безпекою розуміється здатність держави, суспільства, со(

ціальної групи, особистості зберегти з певною імовірністю

достатні і захищені інформаційні ресурси та інформаційні по(

токи для підтримки своєї життєдіяльності і життєздатності,

стійкого функціонування і розвитку, протистояти інформа(

ційним небезпекам і загрозам, негативним інформаційним

впливам на індивідуальну й суспільну свідомість і психіку

людей, а також на комп’ютерні мережі та інші технічні джере(

ла інформації, виробляти особисті і групові навички й уміння

безпечної поведінки, підтримувати постійну готовність до

адекватних заходів у інформаційному протистоянні, ким би

воно не було нав’язане.

3.2.9. Колективна безпека

Колективна безпека – це колективна захищеність держав і

товариств від внутрішніх і зовнішніх загроз. Колективна без(

пека включає систему заходів, спрямованих на підтримку

міжнародного миру, запобігання війні, по наданню колектив(

ної відсічі агресії і колективної допомоги. Ця співпраця може

здійснюватися і в рамках ООН, міжнародних організацій або

на регіональній основі, наприклад, як система безпеки в рам(

ках Співдружності Незалежних Держав.

Система колективної безпеки – це не щось побудоване за ме(

жами кожної з держав і ніби ззовні, що захищає їх суверенітет,

цілісність і інтереси. Будь(яка держава, суспільство повинні

передусім самі піклуватися про забезпечення своєї безпеки.

Створення системи колективної безпеки вирішується ком(

плексом заходів політичного, економічного, правового харак(

теру, а також конкретними військово(організаційними захо(

дами. Колективна безпека держав(учасників базується на

таких основних принципах:

• неподільність безпеки: агресія проти однієї держави учас(

ника розглядається як агресія проти всіх держав(учасників;

• однакова відповідальність держав(учасників за збереження

безпеки;

• невтручання у внутрішні справи і врахування інтересів

один одного;

• колективна оборона;

107

формації економіка набуває нових якостей – якості гнучкості,

динамічності, малої матеріальності й енергоємності, екологіч(

ності та ін.

Політична сфера і політичні можливості країни, які впли(

вають на світові події, визначають сьогодні не стільки силові,

як інформаційні чинники, можливості експлуатувати інте(

лектуальний потенціал країн, можливості розповсюджувати і

впроваджувати свої духовні, ідейні цінності, свою культуру,

мову, можливості гальмувати духовно(культурну експансію

інших країн, трансформувати і навіть підривати їх духовно(е(

тичні устої. Очевидно, що зовнішньополітичні успіхи США

визначаються не тільки військовою і економічною потужніс(

тю, за їх успіхами в реалізації “Програми демократії і публіч(

ної дипломатії”, контролем над основними інформаційними і

культурними процесами в світі.

Цілеспрямованим інформаційним впливом можна управ(

ляти станом і поведінкою не тільки окремо взятої людини, а й

колективами людей, населенням регіону і навіть держави. У

сучасних умовах існує реальна небезпека маніпулювання сві(

домістю і поведінкою цілих народів. Більш того, в побут вво(

диться поняття інформаційної експансії та інформаційної

війни, причому під цим розуміється нанесення противнику

збитків шляхом масованого інформаційного впливу. На Захо(

ді відкрито підведені підсумки “холодної” третьої світової вій(

ни, як війни світоглядів, війни ідеологічної, але передусім як

війни інформаційної. Інформація залишається головною

зброєю і в нових сутичках на міжнародній арені за переділ сві(

ту і досягнення інших цілей. Росте вразливість особистості,

соціальних груп, суспільства і держави, світової спільноти від

інформаційних небезпек і загроз.

У військовій справі наступає новий, постядерний етап, роз(

гортається нова військово(технічна революція – перехід від

здатної викликати загибель цивілізації зброї масової поразки

до високочастотної контрсилової та інформаційної зброї, які

меншою мірою загрожують екологічною катастрофою і мо(

жуть бути ефективними засобами досягнення політичних і

економічних цілей.

Тому життєво важливою є сьогодні проблема забезпечення

інформаційної безпеки України, всього світу. Під інформацій(

106

• інтегральний, комплексний підхід до створення системи

безпеки в регіоні;

• єдність життєзабезпечення, життєздатності, життєдіяль(

ності, показників якості середовища мешкання як основи

безпеки населення;

• неподільність безпеки і стійкого характеру;

• профілактика, попередження небезпек і загроз;

• безперервність зусиль, включаючи організацію постійного

спостереження і контролю за станом суспільства, природ(

ного середовища, потенційно небезпечних об’єктів та ін.

Безпека окремо взятого регіону не може існувати в повному

об’ємі. Її надійні гарантії тільки в рамках більш загальної адмі(

ністративно(територіальної системи. У той же час безпека ча(

сом складається з безпеки частин і, в свою чергу, реалізується

через забезпечення безпеки цих частин. Саме на регіонально(

му рівні закладаються фундаментальні основи безпеки широ(

ких державних і міждержавних утворень, націй і народів, їх

взаємодія із середовищем мешкання, стійкого функціонуван(

ня регіональних освіт в оптимальному, стабільному режимі.

3.2.11. Безпека прогресу

Безпека прогресу – це такі стосунки людини з виробленими

нею самою штучними утвореннями, які дозволяють їй повно і

всебічно розкривати свої можливості, виключаючи тим часом

технологічну і етично(світову залежність від коштів і проце(

сів, нею ж створених.

Прикладом зворотного може служити та ж ситуація з ядер(

ною зброєю. Людство створило її, вважаючи великим досягнен(

ням, а зараз вона ж загрожує йому, і навіть погоджене знищення

цієї зброї вимагає затрат величезних матеріальних коштів.

Технічний прогрес, при шаленому до нього ставленні існу(

ючої в країні системи пріоритетів, може сприяти виникненню

чинників нестабільності в суспільстві, нестійкості в розвитку

духовних начал в людині, заперечення яскравих, творчих,

оригінальних особистостей і, зрештою, деградації самої люди(

ни, країни, співтовариства.

109

• прийняття рішень із принципових питань забезпечення ко(

лективної безпеки на основі консенсусу;

• відповідність складу і готовність сил і коштів масштабові

військової загрози;

• можливість розміщення окремих військових баз і об’єктів

одних держав(учасників на території інших.

Побудова системи колективної безпеки повинна заснову(

ватися на регіональних підсистемах з урахуванням спільності

територій, характеру загроз, угрупувань військ, інфраструк(

тури та інших умов і чинників.

3.2.10. Регіональна безпека

Регіональна безпека – стан відносин соціально(територі(

альної спільності населення, що формується відповідно до ад(

міністративно(територіального розподілу країни або групи

країн всередині них або між ними на мікро (населений пункт,

район, область країни), макро( (країна, група країн) і проміж(

них (декілька населених пунктів, районів, областей країни,

групи країн) рівнях, при яких забезпечується частина безпеки

більш загальної системи (національної, міжнародної).

До системоутворюючих чинників регіональної безпеки

належать:

• обмеженість певною територією зі своїми відмітними геог(

рафічними, соціально(економічними, культурно(історич(

ними та іншими умовами життєдіяльності;

• специфічність соціально(територіальної спільності людей,

що склалася саме в даному життєвому середовищі, яке має

власні інтереси, особливий характер протиріч між регіона(

ми і центром, між регіонами, створюючи соціально(терито(

ріальну структуру суспільства і світової спільноти.

Найважливішим початковим положенням концепції ООН

як найбільш універсальної організації безпеки стало те, що

оформлюється в Думбартон(Окс і Франциско теорія про пра(

вомірність створення регіональних систем безпеки.

Регіональна безпека реалізовується на основі ряду осново(

положних принципів, таких як:

• територіальна організація захисту населення і середовища

мешкання;

108

Пожежа – це неконтрольований процес горіння, який суп#

роводжується знищенням матеріальних цінностей і може

призвести до загибелі людей.

Надзвичайні ситуації, що виникають внаслідок пожеж по(

діляються на:

• техногенного характеру (пожежі у будинках, на комунікаці(

ях і технологічному обладнанні промислових об’єктів, по(

жежі на об’єктах видобування, переробки та зберігання лег(

козаймистих, спалюваних та вибухових речовин, пожежі на

транспорті, на шахтах, підземних та гірських виробках, мет(

рополітенах, пожежі в будинках та спорудах житлового, со(

ціально(побутового та культурного призначення);

• природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та

хлібних масивів; торф’яні пожежі, підземні пожежі).

90% пожеж виникають з вини людини, 7(8% – від блиска(

вок, 2(3% – з інших причин.

Основні причини пожеж:

• несправності опалювальних систем та неправильне корис(

тування ними;

• несправності електрообладнання і порушення правил екс(

плуатації;

• необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

• паління у недозволених місцях;

• самозаймання і самозапалювання горючих речовин;

• неправильне зберігання паливно(мастильних матеріалів;

• блискавки, розряди статичної електрики, вибухи парів, га(

зів тощо;

• використання спеціальних запалювальних засобів.

Основні способи гасіння пожеж базуються на трьох принципах:

• зниження температури горючої речовини до рівня нижче

температури її запалювання;

• зниження концентрації кисню повітря у зоні горіння до

14(15%;

• припинення доступу парів та газів горючої речовини (біль(

шість горючих речовин при нагріванні переходить у газо(

чи пароподібний стан).

Для припинення горіння використовуються:

• вода у вигляді струменя чи у розпиленому вигляді;

111110

4.1. Надзвичайні ситуації,

викликані пожежами, вибухами,

техногенними та природними причинами

4.1.1. Уражаючі фактори звичайної зброї

Звичайною називається зброя, дія якої базується на викорис(

танні енергії вибухових та запалювальних речовин і сумішей.

Багато видів звичайної зброї за своїми характеристиками

наближаються до звичайної ядерної зброї. Найбільш руйнівні:

• вакуумна зброя;

• боєприпаси об’ємного вибуху;

• кумулятивні та бетонобійні бомби;

• кулькові та касетні бомби.

У боєприпасах об’ємного вибуху використовують різнома(

нітні горючі суміші (метан, бутан, пропилен, метилацетилен

та ін.). Під час вибуху паливо розбризкується, випаровується,

переміщується з киснем повітря та вибухає, утворюючи над(

звукову повітряну ударну хвилю з надмірним тиском до

30 кг/см

У запалювальних снарядах використовують напалм, фосфор

та інші легкозаймисті речовини. Основний уражаючий фак(

тор – вогонь, пожежа. Кумулятивні та бетонобійні бомби приз(

начені для руйнування укриттів та споруд. Касетні та кулькові

бомби призначені для знищення людей, техніки на великих

площах. Уражаючі елементи: уламки, кульки, голки тощо.

4.1.2. Пожежі, вибухи

Серед причин виникнення надзвичайних ситуацій особли(

ве місце займають пожежі та вибухи. Протягом року у світі

реєструються понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо під час по(

жеж гине 60 тис. осіб.

Розділ

Безпека життєдіяльності

в умовах надзвичайних ситуацій

• проходженням потягу.

НС подібного типу важкопередбачувані і супроводжують(

ся великими людськими жертвами.

Аварії на електроенергетичних системах. Подібні аварії пе#

реважно призводять до НС через вторинні наслідки і за умови

накладання на них надзвичайних умов. До особливо важких

наслідків призводять аварії у зимову пору року, а також у від#

далених чи важкодоступних районах. Особливо характерні

такі НС для сільських регіонів чи у холодні зими через пере#

вантаження енергомережі у зв’язку з додатковими витратами

енергії на зігрівання.

Аварії на комунальних системах життєзабезпечення. Ава#

рії подібного типу зрозумілі вже з назви. Вони звичайно від#

буваються у містах, де велике скупчення людей, на промисло#

вих підприємствах, порушують усталений ритм життя. Тому

будь(яка подібна аварія може викликати масовий психоз се#

ред населення з важкими наслідками.

Аварії на промислових очисних спорудах. Небезпека даного

типу аварій зумовлена не лише різким негативним впливом

на обслуговуючий персонал та населені пункти, а й великим

залповим викидом отруйних, токсичних та просто шкідливих

у великих кількостях речовин у навколишнє середовище.

Гідродинамічні аварії. Гідродинамічні аварії та пов’язані з

ними НС переважно виникають внаслідок аварій на гідротех#

нічних спорудах при їх руйнуванні (прориві). За останні 60(70

років відбулося понад тисячі аварій великих гідротехнічних

споруд. Причини їх різні, але найчастіше аварії відбуваються

через руйнування основ, перевищення розрахункової макси#

мальної скидної витрати, тобто внаслідок переливу води через

греблю. Наслідками гідротехнічних аварій є:

• пошкодження та руйнування гідровузлів;

• загибель людей;

• затоплення територій.

Найважчими наслідками супроводжуються гідродинамічні

аварії, які спричиняють катастрофічні затоплення.

4.1.4. Надзвичайні ситуації природного характеру

Серед більшості причин надзвичайних ситуацій природно(

го характеру виділяються землетруси, повені, селі, зсуви.

113

• водяна пара при концентрації до 35% об’єму повітря в при(

міщенні;

• повітряно(механічна піна;

• інертні гази (вуглекислота, вуглекислий газ тощо);

• порошкоподібні суміші (сода, пісок, флюси та їх суміші);

• пожежні покриви із брезенту і азбесту.

4.1.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Надзвичайні ситуації техногенного характеру є безпосе(

реднім результатом діяльності людини і можуть виникати

внаслідок аварій і катастроф, які відбуваються через недос(

татню надійність техніки, несподіваних наслідків життєдіяль(

ності людей, а також внаслідок їх, помилок, викликаних не(

компетентністю чи злими намірами.

З великої кількості надзвичайних ситуацій техногенного

характеру розглянемо транспортні аварії та катастрофи, нес(

подіване руйнування будинків, аварії на електроенергетич(

них, комунальних системах життєзабезпечення, очисних спо(

рудах і гідродинамічні аварії.

Транспортні аварії. Надзвичайні ситуації на транспорті по#

діляються на аварії (катастрофи), які відбулися на різних ви#

дах транспорту (повітряному, морському, річковому, автомо#

більному, трубопровідному).

Аварії та катастрофи на транспорті бувають двох типів:

• аварії (катастрофи), які відбуваються на виробничих об’єк(

тах, не пов’язаних безпосередньо з рухом транспорту (депо,

станції, порти тощо);

• аварії під час руху транспортних засобів.

Перший вид аварій (катастроф) для об’єктів транспорту

має загальний характер. Другий має специфічний характер

пов’язаний з важкими наслідками.

Особливості транспортних аварій змусили виділити їх в

окремий вид надзвичайних ситуацій з розробкою нових та

систематизацією старих способів ведення рятувальних робіт.

Раптове завалювання споруд. Даний тип аварій виділений в

окремий блок у зв’язку з тим, що відбувається не сам по собі, а

ініціюється будь(яким іншим фактором:

• великим скупченням людей;

• активною виробничою діяльністю у розпалі робочого дня;

112

• Особливо важливо зберігати спокій, після припинення

поштовхів негайно розпочати надавання допомоги потерпі(

лим та пораненим, приступити до гасіння пожеж.

• Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище,

надати собі першу допомогу, якщо це можливо – зупинити

кровотечу, накласти пов’язку, допомогти тим, хто поряд,

заспокоїти їх. Важливо подбати про встановлення зв’язку з

тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Зао(

щаджуйте сили. Людина може зберігати життєздатність

(без води і їжі) понад два тижні.

Під час землетрусу чи при безпосередній загрозі його ви(

никнення підприємства та установи усі роботи завершують,

проводиться безаварійна зупинка виробництва.

Повені – це тимчасові значні затоплення місцевості внаслі#

док підняття рівня води у річці, озері, водосховищі через вес#

няне сніготанення, випадання сильних дощових опадів, злив,

затори льоду на річках, прорив греблі та огорож дамб. Повені

завдають великої матеріальної шкоди та призводять до люд#

ських жертв. Вони відрізняються від інших стихійних лих

тим, що деякою мірою прогнозовані.

Своєчасно вжиті заходи дозволяють виключити чи значно

зменшити катастрофічні наслідки повені.

Основний напрям у створенні безпеки за можливості пове(

ні вчасно перерозподілити стік (насадження лісозахисних

смуг тощо). Певний ефект дає також обладнання ставків та

інших ємкостей у балках і ярах для перехоплення талих та до(

щових вод. Для середніх та великих рік єдиний радикальний

засіб – це регулювання повеневого стоку за допомогою водос(

ховища. Крім того, для захисту від повеней широко викорис(

товується давно відомий спосіб влаштування дамб.

У ймовірних осередках ураження при затопленні на підста(

ві прогнозу повинні визначатися та доводитися до відома на(

селення:

• межі можливої зони затоплення;

• рівень підйому води;

• час приходу проривної води на об’єкт;

• тривалість затоплення.

Одночасно визначається місце та зона евакуації населення

при загрозі затоплення.

115

Землетруси виникають при раптовому розриві гірських по(

рід Землі та при вивільнені енергії, яка розповсюджується у

вигляді сейсмічних хвиль і спричиняє серію коливальних ру(

хів земної поверхні. Місце, де виникає підземний поштовх,

називається осередком землетрусу; точка у глибині Землі, де

починається розрив – гіпоцентром, її проекція на поверхню

Землі – епіцентром.

Існують шкали бальності, за допомогою, котрих оцінюють

руйнівну силу землетрусу.

Деякі рекомендації як поводитися під час землетрусу:

• Якщо діяти спокійно і свідомо, то є більше шансів залиши(

тись неушкодженим. Якщо відчувається здригання ґрунту

чи будинку, слід реагувати негайно, пам’ятаючи, що най(

більш небезпечні предмети, що падають.

• Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне

місце, заховатись під стіл чи ліжко. Можна стати у заглиби(

ни внутрішніх дверей чи у кут кімнати. Слід пам’ятати, що

частіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно

триматися подалі від вікон, печей чи важких предметів,

наприклад, холодильників, які можуть перекинутися чи

зрушити з місця.

• Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають

уздовж стін є серйозною небезпекою. Безпечніше перечека(

ти поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його

закінчення, вийти.

• Буде безпечніше залишити неукріплений одно чи двопо(

верховий цегляний будинок, ніж залишатися в ньому. Ви(

ходьте з будинку якнайшвидше, але остерігайтесь предме(

тів, які падають.

• Не слід одразу стрибати з вікна. Це може призвести до

травми навіть за відсутності загрози руйнування будинку.

• Знаходячись на тротуарі поблизу високого будинку, слід

зайти до під’їзду чи відійти у безпечне місце.

• Автомобіль слід повільно зупинити подалі від високих бу(

динків, мостів чи естакад. Необхідно залишатися в машині

до припинення поштовхів.

• У багатоповерховому будинку не поспішайте до ліфтів чи

сходів. Сходові прольоти та ліфти під час землетрусу часто

обвалюються.

114

Снігові заноси виникають під час інтенсивних снігопадів.

Вони тимчасово паралізують роботу залізничного та автомо#

більного транспорту, порушують нормальне життя сіл і навіть

міст. Мешканці перших поверхів будинків інколи не можуть

вийти зі своїх квартир і потребують зовнішньої допомоги.

Снігова лавина – це сніговий обвал з гірських вершин, що

виникає внаслідок перевантаження схилу після великого ви#

падання снігу, під час відлиги, внаслідок формування в ниж#

ніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення. Лавини

мають катастрофічний характер і загрожують гірським шля#

хам, гідротехнічним спорудам та промисловим об’єктам, які

розташовані на шляху руху лавини. Сила удару снігової лави#

ни може сягати 60(100 на 1 м

4.1.5. Надзвичайні ситуації екологічного характеру

Основні причини та класифікація. Перша група надзвичай#

них ситуацій – катастрофічні зміни ґрунту, надр, ландшафту.

Під час виробки надр, видобування корисних копалин та ін#

шій діяльності людини виникають западини, зсуви, обвали.

Хімічна промисловість спричиняє понаднормативну концен#

трацію важких металів, радіонуклідів та інших шкідливих ре#

човин в ґрунті. Аграрна діяльність людини викликає інтен#

сивну деградацію ґрунтів, виснаження, спустошення на

широких територіях через ерозію, засолення та інші причини.

Невирішені проблеми переробки та захоронення відходів ве#

дуть до переповнення звалищ та забруднення ними навко#

лишнього середовища.

Друга група надзвичайних ситуацій пов’язана зі зміною

складу і особливостей атмосфери. Ці надзвичайні ситуації

викликаються перевищенням гранично допустимих концен(

трацій шкідливих речовин в атмосфері, значним перевищен(

ням в окремих районах гранично допустимого шуму, виник(

нення кислотних опадів, значною зміною прозорості

атмосфери та іншими факторами.

Третя група надзвичайних ситуацій пов’язана зі зміною

стану гідросфери. Ці надзвичайні ситуації викликаються різ(

кою нестачею питної води, внаслідок виснаження вод або їх

забруднення, виснаженням водних ресурсів, потрібних для

організації господарсько(побутового водопостачання і забез(

117

Селеві потоки. Селевий потік – грязекам’яний чи водо#

кам’яний потік, який мчить з великою швидкістю вниз за те#

чією гірської річки чи ущелини. Селеві потоки виникають у

гірських районах внаслідок сильних дощів чи інтенсивного

танення снігів на вершинах гір, а також внаслідок виникнення

гірських озер при сповзанні льодовиків, обвалах, зсувах. З ча#

сом перемичка руйнується (розмивається) і зірвана вода ра#

зом з гірськими породами летить вниз, знищуючи все на своє#

му шляху.

Швидкість течії селевого потоку становить 2,5(4 м/с, але

під час прориву, заторів вона може сягати 8(10 м/с і більше.

Методів прогнозу селю у теперішній час не існує. Проте,

для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які

дозволяють оцінити ймовірність виникнення селів.

Зсуви – це ковзке зміщення великих мас ґрунту униз по

схилу, що виникає під час порушення рівноваги, викликаної

різними причинами. Зсуви можуть бути на всіх схилах під ку#

том 20° і більше й у будь(яку пору року. Вони відрізняються за

швидкістю зміщення порід (повільні, середні, швидкі) та за

своїми масштабами. Швидкість повільних зміщень порід ста#

новить декілька десятків сантиметрів за рік, середніх – де#

кілька метрів за годину чи добу і швидких – десятки кіломет#

рів за годину і більше. Зсуви, гірські обвали та обсипання –

події, часті в багатьох країнах світу. Вони здатні викликати ве#

ликі завали чи обвали автомобільних та залізничних шляхів,

руйнування населених пунктів, знищення сільськогосподар#

ських угідь, лісів, спричиняти затоплення і загибель людей.

Захист від зсувів здійснюється відведенням підземних вод

у колектори, зменшенням стрімкості берегів, де можливі зсу(

ви, укріпленням берегів лісонасадженнями та інженерними

засобами.

Урагани – це вітри, швидкість яких перевищує 326 м/сек.

Вони виникають внаслідок нерівномірного нагрівання атмос#

ферного повітря на різних широтах та висотах і різниці тиску

в різних шарах атмосфери. Пролітаючи над землею з величез#

ною швидкістю, яка сягає 150 і більше кілометрів за годину,

ураган ламає дерева, руйнує будівлі та інші споруди.

На морі ураган створює хвилі, котрі перешкоджають суд(

ноплавству, а іноді призводять до загибелі суден.

116

4. Якість води мусить відповідати санітарним нормам та

допускати її використання.

5. Використовувану воду потрібно повертати до водоймищ

у такому стані, який не може перешкодити її подальшому ви(

користанню для громадських та індивідуальних потреб.

6. Значну роль у зберіганні водних запасів відіграє рослин(

ний покрив, особливо ліс.

7. Потрібно вести облік та реєстр водних ресурсів.

8. Доцільне використання води мусить плануватися відпо(

відними органами.

9. Для охорони водних ресурсів потрібні наукові дослід(

ження, підготовка спеціалістів та роз’яснювальна робота се(

ред населення.

10. Кожен із нас мусить для блага усіх витрачати воду еко(

номно та розумно.

11. Управління водними ресурсами мусить базуватись не

лише на адміністративних та політичних кордонах, а й на

природних кордонах водозбірних басейнів.

12. Вода не знає кордонів. Тому охороні води та її викорис(

танню потрібне міжнародне співтовариство.

Океан є основним джерелом кисню, необхідного живим ор(

ганізмам. Океан регулює погоду, визначає зміну клімату. Заб(

руднення океану внаслідок діяльності людини досягло заг(

розливого масштабу. Світовий океан став найбільшою

“стічною канавою” світу. Бо усі забруднення важко розкида(

ються, а до того ж отруйні і можуть нагромаджуватися в мор(

ських організмах і неминуче зашкодять людині.

Згідно з песимістичним прогнозом відомого океанолога

Жака Кусто, який все життя присвятив дослідженню океану, є

побоювання, що до кінця XXI сторіччя життя в океані закін(

читься, якщо великі держави з розвиненою промисловістю та

туризмом не перестануть отруювати моря.

Нещодавно американські вчені відкрили природне джере(

ло забруднення моря нафтою. Група хіміків Національного

управління дослідженнями океанів та атмосфери повідомила

в американському науковому журналі “Sciens”, що з підвод(

них нафтових родовищ за рік просочується в воду значно

більше нафти, ніж потрапляє у море при всіх аваріях танкерів.

119

печення технологічних процесів, порушенням господарської

діяльності та екологічної рівноваги внаслідок забруднення

зон внутрішніх морів та світового океану.

Четверта група надзвичайних ситуацій пов’язана зі зміною

стану біосфери і характеризується зникненням видів тварин,

рослин внаслідок зміни умов їх існування, масовою загибел(

лю тварин та рослинності на певній території, різкою зміною

здатності атмосфери до відтворення поновлюваних ресурсів.

4.1.6. Основні передумови виникнення надзвичайних

ситуацій екологічного характеру

Вода. Чиста, придатна для пиття вода – основа виживання

людства на нашій планеті. Із стародавньої Греції дійшов до

наших днів вислів “Найкраще – це вода, краще, ніж олімпій#

ські ігри, краще ніж золото”. Вода потрібна всім рослинам,

тваринам, людям. Але запаси води на Землі обмежені. Її не

можна нічим замінити чи збільшити. В минулому воду вважа#

ли однією з чотирьох стихій (поряд із землею, повітрям та

вогнем). Ріки та струмки шанувалися як обитель богів і німф,

як дарувальники життя й родючості. Три чверті поверхні Зем#

лі покриті водою. Загальний об’єм водних запасів Землі –

1,4 млрд. м

. Із цього об’єму 92,2% – солона морська вода. Лід,

що лежить навколо полюсів і в горах, становить 2,4%. Прісна

вода річок, озер, підземних водоймищ становить лише 0,6%

загальних запасів води. Людині на особисті потреби для під#

тримки життя потрібно два літри води на добу. Крім того, во#

да, необхідна для гігієнічних потреб, приготування їжі, для

відпочинку, спорту, розваг. У великих містах на одного меш#

канця витрачається 200(300, іноді навіть 500 л води на добу.

Великі витрати води в промисловості.

У 1976 році Європейська Рада у Страсбурзі прийняла

“Водну хартію”, в якій стверджується:

1. Без води немає життя. Вода – цінний абсолютно необхід(

ний людині ресурс.

2. Запаси доброї води обмежені. Тому їх охорона, економія,

а там, де можливо, примноження, стають найважливішою

справою.

3. Забруднюючи воду, людина шкодить собі та усім живим

організмам.

118