Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності
Подождите немного. Документ загружается.
нижню потужністю 2000 км. Мантія Землі складається переважно з
важких мінералів, багатих на магній та залізо.
Меліорація – цілеспрямована зміна властивостей природнотери
торіальних комплексів з метою оптимального використання природ
ного потенціалу земель, вод, рельєфу та рослинності. Розрізняють
земельну, водну, хімічну, рекультиваційну та інші види меліорації.
Мислення – найвища форма відображення реальності та свідомої
цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередку
вання, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу,
суті цих явищ і зв’язків між явищами.
Міжнародна біологічна програма (МБП) – науководослідна
програма ЮНЕСКО, спрямована головним чином на вивчення про
дуктивності основних біомів планети. Проводилася в 19641974 рр.
МБП продовжена програмою “Людина і біосфера” (МАВ).
Міжнародна гідрологічна програма (МГП) – одна з основних
урядових програм ЮНЕСКО в галузі вивчення природних ресурсів,
що вивчає водні ресурси (включаючи льодовики), гідрологічні про
цеси. МГП складається з чотирьох груп проектів: наукові проекти,
освітні проекти в галузі водних ресурсів (організація курсів і т.п.),
проекти інформування широких верств населення, насамперед про
значення водних ресурсів для людей, способи їх збереження і раціо
нальне використання та проекти розвитку національних інфрас
труктур управління водними ресурсами, зокрема національними
системами науковотехнічної інформації. В МГП беруть участь
близько 130 держав.
Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів
(МСОП) – неурядова міжнародна організація, що проводить дослід
ження і пропаганду охорони природи та раціонального використан
ня природних ресурсів. Створена у 1948 р. за ініціативою ЮНЕСКО.
До її складу входять офіційні представники 68 держав, понад 640 різ
них установ із 127 країн та 53 міжнародні організації. МСОП видає
міжнародні Червоні книги. Постійна організація МСОП міститься в
м. Гланді (Швейцарія).
Мінерал – 1) Переважно тверде, досить чітко фізично та хімічно
відокремлене від інших, відносно однорідне за складом та властивос
тями тіло у складі гірських порід, руди та метеоритів. У земній корі
нараховують до 3 тис. мінералів (силікати, оксиди, гідроксиди, кар
бонати, сульфіди, фосфати тощо). 2) Синонім будьякої неорганіч
ної речовини.
Мінералізація – 1) Процес розкладання органічних сполук до ву
гільної кислоти, води та неорганічних речовин, що відбувається з
участю чи без участі редуцентів. 2) Концентрація солей у воді: вира
239
нозований термін, оцінюється, обґрунтовано відноситься до рангу
надзвичайних ситуацій та визначається рівень реагування, що відпо
відає масштабу цієї події.
Компоненти життєвого середовища – природне, соціальне та тех
ногенне середовища.
Комфортність середовища – суб’єктивне відчуття та об’єктивний
стан повного здоров’я за даних умов середовища, що оточує людину,
включаючи його природні і соціальноекономічні показники.
Контроль за навколишнім середовищем – спостереження за ста
ном і зміною характеристик особливо важливих для біоти й людини
компонентів середовища (повітря, води, радіації тощо), зіставляння
отриманих даних з нормативами, стандартними характеристиками,
виявлення джерел і чинників негативних змін та інформування ке
рівних органів про стан навколишнього середовища (довкілля).
Конурбація – один з видів міської агломерації, велика урбанізова
на територія, яка утворилася внаслідок розростання декількох міст і
злиття населених пунктів сільського типу, розміщених між ними.
Розвивається в місцях видобування корисних копалин, концентру
вання підприємств переробної промисловості, транспорту і населен
ня. Процес розвитку конурбації є об’єктивним; йому властиві як по
зитивні (економічні та соціальні ефекти), так і негативні риси
(забруднення навколишнього середовища, виробничі шуми тощо).
Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра су
перечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та
складу учасників.
Концепція прийнятного ризику – прагнення створити таку малу
безпеку, яку сприймає суспільство у даний час; компроміс між рів
нем безпеки й можливостями її досягнення.
Лабільність – нестійкість організму щодо змін зовнішнього і внут
рішнього середовища.
Лихо стихійне – катастрофічне явище в природі: ураган, смерч,
тайфун, буря, землетрус, повінь, виверження вулкану та ін.
Ліцензія на забруднення – сплачений дозвіл на викид у довкілля
певної кількості шкідливих рідких або газоподібних відходів напе
ред обумовленого та юридично підтвердженого хімічного складу.
Людина – вища сходинка живої природи на нашій планеті, суб’єкт
суспільно–історичної діяльності і культури, цілісна єдність біологіч
ного, психічного і соціального начал.
Мантія Землі – одна з оболонок Землі, що розташована між зем
ною корою, від якої відокремлена поверхнею Мохоровичича та яд
ром Землі. Нижня межа мантії Землі знаходиться на глибині близь
ко 2990 км. Розрізняють верхню мантію завтовшки 800–900 км та
238
підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає вста
новлені законом «Про надзвичайний стан» обмеження в здійсненні
конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних
осіб та покладає на них додаткові обов’язки.
Науковий комітет з проблем навколишнього середовища
(СКОПЕ) – Міжнародний комітет, заснований у 1970 р., основою
діяльності якого є створення науковотехнічних проектів, що мають
глобальне значення: “Біохімічні цикли”, “Вплив людини на віднов
лювані природні ресурси”, “Людські поселення і навколишнє сере
довище”, “Токсикологія навколишнього середовища”, “Моніторинг
навколишнього середовища”, “Суспільна оцінка і реакція на інфор
мацію про навколишнє середовище” та ін.
Небезпека – явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов
завдати шкоди здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тоб
то викликати небажані наслідки. Небезпека – це наслідок дії окре
мих факторів на людину. Розрізняють уражаючі, небезпечні та шкід
ливі фактори. Уражаючі фактори можуть призвести до загибелі
людини. Небезпеки життєдіяльності – природна, соціальна, техно
генна, криміногенна, екологічна та ін.
Небезпеки політичні – конфлікти на міжнаціональному та міжна
родному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологіч
ні, міжпартійні, збройні конфлікти, війни.
Небезпеки природні – природні та стихійні лиха, які становлять
загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, вулкани, штор
ми, цунамі, повені та ін.).
Небезпечна ситуація – подія, при якій створюється реальна мож
ливість прояву небезпеки або небезпека проявляється.
Небезпечне природне явище – подія природного походження або
результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивніс
тю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей,
об’єкти економіки та довкілля.
Небезпечний фактор – чинник життєвого середовища, який приз
водить до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму
або окремих його органів і навіть до раптової смерті.
Ноосфера – буквально “мисляча оболонка”, сфера розуму, в ме
жах якої розумова діяльність людини стає головним визначальним
чинником розвитку природи і суспільства.
Об’єкт (особливо) охоронний – 1) Пам’ятник архітектури або
природи, що перебуває під охороною закону держави чи звичаїв.
2) Будьякий об’єкт, що юридично (на підставі урядових, відомчих
чи інших постанов, актів тощо) перебуває під охороною більшою мі
рою, ніж інші, подібні йому.
241
жається у мг/л, г/л г/м
3
та в % (промілле); із збільшенням сухості
клімату, як правило, зростає і мінералізація.
Моніторинг – інформаційна система, основні завдання якої –
спостереження, оцінка та прогноз стану природного середовища для
запобігання критичним ситуаціям, дослідження впливу шкідливих
чи небезпечних для здоров’я людей, живих істот, їхніх угруповань,
абіотично природних і створених людиною об’єктів, процесів і явищ.
Розрізняють три головних ступені моніторингу: моніторинг глобаль
ний (біосферний), моніторинг регіональний та моніторинг локаль
ний. Глобальний моніторинг оцінює стан біосфери та параметри ат
мосфери, гідросфери та геосфери в цілому. Регіональний моніторинг
має на меті виявлення джерел забруднення природного середовища
та встановлення шляхів міграції забруднюючих речовин у межах ве
ликих регіонів. Виділяють три види моніторингу: фоновий, біологіч
ний, господарський. Фоновий моніторинг передбачає систематичні
стаціонарні заміри стану атмосфери, ґрунту, природних вод та особ
ливостей земної поверхні, що проводяться за єдиною програмою. Бі
ологічний моніторинг зорієнтований на системне оцінювання стану
видів рослин та тварин, реєстрацію зміни чисельності, структури їх
ніх популяцій, характер міграції та розмноження. Господарський мо
ніторинг проводиться з метою оцінки діяльності окремих сільсько
господарських або промислових підприємств.
Мутагенні речовини – призводять до порушення генетичного ко
ду, зміни спадкової інформації.
Мутагенні фактори, мутагени – фізичні явища та хімічні речови
ни, що діють на спадковий апарат організмів, викликаючи мутації в
їх потомстві.
Мутація – 1) зміна властивостей чи ознак виду під впливом мута
генних факторів; 2) раптово виникаючі природні (спонтанні) або
викликані штучно стійкі зміни спадкових структур живої матерії,
відповідальні за збереження і передачу генетичної інформації.
Надійність екологічна – здатність екосистеми безвідмовно вико
нувати енергетичну продуктивну роботу, самовідновлюватись і са
морегулюватись у певних природних для системи добових, сезон
них, міжрічних і вікових коливаннях протягом сукцесійного або
еволюційного проміжку її існування чи потенційної можливості іс
нування.
Надзвичайна ситуація – подія, при якій відбувається порушення
нормальних умов життя і діяльності людей і яка може призвести або
призводить до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат.
Надзвичайний стан – особливий правовий режим діяльності дер
жавних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування,
240
Правове забезпечення державної екологічної політики в Україні
здійснюється відповідно до Закону України про охорону навколиш
нього природного середовища від 25 червня 1991 р., в якому зазначе
но, що охорона навколишнього середовища, раціональне викорис
тання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки
життєдіяльності людини є невід’ємною умовою сталого економічно
го та соціального розвитку України. Правове забезпечення держав
ної політики в галузі екології здійснюється систематизацією еколо
гічного законодавства, вдосконаленням правових засад управління і
контролю в галузі екології, правовим заохоченням громадян та їх
об’єднань до здійснення природоохоронної діяльності, посиленням
екологоправової освіти, використанням міжнародноправового ре
гулювання природоохоронної діяльності.
Охорона природи правова – 1) Розробка юридичних норм,
пов’язаних з охороною природи. 2) Сукупність державних заходів,
закріплених у праві, які спрямовані на збереження, відновлення та
поліпшення природних умов.
Охорона природного середовища – комплекс міжнародних, дер
жавних та регіональних адміністративногосподарських, соціально
політичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення фі
зичних, хімічних та біологічних параметрів раціонального
функціонування природних систем у межах, необхідних для збере
ження оптимального стану навколишнього середовища.
Охорона середовища життя – сукупність заходів, спрямованих на
збереження природи Землі в стані, що відповідає еволюційним потре
бам сучасної біосфери та її живих організмів, включаючи людину, які
не можуть існувати без відповідних параметрів природного оточення.
Пам’ять – здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати
інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).
Пандемія – епідемія, що охоплює населення усього світу або біль
шої його частини. Наприклад, пандемія грипу, СНІДу.
Пасіонарність – нездоланне внутрішнє прагнення (усвідомлене
чи ні) до діяльності, що охоплює одну особину або колектив (попу
ляцію людей чи тварин) і спрямоване на досягнення якоїсь мети
(часто ілюзорної), що уявляється даній особині або колективу (по
пуляції) ціннішою за власне життя.
Перенесення забруднень – переміщення забруднень у результаті
дифузії чи турбулентності потоків (повітря, води). У наш час має
глобальний розмах. Особливого значення набуло підкислення (аци
дифікація) опадів.
Переробка відходів – механічне, фізикохімічне та біологічне пе
ретворення промислових та побутових (комунальних) відходів з ме
243
Об’єкт природокористування – просторово обмежений комплекс
певних природних ресурсів, для яких характерне взаємозумовлене
використання їх у рамках конкретних технологій.
Озон – видозміна кисню (О
3
), газ з різким характерним запахом,
сильний окисник. Має велике екологобіологічне значення, оскільки
активно поглинає шкідливе УФвипромінювання Сонця. Визначає
температурний режим стратосфери, захищає все живе від жорсткого
(280 нм) випромінювання. Використовують для дезінфекції примі
щень, знезараження води, вибілювання різних речовин.
Опадання – передчасне відділення листків, квітів, плодів від рос
лин під впливом несприятливих умов середовища (ушкодження
шкідниками, хворобами, загазованість та сухість повітря).
Опади атмосферні – вода в рідкому чи твердому стані, яка випа
дає з хмар або виділяється з повітря на земну поверхню (дощ, сніг,
крупа, роса, іній тощо). Атмосферні опади вимірюються товщиною
шару води, що випала, в мм. Часто разом з опадами випадають заб
руднювальні речовини.
Опади кислотні – дощ, або сніг, підкислений (рН<5,6) внаслідок
розчинення в атмосферній волозі промислових викидів (SO
2
, NO
3
,
HCl та ін.). Опади підкислюють ґрунти, водойми, що спричинює ма
сову загибель рослин і тварин, завдає шкоди лісу, океанічному міл
ководдю, рибам.
Опади радіоактивні – продукти радіоактивного розпаду, які випа
дають на поверхню Землі у вигляді пилу або з атмосферними опадами.
Опромінення – вплив на біоти будьяких видів випромінювань.
Зовнішнє опромінення формується внаслідок дії космічного випро
мінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від
матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутрішнє опромінення
живих організмів формується радіонуклідами, які накопичуються в
їх тканинах з довкілля. Біологічна дія опромінення залежить від йо
го дози, виду, енергії та фізіологічного стану організму.
Оптимум – найсприятливіші умови для життєдіяльності організ
му або перебігу фізіологічного процесу чи біохімічної реакції. В еко
логії оптимум існування організмів відображує особливості умов у
місцях їх проживання. Залежно від того, який чинник найсприятли
віший, розрізняють види тепло, холодо, волого, сухолюбні тощо.
Чинник, сила прояву якого нижча або вища за оптимум, обмежує
розвиток і зростання чисельності організмів і є лімітуючим.
Основи природоохоронного законодавства – сукупність юридич
них принципів і найважливіших норм, згідно з якими будується за
конодавство з охорони природи та навколишнього природного сере
довища.
242
теорологічні умови (краще провітрювання та ін.), тим нижчий по
тенціал забруднення атмосфери.
Почуття – стійкі емоційні стани, які мають чітко означений пред
метний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або
людей, так і до уявлення.
Правила екологічні – група закономірностей, що мають ознаки
природноісторичних законів, нормативів і визначають взаємозв’язок
організмів (зокрема й людини) з навколишнім середовищем.
Правило демографічного насичення – в глобальній сукупності
кількість народонаселення завжди відповідає максимальній можли
вості підтримання його життєдіяльності, включаючи всі аспекти
потреб людини, що склалися. Правило демографічного насичення
зовні начебто перегукується з правилом максимального “тиску жит
тя”. Зв’язок між ними дійсно є, але, на відміну від інших видів живо
го, соціальна людина створює особливий “тиск життя” (точніше, еко
логосоціальний тиск на природу), який включає задоволення
всього комплексу її потреб, що далеко виходять за біологічні межі.
Право природоохоронне – розділ міжнародного права та правової
охорони природи всередині держави, що розробляє юридичні основи
збереження природних ресурсів та середовища життя.
Праця – цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона
впливає на природу і використовує її з метою виробництва матері
альних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
Природа – у широкому розумінні все існуюче, весь світ у різнома
нітті його форм, всесвіт; у найбільш вживаному тлумаченні – сукуп
ність природних умов існування людського суспільства.
Природне середовище – компонент життєвого середовища, утво
рений об’єктами природного походження і створеними ними еколо
гічними системами.
Пріоритети екологічної політики щодо поліпшення стану довкіл&
ля в Україні – складна економ. ситуація в країні, дефіцит коштів на
природоохоронні об’єкти потребує визначення пріоритетних напря
мів та реалістичних, економічно вигідних першочергових заходів,
спрямованих на поліпшення стану навколишнього середовища в
найближчі 510 років.
Під час вибору пріоритетів враховані такі чинники, як погіршення ста
ну здоров’я населення через низьку якість довкілля, втрати в продуктив
ності, загроза завдання непоправної шкоди біологічному різноманіттю
України, екологоекономічна ефективність природоохоронних заходів.
За даними національної доповіді “Про стан навколишнього природного
середовища в Україні” (Київ, 1993) до основних пріоритетів охорони
довкілля і раціонального використання природних ресурсів належить:
245
тою нейтралізації шкідливих компонентів або вилучення з відходів
корисних компонентів, придатних для повторного використання.
Песимізм екологічний – неправомірне надання негативним еколо
гічним впливам на господарство та здоров’я людей фатального ха
рактеру, твердження про безвихідність екологічної кризи, немину
чості її переростання в екологічну катастрофу.
Підтримання екологічної рівноваги – 1) Територіальне – збере
ження природних екосистем на частині території з таким розрахун
ком, щоб спеціально виділені ділянки підтримували баланс, що існу
вав раніше, чи бажаний, між компонентами, які утворюють
середовище; здійснюється за допомогою системи природних (особ
ливо) охоронних територій. 2) Компонентне – штучне додавання
якогось компонента, що утворює середовище, при його нестачі на тлі
природно існуючої кількості (наприклад, шляхом лісопосадок) або,
навпаки, зменшенням кількості цього компонента при його тимчасо
вому надлишку (напр., шляхом регуляції чисельності тварин, осу
шення земель). 3) Соціальноекономічне – розвиток природокорис
тування відповідно до ресурсних можливостей регіону та світу в
цілому без переексплуатації природних ресурсів, що веде до деграда
ції природи.
Побутове середовище – середовище проживання людини, що міс
тить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурно
го призначення, а також комунальнопобутових організацій і установ.
Повінь – значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня
води в річці, озері, водосховищі.
Пожежа – неконтрольований процес горіння, який викликає заги
бель людей, знищення матеріальних цінностей.
Поле Землі магнітне – загальнопланетна властивість, близька до
властивості однорідно намагніченої сфери (диполя). Вісь магнітного
поля Землі спрямована під кутом 12° до осі обертання Землі. Існують
регіональні магнітні аномалії різних знаків. Організми чутливі до змін
напруженості магнітного поля Землі, однак погляди фахівців на ступінь
впливу магнітного поля на живе неоднозначні. Магнітне поле Землі та
розташування магнітних полюсів, природно, змінюються в часі.
Попередній аналіз небезпек – аналіз загальних груп небезпек, при
сутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю; перший
етап у визначенні та класифікації небезпек, які мають місце в системі.
Потенціал виживання – ступінь стійкості виду до несприятливих
чинників середовища, зумовлений його екологічною валентністю.
Потенціал забруднення атмосфери – поєднання метеорологічних
чинників, що зумовлюють рівень можливого забруднення атмосфе
ри від джерел у даному географічному районі. Чим сприятливіші ме
244
• запровадження дійових економічних складових впливу на систему
природокористування;
• створення системи екологічної освіти і виховання;
• забезпечення участі громадськості в контролі за дотриманням
природоохоронного законодавства.
Серед заходів, передбачених Національною програмою, пріоритетни
ми визнано будівництво та реконструкцію водоохоронних об’єктів, по
ліпшення гідро та санітарного стану річок і водосховищ, будівництво
протиерозійних гідротехнічних споруд, водогосподарське будівництво.
Природокористування – система заходів, спрямованих на освоєн
ня, використання, відновлення, перетворення та охорону природно
го середовища і природних ресурсів. Природокористування – части
на загальної проблеми взаємодії природи і суспільства. Розрізняють
галузеві види природокористування – землекористування, водоко
ристування, лісокористування, використання мінеральних ресурсів,
а також комплекснотериторіальне (регіональне), що розглядає гло
бальні, міждержавні, державні, національні та локальні проблеми.
Проблема глобальна – природне, природноантропогенне або су
то антропогенне (зокрема економічне, соціальне тощо) явище, що
стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екологічна кри
за, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін. До проблем глобаль
них наближаються широкорегіональні проблеми, що охоплюють
великі частини біосфери, наприклад, забруднення середовища, кис
лотні дощі.
Програма “Людина і біосфера” – міжнародна програма ЮНЕС
КО (продовження Міжнародної біологічної програми), спрямована
на вирішення ряду екологічних питань, сформульованих у вигляді
окремих 14 підпрогрампроектів (в основному про вплив людини на
екосистеми і зворотний вплив екосистем на людину). Прийнята у
1970 р., роботи розпочато в 1971 р. В роботі беруть участь близько
90 країн, зокрема й Україна.
Проникаюча спроможність випромінювань – величина пробігу,
тобто шлях, пройдений частинкою в речовині до його повного при
пинення, обумовленого якоюнебудь взаємодією.
Психіка – здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у
формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єк
тивного світу. Проявляється у трьох видах психічних явищ: психічні
процеси, психічні стани, психічні властивості.
Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у
процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відпо
відати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент,
досвід, характер, здібності, інтелект тощо).
247
• гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного за
хисту населення й навколишнього середовища та зведення до міні
муму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
• екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві,
на транспорті та формування системи збалансованого природоко
ристування й адекватна структурна перебудова виробничого по
тенціалу економіки;
• стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промис
лових центрах ДонецькоПридніпровського регіону та басейні
Дніпра;
• відновлення природного стану річок і боліт у Поліському регіоні
та екосистем Карпат;
• запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліп
шення їх екологічного стану;
• збереження біорізноманіття.
Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:
• зменшення до мінімуму рівня радіоактивного забруднення;
• захист повітряного басейну від забруднення;
• захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, висна
ження і нераціонального використання;
• збереження і розширення територій з природним станом ланд
шафту;
• посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреа
ційних територіях;
• зменшення, утилізація та захоронення промислових і побутових
відходів;
• запобігання забруднення морських і внутрішніх вод;
• захист підземних вод від забруднення;
• збереження та відродження малих річок, здійснення управління
водними ресурсами на основі басейнового принципу;
• зменшення та припинення скидання забруднених стічних вод у
водні об’єкти;
• створення державної системи моніторингу навколишнього середовища;
• створення системи прогнозування, запобігання й оперативних дій
у випадку надзвичайних ситуацій природного і природнотехно
генного походження;
• забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військо
вопромислового комплексу;
• здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю
Збройних Сил України;
• розробка механізмів реалізації схем збалансованого природоко
ристування;
246
Радіація ультрафіолетова – найбільш короткохвильова ділянка оп
тичного спектра, від 400 до 10 нм. Джерелами випромінювання є при
родні (Сонце, зірки) та штучні (газорозрядні ртутні лампи, лазери).
Завдяки високій енергії квантів, ультрафіолетова радіація має висо
кий фотобіологічний ефект: спричинює денатурацію білків і загибель
клітин (150200 нм), виявляє бактерицидну дію (макс. 250260 нм),
середньо і довгохвильова ультрафіолетова радіація (280400 нм) не
поглинається озоновим екраном і досягає поверхні Землі, стимулює
утворення меланіну в шкірі ссавців, вітаміну D. Ультрафіолетова раді
ація має певне значення для зорового сприйняття середовища комаха
ми, а також для зелених рослин (фотоморфогенез, рухи рослин).
Радіонукліди – радіоактивні елементи та їх нестійкі ізотопи, які
довільно розпадаються на інші нукліди з швидкістю, що визначаєть
ся періодом їх піврозпаду. Одні радіонукліди після розпаду перетво
рюються на інші, нестабільні, утворюючи цілу родину, яка закінчу
ється стабільним елементом. Радіонукліди у розсіяному вигляді
містяться у всіх породах земної кори, воді й повітрі, зумовлюючи
відповідний радіаційний фон, який можна вважати природним еко
логічним чинником. Після 50х років ХХ ст. кількість радіонуклідів
у біосфері неухильно зростає внаслідок випробувань ядерної зброї,
потрапляння в середовище під час аварії на підприємствах атомної
промисловості тощо.
Радіопротектори, радіозахисні речовини – хімічні сполуки, які
застосовують для захисту біологічних об’єктів від іонізуючого вип
ромінювання (шляхом створення аноксії, нейтралізації іонізованих
атомів і молекул тощо). Вводять до або під час опромінення, наприк
лад, при променевій терапії злоякісних пухлин. До ефективних раді
опротекторів належать речовини, що містять сульфгідрильні групи
(наприклад, цистеїн), деякі аміни і спирти, гідросульфіт, флавоної
ди. Радіопротектори знижують внутрішньоклітинний чи тканинний
вміст кисню або збільшують вміст ендогенних тіолів, що супровод
жується зменшенням окисновідновного потенціалу. Захисна дія ра
діопротекторів видоспецифічна: деякі можуть захищати мікроорга
нізми та клітини в культурі і не захищати ссавців.
Ремісія – тимчасове ослаблення або зникнення проявів хвороби.
Рецидив – повернення клінічних проявів хвороби після ремісії.
Ризик – визначається як відношення кількості подій з небажани
ми наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний
період часу. 1) Частота проявлення небезпеки, ймовірність небезпе
ки. 2) Усвідомлена можливість небезпеки.
Рівень надзвичайної ситуації – масштаб (величина) надзвичайної
ситуації, що визначається її територіальним поширенням, обсягами
249
Психічні процеси – короткочасні процеси отримання, переробки
інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам’ять
і мислення, емоції, воля тощо).
Радіація (випромінювання) – потік електромагнітної та корпуску
лярної енергії під час ядерних перетворень (радіоактивність), випро
мінювання Сонця (радіація Сонця), а також космічне випроміню
вання. Класифікують залежно від джерел походження і фізичних
параметрів. Усі природні тіла і організми перебувають під впливом
різноманітних видів радіації. Зокрема, рослини використовують со
нячну радіацію для фотосинтезу і фотоморфогенезу. Випроміню
вання з видимої ділянки Сонця є особливо важливим для зорової
функції тварин, радіація інфрачервона – для їх терморегуляції і тер
молокації. Інші види радіації (іонізуюча, ультрафіолетова) у певних
дозах виявляють переважно ушкоджуючий ефект через високу енер
гію квантів.
Радіація розсіяна – частина променистого потоку Сонця, яка на
шляху до поверхні Землі дифузно розсіюється аерозольними компо
нентами атмосфери та молекулами атмосферних газів. Характеризу
ється максимумом енергії у короткохвильовій частині спектра, чим
пояснюється блакитний колір неба. Інтенсивність розсіяної радіації
небосхилу зростає із збільшенням забруднення атмосфери і змен
шенням радіації прямої (наприклад, взимку при значній або суціль
ній хмарності). У радіаційному балансі середовища посідає значне
місце, особливо для фотосинтезуючих організмів.
Радіація сонячна – електромагнітне випромінювання широкочас
тотного діапазону, що досягає Землі. Сонячна радіація на межі ат
мосфери представлена довжинами хвиль від 150 до 3 000 нм. Випро
мінювання з довжиною хвилі менш як 290 нм поглинаються на
висоті 2040 км шаром озону. Землі досягають переважно випромі
нювання інфрачервоної радіації та близько 50 % сумарної і видимої
частин спектра (45%). На УФвипромінювання з довжиною хвилі
290 нм припадає лише 5% променистої енергії. Потік сонячної радіа
ції на середній відстані Землі від Сонця дорівнює приблизно
4190х10 Дж/м/рік. Через те, що Земля має сферичну форму, на оди
ницю її поверхні в середньому надходить 1/5 частина загальної вели
чини потоку. Сонячна радіація – основне джерело енергії для всіх
процесів на Земній кулі. Частина її досягає земної поверхні у вигля
ді розсіяної радіації. Інтенсивність розсіяної радіації небосхилу зрос
тає із збільшенням мутності атмосфери і послабленням прямої со
нячної радіації. В річному ході її максимум припадає на веснуліто,
мінімум – на зиму. Урбанізація знижує інтенсивність сонячної раді
ації внаслідок підвищеного забруднення повітряного середовища.
248
мент ревертаза (зворотна транскриптаза), необхідний для вбудову
вання нуклеїнової кислоти вірусу в геном клітини. Ось чому ВІЛ від
несений до родини ретровірусів. Тривалість розмноження ВІЛ у клі
тині 810 годин. Після цього з однієї інфікованої клітини виходить до
10 000 і більше нових вірусів. ВІЛ має тривалий інкубаційний пері
од – від 3 місяців до 20 років. Передається в природних умовах від
людини до людини. Чутливий до нагрівання, при трі +100°С миттю
гине. Вороги ВІЛ – ефір, ацетон, етиловий спирт, хлорамін, мило та
гаряча вода. Відносно стійкий до іонізуючого та УФвипромінюван
ня. Це дуже мінливий вірус. Нині відомо понад 100 варіантів ВІЛ.
Підвищена радіоактивність та деякі хімічні реагенти цьому сприя
ють. Існує навіть думка, що він походить від мавп Центр. Африки че
рез відповідну зміну під впливом підвищення рівнів як природної (за
рахунок відкриття величезних покладів уранових руд), так і штучної
(внаслідок випробувань ядерної зброї) радіації. Наступним етапом
його еволюції було пристосування до організму людини.
Основні шляхи поширення СНІДу – сексуальні контакти, коли
один із статевих партнерів інфікований або хворий на СНІД; вико
ристання для ін’єкцій нестерильних шприців, зокрема серед нарко
манів; переливання крові від інфікованої людини чи лікувальних
препаратів, виготовлених з крові заражених донорів; внутрішньоут
робне зараження матір’ю, що інфікована ВІЛ або хвора на СНІД; пе
ресадження органів і тканин, одержаних від інфікованих осіб тощо.
ВІЛ виявлений уже на всіх континентах земної кулі, в 159 країнах.
Поки що СНІД володарює на Землі, тож недарма його прозвали “чу
мою ХХ століття”.
Соціальна спільнота – сукупність людей, об’єднаних відносно
стійкими соціальними зв’язками і відносинами, яка має загальні оз
наки, що надають їй неповторної своєрідності.
Соціальні небезпеки – небезпеки, викликані низьким духовним та
культурним рівнем: бродяжництво, проституція, алкоголізм, зло
чинність та ін.
Соціальні хвороби – захворювання людини, виникнення і розпов
сюдження яких пов’язано головним чином з несприятливими соці
альноекономічними умовами (венеричні захворювання, туберку
льоз та інші).
Соціально&політичне середовище – створений людством духов
ний світ. що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні
та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї іс
торії духовнокультурні цінності, які впливають на людей, форму
ють їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взає
мовідносин з навколишнім середовищем.
251
заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількістю людей,
які загинули або отримали травми.
Рівень системи “людина – життєве середовище” – сходинка в іє
рархії систем «Л – ЖС», місце якої в цій ієрархії визначається соці
альною спільнотою, що є елементом цієї системи. Нижчий рівень
системи «Л–ЖС» – система з однією особою.
Рятувальні та інші невідкладні роботи – комплекс робіт та захо
дів, що виконуються з метою порятунку людей, надання допомоги
ураженим, локалізації аварій, усунення пошкоджень, створення
умов для наступного проведення відновлювальних робіт.
Самоочищення – ліквідація абіотичними чинниками середовища і
в ході життєдіяльності організмів.
Світовий океан – водна оболонка Землі, що вкриває більшу части
ну її поверхні і поділяє суходіл на материки та острови (Тихий, Ат
лантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани).
Сель – бурхливий руйнівний потік (у руслах гірських річок) води,
насиченої глиною, піском, валунами.
Система «людина – життєве середовище» – один з різновидів ер
готичних систем, елементами якої є людина або соціальна спільнота
та оточуюче її життєве середовище.
СЛМС – система «людина – машина – середовище».
Система “суспільство – природа” – міжсистемна взаємодія біосфе
ри та найближчого до Землі космосу і суспільства. Розвиток їх взаємо
пов’язаний, хоча кожна з них еволюціонує відносно незалежно.
СНІД (Синдром набутого імунодефіциту) – вперше офіційно заре
єстрований на території США в 1981 р. Через два роки після відкрит
тя французький вірусолог Л. Монтаньє з колегами припустив, що
причина СНІДу – новий невідомий раніше лімфотропний вірус. Він
знищує імунні клітини хазяїна (тлімфоцити), внаслідок чого орга
нізм стає абсолютно беззахисним перед будьякою інфекцією. Це під
твердили американські вчені на чолі з Р. Галло. Новому вірусу дали
назву ВІЛ–1 – вірус імунодефіциту людини. У 1985 р. було виділено
другий варіант збудника СНІДу – ВІЛ–2, який відрізняється від
ВІЛ–1 лише геномом, тоді як їхні структури й характеристики одна
кові. Третій варіант вірусу СНІДу був виділений у Сенегалі. Він не
знищує тлімфоциди, хоча розмножується в них, і не спричинює зах
ворювання у вірусоносіїв. Його розглядають як проміжну ланку в
ланцюзі еволюції ВІЛ від непатогенного вірусу СНІДу мавп до пато
генного вірусу людини. Відомо, що віруси СНІДу – це сферичні час
точки діаметром 100200 нм. Вони мають зовнішні та внутрішні обо
лонки, всередині знаходиться конусоподібне ядро. В ньому містяться
упаковані в щільну білкову оболонку РНК вірусу та унікальний фер
250
цяне. Довірливий і легковажний. Любить створювати проекти, про
які відразу ж забуває. Поблажливий до себе та інших. Легко заспоко
юється. Ласкавий, доброзичливий, товариський, нездатний до егоїс
тичних розрахунків.
Темперамент флегматичний – найбільш поміркований. Почуття
оволодівають людиною повільно і повільно розвиваються. Флегма
тик холоднокровний, не поспішає швидко розв’язувати проблеми.
Повільний, статечний, солідний, терплячий і наполегливий; не дра
тується, не скаржиться, але і байдужий до інших; надійний; неохоче
втручається в суть проблеми.
Темперамент холеричний (жовчний темперамент) – сильний, енер
гійний та наполегливий під впливом пристрасті, яка швидко спалахує.
У холерика безмежне честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під
гнітючим впливом пристрасті. Мало міркує і швидко діє; завжди вва
жає себе правим; важко визнає свої помилки. Пристрасть захоплює
його і може призвести до загибелі власної або до загибелі інших.
Територія природна, особливо охоронна, що створюється для за&
хисту довкілля – простір, у межах якого підтримується відносно зба
лансований режим екологічної рівноваги. Це зелені зони навколо на
селених пунктів, курортні зони, природні та національні парки, а
також будьякі території, призначені для відпочинку та відновлення
здоров’я людини, поліпшення довкілля та умов ведення господарства.
Територія урбанізована – ділянка суходолу, зайнята населенням
міського типу і пов’язана з ним виробничими, транспортними та ін
женерними спорудами.
Тероризм (від лат. terroz) – у широкому розумінні негативне со
ціальноправове явище, обумовлене соціальними, політичними та
економічними чинниками, яке характеризується згуртуванням агре
сивно налаштованих прошарків організованої злочинності з розподі
лом на ієрархічні рівні і виокремленням лідерів, що не беруть участі
у вчиненні терористичних актів, але здійснюють ідеологічні, управ
лінські та організаційні функції; сукупністю складних, широкомас
штабних кримінальних видів діяльності, що здійснюються організа
ціями, групами, особами публічно із застосуванням або погрозою
застосування насильства, з метою вплинути на прийняття державою,
міжнародною організацією, фізичною чи юридичною особою будья
кого рішення чи утримання від нього, спрямоване на дезорганізацію
суспільства, залякування більш широкої групи осіб, ніж безпосеред
ні жертви, створення умов для унеможливлення протидії громад
ськості з метою захисту від соціального контролю, в тому числі за до
помогою корумпованих зв’язків, нехтування будьякими законами і
правилами людського співіснування, нівелювання життя окремої
253
Соціально&політичні небезпеки – виникають при соціальнополі
тичних конфліктах. Джерелами конфлікту є: 1) соціальна нерівність,
яка існує в суспільстві; 2) система поділу таких цінностей, як влада,
соціальний престиж, матеріальні блага, освіта. Соціальні конфлік
ти – політичні, соціальні, економічні.
Соціум – система підрозділів і сфер суспільного життя, гармоній
на взаємодія котрих забезпечує цілісність суспільства, і навпаки –
дисгармонія її веде до суттєвих конфліктів і деформацій.
Спосіб життя – сукупність відношень особин певного виду до абі
отичних умов існування, міжвидових та індивідуальних відносин,
яка визначається наявністю певних, специфічних для конкретного
виду пристосувань, що виникли в ході його еволюції. Спосіб життя
змінюється сезонно та в онтогенезі, забезпечує якнайменші зусилля
організмів у боротьбі за існування, успішне завершення життєвих
циклів особин, отже, і неперервність виду.
Стихійні лиха – природні явища, які носять надзвичайний харак
тер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, за
гибелі людей, знищення матеріальних цінностей.
Стрес – сукупність неспецифічних реакцій, які виникають під
впливом будьяких сильних подразників і супроводжуються перебу
довою захисних систем організму.
Суспільство – у широкому розумінні – сукупність історично сфор
мованих форм суспільної діяльності, у вузькому розумінні – історич
но конкретний тип соціальної системи, певний соціальний організм,
що належить до цього типу, або певна форма соціальних відношень.
Темперамент – індивідуальна особливість психіки людини, в осно
ві якої лежить відповідний тип нервової системи. Виявляється через
силу, швидкість, напруженість та урівноваженість перебігу психічних
процесів індивіда, яскравість та стійкість його емоцій та настроїв.
Існує кілька типів особистості: сангвінік, флегматик, холерик, ме
ланхолік.
Темперамент меланхолійний – людина, схильна сумувати, легко
збудлива, як і сангвінік. Частіше переважають неприємні почуття.
Задоволення виявляється рідко, страждання іншого завойовують її
симпатії. Меланхолік боязкий, нерішучий, недовірливий. Впадає у
відчай через перешкоди в житті, позбавляється енергії і стає нездат
ним подолати труднощі.
Темперамент сангвінічний – людина прагне насолоди, почуття
легко збуджуються, але вони нетривалі. Сангвінік захоплюється всім
приємним, симпатизує іншим, товариський, проте не постійний, на
нього не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Легко сер
диться і легко кається. Щедрий на обіцянки і легко забуває про обі
252
Удар звуковий – ударна хвиля, що часто виникає в разі переви
щення літаками звукової швидкості і з громоподібною силою дося
гає поверхні Землі. Викликає реакцію стурбованості у живих орга
нізмів, руйнування деяких природних і штучних об’єктів (снігові
лавини, каменепади, руйнування шибок у вікнах будинків тощо).
Умови екстремальні – граничні (мінімальні чи максимальні) умо
ви, явно жорсткі для існування організмів. Визначають межі толе
рантності виду до екологічних чинників, наприклад, до крайніх зна
чень температури, вологості, солоності тощо.
Умови існування – сума чинників середовища, потрібних виду чи
угрупуванню для нормального розвитку.
Умови природні – сукупність живих організмів, тіл і явищ приро
ди, що існують незалежно від діяльності людини і впливають на інші
живі організми, тіла та явища у даній системі.
Умови середовища – сукупність усіх чинників навколишнього сере
довища, що впливають на окремі особини, популяції чи угрупування.
Управління ризиком – такий підхід до зменшення ризику небез
пеки, який полягає у порівнянні заходів та засобів, що забезпечують
прийнятний рівень небезпеки, з рівнем зменшення шкоди, який по
лягає в результаті їх запровадження і виборі оптимального варіанту.
Урагани – вітри, що мають велику швидкість (тропічні циклони,
торнадо, тайфуни тощо).
Урбанізація – 1) Збільшення відносної площі міст у регіоні. 2)
Процес пристосування видів тварин і рослин до умов існування у
місті. 3) Формування в місті специфічного для існування організмів
середовища. Урбанізованим називають середовище із специфічними
екологічними умовами, що формуються в природноантропогенних
системах на урбанізованих територіях.
Утилізація – використання чогось для переробки; доцільне засто
сування відходів, лишків у господарстві.
Фізіологія – наука про життєдіяльність організмів, їхніх окремих
систем, органів і тканин.
Фон (одиниця рівня гучності звуку) – одиниця виміру рівня гучнос
ті звуку, що сприймається людиною, яка дорівнює силі звуку 40 дБ при
його частоті 1 тис. Гц. Оскільки звук тієї самої інтенсивності в 40 дБ на
частоті 5 тис. Гц здається вдвічі гучнішим, таку гучність оцінюють у 2 ф
За цією шкалою звуки понад 50 ф створюють шумовий дискомфорт.
Формування довкілля життя – одна з форм природокористуван
ня, спрямована на створення найсприятливіших умов життя люди
ни. Оскільки потреби людей щодо якості довкілля розподіляють на
основні, або фізіологічні (чисте повітря, мінімальна енергетична цін
ність їжі, життєпридатність клімату, оптимальний склад питної води
255
людини, запропонуванню єдино можливого засобу для розв’язання
посталих проблем для кращого маніпулювання і досягнення повного
контролю над суспільством. У вузькому розумінні тероризм можна
окреслити як негативне соціальне явище, обумовлене соціальними,
політичними та економічними чинниками, що полягає у застосуван
ні чи погрозі застосування насильства або інших загальнонебезпеч
них дій особою або групою осіб, які прагнуть шляхом залякування і
примусу досягти певних соціальних змін у власних інтересах.
Терористичний акт – застосування зброї вчинення вибуху, підпа
лу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя та здоров’я лю
дини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших
тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення
громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного
конфлікту, міжнародного ускладнення тощо.
Техногенез – процес зміни природних комплексів під впливом ви
робничої діяльності людини. Полягає в перетворенні біосфери, що
зумовлюється сукупністю геохімічних процесів, пов’язаних з техніч
ною і технологічною діяльністю людини, вилученням з навколиш
нього середовища, концентрацією та перегрупуванням цілої низки
хімічних елементів, мінеральних і органічних сполук.
Техногенне середовище (матеріальнокультурне середовище, тех
носфера) – компонент життєвого середовища, утворений люди
ною – сукупність досягнень суспільства в результаті матеріального і
духовного розвитку.
Техногенні небезпеки – небезпеки, пов’язані з використанням
транспортних засобів, з експлуатацією підіймальнотранспортного
обладнання, використання хімічних речовин, різних видів випромі
нювання (іонізуючого, електоромагнітного, акустичного).
Техносфера – регіон біосфери, перетворений людиною за допомогою
прямого або непрямого впливу матеріальних засобів з метою найкращої
відповідності своїм матеріальним і соціальноекономічним потребам.
Токсичні речовини – речовини, що викликають отруєння усього
організму людини або впливають на системи людського організму
(наприклад, кровотворення, ЦНС).
Токсичність – отруйність
Туман – накопичення продуктів конденсації водяної пари (водя
них крапель, кристалів) завислих у повітрі безпосередньо над земною
поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної по
верхні або через випаровування теплих водойм в охолоджене повітря.
Увага – спрямованість та зосередженість свідомості на об’єктах
або явищах, що сприяє підвищенню сенсорної, інтелектуальної та
рухової активності.
254
Цунамі – гігантські морські хвилі, що виникають внаслідок під
водних землетрусів.
Чинник забруднення довкілля – вплив, зумовлений інформацій
ним, фізичним, хімічним та біологічним забрудненням простору, що
оточує об’єкт чи суб’єкт.
Чинники життя суспільства – будьякий природний, природно
антропогенний та соціальний чинник, що помітно впливає на будь
які сторони виробничої і невиробничої діяльності людей.
Чинник природно&антропогенний – природний чинник, який змі
нюється людиною настільки, що він кількісно та якісно відрізняєть
ся від вихідного. Може бути прямим, безпосереднім (напр., клімат
міста має свої особливості) та опосередкованим (середовище, що
створюється вторинною рослинністю, не ідентичне середовищу, що
створюється первинною рослинністю).
Чинник ризику – 1) Будьякий вплив, що сприяє виникненню зах
ворювання (наприклад, куріння – раку легень), взагалі відхиленням
у стані здоров’я. 2) Ступінь невідповідності між різними можливими
результатами прийнятого рішення (за умови, що ймовірність сукуп
ності результатів відома чи може бути визначена). Слід враховувати,
що в природокористуванні фактично немає детермінованих завдань
з єдиним результатом обраної стратегії і дуже багато завдань невиз
начених, де результати обраної стратегії непередбачувані (лише
ймовірні). При виборі стратегії з мінімальним чинником ризику слід
дотримуватися максимальної вірогідності отримання тих чи інших
результатів та найвищого ступеня їх корисності. Ці відомості можна
дістати з минулого досвіду, наукового експерименту, багатоваріан
тного моделювання або знання ходу процесу (напр., сукцесії). Лише
поєднання максимальної вірогідності висококорисного ефекту та
впевненості у відсутності іншої, кращої стратегії досягнення самої
мети з експериментальним доказом оптимальності прийнятого рі
шення дає право знехтувати чинником ризику. З огляду на принцип
невизначеності, його не можна зовсім не брати до уваги. Чинник ри
зику досить високий у екологічному плануванні, екологічному обґ
рунтуванні проектів та екологічній експертизі.
Чинник соціальний – чинник, що походить від суспільних відно
син у людей або соціальної структури у тварин (мурашок, бджіл, тер
мітів тощо).
Шкідливий фактор – чинник життєвого середовища, який приво
дить до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захво
рювання і навіть до смерті як результату захворювання.
Шок – загрозливий для людини стан її організму, який виникає в
результаті реакції на біль, травму. Викликає порушення серцевої ді
257
тощо), додаткові (рідний ландшафт “квітучої землі”, національні
страви, звичний клімат тощо) та компенсаторні (відшкодування не
достачі у задоволенні основних і/чи додаткових потреб, напр., потре
ба туризму як компенсація міського способу життя), при формуван
ні довкілля життя слід враховувати всі ці групи потреб.
Фотосинтез – окисновідновні реакції синтезу органічних речовин
за допомогою світлової енергії. Щороку в процесі фотосинтезу засво
юється близько 200 млрд. т СО
2
і виділяється близько 145 млрд. т
вільного кисню. Фотосинтез був причиною різкого збільшення вміс
ту кисню в атмосфері Землі, завдяки чому виникла озоносфера (озо
новий екран), що в сукупності сприяло виходу життя на сушу. Завдя
ки фотосинтезу забезпечується існування більшості гетеротрофних
організмів у біосфері (людина як біологічний об’єкт також залежить
від фотосинтезу). Загальна енергія фотосинтезу дорівнює 104х10
12
Вт.
Характер – сукупність найбільш стійких психологічних рис особис
тості людини, які виявляються у її вчинках та діях. Це – поєднання
вроджених і набутих форм поведінки, вирішальну роль в якому відіг
рає виховання і навчання (І. Сєченов). Характер насамперед залежить
від виховання і меншою мірою – від індивідуальності. Стійкі психічні
властивості людини, чи риси її характеру, дають нам змогу певним чи
ном передбачити поведінку людини у різних життєвих ситуаціях.
Хвороби професійні – захворювання, зумовлені впливом на орга
нізм людини несприятливих чинників виробничої сфери в процесі її
трудової діяльності (наприклад, хімічні токсичні речовини; вироб
ничий пил; фізичні чинники – шум, вібрація, високі чи низькі темпе
ратури, іонізуюче чи лазерне випромінювання, ультразвук, елек
тричне поле тощо; біологічні виробничі чинники, антибіотики,
дріжджові гриби, ферментні препарати; перенапруження окремих
органів і систем, гіподинамія тощо). При діагностиці професійних
хвороб слід враховувати стаж роботи за даною професією.
Хвороби цивілізації – хвороби людини, які виникають у результа
ті надмірного розвитку науковотехнічного прогресу, індустріаліза
ції та урбанізації.
Хронобіологія – розділ біології, що вивчає умови виникнення, приро
ду, закономірності і значення різних біологічних ритмів. Як галузь біоло
гії, хронобіологія опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних
біологічних процесів і поведінки різних біологічних систем у часі. Біоло
гічні ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним
та з умовами середовища, що періодично змінюються формують часову
організацію біологічних систем, лежать в основі адаптації організмів і за
безпечують єдність живої і неживої природи, тісно пов’язана з фізіологі
єю, біохімією, екологією, біофізикою та ін. природничими науками.
256