Дубич К.В. Основи теорії управління та менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

спільністю завдань і функцій. У зв'язку з динамічністю виробництва необхідно

переглядати положення з метою уточнення прав і обов'язків, перерозподілу

функцій тощо.

В положенні про підрозділ не дається опис техніки виконання кожної

функції. Тому воно доповнюється посадовими інструкціями.

Посадові інструкції складаються для всіх посад, передбачених штатним

розписом, за винятком керівників підрозділу, оскільки їх права і відповідальність

визначаються положенням про підрозділ.

Посадова інструкція є організаційним документом, що є нормативною

базою для застосування заходів дисциплінарного та матеріального впливу на

працівника.

Основою для розробки є кваліфікаційні характеристики, включені до

Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців. Кожна

кваліфікаційна характеристика складається з трьох розділів: "Посадові

обов'язки", "Повинен знати" і "Кваліфікаційні вимоги".

В розділі "Посадові обов'язки" перераховуються роботи, виконання яких

доручається працівникові, що займає дану посаду. Цей розділ є основним,

оскільки змістом робіт визначається сама назва посади, її роль і місце в структурі

підрозділу, а також вимоги до знань і кваліфікації працівника, необхідних для

займання посади і виконання встановлених обов'язків.

У розділі "Повинен знати" містяться основні вимоги до знання законо-

давчих актів, розпоряджень, інструкцій та інших керівних матеріалів, а також

спеціальних знань, необхідних для успішного виконання всіх робіт, передбачених

даною посадою.

У розділі "Кваліфікаційні вимоги" визначаються рівень і профіль

спеціальної підготовки працівника, необхідні для виконання передбачених

характеристикою обов'язків, а також вимоги до стажу практичної роботи.

Розробка посадової інструкції на підприємстві покладається на лабора-

торію наукової організації праці (НОП) та відділи з організації праці і заробітної

плати. Для підготовки проектів посадових інструкцій можуть використо-

вуватись матеріали анкетного опитування працівників про роботи, що ними

виконуються, і пропозиції про більш раціональний розподіл робіт всередині

підрозділу. Посадові інструкції розробляються за участю керівників і спеціалістів

підрозділу, в т.ч. і тих, кому призначені інструкції.

Посадова інструкція затверджується керівником підприємства або його

заступником, в підпорядкуванні якого є відповідний підрозділ. У заголовку

посадової інструкції вказується повна назва посади і підрозділу, в якому

передбачається дана посада.

У розділі "Загальні положення" вказуються основні завдання працівника,

нормативні документи, якими він керується в роботі, його підпорядкованість,

________Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ _______

порядок призначення і звільнення з посади, рівень кваліфікаційних вимог, а

також порядок заміщення працівника у випадку його відсутності. Заміщення

може мати такі форми:

1)заміщення працівником вищого рівня;

1) заміщення працівником, рівним за посадою із заміщуваним, або замі

щення підпорядкованим працівником;

2) заміщення кількома особами, коли працівника вищого рівня заміщують

двоє або більше осіб, що розподіляють між собою його функції.

У розділі "Посадові обов'язки" дається перелік робіт, які необхідно

виконувати при займанні даної посади. Цей розділ розробляється, виходячи із

завдань і призначення підрозділу підприємства, а також робіт, передбачених

Кваліфікаційним довідником для даної посади.

У розділі "Права" закріплюються повноваження, які надаються праців-

никові для самостійного вирішення питань, що відносяться до його компетенції.

Тут формулюються такі повноваження, як право приймати рішення і давати

вказівки з конкретних питань, підписувати і візувати документи, представляти

свій підрозділ або виробничий колектив, право одержувати необхідну інфор-

мацію, здійснювати контроль та ін.

Розділ "Відповідальність" регламентує персональну відповідальність поса-

дової особи за ЇЇ діяльність, правильне і своєчасне використання наданих їй прав.

У самостійний розділ може бути винесено опис взаємозв'язків виконавця

з працівниками свого та інших підрозділів, із зовнішніми партнерами, а також

зазначення інформації, необхідної для виконання обов'язків (від кого і в які

терміни вона надходить), коли і кому необхідно передати вихідну інформацію,

які документи і з ким у співпраці розробляються.

Посадові інструкції покликані відігравати важливу роль в організації праці

службовців, її раціональному розподілі, найбільш доцільній спеціалізації

працівників, їх чіткій взаємодії, підвищенню виконавської дисципліни.

2.2. Організація робочих місць управлінського персоналу

2.2.1. Облаштування і планування службових приміщень

Ефективність роботи працівників апарату управління в значній мірі

залежить від раціональної організації їх праці. Організація праці полягає в

забезпеченні раціонального облаштування службових приміщень, їх плануван-

ні, а також оснащенні робочих місць меблями та сучасними технічними

засобами обробки інформації.

Облаштування службових приміщень означає встановлення для окре-

мих підрозділів або працівників форми і розмірів приміщень. Найвигіднішою є

прямокутна форма у співвідношенні 1:1; 1:1,5; гранично 1:2. Мінімальна висота

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

кімнат 3,25 м, мінімальна ширина - 2,5-Зм. При двосторонньому освітленні

максимальна ширина приміщення - 12-15 м, а при односторонньому - 6-7 м.

Для службових приміщень можуть використовуватись великі кімнати

(зали) для роботи десятків людей, середні -для 5-6 чоловік і невеликі (кабінети)

для 1-2 чоловік.

Великі приміщення мають переваги в тому, що краще використовується

корисна площа, дешевше обходиться обладнання вентиляції та освітлення,

покращується ділове спілкування працівників, яке є вигідне при спільній роботі,

при необхідності зручно змінювати планування робочих місць.

Недоліками великих приміщень є втомлюваність працівників і відволі-

кання їх від роботи при ходінні по кімнатах і розмовах, роботі друкарських машинок.

Для забезпечення кращих умов праці у великих приміщеннях, а також

при необхідності здійснення планування робочих місць рекомендується вико-

ристовувати пересувні перегородки, що збираються із легких конструкцій.

Перегородками можуть бути і шафи.

Площа приміщення для функціональної служби чи керівника виби-

рається, виходячи із кількості робочих місць.

Для керівників підприємства, їхніх заступників, провідних спеціалістів,

начальників цехів та відділів робочі місця повинні влаштовуватися в окремих

кабінетах. Площі кабінетів рекомендується встановлювати в таких межах:

-для керівників підприємства-24-55 кв.м;

- для заступників, керівників великих структурних підрозділів -12-35 кв.м;

- провідних спеціалістів і начальників відділів - 8-24 кв.м.

Орієнтиром площі кабінету може служити мінімальна норма на одного

учасника наради, що проводиться регулярно в кабінеті.

Спеціалісти функціональних підрозділів розміщуються в загальних

кімнатах. Площа їх визначається сумарною площею робочих місць. Площа

одного робочого місця:

Л = (а + Ь + 0,5с)(<1 + 0,51),

де я-довжина робочого місця;

Ь - відстань між робочим місцем і стіною;

с - ширина переходу між сусідніми робочими місцями;

й- ширина робочого місця;

/ - відстань між сусідніми робочими місцями (в напрямку їх ширини).

Санітарними нормами встановлена мінімальна площа на одне робоче

місце-4 кв.м.

Важливим елементом організації праці службовців є раціональне плануван-

ня службових приміщень і робочих місць. Під плануванням слід розуміти доцільне

розміщення службових приміщень, меблів і різного обладнання, які забезпечують

скорочення втрат часу на переміщення і економне використання площі.

________Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ _______

Планування службових приміщень апарату управління зумовлюється

процесом роботи, яка виконується.

Вирішальним фактором, який треба враховувати при розподілі при-

міщень між структурними підрозділами апарату управління, є функціональна

значимість підрозділів, зміст і технологія робіт, що виконуються, а також

взаємозв'язки між ними в процесі роботи.

Мета раціонального планування полягає в тому, щоб зменшити час,

необхідний для виконання робіт, уникнувши всіх непотрібних переміщень

працівників, і найбільш економно використовувати площу приміщень.

При плануванні службових приміщень і робочих місць в них рекомен-

дується дотримуватись таких положень:

1) структурні підрозділи із суміжним характером робіт, а також робочі

місця працівників, що часто між собою мають ділові контакти, розташовуються

якомога ближче один до одного;

2) відділи, які за специфікою роботи пов'язані із прийомом сторонніх

відвідувачів (кадри, матеріально-технічне постачання), необхідно розміщувати

на нижніх поверхах з виходом на вулицю або близько до входу;

3) служби, що обслуговують інші підрозділи (ЮЦ, машинописне і

копіювально-розмножувальні бюро таін.), повинні бути приблизно однаково

віддалені від цих підрозділів;

4) обладнання в службових приміщеннях (наприклад, шафи) необхідно

розміщувати в місцях із вільним підходом до них;

5) в приміщенні не повинно бути предметів, що не використовуються в

процесі роботи;

6) всередині відділу робочі місця працівників повинні розташовуватись

у відповідності до послідовності робіт, що ними виконуються. Справи пере

даються на робочий стіл спереду або збоку;

7) столи не повинні стояти обличчям один до одного, крім тих випадків,

коли два працівника працюють разом. Вони не повинні стояти впритул або

бути повернуті до стіни;

8) робочі місця службовців, робота яких пов'язана із прийомом відві

дувачів, треба розміщувати недалеко від входу у приміщення.

Кожен працівник повинен мати можливість вільного підходу до свого

робочого місця або до обладнання колективного користування. Для цього

повинні бути проходи відповідної ширини: для однієї особи - 55-60 см, для

двох — 80 см, для трьох —100 см, відстань між столами в ряду - 70 см, між

стіною і робочим місцем - 140 см.

Увага до таких "дрібниць" планування службових приміщень дозволяє

не тільки створити найефективніші умови для роботи працівників, але й є

проявом культури праці, турботи про людину. Створюється сприятлива

психологічна атмосфера - найважливіша умова ефективної роботи.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

2.2.2. Раціональна організація робочих місць працівників

апарату управління

ПІД робочим місцем службовця розуміють частину приміщення, в якій

здійснюється трудова діяльність і яка оснащена у відповідності до змісту

виконуваних робіт необхідними засобами праці.

В даний час вивченням вимог до організації робочого місця займається

спеціальна наука - ергономіка. Ергономіка виникла порівняно недавно і була

результатом розвитку таких наук, як психологія, фізіологія, гігієна, та різних

технічних наук. Це галузь науки, що вивчає функціональні можливості людини

в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці, які

одночасно роблять працю високопродуктивною та надійною і забезпечують

працюючій людині вигоди, зберігають ЇЇ сили, здоров'я та працездатність.

Таким чином, все, що створює робоче середовище працюючої людини

(приміщення, обладнання, меблі та ін.), повинно відповідати вимогам ергоно-

міки і бути максимально пристосоване до фізичної, фізіологічної та естетичної

природи людини. Робоче місце має сприяти тому, щоб усі зусилля (фізичні і

розумові) були спрямовані на роботу, а не на пристосування до незручностей

робочого місця.

Раціональна організація робочого місця службовця передбачає роз-

міщення засобів і предметів праці в межах зон діяльності. Зона діяльності - це

простір в горизонтальній і вертикальній площині, в межах якого службовець,

не переміщуючись на своєму робочому місці, може виконувати роботу. Розміри

робочих зон, як правило, визначаються конструкцією службових меблів,

зокрема, письмових столів і стільців.

Розрізняють нормальну та максимальну робочі зони. В нормальній зоні

(службовець рухає зап'ястям руки, зігнутої в лікті) є найчастіше використовувані

засоби і предмети праці і виконується основна робота.

В максимальній зоні (витягнута рука) розміщуються засоби і предмети

праці, які використовуються рідко.

Робоча зона (положення корпусу людини і її кінцівок відносно засобів і

предметів праці) визначається особливістю роботи, місцем її проведення,

антропометричними характеристиками людини. Але в будь-якому випадку ця

зона повинна бути вільною, зручною, забезпечувати нахил тулуба тільки

вперед і не більше 10-15 градусів.

Для економії робочого часу на пошук засобів і предметів праці необ-

хідно, щоб:

- на поверхні стола і всередині нього не було нічого зайвого;

- всі необхідні предмети повинні мати чітко визначені місця: ті, що

найчастіше використовуються, - в межах нормальної зони досягання; все, що

Роздій2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ

береться правою рукою, розташовується справа, а лівою - зліва; все, чим

користуються частіше, кладеться ближче, а чим користуються рідше — далі;

- канцелярські приладдя повинні зберігатися в спеціальному присто

суванні з розділювачами;

- всі засоби комунікаційної техніки (телефон, переговорний пристрій)

слід розміщувати у лівій площині стола або на спеціальній підставці.

При оптимальній організації робочого місця необхідно звертати увагу

на розміри столів. Доцільно, щоб розміри поверхні столів були таких розмірів:

для керівників - 150x90 см, для рядових спеціалістів - 135х75см, для друка-

рок — 130x75 см. Висота столів повинна бути 70-75 см, а для друкарок та

операторів обчислювальних машин - 65 см. Робоча поверхня стола має бути

твердою і гладкою, бажано із дерева (не варто використовувати для покриття

столів сукно або скло, бо блискуча поверхня негативно впливає на зір).

Важливим елементом організації робочого місця службовця є внутрішня

конструкція стола. Загальне правило - "Кожна річ повинна мати своє місце" -

в даному випадку означає, що конструкція стола повинна передбачати спе-

ціальні місця для всіх предметів праці і приладів, якими користується

службовець. Розміри полиць і шухляд у столах повинні відповідати розмі-

рам паперів і папок, що зберігаються. Найзручніше зберігати справи у верти-

кальному положенні. Шухляди в столах і шафах повинні легко і безшумно

рухатись. Конструкція меблів повинна сприяти зручності прибирання

приміщення.

Стілець до письмового столу повинен мати форму, що дозволяє прису-

ватися впритул до стола, щоб руки працівника одержали необхідну опору. Крісло

або стілець повинні мати опору для спини у вигляді напівкруглої зігнутої у

місці спирання спини людини пересувної спинки, ширина якої має бути не

менша за 15 см. Поверхня стола повинна бути на висоті приблизно 33 см над

сидінням. Висота сидіння повинна бути регульованою. Бажано, щоб передня

частина сидіння стільця була на 2,5 см вища від задньої частини, відстань від

переднього краю до заднього не повинна перевищувати 38 см.

Конструкція шаф повинна забезпечувати швидкий огляд корінців папок.

Вигідні шафи із жалюзями, бо відсутність дверцят економить місце в примі-

щенні. Доцільно використовувати секційні шафи; це дозволить додавати окремі

секції при збільшенні обсягів документації, що зберігається.

Службові приміщення і робочі місця плануються на основі типових

проектів, розроблених практично для всіх масових посад керівників і

спеціалістів (директора, головного інженера, заступника директора, начальника

цеху і його заступників, майстра, економіста, бухгалтера, нормувальника тощо).

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

2.2.3. Механізація робочих місць службовців

В міру росту і розвитку матеріального виробництва постійно зростає

обсяг необхідної для управління інформації. Це основна причина швидкого

зростання кількості службовців при зниженні питомої ваги робітників. Тому

природно шукати шляхи підвищення продуктивності праці керівників і

спеціалістів. При цьому бажаним є не тільки економія трудових ресурсів, але й

більш оперативна обробка інформації з метою використання ЇЇ для управління.

Одним із найважливіших напрямків підвищення продуктивності праці

службовців є посилення її технічної озброєності на базі сучасних технічних

засобів організаційної та обчислювальної техніки. Серед технічних засобів, які

використовуються для механізації та автоматизації праці управлінських

працівників, розрізняють:

/. Засоби складання документів, за допомогою яких здійснюється виго-

товлення документації, її копіювання і розмноження, обробка.

Для виготовлення текстових документів можуть використовуватися

механічні і електричні друкарські машинки ( в тому числі з програмним

управлінням і пам'яттю), персональні комп'ютери.

Для економії часу при підготовці листів, довідок, доповідей, наказів тощо

доцільно використовувати диктофони. Диктофонна техніка може бути

використана як централізовано, так і децентралізовано. У першому випадку

керівник і спеціалісти, що диктують більше 45 хв. робочого дня, мають

індивідуальні апарати на робочому місці.

Централізований метод вимагає створення диктофонно-машинопис-

ного бюро.

Копіювання і розмноження документів здійснюється за допомогою

засобів світлокопіювання, фотокопіювання, електрографічного копіювання.

Засоби обробки документації - це в основному засоби оформлення

кореспонденції (штемпелювальні номенклатурно-адресувальні пристрої, ну-

мератори-датувальники), листопідбірні, ріжучі, окантовуючі і склеюючи засоби,

пристрої для нанесення захисних і декоративних поверхонь на документи,

паперознищуючі машини та ін.

2. Засоби передачі інформації

- це засоби передачі усної інформації

(телефонний та радіозв'язок, комутатори, які дають змогу вести розмову одно

часно з кількома абонентами), передачі зображення (промислове телебачення),

передачі письмової інформації (телеграф, телетайп, телефакси).

3. Засоби зберігання, пошуку і транспортування інформації.

Для

зберігання інформації використовуються різноманітні засоби групування

документів, місткості для зберігання дискет, магнітних стрічок.

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ

4. Засоби для креслярських робіт і лічильних операцій.

Універсальним засобом механізації праці службовця є персональний

комп 'ютер, забезпечений пакетами прикладних програм, базами даних, набір

яких визначається тими функціональними завданнями, які вирішує користувач.

На основі персональних комп'ютерів розроблені різні автоматизовані робочі

місця: економіста, бухгалтера, нормувальника та ін. Персональний комп'ютер

служить і засобом передачі інформації-через локальні мережі і через спеціальні

пристрої - модеми.

2.3. Організація умов праці управлінського персоналу 2.3.1.

Загальні поняття про умови праці та фактори, що їх визначають

Можливості реалізації трудового і творчого потенціалу працівників, їх

працездатність і продуктивність праці, їхнє здоров'я і тривалість життя в значній

мірі залежать від умов праці.

Під умовами праці розуміють сукупність елементів виробничого

середовища, які впливають на стан організму людини. Забезпечення сприят-

ливих умов праці є однією із конституційних вимог.

Сприятливими слід вважати такі умови праці, які сприяють духовному

і фізичному розвитку особи, формуванню творчого підходу до праці, відчуття

задоволення нею.

Несприятливими вважаються такі умови праці, вплив яких викликає у

людини зміни працездатності (перевтому, нервову напруженість), професійну

або виробничо зумовлену патологію, а також формування негативної думки

про працю як непривабливу, непопулярну, непрестижну.

Основними факторами, що визначають умови праці службовців, є:

1) мікроклімат;

2) шум;

3) освітленість приміщення і робочих місць;

4) режим праці і відпочинку;

5) соціально-психологічний клімат у колективі.

Фактори мікроклімату (температура, вологість, рух повітря) нор-

муються. Ці норми обов'язкові в усіх підприємствах і організаціях. У

відповідності до діючих санітарних норм оптимальними рівнями є:

- температура повітря - 20-22 градуси у холодний період року, 22-25

градуси у теплий період року;

- відносна вологість повітря - 40-60%, мінімальна - 30%;

- швидкість руху повітря (м/сек) - не більше 2,2 у холодний період, 0,2-0,5 -

у теплий період року.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Регулювання температури повинно здійснюватися за допомогою

кондиціонерів, центрального опалення. Кондиціонування повітря дозволяє

регулювати не тільки температуру, але й вологість, чистоту та швидкість його руху.

Підвищення або зниження температури на 10-12 градусів приводить

до 15-процентного зниження продуктивності праці. Рівень температури пов'яза-

ний з вологістю повітря. При одній і тій же температурі вологе повітря здається

гарячим, сухе - більш холодним.

Нестача свіжого повітря викликає сонливість і млявість. Склад повітря

значно покращують кімнатні рослини.

Для збільшення обміну повітря можна використовувати вікна. Але

повітря, що надходить через вікно, не можна контролювати з точки зору його

чистоти і протягів. Крім того, через відкриті вікна в приміщення потрапляє

вуличний шум. Тому більш сприятливим є використання кондиціонерів.

До негативних факторів оточуючого середовища належить шум.

Підвищений шум призводить до зниження продуктивності праці, не дає

зосередитися, викликає втому.

Дослідження показали, що друкарка при роботі в шумному приміщенні

витрачає калорій на 19% більше, ніж при роботі в спокійній обстановці. Після

акустичної обробки приміщення кількість помилок зменшилась на 53%,

продуктивність праці зросла на 8,8%.

Нормальним рівнем шуму у службовому приміщенні вважається шум,

що не перевищує 50 дБ, але для людей, що займаються інтенсивною розумовою

працею, - біля 40 дБ. Вивчення працівників і шуму показує, що особи, які сильно

захоплені своєю роботою, можуть переносити рівень шуму до 80дБ, проте

підтримання їх високої працездатності досягалось за рахунок великої розумової

напруженості.

Досліди показали, що в умовах шуму, перш за все, страждають слухові

функції. Так, після шуму в 120 дБ протягом години потрібно 5 годин для

відновлення гостроти слуху. Двохвилинний шум інтенсивністю в 140 дБ

призводить до втрати слуху на 2 години.

Звукові хвилі поширюються, подібно до світлових, по прямій лінії. Тверда

поверхня відбиває звукову хвилю, а м'яка - поглинає її. Тому варто покривати

підлогу килимами чи іншими м'якими покриттями: корковою, гумовою плит-

кою або лінолеумом. За деякими даними килими знижують шум на 50%. При

цьому є й інший ефект: службовці менш посковзаються і падають. Не варто

ігнорувати значення килимів для підвищення престижу фірми, оскільки для

службовців та й сторонніх відвідувачів це означає, що керівництво турбується

про вигоди та умови роботи своїх працівників.

Великий шум (від друкарських машинок) можна ліквідувати перегород-

ками робочих місць від підлоги до стелі.

________Розділ2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УПРАВЛІННЯ

Боротьба із зовнішнім, а також із внутрішнім (розмови, телефон, пристрої)

шумом здійснюється за допомогою спеціального покриття стін і стелі, завдяки

яким можна знизити шум на 5-8 дБ. Для цього використовують перфоровані

панелі, мінераловатні плити і мати з супертонкого волокна. В поглинання звуку

свій вклад внесуть драпіровки на вікнах і стінах.

2.3.2. Освітленість і колір службових приміщень

Раціональне освітлення службових приміщень має велике значення для

службовців, оскільки в їх діяльності здебільшого бере участь зір. Напруженість

зору є однією із причин втомлюваності при роботі з документами: вона

спричиняє напругу всіх м'язів тіла і це викликає втому. Освітлення сприяє

обміну речовин, покращує діяльність органів дихання, посилює газообмін між

кров'ю і тканинами. Освітлення є також і психологічним фактором. При

хорошому освітленні підвищується загальний тонус організму. Кожний

спостерігав, що в ясний сонячний день люди стають веселими і життєрадіс-

ними, відчувають приплив сил, порівняно легко долають різні перешкоди і

труднощі. І навпаки, при недостатньому освітленні частіше спостерігаються

пригніченість, зниження активності. Але створення за допомогою освітлення

певного психологічного клімату не повинно порушувати оптимальних меж

зорового сприйняття.

Спостереження показують, що існує пряма залежність продуктивності

праці службовців від рівня освітлення. Для різних типів управлінських робіт

встановлені спеціальні норми освітленості приміщень (в люксах) на висоті 0,8 м

від підлоги в горизонтальній площині при освітленні люмінісцентними

лампами і лампочками розжарювання:

-кабінети і робочі кімнати-300 і 150;

- машинописні і лічильні бюро - 400 і 200;

- проектні і конструкторські бюро - 500 і 300;

-приймальні і кімнати очікування- 150 і 75;

- зали засідань - 200 і 120.

У приміщеннях, де працюють працівники різних категорій, розрізняють

освітлення загальне (приміщення в цілому) і місцеве (робочих місць). Місцеве

освітлення використовується для працівників, робота яких вимагає вищого

рівня освітленості, ніж загальне освітлення приміщення. Джерело світла для

робочого місця має бути прикрите, щоб не виникав блиск і щоб світло від нього

не падало на інших. Для цього необхідно перевірити кожне робоче місце.

Бажано, щоб рівень освітленості для всього приміщення був однаковим.

Цього можна досягти підбором і правильністю розміщення освітлювальних

приладів. Розрізняють чотири типи освітлення службового приміщення: