Дубич К.В. Основи теорії управління та менеджменту

Подождите немного. Документ загружается.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

інформацію. Невизначеність властива рішенням, які приймаються в умовах,

що швидко змінюються.

Отже, ризик - це оцінена будь-яким способом ймовірність, а невизна-

ченість - це те, що не піддається оцінці.

Який рівень ризику прийнятний при прийнятті управлінських рішень?

Економісти вважають, що розумна межа ризику визначається такими парамет-

рами, як розмір основних засобів, обсяги виробництва, рівень рентабельності,

фінансовий стан. Підприємство, що має великий капітал і виробляє багатоно-

менклатурну продукцію, менш чутливе до ризику.

Управління ризиком здійснюється шляхом створення відповідного

страхового фонду, з якого покриваються можливі втрати внаслідок ризику при

прийнятті рішення. Керівництво підприємством може йти на ризик, що не

перевищує розмірів резервного фонду. Можливе і страхування ризику в стра-

хових компаніях.

Важливим фактором, що впливає на ефективність управлінського

рішення, є часові обмеження та зміна середовища. Перебіг часу звичайно

зумовлює зміну ситуації, яка викликала прийняття рішення. Якщо ситуація

змінилася значно, то критерії для прийняття рішення можуть стати недійсними.

Тому рішення треба приймати і реалізовувати швидко, але не випереджаючи

часу. Часто цього досягнути важко, оскільки час між прийняттям рішення і

початком дії може бути досить значним.

Іноді рішення випереджають час. Багато фірм вкладали великі кошти у

нові проекти, сподіваючись випередити конкурентів, а виявилось, що ті, які

запізнились, залишилися у виграші. Фірма "Міннесота майнінг енд

меньюфакчерінг" розробила процес кольорового копіювання ще у 1961 році, а

фірма "Ксерокс" випустила перший вдалий зразок копіювального апарату аж

у 1975 році. Фірма "Берклі фото" випустила кишенькові калькулятори і зазнала

значних збитків, а конкуренти через рік за вдосконаленою технологією

налагодили випуск з меншими витратами.

Особисті оцінки керівника. Це суб'єктивне ранжування якихось якостей,

властивостей або благ. Кожна людина володіє своєю системою цінностей,

яка визначає її дії і впливає на прийняття рішення. Наприклад, дехто вважає

неправильним приховувати інформацію, яка потрібна його колезі для роботи

над проектом, навіть якщо цей колега є головним суперником на зайняття вищої

посади. Ціннісна орієнтація на лояльність і відкритість змушує такого працівника

передати інформацію колезі. Або керівник, який ставить на перше місце

максимізацію прибутку, скоріше за все вкладе кошти у реконструкцію фірми,

ніж придбає якісь засоби для покращання умов відпочинку працівників. А той.

хто за головне має співчуття до людей, залишок прибутку направить на

преміювання людей.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА О РГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКО)' ПРАЦІ

Дослідження підтвердили, що в системі цінностей американських

менеджерів явну перевагу мають економіка, політика і наука на противагу

соціальним, релігійним та естетичним.

На ціннісні орієнтації значний вплив мають культурні та національні

відмінності. Так, австралійські менеджери мають м'який підхід до управління,

надають значну перевагу своїм підлеглим; південнокорейські більше значення

надають силі і погано сприймають проблеми інших; японці демонструють

повагу до вищих чинів і відзначаються високою відданістю фірмі.

Поведіпкові фактори

є поширеними обмеженнями на шляху до

прийняття рішення. Наприклад, негативне відношення до чогось або до когось,

особисті прихильності або бар'єри сприйняття інформації. Часто керівники не

сприймають проблему або не розуміють можливостей, що дає рішення, в силу

своєї завантаженості роботою чи інформацією.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ:

I. В чому полягають особливості управлінської праці?

2.Назвіть категорії управлінських працівників і дайте коротку харак-

теристику їх праці. З. Що таке управлінське рішення?

4.Які вимоги висуваються до якості управлінського рішення? 5.

Назвіть ознаки, за якими класифікують управлінські рішення. 6.3

яких етапів складається процес прийняття рішення?

7.Які управлінські рішення належать до формалізованих?

8.Наведіть приклади неформал із ованих управлінських рішень.

9.Що таке інтуїтивне рішення?

10. Що лежить в основі прийняття рішення, заснованого на судженнях?

I1. Що означає раціональне рішення?

12. Як поділяються умови прийняття рішень по відношенню до ризику?

13. Які фактори, крім ризику, мають суттєвий вплив на вибір рішення?

Організація праці працівників

апарату управління

2.1. Організаційна структура управління,

функції і штати апарату управління

2ЛЛ Загальні поняття про структуру організації

Організація складається з групи людей, які мають певну мету, працюють

спільно, використовують різноманітні технічні прийоми, виступають як єдиний

і цілісний організм.

Для будь-якої організації (підприємства, об'єднання, установи) характерні

виробничі і управлінські процеси. При цьому виробництво є базою, а

управління - надбудовою, що забезпечує ефективне функціонування вироб-

ництва. Тому слід розрізняти структуру виробництва і структуру управління в

організації.

Виробнича структура, що є результатом горизонтального розподілу

безпосередньо виробничої праці, відображає склад структурних виробничих

підрозділів будь-якої організації як об' єкта управління. Вона визначає вимоги,

умови і логіку побудови структури управління, яка повинна забезпечити

досягнення поставлених цілей.

Відповідно до виробничої структури формуються органи управління

(бригадою керує бригадир, дільницею - майстер, цехом - начальник цеху,

підприємством - директор). Сукупність органів управління, що безперервно

взаємодіють, утворює структуру управління даним виробництвом. Наявність

зв'язків, підпорядкованості та взаємодії характеризує таку структуру як

організаційну. Вона виступає формою розподілу і спеціалізації праці в

управлінні.

Вироби ича і сформована на її основі організаційна структура управління

утворюють в єдності структуру підприємства (організації).

Отже, структура управління характеризується органами та їх зв'язками.

Орган управління - група працівників, об'єднаних для виконання певної функції

(частини її) або декількох функцій управління. Органи управління за їх місцем

________Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УП РАВЛІННЯ_______

у структурі управління поділяються на вищі, середні і нижчі. Зв'язки між

органами можуть бути вертикальні і горизонтальні.

Горизонтальні ~ це зв'язки рівноправних органів, які характеризуються

числом контактів протягом певного проміжку часу. Вертикальні зв'язки

визначають співпідпорядкованість органів і створюють ієрархічну (лінійну)

систему управління, яка відображає виробничу структуру. Ієрархічна система

характеризується ступенями управління.

Ступінь управління - це сукупність органів управління на певному рівні

ієрархії. Кількість ступенів управління характеризує протяжність ієрархічної лінії

від вищого до нижчого рівня. Чим більше ступенів у структурі, тим довший і

триваліший процес управління, підготовки і прийняття рішень, більша

можливість зміни управлінської інформації і ймовірність ЇЇ запізнення. Кількість

ступенів в організаційній структурі залежить від обсягів виробництва, складності

продукції, типу і виду виробництва та інших факторів.

Характеристикою вертикальних зв'язків є масштаб (або норма) керова-

ності, що визначається числом підпорядкованих органу управління нижчих органів.

Отже, організаційна структура управління - це цілісна система, яка

повинна бути розроблена таким чином, щоб її члени могли найбільш

ефективним шляхом досягти поставленої мети. Це рамки формальних відносин

між завданнями, видами діяльності та працівниками в організації,

Раціональна організаційна структура не повинна допускати дублю-

вання одних і тих же функцій на різних рівнях управління. Кожному рівню і

кожному органу управління повинні бути надані права і обов'язки приймати

відповідні рішення, а також має бути чітко розмежована відповідальність за

реалізацію прийнятих рішень. При цьому більш високі рівні приймають рішення

з приводу дій нижчих рівнів.

Організаційна структура повинна швидко пристосовуватись до умов і

завдань, що змінились.

2.1.2. Основні типи організаційних структур управління

Основними типами організаційних структур управління є лінійна і

функціональна. Все інше розмаїття існуючих структур є результатом комбінації

цих двох основних типів.

Лінійна структура управління (рис.2.1) характеризується тим, що всі

функції управління зосереджені в одного керівника, йому підпорядковані всі

нижчі керівники і підрозділи. Тут можливі кілька рівнів підпорядкованості, число

яких залежить від складності виробництва. Кожний працівник підпорядкований

І підзвітний тільки одному керівникові. Вищий керівник не має права віддавати

розпорядження працівникам, обминаючи їх безпосереднього керівника.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Лінійний керівник ]

(функції А, В,С)

Лінійний керівник 2

(функції А, В,С)

о к а

Рис.2.1. Лінійна структура управління

Позитивним у лінійній структурі є її простота, надійність, оперативність

та економічність. Виконавці при такій структурі одержують несуперечливі і

пов'язані між собою завдання. Кожен керівник несе повну відповідальність за

результати роботи, що закріплює принцип единоначальства.

Недоліком лінійної оргструктури є те, що керівник повинен бути уні-

версальним спеціалістом і охоплювати всі сторони діяльності підрозділів. Тому

у "чистому" вигляді цей тип структури прийнятний для малих підприємств

або при керівництві окремими підрозділами з постійними завданнями і

функціями управління.

Функціональна організаційна структура (рис.2.2) заснована на гори-

зонтальному розподілі управлінської праці, тобто відокремленні і розподілі

Рис.2.2. Функціональна структура управління

_______Розділ2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ АПАРАТУ УП РАВЛІННЯ_______

функцій управління між спеціально створюваними органами. Кожний із функці-

ональних керівників відповідає за виконання відповідної функції, передає розпо-

рядження, що входять в його компетенцію. При такій структурі кожен праців-

ник перебуває в підпорядкуванні кількох керівників - спеціалістів з різних функцій.

Недоліком цієї структури є наявність великої кількості інформації (іноді

суперечливої); виникає проблема в погодженні вказівок, що надходять до

одного виконавця; росте кількість функціональних служб, що призводить до

великого числа зв'язків і зниження оперативності управління.

Лінійно-штабна структура є різновидом лінійної (рис.2.3). Сутність її

в тому, що при лінійному керівництві є штаби (функціональні служби), які

спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій. Вони не мають

права приймати управлінські рішення, а сприяють розробці необхідних

положень у межах конкретної функції управління, які забезпечують підготовку

якісних рішень. Ці рішення буде приймати лінійний керівник і передавати їх на

виконання.