Дороз В.Ф., Ларіна Т.Е. Сучасний урок (українська мова та література): Навчально-методичний посібник для студентів філологічних факультетів

Подождите немного. Документ загружается.

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

Виникає й необхідність систематично здійснювати

контроль за виконанням учнями цих домашніх завдань.

Таким чином, усі елементи традиційного уроку літератури

необхідні в навчальному процесі. Але не можна закріплювати за

ними якогось постійного місця на уроці; не може мати

постійного місця й процес мотивації навчальної діяльності

школярів, актуалізації їх опорних знань, необхідних для

глибокого засвоєння теми. Усе залежить від характеру

матеріалу, загальної побудови уроку, його мети й багатьох

інших факторів.

Іноді опитування й засвоєння нових знань зливається в

єдиний процес. Попередні знання органічно входять у нову

систему знань, які набуває учень. Засвоєний учнями матеріал

стає інструментом пізнання нового. У структурі старих знань

нові сприймаються глибше, а попередні знання збагачуються,

поглиблюються в ході виконання творчих завдань. Не завжди

доцільно вдаватися до закріплення матеріалу, відводячи на це

окремий час. Процес засвоєння нових знань закономірно

включає в себе повторення й закріплення раніше набутих,

формування нових навичок. Таким чином, на думку

Є.Пасічника, сувора регламентація етапів уроку, раз і назавжди

подана структура не має під собою наукової основи. Відомий

методист є прихильником ідеї, що першоелементом структури

уроку є не етап, а навчальна ситуація. Він стверджує, що урок

літератури – це взаємозв’язаний ланцюг навчальних ситуацій, і

чим тісніший зв’язок між ними, тим вдалішою буде побудова

уроку. Наприклад, Є.Пасічник пропонує таку структуру уроку

вивчення вірша В.Сосюри “Весна”:

1. Індивідуальне опитування окремих учнів з колективним

рецензуванням відповідей дітей.

2. Повідомлення теми, мети уроку.

3. Бесіда з учнями про те, які твори про весну вони вже знають.

4. Розгляд картини М.Ткаченка “Весна” та С.Васильківського

“Бездоріжжя”, бесіда за змістом картин.

5. Коротка розповідь про В.Сосюру з використанням окремих

кадрів кінофільму.

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

6. Читання твору вчителем.

7. Самостійне читання твору учнями з метою вибору

найяскравіших рядків вірша, що найбільше сподобалися

дітям.

8. Бесіда за змістом вірша.

9. Читання твору учнями.

10. Підведення підсумків.

11. Завдання додому

О.Телехова, дотримуючись більш традиційних поглядів,

зазначає, що в усіх типах уроків можна виділити певні вузлові

елементи, які впливають на вибір структури основної форми

навчання й пропонує:

I . Урок засвоєння нових знань та формування вмінь і навичок:

1. Оголошення теми й мети уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання, засвоєння та осмислення учнями нової

інформації.

4. Інструктаж до виконання домашнього завдання.

5. Підсумок уроку.

II. Урок узагальнення та систематизації знань:

1. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

учнів.

2. Повторення, узагальнення окремих положень і фактів.

3. Приведення знань у певну систему й формування основних

теоретичних положень про художній твір, творчість

письменника чи групи митців.

4. Інструктаж до виконання домашнього завдання.

5. Підсумок уроку

У вcix класах чинними програмами з української літератури

видiленi спецiальнi години на розвиток усного i писемного

мовлення учнів. Цей час учитель використовує для написання

учнями переказiв, творів та на iнших видів стилiстичних i

граматико-стилiстичних вправ.

На уроках розвитку зв’язного мовлення школярам

пропонуються різноманітні творчі роботи, тому й структури цих

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

уроків різні. Наприклад, Є.Пасічник пропонує таку структуру

уроку підготовки до твору за картиною:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети та

завдань уроку.

2. Розгляд картини художника та її аналіз.

3. Словникова робота.

4. Колективне складання плану.

5. Усний опис картини.

6. Підготовка чорнового варіанта твору.

7. Редагування тексту учнями.

8. Вибіркове зачитування учнями окремих творів та їх аналіз.

9. Завдання додому.

Б.Степанишин пропонує таку побудову уроку підготовки

до написання письмової роботи:

1. Мотивування потреби написання твору.

2. Повідомлення тем.

3. Відповіді на запитання учнів стосовно оголошених тем.

4. Коментування тем, про які учні й не запитували.

5. Планування однієї з тем у кількох варіантах.

6. Усне виконання вступу й початку основної частини твору.

7. Таке ж здійснення одного розділу основної частини іншого

варіанта.

8. Нагадування учням про типові прорахунки, недоліки у

попередніх творах.

9. Граматико-лексично-стилістичні вправи за похибками

минулих творів.

10. Нагадування про тексти, словники, літературознавчі

посібники, необхідні на уроці написання твору.

11. Відповіді на решту запитань учнів.

12. Рішення вчителя щодо тематики (обов’язковий розподіл тем,

теми на вибір, окремі теми для кожного) і терміни написання

твору.

Кожен учень є потенційним читачем художньої,

біографічно-художньої, мемуарної, літературознавчої та

науково-популярної літератури. Розвинути його читацькі

потенції чи не розвинути залежить від батьків, старших братів,

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

сестер, від телебачення, радіо тощо, але вирішальною в цьому

процесі є роль учителя. Програми пропонують спецiальнi години

для уроків з позакласного читання, мета яких - активiзувати

читацький досвід дiтей, спрямувати їхні читацькі інтереси.

За змістом і формами роботи деякі з них нагадують

звичайні уроки літератури. Учні знайомляться з життям і

творчістю відомих митців, вчаться аналізувати твори й групи

творів, об’єднані тематично. Таким чином проводяться уроки

узагальнюючого типу та уроки поглибленого вивчення окремих

творів. Б.Степанишин зазначає, що у практиці часто

використовується така структура уроку з позакласного читання:

1. Вступне слово вчителя про письменника та його твір, що

виноситься на обговорення.

2. З історії написання твору. Його місце в системі всього

набутку автора.

3. Бесіда про ідейно-художній зміст твору.

4. Відповіді на запитання учнів.

5. Висновки.

На думку Є.Пасічника уроки з позакласного читання

мають свої специфічні особливості. Вивчення й цілеспрямоване

корегування читацьких інтересів учнів, намагання вчителів

охопити більшу кількість творів, які самостійно прочитані

дітьми, породжує різноманітні організаційні форми – уроки-

вікторини, уроки-конференції, уроки-конкурси, уроки-диспути та

інші.

Уроки з позакласного читання повинні бути своєрідним

святом для учнів, викликати в них природну потребу

обмінюватися думками з приводу прочитаного. Є.Пасічник

пропонує такі приклади побудови уроків позакласного читання у

5-му класі.

“Українські народні казки”:

1. Вступне слово вчителя про роль казки в житті людини.

2. Ознайомлення дітей з картинами відомих художників на

сюжети народних казок.

3. Аналіз учнівських малюнків на основі казок.

4. Конкурс на кращого оповідача казки.

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

5. Інсценізовані уривки з казок.

6. Прослуховування фрагментів з опери М.Лисенка “Коза-

дереза”.

7. Ігри (відгадування казок на основі ілюстрацій, кадрів

діафільму, зачитування окремих уривків з казок, складання

казок дітьми).

“З цілющих джерел”:

1. Вступна бесіда вчителя про роль книги в житті людини, про

гігієну читання.

2. Монтаж висловлювань видатних людей, письменників про

книги. Народні прислів’я про користь читання.

3. Бесіда бібліотекаря про те, як вибрати потрібну книжку на

основі заголовку, анотації до неї. Ознайомлення з виставкою

“Улюблені твори наших дітей”.

4. Тематичні розповіді про улюблені книги та їх героїв із

зачитуванням уривків з цих творів, підсумок уроку.

5. Ознайомлення школярів з тематичними каталогами.

6. Поради учням, як вести учнівський читацький щоденник,

показ кращих із них.



Нетрадиційні уроки з української мови та літератури

Нетрадиційні форми – це оригінальні форми, які

допомагають вчителеві уникнути одноманітності і шаблонності

в навчанні, застосовувати ефективні методи та прийоми у

процесі засвоєння, закріплення учнями мовних і літературних

знань, умінь і навичок, розвитку їхніх творчих здібностей.

Нетрадиційні форми навчання відзначаються:

 оригінальною організацією навчально-пізнавального

процесу,

 значним виховним впливом на його суб’єктів,

 забезпечують ефективність і результативність виконання

особистісно-зорієнтованих завдань,

 дають можливість відійти від шаблонів у методиці,

 дають можливість краще врахувати специфіку навчального

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

матеріалу й індивідуальні особливості учнів,

 сприяють вихованню творчої особистості, розширенню

функцій учителя.

Нетрадиційні форми проведення уроків

з української мови та літератури:

уроки-ділові (рольові) ігри, уроки винаходу,

уроки-змагання, уроки творчості,

уроки взаємонавчання учнів, уроки типу КВК,

уроки - заочні мандрівки, уроки-творчі звіти,

уроки-аукціони знань, уроки-дослідження.

Вибір технологій навчання української мови та

літератури залежить від таких факторів:

 вікових особливостей учнів;

 рівня знань;

 специфіки конкретного предмета;

 мети навчальної діяльності;

 рівня підготовки і педагогічної майстерності самого вчителя.

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ

УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Організація уроку є одним із основних його аспектів.

Мета організації полягає в забезпеченні успішної реалізації

змісту та завдань навчання, умов для ефективної взаємодії

вчителя й учнів у навчально-виховному процесі. Учені і

практики виділяють два аспекти організації уроку:

упорядкованість та спрямованість. «Упорядкованість

визначається кількісно як рівень організованості системи, тобто

її певний стан. Спрямованість характеризує відповідність чи

невідповідність організації умовам навколишнього середовища

(І.Радченко)». З точки зору забезпечення впорядкованості уроку

організація передбачає раціональність його структури в цілому і

структурних компонентів зокрема; педагогічної діяльності

вчителя, навчально-пізнавальної діяльності учнів, стосунків між

ними; матеріально-технічне оснащення уроку, раціональне

використання часу на уроці.

Успішна реалізація навчального матеріалу на уроці

значною мірою залежить від раціональної організації

педагогічної праці вчителя-словесника та навчально-

пізнавальної діяльності учнів. Організація педагогічної

діяльності вчителя на уроці передбачає:

 постановку доцільної та раціональної мети (практичної,

виховальної, загальноосвітньої та розвивальної) і завдань

навчання;

 мотивацію спільної діяльності вчителя та учнів;

 знання умов навчання: вікових особливостей учнів,

специфіки конкретного класу;

 планування, нормування діагностування, прогнозування,

стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

його результативності;

 знання основних методичних вимог до сучасних уроків

української мови та літератури;

 урахування дидактичних і методичних принципів

навчання;

 використання раціональної та ефективної технології

навчання.

Підготовка до складання поурочних планів з української мови:

1) ознайомитися із змістом відповідного розділу курсу

української мови:

 проаналізувати зміст програми "Рідна мова" 5-11 класи

або "Українська мова" 5-11 клас (вибір програми залежить

від мови, якою ведеться навчання у школі);

 ознайомитися з матеріалами підручників "Українська

мова" або "Рідна мова" (вибір підручника залежить від

мови, якою ведеться навчання у школі);

2) визначити обсяг знань, умінь і навичок;

3) відібрати або виготовити дидактичний матеріал (тексти і

приклади до вправ для осмислення та усвідомлення

теоретичного матеріалу), наочні посібники, підготувати

технічні засоби навчання;

4) визначити тип і структуру уроку, забезпечити органічний

зв'язок між вивченням програмового матеріалу й

формуванням комунікативних умінь та навичок учнів,

розвиток їх мислення, мовлення, вдосконалення

естетичних смаків, виховання самостійності й активності

розумової діяльності;

5) скласти план й конспект уроку:

 продумати всі етапи уроку, здійснити правильне дозування

часу, спланувати використання наочних посібників,

технічних засобів навчання, дидактичного матеріалу;

 відібрати методи і прийоми роботи з класом;

 спиратися на принципи системності й послідовності

навчання;

 визначити місце нового матеріалу в структурі теми,

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

розділу;

 планувати вивчення нового матеріалу, встановлюючи

зв'язки з раніше вивченим: за схожістю ознак чи

протиставленням;

 забезпечити послідовність етапів уроку, яка відповідала

б його дидактичній меті;

 створювати проблемні ситуації;

 планувати плавний перехід до самостійної роботи учнів;

 після кожного етапу уроку планувати підсумок роботи.

Планування уроків української мови

Специфіка педагогічної технології полягає в тому, що в ній

констатується і здійснюється такий навчальний процес, який

повинен гарантувати досягнення поставлених цілей. Основою

послідовної організації навчання на цілі є оперативний зворотний

зв’язок, який пронизує весь навчальний процес.

Так, відповідно до програм навчання української (як рідної,

або як державної) мови передбачає комплексне досягнення

практичної, виховальної, загальноосвітньої та розвивальної

мети.

 Практична мета передбачає навчання учнів говоріння,

аудіювання, письма, читання українською в межах

тематики та мовного матеріалу, визначених програмою.

 Загальноосвітня мета сприяє розширенню загального та

філологічного світогляду учнів.

 Розвивальна мета спрямована на розвиток інтелектуальної,

пізнавальної діяльності учнів, їх мовних здібностей.

 Виховальна мета забезпечує моральне, естетичне, трудове

виховання учнів засобами української мови.

Виходячи із загальної кінцевої мети навчання, вчитель

визначає конкретні цілі уроку: практичну, загальноосвітню,

розвивальну, виховальну. Формулюючи практичну мету,

вчитель визначає, чого конкретно він буде навчати учнів на

уроці. Доцільно починати формулювання практичної мети

словами «вчити...» або «навчити...», якщо подається новий

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

матеріал –«ознайомити...».

Плануючи досягнення розвивальної, загальноосвітньої,

виховальної мети, вчитель повинен чітко визначити відповідний

потенціал навчального матеріалу уроку і своїх дій на ньому.

Формулювання загальноосвітньої мети доцільно

починати словами: «розширити уявлення», «формувати

уявлення...».

Планування починається складанням тематичного

плану. Він дозволяє вчителю бачити в цілому цикл уроків за

темою, роль і місце кожного уроку в ньому й завдяки цьому

добирати найбільш ефективні методи, прийоми та засоби

навчання для вирішення завдань на шляху досягнення кінцевої

мети в оволодінні учнями конкретними комунікативними

навичками та вміннями в рамках відповідної теми. Для

складання тематичного плану М.Пентилюк пропонує:

 визначити характер мовного і мовленнєвого матеріалу

кожного уроку, передбачених підручником;

 вивчити методичні рекомендації до уроку мови і літератури

та сформулювати мету кожного уроку з урахуванням етапів

роботи над навчальним матеріалом і вимог програми;

 визначити необхідні для досягнення мети методи та

прийоми навчання;

 спланувати домашнє завдання;

 забезпечити оснащення уроку як технічними, так і

традиційними засобами навчання;

 ураховувати специфіку роботи в певному класі (рівень

підготовки учнів, їх пізнавальну активність, уміння

використовувати різні види вправ, інтерес до предмета,

ставлення до вчителя тощо).

Тематичний план є основою для поурочного планування,

в якому розкривається зміст кожного уроку. Під час

планування і складання плану-конспекту уроку необхідно

пам'ятати, що:

1) на уроці мови формуються мовленнєві навички та вміння;

2) змістом уроку є певний комплекс вправ, які

виконуються в чіткій послідовності;