Сучасний урок (українська мова та література): Навчально-методичний
посібник для студентів філологічних факультетів (Укладачі: В. Ф.
Дороз, Т. Е. Ларіна). – Бердянськ, 2005. – 84 с.
Навчально-методичний посібник подає теоретико-методичні засади сучасного уроку; методичні поради до підготовки, проведення й аналізу уроків української мови та літератури.
Для вчителів-словесників, студентів-філологів.
Зміст.
Передмова.
Урок як основна форма організації навчання і виховання у школі.
Технологія уроку в педагогічній науці та практиці. Особливості технології уроків української мови та літератури.
Сучасні підходи до класифікації і структури уроків української мови та літератури.
Методичні поради до підготовки і проведення уроків української мови та літератури.
Аналіз уроку в теорії і практиці навчання.
Словник методичних термінів.
Список рекомендованої літератури.
Передмова.
Урок – основна ділянка навчально-виховного.
процесу, на якій учитель щоденно здійснює.
освіту, виховання і всебічний розвиток учнів.
Василь Сухомлинський.
У законі «Про освіту» поставлено завдання - підвищити ефективність уроку як основної форми навчання та виховання, досягти більш ґрунтовного засвоєння основ наук. .
Урок дає можливості судити про різні аспекти шкільного життя – про розвиток учнів, рівень їхніх знань і вихованості, про майстерність вчителя, стан методичної та самоосвітньої роботи в школі. Повноцінні уроки збуджують зацікавленість школярів вивченням мови та літератури і стимулюють розвиток їх мовлення, читацьких умінь та діяльнісних рис високоморальної та естетично розвиненої особистості.
Головне в уроці – його зміст, який визначається державною програмою, де встановлено обсяг і характер навчального матеріалу, послідовність його вивчення, види робіт з розвитку зв’язного мовлення. Урок являє собою цілісну систему, у якій все взаємопов’язано: мотиви, цілі, добір змісту навчання, добір завдань, виконувана учнями сукупність навчальних дій, використовувані вчителем методи і способи організації навчальної діяльності учнів, структурна побудова уроку, результати учіння. .
У світлі нових завдань визначився новий етап у розв’язанні проблеми структурування уроку в сучасних дидактиках і методиках. Даремно сподіватися знайти класифікацію, яка могла б охопити всі його сторони. Сьогодні немає загальновизнаної єдиної класифікації уроків, хоча дидактами і методистами зроблено безліч спроб її створити. Строкатість класифікацій уроків пояснюється різними підходами до основної форми навчання і критеріями визначення змісту. Найважливішим є осмислення необхідності нових підходів до проведення уроків української мови та літератури, до їх технологічного і методичного забезпечення.
Цікавою проблемою, на нашу думку, є технологія уроку, що передбачає системний підхід до навчального процесу. Цей підхід охоплює всі основні аспекти розробки системи уроків – від постановки мети і конструювання навчального процесу до перевірки його ефективності.
Автори методичного посібника не мають наміру затиснути майбутніх і теперішніх вчителів-словесників у певні методичні рамки чи посилити контроль над педагогами. Сказане не вичерпує всіх можливостей організації і проведення уроків української мови та літератури. Сучасний учитель-словесник має широкі можливості для удосконалення основної організаційної форми навчально-виховного процесу. Єдине бажання, щоб цей методичний посібник став у нагоді для успішної реалізації основних завдань мовної та літературної освіти в школі, адже вчитель «…повинен бути книголюбом, по можливості, поповнювати свою домашню бібліотеку фаховою літературою, науково-методичними журналами, словниками. Той, хто ніглістично ставиться до методики, зневажає її та у власній практиці схильний покладатися в основному на «свою» методику, не росте як педагог, нерідко вдається до методичного прожектерства, застосовуючи надумані, не апробовані в школах форми і методи проведення занять, тому стикається із значними труднощами в раціональній організації навчання. І, навпаки, належна мовна і методична підготовка, а також успадковані або набуті педагогічні здібності вчителя є запорукою його плідної праці з учнями (О. Біляєв)».
Навчально-методичний посібник подає теоретико-методичні засади сучасного уроку; методичні поради до підготовки, проведення й аналізу уроків української мови та літератури.
Для вчителів-словесників, студентів-філологів.
Зміст.
Передмова.
Урок як основна форма організації навчання і виховання у школі.
Технологія уроку в педагогічній науці та практиці. Особливості технології уроків української мови та літератури.
Сучасні підходи до класифікації і структури уроків української мови та літератури.
Методичні поради до підготовки і проведення уроків української мови та літератури.
Аналіз уроку в теорії і практиці навчання.
Словник методичних термінів.
Список рекомендованої літератури.
Передмова.
Урок – основна ділянка навчально-виховного.
процесу, на якій учитель щоденно здійснює.
освіту, виховання і всебічний розвиток учнів.
Василь Сухомлинський.
У законі «Про освіту» поставлено завдання - підвищити ефективність уроку як основної форми навчання та виховання, досягти більш ґрунтовного засвоєння основ наук. .
Урок дає можливості судити про різні аспекти шкільного життя – про розвиток учнів, рівень їхніх знань і вихованості, про майстерність вчителя, стан методичної та самоосвітньої роботи в школі. Повноцінні уроки збуджують зацікавленість школярів вивченням мови та літератури і стимулюють розвиток їх мовлення, читацьких умінь та діяльнісних рис високоморальної та естетично розвиненої особистості.
Головне в уроці – його зміст, який визначається державною програмою, де встановлено обсяг і характер навчального матеріалу, послідовність його вивчення, види робіт з розвитку зв’язного мовлення. Урок являє собою цілісну систему, у якій все взаємопов’язано: мотиви, цілі, добір змісту навчання, добір завдань, виконувана учнями сукупність навчальних дій, використовувані вчителем методи і способи організації навчальної діяльності учнів, структурна побудова уроку, результати учіння. .
У світлі нових завдань визначився новий етап у розв’язанні проблеми структурування уроку в сучасних дидактиках і методиках. Даремно сподіватися знайти класифікацію, яка могла б охопити всі його сторони. Сьогодні немає загальновизнаної єдиної класифікації уроків, хоча дидактами і методистами зроблено безліч спроб її створити. Строкатість класифікацій уроків пояснюється різними підходами до основної форми навчання і критеріями визначення змісту. Найважливішим є осмислення необхідності нових підходів до проведення уроків української мови та літератури, до їх технологічного і методичного забезпечення.
Цікавою проблемою, на нашу думку, є технологія уроку, що передбачає системний підхід до навчального процесу. Цей підхід охоплює всі основні аспекти розробки системи уроків – від постановки мети і конструювання навчального процесу до перевірки його ефективності.
Автори методичного посібника не мають наміру затиснути майбутніх і теперішніх вчителів-словесників у певні методичні рамки чи посилити контроль над педагогами. Сказане не вичерпує всіх можливостей організації і проведення уроків української мови та літератури. Сучасний учитель-словесник має широкі можливості для удосконалення основної організаційної форми навчально-виховного процесу. Єдине бажання, щоб цей методичний посібник став у нагоді для успішної реалізації основних завдань мовної та літературної освіти в школі, адже вчитель «…повинен бути книголюбом, по можливості, поповнювати свою домашню бібліотеку фаховою літературою, науково-методичними журналами, словниками. Той, хто ніглістично ставиться до методики, зневажає її та у власній практиці схильний покладатися в основному на «свою» методику, не росте як педагог, нерідко вдається до методичного прожектерства, застосовуючи надумані, не апробовані в школах форми і методи проведення занять, тому стикається із значними труднощами в раціональній організації навчання. І, навпаки, належна мовна і методична підготовка, а також успадковані або набуті педагогічні здібності вчителя є запорукою його плідної праці з учнями (О. Біляєв)».