Дороз В.Ф., Ларіна Т.Е. Сучасний урок (українська мова та література): Навчально-методичний посібник для студентів філологічних факультетів

Подождите немного. Документ загружается.

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

літератури:

 одноманітність навчального матеріалу, надмірний академізм

чи примітивізм в аналізі мовних явищ і літературних текстів;

 повідомлення інформації, що не має суб’єктивної значущості

для учнів;

 неувага до її новизни, теоретичної й практичної цінності;

 одноманітність методів навчання на уроках;

 низький рівень залучення школярів до співпраці у

навчальному процесі;

 відсутність орієнтації на певні форми виявлення творчих сил

і можливостей учнів;

 відсутність динамізму у процесі спілкування з класом,

атмосфери мистецтва, щирості;

 недостатня увага до образно-естетичної сторони слова,

твору;

 переважній кількості уроків не вистачає самостійних

пошуків учнів, не враховуються інтереси, запити та

особливості сприймання ними художніх творів.

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

ТЕХНОЛОГІЯ УРОКУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ ТА

ПРАКТИЦІ. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ УРОКІВ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Пошуки засобів ефективного навчання спонукають до

нововведень у навчально-виховній роботі, зумовлюють

створення і застосування педагогічних технологій, які

забезпечують цілеспрямоване вироблення в учнів певних

якостей. Шкільна практика, як ніколи, виявилася тепер

наближеною до науково-педагогічних надбань. Спостерігається

ефект зустрічних течій, коли творчі наробки вчителів знаходять

всебічний глибокий теоретичний аналіз і повертаються у

шкільне виробництво як науково обґрунтовані й практично

доцільні моделі навчання.

Урок – елемент педагогічної системи, його технологія –

це система дій, яка підвищує ефективність навчання.

Технологічний підхід до уроку дає можливість

сконструювати такий навчальний процес, який відповідав би

змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями

вчитель. Технологія навчання – сукупність адекватних до

мети, завдань, принципів і умов навчання форм, методів,

прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії і

практики на заняттях з української мови.

У фаховій літературі описано технології модульно-

розвивального навчання, проблемного навчання, глибокого

засвоєння на основі схемно-знакових моделей тощо. Розглянемо

і прокоментуємо, найбільш перспективні, на наш погляд,

педагогічні концепції, що діють у галузях мовної і літературної

освіти або можуть бути застосовані в них.

Модульне навчання – це пакет науково адаптованих

програм для індивідуального навчання, що оптимізує на

практиці академічні та особистісні досягнення учня з певним

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

рівнем підготовки. Воно здійснюється за окремими

функціонально автономними вузлами, відображеними у змісті,

організаційних формах і методах, тобто за модулями,

призначення яких – розв’язання конкретного кола психолого-

педагогічних завдань.

Модульно-розвивальна технологія навчання

(за А.Фурманом)

Мета: забезпечення оптимізації соціального зростання

вчителя й учня.

Завдання: самореалізація особистості вчителя й учня

завдяки творчому прилученню їх до культурних цінностей,

оптимальний розвиток кожного.

Принципи: духовність, інтелектуальний розвиток,

модульність динамічність, гнучкість, усвідомлення навчальних

перспектив, паритетність.

Зміст: знання (гуманітарні, наукові) як інструмент

свідомості; норма – соціальної взаємодії, пізнавальної,

програмно-регуляційної; цінності – духовні, світоглядні,

моральні. Форма організації: модуль.

Міні-модулі (20 або 30 хв.):

Чуттєво –

естетични

Настановчо-

мотивацій-

ний

Змістово –

пошуковий

Оцінно –

смисловий

Адаптивно-

перетворю-

вальний

Системно-

узагаль –

нюючий

Контрольно-

рефлексив-

ний

Методи (для кожного міні модуля окремо):

Чуттєво –

естетични

Настановчо-

мотивацій-

ний

Змістово –

пошуковий

Оцінно –

Смисло-

вий

Адаптивно-

перетворю-

вальний

Системно-

узагаль –

нюючий

Контрольно-

рефлексив-

ний

Гра,

бесіда,

ситуція

інтересу

Бесіда,

розповідь,

попередня

робота

Проблем-

ний аналіз,

бесіда,

проблемні

завдання

Усне

опитува-

ння,

письмові

роботи,

тестува-

ння

Бесіда,

тестува-

ння,

проблемні

завдання

Самостій

-на

робота,

дискусія,

бесіда,

захист

творчих

робіт

Самоаналіз,

самозвіт,

самооцінюва

-ння

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

Контроль (диференційований):

спосіб діяльності: Рівень складності:

- робота з учителем А

- робота під керівництвом учителя Б

- самостійна робота В

Структура уроку (навчального модуля) за технологією

модульного навчання (за С.Сковіним):

1. Мотиваційна бесіда і формулювання мети уроку (учні

усвідомлюють: що, як і навіщо вони мають вивчати саме цей

матеріал і саме в такий спосіб).

2. Вихідний контроль (вчитель за допомогою завдань різного

рівня складності перевіряє ступінь засвоєння учнями знань,

необхідних для вивчення нового матеріалу).

3. Вивчення нового матеріалу методом самостійної роботи

учнів із джерелами.

4. Узагальнення вивченого на уроці.

5. Завершальний контроль (за допомогою тестів або системи

запитань, контрольної роботи тощо) рівня засвоєння учнями

навчального матеріалу.

6. Оцінювання учнями за 12-бальною шкалою своєї роботи та

роботи групи на уроці.

Увага! Модульно-розвивальна технологія навчання є версією

модульного навчання, розробленою українським психологом

А.Фурманом як альтернативна нинішній класно-урочній.

Основне завдання: самореалізація особистості вчителя й учня,

оптимальний для кожного з них розвиток здатності до

безпосереднього, продуктивного спілкування з навколишнім

світом, людьми, власним «Я».

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

Структура уроку за технологією проблемного

навчання (за Н.Дайрі):

УЧНІ

відтворюють сприймають

розв’язують пропонують здійснюють уточнюють

Перевірка

знань

Проблемна ситуація

Самостійна

пошукова

діяльність

Виявлення

результатів

Розв’язання

проблемних

завдань

Завдання

для

домашньої

самостійної

роботи

Проблемне

завдання

Проблемний

виклад

створює аналізує

УЧИТЕЛЬ

мотивує визначає

обирає

Увага!

Суть проблемного навчання полягає у створенні для

учнів проблемних ситуацій, в усвідомленні, сприйнятті,

розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчителя за

умов максимальної самостійності перших і під загальним

керівництвом останнього. Таке навчання відбувається за

типовою схемою:

 учитель створює проблемну ситуацію, для розв’язання якої

учень має знайти й використати нові для себе засоби

діяльності;

 учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що для них

невідоме, шукають способи розв’язання проблеми, а

вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію.

Результатом проблемного навчання є нові знання,

уміння, способи їх реалізації, розумова діяльність учнів.

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

Технологія глибокого засвоєння знань на основі

схемно-знакових моделей (за В.Шаталовим)

Завдання Формування глибоких і

міцних знань, розвиток

особистості учня, виховання

шляхетності

Мета: навчати всіх,

навчати кожного

Принципи

Швидке просування вперед,

випереджувальна роль теоретичних

знань, навчання на високому рівні

складності, чітка перспектива,

відкритість, справедливість,

можливість виправлення

Зміст Знання, уміння й навички, визначені

програмою

Блок теорії Блок практики

У Р О К

Методи Вивчення

нового

матеріалу

(розгорнута

розповідь,

стисла

розповідь за

опорним

конспектом,

самостійна

робота за

опорним

конспектом

)

Комбінований

(письмова

робота, бесіда,

розгорнута

розповідь,

стисла

розповідь)

Застосуванн

я знань,

умінь і

навичок

(рішення

пізнавальних

завдань,

змагання,

ігри)

Перевірка

та

корекція

знань,

умінь і

навичок

(усні

відповіді,

письмові

роботи)

Фронтальна,

групова,

парна,

індивідуальна

перевірка

Контроль Контрольні

запитання

Письмове відтворення

та письмові або усні

відповіді за опорним

конспектом,

взаємоконтроль,

самоконтроль,

самооцінка

Взаємоконтроль,

самоконтроль,

письмова контрольна

робота

Увага!

Використання схемно-знакових моделей можливе там,

де дослідження мовного явища є складним для учнів. У процесі

навчанні мови моделювання доцільне при попередньому

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

знайомстві з будь-яким цілим, тобто ще до початку його

глибокого аналізу.

Моделювання – метод опосередкованого пізнання за

допомогою штучних або природних систем, котрі зберігають

певні особливості мовного явища (як об’єкта дослідження), що

дає можливість уявляти цей об’єкт у головних відношеннях,

отримувати про нього нове знання.

Модель є спрощеним візуальним поняттям будь-якої

системи (структури) за винятком другорядних складників або

зв’язків між ними. Враховуючи ці особливості, модель

використовується для попереднього знайомства з будь-яким

цілим, тобто ще до початку його глибокого аналізу.

На уроках навчання мови використовується два типи

моделей:

 які відображають реальний предмет чи ситуацію (шлях

мислення від конкретного до абстрактного);

 необхідні для репрезентації абстрактних похідних, тобто

для конкретного подання певної ідеї або абстрактної теорії

(шлях мислення від теорії до її моделі).

Будь-які моделі стоять посеред шляху від практики до

теорії або навпаки – від теорії до практики.

Технологія інтегрованого уроку

Інтегрований урок - урок, в якому органічно поєднано

відомості з інших навчальних предметів, поєднаних однією

темою. Таке поєднання сприяє інформаційному збагаченню

сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення

цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь

явище, поняття, досягти цілісності знань.

Способи інтеграції

За змістом

За способами пізнавальної

діяльності

(залучення матеріалу з інших

дотичних предметів).

(спостереження, мовлення,

мислення).

В інтегрованому уроці застосовується обидва способи

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

інтеграції з переважанням залежно від теми заняття та рівня

підготовки учнів.

Типологія інтегрованих уроків української мови і мовлення

(за Л.Варзацькою)

 вступні уроки (уроки до певної навчальної теми з

використанням міжпредметних зв’язків та інтегрованих

видів діяльності);

 базові уроки (уроки, спрямовані на вироблення, корекцію і

контроль навичок, умінь узагальнювати і систематизувати

виучуваний мовний матеріал. На цих уроках не

використовуються інтегровані засоби навчання,

ефективними є міжпредметні зв’язки);

 заключні уроки (уроки з вивчення певної теми та широким

використанням інтегрованих видів діяльності, що

активізують словесну творчість, розкривають виражальні

можливості мовних засобів (слова, граматичні форми,

інтонації)).

Структура інтегрованого уроку

української мови і мовлення

(за Л.Варзацькою)

Формування задуму висловлювання

(співвідноситься з

такими етапами мовленнєвої діяльності, орієнтування,

планування. На цьому етапі уроку розв’язуються такі

завдання: актуалізація чуттєвого досвіду, знань учнів про

предмет висловлювання; активізація слів, словосполучень,

речень, необхідних для вираження думки; удосконалення

способів мовленнєвої діяльності, найголовніших опорних

умінь; спостереження за виражальними можливостями

слова, граматичною формою, лексикою; розвиток навичок

грамотного й каліграфічного письма, удосконалення

граматичних умінь).

Творення тексту

відповідає третьому етапу мовленнєвої

діяльності – реалізації задуму. Керування дитячою

творчістю здійснюється через різноманітні мовленнєві

СУЧАСНИЙ УРОК (українська мова та література)

завдання, які спонукають учнів до складання тематично

близьких текстів.

Етап редагування

зорієнтований на четвертий етап

мовленнєвої діяльності – контроль. Доцільним є виразне

декламування складених творів, створення пластичних

етюдів, виконання ілюстрацій чи колективних композицій,

добір влучних заголовків до творчих робіт.

Технологія особистісно-зорієнтованого уроку

Увібравши в себе елементи різних методик

(розвивального, модульно-рейтингового навчання, педагогіки

співробітництва), особистісно-зорієнтоване навчання ставить за

мету зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, забезпечити

можливість навчання за індивідуальною програмою, створити

умови для його самовизначення й самореалізації, спиратися на

інтереси, цінності, схильності, психолого-фізіологічні

особливості (пам’ять, увагу, уяву, мислення) особистості.

Учитель, обираючи особистісно-зорієнтоване навчання, має

пам’ятати:

 стиль спілкування на уроці повинен ґрунтуватися на

педагогіці співробітництва;

 урок слід будувати на діяльнісній основі: учень активно

працює – одноосібно, у парі, групі, кооперативно;

 оволодіння навичками цілевизначення, планування,

організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковим;

 учитель має спиратися на суб’єктивний досвід,

психофізіологічні особливості школяра, його інтереси,

ціннісні орієнтації, індивідуальний

 стиль навчальної діяльності, створювати атмосферу успіху;

 учень постійно має знаходитися в ситуації вибору;

 використовувати активні й інтерактивні методи навчання.

В.Ф.ДОРОЗ, Т.Е.ЛАРІНА

Структура особистісно-зорієнтованого уроку

(за А.Фасолею)

1. Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі й

викликати інтерес до обговорюваної теми).

2. Цілевизначення (мета: чітке визначення цілей, забезпечення

розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого

вони мають досягти на уроці й чого від них чекає вчитель).

3. Рефлексія (мета: обговорення роботи на уроці, а саме участі

кожного в спільній діяльності, аналіз здобутих результатів,

труднощів, обговорення шляхів подолання недоліків у

роботі, осмислення своїх відчуттів, порівняння їх з

відчуттями й міркуваннями однокласників, планування

досягнення намічених цілей). Послідовність формування

рефлексивних умінь має такий вигляд: аналіз і оцінка →

взаємоаналіз і взаємооцінка → самоаналіз і самооцінка.

4. Оцінювання (на уроці оцінюються: рівень навченості учнів –

традиційне виставлення оцінок за знання); рівень

научуваності – оцінка навчальних можливостей, зона

найближчого розвитку (за Л.Виготським); рівень

особистісного зростання.

Технологія інтерактивного уроку

Інтерактивний урок - спеціальна форма організації

пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану

мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен

учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої

класифікації інтерактивних технологій навчання, О.Пометун,

Л.Пироженко визначають умовну робочу класифікацію за

формами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології.

Вчені розділяють їх на чотири групи залежно від мети уроку та

форм організації навчальної діяльності учнів:

 інтерактивні технології кооперативного навчання;