Чепінога В.Г. Основи економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

виробництва. При визначенні ціни товару орієнтуються, насамперед, на те, що готовий

заплатити покупець, а не на витрати виробництва. Значно зростає роль збутових

служб підприємства.

Принципи маркетингу придатні не лише для економічної сфери. Вони можуть

бути використані лікарями, юристами, консультантами, фінансистами, науковими

працівниками. Усім необхідно розуміти і задовольняти потреби клієнта, пацієнта,

покупця.

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

Розділ 5. Основи саморегулювання ринкової економіки

1. Попит і його детермінанти;

2. Пропозиція та її детермінанти;

3. Ціна у ринковій економіці;

4. Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової економіки;

5. Суперечності механізму саморегулювання ринкової економіки;

Нормальне функціонування ринкової економіки передбачає постійне

підтримання певної відповідності суспільними потребами та економічними між

ресурсами, необхідними для виробництва благ, якими задовольняються потреби.

Його механізм неоднаковий для різних економічних систем. У командно-

адміністративній економіці узгодження здійснюється єдиним органом, роль якого, як

правило, виконує держава. Саме вона вивчає обсяг по-підлягають задоволенню, та

розподіл економічних ресурсів між різними видами створюваних благ. У ринковій

економіці такого органу не має. Кожен її суб'єкт самостійно розв'язує проблему

використання своїх ресурсів для створення благ та їх реалізації. Але це не усуває

необхідності узгодження потреб і ресурсів у межах усієї економіки. Тому потрібен

механізм, здатний забезпечити таке узгодження. Головну роль у ньому відіграє ринок

з допомогою таких факторів, як попит, пропозиція, ціна та конкуренція.

Їх взаємодія і створює той механізм узгодження потреб та економічних ресурсів,

який є механізмом саморегулювання ринкової економіки. Він означає, що

встановлення певної відповідності, взаємозв'язку між різними складовими економіки

здійснюється силами самої економіки, без втручання зовнішніх щодо неї факторів,

насамперед держави. Розглянемо складові цього механізму та їх взаємодію.

1. Попит і його детермінанти

У ринковій економіці блага виступають у вигляді товарів, придбати які можна

шляхом обміну на ринку. Щоб задовольнити свої потреби, люди купують необхідні

блага. Цим створюється з боку покупців бажання придбати певну кількість благ. Але

одного бажання для придбання благ на ринку недостатньо. Потрібно ще оплатити

благо і лише після цього його можна використати для задоволення потреби. Оплата

товару пов'язана з його ціною, бо за інших рівних умов кількість товару, яку бажає

придбати покупець, буде залежати від ціни товару.

Кількість продукту, яку покупець бажає і може придбати за певною ціною із

можливих протягом певного періоду часу, і називається попитом. В його основі

лежать потреби, але лише такі, які їх суб’єкт здатен оплатити, тобто платоспроможні

потреби. Тому попит показує ту кількість продукту , яку покупці здатні оплатити зі

своїх потреб.

Отже, попит насамперед розглядається з точки зору вигідності ціни і показує

кількість продукту, яку споживачі будуть купувати за різними можливими цінами.

Існування закону попиту зумовлено такими факторами, які в економічній теорії

дістали назву принципу спадної корисності, ефекту доходу і ефекту заміщення..

Дійсно, щоденна практика переконливо показує, що люди, як правило, купують

товару більше саме за низькою ціною, ніж за високою.

Ціна є тим бар'єром, що визначає кількість продукту, що купується. Якщо вона

дуже висока, то взагалі відбиває бажання купувати товар. Низька ціна, навпаки,

посилює прагнення - придбати товару якомога більше. Існування такої залежності

підтверджується і таким явищем, як періодичні розпродажі товарів за зниженими

цінами з метою збільшити попит покупців.

Чинником, що впливає на закон попиту, виступає і ефект доходу. Він показує

залежність між реальним змістом доходу і цінами продуктів, що купуються за його

рахунок. За нижчої ціни покупець може дозволити собі придбати більшу кількість

даного продукту, не відмовляючись одночасно від придбання інших продуктів.

Отже, зниження ціни товарну збільшує купівельну спроможність грошового

доходу споживача, а тому він може купити більшу, ніж за вищої ціни, кількість даного

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

продукту. Отже, його попит зросте. Вища ціна призводить до протилежного

результату.

Закон попиту перебуває і під впливом ефекту заміщення. Останній полягає в

тому що із зниженням ціни у, споживача з'являється стимул придбати дешевші

товари, замість , аналогічних, але дорогих. Якщо, наприклад, ціна на масло зростає, а

ціна на маргарин залишається незмінною), то споживач, який раніше купував масло,

тепер переключається на придбання маргарину, який при аналогічній з маслом

корисності для споживача стає дешевшим, а отже вигіднішим для нього. Він замінить

масло, що стало для нього дорогим, на маргарин і цим збільшить реальне значення

свого грошового доходу. В цьому випадку ефект заміщення поєднується з ефектом

доходу, бо, замінивши масло на маргарин, покупець має можливість придбати певну

кількість альтернативного продукту.

На ринку, як правило, виступають багато покупців, кожен з яких пред'являє

певний попит. Сумарна величина попиту усіх покупців однорідного товару на певному

ринку протягом певного часу називається ринковим попитом. Він, як і індивідуальний

попит, насамперед, залежить від ціни. Але, на відміну від індивідуального попиту, на

ринковий попит впливають й інші чинники. Якщо на ринку з'явиться більше покупців,

то при незмінній ціні товару вони, куплять його більше, тобто попит на даний товар

зросте. Ті чинники, що впливають на попит при незмінній ціні, називаються

неціновими детермінантами. Вони різноманітні. Але в кожній країні на певному етапі

розвитку головні чинники попиту — економічні. До них належать кількість споживачів

на ринку, смаки споживачів рівень доходів споживачів, ціни на взаємозамінні та

взаємодоповнюючі товари, очікування щодо змін цін та доходів.

При незмінній ціні попит на певний товар, насамперед, залежить від кількості

покупців на ринку. .Якщо їх кількість зростає, то відповідно і товарів вони купують

більше. При зменшенні кількості покупців попит зменшується.

Істотним чинником попиту є смаки. споживачів. Це, насамперед, їх уподобання,

що формуються рекламою та модою. Якщо з якихось причин товар стає модним, це

значно збільшує кількість бажаючих придбати його, і попит підвищиться. Із зміною

моди попит на цей товар істотно падає. Надзвичайно важливу роль відіграє реклама,

впливаючи на психологію споживача, виховуючи у нього бажання за будь-яких

обставин придбати рекламований товар.

Суперечливим неціновим чинником попиту є доход споживачів. Його

збільшення, як правило, спричинює підвищення попиту, бо з'являється можливість

купувати певні блага в більшій кількості. Очевидно, існує й протилежне явище:

зменшення доходу супроводжується зменшенням придбання певних товарів. Такі

товари, попит на які змінюється у прямій залежності від зміни доходу, називаються

нормальними товарами.

На попит впливає і такий чинник, як очікування споживачами зміни цін і

доходів. Якщо в майбутньому передбачається підвищення цін на певний товар, то це,

за інших рівних умов, викличе збільшення допиту на нього у даному періоді. І навпаки,

очікування майбутнього, зниження цін позначається на зменшенні попиту на товар у

поточному періоді. Подібна ситуація і з очікуванням змін у доходах. Якщо споживач

передбачає збільшення свого доходу у майбутньому періоді, це стимулює його до

збільшення його витрачання у поточному періоді, а отже й підвищує попит на товари,

які він купує.

Отже, на попит впливають дві групи чинників - цінові та нецінові. Залежно від

цього розрізняють поняття зміни величини попиту і зміни в попиті.

Збільшення або зменшення попиту залежно від зміни ціни за інших рівних умов

і називається зміною величини попиту.

Попит характеризується ще однією ознакою, що називається еластичністю попиту.

Вона пов'язана з різною мірою впливу того чи іншого чинника на кількісну зміну

попиту.

2. Пропозиція та її детермінанти

Другою домінантою ринку є пропозиція. Це ті кількості благ, які виробник може

і бажає поставити на ринок за певною ціною протягом певного періоду часу.

На пропозицію впливають і ціни на ресурси. Щоб виготовити певну кількість

товару, потрібні ресурси. Вони платні, тому виробництво вимагає певних витрат на

придбання ресурсів. Якщо ціна на них зростає, то виготовлення попередньої кількості

товару вимагає більших витрат на придбання ресурсів. Виготовлений товар буде

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

дорожчим, і за незмінної ціни його виготовлення стане невигідним. Отже, пропозиція

такого товару на ринку буде зменшуватись. Відповідно зменшення цін на ресурси

спричинить зменшення витрат на кожну нову одиницю товару, а отже, їх виробництво

збільшиться відповідно зросте і пропозиція на ринку.

Суттєвим чинником пропозиції є рівень технологічної оснащеності виробництва.

Нова техніка, прогресивна технологія дають можливість підвищувати ефективність

виробництва, а отже зменшувати витрати ресурсів на одиницю продукції. За умови

незмінності цін на ресурси витрати виробництва зменшуються, що дозволяє

виробляти більше, продукції і збільшувати її пропозицію на ринку.

На пропозицію істотно впливають податки .та дотації. Податки є вирахуванням

з доходів, одержують виробники від реалізації продукції. Їх підвищення за незмінної

ціни товару призводить до зменшення доходу виробників, що робить виготовлення

товарів невигідним, а отже, зменшує їх пропозицію. Впливають на пропозицію і

дотації, що є грошовими коштами, які держава надає підприємствам для покриття

різниці між їх доходами і витратами. Дотації знижують витрати виробника, що робить

його товари вигідними для виробництва і позитивно позначається на збільшенні їх

виробництва.

Кількість продукції, що постачається на ринок, перебуває і під впливом

очікування зміни цін у майбутньому. Якщо у перспективі передбачається зростання

цін, то власнику товарів вигідніше не поставляти товар на ринок зараз, а

«притримати» його і реалізувати у майбутньому, бо це принесе йому більший доход.

Крім того очікування зростання цін у майбутньому може стимулювати розширення

виробничих потужностей, що дозволить збільшити обсяги виробництва, а отже, і

пропозицію товарів на ринку.

Пропозиція залежить і від зміни цін на взаємопов’язані товари. Якщо,

наприклад, ціни на свинину зростають, то буде більше вироблятися м»яса птиці, а

отже, збільшиться його пропозиція, бо виробникам буде вигідніше використовувати

ресурси саме для виробництва м'яса птиці.

Отже, на пропозицію, як і на попит, впливають дві групи чинників – цінові та

нецінові. Залежно від цього виділяють поняття зміни величини пропозиції і зміни у

пропозиції. Збільшення, або зменшення пропозиції залежно від зміни ціни, за інших

рівних умов, називається зміною величини пропозиції. Збільшення або зменшення

пропозиції під дією нецінових чинників називається зміною у пропозиції.

Пропозиції, як і попиту, притаманна еластичність. Вона показує ступінь

залежності між зміною обсягу пропозиції та ціною. Якщо виробники чутливі до зміни

цін, пропозиція еластична, якщо відносно нечутливі — пропозиція нееластична. Мірою

цієї залежності є коефіцієнт еластичності пропозиції, що визначається за такою

формулою:

Відсоток зміни величини пропозиції товару Х

Е пр =-----------------------------------------------------------------

Відсоток зміни ціни товару Х

Якщо Епр > 1, то пропозиція еластична, при Епр < 1 - нееластична.

Еластичність пропозиції залежить від проміжку часу, який виробник має для

реагування на конкретну зміну ціни. Що більший такий проміжок, то вища мобільність

ресурсів, тобто можливості їх переміщення з виробництва одних благ на інші. А тому

еластичність пропозиції вища там, де вища мобільність ресурсів. Щодо цього критерію

розрізняють три ринкові періоди; найкоротший, короткостроковий та довгостроковий.

У першому зазначеному періоді пропозиція нееластична, бо практично немає

можливості зміни ресурсів для виготовлення нових товарів. Прикладом можуть бути

товари, що швидко псуються, наприклад ягоди, бо їх зберігати довго не можна,

оскільки вони втрачають свої споживчі властивості. Тому навіть істотна зміна цін на

таку продукцію на її пропозиції майже не позначиться. У другому та третьому

періодах пропозиція еластична, причому міра її еластичності вища у довгостроковому

періоді, бо протягом цього періоду можливості зміни ресурсів ширші. Досвід західних

країн свідчить, що коефіцієнт еластичності пропозиції має тенденцію до збільшення,

тобто підвищення цін на певну величину викликає зростання виробництва продукції

дещо більшою мірою.

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

3. Ціна у ринковій економіці

Аналіз попиту і пропозиції показав, що вони тісно пов'язані з ціною. Остання

може як сприяти збільшенню попиту та пропозиції, так і призводити до їх зменшення.

Тобто, між попитом, пропозицією і ціною існує певна взаємозалежність.

Почнемо з визначення ціни. Ціна — це кількість грошей, які потрібно заплатити

за право власності на товар. Вона є грошовим виразом вартості, цінності товару. В

ринковій економіці ціна виступає тією ланкою, що пов’язує виробника товару і його

споживача, тобто сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Від її рівня

залежить реалізація інтересів ,як виробників, так і споживачів. Висока ціна сприяє

реалізації інтересів виробника, і продавця товару, бо приносить йому, високий доход.

У той самий час вона негативно впливає на інтерес споживача, покупця, бо він за

придбання товару має платити більшу частину свого доходу, ніж за нижчої ціни.

Отже, ціна повинна бути на такому рівні, щоб забезпечувати реалізацію Інтересів як

продавця, виробника, так і покупця, споживача. Тому необхідний механізм, який би

дозволив встановлювати ціну саме на такому рівні.

Формування цін у ринковій економіці здійснюється під впливом багатьох

чинників.

По -перше, ціна визначається витратами на виготовлення товарну. За інших

рівних умов збільшення витрат викликає зростання ціни товару і навпаки.

По-друге, на рівень ціни впливає співвідношення попиту та пропозиції. Якщо

товару пропонується багато, а попит з боку покупців невисокий, то ціна, як правило,

знижується. І навпаки, якщо бажаючих придбати товар багато, а пропозиція невелика,

то це призводить до зростання ціни.

По-третє, на рівень цін впливають психологічні чинники, під якими розуміють

сприйняття певних залежностей між ціною товару та деякими його властивостями

чисто суб'єктивно. Так, багато покупців вважають: що вища ціна, то товар, якісніший.

Престижність товару також спричинює підвищення ціни на нього. Покупці з більшою

довірою ставляться до цін, які не заокруглені, визначаються не лише цілими

грошовими одиницями, а й їх частинами. Так, покупець сприймає ціну в 99 грн. 10 коп.

як справедливішу порівняно з ціною 100 грн.

Розглянемо, як встановлюється ціна на ринку. Як уже з'ясували, зміна ціни

зумовлює зміну як попиту, так і пропозиції. Причому — в протилежних, напрямах: при

зростанні ціни, за інших рівних умов, попит зменшується, а пропозиція збільшується і

навпаки. Це зумовлює існування на ринку двох видів цін: продавця і покупця. Ціна

продавця — це ціна, нижче якої він продавати свій товар на ринку не хоче, бо тоді не

отримає нормального доходу. Ціна покупця — це та максимальна ціна, яку покупець-

мо-же заплатити за товар. Купівля-продаж товару може відбутися лише за умови, що

ціна покупця і ціна продавця співпадають.

Як же досягається така ситуація?

Встановлення рівноважної ціни відбувається стихійно, без впливу зовнішніх сил.

Стихійно, шляхом змагальності за реалізацію своїх інтересів покупці і продавці на

ринку, створюють ситуацію, за якої їхні інтереси узгоджуються і встановлюється ціна,

що задовольняє усіх суб’єктів даного ринку. Така ціна і є рівноважною ціною, а

ситуація на ринку називається ринковою рівновагою.

Створюється ситуація, за якої суб'єкти ринку не мають бажання її змінювати, бо

кількість товару на ринку достатня для задоволення потреб усіх споживачів даного

товару і в той самий час задовольняє потреби усіх постачальників його на ринок.

Аналізуючи встановлення рівноважної ціни, ми абстрагувалися від нецінових

чинників. Однак у реальному житті вони постійно існують і впливають на обсяги як

попиту, так і пропозиції. Розглянемо, як цей вплив позначається на встановленні

рівноважної ціни і ринкової рівноваги.

Нехай під впливом нецінових чинників відбулися зміни у попиті, покупці почали

купувати за незмінної ціни менше товару. Це означає, що за діючої до цього ціни той

обсяг пропозиції, який здійснювали продавці і який забезпечував ринкову рівновагу,

покупці не будуть купувати. На ринку створюється надлишок, і щоб його уникнути,

продавці змушені будуть знижувати ціну. Зниження буде здійснюватися до того

моменту, коли обсяг пропозиції урівноважиться із новим обсягом попиту. Це і викличе

встановлення нової рівноважної ціни, яка буде нижчою за попередню.

При збільшенні попиту під впливом нецінових чинників ситуація буде

протилежною. При незмінній ціні ринковий обсяг попиту збільшиться, і наявна

пропозиція буде недостатньою для його покриття. Утвориться дефіцит товару, на

який продавці відреагують підвищенням ціни до того рівня, при якому пропозиція

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

урівноважить зрослий попит, а відтак встановиться і нова рівноважна ціна, вища за

попередню. Отже, при зміні у попиті під впливом нецінових чинників рівноважна ціна

буде змінюватись у одному напрямі із зміною попиту (за умови, що на пропозицію не

впливають нецінові чинники).

Рівноважна ціна буде змінюватись і за умови, коли відбуваються зміни у

пропозиції під впливом нецінових чинників. Якщо пропозиція збільшиться, то при

незмінній величині попиту на ринку з'явиться надлишок товарів, що за діючої

рівноважної ціни не може бути реалізований. Щоб його реалізувати, продавці змушені

будуть знижувати ціну до того рівня, при якому пропозиція урівноважиться з попитом.

Ця ціна й буде новою рівноважною ціною, бо саме за нею покупці зможуть купити весь

обсяг запропонованого товару. При зменшенні обсягу пропозиції під дією нецінових

факторів ситуація на ринку змінюється таким чином, що при попередній ціні обсяг

попиту перевищить пропозицію, а це призведе до дефіциту товарів. Щоб його

уникнути, необхідно збільшити обсяг пропонованого товару. Але це може бути

здійснене лише при підвищенні ціни. Саме за такої умови продавці поставлять на

ринок дефіцитний обсяг товару. Ціна буде зростати до того рівня, за яким пропозиція

урівноважить попит. На цьому рівні і встановиться нова рівноважна ціна, за якої на

ринку утвориться рівновага. Отже, при зміні у пропозиції під впливом нецінових

чинників рівноважна ціна буде змінюватися, причому вектор цієї зміни співпадає із

вектором зміни пропозиції (за умови незмінності нецінових чинників попиту).

Таким чином, аналіз взаємодії попиту, пропозиції та ціни показує, що в

результаті такої взаємодії на ринку встановлюється рівновага. Саме під впливом цієї

взаємодії ринок здатний встановлювати порушену рівновагу, зумовлену зовнішніми

чинниками. Попит, пропозиція і ціна складають той механізм, який зумовлює рух

ринку до рівноваги, пристосовуючи його до нових умов. Рівновага ринку досягається в

результаті стихійної дії суб'єктів ринку, кожен з яких дбає, насамперед, про свої

інтереси. Саме боротьба за їх реалізацію і виступає тією силою, що змушує ринок

підтримувати рівновагу, пристосовуючись до зумовлених різними чинниками змін. Цю

силу економісти називають конкуренцією.

4. Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової економіки

Ринок — це сфера, де активно взаємодіють усі ринкові суб'єкти. Характер їх

взаємодії залежить від таких чинників, як кількість продавців і покупців, незалежність

їх один від одного (юридична рівність), свобода входу та виходу з ринку і міра впливу

окремих суб'єктів ринку на рівень ціни. Якщо ринок характеризується значною

кількістю покупців і продавців, кожен з яких функціонує на ньому юридичне

незалежно, відсутні перешкоди, що заважають вільному входу на ринок та виходу з

нього кожного суб'єкта і, нарешті, кожен із суб'єктів ринку не має достатньої

економічної сили, щоб впливати на рівень цін на ринку, то взаємозв'язки між:

суб'єктами, такого ринку є зв'язками конкуренції. Конкуренція (від лат. concurentia —

суперництво) є боротьбою між окремими суб'єктами ринку за найповнішу реалізацію

своїх інтересів, насамперед економічних. Це співвідношення взаємозалежності та

економічного суперництва між; суб'єктами ринку. Найхарактернішими рисами цього

співвідношення є повна господарська відособленість кожного власника товарів,

залежність становища як покупців, так і продавців від рівня ринкової ціни,

неможливість кожного окремого суб'єкта ринку вплинути самостійно, без

взаємозв'язку з іншими, на рівень ціни. Тому об'єктивним наслідком такого

співвідношення суб'єктів ринку є лише опора кожного з них на власні сили, прагнення

якнайповніше реалізувати свої інтереси, досягти максимальної вигоди. У цьому і

виявляється економічна суть конкуренції.

Для здійснення конкуренції потрібні певні умови.

По-перше, наявність на ринку певної кількості незалежних економічно

виробників товарів або ресурсів та їх споживачів.

По-друге, свобода вибору господарської діяльності виробників і партнерів при

встановленні господарських зв'язків.

По-третє, можливість доступу до ринку будь-якого суб'єкта ринкових відносин.

По-четверте, наявність достатньої кількості вільних економічних ресурсів, які

можна використати для збільшення виробництва тих чи інших товарів.

Конкуренція здійснюється різними методами. Це, насамперед, цінові методи.

Вони полягають у тому, що підприємець, який знижує ціну, розширює збут своєї

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

продукції, а отаке, збільшує і доходи, тобто повніше реалізує свої інтереси. Щоб цього

досягти, необхідно забезпечувати зниження витрат на виготовлення товару, без якого

зниження ціни може призвести до зменшення доходів.

Другою групою є нецінові методи конкуренції. Це засоби забезпечення своїх

інтересів, що безпосередньо не пов'язані із зміною ціни. До них належить

забезпечення технічної переваги над конкурентом, що дозволяє підвищувати якість

товарів, їх асортимент і цим завойовувати ринок. Неціновим методом конкуренції є і

використання умов продажу товару — так званий післяпродажний сервіс. Фірми, що

забезпечують кращі умови використання купленого товару, розширюють ринки своїх

товарів. Великого значення набув за сучасних умов такий метод конкуренції, як

реклама. Всі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців,

надати відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача

зробити покупку саме рекламованого товару. Широко використовуються й такі

методи, як промислове шпигунство, економічний бойкот (коли різними засобами

конкурента позбавляють можливості нормально здійснювати господарську діяльність)

та суто кримінальні прийоми — залякування, побиття й фізичне знищення конкурента.

Залежно від умов, за яких здійснюється конкуренція, розрізняють кілька її

форм: вільна, або досконала, внутрішньогалузева і міжгалузева. Історично першою

формою конкуренції була вільна. Вона притаманна ринковій економіці у період її

становлення і функціонування за умов так званого класичного домонополістичного

капіталізму. Вона прийшла на зміну кастовій замкнутості цехового ремісничого

виробництва і меркантилістичній політиці протекціонізму. Вільна конкуренція

характеризується тим, що здійснюється без будь-якого втручання у ринок як держави,

так і інших сил, здатних обмежити конкуренцію. Вона передбачала повну свободу

господарської діяльності будь-якого суб'єкта ринку, відсутність обмежень доступу на

ринок кожному його суб'єкту, відсутність дискримінації покупця і продавця,

неспроможність окремих суб'єктів ринку істотно впливати на ринкову ціну, наявність

повноцінної і достовірної інформації про стан ринку і ціни. Вільна конкуренція, як

правило, характеризується використанням цінових методів, що зводиться до тиску на

конкурента через ціни.

Розрізняють також внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію.

Внутрішньогалузевою є конкуренція між продавцями та покупцями однорідного

товару (назва пов'язана з поняттям галузі, що є сукупністю підприємств економіки, які

виробляють однорідну продукцію незалежно від територіального розміщення). Це

суперництво відбувається, по-перше, між: самими виробниками товару, по-друге, між

його покупцями і, по-третє, між: виробниками, з одного боку, та покупцями — з

іншого. Результатом такої конкуренції є встановлення рівноважної ринкової ціни, за

якою на даному ринку реалізується дана продукція.

Суперництво між підприємцями різних галузей за найвигідніше застосування

своїх капіталів є міжгалузевою конкуренцією. Кожен підприємець прагне на свій

капітал отримати максимальний прибуток. Тому підприємці тих галузей, де доходи

низькі, прагнуть вилучити з них свої капітали і застосувати їх у тих галузях, де вони

принесуть вищі прибутки. Тому засобом здійснення міжгалузевої конкуренції є

переливання капіталів з однієї галузі в іншу, що спричинює зміну ринкової рівноваги

як в окремих галузях, так і в економіці в цілому.

Розглянемо, яку роль відіграє конкуренція у ринковій економіці. Насамперед,

конкуренція виступає важливим чинником формування ринкової рівноваги і

рівноважної ціни. Ми уже з'ясували, що на ринку можлива ситуація, за якої пропозиція

перевищує попит і виникає надлишок продукції. За цих умов продавці не можуть

продати свої товари за існуючою рівноважною ціною. І хоча за нормальних умов кожен

продавець прагне продати товар якомога дорожче, при утворенні надлишку між

продавцями починається боротьба за ринки збуту. Коли вона набуває особливої

гостроти, деякі з продавців вдаються до зниження ціни. Тоді інші продавці, щоб не

втратити покупців, також знижують ціни. Такий процес триває доти, поки ціна не

досягне рівня, за якого пропозиція урівноважується з попитом і ринкова рівновага

встановлюється за нижчого ціною, яка є результатом конкуренції між продавцями.

На формування ринкової рівноваги та рівноважної ціни впливає і конкуренція

між: покупцями. Якщо в силу нецінових чинників пропозиція знижується при

незмінному попиті, то виникає дефіцит товару на ринку. Це призводить до

загострення взаємовідносин між покупцями. Останні, як правило, прагнуть купувати

товар за нижчими цінами. Але при дефіциті між покупцями починається боротьба за

придбання товарів. Деякі з них навіть починають пропонувати вищу ціну. І

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

починається ланцюгова реакція: все більше покупців згодні купувати товар за вищою

ціною. Таким чином, боротьба між покупцями зумовлює підвищення цін і відповідне

збільшення пропозиції. Рівновага на ринку встановлюється на новому рівні ціни. Цьому

сприяє конкуренція, що є дійовим чинником збалансованості попиту та пропозиції і

встановлення рівноважної ціни.

Завдяки конкуренції відбувається ефективний розподіл обмежених ресурсів між

галузями та окремими підприємствами. Виробники товарів у своїй діяльності

керуються принципом: виробляти те, що приносить прибуток, а товари, які дають

збитки, знімати з виробництва. Одержані галуззю високі прибутки свідчать, що галузь

процвітає, а це — сигнал для збільшення у ній капіталів. Збитки означають, що галузь

неблагополучна, що викликає скорочення виробництва і відтік капіталів з галузі.

Розширення і скорочення виробництва — процеси, що саморегулюються. Розширення

виробництва збільшує обсяг ринкової пропозиції порівняно з величиною ринкового

попиту, і ціна при цьому знижується, що призводить до зменшення або зникнення

прибутку. В міру скорочення виробництва галузі зменшується ринкова пропозиція

порівняно з попитом, у результаті чого ціни підвищуються, що спричинює ліквідацію

збитковості і нормальне функціонування галузі.

Вирішальним чинником у цьому русі є покупці, які, образно кажучи, голосують

за товари своїми грішми. Вони використовують гроші на купівлю тих товарів, які

хочуть і можуть купити, декларуючи у такий спосіб свої потреби. Збільшення кількості

бажаючих купити товар підвищує попит і служить сигналом для виробників про

виробництво такого товару, а отже, і використання для цього своїх ресурсів. Важливу

роль при цьому відіграє ціна, сигналізуючи про зміни у споживацьких запитах і

викликаючи належну реакцію з боку підприємств. Впливаючи на ціни і доходи, зміни у

споживацьких запитах диктують розширення одних галузей і скорочення інших. Таке

коригування реалізується через переорієнтацію ресурсного ринку, оскільки

процвітаючі галузі пред'являють більший попит на ресурси, а ті, де виробництво

скорочується, зменшують на них попит. Це здійснюється, насамперед, під впливом

конкуренції, через здатність нових фірм вступати у галузь з високими цінами,

розширювати виробництво і одночасно знижувати ціни до рівня, що забезпечує

нормальний прибуток. У цьому полягає так звана аллокаційна функція конкуренції.

Конкуренція виконує й таку важливу функцію, як інноваційна. У ринковій

економіці на однорідну продукцію встановлюється єдина для усіх суб'єктів ринку ціна.

За таких умов збільшити доход через підвищення ціни майже неможливо, бо покупці

не будуть купувати дорожчу продукцію. Збільшити доходи можна, зменшуючи

витрати виробництва, що дасть додатковий доход, оскільки товар буде продаватися

за незмінною ціною. Але для цього необхідно удосконалювати технологічний базис

виробництва, впроваджувати новинки техніки і технології, прогресивні форми

організації виробництва. Ті, хто здійснює такі заходи, отримують додаткові доходи.

Однак конкуренція робить їх короткостроковими, бо інші підприємці рано чи пізно

почнуть застосовувати подібні заходи, і переваги у доходах зникнуть. У той самий час

ті підприємці, які не зможуть такі заходи реалізувати, будуть витіснені з ринку. Тиск

конкурентів і зростаюча пропозиція призводять до того, що ціни мають тенденцію до

зниження, що відповідає інтересам споживачів. Отже, конкуренція виступає силою,

що забезпечує науково-технічний і економічний прогрес. Відомий економіст, лауреат

Нобелівської премії Ф. Хайек зазначив, що суспільства, які спираються на конкуренцію,

успішніше за інших досягають своїх цілей.

Конкуренція виконує і розподільну функцію. За умов ринкової конкуренції доход

отримують лише ті суб'єкти економічної діяльності, які враховують запити споживачів

і прагнуть до мінімізації витрат виробництва на основі науково-технічного прогресу.

Тому і розподіл доходів здійснюється, насамперед, відповідно до результативності

роботи. Інша справа, наскільки справедливий такий розподіл. Суперництво суб'єктів

ринку породжує і посилює їх розшарування. У конкуренції беруть участь виробники,

нерівні за економічною силою. Природно, що слабкіші не витримують тиску

могутніших виробників і рано чи пізно розорюються. Суперництво спричинює

поглиблення розриву в доходах сильних виробників і аутсайдерів. Тому конкуренція

виступає силою, що поглиблює соціально-економічне розшарування членів

суспільства.

Конкуренція здійснює у ринковій економіці ще одну важливу функцію — вона

сприяє поєднанню приватних та суспільних економічних інтересів. Фірми та

постачальники ресурсів для задоволення власних інтересів і збільшення власної

вигоди розширюють виробництво та раціоналізують його. Цим самим вони сприяють

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

задоволенню суспільних потреб споживачів. За умов конкуренції фірми застосовують

най економнішу комбінацію ресурсів для виробництва даного обсягу продукту, бо це

відповідає їх власній вигоді. Інакше вони втратять доходи, або розоряться. Такі умови

відповідають також інтересам суспільства — адже економляться ресурси,

підвищується ефективність їх використання. Отже, завдяки конкуренції максимізація

фірмами своїх доходів спричинює максимізацію суспільного продукту, тобто сприяє

узгодженню приватних інтересів із суспільними. Як зазначив А. Сміт, підприємці

продають нам те, що ми хочемо і на вигідних для нас умовах не тому, що вони нас

люблять, а тому, що люблять себе.

У ринковій економіці конкуренція виступає силою, що протидіє виникненню

стійкої економічної влади окремих суб'єктів ринку. Цю її функцію називають

контрольною. Виробники здійснюють економічну владу тоді, коли можуть впливати на

ринку на ціни на свої товари, що дає їм можливість отримувати більші, порівняно з

іншими, доходи. Конкуренція протидіє таким суб'єктам, обмежуючи їх прагнення до

економічної влади. Однак практика ринкової економіки показує, що з її розвитком ця

функція конкуренції істотно послаблюється, що сприяє руху ринкового господарства

до монополії.

5. Суперечності механізму саморегулювання ринкової економіки

Отаке, нормальне функціонування ринкової економіки забезпечується її

саморегулюванням, що здійснюється через механізм, який включає попит, пропозицію,

ціну і конкуренцію. Взаємодія цих елементів забезпечує постійну підтримку рівноваги

ринку. Він функціонує таким чином, що надає економіці певної стрункості, забезпечує

порядок у взаємодії усіх суб'єктів економічної діяльності. Саме цей механізм, при

зовнішній видимості анархії і безладдя, здійснює неусвідомлену координацію дій

людей і фірм, забезпечує, насамперед, узгодження між обмеженими ресурсами

суспільства та його потребами. Через це класик політичної економії А. Сміт назвав

такий механізм «принципом невидимої руки».

Механізм саморегулювання ринкової економіки має чимало позитивних рис. Він

ґрунтується на особистій свободі суб'єктів економічної діяльності, що дозволяє

здійснювати координацію економічної діяльності суб'єктів без примусу. Саме ця риса

забезпечує ринковій економіці досягнення значних успіхів, бо кожен учасник

економічної діяльності здійснює, її виходячи з власної вигоди, власних інтересів.

Важливою позитивною рисою механізму саморегулювання ринкової економіки є

те, що він забезпечує ефективний розподіл ресурсів на виробництво тих благ, у яких

суспільство має нагальну потребу. При цьому створюються умови, за яких кожен

господарюючий суб'єкт своєю діяльністю сприяє розробці і впровадженню нової

техніки, технології і організації виробництва. Так, механізм саморегулювання сприяє

досягненню високої економічної ефективності.

Проте механізм саморегулювання має й суттєві вади. По-перше, його

функціонування на певному етапі розвитку ринкової економіки призводить до

виникнення сили, що значно гальмує його дію. Нею стає монополія, що є антиподом

вільної конкуренції та істотно обмежує один з основоположних принципів ринкової

системи — економічну свободу її суб'єктів, а отже, вільну конкуренцію. Монополія

знижує роль ринкового механізму ефективного розподілу ресурсів, бо виробники,

одержуючи економічну владу, стають менш залежними від споживачів, одержують

можливість диктату над ними.

По-друге, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує соціально-

економічну нерівність. Як ми бачили раніше, конкуренція зумовлює розподіл доходів

залежно від ефективності. А це за умов нерівності суб'єктів господарювання

призводить до розшарування суспільства, поглиблює майнову нерівність його членів.

Відбувається надмірне зростання багатства у одних і погіршення становища інших, що

посилює соціальні суперечності у суспільстві.

По-третє, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує її

нестабільність, що виявляється у безробітті, інфляції та циклічному розвитку.

Стихійність розвитку, прагнення найповнішої реалізації власних інтересів за певних

умов викликає порушення рівноваги у рамках усієї економіки, що виявляється у формі

економічних криз надвиробництва. Останні збільшують безробіття, викликають

інфляцію та інші негативні явища, що врешті-решт позначаються на рівні життя

Київський університет права НАН України – Основи економічної теорії

значної частини суспільства. Усунути ці негативні явища механізм саморегулювання

ринкової економіки, як показує історичний досвід її функціонування, не здатний.

Отже, при усіх позитивних рисах механізму саморегулювання ринкової

економіки притаманні глибокі суперечності. Зменшити їх глибину і гостроту покликана

держава.