Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

Ось чому значна частина їх, яка всмокталася в кров, знову надхо-

дить у кишки і виділяється з калом. У зв’язку з цим прийнято ви-

значати не перетравність мінеральних речовин, а їх засвоюваність в

організмі.

У товстій кишці поживні речовини перетравлюються під дією

ферментів, які надійшли з хімусом (суміш корму і травних соків) із

тонкої кишки, та ферментів мікроорганізмів, що населяють цей від-

діл. Мікроорганізми синтезують ферменти, які розщеплюють кліт-

ковину до глюкози. Травні залози тварин таких ферментів не син-

тезують, і в тонкій кишці клітковина не перетравлюється. Продук-

тами перетравлення останньої у товстій кишці є леткі жирні кисло-

ти (оцтова, пропіонова та масляна), що всмоктуються у кров. Вони

також — додаткове джерело енергії. В товстій кишці синтезуються

вітаміни групи В, але не в такій кількості, щоб забезпечити в них

потребу моногастричних тварин.

У товстій кишці всмоктується вода і формуються калові маси, які

й виділяються через пряму кишку.

Особливості травлення у жуйних. У жуйних важлива роль у

перетравленні поживних речовин корму належить передшлункам

(рубець, сітка, книжка), місткість яких, наприклад, у дорослої худо-

би може становити до 200 л. У передшлунках не виділяються травні

соки, а процеси травлення відбуваються лише за участю мікроорга-

нізмів — бактерій та інфузорій, які населяють ці відділи травного

каналу. В 1 мл вмісту рубця міститься 10

– 10

бактерій і до 10

інфузорій. Для забезпечення своєї життєдіяльності вони синтезують

низку ферментів, а ті, в свою чергу, розщеплюють білки, жири й ву-

глеводи до простих мономерів, використовують їх, а продукти жит-

тєдіяльності мікроорганізмів отримує тварина-хазяїн. Таким чином,

здійснюється симбіоз між макроорганізмом і мікроорганізмами пе-

редшлунків.

У передшлунках функціонують різні види бактерій, що зброджу-

ють клітковину, крохмаль, цукри та інші безазотисті екстрактивні

речовини до летких жирних кислот (ЛЖК) — оцтової, пропіонової й

масляної; розщеплюють протеїни до амінокислот та аміаку і жи-

ри — до жирних кислот та гліцерину. Інфузорії живляться бактері-

ями, а також захоплюють і перетравлюють частинки корму. Крім

того, мікроорганізми синтезують вітаміни групи В, С і К. Під дією

мікроорганізмів у передшлунках жуйних перетравлюється до поло-

вини і більше органічної речовини корму, тобто вона переходить у

розчинний стан і гази — вуглекислоту та метан, які виділяються з

передшлунків під час відригування.

Співвідношення в рубці кислот бродіння (оцтова, пропіонова й

масляна) залежить від складу раціону — кількості в ньому клітко-

вини, крохмалю та цукрів. За високого вмісту клітковини у складі

ЛЖК збільшується кількість оцтової кислоти й зменшується пропіо-

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

нової і, навпаки, з підвищенням рівня крохмалю (зернові корми,

картопля) зростає вміст пропіонової кислоти (табл. 2.1).

2.1. Співвідношення ЛЖК у рубці корови за різних раціонів, %

(за Мак-Дональдом)

Кислота

Раціон

оцтова пропіонова масляна

Трава пасовищна 66 18 12

Сіно (7,2 кг) + концкорми (9 кг) 58 24 13

Сіно (0,9 кг) + концкорми (11 кг) 41 38 9

Залежно від кількості спожитого корму загальна кількість лет-

ких жирних кислот, що утворюються в передшлунках корів упро-

довж доби, досягає 4 л і більше. Із передшлунків ЛЖК частково

безпосередньо всмоктується в кров або надходить у сичуг і тонку

кишку, а звідти всмоктується й використовується в організмі жуй-

них в обмінних процесах як джерело енергії та матеріал для синте-

зу деяких речовин.

Так, оцтова кислота є основним попередником синтезу молочного

жиру. Тому за низького

вмісту клітковини у раціоні знижується жи-

рність молока, що особливо помітно в умовах переходу зі стійлового

утримання корів на пасовищне, коли тварини споживають молоду

траву без підгодівлі грубими кормами (сіно, солома). Пропіонова

кислота бере участь переважно в синтезі жиру тіла і глюкози крові,

сприяючи тим самим одержанню від жуйних більших приростів на

відгодівлі й поліпшуючи використання кормів. У разі згодовування

коровам великої кількості цукрових кормів (10 – 15 кг цукрових бу-

ряків за одну даванку) бурхливо зростає рівень кислот бродіння,

утворюється значна кількість не тільки оцтової, а й молочної кисло-

ти, які, всмоктуючись у кров, змінюють реакцію в тканинах на кис-

лу (ацидоз), що спричинює навіть загибель тварин.

У жуйних багато поживних речовин витрачається за рахунок га-

зів, які утворюються в процесі бродіння. З газами витрати станов-

лять до 14 %, із них 8 – 10 % припадає на метан.

У передшлунках жуйних суттєво змінюються протеїни кормів.

Більшість бактерій для синтезу власного білка клітин використо-

вують лише мінеральний азот. Тому в передшлунках білки про-

теолітичними ферментами гідролізуються не лише до пептидів і

амінокислот, а й значна частина амінокислот дезамінується з утво-

ренням кетокислот та аміаку. Отже, кінцевим продуктом розщеп-

лення протеїну корму в передшлунках жуйних є аміак. Вважають,

що таким чином використовується від 40 до 80 % азотистих речовин

корму.

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

Аміачний азот мікроорганізми використовують для синтезу біл-

ків свого тіла. Після надходження в сичуг і кишки мікробний білок

перетравлюється до амінокислот. У складі мікробного білка містять-

ся всі незамінні амінокислоти і в такий спосіб жуйні певною мірою

задовольняють потребу організму в незамінних амінокислотах.

Проте не весь аміак, який утворюється в процесі дезамінування

амінокислот, використовується для синтезу мікробного білка. Час-

тина його всмоктується в кров. До нього приєднується також аміак,

що утворюється у процесі обміну білків в організмі. У печінці з аміаку

синтезується сечовина, яка у жуйних виділяється через нирки, част-

ково із слиною потрапляє в рубець і за допомогою ферменту уреази

розщеплюється до аміаку, який знову використовується мікроорга-

нізмами. На цьому ґрунтується використання сечовини та інших

амонійних солей як замінників кормового протеїну для жуйних.

Жир у передшлунках ліполітичними ферментами мікроорганіз-

мів розщеплюється до гліцерину і жирних кислот. Гліцерин збро-

джується до пропіонової кислоти, а ненасичені жирні кислоти гідро-

генізуються (приєднують водень) й у вигляді насичених використо-

вуються організмом тварин, всмоктуючись у тонких кишках. Тому

жир жуйних твердіший, має вищу температуру плавлення і його

якість не залежить від складу жиру раціону.

Для жуйних характерними є періодичні процеси жуйки. Спо-

чатку вони пережовують корм поверхово, а потім, після відри-

гування певної порції, ретельніше. У них постійно виділяється зна-

чна кількість слини, яка має лужну реакцію і, потрапляючи в пе-

редшлунки, підтримує кислотність рубцевої рідини в межах нейт-

ральної, незважаючи на постійне утворення кислот бродіння. Це

створює оптимальні умови для діяльності мікроорганізмів.

Ретельно пережований корм разом із рідиною внаслідок скоро-

чення сітки надходить у книжку. В цьому відділі передшлунка він

додатково перетирається пелюстками книжки і надходить у сичуг.

Починаючи із сичуга, процеси травлення у жуйних відбуваються

аналогічно, як і у тварин з однокамерним шлунком.

2.3. Перетравність кормів

Ферментативні процеси, що відбуваються у травному каналі, ха-

рактеризують якісний бік травлення. Для організації годівлі тва-

рин найважливішим є кількісний бік, який показує, наскільки по-

живні речовини використовуються в організмі. Для цього проводять

спеціальні досліди на тваринах, аналізують кінцеві результати пе-

ретравлення за кількістю речовин, що затрималися в організмі. Пе-

ретравність поживних речовин корму (ППР) визначають за різни-

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

цею між кількістю спожитих однойменних речовин у кормі (ПР ко-

рму) і виділених у калі (ПР калу):

ППР

кормуПР

–

калуПР

Перетравність виражають відносним числом у відсотках, яке на-

зивається коефіцієнтом перетравності (КП), й обчислюють за фор-

мулою

100

корму

ППР

КП

ПР

⋅

Коефіцієнт перетравності показує ступінь засвоєння у травному

каналі певної речовини. Визначають його за кількістю спожитої

поживної речовини в раціоні й виділеної у калі.

 Наприклад, корова з’їла в раціоні 10 кг конюшинового сіна (12,6 % протеїну в

сіні), 20 кг кукурудзяного силосу (2,5 %), 2 кг соняшникової макухи (43,1 %) і

виділила 25 кг калу (3,2 % протеїну в калі).

Усього спожито протеїну: 10 кг × 126 г + 20 кг × 25 г +2 кг × 431 г = 2622 г.

Виділено в калі: 25 кг × 32 г = 800 г. Перетравилося: 2622 г – 800 г = 1822 г.

КП = 1822 г : 2622 г × 100 = 69 %.

На перетравність поживних речовин корму впливає низка чин-

ників: вид тварин, їхній вік, індивідуальні особливості, величина

кормової даванки, склад раціону, співвідношення в раціоні протеїну

і безазотистих речовин, способи заготівлі, підготовки кормів до зго-

довування тощо.

Вид тварин. Через відмінність у будові травного каналу корми,

особливо багаті на клітковину, різними видами тварин перетрав-

люються неоднаково. Так, органічну речовину трави, в сухій речо-

вині якої на клітковину припадає 25 – 30 %, велика рогата худоба

перетравлює на 66 %, коні — на 62, а свині — на 44 %. Перетрав-

ність клітковини в сіні у великої рогатої худоби становить 60 – 66 %,

свиней 30 – 40 і у птиці — 8 – 10 %.

Вік тварин. Перетравність поживних речовин залежить від

функціонального розвитку травного каналу. Якщо телята, ягнята,

поросята та інші тварини в молочний період перетравлюють орга-

нічну речовину молока на 96 – 98 %, то з переходом на рослинні ко-

рми — лише на 40 – 50 %. Із розвитком травного каналу перетрав-

ність поживних речовин рослинних кормів зростає і досягає рівня

дорослих тварин у 4 – 6-місячному віці, коли закінчується форму-

вання травної системи.

Індивідуальні особливості. Спостерігається різниця перетра-

вності того самого корму у різних тварин однієї породи й одного ві-

ку. Так, індивідуальна різниця в перетравності органічної речовини

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

грубих кормів становить 14 %, змішаних раціонів — 6 і концентро-

ваних кормів — 3 %.

Величина кормової даванки. Великі даванки корму пере-

травлюються гірше через перевантаження травного каналу. Кор-

мові маси просуваються швидше, перетравність їх знижується і

тварини відмовляються від корму. Щоб забезпечити нормальне

травлення, корм необхідно згодовувати часто й невеликими пор-

ціями. При цьому збуджуються травні залози, посилюється виді-

лення травних соків, що прискорює перетравлення поживних ре-

човин.

Склад раціону. На перетравність поживних речовин впливають

уміст протеїну, клітковини, співвідношення між протеїном і безазо-

тистими речовинами раціону. Чим більше клітковими в кормі, тим

гірша їхня перетравність. Кількість клітковими зростає у міру ста-

ріння трав’яних рослин. Клітковину молодої трави, в якій мало ліг-

ніну, жуйні перетравлюють на 70 – 80 %. З підвищенням рівня ліг-

ніну (мікроорганізми не виділяють ферментів, які гідролізують ліг-

нін) перетравність клітковини й інших поживних речовин знижу-

ється. Так, у дослідах, проведених на вівцях, внаслідок збільшення

кількості клітковини в раціоні перетравність поживних речовин

знизилася: за вмісту клітковини 25,1; 28,4; 30 % перетравність ор-

ганічної речовини становила 75 ; 67; 54 %.

На перетравність поживних речовин впливає співвідношення в

раціоні між перетравним протеїном і безазотистими речовинами.

Його називають протеїновим співвідношенням. Воно показує, скіль-

ки перетравних безазотистих речовин у раціоні припадає на одини-

цю протеїну:

Перетравні (жир 2,25 клітковина БЕР)

Перетравний протеїн

ПВ

⋅+ +

Протеїнове співвідношення буде вузьким, якщо на одну частину

перетравного протеїну в раціоні чи кормі припадає до шести частин

безазотистих речовин, середнім — шість — вісім і широким — понад

вісім.

Дорослі тварини найкраще перетравлюють поживні речовини за

середнього протеїнового співвідношенння, а молодняк — за вузь-

кого.

Підготовка кормів до згодовування. Розмелене зерно велика

рогата худоба і свині перетравлюють на 30 – 50 % краще, ніж ціле.

Проте грубі корми, розмелені на борошно, жуйні перетравлюють

гірше внаслідок швидкого проходження через травний канал (не

затримуються у передшлунках). Теплова обробка поліпшує пере-

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

травність поживних речовин, особливо зерна бобових. Останні міс-

тять антипоживні речовини (антитрипсин). Крім того, під час теп-

лової обробки частина крохмалю полімеризується, що прискорює

його перетравлення.

2.4. Оцінювання енергетичної поживності кормів

Енергетична поживність — це здатність корму забезпечувати

потребу тварин в енергії, вона є одним із найважливіших показни-

ків його поживної цінності. Продуктивність, роботоздатність тварин,

інтенсивність росту молодняку значною мірою залежать від рівня

споживання енергії в раціоні.

Енергія, яка вивільняється за повного окиснення корму, назива-

ється валовою, її визначають спалюванням невеликої маси корму у

калориметрі в атмосфері кисню. Практично кількість валової енер-

гії найчастіше розраховують за наявністю в одиниці корму окремих

органічних поживних речовин (протеїни, жири, вуглеводи) та їхнім

калориметричним (тепловим) коефіцієнтом.

Вміст перетравної енергії визначають у прямих дослідах на тва-

ринах за різницею між валовою енергією корму та енергією калу, а

непрямим методом — за кількістю перетравлених поживних речо-

вин та їхнім тепловим коефіцієнтом.

Енергія перетравлених поживних речовин в організмі втрачаєть-

ся із сечею, а у жуйних — із кишковими газами. Сеча тварин міс-

тить недоокиснені продукти обміну речовин — сечовину, сечову й

гіпурову кислоти, креатинін та інші речовини, які виносять з орга-

нізму частину енергії. У жуйних під час бродіння утворюється ме-

тан, з яким втрачається також значна кількість енергії корму.

Встановлено, що втрати енергії з кишковими газами і сечею у жуй-

них становлять 18 %, свиней і птиці — 4 %.

У тварин відбуваються втрати тепла, пов’язані з процесами жит-

тєдіяльності організму, роботою серцево-судинної, дихальної, сечо-

видільної та інших систем. Крім того, під час перетравлення й за-

своєння поживних речовин корму в організмі посилюються теплові

витрати енергії і, отже, приростає теплопродукція.

Обмінну енергію визначають за різницею між валовою енергі-

єю й втратами енергії з калом, сечею та кишковими газами:

ОБМІННА Енергія Енергія Енергія Енергія

=–––.

ЕНЕРГІЯ корму калу сечі метану

Вона є тією частиною корму, яка використовується для забезпе-

чення життєдіяльності організму і виробництва продукції. Якщо від

кількості обмінної енергії відняти енергію прирощення теплопроду-

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

кції, пов’язану із засвоєнням поживних речовин корму, то залиша-

ється чиста енергія, яка використовується організмом на підтри-

мання його життєдіяльності (підтримувальна енергія) та на утво-

рення продукції (продуктивна енергія).

Для визначення продуктивної енергії корму застосовують методи

прямої калориметрії, вивчення газообміну, балансів азоту та вуглецю.

Метод прямої калориметрії передбачає облік тепла, яке виділяє

тварина за певний проміжок часу. Для цього її вміщують у біологіч-

ний калориметр — герметичну камеру з подвійними стінами, між

якими знаходиться вода. Камера ізольована від проникнення повіт-

ря і тепла, але забезпечує годівлю, напування тварин, збирання

калу, сечі та облік кишкових газів. За температурою нагрівання во-

ди в калориметрі визначають загальну теплопродукцію, а за вміс-

том енергії в калі, сечі й метані — втрати енергії корму.

Метод прямої калориметрії дорогий і потребує складного облад-

нання. Тому при визначенні теплопродукції визначають газообмін,

враховуючи кількість спожитого твариною кисню і виділеного вугле-

кислого газу. На основі їх установлюють дихальний коефіцієнт через

співвідношення виділеного СО

до спожитого О

. За допомогою спеці-

альних таблиць визначають кількість тепла, яке утворилося в проце-

сі окиснення вуглеводів і жирів. Про кількість тепла, що утворилося

під час окиснення білків, дізнаються за вмістом азоту в сечі.

Для визначення чистої енергії продукції найчастіше застосову-

ють метод балансів азоту і вуглецю.

Баланс азоту вважають показником (індикатором) обміну про-

теїну в організмі тварин. Відомо, що азот надходить в організм

тільки у складі протеїну корму, а виділяється з калом, сечею та

продукцією (молоко, яйця) й відкладається в прирості маси тіла. У

незначній кількості він втрачається з потом, волосом, епітелієм

шкіри, але цих втрат у балансі не враховують. Звідси баланс азоту

становить:

NNNN про-N при-

=++ +.

кормукалусечідукції росту

Баланс вуглецю (С) — показник обміну органічних речовин в ор-

ганізмі тварин. Надходить цей елемент із кормом у складі білків,

жирів та вуглеводів, а виділяється з організму, крім тих шляхів, що

й азот, ще і в процесі дихання та з кишковими газами.

Баланс вуглецю у тварин визначають у спеціальних герметич-

них камерах (респіраційних апаратах) для обліку виділення газів:

CCCCС про- С при-

=+++ +.

кормукалусечігазівдукції росту

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

Залежно від надходження в організм і виділення з нього баланс

азоту і вуглецю буває позитивним, негативним та нульовим. Пози-

тивним його вважають тоді, коли азоту надходить із кормом біль-

ше, ніж виділяється з організму з калом, сечею та продукцією, не-

гативним — навпаки, а нульовим (азотна рівновага), коли його

надходження дорівнює виділенню. Це саме стосується й балансу

вуглецю. За позитивного балансу вказаних елементів тварини да-

ють приріст, у разі негативного зменшують живу масу, а нульово-

го — не змінюють її.

За балансом азоту і вуглецю визначають кількість синтезованого

в організмі білка й жиру (у білку м’яса 16,67 % азоту і 52,5 — вугле-

цю, а в жирі 76,5 % вуглецю), а на їхній основі — кількість чистої

енергії приросту. В 1 г білка у середньому міститься 23,86 кДж ене-

ргії, в 1 г жиру — 39,77 кДж. Синтез білка і жиру в організмі визна-

чають так: за кількістю відкладеного азоту розраховують кількість

білка, а потім визначають уміст у ньому вуглецю, а за залишком

вуглецю між відкладеним у тілі й умістом його в синтезованому біл-

ку — кількість жиру.

2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів

Енергетичну поживність кормів ототожнюють із загальною, під

якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, зосере-

джених у кормі чи раціоні. Енергетичну поживність кормів визна-

чають за вмістом перетравної, чистої та обмінної енергії. Це оціню-

вання поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин

(СППР), крохмальним еквівалентом, вівсяною й енергетичною кор-

мовими одиницями.

Сума перетравних поживних речовин (СППР). Оцінюючи в

такий спосіб поживність того чи іншого корму, кількість перетрав-

ного жиру множать на коефіцієнт 2,25, оскільки енергетична цін-

ність його у 2,25 раза вища, ніж вуглеводів. У середньому 1 кг

СППР забезпечує надходження в організм тварин 18 405 кДж

(4400 ккал) перетравної енергії. За цією системою оцінюють пожив-

ність кормів у США для жуйних і свиней, а в країнах Західної Єв-

ропи — для свиней.

Крохмальний еквівалент. Система оцінювання поживності кор-

мів у крохмальних еквівалентах була розроблена на початку XX ст.

німецьким ученим О. Кельнером, в основу якої покладено чисту

енергію. Для її визначення він використав метод балансу азоту і

вуглецю. Вводячи дорослим волам до основного раціону чисті пожи-

вні речовини — білок пшеничної клітковини, жир арахісу, целюло-

зу пшеничної соломи та крохмаль, — було встановлено за балансом

азоту і вуглецю відкладеного жиру з розрахунку на 1 кг спожитої

перетравної речовини. Відкладений в організмі білок перерахову-

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

вали у жир за енергетичністю за допомогою коефіцієнта 0,6 (5,7 : 9,5;

енергетичність білка — 5,7, жиру — 9,5). Беручи до уваги те, що

здатність до жировідкладення неоднакова у різних тварин і зале-

жить від вгодованості, особливостей живлення та інших чинників,

О. Кельнер запропонував виражати поживність корму не абсолют-

ним числом жировідкладення, а відносним показником щодо крох-

малю і виражати поживність корму в крохмальних еквівалентах.

 Наприклад, 1 кг крохмалю забезпечує відкладення у вола 248 г жиру, а 1 кг

зерна кукурудзи — 198 г. Звідси крохмальний еквівалент зерна кукурудзи —

0,80 (198 : 248).

О. Кельнер вивчив продуктивну дію жировідкладення кількох

видів кормів у прямих дослідах на волах. Унаслідок порівняння ве-

личин жировідкладення в прямих дослідах й одержаних розрахун-

ковим методом за допомогою відповідних коефіцієнтів установлено,

що не всі результати збігаються. Для зернових кормів і коренепло-

дів різниця виявилася невеликою, а для багатих на клітковину (сі-

но, солома) — значною. У зв’язку з цим були запропоновані коефіці-

єнти повноцінності для зернових кормів і коренебульбоплодів та

продуктів їхньої переробки, на які множать розрахункове жировід-

кладення. А від сумарного жировідкладення кормів, багатих на

клітковину, віднімають поправку на клітковину, яка залежить від її

вмісту в кормах.

У крохмальних еквівалентах проводять оцінку енергетичної по-

живності кормів для жуйних у Західній Європі.

Вівсяна кормова одиниця. В колишньому СРСР за одиницю

поживності кормів було прийнято кормову одиницю — тобто пожив-

ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під-

тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи-

ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки

поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією

жировідкладення до 1 кг вівса.

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях мож-

на використовувати як коефіцієнти жировідкладення перетравних

поживних речовин, так і коефіцієнти переведення їх у кормові оди-

ниці (235 : 150 = 1,57 і т. ін., табл. 2.2).

2.2. Продуктивна дія 1 кг перетравних поживних речовин

Перетравна речовина

Жировід-

кладення,

Коефіцієнт

переведення

в кормові

одиниці

Енергія

жировід-

кладення,

кДж

Білок 235 1,57 9347

Жир:

грубих, соковитих і зелених кормів 474 3,16 18 853

зернових 526 3,51 20 921

олійних культур, тваринного похо-

дження 598 3,99 23 785

Розділ 2

Основи живлення тварин і оцінювання поживності кормів

Клітковина 248 1,65 9864

Крохмаль (БЕР) 248 1,65 9468

Для визначення поживності грубих, зелених кормів і силосу від

одержаної теоретичної величини віднімають поправку на вміст клі-

тковини, виходячи з кількості її в кормі (табл. 2.3), а для концкормів

і коренебульбоплодів отриману теоретичну величину множать на

коефіцієнт повноцінності (табл. 2.4).

2.3. Понижувальна дія клітковини з розрахунку на 1 кг вмісту її в кормі

Корм Вміст клітковини, %

У жиро-

відкла-

денні, г

У кормовій

одиниці

Сіно, солома Будь-яка кількість 143 0,97

Полова Те саме 72 0,49

Зелений корм, силос 16 і більше 143 0,97

14 – 16 136 0,88

12 – 14 124 0,80

10 – 12 111 0,72

8 – 10 99 0,63

6 – 8 88 0,57

4 – 6 76 0,52

2.4. Коефіцієнти повноцінності концентрованих кормів і

коренебульбоплодів

Корм

Коефіцієнт

повноцін-

ності

Корм

Коефіцієнт

повноцін-

ності

Картопля

Буряки:

кормові

цукрові

Морква

Турнепс

Жом:

свіжий

сухий

1,00

0,72

0,75

0,87

0,78

0,94

0,78

Зерно:

пшениця, жито, овес, люпин

горох, соя, сорго, ячмінь

кукурудза

Висівки пшеничні

Макуха, шрот

соняшникові

Корми тваринного

походження

0,96

0,98

1,00

0,78

0,95

1,00

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях коефі-

цієнти перетравності враховують для великої рогатої худоби (табл. 2.5).

2.5. Визначення в кормових одиницях поживності сіна лучного

Поживна речовина

Хімічний

склад, %

Вмісту 100

кг, кг

Коефіцієнт

перетрав-

ності

Вміст

ППР, кг

Білок (протеїн)

Жир

Клітковина

БЕР

9,2

2,0

30,3

37,1

9,2

2,0

30,3

37,1

4,88

0,92

15,15

22,25

 Кормова одиниця — [пБ • 1,57 + пЖ (3,16 – 3,99) + пК • 1,65 + пБЕР • 1,65] ×

× коефіцієнт повноцінності (або відняти понижувальну дію клітковини). Пожи-