Бугайов В.Д., Васильківський С.П. та ін.; за ред. М.Я. Молоцького. Спеціальна селекція польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

260

13. СЕЛЕКЦІЯ ЛЬОНУ-ДОВГУНЦЯ

Логінов М.І. – доктор с.-г. наук

13.1. Досягнення, класифікація

Використання культури льону людиною обчислюється тисячоліт-

тями, не зменшилось її народногосподарське значення й сьогодні. За

даними ФАО зараз у світі щорічно висівається більше 7 млн гектарів

льону, у тому числі приблизно 1,2 млн – льону-довгунця.

Льон-довгунець з давніх часів є традиційною прядивною культурою

поліських та західних регіонів України. Він має великі перспективи бага-

тоцільового використання – отримання волокна для текстильної промис-

ловості, високоякісної олії харчового, технічного, лікувального призна-

чення і біологічно цінних харчових та кормових концентратів. Важливе

значення цієї культури також у зміцненні економіки сільського господар-

ства на бідних поліських ґрунтах.

Селекційна та дослідницька робота з цією культурою в країні розпо-

чалася порівняно недавно – з п’ятидесятих років минулого століття. За-

раз цим займаються в Інституті луб’яних культур, ННЦ Інституті зем-

леробства, Інституті сільського господарства Полісся та Інституті зем-

леробства і тваринництва західного регіону України. За минулі роки

українськими селекціонерами розроблено багато теоретичних і методи-

чних питань з селекції та насінництва льону, створено більше 20 сортів.

Зараз до державного Реєстру сортів рослин України занесено 23 сорти, з

яких 19 – вітчизняної селекції. Серед кращих високопродуктивних сор-

тів, які користуються найбільшим попитом у виробництві, слід відміти-

ти Чарівний, Глінум, Рушничок, Київський, Український 3, Вручий, Ір-

ма, Світанок і Каменяр.

Сучасне сільськогосподарське виробництво ставить перед селек-

ціонерами завдання щодо створення високопродуктивних сортів

льону-довгунця з різною тривалістю вегетаційного періоду, з уміс-

том волокна у стеблах 28-31 %, урожайністю волокна 1,5-2,0 т/га,

насіння – 0,8-1,0 т/га, якістю волокна не нижче 15 номера, стійких до

вилягання, хвороб і придатних до вирощування за інтенсивною тех-

нологією у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. У біологічно-

му відношенні кожний сорт повинен мати характерну відмінність,

бути однорідним і стабільним за основними ознаками.

За ботанічною класифікацією льон належить до родини льонових

Linaceae (D.C.) Dumort F. До родини належать 22 роди, з яких для прак-

тичних цілей використовується переважно один рід – Linum (Tourn) L. [2].

Рід льону включає більше двохсот видів однорічних і багаторічних

трав’янистих рослин. На основі багаторічних досліджень біологічних

властивостей, генетичних особливостей і селекційної цінності зразків сві-

тової колекції, яка на сьогодні нараховує біля шести тисяч, увесь культур-

ний льон віднесено до одного ботанічного виду – Linum usitatissimum.

261

Для науково-виробничої мети використовується наступна внут-

рішньовидова ботанічна класифікація культурного льону: різновид-

ність, сорт, форма. Виділяють п’ять різновидностей, які відрізняють-

ся за морфологічними та господарсько цінними ознаками: льон-

довгунець, льон-межеумок, льон-кудряш, крупнонасінний льон і слан-

кий багатостебловий напівозимий льон.

13.2. Генетика

Генетика є теоретичною основою селекції льону-довгунця. На сього-

дні вивчено успадкування цілої низки ознак цієї прядивної культури.

Найважливіші кількісні господарсько цінні селекційні ознаки

льону-довгунця – загальна висота рослин, технічна довжина стебел,

насіннєва продуктивність, уміст волокна у стеблах, тривалість веге-

таційного періоду та інші – контролюються полігенними системами і

мають, як правило, проміжний характер успадкування. Дія генів за

полімерного характеру успадкування ознак може бути адитивною,

домінантною, наддомінантною, епістатичною, комплементарною та

іншою, а також можливе явище трансгресії.

Селекцію льону-довгунця за кількісними ознаками проводять з

урахуванням дії генів:

– за адитивної дії генів у гібридному потомстві вищеплюється

найчисленніший клас рослин, який займає середнє положення між

батьківськими формами. При цьому їх фенотип адекватно відобра-

жає генотип, що дозволяє цілеспрямовано вести добір форм із бажа-

ною величиною ознаки;

– за домінантної дії генів гетерозиготні і гомозиготні гібридні

рослини фенотипічно не відрізняються між собою, що зумовлено од-

наковою дією домінантних алелів. Добір за певною ознакою за домі-

нування менш ефективний, ніж за адитивної дії генів.

– за умови наддомінування, коли відбувається підвищення фізіо-

логічної енергії і життєздатності гетерозиготи порівняно з обома го-

мозиготами, можливий добір більш продуктивних гібридних рослин

у порівнянні з вихідними гомозиготними батьківськими формами.

Водночас у поколіннях за розщеплення практично неможливе закрі-

плення найбільш продуктивних форм;

– за умови трансгресії у гібридному організмі об’єднуються гено-

типи, які доповнюють один одного, що дозволяє вести добір рослин з

розмахом мінливості вище, ніж у обох батьківських форм.

Відомості про характер успадкування якісних ознак льону також

мають практичне і теоретичне значення. Наприклад, використання

ознак форми і кольору елементів квітки та забарвлення насіння акту-

альне як у селекційній роботі, так і під час апробації сортових посі-

вів, експертизи сортів на відмінність, однорідність і стабільність та

визначення їх патентоспроможності. Відомості про характер успад-

262

кування ознаки стійкості до захворювання рослин льону та інших

властивостей дозволяють моделювати селекційний процес і приско-

рювати створення сортів із заданими властивостями.

Колір пелюсток та інших ознак льону визначають 8 генів, а індій-

ських видів – 7 генів. Сполучення генів В

,В

і С зумовлюють домі-

нуючий голубий колір пелюсток, ген D – голубий, dd гомозигота дає

і рожеве забарвлення. Гени А і Е інтенсифікують забарвлення, тобто

роблять його більш яскравим, ген F – послаблює колір, гомозигота ff

– міняє голубе забарвлення на лілове (бузкове). За умови домінуван-

ня гена К вся пелюстка має забарвлення, а гомозиготи kk – колір

концентрується по краю пелюстки.

Форма пелюстки льону залежить від трьох основних факторів ко-

льору – генів В

,В

і С. Гени В

і В

та будь-яка комбінація С-алелів

надають пелюстці гладеньку поверхню, гомозиготи b

або b

домінантний ген С – вузьку і гофровану поверхню. Таким чином, всі

квітки із забарвленням і білими пелюстками можуть бути гладеньки-

ми чи гофрованими.

Колір пиляків може бути жовтим чи голубим. За умови контролю-

вання забарвлення рецесивними генами b

, d, чи h колір пиляків жов-

тий. З усіма домінантними генами забарвлення стає голубим. Звідси

виходить, що рожеві пелюстки завжди пов’язані з жовтими пиляками,

але білі квітки з генотипом сс можуть мати голубі пиляки.

Окрім генів, які визначають колір пелюсток, ще 4 додаткових фак-

тори впливають на забарвлення пиляків. Гени z

i z

зумовлюють колір

тичинкових ниток, якщо ще присутні гени В

, С і К замість с, Е або F.

Ген Т послаблює голубе забарвлення тичинкових ниток, а ген Н надає

голубого забарвлення пилякам, якщо домінуючими генами є В і D.

Три гени визначають колір стовпчика маточки і приймочки. R дає го-

лубий колір стовпчика маточки з генами В і С, але приймочка стає фіоле-

товою за участю генів R, В і С. Ген I послаблює забарвлення приймочки.

Колір насіння визначається наявністю чи відсутністю пігменту в

оболонці насінини. За наявності гена G оболонка насінини має, а gg –

не має забарвлення. Ген d доводить жовтий колір до коричневого, а

– надає зеленуватого відтінку. За наявністю генів B, D i G забарв-

лення червонувате, але наявність гомозигот dd чи dd, b

жовтий

колір змінюється на коричневий без червонуватого відтінку. Ген Х

посилює, а х – послаблює інтенсивність забарвлення насіння.

Стійкість льону до іржі зумовлена взаємозв’язком між генетич-

ними факторами паразита і господаря. Стійкість до іржі визначає дія

наступних генів: К, К1, L, L1

– L11, L12-1,L12-2, M, M1 – M6, N, N1,

N2, P, P1 – P5, Q.

Ознака стійкості до фузаріозу в льону домінантна. Вона зумовле-

на дією генів Fu, Fu2, Fu3, Fu4 – Fu7.

Характер успадкування стійкості льону до іржі та фузаріозу, як

правило, моно- або дигенний.

263

13.3. Методи селекції

Найбільш розповсюдженим методом створення нових сортів льо-

ну-довгунця є внутрішньовидова гібридизація сортів і ліній льону з

високою комбінаційною здатністю за основними ознаками структури

врожаю та якості волокна з наступним цілеспрямованим індивіду-

альним добором і всебічним оцінюванням селекційного матеріалу за

господарсько цінними ознаками, які контролюються генетичною си-

стемою. Для виявлення форм з високою комбінаційною здатністю

використовують діалельні схрещування.

Основним методом селекційного процесу є індивідуальний добір із

перевіркою потомств за селекційними ознаками (педігрі). У гібридних

комбінаціях за одними ознаками індивідуальний добір кращих рослин

розпочинають проводити з другого покоління (F

), а за іншими – з тре-

тього (F

) і більш пізніх гібридних поколінь – навіть із F

і F

, що зале-

жить від характеру успадкування тієї чи іншої ознаки. Добір і оціню-

вання рослин у гібридних поколіннях проводять до тих пір, поки не

завершиться їх розщеплення за основними господарсько цінними

ознаками. Схема селекційного процесу наведена на рис. 20.

Рис. 20. Схема селекційного процесу льону-довгунця

264

13.4. Вихідний матеріал

Вихідним матеріалом для селекції льону-довгунця є найбільш про-

дуктивні, занесені до державного Реєстру України, вітчизняні та зару-

біжні сорти, кращі зразки української колекції Інституту луб’яних куль-

тур і інших дослідних установ, яка налічує більше двох тисяч сортозра-

зків, а також колекції зарубіжних країн, цінні лінії і сорти власної селек-

ції та інших дослідних установ, форми, створені методом гібридизації,

індивідуального добору й індукційного мутагенезу, джерела та донори

важливих господарсько цінних ознак і властивостей.

Одним із найбільш важливих джерел інформації для підбору бать-

ківських форм льону для схрещування є результати вивчення зразків у

колекційному розсаднику. На сьогодні чотирма виданнями “Каталогу”

представлено характеристику базової колекції льону-довгунця України.

У селекції на ранньостиглість цінним вихідним матеріалом є сор-

ти 1288/12, 806/3, Світоч, Призив 81, Персей, Український ранній.

Хорошими донорами морфологічних ознак є сорти Глухівський юві-

лейний, Новоторжський, Могильовський 2, Чарівний, Зоря 87, Ірма,

Світанок, Artemida, Natasja, Eskalina, Ilona, Belinka, Viola, Viking;

ознак структури врожаю волокна – Глухівський ювілейний, Новоторж-

ський, Artemida, Natasja, Agros, Hermes, Зоря 87, Псковський 85;

ознак якості волокна – Глухівський ювілейний, Новоторжський, Мо-

гильовський 2, Чарівний, Зоря 87, Оршанський 2, Viking, Belinka,

Псковський 85, Сальдо, 1288/2, 806/3, Світоч та Український 2.

Вихідний гібридний матеріал створюється шляхом проведення

різноманітних схрещувань.

13.5. Методика і техніка селекційного процесу

Для проведення схрещування батьківські та материнські форми

зразків льону висівають у розсаднику гібридизації. Розмір ділянки

становить від 0,5 до 1,0 м

залежно від обсягу схрещувань. Сівба ру-

чна з міжряддями 10 см, нормою висіву 10 млн схожих насінин на

1 га (100 шт. схожих насінин на погонний метр). Сівба льону прово-

диться на високому агротехнічному фоні. У період вегетації для за-

побігання вилягання рослин використовують підтримувальну сітку.

Під час схрещування зразків льону-довгунця з кудряшовими і меже-

умковими типами, останні висіваються на ізольованій ділянці для недо-

пущення біологічного засмічення шляхом перехресного запилення.

З метою зближення термінів зацвітання рослин у розсаднику гіб-

ридизації, сорти з різною тривалістю вегетаційного періоду, особли-

во ранньостиглі, висівають у два строки з інтервалом 5-7 діб.

Техніка гібридизації сортів льону-довгунця наступна. У суцвітті

льону перед кастрацією залишають 5-6 найбільш крупних бутонів.

265

Каструють їх перед днем цвітіння. У цей час конус пелюсток знахо-

диться над чашечкою квітки. Пінцетом (рукою) захвачують цей ко-

нус за верхівку і видаляють пелюстки. Потім пінцетом (голкою) ви-

даляють послідовно усі п’ять тичинок. Квітку ізолюють ватою, роз-

правивши її попередньо в тонку пластинку. Легко скручують вату

над квіткою і біля квітконіжки, щоб вона не впала. Оптимальний

строк кастрації бутонів – з 14 до 21 години. У цей час бутони най-

більш міцні, а самозапилення виключається. Запилення кастрованих

бутонів проводять вранці наступного дня між 7 і 9 годинами. Запи-

люють квітку пензлем або зірваною розкритою квіткою батьківської

форми, проводячи його пиляками декілька разів по приймочці мато-

чки кастрованої квітки. Процент зав’язування гібридного насіння, як

правило, дуже високий.

Кастрацію малорозвинених бутонів з вечірніх годин (14-21.00)

можна перенести в ранішні години, у день запилення з 4.30 до 8.00

залежно від вологості й температури повітря. У ці години бутон ви-

ростає до дорослої, але ще не розкритої квітки, і пиляки не розтріс-

куються. За такого стану квітки, пелюстки і пиляки добре розвинені

й видаляються пінцетом із неї набагато простіше, ніж у вечірні годи-

ни напередодні запилення. Запилення кастрованих квіток проводить-

ся у міру розтріскування пиляків на батьківських рослинах.

Зав’язування гібридного насіння – 100%.

Поряд із гібридизацією для створення вихідного матеріалу широко

використовується метод індукованого мутагенезу, поліплоїдії та інші.

Обробка насіння, рослин і генеративних органів льону радіаційними

променями та хімічними мутагенами проводиться на основі викорис-

тання спеціальних методик, які передбачають дози, норми, способи і

строки їх застосування. Найбільш висока частота мутацій досягається

шляхом обробки насіння хімічними мутагенами – етиленіміном, нітро-

зоетилсечовиною, діметилсульфатом, нітрозометилсечовиною та ін.

Гібридний та інший вихідний матеріал направляється для подаль-

шого вивчення й добору в розсадник першого етапу селекції. В цей

час проводиться формування генотипів, або так зване закладання но-

вих сортів льону, для чого здебільшого використовують індивідуаль-

ний добір рослин із перевіркою потомств за селекційними ознаками.

Добір елітних рослин (родоначальників майбутніх сортів) здійсню-

ють у другому – п’ятому і більш пізніх поколіннях гібридів. Добір

проводять до завершення розщеплення гібридів за основними госпо-

дарсько цінними ознаками, в умовах ямкового способу сівби – за ви-

сотою рослин, технічною довжиною стебла, масою стебла і волокна,

вмістом волокна у стеблах, кількістю насіннєвих коробочок, масою

насіння з рослини, стійкістю до вилягання (побічним методом), стро-

ками цвітіння і дозрівання, компактністю суцвіття та якістю волокна,

вираженою показником відносного розривного навантаження (ВРН)

прядива й іншими ознаками. У першому (F

) і другому (F

) поколін-

266

нях гібридів вивчають взаємодію генетичних факторів, які контро-

люють ознаки та характер їх успадкування.

Ямковий розсадник розміщують у селекційно-насіннєвій сівозмі-

ні. Ґрунт на ділянці поля для закладання ямкового розсадника мак-

симально вирівнюють за структурою, родючістю та вологістю шля-

хом ретельного перемішування його орного шару. Підготовлену ді-

лянку розбивають на яруси шириною 1 м, довжиною 20 м та відстан-

ню між ними 2 м. Ґрунт на ярусі ущільнюють, засипають через реше-

то тонким шаром піску і злегка зволожують.

Насіння селекційних номерів висівають вручну в ямки, зроблені

груповим маркером на глибину 1,5 см. Площа живлення рослин у ямко-

вому розсаднику 2,5 х 5 см. По три крайні ямки з обох сторін ярусу по-

сіву засівають будь-яким сортом льону для створення захисної смуги.

Сівбу селекційних номерів проводять породинно. Одержане у роз-

саднику гібридизації насіння F

, F

і наступних поколінь на першому

етапі селекції висівають човниковим способом. Через кожні 10 селек-

ційних номерів – по 20 насінин сортів стандартів, а в межах гібридних

комбінацій – також по 20 насінин відповідних батьківських форм. З ме-

тою запобігання вилягання рослин льону в розсаднику застосовують їх

підтримку горизонтальними сітками, які прикріплюються до металевих

каркасів. Упродовж вегетації в розсаднику проводять догляд за росли-

нами, прополювання від бур’янів та фенологічні спостереження.

З метою створення оптимальних умов для росту і розвитку рос-

лин та більш достовірного оцінювання селекційного матеріалу в ям-

ковому розсаднику підтримують оптимальну вологість ґрунту. В су-

ху жарку погоду поливають щоденно від сівби до ранньої жовтої

стиглості льону. Норму поливу змінюють, залежно від фази росту та

розвитку рослин і погодних умов, від 1 л води на початку до 5 л на

1 м

посіву в кінці вегетації льону.

Збирання селекційного матеріалу в ямковому розсаднику прово-

дять породинно (селекційними номерами) у фазу жовтої стиглості.

Кожну рослину селекційного номера за основними господарсько цін-

ними і біологічними ознаками аналізують окремо. При цьому визна-

чають висоту рослин, технічну довжину стебла, кількість насіннєвих

коробочок, масу технічної частини стебла. Після проведення біологіч-

ного вимочування визначають масу волокна і вміст волокна у стеблі та

його якість. Добір кращих елітних рослин за комплексом господарсько

цінних ознак розпочинають із другого гібридного покоління. Ефектив-

ністю на першому етапі селекції відрізняється добір у гібридних ком-

бінаціях з високим ступенем трансгресії за основними ознаками. Він

дозволяє поєднувати в одному генотипі корисні властивості рослини,

які мають між собою навіть негативний кореляційний взаємозв’язок.

Добір і оцінювання рослин у гібридних поколіннях проводять до

тих пір, поки не буде досягнуто вирівняності (однорідності) потомства

однієї рослини (родини) за основними ознаками, за якими проводиться

267

селекційна робота. Вирівняність селекційних номерів визначають

шляхом математичної обробки результатів аналізу кількісних ознак.

Насіння відібраних у розсаднику першого етапу селекції елітних

рослин і вихідного матеріалу, який становить інтерес для практичної

селекції, передають для вивчення і випробування в ямковому селек-

ційному розсаднику другого етапу селекції.

На другому етапі селекції проводять подальше оцінювання селек-

ційних номерів та їх перші випробування за комплексом господарсь-

ко цінних ознак, включаючи стійкість до вилягання і захворювань та

якість волокна, розпочинають паралельне розмноження насіння кра-

щих номерів. Така робота проводиться в наступних розсадниках: ям-

ковому, провокаційно-інфекційному та розмноження.

На другому етапі селекції кожний селекційний номер висівається в

ямковому розсаднику по 10 штук насінин. Залишок насіння викорис-

товують для розмноження і вивчення стійкості до хвороб. У ямковому

розсаднику через 10 номерів висівають блок стандартів (кожний од-

ним рядком): стандарт продуктивності (реєстрований сорт) і стандарт

якості волокна (Зоря 87). За необхідності додатково висівають сорти-

стандарти, стійкі до вилягання, ранні чи пізньостиглі та інші. Спосіб

підготовки ґрунту і сівби, догляд за посівами, спостереження та аналі-

зи в ямковому селекційному розсаднику другого етапу селекції анало-

гічні ямковому розсаднику першого етапу селекції. Збирання рослин

льону проводять породинно у фазу жовтої стиглості.

13.6. Методи оцінювання селекційного матеріалу

Селекційні номери аналізують на вирівняність рослин по висоті,

технічній довжині стебел, компактності суцвіть, масі технічної час-

тини стебла, кількості насіннєвих коробочок, масі волокна з рослини,

вмісту волокна у стеблі, стійкості до вилягання і хвороб, тривалості

вегетаційного періоду. Якість волокна – ВРН визначають за даними

трьох – п’яти типових стебел, відібраних з кожної ділянки й вимоче-

них шляхом теплового біологічного мочіння.

За результатами комплексного оцінювання проводять добір висо-

коврожайних селекційних номерів. Кращі селекційні номери за наяв-

ності необхідної кількості насіння (не менше 20 г) передають до на-

ступного етапу селекції.

На першому та другому етапах селекції проводять оцінювання

якості волокна з індивідуальних рослин. Для цього використовується

анатомічний метод досліджень, який дозволяє зробити орієнтовне

оцінювання якості волокна в окремих стеблах льону-довгунця.

Оцінювання стебел сортів і селекційних номерів анатомічним мето-

дом проводять відповідно до методики мікроскопічних досліджень.

Анатомічні зрізи стебел аналізують за декількома ознаками: кількістю

268

елементарних волокон на зрізі (шт.), кількістю волокон, які зв’язані зде-

рев’янілими серединними пластинками (%), кількістю волокнистих пу-

чків (шт.), кількістю волокон у пучках (шт.), розміром елементарних

волокон у радіальному і тангентальному напрямках (мкм).

Якість волокна індивідуальних рослин льону-довгунця селекцій-

них розсадників першого та другого етапів селекції визначають та-

кож за показником ВРН прядива. Для цього визначають розривне

зусилля, гнучкість та масу волокна з однієї рослини, дані яких вво-

дять у емпіричну формулу:

пр

= (1,66 + 0,0066Р : m) · √∑ Г ·(0,124 + 2,4 m – 6,24m

) сН/текс,

де Р – розривне зусилля волокна;

m – маса волокна з однієї рослини, мг;

Г– гнучкість волокна, мм;

Σ – сума числових показників;

1,66; 0,0066; 0,124; 2,4 і 6,24 – постійні величини.

Чим вище показник ВРН прядива, тим краща якість волокна еліт-

ної рослини.

На цих етапах проводять також оцінювання стійкості селекційно-

го матеріалу до вилягання. Вона полягає у порівнянні довжини пер-

шого міжвузля у 10-денних рослин льону-довгунця, вирощених в аб-

солютно однакових умовах. Чим менше перше міжвузля, тим стійкі-

ший сорт до вилягання і навпаки.

Для визначення стійкості до вилягання селекційного матеріалу

першого і другого етапів селекції можна використовувати й побічний

метод оцінювання – показник ступеня зігнутості прикореневої час-

тини стебла. Ступінь згину стебла елітних рослин льону-довгунця є

величина заміру в міліметрах, яка характеризує відхилення основи

стебла від вертикальної прямої лінії. Нестійкі до вилягання сорти та

селекційні номери льону характеризуються більшим згином прико-

реневої частини стебла, а стійкі – меншим.

Селекційні номери льону-довгунця, передані на третій етап селе-

кції, продовжують випробовувати в селекційному та інфекційному

розсадниках і паралельно розмножувати їх насіння.

На третьому етапі селекції номери вперше випробовують в умо-

вах, наближених до виробничих. Для цього розсадник закладають

на високому агротехнічному фоні. Селекційні номери, залежно від

наявності насіння, висівають на ділянках площею 0,5 або 1,0 м

без

повторень з нормою висіву насіння 20-25 млн схожих насінин на

1 га за ширини міжрядь 7,5-10,0 см. Норму висіву коригують відпо-

відно до ґрунтово-кліматичних умов зони вирощування льону. Сів-

бу здійснюють за допомогою ручної овочевої сівалки зі спеціально

підготовленими отворами на валу висівного апарату або вручну в

підготовлені маркером борозенки. Рядкові норми висіву насіння

готують заздалегідь.

269

Ділянки розміщують на ярусах довжиною 20 м, ширина ярусу

та міжярусних доріжок становить 1,0 м. Через кожні 6 селекційних

номерів висівають стандарт, а через кожні 18 номерів – блок додат-

кових стандартів (сортів із особливими властивостями): Український

ранній – стандарт скоростиглості, Зоря 87 – стандарт якості волок-

на, Ескаліна – стандарт стійкості до вилягання. У період вегетації

за рослинами проводять необхідні фенологічні спостереження і

догляд.

Перед збиранням здійснюють жорстке вибракування селекційних

номерів, уражених хворобами і схильних до вилягання. Оцінювання

селекційних номерів здійснюють за такими ознаками: висота рослин,

вирівняність рослин за висотою, урожай соломи, волокна, насіння,

вміст всього і вихід довгого волокна, стійкість до хвороб та виляган-

ня, тривалість вегетаційного періоду.

На проведення технологічного аналізу направляють солому з усієї

ділянки. Оцінювання якості волокна проводять інструментальним

методом. При цьому визначають гнучкість, міцність, тонкість, дов-

жину жмені і номер волокна.

Основною особливістю четвертого етапу селекції є випробування

селекційних номерів в умовах контрольного розсадника, наближених

до виробничих умов. Випробування селекційних номерів контроль-

ного розсадника та конкурсного сортовипробування проводиться у

4-6-кратному повторенні за методикою державного сортовипробу-

вання. Подальше вивчення стійкості селекційного матеріалу до хво-

роб і його розмноження здійснюють відповідно у провокаційно-

інфекційному розсаднику та розсаднику паралельного розмноження,

яке проводять аналогічно третьому етапу селекції.

Сівбу контрольного розсадника виконують на високому агротех-

нічному фоні. Висівають селекційні номери селекційною сівалкою

СЛ-16 з шириною міжрядь 7,5 см і нормою посіву 22-25 млн схожих

насінин на гектар. Облікова площа ділянки становить 5 м

. Розмі-

щення селекційних номерів у першій повторності систематичне, у

другій – четвертій – рендомізоване. Ширина міжділянкових доріжок і

прикінцевих захисних смуг ділянок – 50 см. Основним стандартом

(контролем) висівають сорт, занесений до державного Реєстру сортів

рослин України, який широко використовується у даній зоні льоносі-

яння. Додатковими стандартами використовують наступні сорти: Зо-

ря 87 – стандарт якості волокна та Український ранній – стандарт на

скоростиглість.

У період вегетації проводять догляд за посівами, боротьбу із

льоновою блішкою. Для боротьби з бур’янами використовують гер-

біциди.

Облік густоти стояння рослин на кожній ділянці проводять на дру-

гий чи третій день після повних сходів і перед збиранням шляхом під-

рахунку рослин на двох площадках розміром по 0,125 м

за умови чо-